Справа №908/2289/23 від 28/05/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним договору про відступлення права вимоги в межах справи про банкрутство.
2. Суд касаційної інстанції залишив в силі рішення апеляційного суду, яким було відмовлено у задоволенні заяви арбітражного керуючого про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги, укладеного між ТОВ “Семь ЛТД” та ТОВ “Вільна енергетична компанія “Палівенерго”. Суд апеляційної інстанції встановив, що ціна договору була економічно обґрунтованою, враховуючи фінансовий стан боржника та ризики стягнення заборгованості, а також відсутні докази того, що після укладення договору у боржника не залишилось активів для задоволення вимог кредиторів. Верховний Суд підкреслив, що не всі правочини, укладені у “підозрілий період”, можуть бути визнані недійсними, а лише ті, які порушують права кредиторів, і тягар доведення цього покладається на заявника. Суд також зазначив, що позивачем не доведено ознак фраудаторності оспорюваного договору, зокрема, умислу сторін на ухилення від виконання зобов’язань перед кредиторами та неплатоспроможності боржника внаслідок укладення цього правочину.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін.
Справа №914/1134/22 від 03/06/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність обслуговуючого кооперативу та скасування державної реєстрації права власності на цю ділянку.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення апеляційного суду, зазначивши, що прокурор обрав неефективний спосіб захисту прав територіальної громади, оскільки на момент звернення до суду право власності на спірну земельну ділянку вже було зареєстровано за кооперативом. Суд вказав, що належним способом захисту в такому випадку є віндикаційний позов, тобто витребування майна з чужого незаконного володіння, а не просто скасування рішення органу місцевого самоврядування, яке саме по собі не призведе до повернення ділянки у власність громади. Суд також зазначив, що скасування державної реєстрації права власності за кооперативом не відновить автоматично право власності територіальної громади, оскільки воно не було попередньо зареєстроване за нею. Суд наголосив, що обрання неналежного способу захисту є самостійною підставою для відмови у позові. Суд врахував попередні висновки Великої Палати Верховного Суду щодо ефективності віндикаційного позову у подібних справах.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №922/535/22 від 03/06/2025
1. Предметом спору є витребування прокуратурою у фізичної особи нежитлових приміщень на користь територіальної громади, які, на думку прокуратури, вибули з комунальної власності незаконно.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про відмову у витребуванні майна, оскільки суди встановили, що фізична особа є добросовісним набувачем, яка придбала майно за відплатним договором, покладаючись на дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, і не знала про порушення, допущені при приватизації майна попередніми власниками. Суд зазначив, що задоволення позову про витребування майна в такому випадку порушить справедливий баланс між інтересами територіальної громади та правом власності добросовісного набувача, покладаючи на нього надмірний тягар. Суд також врахував, що на момент набуття майна фізичною особою не було судових рішень про незаконність його первісного відчуження. Крім того, суд касаційної інстанції підкреслив, що прокуратура не надала доказів пов’язаності дій фізичної особи з попередніми власниками щодо незаконної приватизації майна.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу прокуратури без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №914/1568/24 від 05/06/2025
1. Предметом спору є стягнення з об’єднання співвласників багатоквартирного будинку заборгованості за поставлений газ у розмірі 1 780 078,25 грн.
2. Верховний Суд залишив без змін рішення попередніх інстанцій, закривши касаційне провадження в частині підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, та відмовивши у задоволенні касаційної скарги в частині підстав, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, не встановивши порушень норм матеріального та процесуального права, які б призвели до скасування оскаржуваних рішень. Крім того, Верховний Суд частково задовольнив клопотання відповідача про розподіл судових витрат, стягнувши з газопостачальної компанії 5 000 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених ОСББ у зв’язку з касаційним переглядом справи. Суд врахував обґрунтованість та документальне підтвердження цих витрат.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ТОВ “Газопостачальна компанія Нафтогаз України” без задоволення, а рішення Господарського суду Львівської області та постанову Західного апеляційного господарського суду – без змін.
Справа №910/10047/24 від 03/06/2025
1. Предметом спору є оскарження відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство ПП “Преса Сервіс” за ініціацією Головного управління ДПС у м. Києві.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення судів попередніх інстанцій, які відмовили у відкритті провадження у справі про банкрутство, оскільки податковий борг, на який посилається ДПС, є штрафною санкцією, а згідно з Кодексом України з процедур банкрутства, штрафні санкції не включаються до складу грошових зобов’язань, які можуть бути підставою для відкриття справи про банкрутство. Суд зазначив, що завданням підготовчого засідання є перевірка обґрунтованості вимог ініціюючого кредитора, а обов’язком кредитора є надання доказів існування непогашеного грошового зобов’язання. Суд також врахував преюдиційні обставини, встановлені рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва, та наголосив на необхідності дотримання принципу правової певності. Суд вказав, що Кодекс України з процедур банкрутства є спеціальним законом у цій сфері, і його положення мають перевагу у випадку неузгодженості з іншими актами. Суд також послався на практику Європейського суду з прав людини щодо обґрунтування судових рішень.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №902/966/22 від 12/06/2025
Предметом спору було оскарження бездіяльності приватного виконавця щодо незупинення виконавчого провадження з примусового стягнення заборгованості з АТ “Вінницягаз” на користь ТОВ “Оператор ГТС України”.
Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій, вказавши на помилковість їх висновків. Суд зазначив, що апеляційний суд неправильно застосував норми матеріального права, вважаючи, що передача активів АТ “Вінницягаз” в управління АРМА унеможливлює примусове виконання судових рішень щодо цього товариства. Верховний Суд підкреслив, що управління активами АРМА не змінює форми власності, а отже, не є перешкодою для виконавчого провадження. Крім того, суд касаційної інстанції вказав, що суд першої інстанції невірно трактував положення Закону України “Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу”, оскільки виконавець зобов’язаний зупинити виконавче провадження, якщо боржник включений до відповідного реєстру, а сума стягнення підлягає врегулюванню згідно з цим законом, незалежно від періоду виникнення заборгованості. **:** Суд вказав, що він відступив від висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 19.12.2024 у справі №903/62/23, про те, що зміст управління активами є тотожним змісту права власності.
Верховний Суд задовольнив скаргу АТ “Вінницягаз”, визнав неправомірною бездіяльність приватного виконавця та зобов’язав його зупинити виконавчі дії.
Справа №916/3296/23 від 03/06/2025
1. Предметом спору є вимога ПрАТ “АТП 15168” до ТОВ “ОТЄКС” про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, що належить позивачу на праві постійного користування.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки ТОВ “ОТЄКС” є власником нерухомого майна, розташованого на спірній земельній ділянці, і “мирно володіє” ним з 2001 року, що дає відповідачу “правомірні очікування” щодо користування землею під цим майном; суд зазначив, що позивач не довів неправомірності користування відповідачем земельною ділянкою та створення перешкод у користуванні нею позивачем. Суд касаційної інстанції підкреслив, що згідно з принципом “superficies solo cedit”, особа, яка законно набула право власності на нерухомість, має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під нею. Суд також врахував, що чинне законодавство передбачає перехід права на земельну ділянку при набутті права власності на об’єкт нерухомості. Суд касаційної інстанції зазначив, що не може встановлювати нові обставини справи, оскільки це виходить за межі його повноважень.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №917/1998/23 від 04/06/2025
1. Предметом спору є визнання недійсними договору позики та фінансової аграрної розписки.
2. Суд касаційної інстанції скасував постанову апеляційного суду, вказавши на те, що апеляційний суд не врахував, що ухвала про відкриття провадження у справі про банкрутство була постановлена в судовому засіданні, в яке не з`явились всі учасники справи, а фіксування судового процесу за допомогою технічних засобів не здійснювалось; офіційне оприлюднення ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство відбулося після прийняття рішення судом першої інстанції у даній справі. Також, апеляційний суд не надав оцінки доводам позивача, викладеним в апеляційній скарзі, та не досліджував питання, чи можуть заявлені вимоги вплинути на зміну розміру або складу ліквідаційної маси боржника. Суд касаційної інстанції підкреслив, що скасування рішення місцевого господарського суду відбулося лише з формальних підстав розгляду поза межами справи про банкрутство, що є неприпустимим. Крім того, не було заявлено про порушення правил територіальної юрисдикції, а справу розглянуто тим самим судом, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство.
3. Рішення апеляційного суду скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №918/822/23(918/797/24) від 03/06/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним положення статуту ТОВ “Традєкс” щодо кворуму для проведення загальних зборів учасників.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, вказавши, що хоча положення статуту щодо кворуму і суперечить Закону України “Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю”, це не є підставою для визнання його недійсним, оскільки з 17.06.2019 року застосуванню підлягають норми Закону, а не положення статуту, що йому суперечать; позивач не довів, що оскаржуване положення статуту перешкоджає йому скликати та проводити загальні збори; позивач схвалив оскаржуваний статут, що свідчить про його суперечливу поведінку; обраний позивачем спосіб захисту не є ефективним, оскільки задоволення позову не змінить обсягу прав та обов’язків сторін. Суд також відхилив аргументи скаржника щодо відсутності повідомлення про скликання загальних зборів, оскільки це спростовується наявністю протоколу зборів та підписаного позивачем статуту.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №907/82/25 від 11/06/2025
1. Предметом спору є заява ТОВ “МАРКАН” про вжиття заходів забезпечення позову до подання позовної заяви до ПП “РИТМ 2011” щодо усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.
