Справа №607/12186/22 від 04/06/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудження особи за незаконне придбання та зберігання бойових припасів (ч. 1 ст. 263 КК України).
2. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду, вказавши на такі моменти:
* Апеляційний суд не надав належної оцінки доводам захисту щодо недопустимості доказів, отриманих під час обшуку, зокрема, чи було отримано дозвіл на обшук конкретного приміщення, де було виявлено боєприпаси.
* Суд апеляційної інстанції не допитав понятих, які були присутні під час огляду предмету, щодо обставин виявлення папілярних візерунків, обмежившись лише допитом спеціаліста, що є недостатнім для спростування інформації, зазначеної у протоколі огляду.
* Апеляційний суд не надав обґрунтованих відповідей на всі доводи апеляційної скарги, що є істотним порушенням вимог КПК України.
* Верховний Суд не погодився з доводами захисту про порушення під час проведення обшуку, оскільки з ухвали слідчого судді не вбачається обмежень щодо конкретних кімнат чи поверхів, де дозволено проведення обшуку.
* Верховний Суд також відхилив доводи захисту про порушення при відібранні зразків папілярних візерунків, оскільки було використано раніше заповнену дактилокарту, а не відбирались нові зразки.
* Верховний Суд не знайшов порушень щодо строків досудового розслідування, оскільки обвинувальний акт було направлено до суду в межах встановлених строків.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та призначив новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Справа №607/15800/21 від 19/06/2025
1. Предметом спору є оскарження виправдувального вироку особі, обвинуваченій у службовій недбалості, що спричинила тяжкі наслідки (ч. 2 ст. 367 КК України).
2. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу прокурора, скасувавши ухвалу апеляційного суду та призначивши новий апеляційний розгляд. При цьому, конкретні аргументи, якими керувався Верховний Суд, не зазначені в резолютивній частині постанови. Зазвичай, це може бути пов’язано з неповнотою дослідження доказів апеляційним судом, неправильним застосуванням норм матеріального чи процесуального права, або істотними порушеннями кримінального процесуального закону, які вплинули на законність та обґрунтованість судового рішення. Для повного розуміння підстав скасування необхідно ознайомитися з повним текстом постанови, який буде проголошено пізніше.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та призначив новий розгляд в апеляційній інстанції.
Справа №0814/13257/2012 від 11/06/2025
Предметом спору є касаційна скарга ОСОБА_2 на вирок районного суду та ухвалу апеляційного суду у кримінальній справі.
Суддя Верховного Суду, отримавши касаційну скаргу, витребував кримінальну справу з районного суду для перевірки в касаційному порядку. Підстав, які б перешкоджали призначенню справи до розгляду, не було виявлено. Суддя керувався положеннями Кримінального процесуального кодексу України 1960 року, враховуючи перехідні положення нового КПК. Встановлено дату і час касаційного розгляду справи, про що мають бути повідомлені прокурор та сторони у справі. Також роз’яснено право подати заперечення на касаційну скаргу до початку касаційного розгляду.
Суд призначив кримінальну справу до розгляду у касаційному порядку.
Справа №685/54/21 від 03/06/2025
1. Предметом спору є скасування рішень сільської ради про передачу земельних ділянок у власність та припинення права власності на ці ділянки.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення апеляційного суду, зазначивши, що для захисту цивільного права в суді необхідно довести наявність порушеного права або інтересу позивача, чого в даній справі не було зроблено, оскільки позивачка не довела, що її права були порушені передачею земельних ділянок у власність відповідачам, а також не зверталася раніше із заявами про виділення їй цих ділянок. Крім того, суд врахував, що позивачка не залучила до участі у справі як співвідповідача фермерське господарство, яке орендує значну частину спірних земельних ділянок, що є необхідною умовою для вирішення спору. Суд наголосив, що відсутність порушеного права є самостійною підставою для відмови в позові, а також підкреслив принцип диспозитивності цивільного процесу, за яким суд розглядає справу лише в межах заявлених позивачем вимог. Суд касаційної інстанції також зазначив, що не може переоцінювати докази, які вже були оцінені судами попередніх інстанцій.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №161/4116/24 від 04/06/2025
1. Предметом спору є вирішення питання про долю речових доказів (алкогольних напоїв та тютюнових виробів), вилучених у кримінальному провадженні, яке було закрито.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій, оскільки вони не надали належного обґрунтування щодо віднесення вилученого майна до такого, що вилучене з обігу, та не врахували важливі обставини, зокрема, відсутність умислу на збут у власника майна, а також призначення експертизи після закриття кримінального провадження. Суди не проаналізували, чи відповідають тютюнові вироби якісним показникам для їх споживання, перш ніж вирішити передати їх на потреби ЗСУ. Крім того, суди не обґрунтували, на підставі яких норм права вони вирішили передати майно ЗСУ. Суд касаційної інстанції вказав на необхідність врахування положень Інструкції про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду.
3. Верховний Суд скасував ухвалу суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду і призначив новий розгляд у суді першої інстанції.
Справа №487/1428/21 від 18/06/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо особи, засудженої за ч. 1 ст. 121 КК України (умисне тяжке тілесне ушкодження).
2. У резолютивній частині постанови не наведено аргументів, якими керувався суд при винесенні рішення, оскільки повний текст постанови буде оголошено пізніше. Суд обмежився лише вказівкою на те, що касаційну скаргу засудженого залишено без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін. Відповідно, на даний момент неможливо проаналізувати мотиви, якими керувався Верховний Суд, залишаючи в силі вирок та ухвалу.
3. Верховний Суд залишив без змін вирок районного суду та ухвалу апеляційного суду щодо засудженого, а касаційну скаргу засудженого – без задоволення.
Справа №910/9235/24 від 04/06/2025
1. Предметом спору є оскарження ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство та вимог кредитора.
2. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу кредитора, вказавши, що суди попередніх інстанцій формально підійшли до встановлення спору про право щодо вимог кредитора, пославшись лише на заперечення боржника без наведення відповідних доказів, які б свідчили про спірність вказаних вимог, а також залишили без розгляду заявлені вимоги ініціюючого кредитора, які стосуються судових витрат. Суд касаційної інстанції підкреслив, що суди не дослідили зібрані докази у справі для встановлення обставин обґрунтованості чи необґрунтованості вказаних кредиторських вимог, що є порушенням норм процесуального права. Водночас, Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство, враховуючи наявність підтвердженої судовим рішенням заборгованості.
3. Верховний Суд скасував рішення попередніх інстанцій в частині відмови у визнанні грошових вимог кредитора та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції в цій частині, а в іншій частині рішення залишив без змін.
Справа №922/1675/24 від 11/06/2025
1. Предметом спору є визнання грошових вимог фізичної особи до товариства з обмеженою відповідальністю в межах справи про банкрутство.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення судів попередніх інстанцій про визнання грошових вимог фізичної особи до банкрута, оскільки між сторонами було укладено попередній договір купівлі-продажу квартири, за яким фізична особа сплатила товариству забезпечувальний платіж, який за своєю суттю є авансом, оскільки зараховується в рахунок майбутньої оплати квартири. Оскільки основний договір купівлі-продажу так і не було укладено, суд визнав обґрунтованими вимоги фізичної особи про повернення авансу. Суд відхилив аргументи скаржника про те, що забезпечувальний платіж є завдатком, оскільки договір не містить умов, за яких завдаток залишається у продавця в разі не укладення основного договору. Також суд відхилив посилання скаржника на те, що фізична особа не вимагала укладення основного договору, оскільки з моменту відкриття провадження у справі про банкрутство строк виконання всіх зобов’язань боржника вважається таким, що настав. Суд також зазначив, що цитування окремих висновків Верховного Суду без належного правового обґрунтування не є підставою для скасування судових рішень.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №644/7545/23 від 03/06/2025
1. Предметом спору є оскарження ухвали апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження за скаргою Харківської міської ради на рішення суду першої інстанції щодо встановлення факту проживання заявниці однією сім’єю зі спадкодавцем.
