Справа №922/875/23 від 16/06/2025
1. Предметом спору є стягнення з ТОВ “РІАЛ СЕРВІС” вартості необлікованої електроенергії, нарахованої АТ “Харківобленерго” внаслідок виявленого самовільного підключення, та визнання протиправним і скасування рішення комісії АТ “Харківобленерго” про нарахування цієї вартості.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які відмовили у задоволенні позову АТ “Харківобленерго”, оскільки схема самовільного підключення, надана позивачем, вказувала на розімкнене коло, що унеможливлює протікання електричного струму, а також при розрахунку сили струму були враховані обсяги споживання інших струмоприймачів та стороннього споживача, що призвело до необґрунтованого збільшення обсягу необлікованої електроенергії; суди також врахували, що АТ “Харківобленерго” не з’ясувало дані про допустимі струми всіх елементів кола схеми безоблікового підключення, що є порушенням ПРРЕЕ і унеможливлює правильне визначення обсягу безобліково спожитої енергії. Суд відхилив доводи АТ “Харківобленерго” про недопустимість висновку експертизи, оскільки експерти надали відповіді на більшість поставлених питань, а неможливість відповісти на деякі з них не робить висновок недопустимим; також суд відхилив доводи про необґрунтовану відмову в призначенні повторної експертизи, оскільки суперечності між висновками попередніх експертиз не були встановлені, а висновок, наданий ТОВ “РІАЛ СЕРВІС” не досліджував схему безоблікового споживання на предмет її відповідності встановленим вимогам. Суд касаційної інстанції також підкреслив, що не має права переоцінювати докази, надані судами попередніх інстанцій.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу АТ “Харківобленерго” без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №921/319/24 від 18/06/2025
1. Предметом спору є стягнення заборгованості за поставлений природний газ постачальником “останньої надії” (ТОВ “Нафтогаз України”) до ПрАТ “Тернопільміськгаз”, а також нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які частково задовольнили позовні вимоги ТОВ “Нафтогаз України”, зменшивши розмір пені на 50% на підставі статей 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України. Суд зазначив, що зменшення розміру пені є правом суду, яке реалізується з урахуванням конкретних обставин справи, зокрема, фінансового стану відповідача, його соціальної значущості як єдиного оператора газорозподільної системи в регіоні, а також відсутності доказів збитків у позивача. Суд також врахував, що відповідач визнав основну суму боргу, 3% річних та інфляційні втрати, що свідчить про його добросовісну поведінку. Доводи касаційної скарги про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права при прийнятті доказів на стадії апеляційного перегляду справи також були відхилені, оскільки суд апеляційної інстанції обґрунтовано визнав винятковим випадок подання доказів саме на цій стадії.
3. Суд постановив касаційну скаргу ТОВ “Нафтогаз України” залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №916/3766/24 від 19/06/2025
1. Предметом спору є стягнення з ТОВ “ТАСТАЙ ДЕВЕЛОПМЕНТ” штрафу та пені на підставі рішення Антимонопольного комітету України (АМКУ) за порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
2. Верховний Суд скасував рішення попередніх інстанцій, наголосивши на необхідності всебічного дослідження обставин справи. Суд вказав, що попередні інстанції зосередились лише на факті направлення рішення АМКУ за старою адресою відповідача, не врахувавши, чи було належним чином повідомлено відповідача про хід розгляду антимонопольної справи, зокрема, чи надсилались рішення на актуальну адресу, електронну пошту, чи розміщувались на сайті АМКУ. Також, суди не дослідили, чи мало Товариство можливість ознайомитися з оприлюдненим в “Урядовому кур’єрі” рішенням АМКУ. Верховний Суд підкреслив, що сам факт неналежного вручення рішення не звільняє від обов’язку сплати штрафу, якщо відповідач був обізнаний про справу. Суд також нагадав, що чинне рішення АМКУ є обов’язковим до виконання, і суди не мають права переглядати питання, які стосуються можливості його виконання.
3. Верховний Суд скасував рішення Господарського суду Одеської області та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду і передав справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №907/613/24 від 17/06/2025
1. Предметом спору є стягнення 6 917 933,48 грн безпідставно набутих грошових коштів.
2. Суд касаційної інстанції скасував постанову апеляційного суду, зазначивши, що апеляційний суд неправильно застосував норми матеріального права, зокрема, не врахував висновки Верховного Суду щодо застосування статей 1046, 1047 Цивільного кодексу України, викладені у постанові від 28.02.2024 у справі № 922/3289/21, де зазначено, що вказівка призначення платежу при перерахуванні коштів не може кваліфікуватися як дотримання письмової форми договору позики. Крім того, апеляційний суд не обґрунтував, чому не погодився з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для кондикційного позову, а також помилково розцінив посилання позивача на договірні норми як суперечливу та недобросовісну поведінку, оскільки суд самостійно здійснює правову кваліфікацію спірних правовідносин незалежно від посилань сторін. Суд касаційної інстанції підкреслив, що для вирішення спору важливі фактичні обставини, а не юридична кваліфікація, надана сторонами.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції про задоволення позову.
Справа №204/9551/18 від 27/05/2025
1. Предметом спору є оскарження дій ОСББ щодо надання послуг з управління будинком та прибудинковою територією, оскарження статуту, штату працівників, розміру внесків, а також вимоги щодо оформлення трудових відносин та стягнення заробітної плати.
2. Суд касаційної інстанції залишив рішення попередніх судів без змін, оскільки суди попередніх інстанцій обґрунтовано відмовили у задоволенні більшості позовних вимог, вказавши на обрання неефективного способу захисту, неможливість втручання суду у компетенцію загальних зборів ОСББ, відсутність доказів порушення трудових прав позивача, а також на те, що частина вимог підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Суд касаційної інстанції підкреслив, що не є судом факту і не переоцінює докази, а також обмежений доводами касаційної скарги. Суд касаційної інстанції зазначив, що доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з оцінкою доказів, що не є підставою для касаційного оскарження. Суд касаційної інстанції також вказав, що не було надано належних доказів на підтвердження порушення трудових прав позивача, а також не було доведено, що суди попередніх інстанцій не врахували висновки Верховного Суду у подібних справах.
3. Суд касаційної інстанції залишив рішення судів попередніх інстанцій без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
Справа №910/633/23 від 17/06/2025
1. Предметом спору є вимога ТОВ “Твій Газзбут” до ТОВ “ГК “Нафтогаз Трейдинг” про зобов’язання безоплатно усунути недоліки поставленого природного газу неналежної якості шляхом коригування обсягів газу в комерційних актах.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки позивач не довів факту порушення відповідачем умов договору щодо якості газу, а комерційні акти приймання-передачі газу були підписані без зауважень. Суд також зазначив, що відсутні нормативні акти, які б зобов’язували продавця газу здійснювати перерахунок обсягу газу у випадку невідповідності його якості. Суд касаційної інстанції підкреслив, що до правовідносин в сфері транспортування природного газу не підлягають застосуванню норми Цивільного кодексу України щодо наслідків передання товару неналежної якості, оскільки існують спеціальні нормативні акти, які регулюють ці відносини. Суд також відхилив посилання скаржника на попередню практику Верховного Суду, оскільки справи не є подібними за предметом спору та обставинами. Суд відмовив у передачі справи на розгляд об’єднаної палати, оскільки не було наведено вагомих аргументів для відступу від попередньої правової позиції Верховного Суду.
3. Суд залишив касаційну скаргу ТОВ “Твій Газзбут” без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №914/1171/24 від 17/06/2025
1. Предметом спору є стягнення заборгованості за послуги зберігання між фермерським господарством (зберігач) та державним підприємством (поклажодавець).
2. Суд касаційної інстанції скасував постанову апеляційного суду, вказавши на те, що апеляційний суд не повно та не всебічно з’ясував обставини справи, зокрема, не надав належної оцінки доводам відповідача та третьої особи щодо переходу права власності на товар до третьої особи (ПП «Трансвіт») та, відповідно, обов’язку цієї особи оплачувати послуги зберігання після певного моменту. Суд апеляційної інстанції не врахував, що відповідач частково виконав умови договору щодо переоформлення товару на третю особу, зокрема, склав тристоронній акт, а також не з’ясував питання щодо наявності підстав для оплати відповідачем заборгованості станом на дату переоформлення, враховуючи строки виставлення рахунків позивачем. Крім того, суд касаційної інстанції вказав на необхідність врахування факту укладення договору зберігання між позивачем та третьою особою, визнання третьою особою зобов’язань з оплати послуг зберігання, а також змісту тристороннього акта про переоформлення товару. Суд касаційної інстанції наголосив на важливості застосування стандарту доказування “вірогідності доказів” при оцінці обставин справи.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та передав справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №991/4549/25 від 18/06/2025
Предметом спору у рішенні є затвердження угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим у заволодінні військовим майном шляхом шахрайства та умисному неподанні декларації.
Суд, затверджуючи угоду про визнання винуватості, керувався тим, що угода укладена добровільно, не суперечить вимогам Кримінального процесуального кодексу України та закону про кримінальну відповідальність, а також відповідає інтересам суспільства. Суд врахував, що обвинувачений сприяв встановленню важливих обставин справи, щиро розкаявся та зобов’язався відшкодувати завдану шкоду, а також надати фінансову підтримку Збройним Силам України. Суд також перевірив, що умови угоди не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, і що обвинувачений має можливість виконати взяті на себе зобов’язання. Суд зазначив, що узгоджене сторонами покарання є достатнім для реалізації його мети, зокрема, для покарання обвинуваченого та запобігання вчиненню аналогічних кримінальних правопорушень іншими особами.
Суд затвердив угоду про визнання винуватості та визнав особу винною у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 410 та ст. 366-3 КК України, призначивши покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права обіймати певні посади та звільнивши від відбування покарання з випробуванням.
Справа №912/2247/23 від 18/06/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, укладеного між Онуфріївською селищною радою та ТОВ «Успенський рибгосп», ініційоване ТОВ «Станція Придніпровська», яке вважає, що укладення цього договору порушує його право на отримання цієї землі в оренду.
2. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ТОВ «Станція Придніпровська» без задоволення, підтримавши рішення судів попередніх інстанцій. Суд зазначив, що ТОВ «Станція Придніпровська» не довело, яким чином оскаржуваний договір оренди порушує його права чи законні інтереси, оскільки компанія одночасно претендувала на отримання землі в оренду без конкурсу, що суперечить її аргументам про позбавлення можливості брати участь у земельних торгах. ВС підкреслив, що для визнання правочину недійсним, позивач повинен довести наявність конкретного майнового інтересу, який було порушено. Суд також вказав на те, що касаційна скарга фактично зводиться до незгоди з оцінкою доказів, що виходить за межі повноважень касаційної інстанції. Крім того, ВС закрив касаційне провадження в частині посилання на неврахування висновку ВС у подібних правовідносинах, оскільки не встановив такої подібності.