2. Суд касаційної інстанції частково задовольнив касаційну скаргу ТОВ “МАРКАН”, скасувавши постанову апеляційного суду в частині відмови у вжитті одного із заходів забезпечення позову, а саме заборони органам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо нерухомого майна, що належить ПП “РИТМ 2011”. Суд погодився з тим, що невжиття цього заходу може ускладнити виконання майбутнього судового рішення, оскільки ПП “РИТМ 2011” може зареєструвати право власності на спірний об’єкт або відчужити його третім особам. Водночас, суд касаційної інстанції погодився з апеляційним судом в частині відмови у вжитті інших заходів забезпечення позову, а саме заборони видавати дозвіл на виконання будівельних робіт та здійснювати дії, пов’язані з реєстрацією дозволу на виконання будівельних робіт, оскільки ці заходи є неадекватними предмету спору та не впливають на можливість виконання судового рішення. Суд касаційної інстанції також відхилив доводи скаржника про порушення апеляційним судом норм процесуального права при розгляді заяви про відвід судді.
3. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу ТОВ “МАРКАН”, скасував постанову апеляційного суду в частині відмови у вжитті одного із заходів забезпечення позову та залишив в силі ухвалу суду першої інстанції в цій частині, а в іншій частині постанову апеляційного суду залишив без змін.
Справа №910/1885/23 від 10/06/2025
Предметом спору є оскарження рішення Антимонопольного комітету України.
Верховний Суд скасував рішення попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки суди попередніх інстанцій неповно з’ясували обставини справи та не надали належної оцінки доказам, що мають значення для правильного вирішення спору. Зокрема, суди не дослідили всі аспекти рішення Антимонопольного комітету, яке оскаржувалось, та не врахували можливий вплив цього рішення на діяльність позивача. Також, суди не звернули увагу на аргументи позивача щодо порушення його прав та інтересів внаслідок прийняття оскаржуваного рішення. Враховуючи зазначені недоліки, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність повторного розгляду справи для забезпечення всебічного, повного та об’єктивного з’ясування всіх обставин справи.
Суд касаційної інстанції постановив скасувати рішення попередніх судів та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №925/910/24 від 10/06/2025
1. Предметом спору є зобов’язання ТОВ “Діалог” повернути ТОВ “Альфа-Лізинг Україна” об’єкти лізингу на підставі договору фінансового лізингу.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення попередніх судів, оскільки вони не повно і всебічно дослідили докази, надані відповідачем, зокрема відповіді виробників техніки, які ставили під сумнів існування об’єктів лізингу з вказаними серійними номерами. Суди попередніх інстанцій зосередилися на формальній наявності підписаних актів прийому-передачі, не оцінивши належним чином доводи відповідача про те, що техніка фактично не була передана і, можливо, взагалі не існувала. Суд касаційної інстанції наголосив на необхідності застосування стандарту доказування “вірогідності доказів”, який вимагає від суду співставлення доказів обох сторін і оцінки їх вірогідності. Суд касаційної інстанції вказав, що суди повинні були перевірити доводи відповідача про те, що техніка не була виготовлена, і надати належну оцінку відповідям виробників техніки на адвокатські запити. Також, суд касаційної інстанції вказав на необхідність перевірки, чи поширюються на спірні правовідносини положення постанови Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 № 187 “Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації”.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій і направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №640/23856/21 від 03/06/2025
1. Предметом спору є визнання протиправним та скасування рішення Київської міської ради про надання статусу скверу земельній ділянці, наданій в постійне користування Управлінню справами Апарату Верховної Ради України для будівництва житлового будинку з підземним паркінгом.
2. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду, який задовольнив позов, мотивуючи це тим, що апеляційний суд не повно і всебічно дослідив обставини справи щодо позовної давності, зокрема, чи міг позивач дізнатися про порушення свого права раніше, враховуючи публікацію рішення Київської міської ради в газеті “Хрещатик”. Суд касаційної інстанції вказав, що апеляційний суд не встановив обставини, які б унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, і не з’ясував, чи було позивачу відомо про порушення його права, а також про особу, яка його порушила. Верховний Суд підкреслив, що саме на позивача покладено обов’язок доказування поважності причин пропуску строку звернення до суду, і апеляційний суд не надав належної оцінки доводам відповідача щодо обставин позовної давності. Оскільки апеляційний суд не врахував висновки Верховного Суду щодо застосування статей 256, 261, 267 Цивільного кодексу України, його рішення підлягає скасуванню.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду і направив справу на новий розгляд до апеляційного суду.