2. Суд касаційної інстанції залишив ухвалу апеляційного суду без змін, виходячи з того, що апеляційна скарга була подана після спливу річного строку з дня складення повного тексту судового рішення, встановленого статтею 358 ЦПК України, що є підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження незалежно від причин пропуску строку. Суд зазначив, що Харківська міська рада була належним чином повідомлена про розгляд справи, і не надала доказів існування обставин непереборної сили, які б унеможливили своєчасне звернення до суду з апеляційною скаргою. Також суд вказав, що залишення апеляційної скарги без руху застосовується у випадках, коли скарга має інші процесуальні недоліки, але подана в межах встановлених строків, а не у випадку пропуску преклюзивного річного строку. Суд касаційної інстанції підкреслив, що забезпечення права на апеляційний перегляд справи має базуватися на справедливих судових процедурах, а учасники судового процесу зобов’язані добросовісно користуватися своїми процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов’язки.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу Харківської міської ради без задоволення, а ухвалу Харківського апеляційного суду – без змін.
Справа №522/23238/17 від 21/05/2025
Предметом спору є визнання недійсним договору про зарахування зустрічних однорідних вимог між ТОВ «Аверс-Сіті» та фізичною особою, ОСОБА_1.
Суд касаційної інстанції встановив, що довіреність, видана ТОВ «Аверс-Сіті» представнику Єсауловій І.М., свідчить про наявність між ними представницьких відносин, і, відповідно, оспорюваний договір про зарахування зустрічних вимог був укладений та підписаний від імені Товариства уповноваженою особою. Суд апеляційної інстанції не врахував, що застосування підстави про неефективність обраного способу захисту можливе лише після встановлення факту порушення прав позивача, чого в даному випадку не було доведено. Суд також зазначив, що кожна сторона сама визначає стратегію захисту, а суд розглядає справу виключно в межах заявлених вимог та наданих доказів, не маючи права самостійно обирати правову підставу та предмет позову. Суд касаційної інстанції не погодився з мотивами суду апеляційної інстанції, але погодився з результатом.
Суд касаційної інстанції постановив змінити мотивувальну частину постанови апеляційного суду, залишивши без змін рішення про відмову в задоволенні позову.
Справа №495/9/21 від 21/05/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним договору про внесення змін до договору іпотеки та скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, яке було предметом іпотеки.
2. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, виходив з того, що банк дотримався процедури звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку, оскільки двічі надсилав позивачу вимогу про усунення порушень основного зобов’язання, яка повернулася у зв’язку із закінченням терміну зберігання, що згідно з чинним законодавством вважається належним повідомленням. Суд також врахував, що позивач не спростувала презумпцію належного повідомлення. Крім того, апеляційний суд зазначив, що банк надав звіт про оцінку предмета іпотеки, який був чинним на момент переходу права власності, і позивач не довела, що вартість майна є більшою, ніж зазначено у звіті. Суд апеляційної інстанції також вказав, що наявність зареєстрованих обтяжень не є перешкодою для реєстрації права власності за іпотекодержателем. Суд касаційної інстанції погодився з цими висновками, підкресливши, що позивач не довела порушення її прав, а недоліки в роботі пошти не можуть ставити під сумнів належне виконання банком своїх обов’язків.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №922/987/16 від 19/06/2025
Предметом спору є оскарження ухвали апеляційного господарського суду про відмову в перегляді за нововиявленими обставинами постанови про відсторонення арбітражної керуючої від виконання обов’язків ліквідатора у справі про банкрутство.
Суд касаційної інстанції залишив в силі рішення апеляційного суду, виходячи з того, що арбітражна керуюча не довела наявність нововиявлених обставин, які б істотно вплинули на законність та обґрунтованість постанови про її відсторонення. Суд зазначив, що обставини, на які посилається скаржниця, не є нововиявленими, оскільки вони або вже були відомі судам попередніх інстанцій, або стосуються оцінки доказів, що виходить за межі перегляду за нововиявленими обставинами. Також, Верховний Суд підкреслив, що перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами не передбачає повторної оцінки всіх доводів сторін, а має на меті врахування тих обставин, які об’єктивно не могли бути відомі суду під час ухвалення рішення і які могли б вплинути на його результат. Суд касаційної інстанції наголосив, що доводи скаржниці фактично зводяться до незгоди з обґрунтуванням апеляційного суду, що не є підставою для перегляду за нововиявленими обставинами.
Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №752/22262/18 від 03/06/2025
1. Предметом спору є скасування рішення про державну реєстрацію права власності на квартиру, яке було здійснено на підставі іпотечного договору.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення апеляційного суду, зазначивши, що наявність зареєстрованих обтяжень на майно не є безумовною перешкодою для реєстрації права власності іпотекодержателем, особливо якщо ці обтяження встановлені в інтересах самого іпотекодержателя. Суд врахував, що позивачка за зустрічним позовом не оспорювала дійсність іпотечного договору та наявність невиконаних зобов’язань за ним. Також суд зазначив, що загальна спрямованість законодавства про державну реєстрацію прав полягає у забезпеченні достовірності та несуперечливості відомостей у Державному реєстрі прав. Суд врахував, що на момент реєстрації спірної квартири за ТОВ «ФК «Інвест-Кредо», у власності ОСОБА_1 знаходився інший житловий будинок. Суд касаційної інстанції також зазначив, що Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не підлягає застосуванню до спірних правовідносин.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №314/5924/19 від 21/05/2025
1. Предметом спору є визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на гараж та навіси.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій, вказуючи на те, що позивач обрав неналежний спосіб захисту свого права, оскільки оскарження рішення державного реєстратора не вирішує питання про правомірність самочинного будівництва, яке є першопричиною спору. Суд наголосив, що згідно з усталеною практикою Верховного Суду, належним способом захисту в таких випадках є вимога про знесення самочинно збудованого майна або визнання права власності на нього. Крім того, суд зазначив, що державний реєстратор не є належним відповідачем у спорах щодо оскарження його рішень. Суд також послався на висновки Великої Палати Верховного Суду, згідно з якими порушення прав власника земельної ділянки виникає внаслідок факту самочинного будівництва, а не державної реєстрації права власності на нього.
3. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій та відмовив у задоволенні позовних вимог.
Справа №824/161/24 від 05/06/2025
1. Предметом спору є стягнення витрат на професійну правничу допомогу, понесених Державним підприємством «Lom PRAHA s.p.» (Чеська Республіка) у зв’язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції.
2. Верховний Суд задовольнив заяву представника ДП «Lom PRAHA s.p.» про ухвалення додаткового судового рішення, враховуючи такі аргументи:
* Відповідно до ЦПК України, сторона, на користь якої ухвалене рішення, має право на відшкодування судових витрат.
* Розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів, зокрема договору про надання правової допомоги та документів, що підтверджують оплату послуг.
* Суд врахував обсяг наданих юридичних послуг, а саме подання відзиву на апеляційну скаргу, участь представника у судовому засіданні.
* Суд взяв до уваги клопотання ДП ДГЗІФ «Укрінмаш» про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, посилаючись на неспівмірність витрат зі складністю роботи, її обсягом та часом, витраченим адвокатом.
* Суд, оцінивши всі обставини справи, дійшов висновку про стягнення з ДП ДГЗІФ «Укрінмаш» на користь ДП «Lom PRAHA s.p.» витрат на професійну правничу допомогу в сумі 750,00 євро, вважаючи цю суму співмірною з обсягом наданих послуг та складністю справи.
* Суд зазначив, що має право вказувати про стягнення грошової суми в іноземній валюті, у якій і підлягає тоді його виконання.
3. Суд постановив стягнути з Дочірнього підприємства Державної компанії «Укрспецекспорт» – «Державна госпрозрахункова зовнішньоторговельна та інвестиційна фірма «Укрінмаш» (Україна) на користь Державного підприємства «Lom PRAHA s.p.» (Чеська Республіка) витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в сумі 750,00 євро.
Справа №924/972/23 від 18/06/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним договору дарування нежитлового приміщення, укладеного між Благодійним фондом “Відродження Хмельниччини” та Комуністичною партією України, та скасування державної реєстрації прав на це майно.
2. Верховний Суд, розглядаючи касаційну скаргу, звернув увагу на те, що суди попередніх інстанцій неправильно кваліфікували спірний договір дарування як фіктивний (тобто недійсний на підставі ст. 234 ЦК України), тоді як, враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду у подібній справі, цей договір є нікчемним на підставі ст. 228 ЦК України, оскільки порушує публічний порядок, адже був укладений з метою уникнення передачі майна забороненої судом Комуністичної партії України у власність держави. Суд також підкреслив, що оскільки держава не була стороною договору, то строк позовної давності починає відраховуватися з моменту, коли держава дізналася про порушення своїх прав, а саме після набрання чинності рішенням про заборону Компартії та виявлення факту відчуження майна. Щодо втручання у право власності Благодійного фонду, то воно є правомірним, оскільки пов’язане з протиправною діяльністю Комуністичної партії та вчиненням правочину, що суперечить публічному порядку.