3. Суд залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, відмовивши ТОВ «Станція Придніпровська» у задоволенні касаційної скарги.
Справа №910/4997/24 від 19/06/2025
1. Предметом спору є звернення стягнення на грошові кошти особи, яка має заборгованість перед боржником.
2. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду, зазначивши, що апеляційний суд помилково скасував ухвалу суду першої інстанції про звернення стягнення на грошові кошти, оскільки ТОВ «Нерон і Партнери» не повідомило суд першої інстанції про відступлення права вимоги за договором від 05.10.2024, і на момент розгляду заяви судом першої інстанції цей договір не був врахований. Крім того, на момент прийняття рішення судом першої інстанції, процесуальне правонаступництво у справі № 910/2214/24 ще не відбулося, оскільки ухвала про заміну стягувача не набрала законної сили. Суд касаційної інстанції наголосив, що завданням господарського судочинства є ефективний захист порушених прав, що включає своєчасне виконання судового рішення, і місцевий господарський суд правомірно здійснив звернення стягнення на грошові кошти. Також, Верховний Суд підкреслив, що до моменту прийняття судового рішення про заміну сторони її правонаступником, процесуальне правонаступництво не відбувається.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі ухвалу суду першої інстанції про задоволення заяви про звернення стягнення на грошові кошти.
Справа №904/554/24 від 19/06/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним рішення комісії ПАТ “ПЕЕМ “Центральна енергетична компанія” щодо нарахування вартості необлікованої електроенергії ПАТ “Київстар” через самовільне підключення до електромережі.
2. Суд касаційної інстанції залишив рішення попередніх судів без змін, мотивуючи це тим, що ПАТ “Київстар” здійснило самовільне підключення до електромережі, що не є власністю оператора системи, з порушенням схеми обліку та без укладення відповідного договору, що є порушенням ПРРЕЕ. Суд зазначив, що обов’язку повідомляти про проведення перевірки дотримання ПРРЕЕ чинним законодавством не встановлено. Також, суд вказав, що розрахунок вартості необлікованої електроенергії здійснено відповідачем на підставі акта про порушення, складеного у порядку, визначеному ПРРЕЕ, і є правильним та обґрунтованим. Суд касаційної інстанції також зазначив, що не знайшов підтвердження доводам скаржника про відсутність висновків Верховного Суду щодо питань, наведених у касаційній скарзі, оскільки вони зводяться до незгоди з оцінкою обставин справи та спонукання суду до переоцінки доказів, що виходить за межі його повноважень. Суд також врахував принцип res judicata, згідно з яким перегляд остаточного рішення суду не може здійснюватися лише з метою домогтися повторного розгляду справи.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ПАТ “Київстар” без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №910/6804/23 від 18/06/2025
1. Предметом спору є оскарження додаткового рішення та додаткової постанови судів попередніх інстанцій щодо розподілу судових витрат, а саме витрат на професійну правничу допомогу, понесених відповідачем у судах першої та апеляційної інстанцій.
2. Верховний Суд залишив рішення судів попередніх інстанцій без змін, виходячи з того, що витрати на правничу допомогу були документально підтверджені, а їх розмір, хоч і зменшений судами, відповідав критеріям розумності та співмірності зі складністю справи. Суд зазначив, що відсутність детального опису наданих послуг не є безумовною підставою для відмови у відшкодуванні витрат, особливо коли гонорар адвоката встановлений у фіксованому розмірі. Також, ВС підкреслив, що скаржниця не спростувала належність та достовірність наданих відповідачем доказів, а її доводи зводяться до переоцінки доказів, що виходить за межі повноважень касаційного суду. Суд врахував, що суди попередніх інстанцій вже зменшили суми витрат, враховуючи складність справи та обсяг наданих послуг, і не знайшов підстав для втручання у їхні висновки.
3. Верховний Суд постановив залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.
Справа №910/6041/19 від 17/06/2025
Предметом спору у справі є визнання недійсним наказу Фонду державного майна в частині та визнання недійсним договору купівлі-продажу.
Верховний Суд закрив касаційне провадження в частині оскарження з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, оскільки прокурор не довів наявність виключної правової проблеми, необхідної для відкриття касаційного провадження на цій підставі. В іншій частині, де касаційна скарга ґрунтувалася на пункті 4 частини 2 статті 287 ГПК України (неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права), Верховний Суд не знайшов підстав для її задоволення, оскільки не було виявлено істотних порушень, які б призвели до неправильного вирішення спору. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, не встановивши порушень норм матеріального або процесуального права, які б могли бути підставою для скасування оскаржуваних судових рішень. Таким чином, Верховний Суд підтримав рішення апеляційного господарського суду.
Суд залишив без змін постанову Північного апеляційного господарського суду.
Справа №910/19210/15 від 17/06/2025
1. Предметом спору є стягнення з Херсонської обласної ради збитків, понесених компаніями “Avicom Britania Limited” та “Міжнародний аеропорт “Херсон” внаслідок вилучення майна з власності останнього.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позову, але змінив їх мотивувальну частину. Суд зазначив, що збитки є наслідком дій компанії “STAYRON TRADING INCORPORATION”, від якої позивачі набули права на майно, а тому саме ця компанія має бути відповідачем у спорі. Суд підкреслив, що позивачі не залучили “STAYRON TRADING INCORPORATION” до участі у справі як відповідача, а Херсонська обласна рада не є належним відповідачем, оскільки не є суб’єктом, відповідальним за завдані збитки. Суд також врахував, що звернення з позовом до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в позові, незалежно від інших обставин справи.
3. Верховний Суд змінив мотивувальні частини рішень судів попередніх інстанцій, залишивши в силі рішення про відмову в задоволенні позову.
Справа №922/4716/24 від 18/06/2025
1. Предметом спору є стягнення з Харківського квартирно-експлуатаційного відділу міста Харків на користь ТОВ “ГК “Нафтогаз Трейдинг” заборгованості за договором постачання природного газу, а саме суми основного боргу, інфляційних втрат, 3% річних та пені.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, якими частково задоволено позовні вимоги ТОВ “ГК “Нафтогаз Трейдинг”, погодившись із зменшенням суми пені на 50%. Суд виходив з того, що згідно зі статтею 233 Господарського кодексу України та статтею 551 Цивільного кодексу України, суд має право зменшити розмір неустойки, якщо вона є надмірно великою порівняно зі збитками кредитора або за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Суд врахував, що відповідач є бюджетною установою, яка здійснює житлове забезпечення військових частин, а кошти з держбюджету спрямовуються на підтримку Збройних Сил України. Також суд зазначив, що позивачем не доведено обставин, які б свідчили про його складний фінансовий стан. Суд касаційної інстанції підкреслив, що питання зменшення розміру неустойки є дискреційним правом суду першої та апеляційної інстанцій, і він не має права переоцінювати докази та встановлювати нові обставини.
3. Суд залишив касаційну скаргу ТОВ “ГК “Нафтогаз Трейдинг” без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови у стягненні пені – без змін.
Справа №922/2824/24 від 04/06/2025
1. Предметом спору є стягнення заборгованості з орендної плати за користування земельною ділянкою комунальної власності.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які частково задовольнили позов Харківської міської ради, стягнувши з ТОВ «АВАНТАЖ-ПРОПЕРТІ» заборгованість з орендної плати, оскільки зміна нормативної грошової оцінки землі є підставою для перегляду розміру орендної плати, і з моменту застосування нової оцінки змінюються права та обов’язки сторін договору оренди, навіть без внесення змін до самого договору. Суд зазначив, що ТОВ «АВАНТАЖ-ПРОПЕРТІ» не зверталось до Харківської міської ради щодо перерахунку орендної плати, як це передбачено договором. Суд також врахував сплачений ТОВ «АВАНТАЖ-ПРОПЕРТІ» земельний податок та положення Податкового кодексу України щодо звільнення від плати за землю на певний період. Доводи касаційної скарги про неврахування висновків Верховного Суду в інших справах не були підтверджені, оскільки правовідносини в тих справах не є подібними до даної справи.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ТОВ «АВАНТАЖ-ПРОПЕРТІ» без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №904/354/24 від 19/06/2025
Предметом спору є стягнення заборгованості за договором про постачання продовольчих наборів.
Верховний Суд, розглядаючи касаційну скаргу, встановив, що суди попередніх інстанцій не повно з’ясували обставини справи, зокрема, щодо належного виконання позивачем своїх зобов’язань за договором постачання, обсягу поставленої продукції та її відповідності умовам договору. Також, суди не надали належної оцінки доводам відповідача стосовно наявності заперечень щодо кількості та якості поставлених товарів. Крім того, не було досліджено питання щодо наявності чи відсутності підстав для застосування положень про відповідальність за порушення договірних зобов’язань. Суд касаційної інстанції підкреслив необхідність всебічного та об’єктивного дослідження всіх доказів у справі, а також надання їм належної правової оцінки.
Суд вирішив касаційну скаргу задовольнити частково, скасувати рішення попередніх інстанцій та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №910/3567/24 від 19/06/2025
1. Предметом спору є захист права інтелектуальної власності, і компанія МЕРК ШАРП ЕНД ДОМЕ ЕЛЕЛСІ вимагала від акціонерного товариства «Київський вітамінний завод» та Міністерства охорони здоров`я України вчинення певних дій.
2. У цій справі Верховний Суд залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій. На жаль, з наданої частини постанови неможливо встановити конкретні аргументи, якими керувався суд касаційної інстанції, оскільки відсутня мотивувальна частина рішення. Зазвичай, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування норм матеріального та процесуального права судами першої та апеляційної інстанцій, виходячи з доводів касаційної скарги. Відсутність мотивувальної частини не дозволяє встановити, чи були враховані судом касаційної інстанції всі обставини справи та чи було належним чином обґрунтовано рішення.
3. Верховний Суд постановив залишити касаційну скаргу акціонерного товариства «Київський вітамінний завод» без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва та постанову Північного апеляційного господарського суду – без змін.
Справа №910/6041/19 від 17/06/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним наказу Фонду державного майна України в частині включення колишнього будинку культури до переліку об’єктів, що підлягають приватизації, та визнання недійсним договору купівлі-продажу цього об’єкта.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, якими в задоволенні позову прокурора відмовлено, оскільки прокурор звертався в інтересах територіальної громади, однак суди встановили, що на момент приватизації спірне майно перебувало в державній, а не комунальній власності, тому права територіальної громади не були порушені. Суд касаційної інстанції зазначив, що не було надано належних доказів того, що спірне майно було передано у комунальну власність, а отже, у територіальної громади виникли права на це майно, за захистом яких прокурор звернувся до суду. Суд також врахував, що апеляційний суд не застосовував норми права, висновки щодо яких містяться в постановах Верховного Суду, на які посилався скаржник. Суд касаційної інстанції підкреслив, що для касаційного перегляду недостатньо простого цитування висновків Верховного Суду, а необхідно довести, що апеляційний суд застосував норму права без урахування цих висновків у подібних правовідносинах.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №910/14138/22 від 17/06/2025
1. Предметом спору є визнання неправомірними дій ПрАТ “НЕК “Укренерго” щодо покладення на ДПЗД “Укрінтеренерго” обсягів електричної енергії, спожитої КП “Харківські теплові мережі” (КП “ХТМ”).
