Справа №545/3264/20 від 26/05/2025
1. Предметом спору є законність ухвали апеляційного суду про звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності за обвинуваченням у шахрайстві.
2. Суд касаційної інстанції залишив в силі рішення апеляційного суду, яким було закрито кримінальне провадження стосовно особи, обвинуваченої у шахрайстві (ст. 190 КК України), на підставі закінчення строків давності, передбачених ст. 49 КК України; Суд врахував, що строки давності притягнення до кримінальної відповідальності за злочини, передбачені частинами 1 та 2 ст. 190 КК України, закінчилися на момент розгляду справи апеляційним судом, і відсутні докази, що особа ухилялася від слідства чи вчиняла нові злочини, що зупиняли б або переривали перебіг цих строків; Суд зазначив, що бездіяльність сторони обвинувачення під час досудового розслідування, яка призвела до спливу строків давності, не є підставою для відмови у задоволенні клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності; Суд підкреслив, що невизнання особою вини не є перешкодою для звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності, оскільки це право особи, а не обов’язок; Суд також вказав, що апеляційний суд правомірно відмовив у повторному дослідженні доказів, оскільки судом першої інстанції було досліджено всі можливі докази з дотриманням засади безпосередності, а апеляційний суд погодився з ними.
3. Верховний Суд залишив ухвалу апеляційного суду без змін, а касаційні скарги потерпілих та прокурора – без задоволення.
Справа №161/5016/21 від 27/05/2025
Предметом спору у цій справі є оскарження вироку щодо особи, засудженої за розповсюдження дитячої порнографії та розпусні дії щодо неповнолітньої.
Верховний Суд залишив вирок без змін, підкресливши, що зміни в кримінальному законодавстві не декриміналізували діяння засудженого, а лише перенесли відповідальність до іншої статті, посиливши покарання, тому суди правильно застосували закон, чинний на момент вчинення злочину. Суд також зазначив, що предметом злочину за статтею 301 КК можуть бути і цифрові зображення, а надсилання їх у різні дні свідчить про повторність дій з окремим умислом. ВС також підкреслив, що об’єктивна сторона розбещення неповнолітньої доведена, оскільки зображення були надіслані на обліковий запис, яким користувалася потерпіла. Суд відхилив версію про дії штучного інтелекту, враховуючи інші дії засудженого, які не могли бути результатом діяльності програми. Також ВС визнав покарання справедливим, враховуючи тяжкість злочину та відсутність каяття.
Суд залишив касаційні скарги без задоволення, а вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду без змін.
Справа №465/4824/21 від 28/05/2025
Предметом спору є заява про розподіл судових витрат, а саме стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу, понесених приватним виконавцем у суді касаційної інстанції.
Суд касаційної інстанції, задовольняючи заяву, виходив з того, що представник приватного виконавця у касаційній скарзі просив стягнути витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 40 000,00 грн, на підтвердження чого надав договір про надання правової допомоги. Суд врахував, що позивач не заперечував щодо розміру цих витрат. Також, суд взяв до уваги характер правовідносин у справі, обсяг наданих адвокатом послуг, складність справи та необхідні процесуальні дії сторони. Суд зазначив, що зазначений розмір витрат відповідає критерію реальності наданих адвокатських послуг та їх обсягу. Суд посилається на практику Великої Палати Верховного Суду та Об’єднаної палати Касаційного господарського суду, щодо критеріїв визначення та розподілу судових витрат, зокрема, їх дійсності, необхідності та розумності розміру.
Суд ухвалив задовольнити заяву представника приватного виконавця та стягнути з ОСОБА_1 на користь приватного виконавця 40 000,00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу.
Справа №148/949/21 від 28/05/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку апеляційного суду щодо міри покарання, призначеної за ч. 2 ст. 286 КК України (порушення правил дорожнього руху, що спричинило тяжкі наслідки).
2. Суд касаційної інстанції, переглядаючи справу, врахував, що апеляційний суд, погіршуючи становище засудженого, не повною мірою врахував пом’якшуючі обставини, а саме щире каяття, повне відшкодування шкоди потерпілим, позитивні характеристики, благодійну діяльність та сімейні обставини. Суд касаційної інстанції взяв до уваги клопотання потерпілих, які просили звільнити засудженого від відбування покарання з випробуванням, оскільки він повністю відшкодував завдані збитки. Також, суд касаційної інстанції врахував, що щире каяття можливе на будь-якій стадії кримінального процесу, якщо особа висловлює жаль з приводу скоєного та бажає залагодити провину. На основі цих факторів, Верховний Суд дійшов висновку, що виправлення засудженого можливе без ізоляції від суспільства.
3. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу, змінивши вирок апеляційного суду в частині призначеного покарання, та звільнив ОСОБА_8 від відбування основного покарання з випробуванням на три роки.
Справа №522/16735/17 від 28/05/2025
1. Предметом спору є звернення стягнення на предмет іпотеки, зобов’язання вчинити певні дії та визнання особи такою, що втратила право користування приміщенням.
2. Суд касаційної інстанції, задовольняючи касаційну скаргу відповідача, виходив з того, що апеляційний суд порушив норми процесуального права, стягнувши з відповідача судовий збір, оскільки у задоволенні позову було відмовлено, а відповідач є особою з інвалідністю II групи, яка звільнена від сплати судового збору згідно із Законом України «Про судовий збір». Суд касаційної інстанції наголосив, що покладення обов’язку сплати судового збору на відповідача, на користь якого ухвалено рішення, суперечить нормам процесуального права, а також не було враховано звільнення відповідача від сплати судового збору як особи з інвалідністю. Враховуючи, що апеляційний суд відмовив у задоволенні позову, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на позивача.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду в частині стягнення з відповідача на користь банку судового збору за подання апеляційної скарги.
Справа №902/333/24 від 21/05/2025
1. Предметом спору є заява фізичної особи про визнання безнадійним та списання податкового боргу в межах справи про неплатоспроможність.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій, які задовольнили клопотання боржника про списання податкового боргу, мотивуючи це тим, що суди не дослідили належним чином обставини виникнення податкового боргу, зокрема, чи оскаржувалися податкові повідомлення-рішення, на підставі яких виник борг, та чи є судові рішення щодо стягнення цього боргу. Суд зазначив, що для визначення, чи підпадає податковий борг під критерії безнадійного (тобто виник протягом трьох років до відкриття провадження у справі про неплатоспроможність), необхідно встановити дату набуття грошовими зобов’язаннями статусу податкового боргу, враховуючи можливе оскарження податкових повідомлень-рішень. Також суд вказав на передчасність висновку про неможливість подання плану реструктуризації боргів, оскільки питання про списання податкового боргу ще не вирішене остаточно. Суд наголосив, що метою реструктуризації є відновлення платоспроможності боржника, а не формальне списання боргів.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №750/12323/23 від 28/05/2025
1. Предметом спору є вимога ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України та Державної казначейської служби України про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих на суму пенсії, яка була виплачена з затримкою на виконання рішення адміністративного суду.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду про закриття провадження у справі, оскільки спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Суд зазначив, що вимога про стягнення 3% річних та інфляційних втрат є похідною від основного зобов’язання, яке виникло з рішення адміністративного суду щодо перерахунку пенсії. Враховуючи акцесорний характер цих вимог, спір має розглядатися за правилами тієї юрисдикції, до якої відноситься основний спір, тобто за правилами адміністративного судочинства. Суд також послався на практику Великої Палати Верховного Суду, яка підтверджує такий підхід до визначення юрисдикції у подібних справах. Аргументи касаційної скарги про порушення норм процесуального права та неправильне тлумачення висновків Верховного Суду були відхилені, оскільки не впливають на правильність висновків апеляційного суду щодо юрисдикції спору.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а постанову апеляційного суду про закриття провадження у справі – без змін.
Справа №757/14963/23-ц від 28/05/2025
1. Предметом спору є зобов’язання банку відшкодувати клієнту кошти, несанкціоновано списані з його карткового рахунку внаслідок шахрайських дій.
2. Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції, виходив з того, що позивач, спілкуючись з невідомими особами, не поставив під сумнів наявність у них конфіденційної інформації, підтвердив останні цифри своєї банківської картки та слідував їх інструкціям, що свідчить про сприяння шахраям в ініціюванні платіжних операцій. Суд врахував, що вхід у мобільний додаток банку та проведення операцій були підтверджені кодами доступу, які надходили на фінансовий номер телефону позивача. Апеляційний суд також послався на умови договору банківського обслуговування, згідно з якими клієнт зобов’язаний забезпечити неможливість отримання третіми особами інформації про логін, пароль, ПІН-код тощо, і несе ризик передачі мобільного телефону, на який надходять банківські повідомлення. Враховуючи порушення позивачем умов договору, суд дійшов висновку, що саме його дії призвели до втрати коштів.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №216/3696/20 від 30/05/2025
1. Предметом спору є позов про поновлення на роботі, визнання незаконними наказів про звільнення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, пов’язаний зі звільненням позивачки на підставі пункту 6 частини першої статті 36 КЗпП України (відмова від продовження роботи у зв’язку зі зміною істотних умов праці).
