Справа №991/528/19 від 09/06/2025
Звісно, ось детальний аналіз цього рішення:
1. Предметом спору є обвинувачення ОСОБА_6 у зловживанні службовим становищем, що спричинило тяжкі наслідки для державного підприємства.
2. Суд визнав доведеним, що ОСОБА_6, обіймаючи посаду генерального директора ДП «ІНФОРМАЦІЯ_1», діючи за попередньою змовою з Особа – 1, в інтересах компанії ІНФОРМАЦІЯ_16, зловживав своїм службовим становищем. Суд встановив, що ОСОБА_6, перебуваючи у відрядженні в Канаді, підписав лист, яким надав вказівку канадській компанії MDA здійснити платіж на користь компанії ІНФОРМАЦІЯ_16, всупереч інтересам служби та існуючим договірним зобов’язанням. Це призвело до перерахування 26,1 млн доларів США на рахунок ІНФОРМАЦІЯ_16, з яких 8,245 млн доларів США були розтрачені Особа – 1 на цілі, не пов’язані зі створенням Національної супутникової системи зв’язку (НССЗ), що завдало збитків ДП «ІНФОРМАЦІЯ_1». Суд також врахував, що ОСОБА_6 не повідомив про підписання листа та не зареєстрував його у відповідних документах підприємства, намагаючись приховати свої дії. Суд відхилив доводи захисту про відсутність збитків, посилаючись на висновки експертиз та інші докази, які підтверджують факт завдання шкоди ДП «ІНФОРМАЦІЯ_1».
3. Суд ухвалив обвинувальний вирок, визнавши ОСОБА_6 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК, та призначив покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права обіймати певні посади, але звільнив його від відбування покарання у зв’язку із закінченням строків давності.
Справа №991/3097/23 від 11/06/2025
1. Предметом спору є обвинувачення службової особи (ОСОБА_6) та адвоката (ОСОБА_7) у корупційних злочинах, пов’язаних з вимаганням та отриманням неправомірної вигоди.
2. Суд визнав доведеним, що ОСОБА_6, використовуючи своє службове становище, за попередньою змовою з ОСОБА_7, отримав частину неправомірної вигоди в розмірі 5000 доларів США за закриття кримінального провадження та нездійснення слідчих дій. Також, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 підбурювали ОСОБА_12 до надання неправомірної вигоди керівництву прокуратури за сприяння у закритті кримінального провадження. Суд врахував покази свідків, матеріали НС(Р)Д, висновки експертиз та інші докази. Суд відхилив доводи захисту про провокацію злочину, порушення підслідності та недопустимість доказів. Суд виключив з обвинувачення кваліфікуючу ознаку вимагання неправомірної вигоди, а також ознаку вчинення злочину в інтересах третьої особи, оскільки ці обставини не знайшли підтвердження в ході судового розгляду.
3. Суд визнав ОСОБА_6 та ОСОБА_7 винними у вчиненні інкримінованих злочинів та призначив покарання у вигляді позбавлення волі з конфіскацією майна, а також додаткові покарання.
Справа №910/7607/24 від 28/05/2025
1. Предметом спору є усунення перешкод у користуванні майном (машино-місцями на паркувальному майданчику) та визнання недійсним договору про передачу права користування цими місцями.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення попередніх судів, які відмовили в задоволенні позову, мотивуючи це тим, що договори про надання права на експлуатацію паркувальних місць є нікчемними, оскільки укладені з порушенням порядку передачі в оренду земельних ділянок. Верховний Суд вказав, що суди попередніх інстанцій невірно застосували норми матеріального права, не врахувавши, що такі договори за своєю правовою природою є договорами найму комунального майна, а отже, регулюються спеціальним законодавством про оренду комунального майна, а не земельним законодавством. Суд зазначив, що необхідно дослідити, чи були порушення саме норм законодавства про оренду комунального майна при укладенні договорів. Суд також вказав, що посилання судів на практику Великої Палати Верховного Суду та інші рішення Верховного Суду є необґрунтованими, оскільки вони стосувалися оскарження рішень органів місцевого самоврядування про затвердження переліку земельних ділянок для паркування, а не договорів про передачу права користування цими ділянками.
3. Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №905/738/23 від 05/06/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності приватного виконавця щодо невиконання вимог Закону України “Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу” в частині зупинення виконавчого провадження та зняття арешту з коштів боржника, який бере участь у процедурі врегулювання заборгованості на ринку газу.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, що приватний виконавець зобов’язаний був зупинити виконавчі дії та зняти арешт з коштів ПрАТ «Донецькоблгаз», оскільки підприємство перебуває в реєстрі підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості згідно із Законом №1639-IX, а сума боргу підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону; положення Закону №1639-IX поширюються не лише на основну заборгованість, що виникла у визначений період, а й на всі фінансові зобов’язання, що є похідними від неї, зокрема пеню, 3% річних та інфляційні втрати, незалежно від періоду їх нарахування; самостійна оцінка приватним виконавцем того, яка частина заборгованості підлягає врегулюванню, виходить за межі його повноважень; доводи скаржників про те, що суми пені, 3% річних та інфляційних втрат, які нараховані після 28.02.2022, не підлягають врегулюванню відповідно до Закону України №1639-IX, Суд відхиляє як необґрунтовані.
3. Верховний Суд залишив касаційні скарги ТОВ «Оператор ГТС України» та приватного виконавця без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №914/2333/22 від 28/05/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність обслуговуючого кооперативу та скасування державної реєстрації права власності на цю ділянку.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду, який відмовив у задоволенні позову прокурора, оскільки вважав, що прокурор обрав неефективний спосіб захисту порушеного права держави. Суд зазначив, що у випадку, коли земельна ділянка вже перебуває у власності кооперативу, належним способом захисту є подання віндикаційного позову, тобто позову про витребування майна з чужого незаконного володіння, а не лише оскарження рішення про передачу ділянки у власність. Суд також підкреслив, що скасування рішення органу місцевого самоврядування без одночасного витребування земельної ділянки не призведе до ефективного захисту прав держави. Суд касаційної інстанції відхилив аргументи прокурора про необхідність відступу від попередньої правової позиції Верховного Суду, оскільки не було надано достатніх обґрунтувань для такого відступу, а також не підтвердилися доводи про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування певних норм права у подібних правовідносинах.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №921/358/24 від 28/05/2025
1. Предметом спору є стягнення збитків з ТОВ «УКР ГАЗ РЕСУРС» на користь КП «Тернопільводоканал» через нібито необґрунтовану відмову у коригуванні ціни на електроенергію за договором.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення апеляційного суду, який відмовив у задоволенні позову КП «Тернопільводоканал», оскільки не було доведено наявності всіх елементів складу цивільного правопорушення, необхідних для відшкодування збитків. Суд зазначив, що спір між сторонами виник через різне тлумачення умов договору щодо зміни ціни на електроенергію, і ТОВ «УКР ГАЗ РЕСУРС» обґрунтовано відхилило пропозицію про зміну ціни. Крім того, суд врахував, що в попередній справі вже було встановлено відсутність підстав для визнання укладеними додаткових угод щодо зміни ціни, і КП «Тернопільводоканал» не довів причинно-наслідкового зв’язку між діями відповідача та понесеними збитками. Суд також вказав, що КП «Тернопільводоканал» намагається переглянути рішення у попередній справі, що є неприпустимим.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу КП «Тернопільводоканал» без задоволення, а постанову Західного апеляційного господарського суду – без змін.
Справа №925/585/24 від 10/06/2025
Предметом спору є стягнення 1 598 701,72 грн.
Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу фермерського господарства, вказуючи на необхідність нового розгляду справи в частині стягнення плати за користування товарним кредитом та штрафу. Суд касаційної інстанції, ймовірно, виявив помилки в застосуванні норм матеріального або процесуального права судами попередніх інстанцій при розгляді саме цих вимог. Можливо, суди не врахували певні обставини справи, не дослідили належним чином докази або неправильно застосували положення договору товарного кредиту. Також, можливо, були допущені порушення при розрахунку суми плати за користування кредитом або штрафних санкцій. В іншій частині рішення судів попередніх інстанцій залишено без змін, що свідчить про їхню обґрунтованість в цій частині. Таким чином, спір вирішено частково на користь скаржника, але остаточне рішення щодо плати за кредит та штрафу буде прийнято після нового розгляду справи.
Суд ухвалив касаційну скаргу задовольнити частково, скасувавши рішення попередніх інстанцій в частині стягнення 184 855,79 грн плати за користування товарним кредитом та 246 474,00 грн штрафу, та направив справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №910/11208/23 від 05/06/2025
1. Предметом спору є визнання незаконними дій Фонду державного майна України щодо відміни електронного аукціону та ухилення від укладення договору купівлі-продажу об’єкта малої приватизації, а також визнання договору укладеним.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, якими було відмовлено у перегляді рішення за нововиявленими обставинами, оскільки Фонд державного майна України не довів наявності істотних обставин, які не були відомі суду на момент ухвалення рішення. Суд зазначив, що надані Фондом документи були видані до пред’явлення позову та ухвалення судового рішення, що виключає їх визнання нововиявленими обставинами. Крім того, суд врахував, що санкції до кінцевого бенефіціара компанії, яка надала фінансовий кредит переможцю аукціону, були застосовані після ухвалення рішення у справі. Суд також зазначив, що договір про надання фінансового кредиту був повністю виконаний, а отже, ризики переходу права власності на об’єкт приватизації до підсанкційної особи є необґрунтованими припущеннями. Суд підкреслив, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, а Фонд не надав достатніх доказів на підтвердження своїх тверджень.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу Фонду державного майна України без задоволення, а постанову апеляційного та ухвалу суду першої інстанції без змін.
Справа №903/497/24 від 05/06/2025
1. Предметом спору є оскарження ухвали про забезпечення позову у справі про стягнення з товариства заборгованості зі сплати за ліцензії у сфері організації та проведення азартних ігор.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які дійшли висновку про обґрунтованість вжиття заходів забезпечення позову у вигляді арешту грошових коштів відповідача. Суд зазначив, що метою забезпечення позову є гарантування реального виконання судового рішення у разі задоволення позову, а невжиття таких заходів може ускладнити або унеможливити таке виконання. Суд врахував значний розмір позовних вимог, фінансовий стан відповідача, який дозволяє йому здійснювати поточні платежі, та відсутність доказів того, що арешт коштів заблокує його господарську діяльність. Також суд наголосив, що захід забезпечення позову є співмірним із заявленими вимогами, оскільки арешт накладено в межах суми позову. Суд касаційної інстанції підкреслив, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, і їх вжиття залежить від фактичних обставин кожної конкретної справи.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №916/4664/24 від 03/06/2025
1. Предметом спору є стягнення грошових коштів за договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновком апеляційного суду про те, що спір підлягає розгляду в господарському суді, оскільки він виник з договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ, а не з сімейних чи спадкових правовідносин. Суд зазначив, що вирішальним є характер правовідносин, а саме те, що договір регулює права та обов’язки між продавцем (спадкодавцем позивача) та покупцем щодо купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства, а не сімейні чи спадкові права та обов’язки. Суд також відхилив аргументи скаржника про те, що спір має цивільно-правовий характер, оскільки вони спростовуються встановленими обставинами справи. Крім того, суд вказав, що посилання скаржника на попередні рішення Верховного Суду є нерелевантними, оскільки ті справи відрізняються характером спірних правовідносин.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №910/7980/24 від 28/05/2025
1. Предметом спору є вимога Національного банку України про ліквідацію Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Екта» на підставі рішення про анулювання ліцензії.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення попередніх судів, наголосивши на тому, що суди не врахували положення пункту 19 розділу VII “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про фінансові послуги та фінансові компанії”, згідно з яким заходи впливу, застосовані до 1 січня 2024 року, регулюються законодавством, чинним на момент прийняття рішення про їх застосування. Суд також вказав, що анулювання ліцензії страховика є підставою для звернення до суду з позовом про ліквідацію, як це передбачено статтею 66 Закону України “Про страхування” в редакції, чинній на момент прийняття рішення про анулювання ліцензії. Суд першої інстанції не встановив, чи оскаржувалось рішення НБУ про анулювання ліцензії, а апеляційний суд не надав належної правової оцінки цим обставинам. Також, суд касаційної інстанції врахував правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 06.05.2025 у справі № 922/1789/24, яка є релевантною до даного спору.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №910/11598/23 від 28/05/2025
1. Предметом спору є вимога АТ “Сенс Банк” до Фірми “Т.М.М.” про зобов’язання звільнити належну банку квартиру, оскільки відповідач перешкоджає банку у реалізації права власності.