2. Верховний Суд скасував рішення апеляційного суду, оскільки апеляційний суд, розглядаючи апеляційну скаргу КП “ХТМ”, яке не було стороною в первісному спорі, не встановив належним чином, яким чином рішення суду першої інстанції безпосередньо впливає на права та обов’язки КП “ХТМ”. Суд касаційної інстанції підкреслив, що для задоволення апеляційної скарги особи, яка не була залучена до справи, необхідно довести, що судове рішення безпосередньо стосується прав, інтересів та обов’язків цієї особи, а не просто має потенційний інтерес. Верховний Суд зазначив, що апеляційний суд безпідставно залучив КП “ХТМ” до участі у справі як третю особу, оскільки рішення суду першої інстанції не містило висновків про права та обов’язки КП “ХТМ”, а спірні правовідносини стосувалися виключно договірних відносин між ДПЗД “Укрінтеренерго” та ПрАТ “НЕК “Укренерго”. Також, Верховний Суд вказав на те, що апеляційний суд не врахував попередні висновки Верховного Суду у цій справі.
3. Суд скасував постанову апеляційного суду та ухвалу про залучення третьої особи, направивши справу на новий розгляд до апеляційного суду.
Справа №902/1529/23 від 27/05/2025
1. Предметом спору є заява Головного управління ДПС у Вінницькій області про покладення субсидіарної відповідальності на колишніх керівників ПрАТ “Інфракон” за доведення підприємства до банкрутства.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення попередніх судів, оскільки вони не повно і не всебічно дослідили обставини справи, зокрема, не надали належної оцінки доказам, наданим податковим органом, які підтверджують можливий причинно-наслідковий зв’язок між діями колишніх керівників та банкрутством підприємства; суди не перевірили твердження податкового органу щодо фінансового стану підприємства у період керівництва відповідними особами, а також щодо наслідків відчуження майна; суди не врахували, що презумпція субсидіарної відповідальності є спростовною, і особа, яка притягується до відповідальності, має право довести свою добросовісність; суди не надали належної оцінки доводам податкового органу щодо наявності у підприємства земельних ділянок та їх подальшого відчуження. Суд касаційної інстанції наголосив, що для покладення субсидіарної відповідальності необхідно встановити наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме: об’єкт, суб’єкт, об’єктивну та суб’єктивну сторони. Суд також зазначив, що звіт про фінансово-господарський стан боржника не є безумовним доказом доведення до банкрутства, а є лише одним із засобів доказування.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до Господарського суду Вінницької області.
Справа №910/19573/21 від 18/06/2025
1. Предметом спору є стягнення з Кабінету Міністрів України, як гаранта, на користь ПАТ “Дельта Банк” заборгованості Державної іпотечної установи по оплаті номінальної вартості облігацій.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновком апеляційного суду про відмову в задоволенні позову, оскільки Державна іпотечна установа, будучи боржником за облігаціями, одночасно є кредитором ПАТ “Дельта Банк”, що ліквідується, і її вимоги включені до сьомої черги кредиторів. Суд врахував положення Державної гарантії, яка виключає вимоги до гаранта, якщо їх можна задовольнити шляхом зарахування зустрічних вимог до емітента. Суд зазначив, що на момент розгляду справи існує правова можливість зарахування зустрічних однорідних вимог відповідно до Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб”, хоча порядок реалізації цього права може бути обмежений черговістю задоволення вимог кредиторів. Суд також відхилив аргументи Національного банку України щодо порушення його прав як заставодержателя, оскільки спір стосується стягнення номінальної вартості облігацій, а не реалізації заставного майна. Суд підкреслив, що права НБУ як заставодержателя захищені положеннями Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” і можуть бути реалізовані в установленому порядку.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційні скарги без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін.
Справа №906/786/24 від 18/06/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним рішення загальних зборів ОСББ щодо внесення змін до статуту та визнання недійсним статуту в новій редакції.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення попередніх судів, зазначивши, що для визнання недійсним рішення загальних зборів ОСББ необхідно встановити факт порушення прав та законних інтересів співвласників, а також оцінити характер порушення з урахуванням балансу інтересів усіх сторін. Суд вказав, що незначні процедурні помилки в організації та проведенні зборів не повинні автоматично призводити до скасування рішень, особливо якщо вони підтримані більшістю співвласників і не порушують права окремих осіб. Суд також врахував, що ОСББ, на відміну від господарських товариств, часто не має кваліфікованої правової допомоги при проведенні зборів. Крім того, суд зазначив, що суди попередніх інстанцій встановили наявність кворуму на зборах та відповідність статуту вимогам законодавства. Суд також відхилив посилання скаржника на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування статті 7 Закону України “Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку”, оскільки суди встановили, що статут містить необхідні положення про компетенцію статутних органів.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №910/2607/25 від 18/06/2025
1. Предмет спору – оскарження ухвали про забезпечення позову у вигляді арешту грошових коштів відповідача до подання позовної заяви.
2. Суд касаційної інстанції залишив в силі рішення судів попередніх інстанцій, якими було частково задоволено заяву про забезпечення позову, накладено арешт на грошові кошти відповідача в межах суми заявлених позовних вимог. Суд виходив з того, що невжиття таких заходів може ускладнити виконання майбутнього судового рішення, враховуючи наявну заборгованість відповідача та інформацію про застосовані до нього санкції. Суд зазначив, що арешт грошових коштів не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, а лише забезпечить збереження коштів для можливого виконання рішення суду. Також було враховано, що запропонований захід забезпечення позову не матиме наслідком втручання у господарську діяльність відповідача. Суд касаційної інстанції погодився з тим, що суди попередніх інстанцій обґрунтовано застосували принцип співмірності, адекватності та пропорційності при вирішенні питання про забезпечення позову.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій – без змін.
Справа №908/556/24 від 17/06/2025
1. Предметом спору було зобов’язання ОСББ надати власнику квартири документи для ознайомлення та копіювання.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення апеляційного суду, який скасував рішення суду першої інстанції про стягнення з ОСББ на користь позивача витрат на правову допомогу. Суд касаційної інстанції вказав, що закриття провадження у справі у зв’язку з відсутністю предмета спору (надання документів ОСББ після відкриття провадження) не є безумовною підставою для покладення витрат на правову допомогу на відповідача. Суд зазначив, що для цього необхідно встановити неправильні дії відповідача, які призвели до виникнення спору, чого не було зроблено судом першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не встановив недобросовісної поведінки відповідача, умисної протидії швидкому розгляду спору чи мети порушити права позивача, затягування розгляду справи. Також, суд касаційної інстанції вказав, що надання відповідачем документів, які фактично були предметом спору, здійснено не внаслідок визнання ним вини у виникненні спору, а на вимогу та з ініціативи суду.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №910/17754/23 від 17/06/2025
1. Предметом спору є оскарження наказу Міністерства юстиції України про скасування реєстраційної дії щодо внесення змін до відомостей про юридичну особу в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду, зазначивши, що Міністерство юстиції правомірно скасувало реєстраційну дію, оскільки на момент її вчинення приватним нотаріусом в Єдиному державному реєстрі містилися відомості про судові рішення щодо заборони проведення реєстраційних дій відносно Товариства з обмеженою відповідальністю “Олімпекс Купе Інтернейшнл”. Суд також підкреслив, що скаргу до Міністерства юстиції було подано особою, чиї права були порушені внаслідок оскаржуваної реєстраційної дії, а саме усунення з посади керівника товариства, що робить її належним суб’єктом оскарження. Верховний Суд відхилив доводи касаційної скарги про необхідність відступу від попередніх правових висновків щодо безумовної підстави для скасування запису при наявності ухвали про забезпечення позову, оскільки скаржник не обґрунтував належним чином необхідність такого відступу. Суд касаційної інстанції також вказав, що реєстраційні дії приватного нотаріуса не були вчинені на виконання судового рішення, а всупереч існуючим заборонам.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №910/17754/23 від 17/06/2025
1. Предметом спору є оскарження наказу Міністерства юстиції України № 929/5 від 10.03.2023 про визнання його протиправним та скасування.
2. У цій справі, Верховний Суд підтримав рішення апеляційного суду, залишаючи без задоволення касаційну скаргу. Суд, очевидно, погодився з аргументами апеляційного суду та, ймовірно, з висновками суду першої інстанції, які не були скасовані апеляцією. Відсутність детального опису аргументів у наданій частині рішення не дозволяє повністю розкрити мотиви суду, але можна припустити, що суд виходив з того, що оскаржений наказ було видано у відповідності до закону та в межах повноважень Міністерства юстиції. Також, можливо, суд врахував інтереси третіх осіб, які могли бути зацікавлені у законності цього наказу. Для повного розуміння справи необхідно аналізувати повний текст судового рішення.
3. Верховний Суд постановив залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.01.2025 – без змін.
Справа №922/943/24 від 18/06/2025
1. Предметом спору є відмова Східного апеляційного господарського суду у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Харківської області.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду, зазначивши, що ОСОБА_1 пропустив строк на подання апеляційної скарги і не надав поважних причин для його поновлення. Суд вказав, що посилання на помилкову консультацію адвоката не є об’єктивною та непереборною обставиною, яка б завадила вчасно звернутися до суду. Також суд зазначив, що ОСОБА_1 мав можливість самостійно подати апеляційну скаргу в межах встановленого строку, але не зробив цього, а тому несе ризик, пов’язаний з невчиненням процесуальних дій. Верховний Суд підкреслив, що вирішення питання про поновлення строку є дискреційним повноваженням суду, і в даному випадку апеляційний суд обґрунтовано відмовив у поновленні строку, оскільки не було надано належних доказів на підтвердження об’єктивних обставин, які б завадили скаржнику скористатися правом на апеляційне оскарження. Суд касаційної інстанції також зазначив, що приєднання до апеляційної скарги іншої особи не звільняє від обов’язку самостійно дотримуватися процесуальних строків.
3. Верховний Суд залишив ухвалу Східного апеляційного господарського суду без змін, а касаційну скаргу ОСОБА_1 – без задоволення.
Справа №922/1558/24 від 04/06/2025
Предметом спору є заява ОСОБА_1 про стягнення з Харківської обласної прокуратури витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв’язку з розглядом справи в суді касаційної інстанції.