Справа №923/592/17 від 03/06/2025
1. Предметом спору є оскарження ухвали апеляційного господарського суду про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою особи на рішення суду першої інстанції про стягнення з неї субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство.
2. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду, вказавши, що апеляційний суд помилково застосував висновки Верховного Суду, зроблені в іншій справі, оскільки фактичні обставини цих справ відрізняються. У даній справі апелянт пропустив строк на апеляційне оскарження через те, що був змушений виїхати з окупованої території України після повномасштабного вторгнення Росії та не мав можливості отримувати кореспонденцію та повноцінно користуватися інтернетом. Апеляційний суд не надав належної оцінки цим доводам апелянта та доказам, які підтверджують поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження, що є порушенням норм процесуального права. Суд касаційної інстанції наголосив, що апеляційний суд повинен був дослідити, чи дійсно обставини, на які посилається апелянт, є поважними причинами пропуску строку.
3. Верховний Суд постановив скасувати ухвалу апеляційного суду та направити справу до апеляційного суду для продовження розгляду питання про відкриття апеляційного провадження.
Справа №902/858/15 (902/1137/22) від 28/05/2025
1. Предметом спору є витребування майна з чужого незаконного володіння в межах справи про банкрутство.
2. Суд касаційної інстанції залишив в силі рішення апеляційного суду про відмову у задоволенні позову про витребування майна, оскільки існує попереднє рішення суду, яке набрало законної сили, про витребування цього ж майна, і позивач не надав доказів неможливості виконання цього попереднього рішення. Суд зазначив, що в разі неможливості виконання рішення про витребування майна, заінтересована особа повинна ініціювати питання зміни способу та порядку виконання рішення, а вже у випадку неможливості такої зміни та повернення майна – застосовувати способи захисту права для кондикційних зобов’язань. Верховний Суд підкреслив, що ініціювання повторного позову замість звернення до суду із заявою про зміну способу або порядку виконання рішення суперечить принципу правової визначеності рішення (res judicata). Суд також врахував, що арбітражний керуючий не звертався до Державної виконавчої служби або приватного виконавця для примусового виконання попереднього рішення суду. Таким чином, суд касаційної інстанції підтримав позицію апеляційного суду про безпідставність повторного позову про витребування майна.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №914/3607/23 від 03/06/2025
1. Предметом спору є вимога ТОВ “Лауріта” до ФОП Мартяка А.М. про зобов’язання демонтувати малу архітектурну форму (МАФ), розташовану біля будівлі, що належить позивачу.
2. Суд задовольнив позов, спираючись на такі аргументи:
* Встановлено, що МАФ відповідача розташований впритул до стіни та даху будівлі позивача, що підтверджено висновком експертизи.
* Демонтаж МАФ необхідний для проведення ремонту даху та приміщення будівлі позивача, оскільки існують пошкодження конструктивних елементів, спричинені втратою гідроізоляційних властивостей.
* Відстань між МАФ та будівлею є недостатньою для проведення необхідних ремонтних робіт з використанням техніки, що порушує будівельні норми.
* Суд відхилив доводи відповідача про недостовірність доказів, оскільки вони не були належним чином обґрунтовані.
* Суд також визнав обґрунтованим присудження витрат на професійну правничу допомогу, оскільки позивач довів факт надання такої допомоги та її вартість.
* Суд касаційної інстанції підкреслив, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій.
* Суд касаційної інстанції зазначив, що скаржник не довів, яким чином порушення норм процесуального права при відкритті провадження у справі призвело до прийняття незаконного судового рішення.
3. Суд касаційної інстанції залишив рішення судів попередніх інстанцій без змін, а касаційну скаргу ФОП Мартяка А.М. – без задоволення.
Справа №908/1817/23 від 04/06/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення суду апеляційної інстанції щодо задоволення заяви прокурора про зміну предмета позову, залучення нового співвідповідача та вжиття заходів забезпечення позову у справі про скасування рішення міської ради, визнання недійсним договору оренди землі та повернення земельної ділянки.
2. Суд касаційної інстанції скасував постанову апеляційного суду, зазначивши, що прокурор фактично подав новий позов під виглядом зміни предмета позову, оскільки були додані нові вимоги до нового відповідача, що суперечить процесуальному законодавству, яке забороняє одночасну зміну предмета та підстав позову. Суд касаційної інстанції підкреслив, що не можна накладати арешт на майно особи, яка не є відповідачем у справі. Суд також зазначив, що апеляційний суд не врахував висновки Верховного Суду щодо застосування статті 46 Господарського процесуального кодексу України, яка регулює зміну предмета або підстав позову. Суд касаційної інстанції врахував висновки Великої Палати Верховного Суду, яка має пріоритет над висновками інших палат та колегій.