2. Верховний Суд скасував рішення попередніх інстанцій, оскільки вони не повно і всебічно дослідили обставини справи, зокрема, чи дійсно відповідач перешкоджає банку у користуванні та розпорядженні майном, незважаючи на те, що формально він може і не знаходитись у квартирі. Суд зазначив, що суди попередніх інстанцій не врахували попередню поведінку відповідача, який раніше оспорював право власності банку на квартиру, а також не дослідили питання реєстрації місцезнаходження відповідача за адресою спірної квартири. Також, суди невірно розподілили тягар доказування, поклавши на позивача обов’язок довести відсутність перешкод з боку відповідача, що суперечить принципу змагальності сторін. Суд наголосив на необхідності оцінки всіх доказів у їх сукупності та взаємозв’язку, а також врахування стандарту доказування “вірогідності доказів”.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №904/19/24 від 04/06/2025
1. Предметом спору є припинення права власності на об’єкт нерухомого майна та усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, ініційоване прокуратурою в інтересах міської ради.
2. Суд касаційної інстанції залишив в силі ухвалу апеляційного суду про затвердження мирової угоди, укладеної між міською радою та ТОВ “Преміум Бізнес Груп”, виходячи з того, що мирова угода є добровільним врегулюванням спору на основі компромісу, не суперечить законодавству та не порушує прав третіх осіб. Суд зазначив, що міська рада, як власник земельної ділянки, погодилася з будівництвом на ній, а прокуратура не запропонувала інших способів врегулювання спору, окрім знесення нерухомого майна. Також, суд врахував, що повноваження представника міської ради на підписання мирової угоди були належним чином підтверджені. Суд касаційної інстанції підкреслив, що доводи прокуратури щодо порушень земельного законодавства не є достатніми для скасування мирової угоди, оскільки сторони досягли компромісу, який не суперечить інтересам територіальної громади. Суд також зазначив, що відсутні підстави для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки не вбачається виключної правової проблеми.
3. Суд залишив касаційну скаргу прокуратури без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №910/3485/21 від 05/06/2025
1. Предметом спору є визнання недійсними пунктів рішення Антимонопольного комітету України (АМКУ) щодо порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
2. Верховний Суд залишив касаційну скаргу АТ «Харківгаз» без задоволення, підтримавши рішення попередніх інстанцій. Суди попередніх інстанцій виходили з того, що АМКУ діяв у межах своїх повноважень, а рішення АМКУ є обґрунтованим та законним. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, зазначивши, що АТ «Харківгаз» не надало достатніх доказів на підтвердження неправомірності рішення АМКУ. Суд також врахував, що АМКУ має широкі дискреційні повноваження у сфері захисту економічної конкуренції, і суди не повинні втручатися у здійснення цих повноважень, якщо тільки не буде доведено очевидну неправомірність дій Комітету. Крім того, суди взяли до уваги, що оскаржуване рішення АМКУ спрямоване на захист інтересів споживачів та забезпечення конкурентного середовища на ринку газу.