Суд, розглядаючи заяву про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, врахував, що зобов’язання між адвокатом і клієнтом не є обов’язковими для суду при розподілі судових витрат, і суд повинен оцінювати необхідність і обґрунтованість цих витрат. Суд також взяв до уваги заперечення прокуратури щодо необґрунтованості та неспівмірності заявлених витрат, зокрема, щодо ознайомлення з матеріалами справи, підготовки відзиву на касаційну скаргу та витрат на прибуття адвоката до суду. Суд зазначив, що витрати на підготовку заяви про стягнення судових витрат не підлягають відшкодуванню. Враховуючи сталу позицію сторін протягом розгляду справи в усіх інстанціях, суд визнав обґрунтованими лише частину витрат на правничу допомогу, а саме 9 000 грн, вважаючи їх розумними та пропорційними до предмета спору. Суд наголосив, що зобов’язання між адвокатом і клієнтом не є обов’язковими для суду, і оцінив суми витрат, мотивовані лише умовами договору, як недоведені та необґрунтовані.
Суд частково задовольнив заяву ОСОБА_1 та постановив стягнути з Харківської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 9 000 грн на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції.
Справа №907/613/24 від 17/06/2025
1. Предметом спору є стягнення 6 917 933,48 грн.
2. У цій справі Верховний Суд задовольнив касаційну скаргу ФОП Дутка Є.В. та скасував постанову апеляційного суду, залишивши в силі рішення суду першої інстанції. Це означає, що Верховний Суд не погодився з висновками апеляційного суду та підтримав рішення, прийняте місцевим господарським судом. Суд касаційної інстанції, ймовірно, встановив порушення норм матеріального або процесуального права, допущені апеляційним судом при перегляді справи. Рішення суду першої інстанції, яке залишив чинним Верховний Суд, скоріш за все, було на користь ФОП Дутка Є.В., оскільки саме він подавав касаційну скаргу. Також, з ТОВ “Інфініт Перфекшн” стягнуто судовий збір на користь держави.
3. Верховний Суд касаційну скаргу задовольнив, скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції.
Справа №910/13153/23 від 17/06/2025
1. Предметом спору є застосування наслідків недійсності нікчемних правочинів, визнання права кредитора, іпотекодержателя та звернення стягнення на предмет іпотеки, а також зустрічний позов про визнання недійсним договору відступлення права вимоги.
2. Верховний Суд задовольнив касаційні скарги АТ “ЗНВКІФ “Інвестохіллс Хеліантус” та ПАТ “Фідобанк”, скасувавши постанову апеляційного суду. Суд касаційної інстанції залишив в силі рішення суду першої інстанції. Фактично, Верховний Суд не погодився з висновками апеляційного суду щодо недійсності договору відступлення права вимоги в частині вимог до ТОВ “Вайт Енерджі”. Рішення суду першої інстанції було визнано більш обґрунтованим.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції.
Справа №910/13819/22 від 17/06/2025
Предметом спору є визнання недійсним акта приймання-передачі частки у статутному капіталі.
На жаль, з наданої частини судового рішення неможливо встановити аргументи суду, оскільки відсутня мотивувальна частина. Можливо лише припустити, що касаційний суд погодився з мотивами апеляційного суду, оскільки залишив його постанову без змін, але з власними міркуваннями. Без повного тексту рішення неможливо зрозуміти, чому саме суд касаційної інстанції дійшов такого висновку та які норми права застосував.
Суд частково задовольнив касаційну скаргу, але залишив постанову апеляційного суду без змін, змінивши лише мотивувальну частину.
Справа №924/684/24 від 17/06/2025
1. Предметом спору є визнання укладеними договорів купівлі-продажу цінних паперів.
2. Верховний Суд відмовив у передачі справи на розгляд Палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів. Суд закрив касаційне провадження в частині оскарження судових рішень на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України, що, ймовірно, пов’язано з тим, що касаційна скарга не відповідала вимогам щодо її прийнятності. В частині оскарження на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України, касаційну скаргу залишено без задоволення, що свідчить про відсутність порушень норм процесуального права, які б могли призвести до неправильного вирішення справи. Суд, фактично, погодився з висновками судів попередніх інстанцій, не знайшовши підстав для їх скасування. Таким чином, суди попередніх інстанцій обґрунтовано задовольнили позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3.
3. Рішення Господарського суду Хмельницької області та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду залишено без змін.
Справа №904/554/24 від 19/06/2025
Предметом спору є визнання недійсними та скасування рішень ПАТ “ПЕЕМ “Центральна енергетична компанія”.
Верховний Суд закрив касаційне провадження, відкрите на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України, оскільки скаржник не обґрунтував наявність виключної правової проблеми, а також не довів, що спір має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, суд зазначив, що доводи скаржника не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та не свідчать про неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, оскільки вони є законними та обґрунтованими. Суд касаційної інстанції діяв в межах своїх повноважень, перевіривши правильність застосування норм права судами першої та апеляційної інстанцій.
Верховний Суд постановив касаційну скаргу ПАТ “Київстар” залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №914/2332/22 від 18/06/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність кооперативу та скасування державної реєстрації права власності на цю ділянку.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення апеляційного суду, який відмовив у задоволенні позову прокурора, вважаючи обраний спосіб захисту неефективним, оскільки на момент звернення до суду рішення про передачу земельної ділянки вже було виконано, і кооператив зареєстрував право власності на землю. Суд зазначив, що належним способом захисту в такому випадку є віндикаційний позов, тобто витребування майна з чужого незаконного володіння. Суд також вказав, що вимога про скасування рішення про державну реєстрацію прав не є належним способом захисту, оскільки таке рішення вичерпує свою дію в момент реєстрації. Суд врахував практику Великої Палати Верховного Суду щодо необхідності пред’явлення віндикаційного позову у випадках, коли право власності на майно вже зареєстровано за іншою особою. Суд відхилив доводи прокурора про необхідність відступу від попередньої позиції Верховного Суду, оскільки не було надано обґрунтованих причин для такого відступу.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №910/633/23 від 17/06/2025
1. Предметом спору є зобов’язання вчинити певні дії між ТОВ “Твій Газзбут” та ТОВ “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг”.
2. Верховний Суд відмовив у задоволенні клопотання ТОВ “Твій Газзбут” про передачу справи на об’єднану палату Касаційного господарського суду. Суд закрив касаційне провадження в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, що може свідчити про відсутність порушень норм процесуального права, які б унеможливили касаційний перегляд. Щодо підстави, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, суд не знайшов підстав для скасування рішень попередніх інстанцій, що вказує на відсутність неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення спору. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, залишаючи їх рішення без змін. Це свідчить про те, що суди попередніх інстанцій повно та всебічно дослідили обставини справи та ухвалили законні та обґрунтовані рішення.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ТОВ “Твій Газзбут” без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва та постанову Північного апеляційного господарського суду без змін.
Справа №924/419/24 від 17/06/2025
1. Предметом спору є стягнення з BINET SUL LIRI S.p.A на користь ТОВ “Євросітка” суми в розмірі 36 773,00 Євро.
2. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ТОВ “Євросітка” без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін, оскільки не встановив порушень норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення спору. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах доводів касаційної скарги. У даному випадку, доводи скаржника не спростовують висновків судів попередніх інстанцій. Судді касаційного господарського суду керувалися статтями Господарського процесуального кодексу України, які регулюють порядок касаційного оскарження та повноваження суду касаційної інстанції. Зокрема, стаття 300 ГПК України визначає межі перегляду справи судом касаційної інстанції, а стаття 309 ГПК України встановлює підстави для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
3. Верховний Суд постановив залишити касаційну скаргу ТОВ “Євросітка” без задоволення, а ухвалу Господарського суду Хмельницької області та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду без змін.
Справа №924/684/24 від 17/06/2025
1. Предметом спору є визнання укладеними договорів купівлі-продажу цінних паперів між акціонерами та акціонерним товариством про обов’язковий викуп акцій.
2. Суд задовольнив позов акціонерів, визнавши договори укладеними, оскільки акціонери голосували проти зміни типу товариства з публічного на приватне, що дало їм право вимагати обов’язкового викупу акцій. Суд встановив, що товариство конклюдентними діями підтвердило право акціонерів на обов’язковий викуп. Суд також не погодився з оцінкою ринкової вартості акцій, запропонованою товариством, вважаючи її заниженою, та визнав обґрунтованою вартість, розраховану з використанням майнового підходу. Суд зазначив, що для оцінки ринкової вартості акцій як фінансових інтересів майновий підхід є пріоритетним, оскільки він відповідає принципу найбільш ефективного використання майна. Суд також врахував, що товариство не надало обґрунтованих заперечень щодо умов договорів, запропонованих акціонерами.
3. Суд вирішив визнати укладеними договори купівлі-продажу цінних паперів про обов’язковий викуп акцій між акціонерами та акціонерним товариством.
Справа №910/21329/17 від 18/06/2025
1. Предметом спору є витребування земельних ділянок та стягнення шкоди.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій щодо стягнення з приватної компанії “Голденберг Ассетс ЛТД” на користь прокуратури судових витрат. Суд зазначив, що розподіл судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами розгляду справи. Також, суд вказав, що у випадку скасування рішення про залишення позову без розгляду, компенсація відповідних витрат може бути вирішена шляхом покладення їх на іншу сторону відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Суд відхилив аргументи скаржника щодо неконституційності окремих положень Закону України “Про судовий збір”, оскільки вони не регулюють порядок справляння судового збору у господарському судочинстві. Суд наголосив, що сплата судового збору є загальним обмеженням для всіх суб’єктів та не порушує право на доступ до суду. Суд також врахував практику Європейського суду з прав людини щодо забезпечення ефективного права доступу до суду, яке не передбачає безкоштовних проваджень у цивільних справах.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №910/423/23 від 19/06/2025
1. Предметом спору є усунення перешкод у користуванні майном, а саме у доступі та здійсненні богослужінь і релігійних обрядів у будівлях Успенського собору та Трапезної церкви, які надані в почасове безоплатне користування Свято-Успенській Києво-Печерській Лаврі.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін ухвалу апеляційного суду про закриття апеляційного провадження, оскільки монах, який не був стороною у справі, подав апеляційну скаргу, стверджуючи, що рішення суду першої інстанції порушує його права на безперешкодне здійснення релігійних обрядів. Верховний Суд підкреслив, що для оскарження рішення особою, яка не є стороною у справі, необхідно довести, що рішення безпосередньо стосується її прав, інтересів або обов’язків, і цей зв’язок має бути очевидним та безумовним. У даному випадку, суд першої інстанції не вирішував питань щодо прав монаха на свободу віросповідання, а спір стосувався правомірності продовження договорів оренди між Лаврою та Національним заповідником. Суд також зазначив, що монах реалізував своє право бути почутим в апеляційному суді, і апеляційний суд надав відповіді на всі його доводи.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №910/15182/23 від 19/06/2025
1. Предметом спору є оскарження ухвали апеляційного господарського суду про зупинення провадження у справі у зв’язку з призначенням судової економічної експертизи.