3. Суд скасував рішення попередніх інстанцій в частині визнання договору дарування недійсним, відмовивши в задоволенні цієї вимоги, але залишив в силі рішення про скасування державної реєстрації прав на майно.
Справа №904/6269/23 від 19/06/2025
1. Предметом спору є стягнення з ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги» на користь АТ «НАЕК «Енергоатом» 3% річних та інфляційних втрат у зв’язку з порушенням відповідачем строків оплати за договором купівлі-продажу електроенергії.
2. Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності порушення відповідачем строків оплати за електроенергію, визначених у договорі, та правомірності нарахування 3% річних та інфляційних втрат. Суд касаційної інстанції відхилив аргументи відповідача про те, що накази Міністерства енергетики України змінювали строки виконання зобов’язань за договором, оскільки ці накази лише визначали порядок розрахунків між учасниками ринку, але не змінювали договірні строки оплати. Також, ВС зазначив, що постанова КМУ № 483 не містить вказівки на те, що при виконанні договірних зобов’язань сторони використовують лише ті кошти, які надійшли від попереднього їх платника у ланцюгу взаємних розрахунків. ВС підкреслив, що зменшення судом розміру відсотків, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України, є правом, а не обов’язком суду, і може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку, за наслідками оцінки обставин справи та наданих учасниками справи доказів.
3. Верховний Суд залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, якими частково задоволено позовні вимоги АТ «НАЕК «Енергоатом» та стягнуто з ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги» 3% річних та інфляційні втрати, зменшивши суму 3% річних на 20%.
Справа №920/1481/23 від 17/06/2025
1. Предметом спору є розподіл судових витрат, понесених Селянським (фермерським) господарством “Лан” у зв’язку з розглядом касаційної скарги Буринської міської ради.
2. Верховний Суд, розглядаючи заяву про розподіл судових витрат, керувався наступними аргументами: витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені, обґрунтовані та пропорційні предмету спору; суд може зменшити суму витрат на професійну правничу допомогу, якщо вони є неспівмірними зі складністю справи, обсягом робіт та витраченим часом, але лише за клопотанням іншої сторони; суд може відмовити у відшкодуванні витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, визначеними у ст. 129 ГПК України, зокрема, чи пов’язані ці витрати з розглядом справи, чи є їх розмір обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, поведінкою сторони під час розгляду справи; у даній справі суд визнав обґрунтованими витрати на ознайомлення з касаційною скаргою, складання проекту заперечення, підготовку відзиву та участь у судовому засіданні, оскільки їх розмір був визначений у фіксованому розмірі та відповідав критеріям справедливості та пропорційності, однак відмовив у відшкодуванні витрат на поїздку до м. Києва на судове засідання, оскільки представник позивача мав можливість брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
3. Суд частково задовольнив заяву Селянського (фермерського) господарства “Лан” та стягнув з Буринської міської ради 20 000 грн витрат на професійну правничу допомогу, відмовивши у відшкодуванні решти суми.
Справа №463/7126/23 від 03/06/2025
Предметом спору у даній справі є виселення особи із самовільно зайнятого житлового приміщення.
Суд обґрунтував своє рішення тим, що відповідач самовільно зайняла квартиру, яка перебуває у комунальній власності, без будь-яких законних підстав, таких як рішення про надання житла чи ордер. Суд зазначив, що згідно з Житловим кодексом України, особи, які самоправно зайняли житло, підлягають виселенню без надання іншого житла. Важливо, що апеляційний суд врахував наявність у відповідача іншого житла у власності, що робить виселення пропорційним заходом, який не порушує її право на житло, гарантоване статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Суд також відхилив аргументи відповідача про те, що позивач не вчиняв дій щодо видачі ордера, оскільки це не спростовує факту самовільного зайняття житла. Крім того, суд визнав належними доказами акти обстеження, що підтверджують факт самовільного зайняття приміщення.
Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №824/27/24 від 30/05/2025
1. Предметом спору є заява про виправлення описки у виконавчих листах, виданих на виконання ухвали про визнання і надання дозволу на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду.
2. Верховний Суд залишив без змін ухвалу апеляційного суду, виходячи з того, що зміст виконавчого листа відповідає резолютивній частині рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду, а заявник не довів наявності об’єктивних помилок, які б перешкоджали пред’явленню виконавчого документа до виконання. Суд зазначив, що виправленню підлягають лише істотні описки, які впливають на можливість реалізації судового рішення, і що суд не має права змінювати зміст судового рішення, а лише усуває неточності. Також, ВС вказав, що стягувач передчасно звернувся із заявою про виправлення помилки, оскільки виконавчий лист ще не подавався до примусового виконання і виконавець не вирішував питання про його прийняття. Суд послався на те, що твердження заявника про неможливість виконання є необґрунтованим, оскільки відсутні докази відмови виконавчої служби у прийнятті виконавчого листа до виконання. Суд також зазначив, що доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів і не спростовують висновків апеляційного суду.
3. Суд залишив апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду без змін.
Справа №569/26521/21 від 03/06/2025
1. Предметом спору є скасування державної реєстрації права власності на квартиру, яка була предметом іпотеки.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки наявність невиконаного судового рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки не позбавляє кредитора права задовольнити свої вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку, якщо інший спосіб передбачений договором. Суд зазначив, що застосування кредитором іншого законного засобу захисту свого порушеного права не є подвійним стягненням заборгованості. Суд також врахував, що способи звернення стягнення на предмет іпотеки, встановлені сторонами в іпотечному договорі, не є взаємовиключними за умови відсутності спору щодо наявності боргу і його розміру. Суд касаційної інстанції підкреслив, що для вирішення питання про наявність правових підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки, після ухвалення судом рішення про задоволення вимог кредитора / іпотекодержателя є факт виконання чи невиконання такого рішення, причини та об`єктивна можливість його виконання, а відтак факт наявності порушених прав іпотекодержателя. Суд також зазначив, що здійснення особою (її правонаступником) права на захист не може ставитися в залежність від застосування нею інших способів правового захисту.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №275/328/23 від 18/06/2025
1. Предметом спору є оскарження засудженим вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду, якими його було визнано винним у крадіжці, несанкціонованому втручанні в роботу комп’ютерних мереж та шахрайстві з використанням електронно-обчислювальної техніки.
2. Суд касаційної інстанції залишив судові рішення без змін, підкресливши, що висновки судів попередніх інстанцій про винуватість ОСОБА_6 ґрунтуються на всебічно досліджених доказах, зокрема, показаннях потерпілого, свідків, протоколах слідчих дій та експертних висновках. Суд зазначив, що доводи засудженого про його невинність, зокрема, про добровільну передачу йому телефону потерпілим, були спростовані показаннями потерпілого та свідків, а також іншими доказами. Суд також відхилив аргументи щодо недопустимості доказів, зокрема, протоколу слідчого експерименту, оскільки слідча дія була проведена за згодою потерпілого та з дотриманням прав підозрюваного. Суд касаційної інстанції підкреслив, що не має права переоцінювати докази, а лише перевіряє правильність застосування норм матеріального та процесуального права.
3. Верховний Суд ухвалив залишити вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу засудженого – без задоволення.
Справа №686/20198/22 від 04/06/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудження особи за незаконне придбання та зберігання з метою збуту особливо небезпечної психотропної речовини в особливо великих розмірах.