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що в АТ «Укрпошта» відбулися зміни в організації виробництва і праці, що було підставою для зміни істотних умов праці позивачки. Суд зазначив, що позивачку було належним чином повідомлено про зміну істотних умов праці та запропоновано посаду, яка відповідає її спеціальності, кваліфікації та посаді. Оскільки позивачка не надала згоди на продовження трудових відносин у нових умовах, її звільнення є законним. Суд також відхилив доводи позивачки про те, що її звільнення було незаконним через перебування на лікарняному, оскільки дата звільнення була змінена після надання листка непрацездатності. Крім того, суд підкреслив, що відсутні підстави для отримання згоди профспілкового органу на звільнення, оскільки позивачка не була членом виборного органу профспілкової організації.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №420/4737/21 від 28/05/2025
1. Предметом спору є оскарження відмови прокуратури у відшкодуванні шкоди, завданої незаконним притягненням до кримінальної відповідальності, а саме неотриманого грошового забезпечення та моральної шкоди.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які відмовили у задоволенні позову, оскільки позивач не був відсторонений від посади в рамках кримінального провадження, а звільнений на підставі дисциплінарного стягнення, оцінка якому вже була надана судом у попередній справі. Суд зазначив, що позивач не надав доказів того, що не мав можливості працевлаштуватися в інший період часу і втратив заробіток через дії органів досудового розслідування. Також, суди не встановили протиправності дій прокуратури при винесенні постанови про відмову у відшкодуванні шкоди, а незгода позивача з цією постановою не є підставою для визнання її незаконною. Враховуючи відсутність доказів завдання моральної шкоди, суди також відмовили у її відшкодуванні.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №369/4881/19 від 28/05/2025
1. Предметом спору є стягнення заборгованості за договором про надання правової допомоги та договором про відступлення права вимоги.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що позивач не був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання в суді першої інстанції, що є порушенням права на справедливий судовий розгляд, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Суд наголосив, що обов’язок суду повідомити учасників справи про судовий розгляд є однією з основних засад цивільного судочинства, а його невиконання призводить до порушення не лише права учасника справи, а й принципів цивільного судочинства. Апеляційний суд не звернув увагу на те, що розгляд справи за відсутності належним чином не повідомленого учасника є безумовною підставою для скасування рішення суду першої інстанції. Суд також врахував практику Європейського суду з прав людини, який наголошує на важливості повідомлення сторони про слухання таким чином, щоб вона мала можливість взяти участь у ньому.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №922/3066/20 від 28/05/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування щодо відчуження об’єкта комунальної власності, визнання недійсним договору купівлі-продажу цього об’єкта та зобов’язання повернути його територіальній громаді.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення апеляційного суду про часткове задоволення заяви про розподіл судових витрат, оскільки апеляційний суд, розподіляючи судові витрати на професійну правничу допомогу, правомірно керувався критеріями, визначеними Господарським процесуальним кодексом України (ГПК України), зокрема, врахував обґрунтованість доводів апеляційної скарги прокурора щодо незаконності відчуження майна, відсутність репутаційного значення для відповідача результату перегляду справи, а також те, що значну частину витрат склали витрати на складання додаткових пояснень, позиція в яких була спростована судом. Суд касаційної інстанції підкреслив, що він не має повноважень переоцінювати докази та встановлювати обставини справи, а його завдання полягає лише в перевірці дотримання судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Суд також зазначив, що наявні висновки Верховного Суду щодо застосування норм ГПК України, які регулюють розподіл судових витрат, є релевантними до даного спору.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а додаткову постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №357/10437/22 від 28/05/2025
1. Предметом спору є встановлення факту проживання однією сім’єю без реєстрації шлюбу, визнання спільною сумісною власністю садового будинку та земельної ділянки, а також визнання права власності на 1/2 частку цього майна.
2. Суд відмовив у задоволенні позовних вимог про визнання майна спільною сумісною власністю, оскільки позивач не довів факту спільного проживання з відповідачем на момент набуття нею права власності на спірне майно, яке було отримано нею в дар. Суд зазначив, що вирішальне значення має не факт збільшення вартості майна під час спільного проживання, а правова природа такого збільшення, а саме спільні трудові чи грошові затрати, які позивачем не були доведені. Суд також врахував, що позивач не заявляв клопотань про визначення вартості майна на момент початку спільного проживання та його поліпшення за цей період. Суд підкреслив, що тягар доказування істотного збільшення вартості майна внаслідок спільних затрат лежить на позивачеві, оскільки він не є власником майна. Крім того, суд взяв до уваги висновки Верховного Суду щодо необхідності встановлення факту спільного проживання, спільного побуту та взаємних прав і обов’язків для визнання майна спільною сумісною власністю.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №456/3589/23 від 29/05/2025
Предметом спору у цій справі є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудження ОСОБА_7 за статтею 336 Кримінального кодексу України.
Верховний Суд залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, не наводячи розгорнутих аргументів у резолютивній частині. Можна припустити, що суд касаційної інстанції погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо доведеності вини ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 336 КК України, а також з правильністю застосування норм матеріального та процесуального права. Оскільки повний текст постанови буде оголошено пізніше, більш детальний аналіз мотивів суду наразі неможливий. Захисник, ймовірно, подав касаційну скаргу, вважаючи вирок необґрунтованим або незаконним, але Верховний Суд не знайшов підстав для її задоволення.
Суд ухвалив: вирок Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 2 листопада 2023 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 1 лютого 2024 року стосовно ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 – без задоволення.
Справа №761/31121/14-ц від 21/05/2025
1. Предметом спору є визнання незаконним рішення Київської міської ради про передачу земельної ділянки у приватну власність, визнання недійсними державних актів на право власності на землю та договору купівлі-продажу, а також повернення земельної ділянки у розпорядження Київської міської ради.
2. Суд касаційної інстанції залишив рішення судів попередніх інстанцій без змін, погодившись з висновком апеляційного суду про те, що прокурор пропустив строк позовної давності. Суд зазначив, що про порушення інтересів держави прокуратурі було відомо ще у травні 2006 року, коли заступник Генерального прокурора вносив протести на рішення Київської міської ради, тоді як до суду з позовом прокурор звернувся лише у січні 2013 року. Суд відхилив аргументи прокурора про те, що про порушення стало відомо лише у грудні 2012 року, оскільки ці доводи не спростовують факту попередньої обізнаності прокуратури. Суд також врахував, що відповідачі заявляли про застосування позовної давності, і відсутні підстави вважати причини пропуску строку поважними. Суд касаційної інстанції підкреслив, що встановлення обставин справи та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій, і він не має повноважень переоцінювати докази.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №916/4912/24 від 28/05/2025
1. Предметом спору є заміна одного заходу забезпечення позову іншим у справі про стягнення збитків у розмірі 38 775 051,78 грн, заподіяних внаслідок відмови у прийнятті товару (томатів) за договором поставки.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду про відмову в задоволенні клопотання ТОВ “ВІТМАРК АГРО” про заміну заходу забезпечення позову, оскільки відповідачем не було доведено необхідності такої заміни. Суд зазначив, що накладення арешту на грошові кошти та майно відповідача в межах суми позову є адекватним заходом забезпечення позову у спорах про стягнення грошових коштів, оскільки це гарантує реальне виконання судового рішення у разі задоволення позову. Суд також врахував, що відповідач не скористався правом, передбаченим ч. 4 ст. 143 ГПК України, щодо внесення грошових коштів на депозитний рахунок суду або надання банківської гарантії на суму позову, що було б беззаперечною підставою для скасування вжитих заходів забезпечення позову. Суд відхилив доводи відповідача про те, що арешт грошових коштів негативно впливає на його господарську діяльність, оскільки такий арешт накладено в межах суми позову.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ТОВ “ВІТМАРК АГРО” без задоволення, а ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду без змін.
Справа №201/8212/18 від 28/05/2025
1. Предметом спору є відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП, зокрема, стягнення з Моторного (транспортного) страхового бюро України (МТСБУ) витрат на лікування потерпілої.
2. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу представника МТСБУ, вказавши, що суди попередніх інстанцій не обґрунтували належним чином рішення про стягнення з МТСБУ витрат на лікування потерпілої, оскільки не було надано достатніх доказів, що підтверджують необхідність і обґрунтованість цих витрат, а саме причинно-наслідкового зв’язку між ДТП та лікуванням, що включає не лише платіжні документи, а й витяги з історії хвороби, рецепти на ліки тощо. Суд зазначив, що для отримання страхового відшкодування потерпіла особа має надати не тільки платіжні документи, що засвідчують купівлю лікарських засобів чи інші витрати, а й документи, що підтверджують необхідність їх придбання (витяг з історії хвороби, рецепти на ліки тощо), тобто довести наявність причинно-наслідкового зв`язку між ДТП та лікуванням. ВС відхилив доводи про необхідність відступу від висновку Великої Палати Верховного Суду, підкресливши сталу правову позицію щодо порядку отримання страхового відшкодування. Оскільки суд касаційної інстанції не має права досліджувати докази, справу було направлено на новий розгляд до суду першої інстанції в частині стягнення витрат на лікування.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій в частині стягнення з МТСБУ на користь потерпілої витрат на лікування та призначив новий розгляд в цій частині в суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства, а в решті рішення залишив без змін.
Справа №643/4662/23 від 28/05/2025
Справа №161/5016/21 від 27/05/2025
Предметом спору у цій справі є оскарження засудженим ОСОБА_6 та його захисником вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо кримінального провадження, деталі якого не розкриваються в резолютивній частині.
Оскільки надано лише резолютивну частину постанови, неможливо встановити конкретні аргументи суду. Однак, зважаючи на те, що Верховний Суд залишив рішення попередніх інстанцій без змін, можна припустити, що суд касаційної інстанції погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо доведеності вини засудженого, правильності кваліфікації його дій та відсутності істотних порушень кримінального процесуального закону, які б могли призвести до скасування судових рішень. Також, суд міг врахувати доводи засудженого та захисника, але визнав їх необґрунтованими або такими, що не впливають на законність та обґрунтованість оскаржуваних рішень. Відсутність детальної інформації про обставини справи та мотиви суду не дозволяє надати більш конкретний аналіз.
Верховний Суд ухвалив: вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 грудня 2022 року та ухвалу Рівненського апеляційного суду від 30 липня 2024 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційні скарги засудженого та захисника – без задоволення.
Справа №910/18632/23 (910/8585/24) від 22/05/2025
1. Предметом спору є оскарження майнової дії боржника, а саме перерахування грошових коштів пов’язаній особі у підозрілий період, як такої, що завдала шкоди кредиторам.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, зазначивши, що законодавство про банкрутство має пріоритет над загальними нормами цивільного законодавства у справах про банкрутство, а інститут спростування майнових дій є ефективним засобом захисту прав кредиторів. Суд підкреслив, що для застосування ст. 42 КУзПБ важлива дата відкриття провадження у справі про банкрутство, а не дата вчинення правочину, тому застосуванню підлягає редакція статті, чинна на момент відкриття провадження. Суд також врахував, що перерахування коштів пов’язаній особі в підозрілий період, за наявності значної кредиторської заборгованості, суперечить принципам розумності та добросовісності. Суд наголосив, що метою спростування майнової дії є повернення активів до ліквідаційної маси для задоволення вимог кредиторів, і це є обґрунтованим навіть без визнання недійсним договору, на підставі якого вчинено платіж.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №461/7077/21 від 27/05/2025
1. Предметом спору є визнання протиправним та скасування акта спеціального розслідування нещасного випадку зі смертельним наслідком на виробництві та зобов’язання провести повторне розслідування.