2. Суд касаційної інстанції залишив ухвалу апеляційного суду без змін, мотивуючи це тим, що зупинення провадження у справі у зв’язку з призначенням експертизи є правом суду, передбаченим Господарським процесуальним кодексом України, і не є порушенням права на розгляд справи у розумні строки, оскільки проведення експертизи вимагає часу та неможливе без зупинення провадження. Суд також зазначив, що доводи касаційної скарги щодо неправомірності призначення експертизи не можуть бути враховані, оскільки ухвала про призначення експертизи не підлягає окремому оскарженню. Крім того, суд вказав, що апеляційний суд правомірно зупинив провадження вже на стадії апеляційного перегляду, оскільки Господарський процесуальний кодекс України не обмежує суд у праві зупиняти провадження на будь-якій стадії процесу, якщо для цього є законні підстави. Також, суд відхилив доводи скаржника про те, що ухвалу про зупинення провадження прийнято неповноважним складом суду, оскільки ухвала суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні заяви про відвід у справі не підлягає касаційному оскарженню окремо від постанови суду апеляційної інстанції.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №910/1247/24 від 18/06/2025
1. Предметом спору є стягнення заборгованості за договором про надання послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, якими частково задоволено позов ТОВ “Енера Чернігів” до ДП “Гарантований покупець” про стягнення заборгованості. Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що ДП “Гарантований покупець” неналежно виконувало свої зобов’язання за договором, а тому має сплатити основний борг, 3% річних та інфляційні втрати. Суд відхилив аргументи відповідача про те, що його обов’язок з оплати був відкладений через наявність у ТОВ “Енера Чернігів” заборгованості перед ДП “НАЕК “Енергоатом”, оскільки відповідач не довів наявність такої заборгованості за електричну енергію, придбану за результатами електронних аукціонів. Суд також зазначив, що нарахування інфляційних втрат та 3% річних є правомірним способом захисту майнового права кредитора у разі прострочення грошового зобов’язання. Суд касаційної інстанції підкреслив, що суди попередніх інстанцій належним чином дослідили надані сторонами докази та здійснили правильний розрахунок сум, що підлягають стягненню.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №600/7719/23-а від 18/06/2025
1. Предметом спору є правомірність відмови Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області у виплаті ОСОБА_1, як учаснику бойових дій, щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності за 2023 рік у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком.
2. Суд касаційної інстанції, залишаючи рішення судів попередніх інстанцій без змін, виходив з того, що держава має право вирішувати соціальні питання на власний розсуд, базуючись на фінансово-економічних можливостях. Верховний Суд зазначив, що внесення змін до Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” Законом № 2983-ІХ, яким було змінено порядок та розмір виплати щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності України, є правомірним. Суд підкреслив, що така виплата не є основним грошовим забезпеченням, а додатковою соціальною пільгою, розмір якої може змінюватися державою з урахуванням фінансових можливостей. Також суд вказав, що Кабінет Міністрів України правомірно визначив розмір виплати у 2023 році, відповідно до Порядку № 754. Суд врахував, що зміни відбулися в умовах повномасштабного вторгнення, що вимагає гнучкості у фінансових питаннях. Верховний Суд також зазначив, що разова грошова виплата до Дня Незалежності України за своєю правовою природою є аналогічною до раніше існуючої щорічної допомоги, приуроченої до 5 травня, і має характер додаткової соціальної пільги, а не основної виплати, що входить до складових конституційного права на соціальний захист.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №160/32341/23 від 19/06/2025
1. Предметом спору є відмова Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років.
2. Верховний Суд скасував рішення апеляційного суду, підтримавши рішення суду першої інстанції, але змінив його мотивувальну частину. Суд зазначив, що право на пільгове зарахування вислуги років для призначення пенсії особам рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби визначено Законом України “Про Державну кримінально-виконавчу службу України”, а не Порядком №393. Суд підкреслив, що оскільки вислуга років позивачки в пільговому обчисленні перевищувала 25 років, вона має право на пенсію за вислугу років. Суд також вказав, що помилковим є застосування судами попередніх інстанцій Порядку №393, оскільки він не є нормативно-правовою підставою для вирішення питання про право особи на призначення пенсії у даному випадку. Суд наголосив, що положення Порядку №393 передбачають право на пільгове зарахування вислуги років, що враховується для визначення розміру пенсії, а не її призначення.
3. Суд касаційної інстанції скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції, змінивши його мотивувальну частину, та зобов’язав Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відшкодувати судові витрати позивачці.
Справа №240/3475/21 від 19/06/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення міської ради щодо затвердження генерального плану та правил забудови міста в частині віднесення земельних ділянок, що перебувають у користуванні КЕЧ, до інших категорій, ніж землі оборони.
2. Суд касаційної інстанції підтвердив правомірність рішення судів попередніх інстанцій, які задовольнили позов КЕЧ, виходячи з наступного. Спір є публічно-правовим, оскільки стосується законності рішень органу місцевого самоврядування при здійсненні владних управлінських функцій у сфері містобудування. Затвердження генерального плану та правил забудови міста належить до виключної компетенції міської ради. Діяльність органу місцевого самоврядування з планування території та затвердження генерального плану є виконанням владних управлінських функцій, спрямованих на забезпечення інтересів громади, а не здійсненням господарської діяльності. Рішення міської ради не створює, не змінює і не припиняє цивільних прав та обов’язків окремих осіб, зокрема, не порушує право власності чи користування КЕЧ, і не стосується майнового спору. Отже, спір не має ознак приватноправового та підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №200/9076/24 від 19/06/2025
1. Предметом спору є оскарження податкових повідомлень-рішень про застосування штрафних санкцій до комунального підприємства.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які відмовили у поновленні строку звернення до суду та повернули позовну заяву підприємству, оскільки підприємство пропустило строк звернення до суду, встановлений Податковим кодексом України, для оскарження податкових повідомлень-рішень після адміністративного оскарження. Суд зазначив, що посилання підприємства на воєнний стан та пошкодження майна не є достатніми підставами для поновлення строку, оскільки підприємство не надало доказів, що ці обставини об’єктивно перешкоджали йому звернутися до суду у встановлений строк. Суд також врахував, що підприємство не надало доказів знищення первинних документів, а обставини, на які воно посилається, не завадили йому вчасно звернутися до ДПС України з метою досудового врегулювання спору. Суд підкреслив, що керівник підприємства несе відповідальність за його діяльність, а неналежна організація процесу звернення до суду не є поважною причиною для поновлення строку.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №280/6969/22 від 19/06/2025
1. Предметом спору є стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з Запорізької обласної прокуратури на користь позивача.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права при визначенні періоду та розрахунку суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Суд зазначив, що датою виникнення правовідносин є дата звільнення позивачки, тому до спірних правовідносин слід застосовувати статтю 117 КЗпП України в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин, тобто до набрання чинності Законом № 2352-ІХ, але з урахуванням обмеження виплати шістьма місяцями, як це передбачено чинною редакцією статті 117 КЗпП України. Також суд вказав на необхідність врахування правових висновків Великої Палати Верховного Суду щодо зменшення розміру відшкодування, враховуючи розмір простроченої заборгованості та період затримки. Суд наголосив на необхідності встановлення обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення справи, та наданні їм правової оцінки.
3. Суд вирішив касаційну скаргу Запорізької обласної прокуратури задовольнити частково, скасувати рішення судів попередніх інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №260/3961/23 від 19/06/2025
1. Предметом спору є стягнення з Ужгородської міської ради середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій, які відмовили у задоволенні позову про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі, мотивуючи це тим, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували статтю 236 КЗпП України, не врахувавши, що скасування рішення про поновлення на роботі не звільняє роботодавця від обов’язку виплатити середній заробіток за час затримки виконання цього рішення. Суд зазначив, що інститут звернення рішення суду до негайного виконання має забезпечувати швидкий захист прав працівника, і незастосування статті 236 КЗпП України у подібних випадках може потурати невиконанню судових рішень. Суд також вказав, що суди попередніх інстанцій не встановили період затримки виконання рішення, не перевірили розрахунок середнього заробітку та не провели розрахунок належної до стягнення суми.
3. Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №440/9354/21 від 19/06/2025
1. Предметом спору є оскарження наказів Держгеокадастру про надання дозволу на розробку документації із землеустрою для ТОВ “Саада 77” на землях, які, на думку позивача, зарезервовані для гірничодобувної промисловості.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, що спірні земельні ділянки розташовані в межах зони з пріоритетним розвитком гірничодобувної та металургійної промисловості, а також на територіях, зарезервованих для потреб об’єктів гірничодобувної промисловості, зокрема, ТОВ “Біланівський ГЗК”. Суд зазначив, що розміщення об’єктів інших галузей у цій зоні можливе лише за умови погодження з підприємствами гірничодобувної промисловості та внесення змін до містобудівної документації. Оскільки ТОВ “Саада 77” не належить до підприємств гірничодобувної галузі, а відповідного погодження не було отримано, Держгеокадастр мав відмовити у наданні дозволу на розробку проектів землеустрою. Суд відхилив доводи скаржника про те, що спірні накази вичерпали свою дію, оскільки вони були чинними на момент розгляду справи. Також, суд не прийняв посилання скаржника на інші судові рішення, оскільки вони стосуються інших правовідносин і обставин.
3. Суд залишив касаційну скаргу ТОВ “СААДА 77” без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №160/26224/23 від 19/06/2025
1. Предметом спору є оскарження прокурором бездіяльності Девладівської сільської ради та Відділу освіти, молоді та спорту Девладівської сільської ради щодо приведення у належний стан захисної споруди цивільного захисту.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій про повернення позовної заяви прокурору, оскільки чинне законодавство встановлює обмежене коло повноважень органів ДСНС щодо звернення до адміністративного суду, і ГУ ДСНС у Дніпропетровській області не може бути позивачем у цій справі, оскільки прокурор визначив орган, який не має самостійного права на звернення з таким позовом. Суд зазначив, що повноваження органу ДСНС звернутися до суду обумовлене виключно реалізацією органом ДСНС приписів статті 68 Кодексу цивільного захисту, яка визначає дії цього суб`єкта, як застосування санкцій за порушення приписів законодавства у сфері цивільного захисту. Суд також врахував, що законодавець не наділив ДСНС правом на звернення до суду з позовом щодо приведення у стан готовності захисних споруд та відповідно правом на оскарження бездіяльності балансоутримувачів щодо допущеного неналежного стану таких захисних споруд, а отже, і прокурор не може від його імені заявити такий позов. Суд відхилив доводи прокурора про незастосування висновків Великої Палати Верховного Суду у інших справах, оскільки вони були сформовані за іншого нормативно-правового регулювання.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення про повернення позовної заяви прокурору – без змін.
Справа №160/11817/20 від 19/06/2025
1. Предметом спору є оскарження податкового повідомлення-рішення, яким ТОВ «Ратибор-Інвест» було збільшено суму грошового зобов’язання з земельного податку.