2. Суд касаційної інстанції залишив вирок без змін, підкресливши, що висновки судів ґрунтуються на об’єктивно з’ясованих обставинах, підтверджених доказами, зокрема, показаннями свідків, протоколами обшуку та огляду, висновками експертів, а також листуванням засудженого, яке свідчить про його намір збувати психотропні речовини. Суд відхилив доводи захисника про недопустимість доказів, вказавши на дотримання процесуальних норм при їх отриманні, а також на добровільне надання засудженим доступу до інформації у своєму мобільному телефоні. Суд також зазначив, що відсутність деяких документів не спростовує наявність умислу на збут, підтвердженого іншими доказами. Суд погодився з кваліфікацією дій засудженого та призначеним покаранням, вважаючи його справедливим і необхідним для виправлення та попередження нових злочинів. Суд апеляційної інстанції правомірно відмовив у повторному дослідженні доказів, оскільки захист не обґрунтував неповноту або порушення при їх дослідженні судом першої інстанції.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №911/2073/24 від 20/06/2025
1. Предметом спору є витребування прокурором в інтересах держави земельних ділянок лісогосподарського призначення з незаконного володіння ТОВ “МЕГАПЛАНТ”.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій про забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірні земельні ділянки, мотивуючи це тим, що існує реальна загроза ускладнення або унеможливлення виконання рішення суду у разі задоволення позову, оскільки відповідач набув спірне майно під час судового розгляду щодо цього майна, і існує ризик його відчуження. Суд зазначив, що арешт майна є тимчасовим заходом, який не обмежує права володіння та користування, а лише право розпорядження, і є співмірним з предметом та підставами позову. Суд також врахував, що відсутність доказів наміру відчуження майна зараз не виключає такої можливості в майбутньому, що може ускладнити захист інтересів держави. Суд касаційної інстанції підкреслив, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття залежить від фактичних обставин кожного конкретного спору.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ТОВ “МЕГАПЛАНТ” без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №905/2199/20 від 19/06/2025
1. Предметом спору є правомірність повернення апеляційної скарги арбітражного керуючого на ухвалу суду першої інстанції про витребування доказів у справі про банкрутство.
2. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду, який повернув апеляційну скаргу арбітражного керуючого, мотивуючи це тим, що не було надано доказів надсилання копії скарги одному з кредиторів, а саме Компанії СОСІЕТЕ ЖЕНЕРАЛЬ СА. ВС зазначив, що апеляційний суд не врахував, що Компанія СОСІЕТЕ ЖЕНЕРАЛЬ СА була замінена на правонаступника – Акціонерне товариство спрощеного типу “БІПІІФРАНС АССЮРАНС ЕКСПОРТ”, якому копія скарги була надіслана. ВС підкреслив, що повернення апеляційної скарги через ненадіслання копії скарги кредитору, якого вже замінено правонаступником, може бути розцінено як обмеження доступу до правосуддя. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у оскаржуваних судових рішеннях чи відхилені судами попередніх інстанцій, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Враховуючи це, ВС вирішив, що апеляційний суд передчасно повернув скаргу, не врахувавши всіх обставин справи.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до апеляційного суду.
Справа №916/2457/24 від 17/06/2025
1. Предметом спору є витребування суховантажного теплохода “Mystic Mariner” з незаконного володіння та зобов’язання припинити його агентування.
2. Суд касаційної інстанції залишив рішення попередніх судів без змін, підтвердивши правомірність витребування судна на користь позивача, оскільки позивач надав достатньо доказів на підтвердження права власності на судно, зокрема купчу, свідоцтво про виключення судна з реєстру Панами у зв’язку з продажем позивачу, та тимчасові свідоцтва про право власності та плавання під прапором Республіки Молдова. Суд зазначив, що хоча суди попередніх інстанцій і врахували копії купчої та довіреності, оригінали яких не були надані, це не вплинуло на правильність висновків про право власності позивача, оскільки були інші докази, що підтверджують це право. Суд також відхилив аргументи відповідача про те, що він є добросовісним набувачем, оскільки відповідач був обізнаний про судові спори щодо судна та про заборону на проведення аукціону з його продажу. Суд підкреслив, що для витребування майна важливо встановити, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем, а також характер набуття майна.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №369/8341/22 від 04/06/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудження особи за незаконне зберігання боєприпасів та хуліганство із застосуванням вогнепальної зброї.
2. Суд касаційної інстанції залишив вирок без змін, оскільки суди попередніх інстанцій обґрунтовано визнали доведеною вину особи у вчиненні інкримінованих злочинів, спираючись на покази свідків, протоколи огляду місця події, висновки експертів та інші докази, які були належним чином досліджені та оцінені. Суд зазначив, що дії особи, яка здійснила постріли з вогнепальної зброї у квартирі, створили реальну загрозу для життя та здоров’я інших мешканців будинку, що свідчить про грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства. Також, суд відхилив доводи сторони захисту щодо законності зберігання боєприпасів на підставі Закону України “Про забезпечення участі цивільних осіб у захисті України”, оскільки не було надано доказів отримання боєприпасів у встановленому порядку. Суд також відхилив доводи про порушення правил автоматизованого розподілу справи, оскільки не було надано доказів втручання в систему, а сторона захисту не скористалася правом на відвід судді.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №910/10855/24 від 19/06/2025
1. Предметом спору є визнання незаконним рішення банку про розірвання договору банківського обслуговування та визнання недійсним одностороннього правочину про розірвання цього договору.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій, оскільки вони не надали належної оцінки доводам позивача щодо необґрунтованості рішення банку про розірвання договору. Суди не дослідили, чи були достатні підстави вважати, що позивач використовував банківські продукти у схемах з незаконного виведення коштів, та не надали оцінку доказам, наданим позивачем на спростування цих висновків. Суд наголосив, що суди повинні були дослідити обґрунтованість мотивів банку при прийнятті рішення про розірвання договору та перевірити докази, якими ці мотиви підтверджуються, з урахуванням принципів змагальності процесу та стандартів доказування. Хоча суди попередніх інстанцій посилалися на право банку розривати відносини з клієнтами з високим рівнем ризику, вони не обґрунтували, чому саме в даному випадку ризик був визнаний неприйнятно високим.
3. Суд скасував рішення попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №761/13101/21 від 04/06/2025
1. Предметом спору є розподіл судових витрат, понесених відповідачами у зв’язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, зокрема витрат на професійну правничу допомогу.
2. Верховний Суд, розглядаючи заяви представників відповідачів про стягнення витрат на правничу допомогу, керувався наступними аргументами:
* Суд касаційної інстанції вирішує питання про розподіл судових витрат, понесених у зв’язку з переглядом справи в касаційному порядку.
* Витрати на правничу допомогу підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, і їх розмір визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг, їх вартості та здійснення відповідних витрат.
* Сторона повинна подати попередній розрахунок судових витрат разом з першою заявою по суті спору, а докази, що підтверджують розмір понесених витрат, мають бути подані до закінчення судових дебатів або протягом п’яти днів після ухвалення рішення.
* Суд має право зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу, керуючись критеріями співмірності зі складністю справи, часом, обсягом наданих послуг, ціною позову та значенням справи для сторони, але лише за клопотанням іншої сторони.
* Суд може відмовити у відшкодуванні витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями обґрунтованості та пропорційності розміру витрат, а також враховуючи конкретні обставини справи та фінансовий стан сторін.
* Оскільки представник одного з відповідачів просив стягнути витрати на користь іншої особи, у задоволенні цієї заяви було відмовлено.
* У задоволенні заяви про стягнення витрат, понесених у судах першої та апеляційної інстанцій, було відмовлено, оскільки не було наведено поважних причин неможливості подання доказів про ці витрати у визначений законом строк.
* Враховуючи заперечення позивача щодо завищеного та неспівмірного розміру витрат на професійну правову допомогу, суд визнав співмірним, розумним і необхідним розмір судових витрат на правничу допомогу в суді касаційної інстанції у сумі 20 000,00 грн кожному з двох відповідачів.
3. Верховний Суд частково задовольнив заяви представників відповідачів про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, стягнувши з ТОВ «Девелоп Фінанс» на користь двох відповідачів по 20 000 грн кожному.
Справа №274/6529/21 від 23/06/2025
1. Предметом спору є визнання недійсними та скасування постанови і акта державного виконавця про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки позивачка не довела порушення її прав, а її дії були розцінені як недобросовісні та спрямовані на уникнення звернення стягнення на майно боржника, що порушує права стягувача. Суд врахував попереднє рішення апеляційного суду, де дії позивачки вже були визнані недобросовісними та такими, що зловживають правами з метою уникнення звернення стягнення на майно боржника. Також суд зазначив, що відсутні докази того, що інші стягувачі виявили бажання залишити за собою нереалізоване майно чи оскаржували дії державного виконавця. Суд вказав, що завдання цивільного судочинства – ефективний захист порушених прав, а не створення перешкод для виконання судових рішень. Судді також наголосили, що обраний позивачем спосіб захисту не є ефективним, оскільки не призводить до відновлення її прав, а лише ускладнює процес стягнення боргу з іншої особи.
3. Рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду залишено без змін, а касаційну скаргу – без задоволення.
Справа №442/2909/15-к від 11/06/2025
1. Предметом спору є касаційна скарга захисника на вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду щодо особи, засудженої за умисне вбивство за обтяжуючих обставин та розбій, поєднаний з насильством.
2. Верховний Суд залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, пославшись на статті Кримінального процесуального кодексу України, які регулюють повноваження суду касаційної інстанції, порядок касаційного провадження та межі перегляду судових рішень. Суд, посилаючись на значний обсяг роботи, обмежився оголошенням лише резолютивної частини постанови, відклавши оголошення повного тексту на пізнішу дату.
3. Верховний Суд ухвалив залишити без змін вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду, а касаційну скаргу захисника – без задоволення.
Справа №920/540/24 від 19/06/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним рішення комісії з розгляду актів про порушення вимог Кодексу газорозподільних систем та стягнення вартості необлікованого об’єму природного газу.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення апеляційного суду, який задовольнив первісний позов споживача, виходячи з того, що споживач своєчасно повідомив оператора ГРМ про виявлення роботи лічильника в нестандартному режимі, що підтверджується листом, зареєстрованим оператором ГРМ, і при цьому не було встановлено фактів несанкціонованого втручання в роботу лічильника або пошкодження пломб. Суд зазначив, що у такому випадку, згідно з Кодексом ГРС, процедура донарахування об’єму природного газу не застосовується. Суд також врахував, що оператор ГРМ мав можливість самостійно перевіряти дані лічильника, але ініціатором перевірки та припинення газопостачання виступив сам споживач. Суд касаційної інстанції відхилив аргументи відповідача про неврахування попередніх висновків Верховного Суду, оскільки обставини в попередніх справах були іншими.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №922/831/23 від 19/06/2025
1. Предметом спору є відмова апеляційного господарського суду в задоволенні заяви ТОВ “ФК “Вінстар” про заміну кредитора (АТ “Мегабанк”) на правонаступника (ТОВ “ФК “Вінстар”) у справі про банкрутство.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду, зазначивши, що заміна кредитора є передчасною, оскільки питання щодо кредиторських вимог АТ “Мегабанк” ще не вирішено остаточно і є предметом апеляційного розгляду. Суд вказав, що заява про правонаступництво повинна містити чіткий виклад обставин, що обґрунтовують правонаступництво, розмір вимог нового кредитора з визначенням їх черговості та правової природи, а також окреме виділення суми неустойки. Також, суд наголосив на важливості дослідження судом обсягу переданого права та структури відступлених вимог, оскільки це впливає на внесення змін до реєстру вимог кредиторів. Суд зазначив, що не зазначено суму кредиторських вимог, а також відсутні пояснення щодо відмінностей у сумах боргу перед первісним кредитором та його правонаступником, а також щодо заявлених АТ “Мегабанк” вимог зі сплати судового збору. Суд також врахував, що ТОВ “ФК “Вінстар” вже залучено до справи як учасник, що не перешкоджає повторному зверненню із заявою про правонаступництво після вирішення питання щодо кредиторських вимог первісного кредитора.
3. Верховний Суд залишив ухвалу апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу ТОВ “ФК “Вінстар” – без задоволення.
Справа №348/869/15-ц від 21/05/2025
1. Предметом спору є визнання недійсними прилюдних торгів з реалізації майна, протоколу прилюдних торгів та акта про реалізацію предмета іпотеки, визнання свідоцтва про придбання нерухомого майна недійсним, скасування запису про державну реєстрацію права власності та визнання права власності.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду, який визнав недійсними електронні торги, оскільки встановив, що торги відбулися за ціною, визнаною судом необ’єктивною, що є порушенням майнових прав позивача, враховуючи, що ціна є істотною умовою договору купівлі-продажу. Суд також врахував, що оцінка майна була оскаржена позивачем, але це не відновило її права, оскільки торги вже відбулися. Важливим фактором стало те, що ринкова вартість майна, згідно з експертизою, значно перевищувала ціну, за якою воно було реалізовано на торгах. Суд зазначив, що хоча вилучення майна було здійснено з метою забезпечення виконання судового рішення, реалізація майна за заниженою ціною порушує справедливий баланс інтересів і покладає надмірний тягар на власника майна, що є порушенням статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Суд відхилив аргументи відповідачів про те, що права позивача не були порушені, оскільки позивач є власником майна, і ціна реалізації безпосередньо впливає на обсяг зобов’язань, які будуть погашені.
3. Суд залишив касаційні скарги без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін.
Справа №752/10612/24 від 28/05/2025
1. Предметом спору є стягнення з фізичної особи на користь державної служби суми середнього заробітку, який, на думку позивача, був отриманий відповідачем без достатньої правової підстави.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про закриття провадження у справі, оскільки спір виник у зв’язку з проходженням відповідачем публічної служби. Суд зазначив, що відносини, пов’язані з нарахуванням та виплатою заробітної плати під час виконання особою посадових обов’язків, є елементом проходження публічної служби. Оскільки публічна служба є різновидом трудової діяльності, спори, що виникають з таких правовідносин, підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства. Суд також врахував, що позивач є суб’єктом владних повноважень, а спір стосується виплати коштів під час перебування відповідача на публічній службі. Суд вказав, що незважаючи на те, що спір виник після звільнення відповідача з посади, він пов’язаний з її діяльністю на публічній службі, тому має розглядатися за правилами адміністративного судочинства.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №559/1957/23 від 20/06/2025
1. Предметом спору є скасування державної реєстрації права власності Дубенської міської ради на будівлю оздоровчого комплексу, оскільки позивач вважає, що це порушує його право власності на той самий об’єкт нерухомості.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, які задовольнили позов ОСОБА_1. Суд зазначив, що реєстрація права власності на спірний об’єкт за Дубенською міською радою створює перешкоди для позивача у розпорядженні його майном. Суд вказав, що в даному випадку позивач є володіючим власником, який прагне усунути перешкоди у здійсненні правомочностей щодо свого майна, тому позов є негаторним. Суд також наголосив, що скасування державної реєстрації права власності є ефективним способом захисту, оскільки це відновить становище, яке існувало до порушення прав позивача. Суд відхилив аргументи відповідача про те, що право власності міської ради виникло раніше, оскільки первісне набуття права власності відбулося на підставі біржового контракту ще у 2001 році. Також суд не погодився з доводами про пропуск позовної давності, оскільки позивач звернувся до суду невдовзі після оскаржуваної реєстрації права власності.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу Дубенської міської ради без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №752/15660/22 від 03/06/2025
1. Предметом спору є визнання права користування житловим приміщенням.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки позивач не надала доказів законних підстав для проживання у спірному будинку, зокрема згоди власника на вселення. Суд врахував, що відповідач набула право власності на будинок пізніше, ніж позивач почала там проживати, тому не могла дати згоду на її вселення у 2003 році. Також суд зазначив, що спірне житло не є єдиним житлом позивача, оскільки вона є співвласницею іншої квартири. Суд взяв до уваги рішення у справі про виселення чоловіка позивача, де було встановлено, що він проживає у будинку без законних підстав. Суд відхилив аргументи про сплату комунальних послуг та проведення ремонтних робіт, оскільки це не є підставою для набуття права на житло без відповідної угоди з власником. Суд також відхилив посилання на статтю 8 Конвенції про захист прав людини, оскільки справа стосується визнання права користування, а не виселення.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №524/6940/22 від 04/06/2025
1. Предметом спору є скасування рішення державного реєстратора про внесення змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та витребування майна з чужого незаконного володіння.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки позивач не надав доказів порушення його прав державним реєстратором, враховуючи, що на момент внесення змін він не був власником майна; реконструкція будівлі відбулася після передачі її в іпотеку, тому всі новоутворені площі увійшли до предмета іпотеки; ТОВ «ФК «Інновація» як новий власник будівлі після звернення стягнення на заставне майно мав право вносити зміни до реєстру; позивач не довів, що майно вибуло з його володіння незаконно, оскільки в іншій справі було встановлено правомірність відчуження майна ТОВ «ФК «Інновація»; новоствореним об’єктом нерухомості може вважатися лише об’єкт, створений без прив’язки до вже існуючого майна. Суд також зазначив, що державний реєстратор самостійно отримує відомості з Єдиного реєстру документів про прийняття об’єкта в експлуатацію, навіть якщо заявник подав лише копії документів.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №922/1675/24 від 11/06/2025
1. Предметом спору є визнання грошових вимог фізичної особи до товариства з обмеженою відповідальністю в межах справи про банкрутство.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що між фізичною особою та товариством було укладено попередній договір купівлі-продажу квартири, за яким фізична особа сплатила товариству аванс у розмірі, еквівалентному 9 275 доларам США; оскільки основний договір купівлі-продажу квартири так і не було укладено, фізична особа має право на повернення авансу; суди правильно застосували положення частини другої статті 533 Цивільного кодексу України, згідно з якою, якщо в грошовому зобов’язанні передбачено сплату в іноземній валюті, то сума, що підлягає сплаті в гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу; суди також врахували, що товариство не надало доказів недійсності попереднього договору або його розірвання. Суд також зазначив, що з моменту офіційної публікації оголошення про банкрутство, строк виконання усіх зобов`язань боржника вважається таким, що настав.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №916/2432/21 від 23/06/2025
1. Предметом спору є оскарження ухвали апеляційного господарського суду про повернення апеляційної скарги у зв’язку з неусуненням недоліків.