2. Суд погодився з доводами позивача, що акт розслідування є неповним, недостовірним та протиправним, оскільки комісія не дослідила важливі обставини, а саме: не було отримано та досліджено журналів видачі засобів індивідуального захисту, в акті неповно викладено перелік порушень, допущених виконробом, не встановлено осіб, відповідальних за службу охорони праці на підприємстві, не заповнено розділ 10 акта та не наведено жодного з додатків до акту, відомості в розділі “Дата проведення інструктажів з охорони праці” є неправдивими, і комісією не надано відповідної оцінки діям (бездіяльності) посадових осіб ТОВ «МК Гарант». Суд зазначив, що оскільки роботи на висоті відносяться до робіт підвищеної небезпеки, то необхідно було встановити, чи проводились відповідні інструктажі та навчання з охорони праці, а також чи забезпечено працівника необхідними засобами індивідуального захисту. Суд також врахував, що в акті невірно вказано про відсутність шкідливих або небезпечних факторів на виробництві. Суд касаційної інстанції відхилив доводи касаційної скарги відповідача про те, що суди попередніх інстанцій не врахували правові висновки Верховного Суду у подібних справах, оскільки фактичні обставини у цих справах відрізняються.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №917/675/24 від 16/04/2025
1. Предметом спору є скасування державної реєстрації права оренди на земельні ділянки та їх повернення, ініційоване прокуратурою в інтересах держави.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення апеляційного суду, підтримавши позицію суду першої інстанції про нікчемність договорів оренди, оскільки фізична особа отримала земельні ділянки для ведення фермерського господарства повторно, вже після реєстрації фермерського господарства, що суперечить вимогам земельного законодавства, яке дозволяє безоплатне отримання землі для цих цілей лише один раз; суд наголосив, що такі договори порушують публічний порядок, оскільки спрямовані на незаконне заволодіння землею, і є нікчемними згідно з Цивільним кодексом України; суд також зазначив, що вимога про повернення земельних ділянок є належним способом захисту права, оскільки спрямована на усунення перешкод у користуванні майном власником, проте відхилив вимогу про скасування державної реєстрації права оренди, вважаючи її неналежним способом захисту, оскільки реєстрація лише засвідчує належність майна певній особі, і її скасування не відновлює порушене право. Суд відступив від висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 12.03.2024 у справі № 922/3953/21 та постанові від 09.04.2024 у справі № 629/6198/21.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду в частині відмови у поверненні земельних ділянок, залишивши в силі рішення суду першої інстанції, та змінив мотивувальну частину постанови апеляційного суду в частині скасування державної реєстрації права оренди.
Справа №203/3356/20 від 27/05/2025
1. Предметом спору є вимога власниці нерухомого майна до суміжного землекористувача про усунення перешкод у користуванні її майном шляхом демонтажу тимчасових споруд.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки позивачка не довела факт створення відповідачем перешкод у користуванні її майном, враховуючи умови договору оренди землі, де зазначено про часткове обмеження доступу, висновок експерта про відповідність споруд відповідача будівельним та пожежним нормам, а також лист міської ради про законність розміщення споруд. Суд зазначив, що будівлі позивачки знаходяться всередині території ринку, оточені землею відповідача та торговельними рядами. Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з оцінкою доказів судами попередніх інстанцій, що виходить за межі повноважень касаційного суду. Суд також відхилив посилання скаржниці на неврахування висновків Верховного Суду в інших справах, оскільки правовідносини в тих справах відрізняються від даної справи.
3. Суд касаційної інстанції залишив рішення судів попередніх інстанцій без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
Справа №473/4906/23 від 28/05/2025
1. Предметом спору є усунення перешкод у користуванні власністю шляхом виселення відповідачів з житлового будинку, власником якого є позивач.
2. Суд касаційної інстанції залишив в силі ухвалу апеляційного суду про зупинення провадження у справі, оскільки один з відповідачів, ОСОБА_3, був призваний на військову службу у Збройні Сили України у зв’язку з мобілізацією та направлений для проходження військової служби до військової частини, яка бере участь у бойових діях. Суд зазначив, що згідно з пунктом 2 частини першої статті 251 ЦПК України, суд зобов’язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони у складі Збройних Сил України, що переведені на воєнний стан. Суд вказав, що ця норма має імперативний характер і покладає на суд обов’язок зупинити провадження незалежно від будь-яких інших чинників. Суд також врахував, що відповідач дійсно проходить військову службу, що підтверджується відповідними документами. Суд наголосив, що зупинення провадження у справі не є порушенням права на справедливий суд, оскільки воно зумовлене об’єктивною неможливістю розгляду справи за відсутності сторони, яка виконує конституційний обов’язок із захисту держави.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду про зупинення провадження у справі – без змін.
Справа №461/10178/21 від 14/05/2025
1. Предметом спору є визнання недійсними зборів співвласників багатоквартирного будинку, скасування протоколу цих зборів, визнання недійсним договору з управителем та зобов’язання відновити попередній тариф на обслуговування будинку.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позовних вимог, але змінив мотиви відмови. Верховний Суд зазначив, що позивач обрав неналежний спосіб захисту своїх прав, оскільки вимога про визнання недійсними самих зборів та скасування протоколу не є належним способом захисту. Суд вказав, що у судовому порядку може бути визнано недійсним саме рішення зборів співвласників, а не самі збори чи протокол, який лише фіксує факт прийняття рішення. Оскільки позивач обрав неналежний спосіб захисту, в позові слід відмовити саме з цих підстав, проте позивач не позбавлений права звернутися до суду з позовом про визнання недійсним рішення зборів. Щодо додаткового рішення про розподіл судових витрат, Верховний Суд зазначив, що доводи касаційної скарги про порушення судом першої інстанції норм процесуального права під час його ухвалення не приймаються, оскільки ці доводи не охоплюються межами касаційного перегляду справи.
3. Верховний Суд касаційну скаргу задовольнив частково, змінив рішення судів попередніх інстанцій в частині мотивів відмови у задоволенні позову, виклавши їх у своїй постанові, а в іншій частині рішення залишив без змін.
Справа №903/753/22 від 28/05/2025
Предметом спору є відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, понесених ФОП Дунайчуком О.С. у зв’язку з розглядом касаційної скарги ТДВ «Ковельагроспецпостач».
Суд задовольнив заяву ФОП Дунайчука О.С. про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, керуючись принципом відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене рішення, та положеннями ГПК України, які регулюють розподіл таких витрат. Суд врахував надані позивачем докази, що підтверджують понесення витрат, обсяг наданих адвокатом послуг, а також відсутність заперечень з боку відповідача щодо розміру цих витрат. Суд зазначив, що розмір витрат на правничу допомогу має бути співмірним зі складністю справи, обсягом наданих послуг та часом, витраченим адвокатом, а також оцінив критерій розумної необхідності цих витрат. Суд також взяв до уваги, що відповідач не скористався правом на подання заяви про зменшення витрат на правничу допомогу.
Суд вирішив стягнути з ТДВ «Ковельагроспецпостач» на користь ФОП Дунайчука О.С. 15 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Справа №922/2985/24 від 27/05/2025
1. Предметом спору є стягнення з ТОВ “Новобаварський бетон” (постачальник) на користь ТОВ “Будівельна компанія “Євробудкомплекс” (покупець) суми попередньої оплати за договором поставки, пені, 3% річних та інфляційних втрат у зв’язку з нібито неналежним виконанням постачальником зобов’язання з поставки оплаченого товару.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що ТОВ “Новобаварський бетон” належними доказами довело факт поставки товару ТОВ “Будівельна компанія “Євробудкомплекс” на суму попередньої оплати, надавши видаткові та товаро-транспортні накладні, а також заяву свідка. Суд відхилив доводи ТОВ “Будівельна компанія “Євробудкомплекс” про підробленість наданих відповідачем документів, оскільки позивач не довів відсутність факту поставок товару за цими накладними. Суд також зазначив, що відсутність звернення позивача до відповідача з приводу нездійснення поставки оплаченого товару не була єдиною підставою для відмови в позові, а головним було доведення факту поставки. Крім того, суд касаційної інстанції вказав на помилковість стягнення судами попередніх інстанцій витрат на професійну правничу допомогу на користь ТОВ “Новобаварський бетон”, оскільки останній не подав докази розміру цих витрат до закінчення судових дебатів і не заявляв про намір подати їх пізніше.
3. Суд касаційної інстанції частково задовольнив касаційну скаргу, скасувавши додаткове рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, а в решті залишив судові рішення без змін.
Справа №904/5059/23 від 29/05/2025
1. Предметом спору є визнання грошових вимог кредитора до боржника у справі про банкрутство фізичної особи, що виникли на підставі договору позики та розписки.
2. Верховний Суд скасував рішення апеляційного та першої інстанцій, оскільки апеляційний суд не надав належної оцінки доказам кредитора щодо походження коштів, а суд першої інстанції не врахував висновки Верховного Суду щодо необхідності ретельного дослідження обґрунтованості кредиторських вимог у справах про банкрутство, а також не врахував положення щодо звільнення від відповідальності за прострочення грошового зобов’язання у період воєнного стану. Суд касаційної інстанції наголосив на важливості всебічного дослідження доказів, оцінки фінансової спроможності кредитора та врахування законодавчих обмежень, введених у зв’язку з воєнним станом, при нарахуванні відсотків за користування позикою. Суд зазначив, що суди попередніх інстанцій не повно з’ясували обставини справи, що унеможливлює прийняття законного та обґрунтованого рішення. Також, Верховний Суд вказав на необхідність застосування підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство фізичних осіб, особливо коли виникають сумніви щодо реальності заборгованості.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №902/333/24 від 21/05/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення судів попередніх інстанцій про визнання фізичної особи банкрутом та введення процедури погашення боргів.
2. Суди попередніх інстанцій визнали фізичну особу банкрутом, мотивуючи це тим, що не було подано план реструктуризації боргів, фінансовий стан боржника характеризується ознаками неплатоспроможності, майнові активи для задоволення вимог кредиторів відсутні, а погашення вимог можливе лише через процедуру погашення боргів; Верховний Суд не погодився з такими висновками, вказавши, що суди формально підійшли до розгляду справи, не дослідили належним чином звіт керуючого реструктуризацією щодо перевірки майнового стану боржника, не надали оцінки доводам податкового органу про недобросовісність боржника та неповну інформацію в майнових деклараціях; Також, Верховний Суд зазначив, що скасування судових рішень про списання податкового боргу робить передчасним висновок про неможливість подання плану реструктуризації.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №757/13201/24-ц від 04/06/2025
1. Предметом спору є оскарження наказу про звільнення позивача з посади виконуючого обов’язки директора державного підприємства та поновлення на цій посаді.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення апеляційного суду, зазначивши, що звільнення позивача було законним, оскільки:
* Роботодавець (НААН України) дізнався про порушення, вчинені позивачем, зі службової записки, а не з акту службового розслідування, тому строк для застосування дисциплінарного стягнення не було пропущено.