3. Суд касаційної інстанції скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі ухвалу суду першої інстанції, якою було відмовлено в задоволенні заяви прокурора про зміну предмета позову, залучення нового співвідповідача та вжиття заходів забезпечення позову.
Справа №916/2492/23 від 03/06/2025
1. Предметом спору є оскарження ухвали апеляційного господарського суду про відмову у відкритті апеляційного провадження у справі про банкрутство через пропуск строку на апеляційне оскарження.
2. Суд касаційної інстанції залишив ухвалу апеляційного суду без змін, мотивуючи це тим, що скаржниця не надала достатніх доказів поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції. Суд зазначив, що скаржниця повторно звернулася до апеляційного суду з тією ж скаргою після невиконання вимог суду про усунення недоліків, що свідчить про відсутність поважних причин для поновлення строку. Також, суд врахував, що скаржниця мала можливість раніше дізнатися про справу, але проявила незацікавленість. Суд касаційної інстанції підкреслив, що забезпечення права на апеляційний перегляд є важливим принципом, але у даному випадку апеляційний суд правомірно відмовив у відкритті провадження, оскільки не було усунуто недоліки апеляційної скарги. Суд касаційної інстанції не знайшов підстав для визнання дій скаржниці зловживанням процесуальними правами.
3. Суд вирішив касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.01.2025 у справі № 916/2492/23 залишити без змін.
Справа №914/1568/24 від 05/06/2025
1. Предметом спору є стягнення з ОСББ заборгованості за природний газ, поставлений ТОВ “ГК “Нафтогаз України” як постачальником “останньої надії”.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, що ОСББ “На Залізничній” є колективним побутовим споживачем, оскільки газ використовується для забезпечення потреб мешканців будинку. Суд зазначив, що Закон України “Про ринок природного газу” не містить визначення “колективний споживач”, але ОСББ, як об’єднання фізичних осіб, підпадає під категорію “побутові споживачі”, якщо газ використовується для їхніх побутових потреб. Суд також врахував, що ТОВ “ГК “Нафтогаз Трейдинг” у подальших договорах з ОСББ встановлював ціну на газ за тарифами для населення. Доводи позивача про те, що відповідач отримував природний газ як установа, яка виробляє та постачає теплову енергію, що підтверджується інформацією на Інформаційній платформі, не змінюють статусу ОСББ “На Залізничній”, як колективного побутового споживача. Крім того, суд частково задовольнив клопотання ОСББ про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, зменшивши суму до 5000 грн, враховуючи складність справи та обсяг наданих послуг.
3. Суд залишив касаційну скаргу ТОВ “ГК “Нафтогаз України” без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №916/2778/24 від 12/06/2025
Предметом спору є клопотання ОСББ про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу витрат на правничу допомогу у справі про стягнення заборгованості за газ.
Верховний Суд частково задовольнив клопотання ОСББ, мотивуючи це тим, що згідно з положеннями Господарського процесуального кодексу України, витрати на професійну правничу допомогу підлягають розподілу між сторонами пропорційно до задоволеної частини позову. Суд врахував надані ОСББ докази понесених витрат на правничу допомогу, їх обґрунтованість та співмірність зі складністю справи. При цьому, суд відмовив у задоволенні клопотання в частині, яка не була підтверджена належними доказами або не відповідала критеріям розумності та обґрунтованості. Суд також взяв до уваги, що Компанія не з’явилася у судове засідання та не надала своїх заперечень щодо клопотання ОСББ. Враховуючи всі обставини, суд вирішив стягнути з Компанії на користь ОСББ частину витрат на правничу допомогу у розмірі 8 000,00 грн.
Суд ухвалив стягнути з ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» на користь ОСББ «Довженка 2» витрати на правничу допомогу у розмірі 8 000,00 грн.
Справа №916/2778/24 від 12/06/2025
1. Предметом спору є стягнення витрат на професійну правничу допомогу, понесених ОСББ у зв’язку з розглядом справи у Верховному Суді.
2. Верховний Суд частково задовольнив клопотання ОСББ, враховуючи, що ОСББ заявило про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у встановлений строк та дотримано вимоги статей 124, 126, 129 ГПК України. Суд зазначив, що розмір гонорару визначається за погодженням між адвокатом і клієнтом, але суд може втрутитися, якщо витрати не відповідають фактично наданим послугам. При цьому, суд врахував критерії реальності адвокатських витрат, їх необхідності та розумності розміру, а також складність справи, обсяг наданих послуг адвокатом та їх співмірність з ринковими цінами. Враховуючи, що правова позиція ОСББ не змінювалася протягом розгляду справи, а адвокат вже надавав правову допомогу на попередніх стадіях, суд визнав частину витрат неспівмірними та непропорційними.