3. Верховний Суд ухвалив залишити касаційну скаргу АТ «Харківгаз» без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва та постанову Північного апеляційного господарського суду без змін.
Справа №918/1098/23 від 04/06/2025
1. Предметом спору є визнання права власності ВАТ “Пересувна механізована колона № 65” на трансформаторну підстанцію № 116, оскільки ПрАТ “Рівнеобленерго” заперечує це право, стверджуючи, що підстанція перебуває на їхньому балансі.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки в іншій справі (№ 918/1158/23) вже було встановлено, що право власності на цю підстанцію належить ПрАТ “Рівнеобленерго”, і це має преюдиціальне значення. Суд врахував, що в попередній справі було визнано безпідставним наказ, на який посилався позивач як на підставу набуття права власності. Також суд зазначив, що доводи касаційної скарги не спростовують правомірність висновків судів попередніх інстанцій. Суд підкреслив, що преюдиційні обставини, встановлені судовим рішенням, що набрало законної сили, не потребують доказування знову. Аргументи позивача щодо неправильного застосування статей 387, 388 Цивільного кодексу України не були прийняті до уваги, оскільки предметом спору є визнання права власності, а не витребування майна. Щодо незастосування статті 344 ЦК України про набувальну давність, позивач не навів достатніх аргументів для її застосування.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №910/9932/24 від 03/06/2025
1. Предметом спору є стягнення з банку на користь товариства коштів, які не були перераховані банком за платіжним дорученням та не повернуті клієнту, а також інфляційних втрат і 3% річних.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення попередніх судів, оскільки вони не повно і всебічно з’ясували обставини справи, зокрема, не визначили фактичну підставу позову, не встановили, чи було можливо виконати платіжне доручення 23.02.2022, не з’ясували час отримання банком інформації про Постанову НБУ №18, не надали оцінку правомірності дій банку після 24.02.2022, не визначили правову природу коштів на рахунку 2909, не оцінили аргументи сторін щодо листів НБУ, та не встановили належність та ефективність обраного позивачем способу захисту. Суд також вказав, що суди попередніх інстанцій не врахували обмеження, встановлені Постановою НБУ №18, та не з’ясували, чи є обраний позивачем спосіб захисту ефективним і належним, а також не обґрунтували стягнення з банку коштів у гривні. Суд зазначив, що для повного з’ясування обставин справи необхідно встановити час вчинення/невчинення банком відповідних дій, оскільки Постанова №18 була прийнята 24.02.2022, а платіжне доручення датоване 23.02.2022.
3. Суд скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій та передав справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №904/3053/24 від 28/05/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним рішення комісії ПрАТ «ПЕЕМ «ЦЕК» щодо нарахування вартості необлікованої електроенергії ПрАТ «Київстар» через самовільне підключення до електромережі.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, якими було відмовлено у задоволенні позову ПрАТ «Київстар», виходячи з того, що компанія здійснила самовільне підключення до електромережі ПрАТ «ПЕЕМ «ЦЕК» з порушенням схеми обліку та без укладення відповідного договору, що є порушенням ПРРЕЕ. Суд зазначив, що обов’язок повідомляти споживача про перевірку дотримання ПРРЕЕ чинним законодавством не встановлено, а акт про порушення складено належним чином за участю уповноваженої особи, яка допустила представників ПрАТ «ПЕЕМ «ЦЕК» до об’єкту. Також, Верховний Суд вказав, що розрахунок вартості необлікованої електроенергії здійснено відповідно до вимог ПРРЕЕ, а доводи скаржника не спростовують висновків судів попередніх інстанцій. Суд касаційної інстанції закрив касаційне провадження в частині посилання на неврахування висновків Верховного Суду у подібних справах, оскільки обставини цих справ відрізняються.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ПрАТ «Київстар» без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