* Позивача було звільнено за одноразове грубе порушення трудових обов’язків, а саме за порушення ведення бухгалтерського обліку, що призвело до збитків підприємства. Інші порушення, зазначені в наказі про звільнення, були лише додатковими фактами, що характеризували попередню роботу позивача.
* Поновлення позивача на посаді на підставі попереднього рішення суду, яке згодом було скасовано, не створює обставин для його повторного прийняття на роботу.
* Суд касаційної інстанції наголосив, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, і в даному випадку відповідач довів, що звільнення позивача відбулося з дотриманням вимог трудового законодавства.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №148/2386/16-ц від 02/06/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним договору дарування квартири, укладеного між позивачем та відповідачем.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки позивач не надав достатніх доказів на підтвердження того, що договір дарування був укладений внаслідок обману або помилки щодо природи правочину, а також не довів неправильного сприйняття фактичних обставин правочину, що вплинуло на її волевиявлення. Суд врахував, що позивачем не було доведено, які саме положення договору призвели до неправильного розуміння нею правової природи договору, а також врахував наявність рішення виконавчого комітету про надання дозволу на відчуження квартири, що свідчить про підготовчі дії позивача до укладення договору дарування. Суд також зазначив, що наступна зміна рішення позивача або ставлення до наслідків договору не свідчать про наявність помилки на момент його укладення. Крім того, суд врахував наявність іншого житла у позивачки на момент укладення договору дарування спірної квартири.
3. Суд вирішив залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №280/3703/23 від 03/06/2025
1. Предметом спору є оскарження податкових повідомлень-рішень, винесених Східним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків на адресу ПАТ “Запоріжжяобленерго”.
2. Верховний Суд не наводить конкретних аргументів у цій постанові, оскільки розглядає лише касаційну скаргу на рішення судів попередніх інстанцій. Суд касаційної інстанції, встановивши певні порушення норм процесуального права, вирішив скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Це може бути пов’язано з неповнотою встановлення обставин справи, неправильним застосуванням норм матеріального або процесуального права судами попередніх інстанцій. Під час нового розгляду суду необхідно буде дослідити всі обставини справи, надати оцінку доказам та правильно застосувати законодавство. Відсутність конкретних мотивів у постанові ВС пов’язана з тим, що він не вирішує спір по суті, а лише визначає необхідність нового розгляду справи.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №639/5768/23 від 28/05/2025
1. Предметом спору є визнання незаконним наказу про призупинення дії трудового договору та стягнення заробітної плати за період вимушеного простою.
2. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій, наголосивши, що для призупинення дії трудового договору необхідна одночасна неможливість надання роботи роботодавцем і її виконання працівником, що не було доведено у даній справі. Суд також вказав, що сам факт воєнної агресії не є безумовною підставою для призупинення дії трудового договору, а суди не з’ясували, чи позивач мала бажання та можливість працювати. Важливо, що Верховний Суд підкреслив, що АТ «Укрзалізниця» продовжувало здійснювати свою діяльність, і призупинення дії трудових договорів було застосовано вибірково, а не до всіх працівників. Суд також врахував, що суди попередніх інстанцій не перевірили строк звернення позивача до суду. Враховуючи незаконність призупинення трудового договору, ВС наголосив на необхідності виплати працівнику середнього заробітку за час вимушеного прогулу, посилаючись на аналогію зі статтею 235 КЗпП України.
3. Рішення судів попередніх інстанцій скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №707/2544/23 від 29/05/2025
1. Предметом спору є визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
2. Суд касаційної інстанції погодився з апеляційним судом, який скасував рішення суду першої інстанції та відмовив у задоволенні позову, оскільки позивач не надав доказів існування об’єктивних та непереборних обставин, що перешкодили йому своєчасно подати заяву про прийняття спадщини. Суд зазначив, що поважними причинами пропуску строку є обставини, які пов’язані з об’єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця щодо подачі заяви про прийняття спадщини. Суд також врахував, що позивач не вказував у позовній заяві в суді першої інстанції на те, що він сподівався на зупинення перебігу строку для прийняття спадщини на час дії воєнного стану, а зазначив про це лише в касаційній скарзі, що суперечить принципу диспозитивності цивільного процесу. Суд підкреслив, що безпідставне надання додаткового строку для прийняття спадщини є порушенням правової визначеності та незаконним втручанням у права інших спадкоємців.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №569/1223/20 від 26/03/2025
1. Предметом спору є визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності на нежитлове приміщення.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд помилково закрив апеляційне провадження, оскільки на момент ухвалення рішення судом першої інстанції про скасування державної реєстрації права власності на спірне нежитлове приміщення, право власності на це приміщення вже було зареєстровано за ОСОБА_3, яка не була залучена до участі у справі. Апеляційний суд не надав належної оцінки цьому факту та не врахував, що рішення суду першої інстанції безпосередньо впливає на права ОСОБА_3 як власника майна. Суд касаційної інстанції підкреслив, що апеляційний суд повинен був перевірити законність рішення суду першої інстанції в межах тих обставин та подій, які мали місце під час розгляду справи судом першої інстанції, а саме встановити, чи було вирішено питання про права особи, яка не брала участі у справі, на момент ухвалення рішення. Враховуючи, що апеляційний суд не переглянув рішення суду першої інстанції по суті, а допустив порушення норм процесуального права, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, касаційний суд дійшов висновку про необхідність скасування постанови апеляційного суду та направлення справи на новий розгляд.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №127/23910/14-ц від 02/06/2025
1. Предметом спору є оскарження ухвали апеляційного суду про відмову у відкритті провадження за заявою про перегляд за нововиявленими обставинами постанови цього ж суду про заміну сторони стягувача у виконавчому провадженні.
2. Суд касаційної інстанції залишив ухвалу апеляційного суду без змін, підкресливши, що перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами можливий лише щодо тих рішень, якими закінчено розгляд справи. Верховний Суд зазначив, що ухвала про заміну сторони стягувача у виконавчому провадженні не є рішенням, яке закінчує розгляд справи по суті, а отже, не може бути переглянута за нововиявленими обставинами. Суд також відхилив аргументи касаційної скарги про порушення норм процесуального права, зокрема щодо неповноважного складу суду та розгляду справи за відсутності учасників, оскільки апеляційний суд правомірно відмовив у відкритті провадження, не розглядаючи справу по суті. Додатково, Верховний Суд вказав, що посилання заявника на практику Великої Палати Верховного Суду та інших касаційних інстанцій є нерелевантними, оскільки вони стосуються інших питань, а не перегляду рішень про заміну сторони у виконавчому провадженні за нововиявленими обставинами.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду без змін.
Справа №594/1462/23 від 29/05/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку апеляційного суду, яким ОСОБА_7 було визнано винним у пропонуванні неправомірної вигоди службовій особі (ч. 1 ст. 369 КК України).
2. Апеляційний суд, на відміну від суду першої інстанції, визнав ОСОБА_7 винним, спираючись на покази свідків, протокол огляду місця події, копії наказів та посадових інструкцій поліцейських, протокол зняття показань технічних приладів та відеозаписи з нагрудних камер поліцейських, які зафіксували пропозицію неправомірної вигоди за уникнення адміністративної відповідальності за водіння в стані алкогольного сп’яніння. Суд зазначив, що об’єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України, полягає у самому зверненні до службової особи з пропозицією неправомірної вигоди, що було встановлено на основі досліджених доказів. Апеляційний суд відхилив доводи про відсутність підстав для складання протоколу про адміністративне правопорушення, оскільки дії поліцейських відповідали вимогам закону, а також відхилив аргументи про провокацію з боку поліції, оскільки ініціатором пропозиції був сам ОСОБА_7. Суд касаційної інстанції погодився з цими висновками, підкресливши, що злочин вважається закінченим з моменту пропозиції неправомірної вигоди, незалежно від результатів розгляду адміністративної справи.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а вирок апеляційного суду без змін.
Справа №280/7764/24 від 03/06/2025
1. Предметом спору є оскарження податкового повідомлення-рішення про відмову у бюджетному відшкодуванні ПДВ у розмірі 70 мільйонів гривень.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення судів попередніх інстанцій, які визнали протиправним податкове повідомлення-рішення, яким ПАТ «Запоріжсталь» було відмовлено у бюджетному відшкодуванні ПДВ. Суди виходили з того, що на момент проведення камеральної перевірки та складання акту, чинне законодавство не передбачало можливості відмови у відшкодуванні ПДВ платнику податків на підставі застосування санкцій до його акціонерів, оскільки санкції були застосовані до акціонерів, а не до самого підприємства. Суд касаційної інстанції підкреслив, що закон не має зворотної сили, крім випадків, коли він пом’якшує або скасовує відповідальність, і тому зміни до Податкового кодексу, які набрали чинності після завершення перевірки, не можуть бути застосовані до правовідносин, що виникли раніше. Суд також зазначив, що податковий орган не міг фіксувати в акті перевірки як правопорушення факт, який не був визначений таким на момент проведення перевірки.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу податкового органу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін, підтвердивши правомірність вимог ПАТ «Запоріжсталь» на бюджетне відшкодування ПДВ.
Справа №0907/7945/2012 від 04/06/2025
1. Предметом спору є касаційні скарги прокурора та виправданого ОСОБА_3 на рішення судів попередніх інстанцій у кримінальній справі.
2. Суддя Верховного Суду ОСОБА_1 постановив призначити кримінальну справу до касаційного розгляду, оскільки відсутні підстави, які б цьому перешкоджали. Приймаючи рішення, суддя керувався ст. 389 ч. 4 Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року та п. 15 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ. Суддя зазначив, що необхідно повідомити прокурора та інших учасників судового розгляду про місце і час касаційного розгляду справи, як це передбачено ст. 384 КПК України 1960 року.
3. Верховний Суд призначив кримінальну справу до розгляду у касаційному порядку на 08 липня 2025 року.
Справа №460/4831/21 від 02/06/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення Рівненської міської ради про скасування будівельного паспорта на забудову земельної ділянки, виданого Управлінням містобудування та архітектури.