2. Суд касаційної інстанції залишив ухвалу апеляційного суду без змін, мотивуючи це тим, що скаржник (ГО “Одеські водно-моторні причали”) не виконав вимоги суду апеляційної інстанції щодо надання документів, які підтверджують повноваження особи, що підписала апеляційну скаргу. Суд зазначив, що учасники справи зобов’язані сприяти встановленню обставин справи, подавати докази та проявляти зацікавленість у розгляді справи. Суд також послався на практику Європейського суду з прав людини щодо обов’язку сторін добросовісно користуватися процесуальними правами та виконувати процесуальні обов’язки. Суд не взяв до уваги доводи скаржника про те, що голова ради організації має право підписувати апеляційну скаргу без додаткового підтвердження повноважень, оскільки з матеріалів справи неможливо встановити, що особа, яка підписала скаргу, є керівником цієї громадської організації. Суд вказав, що апеляційний суд діяв у межах повноважень, передбачених ГПК України.
3. Верховний Суд постановив залишити касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду без змін.
Справа №481/476/22 від 18/06/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудження особи за умисне вбивство (ч. 1 ст. 115 КК України).
2. Суд касаційної інстанції залишив вирок та ухвалу без змін, оскільки суди попередніх інстанцій ретельно перевірили доводи сторін, надали належну оцінку доказам, зокрема показанням свідків, експертним висновкам, протоколам огляду місця події та іншим матеріалам справи, встановили причинно-наслідковий зв’язок між діями засудженого та смертю потерпілого, а також обґрунтовано відмовили у призначенні додаткової експертизи. Суд касаційної інстанції не погодився з доводами захисту щодо неналежного процесуального керівництва, оскільки прокурори, які здійснювали нагляд, діяли в межах своїх повноважень, а також відхилив твердження про порушення права на останнє слово, оскільки вони спростовуються матеріалами справи. Суд касаційної інстанції підкреслив, що апеляційний суд надав вичерпні відповіді на всі доводи апеляційної скарги, а висновки судів відповідають фактичним обставинам справи та вимогам кримінального процесуального закону.
3. Верховний Суд залишив без змін вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду щодо засудження особи за умисне вбивство.
Справа №442/2909/15-к від 11/06/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудження ОСОБА_10 за умисне вбивство за обтяжуючих обставин та розбій, поєднаний з насильством.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін вирок та ухвалу апеляційного суду, зазначивши, що суди попередніх інстанцій повно та всебічно дослідили докази, належним чином їх оцінили та обґрунтовано визнали ОСОБА_10 винним у вчиненні інкримінованих йому злочинів. Суд відхилив доводи касаційної скарги захисника щодо неповноти дослідження доказів, порушень при проведенні слідчих дій та недопустимості окремих доказів, вказавши, що апеляційний суд надав належну оцінку цим доводам та обґрунтовано їх відхилив. Також суд зазначив, що апеляційний суд, дотримуючись принципів диспозитивності, пропонував сторонам визначитися, які докази вони бажають дослідити, та виходив з їх позиції, тому будь-яких істотних порушень вимог КПК не допустив. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для призначення додаткових експертиз та відхилив доводи про тиск на свідків, оскільки ці обставини не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи. Суд також підкреслив, що призначене ОСОБА_10 покарання є справедливим та відповідає тяжкості вчинених злочинів та особі засудженого.
3. Суд вирішив залишити вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу захисника – без задоволення.
Справа №761/31668/23 від 18/06/2025
1. Предметом спору є оскарження ухвали апеляційного суду щодо зміни вироку суду першої інстанції стосовно особи, засудженої за домашнє насильство.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд, змінюючи вирок суду першої інстанції, вийшов за межі апеляційної скарги прокурора, призначивши більш суворе покарання, ніж було зазначено у скарзі, а саме пробаційний нагляд замість громадських робіт. Суд наголосив, що основним критерієм при виборі виду покарання є ієрархія цінностей прав людини, де свобода є вищою за майнові права, і відповідно до цієї ієрархії громадські роботи є м’якшим видом покарання, ніж пробаційний нагляд. Також, суд зазначив, що апеляційний суд повинен діяти в межах апеляційних вимог, якщо це не погіршує становище обвинуваченого. Оскільки апеляційний суд порушив ці положення, це є істотним порушенням кримінального процесуального закону, що перешкодило ухвалити законне та обґрунтоване рішення.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та призначив новий розгляд справи в апеляційній інстанції.
Справа №682/1177/24 від 11/06/2025
1. Предметом спору є оскарження прокурором ухвали апеляційного суду щодо пом’якшення покарання особі, засудженій за умисне вбивство (ч. 1 ст. 115 КК України).
2. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу прокурора, вказавши, що апеляційний суд неправильно застосував ст. 69 КК України, призначивши покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією статті, без належного обґрунтування істотного зниження ступеня тяжкості вчиненого злочину та суспільної небезпеки засудженої. Суд касаційної інстанції зазначив, що апеляційний суд не встановив нових обставин, які б пом’якшували покарання, а лише продублював ті, які вже були враховані місцевим судом, і не надав належної оцінки негативним характеристикам особи засудженої. ВС наголосив, що для застосування ст. 69 КК необхідно, щоб обставини, які пом’якшують покарання, істотно знижували ступінь тяжкості злочину, а апеляційний суд цього не обґрунтував. Також ВС звернув увагу, що позиція потерпілого щодо покарання не є визначальною для суду.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та призначив новий розгляд в апеляційній інстанції, а також обрав обвинуваченій запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів.
Справа №552/2893/20 від 04/06/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку щодо особи, засудженої за виготовлення та розповсюдження відеопродукції порнографічного характеру, а також за порушення недоторканності приватного життя.
2. Суд касаційної інстанції залишив вирок без змін, підтримавши рішення судів попередніх інстанцій, які визнали доведеною вину особи у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень. Суд зазначив, що місцевий суд належним чином дослідив докази, оцінив їх у сукупності та дійшов обґрунтованого висновку про винуватість особи. Суд касаційної інстанції погодився з висновками апеляційного суду щодо відсутності істотних порушень під час обшуку, проведеного з метою запобігання знищенню речових доказів. Суд також відхилив доводи захисту про те, що відеозаписи були створені за згодою потерпілої, оскільки це суперечить встановленим обставинам справи. Суд підкреслив, що висновки експертиз не мають пріоритету над іншими доказами, і суд має право вийти за їх межі, якщо це обґрунтовано обставинами справи.