3. Суд вирішив стягнути з Компанії на користь ОСББ 8 000 грн витрат на професійну правничу допомогу, відмовивши у задоволенні решти вимог.
Справа №903/871/24 від 12/06/2025
1. Предметом спору є стягнення страхового відшкодування у зв’язку з пожежею комбайна, застрахованого за договором добровільного страхування наземного транспорту.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд невірно застосував норми матеріального права, зокрема, не врахував попередні висновки Верховного Суду щодо подібних правовідносин. Апеляційний суд не з’ясував, чи перешкодило порушення умов договору страхувальником страховику переконатися, що подія є страховим випадком, та не дослідив причинно-наслідковий зв’язок між настанням страхової події (пожежі) та кваліфікацією водія комбайна. Суд також не з’ясував, яке саме порушення умов договору стало підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування, та чи було воно суттєвим. Крім того, апеляційний суд не врахував висновки експертиз, які підтверджували причину пожежі як несправність електричної системи комбайна. Суд касаційної інстанції наголосив, що обов’язком суду є перевірка обставин наявності права на отримання страхового відшкодування саме позивачем.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до апеляційної інстанції.
Справа №914/589/23 від 03/06/2025
1. Предметом спору є оскарження дозволу на виконання будівельних робіт, виданого ТОВ “Девелоперська компанія “Мальви”, та вимога про припинення права ТОВ “Юніко-Експо” на виконання будівельних робіт.
2. Верховний Суд залишив рішення попередніх інстанцій без змін, підтримавши відмову в задоволенні позовних вимог ТОВ “Юніко-Експо”, оскільки дозвіл на виконання будівельних робіт вже вичерпав свою дію, а отже, його скасування не призведе до жодних правових наслідків. Суд зазначив, що ТОВ “Юніко-Експо” обрало неефективний спосіб захисту своїх прав, оскільки належним способом захисту в даному випадку було б пред’явлення позову про знесення самочинного будівництва, якщо позивач вважає, що об’єкти мають ознаки такого будівництва. Суд також підкреслив, що обрання неналежного способу захисту є самостійною підставою для відмови в позові. Крім того, Верховний Суд не виявив порушень норм процесуального права апеляційним судом при прийнятті нових доказів, оскільки були надані обґрунтування неможливості їх подання до суду першої інстанції з об’єктивних причин.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу ТОВ “Юніко-Експо” без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №910/3254/24 від 03/06/2025
1. Предметом спору є заява ТОВ “Тесслагруп” про стягнення з ФГ “Райдужне” витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв’язку з розглядом касаційної скарги.
2. Суд частково задовольнив заяву ТОВ “Тесслагруп”, керуючись тим, що витрати на правничу допомогу мають бути реальними, необхідними та обґрунтованими. Суд врахував, що правова позиція ТОВ “Тесслагруп” не змінювалася протягом розгляду справи в різних інстанціях, а адвокат, який представляв інтереси товариства, вже був обізнаний з усіма деталями справи. Суд також зазначив, що підготовка письмового звіту про результати розгляду справи не відноситься до правничої допомоги, наданої саме в суді касаційної інстанції. Враховуючи ці обставини, суд дійшов висновку, що заявлений розмір гонорару є неспівмірним та не повністю відповідає принципам справедливості, розумності та реальності, тому зменшив суму відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
3. Суд ухвалив стягнути з Фермерського господарства “Райдужне” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Тесслагруп” 10 000 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції.
Справа №925/585/24 від 10/06/2025
1. Предметом спору є стягнення заборгованості за договором поставки між ТОВ “Агро Експерт” та СФГ “Чирви Надії Віталіївни”.
2. Суд касаційної інстанції частково задовольнив касаційну скаргу, вказавши на те, що суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки доводам відповідача щодо можливості зменшення штрафних санкцій на підставі ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України, а також не дослідили юридичну природу плати за користування товарним кредитом, не врахували нормативне обґрунтування позивача щодо вимог про її стягнення, що є порушенням норм процесуального права та унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Суд зазначив, що укладена між сторонами Угода про врегулювання заборгованості є правочином, яким встановлені певні права та обов`язки сторін, зокрема, щодо сплати плати за користування товарним кредитом та штрафу, і у розумінні пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків. Водночас, суди не врахували, що розмір процентів як відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання може бути зменшений судом. В частині стягнення основного боргу, суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, оскільки відповідачем не було доведено належними доказами факт поставки неякісного/фальсифікованого товару.
3. Суд скасував рішення попередніх інстанцій в частині стягнення плати за користування товарним кредитом та штрафу, а справу в цій частині передав на новий розгляд до суду першої інстанції, в іншій частині рішення залишив без змін.
Справа №914/3670/21 від 10/06/2025
1. Предметом спору є заява ТОВ “Сонячний Лан” про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв’язку з розглядом справи в суді касаційної інстанції.