2. Верховний Суд підтримав рішення апеляційного суду, зазначивши, що органи місцевого самоврядування мають право скасовувати акти своїх виконавчих органів, особливо якщо ці акти суперечать законодавству. Суд також наголосив, що будівельний паспорт не вичерпує своєї дії після реєстрації повідомлення про початок будівельних робіт, а залишається чинним до завершення будівництва. **** Важливим аргументом стало те, що позивач, отримавши будівельний паспорт на індивідуальний житловий будинок, фактично мав намір звести багатоквартирний будинок разом із власником суміжної ділянки, що є порушенням будівельних норм та цільового призначення землі. Суд врахував, що зблокований житловий будинок є багатоквартирним і не може будуватися на підставі будівельного паспорта, виданого для індивідуального будівництва. Верховний Суд також відхилив посилання позивача на висновки експертизи, оскільки вони були зроблені без урахування всіх наявних будівель та споруд на суміжній ділянці.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін, підтвердивши законність рішення Рівненської міської ради про скасування будівельного паспорта.
Справа №753/2262/23 від 28/05/2025
1. Предметом спору є позов ОСОБА_1 до ДП «Адміністрація морських портів України» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки позивач вважає своє звільнення незаконним.
2. Верховний Суд погодився з висновком апеляційного суду про те, що роботодавець не дотримався вимог законодавства щодо персонального повідомлення працівника про майбутнє звільнення та пропозиції іншої роботи, оскільки не було доведено належним чином факту отримання позивачем відповідних документів, а також не було узгоджено альтернативні способи комунікації, як це передбачено законодавством в умовах воєнного стану. Суд касаційної інстанції підкреслив, що з 19 липня 2022 року, набула чинності редакція Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», яка передбачала можливість домовитися про альтернативні способи створення, пересилання і зберігання наказів (розпоряджень) роботодавця, повідомлень та інших документів з питань трудових відносин та про будь-який інший доступний спосіб електронної комунікації, який обрано за згодою між роботодавцем та працівником, тому з 19 липня 2022 року лише за згодою між роботодавцем та працівником можливо доведення до відома працівників наказів, повідомлень та інших документів з питань трудових відносин шляхом обрання способів електронної комунікації. Водночас, ВС не погодився з розрахунком суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки апеляційний суд не врахував періоди простою та призупинення дії трудового договору, які мали бути виключені з розрахункового періоду.
3. Верховний Суд частково задовольнив касаційні скарги, залишивши в силі рішення апеляційного суду про поновлення позивача на роботі, але скасувавши рішення щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, направивши справу в цій частині на новий розгляд до апеляційного суду.
Справа №757/26467/22-ц від 28/05/2025
1. Предметом спору є заява ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат, понесених у зв’язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції.
2. Верховний Суд, розглядаючи заяву про ухвалення додаткового рішення, керувався наступним. По-перше, відповідно до ЦПК України, суд може ухвалити додаткове рішення, якщо не вирішено питання про судові витрати. По-друге, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи. По-третє, у випадку задоволення касаційної скарги, суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат. По-четверте, позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі звільняються від сплати судового збору. По-п’яте, спір про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є трудовим спором, пов’язаним з недотриманням законодавства про працю, і позивачі звільняються від сплати судового збору. Враховуючи, що касаційну скаргу позивача було задоволено частково, а позивач при подачі касаційної скарги сплатила судовий збір у більшому розмірі, ніж було необхідно, суд вирішив стягнути з відповідача на користь позивача суму судового збору, яку позивач повинна була сплатити за подання касаційної скарги, а іншу частину судового збору повернути позивачу.
3. Суд ухвалив заяву ОСОБА_1 задовольнити частково, стягнути з ТОВ «Енерго Збут Транс» на користь ОСОБА_1 1 984,80 грн судового збору та зобов’язати Державну казначейську службу повернути ОСОБА_1 2 860 грн сплаченого судового збору.
Справа №913/275/24 від 21/05/2025
1. Предметом спору є стягнення збитків з фермерського господарства, яке не поставило товар (насіння соняшнику) у визначений договором строк, що змусило покупця придбати його в інших постачальників за вищою ціною.
2. Верховний Суд скасував рішення апеляційного суду, підтримавши рішення суду першої інстанції, з огляду на наступне:
* Суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми права щодо односторонньої відмови від договору, оскільки відмова від виконання договору не позбавляє покупця права на компенсацію збитків, передбачених договором.
* Суд апеляційної інстанції не врахував попередню практику Верховного Суду у справі № 913/767/21, де вже було вирішено питання щодо стягнення штрафу за цим же договором у зв’язку з невиконанням зобов’язань з поставки, що порушує принцип правової визначеності.
* Суд апеляційної інстанції не врахував висновки Верховного Суду у справі № 911/683/21 щодо відшкодування збитків у вигляді різниці між вартістю недопоставленого товару та вартістю придбаного на заміну товару.
* Суд апеляційної інстанції не застосував положення статті 22 ЦК України щодо відшкодування збитків, вважаючи, що договір розірвано, хоча мав самостійно застосувати норми матеріального права, що регулюють відповідні правовідносини.
* Суд апеляційної інстанції необґрунтовано зменшив розмір витрат на професійну правничу допомогу, не врахувавши детальний аналіз суду першої інстанції щодо обґрунтованості цих витрат.
3. Верховний Суд постановив скасувати постанови апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції про часткове задоволення позову та стягнення збитків з фермерського господарства на користь товариства.
Справа №354/483/18 від 02/04/2025
1. Предметом спору є усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення самочинно збудованої добудови до квартири.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки позивачка не надала достатніх доказів того, що її право власності порушене відповідачем, і не довела, що добудова відповідача знаходиться на її земельній ділянці на момент розгляду справи. Суд врахував, що попереднє рішення суду про знесення самочинної добудови було виконано, а також взяв до уваги висновок експертизи, який не підтвердив факт знаходження добудови на ділянці позивачки. Суд зазначив, що для задоволення позову про усунення перешкод у користуванні власністю необхідно встановити наявність у позивача права власності та наявність перешкод у користуванні цим майном. Суд також вказав на те, що позивачка не надала технічну документацію на земельну ділянку, що унеможливило точне встановлення її меж. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, зазначивши, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність цих висновків і зводяться до переоцінки доказів.
3. Суд касаційної інстанції залишив рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу – без задоволення.
Справа №530/243/19 від 02/04/2025
1. Предметом спору є визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі між ТОВ «Агропромислова компанія «Чорноземи Зіньківщини» та фізичною особою.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення апеляційного суду, який відмовив у задоволенні позову ТОВ «АПК «Чорноземи Зіньківщини», оскільки товариство не довело належне виконання своїх обов’язків за договором оренди, зокрема, не надало доказів сплати орендної плати за 2018 рік. Апеляційний суд також встановив, що з листів ТОВ «АПК «Чорноземи Зіньківщини» неможливо встановити конкретний строк, на який орендодавець пропонував продовжити дію договору оренди, а повторний лист-повідомлення з додатковою угодою було надіслано після закінчення строку дії договору. Суд касаційної інстанції зазначив, що для поновлення договору оренди землі на підставі частини шостої статті 33 Закону України «Про оренду землі» необхідна сукупність певних юридичних фактів, включаючи належне виконання орендарем своїх обов’язків, своєчасне повідомлення орендодавця про намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк, додавання до листа-повідомлення проекту додаткової угоди, продовження користування земельною ділянкою та відсутність письмового повідомлення орендодавця про відмову в поновленні договору. Оскільки ТОВ «АПК «Чорноземи Зіньківщини» не довело належне виконання своїх обов’язків, апеляційний суд правомірно відмовив у задоволенні позову.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ТОВ «Агропромислова компанія «Чорноземи Зіньківщини» без задоволення, а постанову Полтавського апеляційного суду – без змін.
Справа №522/16318/17 від 26/05/2025
1. Предметом спору є відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої особі внаслідок незаконного кримінального переслідування.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для відшкодування моральної шкоди, оскільки кримінальне провадження щодо позивача було закрито у зв’язку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення, що свідчить про незаконність дій органів досудового розслідування, прокуратури та суду. Суд врахував тривалість незаконного кримінального переслідування, негативний вплив на особисте та професійне життя позивача, а також висновок судово-психологічної експертизи, яка підтвердила наявність у позивача моральних страждань. Суд зазначив, що розмір відшкодування моральної шкоди, визначений судами попередніх інстанцій, є обґрунтованим, оскільки він не є меншим за мінімальний розмір, встановлений законом, і не є надмірним, що призвело б до безпідставного збагачення позивача. Суд також підкреслив, що встановлення правильного періоду перебування особи під слідством і судом впливає на правильність визначення мінімального розміру моральної шкоди, який не може бути зменшено, однак суд може його збільшити з урахуванням конкретних обставин справи.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №400/5306/24 від 02/06/2025
1. Предметом спору є рішення Миколаївської міської ради про перейменування спортивної школи та відкриття нового відділення, яке прокурор вважає незаконним через порушення процедури погодження з Міністерством молоді та спорту України.
2. Суд касаційної інстанції вирішив, що суди попередніх інстанцій не повною мірою з’ясували обставини справи, зокрема, не встановили статус СДЮСШОР з веслування на байдарках і каное імені героя-десантника Миколи Гуцаленка на момент прийняття оскаржуваного рішення, не залучили до участі у справі засновників або балансоутримувачів спортивних шкіл як третіх осіб, не з’ясували, чи дійсно переведення тренерського складу та учнів до новоутвореного відділення призвело до фактичного припинення діяльності першої школи, а також не дослідили вплив воєнного стану на зменшення кількості вихованців та тренерів. Суд також зазначив, що суди не з’ясували, чи було фактичне скорочення мережі закладів фізичної культури і спорту, що вимагає згоди Мінмолодьспорту, чи лише відкриття нового відділення, що потребує погодження. Крім того, суд підкреслив, що необхідно було дослідити, чи відповідало відкриття відділення вимогам, визначеним у додатку до Положення про дитячо-юнацьку спортивну школу.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій і направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції для повного та всебічного з’ясування обставин справи.
Справа №757/1680/23-к від 29/05/2025
1. Предметом спору є відмова у відкритті провадження за заявою про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали слідчого судді про звернення застави в дохід держави.