2. Верховний Суд, задовольняючи касаційну скаргу ТОВ «Ратибор-Інвест», зазначив, що суд апеляційної інстанції не повною мірою з’ясував обставини справи, що мають значення для її правильного вирішення. Зокрема, контролюючий орган при визначенні податкових зобов’язань за 2017 та 2018 роки використав витяги з технічної документації земельних ділянок, сформовані у 2019 році, що, на думку Верховного Суду, є необґрунтованим та позбавляє платника податку правової визначеності. Суд також вказав, що апеляційний суд не дослідив питання правомірності застосування контролюючим органом обраних ставок земельного податку, а саме, чи відповідають вони рішенням Дніпровської міської ради. Крім того, Верховний Суд зазначив, що рішення у справі №160/15751/20 не є преюдиційними у питанні правомірності використання контролюючим органом витягів з технічної документації, оскільки в тій справі було відмовлено у задоволенні позову через обрання неналежного способу захисту.
3. Верховний Суд скасував постанову Третього апеляційного адміністративного суду та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №520/5160/23 від 19/06/2025
1. Предметом спору є оскарження дій Куп`янської міської військової адміністрації та її начальника щодо затвердження тимчасового штатного розпису та встановлення простою секретарю міської ради.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження, оскільки позивач пропустив строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, і не надав достатніх доказів поважності причин пропуску цього строку. Суд зазначив, що посилання на воєнний стан та перебування Куп’янської громади в переліку територій, де ведуться бойові дії, не є безумовною підставою для поновлення строку, особливо коли позивач не обґрунтував, як саме ці обставини перешкодили йому вчасно звернутися до суду. Також, суд врахував, що позивач та його представник користувалися системою “Електронний суд” в інших справах, що ставить під сумнів неможливість ознайомлення з судовими рішеннями в даній справі. Суд підкреслив, що поновлення строку оскарження зі спливом значного періоду часу може порушити принцип правової визначеності, і національні суди повинні обґрунтовувати такі рішення.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №709/662/24 від 19/06/2025
1. Предметом спору є оскарження постанови про адміністративне правопорушення, а саме штрафу за перевищення швидкості, зафіксованого приладом TruCam.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін ухвалу апеляційного суду, який відмовив у перегляді рішення за нововиявленими обставинами, оскільки заявник вважав, що лист від ДП «Укрметртестстандарт» є нововиявленою обставиною, яка ставить під сумнів законність використання приладу TruCam у ручному режимі. Верховний Суд підкреслив, що нововиявлені обставини – це факти, які існували на момент розгляду справи, але не були відомі суду та сторонам, і які можуть суттєво вплинути на рішення. Суд зазначив, що інформація з листа ДП «Укрметртестстандарт» має загальний інформаційний характер і не спростовує факти, покладені в основу судового рішення, а стосується лише іншої правової оцінки вже відомих фактів. Суд також наголосив, що переоцінка доказів, які вже були оцінені судом, не є підставою для перегляду рішення за нововиявленими обставинами.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №580/9859/24 від 19/06/2025
1. Предметом спору є оскарження дій Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо припинення виплати щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000 грн, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 713.
2. Суд касаційної інстанції, задовольняючи касаційну скаргу Пенсійного фонду, виходив з того, що виплата щомісячної доплати у розмірі 2000 грн, передбаченої постановою № 713, не здійснюється у разі, коли пенсія перераховувалася після 1 березня 2018 року відповідно до процедури, передбаченої статтею 63 Закону № 2262-XII, і такий перерахунок перевищив розмір доплати. Суд зазначив, що перерахунок пенсії позивача був проведений на виконання рішення суду на підставі довідок про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2022 та 01.01.2023, що пов’язано зі зростанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом України про Державний бюджет на певний рік. Такий перерахунок, за висновком суду, є підставою для припинення виплати доплати, оскільки він зумовлений підвищенням грошового забезпечення, що відповідає меті постанови № 713 – зменшенню диспропорцій у розмірах пенсій. Суд також врахував правові висновки, викладені у рішенні Верховного Суду від 16.12.2024 у зразковій справі № 400/6254/24, залишеному без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2025.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції, яким у задоволенні позову було відмовлено.
Справа №200/7300/23 від 18/06/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо невиплати щорічної разової грошової допомоги учаснику бойових дій у розмірі п’яти мінімальних пенсій за віком.
2. Суд касаційної інстанції, залишаючи рішення судів попередніх інстанцій без змін, виходив з того, що держава має право вирішувати соціальні питання на власний розсуд, базуючись на фінансово-економічних можливостях, і може здійснювати перерозподіл видатків для збереження балансу між інтересами особи та суспільства. Суд зазначив, що разова грошова виплата до Дня Незалежності України, запроваджена Законом № 2983-ІХ, за своєю суттю є аналогічною до виплати до 5 травня, і має характер додаткової соціальної пільги, а не основної виплати, що входить до складових конституційного права на соціальний захист. Суд також вказав, що Верховна Рада України має право змінювати умови надання цієї виплати, її розмір та строки, за умови дотримання засад верховенства права, принципів пропорційності, соціальної справедливості та недопущення свавільного звуження прав. Крім того, суд підкреслив, що Кабінет Міністрів України правомірно встановив розмір виплати на 2023 рік, діючи в межах делегованих йому повноважень. Суд врахував висновки Великої Палати Верховного Суду у зразковій справі №440/14216/23, якою скасовано попереднє рішення Верховного Суду, та зазначив, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню правила статті 12 Закону № 3551-ХІІ в редакції Закону № 2983-ІХ.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №480/5762/22 від 19/06/2025
1. Предметом спору є оскарження податкових повідомлень-рішень про збільшення грошових зобов’язань з військового збору та податку на доходи фізичних осіб.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду про закриття провадження у справі, оскільки аналогічні податкові повідомлення-рішення вже були скасовані в іншій справі, рішення по якій набрало законної сили; суд зазначив, що закриття провадження у справі є формою закінчення розгляду адміністративної справи без прийняття судового рішення з огляду на виявлення після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи; процесуальна вимога щодо закриття провадження у справі у випадку скасування індивідуального акта суб`єкта владних повноважень рішенням суду, яке набрало законної сили, пов`язана із забезпеченням принципу обов`язковості судового рішення, що закріплений у пункті 9 частини першої статті 129 Конституції України, статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»; скасування судом акта індивідуальної дії, прийнятого суб`єктом владних повноважень, свідчить і про відсутність предмета спору між сторонами, що унеможливлює вирішення спору по суті незалежно від обґрунтованості позиції кожної із сторін та підстав позовних вимог.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін.
Справа №240/15897/24 від 19/06/2025
1. Предметом спору є оскарження дій Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо припинення нарахування та виплати індексації пенсії позивачу.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій, які задовольнили позовні вимоги пенсіонера, мотивуючи це тим, що перерахунок пенсії позивача було здійснено у зв’язку з підвищенням грошового забезпечення, зумовленим зростанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом України про Державний бюджет на відповідний рік. Суд зазначив, що відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом у зразковій справі №400/6254/24 та підтриманої Великою Палатою Верховного Суду, у випадку перерахунку пенсії у зв’язку з підвищенням грошового забезпечення, зумовленим зростанням прожиткового мінімуму, індексація пенсії, передбачена постановами КМУ №118 та №168, не здійснюється. Суд також підкреслив, що поняття “підвищення грошового забезпечення” охоплює не лише випадки прямої зміни надбавок, але й ситуації, коли розмір основних складових грошового забезпечення об’єктивно зростає внаслідок дії інших нормативно-правових актів. Враховуючи, що перерахунок пенсії позивача відбувся саме на підставі збільшення прожиткового мінімуму, підстави для індексації пенсії відсутні.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій в частині задоволення позовних вимог та відмовив у задоволенні позову щодо визнання протиправними дій Пенсійного фонду та зобов’язання виплатити пенсію з урахуванням індексації.
Справа №160/21748/24 від 18/06/2025
Предметом спору є оскарження податкових повідомлень-рішень, винесених Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області щодо ТОВ «Тепличний комбінат «Дніпровський».
Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, підтримавши позицію ТОВ «Тепличний комбінат «Дніпровський». В обґрунтуванні рішення суд, ймовірно, погодився з доводами позивача щодо протиправності винесених податкових повідомлень-рішень. Можливо, суди попередніх інстанцій встановили порушення податковим органом процедури прийняття рішень, неправильне застосування норм податкового законодавства або неврахування певних обставин, що мали значення для справи. Також, можливо, податковий орган не надав достатніх доказів на підтвердження правомірності своїх дій. Оскільки в тексті відсутні деталі щодо конкретних обставин справи та аргументів сторін, важко надати більш конкретний аналіз.
Суд постановив залишити касаційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №480/492/22 від 18/06/2025
1. Предметом спору є вимога Головного управління ДПС у Сумській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумська фірма «Усе для дому» про надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок коштів, отриманих від продажу майна, що перебуває у податковій заставі.
2. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій, оскільки вони порушили норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Суди не дали належної оцінки доводам відповідача щодо суми податкового боргу та заходам, вжитим податковим органом для стягнення коштів з банківських рахунків. Крім того, суди не перевірили обґрунтованість включення до складу податкового боргу сум, у стягненні яких раніше було відмовлено судовими рішеннями, а також не дослідили питання щодо застосування положень підпункту 69.40 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, який тимчасово забороняє контролюючим органам вживати заходи з погашення податкового боргу, що виник до 24 лютого 2022 року, щодо платників податків, податкова адреса яких є територією можливих бойових дій. Суд касаційної інстанції також звернув увагу на те, що суд першої інстанції прийняв до розгляду уточнену позовну заяву зі зміненими вимогами, не з’ясувавши, чи було це необхідно для захисту прав позивача у зв’язку зі зміною фактичних обставин справи.
3. Верховний Суд постановив скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №380/10520/24 від 18/06/2025
1. Предметом спору є оскарження ТОВ «Мобіжук» податкових повідомлень-рішень, якими підприємству було нараховано штрафні санкції за порушення вимог щодо використання реєстраторів розрахункових операцій (РРО) та невидачу розрахункових документів встановленої форми.
2. Суд касаційної інстанції, задовольняючи касаційну скаргу ТОВ «Мобіжук», виходив з того, що контролюючий орган не довів належними доказами факту порушення позивачем вимог законодавства про РРО. Суд зазначив, що дані з системи обліку даних РРО (СОД РРО) самі по собі не є достатнім доказом порушення, а мають бути підтверджені безпосередньо розрахунковими документами. Суд також врахував, що ТОВ «Мобіжук» надало розрахункові документи, які містили всі необхідні реквізити, і контролюючий орган не спростував їх достовірність. Крім того, суд підкреслив, що контролюючий орган не встановив обставин видачі чи невидачі розрахункового документа під час перевірки, а лише поширив інформацію, отриману під час контрольних розрахункових операцій на дані, внесені в СОД РРО. Суд наголосив, що в адміністративних справах про протиправність рішень суб’єкта владних повноважень обов’язок доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, чого в даному випадку зроблено не було.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції, яким позовні вимоги ТОВ «Мобіжук» було задоволено.