2. Верховний Суд, розглядаючи заяву про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, керувався такими аргументами: витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та пов’язані з розглядом справи; розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи, обсягом наданих послуг і витраченим часом; суд враховує критерії реальності та розумності адвокатських витрат, оцінюючи поведінку обох сторін; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу можливе на підставі клопотання іншої сторони у разі недотримання вимог щодо співмірності витрат; суд не може з власної ініціативи вирішувати питання про зменшення суми судових витрат; гонорар може бути встановлений у формі фіксованого розміру або погодинної оплати, але не є обов’язковим для суду при розподілі судових витрат; суд оцінює необхідність витрат, враховуючи конкретні обставини справи та доводи сторін.
3. Суд частково задовольнив заяву ТОВ “Сонячний Лан” та вирішив стягнути з ТОВ “Оазис Комфорт” 10 000 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв’язку з розглядом справи в суді касаційної інстанції, відмовивши в задоволенні решти вимог.
Справа №914/1295/16 від 27/05/2025
1. Предметом спору є визнання права власності ТОВ “СБУ-14” на нерухоме майно та зобов’язання ТОВ В “Будівельник” не чинити перешкод у користуванні цим майном.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення апеляційного суду, оскільки апеляційний суд, поновлюючи строк на апеляційне оскарження заступнику Генерального прокурора, не врахував положення статті 93 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній до 15.12.2017), яка встановлювала річний строк для поновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги для прокурора. Суд касаційної інстанції підкреслив, що передумовою для відкриття апеляційного провадження є розгляд питання щодо поширення цього присічного строку. Також, суд касаційної інстанції зазначив, що апеляційний суд не врахував висновки Верховного Суду щодо необхідності мотивування поважних причин для поновлення строку на апеляційне оскарження, а також щодо неприпустимості порушення принципу правової визначеності. Крім того, суд касаційної інстанції вказав, що здійснення апеляційного перегляду рішення за умови поновлення пропущеного процесуального строку без урахування вимог законодавства та доводів усіх учасників справи не може вважатися законним. Враховуючи ці порушення, Верховний Суд вирішив, що рішення апеляційного суду підлягає скасуванню.
3. Суд касаційної інстанції скасував постанову апеляційного суду та ухвалу про відкриття апеляційного провадження, направивши справу на новий розгляд до апеляційного суду зі стадії відкриття апеляційного провадження.
Справа №991/5352/25 від 13/06/2025
Предмет спору – затвердження угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим у зловживанні службовим становищем, що спричинило тяжкі наслідки.
Суд, затверджуючи угоду про визнання винуватості, керувався тим, що угода укладена добровільно, відповідає вимогам КПК України та інтересам суспільства, оскільки сприяє швидшому завершенню провадження, викриттю інших злочинів та відшкодуванню завданої шкоди. Суд врахував, що обвинувачений беззастережно визнав свою вину, зобов’язався співпрацювати зі слідством, надати викривальні покази щодо інших осіб, причетних до злочину, та частково відшкодувати збитки. Також, суд взяв до уваги згоду потерпілої сторони на укладення угоди та відсутність порушень прав інших осіб, оскільки вирок не має преюдиціального значення для інших проваджень. Суд зазначив, що угода не порушує прав, свобод чи інтересів сторін або інших осіб, а покарання, узгоджене сторонами, є справедливим та відповідає тяжкості злочину та особі обвинуваченого.
Суд затвердив угоду про визнання винуватості та призначив узгоджене покарання у вигляді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права обіймати певні посади та штрафом, звільнивши обвинуваченого від відбування основного покарання з випробуванням.
Справа №400/2062/23 від 06/06/2025
1. Предметом спору є вимога Державної екологічної інспекції про зупинення діяльності рибоконсервного заводу в частині використання джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря через порушення екологічного законодавства.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення апеляційного суду, виходячи з того, що рибоконсервний завод вжив достатніх заходів для усунення виявлених порушень екологічного законодавства, зокрема, модернізував обладнання, уклав договори з акредитованими лабораторіями для проведення вимірювань, розробив необхідну документацію, і представник екоінспекції фактично не заперечував факт усунення порушень. Суд зазначив, що сам факт відсутності державного інспектора під час інструментально-лабораторних вимірювань не робить їх результати недостовірними, якщо вони підтверджують усунення порушень. Крім того, суд врахував важливе стратегічне значення підприємства в умовах воєнного стану для забезпечення продовольчої безпеки країни, що робить зупинення його діяльності непропорційним заходом. Суд також зазначив, що застосування заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю) є допустимим виключно за умови наявності фактичного, неусунутого порушення, яке створює реальну загрозу життю, здоров`ю людей або довкіллю.