2. Верховний Суд залишив без змін ухвалу слідчого судді та ухвалу апеляційного суду, якими було відмовлено у відкритті провадження за заявою про перегляд за нововиявленими обставинами. Суд касаційної інстанції зазначив, що ухвала слідчого судді про відмову у відкритті провадження за нововиявленими обставинами не підлягає оскарженню, оскільки первісна ухвала слідчого судді про звернення застави в дохід держави також не підлягала апеляційному оскарженню. Суд врахував рішення Конституційного Суду України, який допускає перегляд ухвал слідчих суддів за нововиявленими обставинами лише за наявності істотних та переконливих передумов, зокрема, коли ухвала порушує конституційні права та свободи людини. Також, суд послався на постанову об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, згідно з якою рішення за наслідками перегляду за нововиявленими обставинами оскаржуються в порядку, передбаченому для оскарження того рішення, перегляду якого вимагала зацікавлена особа.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а ухвали судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №334/2978/20 від 20/05/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку апеляційного суду, яким ОСОБА_7 було засуджено за незаконне придбання, зберігання, збут вогнепальної зброї та боєприпасів (ч. 1 ст. 263 КК України).
2. Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд порушив вимоги кримінального процесуального закону, зокрема, безпідставно відмовив у допиті свідків, показання яких мали вирішальне значення для встановлення обставин справи, та надав цим показанням іншу оцінку, ніж суд першої інстанції, без їх безпосереднього дослідження. Також, апеляційний суд не виклав у вироку формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, що є обов’язковим відповідно до вимог КПК України. Суд касаційної інстанції підкреслив важливість безпосередності дослідження доказів та необхідність забезпечення права на справедливий суд, що включає можливість перевірки повноти судового розгляду та правильності встановлення фактичних обставин справи. Враховуючи ці порушення, Верховний Суд дійшов висновку, що вирок апеляційного суду є необґрунтованим і підлягає скасуванню.
3. Верховний Суд скасував вирок апеляційного суду та призначив новий розгляд справи в апеляційній інстанції.
Справа №344/1398/24 від 02/06/2025
Предметом спору є оскарження прокурором ухвали апеляційного суду щодо засудженої за ч. 2 ст. 389 КК України (ухилення від покарання, не пов’язаного з позбавленням волі).
Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу прокурора, скасувавши ухвалу апеляційного суду та призначивши новий розгляд в апеляційній інстанції. На жаль, з резолютивної частини постанови неможливо встановити конкретні аргументи, якими керувався Верховний Суд. Зазвичай, це може бути пов’язано з істотними порушеннями кримінального процесуального закону, неповнотою судового розгляду або неправильним застосуванням норм матеріального права апеляційним судом. Для з’ясування конкретних підстав скасування необхідно ознайомитися з повним текстом постанови, який буде проголошено пізніше. Без повного тексту рішення важко надати більш детальний аналіз.
Суд скасував ухвалу апеляційного суду та призначив новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Справа №580/9295/23 від 03/06/2025
Предметом спору у справі є оскарження податкових повідомлень-рішень Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, винесених на адресу Приватного акціонерного товариства “Лебединський насіннєвий завод”.
У цій справі Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій, які визнали протиправними та скасували індивідуальні акти податкового органу. Суди попередніх інстанцій, ймовірно, встановили порушення податковим органом процедури прийняття рішень або невідповідність їх вимогам законодавства. Верховний Суд, залишаючи касаційну скаргу без задоволення, підтвердив правомірність такого скасування, підкреслюючи важливість дотримання податковими органами встановлених правил та процедур при здійсненні податкового контролю та прийнятті відповідних рішень. Рішення судів попередніх інстанцій ґрунтувалися на всебічному, повному та об’єктивному розгляді обставин справи та правильному застосуванні норм матеріального і процесуального права.
Суд залишив касаційну скаргу Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №359/7213/15-ц від 19/03/2025
1. Предметом спору є звернення стягнення на предмет іпотеки за позовом ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_1.
2. Суд касаційної інстанції скасував ухвалу апеляційного суду, оскільки апеляційний суд помилково вважав ОСОБА_2 правонаступником померлого відповідача ОСОБА_1, хоча ОСОБА_1 помер до подання позову, що виключає процесуальне правонаступництво. Суд касаційної інстанції підкреслив, що процесуальне правонаступництво можливе лише у випадку, коли смерть фізичної особи настала після відкриття провадження у справі. Оскільки ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу як особа, яка не брала участі у справі, апеляційний суд повинен був розглянути її в загальному порядку, а не вимагати дотримання процедури оскарження заочного рішення, встановленої для відповідача. Суд касаційної інстанції також зазначив, що апеляційний суд не врахував висновки Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах.
3. Суд касаційної інстанції скасував ухвалу апеляційного суду та направив справу до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
Справа №520/13313/17 від 19/03/2025
Предметом спору є визнання недійсними договорів купівлі-продажу квартири та земельної ділянки, а також скасування рішень про державну реєстрацію права власності.
Суд касаційної інстанції розглядав касаційну скаргу особи, яка не брала участі у справі, на ухвалу апеляційного суду про закриття апеляційного провадження за її скаргою на рішення суду першої інстанції. Скаржниця вважала, що рішення суду першої інстанції стосується її прав, оскільки вона є власницею спірної квартири, хоча і не була стороною оспорюваних договорів. Верховний Суд підкреслив, що для апеляційного перегляду справи важливо встановити, чи вирішував суд першої інстанції питання про права та обов’язки особи, яка не була учасником справи. Суд зазначив, що рішення суду першої інстанції не стосувалося правомірності договору купівлі-продажу між скаржницею та іншою особою, оскільки це питання розглядається в іншій справі, де скаржниця є відповідачем. Також, суд відхилив аргументи скаржниці про незалучення до справи правонаступника позивача, оскільки апеляційний суд виправив це.
Суд залишив ухвалу апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
Справа №947/2058/21 від 03/06/2025
1. Предметом спору є визнання недійсними правочинів, тлумачення меморандуму та визнання права власності на нерухоме майно.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення судів попередніх інстанцій, виходячи з того, що позивач не виконав у повному обсязі свої зобов’язання за меморандумом, оскільки не сплатив майновий пай за всіма інструктивними деклараціями, що, згідно з умовами меморандуму, є необхідною умовою для набуття майнових прав на нерухомість; також суд зазначив, що повідомлення про припинення членства в кооперативі не є правочином, а тому не може бути визнано недійсним, і що умови меморандуму є чіткими та зрозумілими, що виключає необхідність їх тлумачення. Суд також врахував, що оскільки позивач не набув майнових прав на спірну квартиру, його права не можуть бути порушені подальшим відчуженням цієї квартири третій особі. Суд касаційної інстанції підкреслив, що для застосування висновків Верховного Суду у подібних справах необхідно враховувати обставини кожної конкретної справи, зокрема, чи була здійснена повна сплата пайових внесків.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №906/948/24 від 03/06/2025
Предметом спору у справі є зобов’язання вчинити певні дії.
У цій справі Верховний Суд розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення судів попередніх інстанцій, які зобов’язали його вчинити певні дії на користь Приватного підприємства “Приватна агрофірма “Лан”. Суди попередніх інстанцій задовольнили позовні вимоги агрофірми, вважаючи їх обґрунтованими. ОСОБА_1, не погоджуючись з цими рішеннями, подав касаційну скаргу до Верховного Суду, вказуючи на порушення норм матеріального та процесуального права. Верховний Суд, переглянувши матеріали справи та заслухавши доводи сторін, не знайшов підстав для задоволення касаційної скарги, вважаючи рішення судів попередніх інстанцій законними та обґрунтованими. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо обставин справи та застосування норм права.
Суд ухвалив: касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Житомирської області та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду залишити без змін.
Справа №320/18126/23 від 03/06/2025
1. Предметом спору є оскарження податкових повідомлень-рішень, якими ТОВ «Карпатигаз» було збільшено суму грошових зобов’язань з рентної плати за користування надрами, ПДВ та застосовано штрафні санкції.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення судів попередніх інстанцій, які визнали податкові повідомлення-рішення протиправними, оскільки контролюючим органом було порушено процедуру проведення перевірки, зокрема, не було належним чином повідомлено платника податків про початок перевірки, не складено акт про неможливість проведення перевірки, а також не досліджено обставини, необхідні для підтвердження порушень податкового законодавства. Суди також встановили, що ТОВ «Карпатигаз» не здійснювало видобуток корисних копалин у спірний період, а видобуток здійснювався АТ «Укргазвидобування», яке і сплатило відповідну рентну плату. Крім того, суди зазначили, що податковий орган не довів факту використання ТОВ «Карпатигаз» необоротних активів у негосподарській діяльності, а також не підтвердив факту здійснення ТОВ «Карпатигаз» операцій з постачання товарів, що призвело до заниження ПДВ.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу податкового органу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №2-а-538/09 від 03/06/2025
1. Предметом спору є скасування рішення сільської ради про прийняття у комунальну власність нежитлового будинку та скасування свідоцтва про право власності на цей об’єкт нерухомого майна.
2. Суд касаційної інстанції розглянув касаційну скаргу Полтавської міської ради на ухвалу апеляційного суду про закриття апеляційного провадження. Апеляційний суд закрив провадження, оскільки вважав, що рішення суду першої інстанції не стосувалося прав та обов’язків Полтавської міської ради, яка стала правонаступником Тахтаулівської сільської ради лише у 2021 році. Верховний Суд не погодився з таким висновком, зазначивши, що внаслідок реорганізації Тахтаулівської сільської ради шляхом приєднання до Полтавської міської ради, остання набула всіх прав та обов’язків попередника, включаючи право на апеляційне оскарження. Водночас, Верховний Суд підкреслив, що правонаступництво не звільняє від обов’язку дотримання процесуальних строків, і Полтавська міська рада пропустила річний строк на апеляційне оскарження, встановлений КАС України. Враховуючи, що апеляційне провадження було відкрито помилково, Верховний Суд, керуючись принципом процесуальної економії, залишив ухвалу апеляційного суду про закриття провадження без змін.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду про закриття апеляційного провадження – без змін.
Справа №176/1748/23 від 21/05/2025
1. Предметом спору є оскарження дій державного виконавця щодо зупинення виконавчого провадження про стягнення з ДП «Східний ГЗК» на користь фізичної особи коштів у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров’я.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що суди попередніх інстанцій помилково розглянули скаргу в порядку цивільного судочинства, оскільки державний виконавець здійснював дії в межах зведеного виконавчого провадження, до якого входять рішення судів різних юрисдикцій, зокрема господарської. Суди не врахували, що для визначення юрисдикції вирішальне значення має сутність оспорюваних дій виконавця, а справи щодо оскарження дій виконавця у зведеному виконавчому провадженні, що об’єднує рішення різних юрисдикцій, підлягають розгляду в адміністративному судочинстві. Суди не встановили, чи було виведено виконавче провадження зі зведеного на момент зупинення виконавчих дій. Суд касаційної інстанції підкреслив, що суди повинні перевіряти дотримання правил юрисдикції незалежно від доводів сторін.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та закрив провадження у справі, вказавши на необхідність розгляду справи в адміністративному суді.