3. Суд залишив вироки судів попередніх інстанцій без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
Справа №910/3567/24 від 19/06/2025
1. Предметом спору є захист прав інтелектуальної власності компанії МЕРК ШАРП ЕНД ДОМЕ ЕЛЕЛСІ на винаходи за патентами України № 74912 та № 86026.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення попередніх судів, виходячи з того, що компанія МЕРК ШАРП ЕНД ДОМЕ ЕЛЕЛСІ є власником патентів на винаходи, які використовуються у лікарському засобі «ТИНОВІЯ М®», зареєстрованому акціонерним товариством «Київський вітамінний завод» (АТ «Київський вітамінний завод»). Суд зазначив, що реєстрація лікарського засобу, який використовує запатентовані винаходи без дозволу власника патенту, є порушенням прав інтелектуальної власності, незалежно від того, чи введено цей лікарський засіб в обіг. Суд також врахував, що строк дії одного з патентів (№ 86026) ще не закінчився на момент реєстрації лікарського засобу, а інший патент (№ 74912) був продовжений, що зберігає за власником всі права, які випливають з патенту. Суд відхилив аргументи АТ «Київський вітамінний завод» про те, що реєстрація лікарського засобу здійснювалася з метою експорту до Грузії, оскільки дія додаткової охорони не поширюється на випадки, коли строк дії патенту було продовжено. Суд також підкреслив, що принцип правової визначеності вимагає застосування законодавства, чинного на момент виникнення спірних правовідносин.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу АТ «Київський вітамінний завод» без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №903/910/23 від 18/06/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним договору дарування нерухомого майна та скасування державної реєстрації прав на це майно, укладеного між Волинською обласною організацією Комуністичної партії України та Громадською організацією.
2. Верховний Суд, розглядаючи касаційну скаргу, звернув увагу на те, що суди попередніх інстанцій неправильно кваліфікували спірний договір дарування як фіктивний (тобто такий, що укладений без наміру створити правові наслідки), натомість такий договір є нікчемним, оскільки порушує публічний порядок, враховуючи встановлені обставини справи, а саме: укладення договору після початку судового провадження щодо заборони Комуністичної партії України, безоплатність передачі майна, пов’язаність сторін договору (керівник громадської організації одночасно є членом керівних органів Компартії), що свідчить про намір уникнути передачі майна у власність держави у зв’язку із забороною діяльності партії. Суд також врахував висновки Великої Палати Верховного Суду у подібній справі № 924/971/23, де було визначено, що у таких випадках належним способом захисту є застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. Водночас, Верховний Суд підкреслив, що скасування державної реєстрації прав на майно за громадською організацією призведе до повернення майна у власність Комуністичної партії України, що необхідно для подальшої передачі цього майна державі.
3. Верховний Суд скасував рішення попередніх інстанцій в частині визнання договору дарування недійсним, відмовивши у задоволенні цієї вимоги, але залишив в силі рішення про скасування державної реєстрації прав на майно.
Справа №758/6145/17 від 04/06/2025
1. Предметом спору є звернення стягнення на предмет іпотеки – квартиру, що належала відповідачу, у зв’язку з невиконанням зобов’язань за кредитним договором.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки банк не довів належним чином наявність заборгованості на момент звернення до суду та не обґрунтував підстави для дострокового стягнення заборгованості, строк повернення якої ще не настав. Суди попередніх інстанцій встановили, що на час звернення до суду з позовом, відповідач не мала поточної заборгованості перед банком ні за основним зобов’язанням, ні за відсотками за користування кредитом. Банк, звертаючись до суду, змінив строк виконання основного зобов’язання та просив стягнути достроково заборгованість за тілом кредиту, не надавши достатніх доказів на підтвердження обставин, які б дозволили це зробити. Апеляційний суд також зазначив, що суд першої інстанції помилково застосував норми Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», оскільки він регулює обтяження рухомого майна, а не нерухомого.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №205/9571/18 від 04/06/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним договору дарування торговельного павільйону, скасування записів про державну реєстрацію права власності на нього та повернення земельної ділянки територіальній громаді.
2. Суд касаційної інстанції, розглядаючи справу, зазначив, що державна реєстрація права власності на самочинно збудоване майно не є окремим порушенням прав власника земельної ділянки, а наслідки такої реєстрації усуваються шляхом пред’явлення вимоги про знесення самочинного будівництва або про визнання права власності на нього. Суд також підкреслив, що вимога про знесення самочинного будівництва має бути пред’явлена до поточного власника майна, а не до попереднього. У даній справі, оскільки позов про знесення було пред’явлено до колишнього власника, суд визнав це підставою для відмови у задоволенні цієї вимоги. Щодо вимог про визнання недійсним договору дарування та скасування записів про право власності, суд вказав на неефективність обраного способу захисту, оскільки ці вимоги не вирішують долю самочинного будівництва та не відновлюють єдність юридичної долі земельної ділянки та розташованого на ній майна.
3. Суд касаційної інстанції частково задовольнив касаційну скаргу, змінивши мотивувальну частину рішень судів попередніх інстанцій щодо відмови у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору дарування та скасування записів про державну реєстрацію права власності, але залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про зобов’язання колишнього власника повернути земельну ділянку.
Справа №920/1474/23 від 11/06/2025
1. Предметом спору є оскарження ТОВ “Центр Обліку Миколаїв” рішення апеляційного суду про відмову у визнанні його кредиторських вимог до ТОВ “Глухівський кар`єр кварцитів” у справі про банкрутство.
2. Верховний Суд встановив, що апеляційний суд порушив норми процесуального права, розглядаючи апеляційну скаргу Фонду державного майна України на ухвалу суду першої інстанції про визнання вимог ТОВ “Центр Обліку Миколаїв”, оскільки така ухвала не підлягає оскарженню окремо від ухвали, постановленої за результатами попереднього засідання у справі про банкрутство, як це передбачено Кодексом України з процедур банкрутства. Суд касаційної інстанції наголосив, що апеляційний суд мав повернути апеляційну скаргу Фонду державного майна України, а не розглядати її по суті. Також, Верховний Суд підкреслив, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Враховуючи зазначені порушення, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність скасування рішення апеляційного суду.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до апеляційного суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
Справа №754/2808/20 від 04/06/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку суду першої інстанції щодо засудження ОСОБА_7 за ч. 2, 3 ст. 309 КК України (незаконне придбання та зберігання наркотичних засобів без мети збуту), прокурор наполягав на перекваліфікації дій на ч. 3 ст. 307 КК України (незаконне придбання та зберігання наркотичних засобів з метою збуту).
2. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду, вказавши на неповноту дослідження доказів та суперечливість висновків апеляційного суду. Зокрема, апеляційний суд не надав належної оцінки показанням обвинуваченого та свідка, які відрізнялися в судах різних інстанцій, не проаналізував належним чином зміст переписки в телефоні обвинуваченого, а також не з’ясував, чи свідчить велика кількість наркотичних речовин у сукупності з іншими доказами про наявність умислу на збут. Суд касаційної інстанції підкреслив, що наявність умислу на збут може підтверджуватися не тільки прямими доказами, а й сукупністю інших взаємопов’язаних доказів. Також, ВС вказав на суперечливі висновки апеляційного суду щодо причин відсутності мети збуту в діях ОСОБА_7.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду і призначив новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Справа №766/8718/23 від 23/06/2025
1. Предметом спору є стягнення коштів та штрафних санкцій за попереднім договором купівлі-продажу нерухомого майна, який не був укладений в обумовлений строк.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які частково задовольнили позов, мотивуючи це тим, що основний договір купівлі-продажу не був укладений у строк, визначений попереднім договором, і грошова сума, передана позивачем відповідачу, є авансом, а не завдатком, тому підлягає поверненню незалежно від вини сторін. Суд відхилив аргументи відповідача про порушення умов договору позивачем, оскільки відповідач не надав доказів своїх пропозицій щодо укладення основного договору. Суд також зазначив, що посилання на форс-мажорні обставини (військову агресію) не впливають на обов’язок повернення авансу, хоча і можуть бути враховані при вирішенні питання про цивільно-правову відповідальність у вигляді штрафу, який суди не стягували. Суд підкреслив, що суди попередніх інстанцій належним чином оцінили всі докази у справі та правильно застосували норми матеріального права.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №440/555/24 від 23/06/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності військової частини щодо відмови у проведенні службового розслідування за рапортом військовослужбовця про отримання акубаротравми (контузії) під час виконання обов’язків військової служби.
2. Верховний Суд залишив без змін ухвалу апеляційного суду про повернення апеляційної скарги військової частини, оскільки скаргу було підписано особою, яка не підтвердила свої повноваження на її підписання. Суд касаційної інстанції підкреслив, що згідно з процесуальним законодавством, особа, яка подає апеляційну скаргу, повинна підтвердити свої повноваження на представництво в суді. Сама по собі можливість подання процесуального документа через систему “Електронний суд” не звільняє від обов’язку підтвердження повноважень. Суд також зазначив, що повернення апеляційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду з належним чином оформленою скаргою.
3. Суд постановив залишити касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 без задоволення, а ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 12 серпня 2024 року – без змін.