3. Суд залишив касаційну скаргу Державної екологічної інспекції без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін, підтвердивши відмову в задоволенні позову про зупинення діяльності підприємства.
Справа №160/19784/22 від 12/06/2025
1. Предметом спору є правомірність висновку Держаудитслужби про порушення Департаментом гуманітарної політики Дніпровської міської ради законодавства при застосуванні переговорної процедури закупівлі.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, що Департамент неправомірно застосував переговорну процедуру закупівлі, оскільки скарги, які були підставою для застосування цієї процедури, стосувалися етапу до розгляду/оцінки тендерних пропозицій. Суд також підтвердив порушення Департаментом вимог щодо обґрунтування застосування переговорної процедури в повідомленні про намір укласти договір. Суд вказав, що орган державного фінансового контролю, з урахуванням суті констатованих порушень, наявність яких унеможливлювала проведення процедури публічної закупівлі та укладення договору із зазначеним учасником, обираючи способом усунення виявлених моніторингом порушень шляхом зобов`язання з урахуванням положень Цивільного та Господарського кодексів України розірвати договір чи вчинити дії щодо припинення його дії, достатньою мірою конкретизував, яких саме заходів має вжити позивач, що свідчить про його чіткість та визначеність, а сам спосіб є пропорційним допущеному порушенню. Суд відхилив доводи касаційної скарги про необхідність врахування висновків Верховного Суду у справі № 120/1297/20-а, оскільки обставини цієї справи відрізняються від обставин справи, що розглядається.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №160/632/23 від 12/06/2025
1. Предметом спору є рішення міграційної служби про відмову громадянину рф в оформленні посвідки на тимчасове проживання в Україні.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій, які відмовили громадянину рф в задоволенні позову до міграційної служби, та відправив справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Суд зазначив, що суди попередніх інстанцій не дослідили обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, а саме: чи становили дії іноземця загрозу національній безпеці, громадському порядку, здоров’ю, захисту прав і законних інтересів громадян України, чи вчиняв він злочин проти миру, воєнний злочин або злочин проти людяності, чи розшукується він у зв’язку з вчиненням тяжкого злочину. Суд підкреслив, що навіть в умовах воєнного стану, рішення суб’єкта владних повноважень, зокрема міграційної служби, має відповідати критеріям обґрунтованості, пропорційності та законності, встановленим КАС України. Суд також вказав на те, що формулювання СБУ про “недоцільність” документування іноземця має оціночний та рекомендаційний характер, і міграційна служба повинна була перевірити обґрунтованість інформації, наданої СБУ.
3. Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №320/263/23 від 13/06/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення податкового органу про зменшення суми від’ємного значення ПДВ.
2. Верховний Суд залишив касаційну скаргу податкового органу без задоволення, підтримавши рішення апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження. Суд зазначив, що податковий орган пропустив строк на апеляційне оскарження та не надав належних доказів поважності причин пропуску строку. Крім того, податковий орган не усунув недоліки апеляційної скарги, зокрема, не сплатив судовий збір у повному обсязі та не подав заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, що свідчить про недобросовісне використання процесуальних прав. Суд підкреслив, що введення воєнного стану та відсутність коштів не є безумовною підставою для поновлення строку, особливо коли не було вчинено всіх можливих дій для своєчасного оскарження. Суд також врахував, що податковий орган не надав доказів сплати частини судового збору до апеляційного суду, що унеможливило перевірку зарахування коштів до бюджету.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №440/17277/23 від 13/06/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності податкового органу щодо нерозгляду заяви про списання суми недоїмки з єдиного внеску.
2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій, виходив з того, що пункт 9-15 розділу VIII “Прикінцеві та перехідні положення” Закону № 2464-VI не встановлює строку для подання заяви про списання недоїмки з єдиного внеску, яка виникла у період з 1 січня 2017 року до 1 грудня 2020 року, а встановлює лише умову подання до 1 березня 2021 року певних документів, якщо вони не подавалися раніше. Суд зазначив, що перевірка відповідності особи умовам списання здійснюється станом на дату подання заяви. Відмова податкового органу у розгляді заяви з мотивів порушення строку її подання суперечить чинному законодавству. Суд також вказав, що в даному випадку мають місце протиправні дії контролюючого органу, а не бездіяльність, оскільки податковий орган відреагував на заяву, повідомивши про відсутність підстав для її розгляду. Суд визнав, що обраний позивачем спосіб захисту її порушеного права є прийнятним і належним, а саме зобов’язання розглянути подану нею заяву про списання суми недоїмки.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та задовольнив позовні вимоги, визнавши протиправними дії податкового органу та зобов’язавши його розглянути заяву про списання заборгованості з єдиного внеску.