Справа №913/333/24 від 21/05/2025
1. Предметом спору є стягнення збитків з фермерського господарства, які виникли через неналежне виконання договору поставки.
2. Верховний Суд не погодився з апеляційним судом, який відмовив у задоволенні позову, вважаючи, що одностороння відмова покупця від договору припиняє зобов’язання сторін і унеможливлює стягнення збитків. ВС наголосив, що право на відшкодування збитків є самостійним наслідком порушення зобов’язання і не залежить від припинення договору. Суд також зазначив, що покупець довів факт понесення збитків у вигляді різниці між ціною закупленого у третіх осіб товару та ціною, передбаченою договором з відповідачем. ВС вказав на помилковість апеляційного суду, який переклав тягар доказування на позивача, вимагаючи довести придбання товару за найменшою можливою ціною. Суд касаційної інстанції підкреслив, що для стягнення збитків достатньо довести факт порушення договору, понесення витрат на закупівлю аналогічного товару та причинний зв’язок між цими обставинами.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції про задоволення позову.
Справа №904/8325/21 від 27/05/2025
1. Предметом спору є стягнення штрафних санкцій за договором оренди та виселення з нерухомого майна.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення попередніх судів, оскільки вони не звернули увагу на те, що позивач при розрахунку неустойки за статтею 785 ЦК України застосував індекс інфляції, який нараховується на орендну плату, хоча розмір неустойки має розраховуватися виходячи з розміру орендної плати станом на день припинення договору оренди. Суд зазначив, що з моменту припинення договору оренди та до часу повернення майна, орендодавець має право нарахувати неустойку у розмірі подвійної плати за найм, але без урахування інфляційних нарахувань після припинення дії договору. Суд також врахував попередні висновки Верховного Суду про те, що після закінчення строку договору оренди, у разі неповернення майна, орендодавець має право вимагати лише неустойку, а не орендну плату чи інші договірні платежі. Враховуючи необхідність встановлення обставин щодо правильності розрахунку неустойки, справу було направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
3. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій та передав справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №560/8264/24 від 03/06/2025
1. Предметом спору є оскарження рішень Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти (НАЗЯВО) щодо виявлення академічного плагіату в дисертації позивача, захищеній у 2014 році.
2. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу, виходячи з того, що НАЗЯВО має повноваження перевіряти наукові роботи на наявність академічного плагіату, незалежно від дати їх захисту, оскільки академічна доброчесність є триваючим обов’язком. Суд зазначив, що хоча поняття “академічний плагіат” було формально закріплено пізніше, етичні норми, які забороняють плагіат, існували і раніше, тому перевірка дисертації на плагіат не порушує принцип незворотності дії закону. Суд також підкреслив, що встановлення факту плагіату не є притягненням до юридичної відповідальності, а є академічною відповідальністю, спрямованою на захист довіри до наукових результатів. Водночас, Суд вказав на те, що рішення Комітету з питань етики НАЗЯВО є процедурним і не створює самостійних правових наслідків, тому провадження в цій частині позовних вимог було закрито.
3. Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій у частині відмови у задоволенні позову щодо скасування рішення Комітету з питань етики НАЗЯВО та закрив провадження в цій частині, а в іншій частині рішення судів залишив без змін.
Справа №201/10032/23 від 21/05/2025
Предметом спору є зобов’язання ТОВ «Вента ЛТД» розглянути звернення ОСОБА_1 щодо надання доступу до території для ліквідації потоку води та відшкодування моральної шкоди, завданої нерозглядом цього звернення.
Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій, оскільки суд першої інстанції неправомірно розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження, хоча ціна позову (1 000 000 грн) значно перевищувала встановлений ліміт для таких справ. Суд першої інстанції мав розглядати справу за правилами загального позовного провадження, що передбачає виклик учасників справи. Апеляційний суд не виправив цієї помилки, що є порушенням норм процесуального права. Верховний Суд наголосив, що розгляд справи у спрощеному провадженні, коли вона підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження, унеможливив встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Також Верховний Суд зазначив, що апеляційний суд повинен належним чином дослідити всі зібрані у справі докази, зокрема письмове клопотання позивача на предмет його відповідності вимогам Закону України «Про звернення громадян», дати їм та аргументам сторін відповідну правову оцінку, розглянути позовні вимоги відповідно до норм чинного законодавства та ухвалити законне та справедливе судове рішення відповідно до встановлених обставин і вимог закону.
Суд скасував постанову апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №620/11392/24 від 03/06/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення Комісії Міністерства юстиції України про відмову в наданні статусу учасника бойових дій особі, яка брала участь в обороні України.
2. Суд касаційної інстанції зазначив, що вирішальним фактором для надання статусу УБД є безпосередня участь особи в бойових діях або заходах із забезпечення оборони України, а не формальне подання повного пакету документів. Документи є лише засобом доведення цієї участі. Комісія повинна враховувати відомості, наведені у довідці про безпосередню участь особи в обороні, навіть за відсутності інших документів. Формальний підхід до розгляду матеріалів без урахування їх реального змісту та обставин, що свідчать про виконання особою завдань у зоні бойових дій, є неправомірним. Суд також вказав, що комісії не обмежуються формальною перевіркою документів, а зобов’язані здійснювати всебічну та об’єктивну перевірку обставин, зокрема, витребувати додаткові документи та заслуховувати пояснення свідків. Апеляційний суд помилково вирішив, що довідка про участь в обороні не є достатнім документом для надання статусу УБД.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції, яким було визнано протиправним рішення Комісії та зобов’язано повторно розглянути матеріали про надання статусу УБД.
Справа №502/1866/20 від 28/05/2025
1. Предметом спору є виділ в натурі часток домоволодіння, що перебуває у спільній частковій власності, та встановлення порядку користування земельною ділянкою.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення апеляційного суду, оскільки апеляційний суд не врахував, що особа, яка подала апеляційну скаргу, не брала участі у справі, і не встановив, яким чином рішення суду першої інстанції порушує її права та інтереси. Суд апеляційної інстанції не перевірив доводи відзивів на апеляційну скаргу про те, що рішення суду першої інстанції не вирішувало питання про права та інтереси цієї особи. Суд касаційної інстанції наголосив, що у разі подання апеляційної скарги особою, яка не брала участі у справі, і встановлення апеляційним судом, що судовим рішенням питання про її права, свободи, інтереси та/або обов’язки не вирішувалося, апеляційне провадження підлягає закриттю, а рішення суду першої інстанції не має переглядатися по суті. Суд касаційної інстанції також вказав на необхідність відхилення доводів апеляційної скарги, з якими апеляційний суд не погоджується.
3. Суд касаційної інстанції скасував постанову апеляційного суду та передав справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №404/6924/21 від 30/05/2025
1. Предметом спору є визнання протиправними та скасування рішень про реєстрацію права власності на квартиру, а також визнання недійсним договору дарування цієї квартири.
2. Суд апеляційної інстанції скасував рішення суду першої інстанції, яким було задоволено позов ОСОБА_1, мотивуючи це тим, що хоча права позивачки як співвласника іпотечного майна були порушені, вона обрала неефективний спосіб захисту. Суд зазначив, що рішення суду у справі про звернення стягнення на предмет іпотеки не передбачало набуття ОСОБА_2 права власності на це майно, і реєстрація права власності на підставі цього рішення є незаконною. Крім того, апеляційний суд вказав, що ефективним способом захисту в даному випадку є пред’явлення віндикаційного позову до останнього набувача майна, ОСОБА_4, оскільки правовідносини між позивачем та останнім набувачем не мають договірного характеру. Суд касаційної інстанції погодився з цим висновком, підкресливши, що обрання неналежного способу захисту є самостійною підставою для відмови в позові. Суд касаційної інстанції також зазначив, що витребувати можна і частку нерухомого майна, навіть якщо вона не виділена в натурі.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №163/28/16-к від 29/05/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку апеляційного суду щодо міри покарання, призначеного за ч. 3 ст. 286 КК України (порушення правил безпеки дорожнього руху, що спричинило смерть кількох осіб).
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін вирок апеляційного суду, погодившись з тим, що апеляційний суд обґрунтовано скасував застосування ст. 69 КК України (призначення більш м’якого покарання, ніж передбачено законом) судом першої інстанції. Суд касаційної інстанції зазначив, що апеляційний суд належним чином врахував як позитивні характеристики засудженого (відсутність судимостей, визнання вини, часткове відшкодування збитків), так і його посткримінальну поведінку (переховування від слідства та суду). Також суд касаційної інстанції наголосив на тяжкості злочину, наслідках, що настали (загибель двох осіб та травмування ще двох), та на тому, що засуджений усвідомлював відсутність у нього права керувати транспортним засобом, особливо в стані алкогольного сп’яніння, але допустив до салону автомобіля надмірну кількість пасажирів, нехтуючи правилами безпеки. Суд касаційної інстанції погодився з апеляційним судом, що виправлення засудженого можливе лише в умовах ізоляції від суспільства, і призначене покарання є справедливим та відповідає меті покарання.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу захисника без задоволення, а вирок апеляційного суду – без змін.
Справа №200/14601/21 від 03/06/2025
Предметом спору є оскарження податкових повідомлень-рішень, винесених Головним управлінням ДПС у Донецькій області на адресу ТОВ “Укрцентраль”.
Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу податкового органу, скасувавши рішення судів попередніх інстанцій. Суд не навів конкретних аргументів у цій частині судового рішення, але зазначив про необхідність нового розгляду справи судом першої інстанції. Це може бути пов’язано з неповнотою встановлення обставин справи, неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права судами попередніх інстанцій. Для повного розуміння позиції Верховного Суду необхідно ознайомитися з повним текстом постанови, де мають бути викладені мотиви прийнятого рішення. Можливо, суди попередніх інстанцій не дослідили всі докази або не дали належної оцінки доводам сторін.
Суд прийняв рішення скасувати рішення судів попередніх інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №596/520/22 від 04/06/2025
Предметом спору у цій справі є оскарження в касаційному порядку ухвали апеляційного суду щодо кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами 1 та 2 статті 172 Кримінального кодексу України (грубе порушення законодавства про працю).