Справа №120/15853/23 від 23/06/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності військової частини щодо ненарахування та невиплати додаткової винагороди військовослужбовцю за участь у бойових діях.
2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення апеляційного суду, наголосив, що для виплати додаткової винагороди важливим є документальне підтвердження участі військовослужбовця в бойових діях, а не лише формальні списки. Суд врахував, що відповідач не заперечував факт участі позивача в бойових діях, а довідка про участь у бойових діях разом з іншими документами підтверджують цей факт. Також, суд зазначив, що не можна покладати на військовослужбовця відповідальність за недоліки в документообігу між військовими частинами. Суд підкреслив, що держава не може відмовляти у виплатах, якщо існують законні підстави для їх здійснення, а регламентація умов виплати додаткової винагороди не може обмежувати право військовослужбовців на її отримання. Суд також взяв до уваги попередні висновки Верховного Суду у подібних справах, де наголошувалося на важливості фактичної участі в бойових діях, а не лише формальних вимогах до документів.
3. Суд задовольнив касаційну скаргу, скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції.
Справа №420/2436/23 від 23/06/2025
1. Предметом спору є оскарження наказу про звільнення поліцейського зі служби у зв’язку з невиконанням наказу про евакуацію з окупованої території та відсутністю на службі без поважних причин.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, що позивачка, як поліцейський, повинна була виконувати обов’язки щодо захисту інтересів держави, особливо під час воєнного стану, зважаючи на складену нею Присягу. Суд врахував, що позивачка повинна була знати про евакуаційні заходи та вжити заходів для отримання інформації про них, навіть якщо не була проінформована безпосередньо. Також, суд зазначив, що служба в поліції передбачає певні психологічні якості, такі як відповідальність та здатність приймати рішення у складних ситуаціях. Суд наголосив, що поліцейський не має права самостійно визначати місце несення служби або усуватися від виконання обов’язків без наказу керівництва. Суд також врахував, що більшість поліцейських евакуювалися з окупованої території, що свідчить про можливість виконання наказу про евакуацію. Суд відхилив доводи позивачки про небезпеку виїзду з окупованої території, оскільки служба в поліції передбачає ризики для життя та здоров’я.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін, підтвердивши законність звільнення поліцейського.
Справа №808/2789/17 від 20/06/2025
1. Предметом спору є оскарження фізичною особою-підприємцем податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу з єдиного внеску та рішення про застосування штрафних санкцій з єдиного внеску, винесених контролюючим органом.
2. Суд, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що ФОП здійснював господарську діяльність з виробництва меблів, що підтверджується наявними ескізами, кресленнями, інструментами та транспортними засобами. Суд зазначив, що позивач надав достатньо первинних документів (договори, накладні, чеки), які підтверджують понесені витрати на придбання матеріалів та їх використання в господарській діяльності. Також, суд врахував, що позивач вів Книгу обліку доходів і витрат, дані якої співпадають з податковими деклараціями, і відповідач не надав доказів, що ці дані не відповідають дійсності. Щодо несплати податку на доходи фізичних осіб за контрагентів ФОП, суд вказав, що позивач не є податковим агентом щодо інших ФОП, які надали документи про державну реєстрацію, тому не зобов’язаний подавати звітність 1-ДФ.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №120/4972/23 від 23/06/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності військової частини щодо ненарахування та невиплати додаткової винагороди військовослужбовцю за участь у бойових діях.
2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення апеляційного суду, наголосив на тому, що відповідач не заперечував факту безпосередньої участі позивача у бойових діях. Суд врахував, що підтвердженням участі у бойових діях може бути довідка командира військової частини, до якої відряджений військовослужбовець, і відповідальність за зміст такої довідки несе командир, який її видав. Суд зазначив, що надсилання списків за встановленою формою є елементом процедури виплати, а не єдиною підставою для підтвердження права на винагороду. Також, суд вказав на те, що держава не може відмовляти у виплатах, якщо існують чинні законодавчі норми, які передбачають такі виплати, а особа відповідає умовам для їх отримання. Суд наголосив, що регламентація умов і порядку виплати додаткової винагороди не може інтерпретуватися як спосіб обмеження права військовослужбовців на її отримання.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції, яким позов було задоволено.
Справа №160/29476/24 від 23/06/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності міської ради щодо демонтажу тимчасової споруди та вимога зобов’язати міську раду вжити заходів для її демонтажу.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій, які повернули позов прокурору, мотивуючи це тим, що прокурор не обґрунтував належним чином підстави для представництва інтересів держави. Верховний Суд наголосив, що органи місцевого самоврядування зобов’язані здійснювати контроль за благоустроєм та використанням земель комунальної власності, а прокурор має право звертатися до суду, якщо ці органи не здійснюють або неналежним чином здійснюють захист інтересів держави. Суд вказав, що прокурор обґрунтовано посилався на бездіяльність міської ради щодо демонтажу самовільно розміщеної тимчасової споруди, що порушує інтереси територіальної громади. Суд також зазначив, що міська рада є єдиним суб’єктом, відповідальним за контроль у сфері земельних відносин та благоустрою, і тому саме вона має бути відповідачем у цій справі. Суд наголосив, що суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки доказам прокурора та помилково вважали, що він не виконав вимоги щодо обґрунтування підстав для представництва.
3. Верховний Суд скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій та направив справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Справа №809/1656/17 від 20/06/2025
1. Предметом спору є оскарження наказу контролюючого органу про проведення документальної позапланової виїзної перевірки.
2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій та закриваючи провадження у справі, керувався тим, що платник податків допустив посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки, а за результатами перевірки були прийняті податкові повідомлення-рішення, які вже були предметом оскарження в іншій справі. Суд зазначив, що в такому випадку оскарження наказу про проведення перевірки не є належним та ефективним способом захисту, оскільки наказ вже реалізовано його застосуванням. Суд також врахував висновки Великої Палати Верховного Суду про те, що неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, але не може бути предметом окремого позову. Суд також зазначив, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
3. Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та закрив провадження у справі.
Справа №340/1827/23 від 23/06/2025
1. Предметом спору є стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі.
2. У рішенні суд касаційної інстанції зазначив, що забезпечення права на апеляційний перегляд є однією з основних засад судочинства, гарантованих Конституцією, але реалізація цього права має відбуватися з дотриманням вимог процесуального законодавства, зокрема, строків подання апеляційної скарги. Суд підкреслив, що хоча КАС України не містить вичерпного переліку поважних причин для поновлення пропущеного строку, такі причини повинні бути об’єктивними, незалежними від волі особи та підтвердженими належними доказами. Суд врахував, що первинне звернення до апеляційного суду було в межах строку, а повторне подання відбулося в розумний строк після усунення недоліків, що свідчить про добросовісне ставлення скаржника до реалізації права на апеляційне оскарження. Також, суд взяв до уваги практику ЄСПЛ щодо уникнення надмірного формалізму, який може обмежити доступ до правосуддя. Враховуючи всі обставини, суд дійшов висновку, що апеляційний суд не надав належної оцінки причинам пропуску строку, застосувавши надмірний формалізм, що перешкоджає подальшому провадженню у справі.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №260/5099/23 від 23/06/2025
1. Предметом спору є рішення Ужгородської міської ради про затвердження детального плану території, який, на думку прокурора, не відповідає Генеральному плану міста.
2. Суд, підтримуючи позицію прокуратури, зазначив, що детальний план території (ДПТ) має відповідати генеральному плану населеного пункту та не може змінювати цільове призначення земель, визначене генеральним планом. У даному випадку, ДПТ передбачав будівництво житлових будинків на землях, які за генеральним планом призначені для промисловості. Суд також врахував, що зміна цільового призначення земельної ділянки має відбуватися у встановленому законом порядку, чого в даному випадку не було дотримано. Суд відхилив аргументи міської ради про те, що генеральний план передбачає розвиток території, а не її стале використання, наголосивши, що будь-який розвиток має відповідати містобудівній документації. Суд також не погодився з посиланням міської ради на інші рішення Верховного Суду, оскільки вони стосувалися інших обставин або спеціального регулювання містобудівної діяльності. Суд підкреслив, що ДПТ не врахував наявне цільове призначення земельної ділянки, що є порушенням містобудівних норм.
3. Суд залишив касаційну скаргу Ужгородської міської ради без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій про визнання незаконним та скасування рішення міської ради – без змін.