Справа №160/23059/24 від 19/06/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення податкового органу про анулювання реєстрації платника ПДВ.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду, який скасував рішення суду першої інстанції та відмовив у задоволенні позову, виходячи з того, що ТОВ “ДРАЙВ ТЕХ КОМ” протягом 12 послідовних податкових періодів подавало податкові декларації з ПДВ з показниками про відсутність постачання/придбання товарів/послуг, а також не подавало декларації за інші періоди, що є підставою для анулювання реєстрації платника ПДВ згідно з підпунктом “г” пункту 184.1 статті 184 ПК України. Суд зазначив, що факт здійснення господарської діяльності та наявність податкових накладних, які не були відображені у податковій звітності, не спростовують наявність підстав для анулювання реєстрації платника ПДВ. Також суд відхилив аргументи позивача про укладення договору після прийняття оскаржуваного рішення та посилання на попередні рішення Верховного Суду, оскільки обставини в цих справах відрізняються. Суд підкреслив, що наявність права на формування податкового кредиту без його реалізації не спростовує наявність підстав для анулювання реєстрації платника ПДВ.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №360/665/24 від 19/06/2025
1. Предметом спору є правомірність відмови Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах працівнику, який працював на підземних роботах.
2. Суд, розглядаючи касаційну скаргу, зосередився на питанні зарахування до пільгового стажу періоду військової служби під час мобілізації, зокрема, участі в бойових діях. Суд врахував зміни в законодавстві, а саме в Порядку № 393, які набрали чинності 19.02.2022, згідно з якими пільгове обчислення вислуги років (один місяць за три) застосовується для визначення розміру пенсії, а не для її призначення. Оскільки позивач звернувся за призначенням пенсії після цієї дати, суд апеляційної інстанції обґрунтовано вирішив, що період військової служби має зараховуватися до стажу в календарному обчисленні. Суд також відхилив посилання позивача на попередні рішення Верховного Суду, оскільки вони стосувалися інших фактичних обставин і періодів, коли діяло інше правове регулювання. Суд наголосив, що його завдання – перевірити правильність застосування норм матеріального та процесуального права судами попередніх інстанцій, і в даному випадку порушень не виявлено.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №200/4703/24 від 18/06/2025
1. Предметом спору є відмова Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області у призначенні Особі_1 пенсії за вислугу років відповідно до статті 86 Закону України “Про прокуратуру” та неврахування періоду участі в ООС з пільговим обчисленням стажу.
2. Суд касаційної інстанції, розглядаючи справу, зазначив, що право на пенсійне забезпечення визначається спеціальним законом, на підставі якого особа звертається за призначенням пенсії, і в даному випадку, оскільки позивач обрав пенсію за вислугу років відповідно до Закону “Про прокуратуру”, застосуванню підлягають виключно положення цього закону. Закон “Про прокуратуру” містить вичерпний перелік видів діяльності, що зараховуються до вислуги років, і не передбачає пільгового обчислення стажу за участь в ООС. Суд наголосив, що Постанова КМУ №393, яка передбачає пільгове обчислення стажу, застосовується лише до осіб, які мають право на пенсійне забезпечення згідно із Законом “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”. Суд також врахував, що позивач має достатній стаж для призначення пенсії за Законом “Про прокуратуру” без урахування пільгового обчислення періоду участі в ООС.
3. Суд частково задовольнив касаційну скаргу, скасувавши рішення судів попередніх інстанцій в частині зобов’язання зарахувати період участі в ООС з пільговим обчисленням, але залишив в силі рішення про визнання протиправною відмови у призначенні пенсії та зобов’язання повторно розглянути заяву.
Справа №620/9591/24 від 19/06/2025
1. Предметом спору є правомірність припинення виплати індексації пенсії позивачу після перерахунку його пенсії на підставі судового рішення.
2. Суд касаційної інстанції, задовольняючи касаційну скаргу Пенсійного фонду, виходив з того, що перерахунок пенсії позивачу було здійснено на підставі рішення суду з урахуванням збільшеного розміру грошового забезпечення, що враховує зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного року; такий перерахунок є підвищенням пенсії, що виключає подальшу індексацію, згідно з постановами Кабінету Міністрів України № 118 та № 168. Суд врахував висновки Великої Палати Верховного Суду у зразковій справі № 400/6254/24, яка стосувалася аналогічних правовідносин, де було встановлено, що перерахунок пенсії з урахуванням збільшеного грошового забезпечення є підставою для припинення виплати індексації. Суд також зазначив, що справа відповідає критеріям типових справ, визначених у зразковому рішенні, а тому висновки зразкової справи підлягають застосуванню. Враховуючи, що позивачу вже було здійснено перерахунок пенсії з урахуванням збільшеного грошового забезпечення, дії Пенсійного фонду щодо припинення виплати індексації є правомірними.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1.
Справа №990/143/25 від 17/06/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення ВККС щодо результатів кваліфікаційного іспиту кандидата на посаду судді апеляційного адміністративного суду та недопущення його до наступного етапу конкурсу.
2. Суд задовольнив позов частково, мотивуючи це тим, що ВККС не довела правомірність своїх рішень щодо оцінювання практичного завдання позивача, оскільки надані екзаменаційні відомості не містили детальної інформації про те, як оцінювався кожен елемент завдання згідно з Методичними вказівками. Суд підкреслив, що відсутність такої деталізації унеможливлює перевірку об’єктивності та обґрунтованості виставлених балів, а також дотримання екзаменаційною комісією встановлених критеріїв. Суд зазначив, що ненадання доказів на підтвердження об’єктивності та повноти перевірки виконаного позивачем практичного завдання свідчить про порушення Комісією принципу належного врядування. Водночас, суд відхилив посилання позивача на порушення процедури прийняття рішень, пов’язані з нарахуванням балів у вихідний день та інформацією про непрацездатність одного з екзаменаторів. Суд вказав, що не може перебирати на себе дискреційні повноваження ВККС щодо оцінювання кандидатів, тому обрав належним способом захисту поновлення участі позивача в конкурсі з етапу виконання практичного завдання.
3. Суд визнав протиправними та скасував рішення ВККС в частині, що стосується позивача, та зобов’язав ВККС поновити участь ОСОБА_1 в конкурсі на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних судах з етапу виконання практичного завдання.
Справа №380/14101/24 від 19/06/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності військової частини щодо ненарахування та невиплати компенсації за затримку виплати грошового забезпечення.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження, оскільки військова частина пропустила строк на апеляційне оскарження і не надала поважних причин для його поновлення. Суд зазначив, що відсутність коштів на сплату судового збору не є об’єктивною та поважною причиною для поновлення строку, оскільки обов’язок сплати збору встановлений законом, і військова частина повинна була вжити заходів для забезпечення його сплати. Також суд підкреслив, що посилання на практику ЄСПЛ є необґрунтованим, оскільки Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод спрямована на захист прав фізичних та юридичних осіб від дій держави, а не на захист державних органів. Суд врахував, що військова частина бере участь у заходах із забезпечення оборони України, але це не звільняє її від обов’язку дотримуватися процесуальних строків.
3. Суд постановив залишити касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №520/1307/24 від 19/06/2025
1. Предметом спору є відмова Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (ГУ ПФУ) перерахувати пенсію ОСОБА_1 на підставі оновлених довідок про грошове забезпечення.
2. Суд касаційної інстанції, розглядаючи справу, зазначив, що згідно із Законом України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, пенсії підлягають перерахунку у зв’язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців. Важливо, що підставою для перерахунку є саме збільшення грошового забезпечення, а не внутрішні документи, такі як окреме доручення Міністра оборони. Суд також врахував, що пенсійний орган зобов’язаний перерахувати пенсію на підставі довідки про грошове забезпечення, виданої уповноваженим органом, і відмова від такого перерахунку нівелює рішення суду, на підставі якого була видана ця довідка. Суд підкреслив, що отримання оновленої довідки про розмір грошового забезпечення, виданої на підставі рішення суду, має наслідком виникнення для ГУ ПФУ в Харківській області обов`язку вчинити відповідні дії щодо перерахунку та виплати пенсії. Водночас, суд не оцінює правомірність включення певних складових у довідку про грошове забезпечення, а лише розглядає правомірність відмови пенсійного органу у перерахунку пенсії на підставі вже виданої довідки.
3. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу, скасувавши рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови у перерахунку пенсії та зобов’язав ГУ ПФУ перерахувати пенсію ОСОБА_1 на підставі довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01.02.2023 з 01.03.2023.
Справа №480/492/22 від 18/06/2025
Предметом спору у цій справі є оскарження рішення судів попередніх інстанцій щодо надання дозволу на погашення податкового боргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумська фірма «Усе для дому».
Верховний Суд, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій, керувався необхідністю повного та всебічного з’ясування обставин справи, чого не було забезпечено судами першої та апеляційної інстанцій. Суд касаційної інстанції вказав на те, що суди не дослідили належним чином всі докази, надані сторонами, та не надали їм належної оцінки у сукупності. Зокрема, не було з’ясовано питання щодо фінансового стану підприємства, можливості погашення податкового боргу іншими шляхами, а також обґрунтованості вимог податкового органу. Крім того, суди не врахували практику Верховного Суду щодо застосування норм податкового законодавства у подібних спорах. Також, ВС вказав на те, що суди попередніх інстанцій не дослідили питання дотримання податковим органом процедури надання дозволу на погашення податкового боргу.
Суд прийняв рішення касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумська фірма «Усе для дому» задовольнити частково, скасувати рішення судів попередніх інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №640/1217/20 від 19/06/2025
1. Предметом спору є оскарження комунальним підприємством податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу (недоїмки) та рішення про застосування штрафних санкцій, винесених податковим органом.
2. Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій, які встановили, що ремонтні роботи, здійснені комунальним підприємством, були спрямовані на підтримання об’єктів в робочому стані та відносились до житлово-комунальних послуг, а не на поліпшення об’єктів, що збільшує їх вартість. Суд також підкреслив, що відсутність нотаріально завірених договорів оренди транспортних засобів не є достатньою підставою для висновку про неправомірне використання палива, особливо за наявності інших первинних документів, що підтверджують використання палива в господарській діяльності підприємства. Суд врахував, що підприємство надало належним чином засвідчені копії журналів руху подорожніх листів, відомостей з обліку талонів на паливо та актів списання пального. Крім того, суд погодився з рішенням судів попередніх інстанцій щодо зменшення суми витрат на професійну правничу допомогу, визнавши її неспівмірною з наданими послугами. Суд касаційної інстанції підкреслив, що його завдання полягає в перевірці дотримання норм матеріального і процесуального права, а не в переоцінці доказів, які вже були оцінені судами попередніх інстанцій.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №140/35589/23 від 19/06/2025
1. Предметом спору є оскарження ТОВ «КОМЕРС СТАР» постанов ГУ Держпродспоживслужби про застосування фінансових санкцій за порушення вимог щодо реклами та стимулювання продажу тютюнових виробів.
2. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій, наголошуючи на важливості дотримання процедури здійснення державного нагляду (контролю) у період воєнного стану. Суд зазначив, що для проведення позапланової перевірки необхідне рішення центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері, а саме Міністерства охорони здоров’я, яке має оцінити підстави для перевірки та надати відповідну згоду. Верховний Суд також вказав, що суди попередніх інстанцій не встановили, чи розглядало Міністерство охорони здоров’я заяву, яка стала підставою для перевірки, та чи надавало згоду на її проведення. Оскільки суди не встановили обставини, які свідчать про правомірність призначення перевірки, ВСУ вважає передчасним висновок про наявність порушень з боку позивача. Суд також послався на власну практику, зокрема на постанову від 28.04.2025 у справі № 380/19138/22, де було висловлено аналогічну позицію щодо необхідності дотримання процедури погодження перевірок у воєнний час.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №320/21580/23 від 19/06/2025
1. Предметом спору є оскарження дій Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України щодо здійснення повноважень з проведення професійної атестації архітекторів, які, на думку Національної спілки архітекторів України, належать виключно до її компетенції.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки повноваження Національної спілки архітекторів України (НСАУ) на проведення професійної атестації архітекторів були делеговані їй наказом Міністерства регіонального розвитку (Мінрегіону) на певний строк, який закінчився. Суд зазначив, що делегування повноважень НСАУ було правом, а не обов’язком центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері архітектури, яким зараз є Мінінфраструктури. Суд також вказав, що наявність у посадових осіб НСАУ доступу до електронного кабінету не свідчить про наявність у спілки делегованих повноважень, оскільки доступ до системи та реальна можливість вчиняти дії в ній є різними речами. Суд підкреслив, що повноваження з проведення професійної атестації архітекторів покладені на центральний орган виконавчої влади, а саме Мінінфраструктури, на підставі закону. Суд також врахував, що НСАУ зверталася до Мінрегіону з новою заявою про делегування повноважень, що свідчить про її обізнаність щодо закінчення попереднього строку делегування.
3. Суд залишив касаційну скаргу Національної спілки архітекторів України без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №260/976/25 від 19/06/2025
1. Предметом спору є оскарження ТОВ «ІМЕКСПО» постанов Держпраці про накладення штрафів та заява про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі цих постанов.
2. Верховний Суд скасував ухвалу про забезпечення позову, наголосивши, що суди попередніх інстанцій не врахували необхідність оцінки обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, зокрема, не дослідили фінансовий стан позивача та його співвідношення з можливими санкціями, а також не врахували, що саме по собі відкриття виконавчого провадження не є беззаперечним свідченням настання тяжких негативних наслідків для позивача. Суд підкреслив, що підприємницька діяльність передбачає ризики, і наявність негативних наслідків від рішень суб’єктів владних повноважень не є безумовною підставою для забезпечення позову. Суд також послався на попередню практику Верховного Суду, де в аналогічних справах було зроблено подібні висновки. Суд вказав, що ТОВ «ІМЕКСПО» не надало достатньо документів, які б підтверджували його скрутний фінансовий стан та неможливість продовжувати господарську діяльність у разі стягнення штрафів.
3. Суд прийняв рішення касаційну скаргу Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці задовольнити, ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду скасувати, а в задоволенні заяви ТОВ «ІМЕКСПО» про забезпечення позову відмовити.
Справа №120/2544/24 від 19/06/2025
1. Предметом спору є повернення апеляційної скарги особі у справі про оскарження рішення Управління соціального захисту населення щодо відмови у призначенні допомоги внутрішньо переміщеній особі, через несплату судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції про відмову у встановленні судового контролю за виконанням рішення суду.
2. Верховний Суд задовольнив касаційну скаргу, скасувавши ухвалу апеляційного суду, мотивуючи це тим, що виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації права на судовий захист, а особа не повинна нести додатковий фінансовий тягар у вигляді сплати судового збору за дії, спрямовані на забезпечення виконання вже ухваленого на її користь судового рішення, якщо обов’язок сплати такого збору прямо не встановлений законом. Суд наголосив, що судовий контроль за виконанням рішення є важливим елементом механізму забезпечення виконання судового рішення, а можливість оскарження ухвали суду першої інстанції, постановленої за результатом розгляду заяви про встановлення судового контролю, без будь-яких несправедливих обмежень є запорукою реального та своєчасного виконання судового рішення. Суд також зазначив, що положення Закону України “Про судовий збір”, які уможливлюють стягнення судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу суду щодо судового контролю, суперечать Конституції України в частині забезпечення права на судовий захист та обов’язковості судового рішення.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та направив справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Справа №240/11780/24 від 19/06/2025
1. Предметом спору є оскарження дій Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо перерахунку та зменшення пенсії позивачки, включаючи зменшення підвищення до пенсії, встановленого статтею 39 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що суди попередніх інстанцій помилково відмовили у відкритті провадження, вважаючи спір тотожним справі № 240/10197/20. Верховний Суд підкреслив, що предметом спору у даній справі є правомірність дій відповідача щодо зменшення розміру пенсії позивачки з 1 січня 2024 року, що є новим періодом та обставинами, які не були предметом розгляду у попередній справі. Суд наголосив на важливості забезпечення доступу до правосуддя, посилаючись на практику Європейського суду з прав людини, яка вимагає, щоб рівень доступу до суду був достатнім для забезпечення права особи на звернення до суду. Суд також вказав на неприпустимість надмірно суворого тлумачення процесуальних норм, оскільки це може призвести до позбавлення особи права на судовий захист. Враховуючи це, Верховний Суд дійшов висновку, що суди попередніх інстанцій порушили норми процесуального права, що призвело до постановлення незаконних рішень, які перешкоджають подальшому провадженню у справі.
3. Суд скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій та направив справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Справа №280/6931/24 від 19/06/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності військової частини щодо ненарахування та невиплати додаткової винагороди військовослужбовцю за участь у бойових діях.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення апеляційного суду, який відмовив у відкритті апеляційного провадження через пропуск військовою частиною строку на апеляційне оскарження. Суд зазначив, що військовій частині було відомо про рішення суду першої інстанції, але апеляційну скаргу подано з пропуском строку. Суд також вказав, що відсутність коштів для сплати судового збору не є поважною причиною для поновлення строку, оскільки державні органи повинні вчасно вживати заходів для забезпечення сплати збору. Крім того, суд наголосив, що перебування юридичного відділу військової частини в зоні бойових дій не є об’єктивною перешкодою для своєчасного оскарження рішення, оскільки це свідчить про неналежну організацію роботи. Суд також врахував, що первісна апеляційна скарга була подана з порушенням строків, а повторне подання відбулося з невиправданими затримками.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу військової частини без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №380/29410/23 від 18/06/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності пенсійного органу щодо перерахунку пенсії позивача на підставі оновленої довідки про грошове забезпечення.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо протиправності бездіяльності пенсійного органу, який не перерахував пенсію позивачу з 1 грудня 2019 року на підставі нової довідки про грошове забезпечення. Суд зазначив, що право на перерахунок виникло у позивача ще в 2019 році, коли змінився розмір грошового забезпечення. Затримка з наданням оновленої довідки сталася з вини уповноваженого органу, що встановлено судовим рішенням, тому пенсія підлягає перерахунку з моменту виникнення права, без обмеження строком. Водночас, суд касаційної інстанції не погодився з висновками судів попередніх інстанцій в частині зобов’язання пенсійного органу провести перерахунок пенсії, виходячи з 90% розміру грошового забезпечення, без обмеження максимальним розміром, з урахуванням щомісячної доплати та індексацій, оскільки на момент розгляду справи пенсійний орган фактично не здійснював перерахунок пенсії, а отже, не було встановлено порушення прав позивача саме в обраний ним спосіб захисту. Суд підкреслив, що завданням адміністративного судочинства є захист вже порушених прав, а не гіпотетичних.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій в частині зобов’язання пенсійного органу провести перерахунок пенсії з урахуванням 90% грошового забезпечення, доплати та індексацій, відмовивши в задоволенні позовних вимог у цій частині, а в іншій частині рішення судів попередніх інстанцій залишив без змін.
Справа №320/21865/23 від 17/06/2025
1. Предметом спору є стягнення з адвокатського об’єднання адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю.
2. Суд обґрунтував своє рішення тим, що Закон України “Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні” зобов’язує всіх роботодавців, незалежно від їхньої організаційно-правової форми чи виду діяльності, забезпечувати працевлаштування осіб з інвалідністю, і це є реалізацією соціальної функції держави. Суд зазначив, що адвокатське об’єднання є роботодавцем, оскільки використовує найману працю, і тому на нього поширюються вимоги щодо створення робочих місць для осіб з інвалідністю. Суд підкреслив, що формальний характер діяльності юридичної особи не може бути підставою для ухилення від виконання вимог цього закону, а головним критерієм є факт використання найманої праці. Суд також вказав, що право Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю на звернення до суду з позовом про стягнення адміністративно-господарських санкцій прямо передбачено законом. Суд відхилив доводи відповідача про те, що адвокатська діяльність не є господарською, оскільки це не звільняє його від обов’язку виконання нормативу працевлаштування.
3. Суд вирішив касаційну скаргу Адвокатського об’єднання залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №826/11907/17 від 19/06/2025
1. Предметом спору є оскарження Державною податковою службою України (ДПС) ухвали апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження за її скаргою на рішення суду першої інстанції щодо скасування індивідуальної податкової консультації.
2. Верховний Суд підкреслив, що забезпечення права на апеляційний перегляд є ключовим принципом адміністративного судочинства, але це право не є абсолютним і має певні обмеження, зокрема, щодо строків оскарження. Суд зазначив, що ДПС пропустила річний строк на апеляційне оскарження, встановлений КАС України для суб’єктів владних повноважень, і не підпадає під винятки, коли цей строк може бути поновлено. Важливо, що ДПС є правонаступником Державної фіскальної служби України (ДФС), яка була належним чином повідомлена про розгляд справи в суді першої інстанції. Суд також відхилив аргументи ДПС про те, що рішення суду першої інстанції не впливає на її права та обов’язки, оскільки ДПС є правонаступником ДФС у спірних правовідносинах. В результаті, Верховний Суд погодився з апеляційним судом, що підстав для відкриття апеляційного провадження немає, оскільки ДПС пропустила встановлений законом строк і не надала достатніх підстав для його поновлення.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ДПС без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.