Верховний Суд, розглядаючи касаційну скаргу представника потерпілого, встановив, що апеляційний суд допустив порушення, які ставлять під сумнів законність та обґрунтованість його рішення. Зокрема, ВС вказав на неповноту дослідження обставин справи апеляційним судом. Також ВС звернув увагу на те, що апеляційний суд не надав належної оцінки доводам касаційної скарги представника потерпілого. Крім того, ВС врахував важливість забезпечення всебічного, повного та неупередженого розгляду справи для захисту прав потерпілого. В результаті, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність скасування ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції.
Верховний Суд ухвалив касаційну скаргу представника потерпілого задовольнити частково, скасував ухвалу Тернопільського апеляційного суду і призначив новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Справа №916/4664/24 від 03/06/2025
Предметом спору є стягнення грошових коштів.
У тексті рішення відсутні аргументи суду, якими він керувався при винесенні рішення, тому я не можу їх надати.
Суд ухвалив касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.03.2025 у справі № 916/4664/24 залишити без змін.
Справа №369/16325/24 від 28/05/2025
1. Предметом спору є визнання договору дійсним, визнання права власності на квартиру та витребування майна із чужого незаконного володіння, а також забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірну квартиру.
2. Суд касаційної інстанції скасував постанову апеляційного суду, оскільки апеляційний суд порушив норми процесуального права, розглядаючи справу за відсутності однієї зі сторін та її представника, незважаючи на оголошену повітряну тривогу, що об’єктивно унеможливило їхню явку в судове засідання. Суд касаційної інстанції наголосив на пріоритеті збереження життя і здоров’я людини та обов’язку суду сприяти учасникам процесу в реалізації їхніх прав, зокрема права на участь у судовому розгляді. Суд зазначив, що апеляційний суд мав надати учасникам справи достатньо часу для прибуття до суду після закінчення повітряної тривоги, а не розглядати справу одразу після її завершення. Також суд касаційної інстанції вказав на важливість забезпечення процесуальної справедливості та рівності сторін у судовому процесі, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Враховуючи зазначені порушення, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність направлення справи на новий розгляд до апеляційного суду.
3. Верховний Суд скасував постанову Київського апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №176/1736/23 від 21/05/2025
1. Предметом спору є оскарження дій державного виконавця щодо зупинення виконавчого провадження про стягнення з ДП «Східний ГЗК» на користь фізичної особи коштів у відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров’я.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що суди попередніх інстанцій помилково розглянули скаргу в порядку цивільного судочинства, оскільки державний виконавець здійснював виконання в рамках зведеного виконавчого провадження, до якого входили рішення судів різних юрисдикцій, включаючи господарську. Верховний Суд підкреслив, що справи щодо оскарження дій виконавця у зведеному виконавчому провадженні, яке об’єднує рішення різних юрисдикцій, підлягають розгляду в адміністративному судочинстві. Суди не врахували, що для визначення юрисдикції важлива сутність оспорюваних дій виконавця, а також не встановили, чи було виконавче провадження виведено зі зведеного на момент зупинення виконавчих дій. Враховуючи ці обставини, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність закриття провадження у справі, оскільки вона не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та закрив провадження у справі, вказавши на необхідність розгляду спору в порядку адміністративного судочинства.
Справа №910/3279/25 від 04/06/2025
1. Предметом спору є правомірність ухвали апеляційного господарського суду про повернення апеляційної скарги ТОВ “Хім-Трейд” на ухвалу господарського суду першої інстанції щодо часткового задоволення клопотання про продовження строку для подання відзиву на позов.
2. Верховний Суд погодився з рішенням апеляційного суду, зазначивши, що згідно з процесуальним законодавством, апеляційному оскарженню окремо від рішення суду підлягають лише ті ухвали, перелік яких чітко визначений у статті 255 Господарського процесуального кодексу України. Суд підкреслив, що оскарженню підлягає ухвала про відмову у продовженні саме пропущеного процесуального строку. У даному випадку, строк для подання відзиву не був пропущений, а суд першої інстанції лише частково задовольнив клопотання про його продовження. Верховний Суд наголосив, що встановлені обмеження на апеляційне оскарження ухвал спрямовані на ефективне здійснення правосуддя, не обмежуючи при цьому право сторони на апеляційне оскарження таких ухвал після винесення остаточного рішення у справі. Суд також врахував практику Європейського суду з прав людини щодо забезпечення права на доступ до суду, підкреслюючи, що це право не є абсолютним і може підлягати обмеженням, які не завдають шкоди самій суті цього права.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ТОВ “Хім-Трейд” без задоволення, а ухвалу апеляційного господарського суду – без змін.
Справа №161/17973/23 від 04/06/2025
1. Предметом спору є заява представника відповідача про ухвалення додаткової постанови щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді касаційної інстанції.
2. Верховний Суд, розглядаючи заяву про ухвалення додаткової постанови, керувався наступними аргументами:
* Відповідно до ЦПК України, витрати на професійну правничу допомогу підлягають розподілу між сторонами.
* Сторона, на користь якої ухвалене рішення, має право на відшкодування судових витрат.
* Розмір витрат на правничу допомогу має бути співмірним зі складністю справи, часом, витраченим адвокатом, обсягом наданих послуг та значенням справи для сторони.
* Заявником надано докази на підтвердження обсягу наданих правничих послуг, виконаних робіт та їх вартості, понесених у суді касаційної інстанції.
* Суд враховує, що касаційну скаргу представника відповідача було задоволено частково, а отже, відповідач фактично частково виграла справу.
* Суд враховує заперечення представника позивача щодо заявленого розміру витрат на правничу допомогу.
* Суд перевіряє, чи є судові витрати неминучими, реальними, розумними, пов’язаними з розглядом справи, фактично понесеними та пропорційними.
3. Верховний Суд частково задовольнив заяву представника відповідача та постановив стягнути з позивача на користь відповідача 10 000 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді касаційної інстанції.
Справа №600/1889/24-а від 03/06/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності військової частини щодо невиплати індексації грошового забезпечення військовослужбовцю та зобов’язання нарахувати та виплатити відповідні суми індексації.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що суди попередніх інстанцій частково задовольняючи позовні вимоги, не повно дослідили обставини справи, зокрема, не встановили розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року та суму можливої індексації грошового забезпечення в цьому місяці, що є необхідним для визначення права на отримання індексації-різниці. Крім того, суди не надали належної оцінки доводам позивача щодо виплати індексації військовою частиною, з якої його було звільнено, згідно з розпорядженням Державної прикордонної служби. Суд також зазначив, що суди попередніх інстанцій помилково вважали, що не можуть визначати конкретні суми індексації, оскільки це є компетенцією відповідача, наголошуючи на необхідності перевірки обґрунтованості розрахунків позивача та зазначення конкретних сум у судовому рішенні. Враховуючи ці недоліки, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність скасування рішень судів попередніх інстанцій та направлення справи на новий розгляд.
3. Суд скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині відмови в задоволенні позовних вимог та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №686/20198/22 від 04/06/2025
Предметом спору у цій справі є оскарження вироку та ухвали судів попередніх інстанцій щодо особи, засудженої за ч. 3 ст. 307 КК України (незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання чи збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів, вчинені організованою групою, а також якщо предметом таких дій були наркотичні засоби, психотропні речовини або їх аналоги у великих розмірах).
У цій резолютивній частині постанови не зазначено конкретних аргументів суду. Однак, з огляду на те, що касаційну скаргу залишено без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій залишено без змін, можна припустити, що Верховний Суд не знайшов істотних порушень кримінального процесуального закону або неправильного застосування матеріального закону, які б могли призвести до скасування або зміни оскаржуваних судових рішень. Скоріш за все, суд касаційної інстанції погодився з оцінкою доказів, наданою судами першої та апеляційної інстанцій, і вважав доведеною вину особи у вчиненні інкримінованого їй злочину. Також, ймовірно, суд не встановив підстав для пом’якшення покарання, призначеного за вироком. Більш конкретні аргументи будуть відомі після оголошення повного тексту постанови.
Верховний Суд ухвалив залишити касаційну скаргу без задоволення, а вирок та ухвалу судів попередніх інстанцій стосовно засудженого без змін.
Справа №904/3993/19 (904/4429/24) від 04/06/2025
1. Предметом спору є стягнення 400 000 грн з фізичної особи, як забезпечення виконання зобов’язань за договором поруки у справі про банкрутство.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення апеляційного суду про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача в межах суми позову, мотивуючи це тим, що виконання судового рішення безпосередньо залежить від наявності у відповідача коштів, а його доходи значно менші за суму боргу, і відповідачем не надано доказів наявності іншого майна, крім земельної ділянки та будинку. Суд зазначив, що арешт майна не обмежує права володіння та користування, а лише право розпорядження, і це є додатковою гарантією виконання рішення суду. Суд також вказав, що відповідач не довів невідповідність заходів забезпечення позову, а наявність у відповідача правомочностей власника майна вказує на можливість його відчуження у будь-який момент, що може унеможливити виконання рішення суду.
3. Суд постановив касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін.
Суд вказав, що він відступає від попередніх висновків щодо неможливості накладення арешту на (нерухоме) майно відповідача в порядку забезпечення позову про стягнення коштів, які були викладені в низці постанов Верховного Суду.
Справа №753/21932/18 від 28/05/2025
Предметом спору є оскарження ухвали апеляційного суду щодо засудженої за ч. 1 ст. 115 КК (умисне вбивство).
Суд касаційної інстанції скасував ухвалу апеляційного суду, оскільки апеляційний розгляд було проведено з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону, а саме: розгляд відбувся за відсутності обвинуваченої, яка не була належним чином повідомлена про дату та час апеляційного розгляду, та її захисника, участь якого у справі про особливо тяжкий злочин є обов’язковою. Суд наголосив, що забезпечення права на захист є однією з основних засад кримінального провадження, а порушення цього права є безумовною підставою для скасування судового рішення. Також, суд касаційної інстанції звернув увагу на те, що апеляційний суд не перевірив поважність причин неявки захисника. Враховуючи тяжкість злочину, з метою забезпечення можливості проведення нового апеляційного розгляду, суд обрав обвинуваченій запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Суд задовольнив касаційну скаргу захисника, скасував ухвалу апеляційного суду та призначив новий розгляд в апеляційційній інстанції, а також обрав запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Справа №678/1280/21 від 21/05/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним наказу про передачу земельної ділянки у власність, витребування земельної ділянки, скасування державної реєстрації права власності та оренди на неї, а також скасування державної реєстрації самої земельної ділянки.
2. Суд касаційної інстанції вирішив, що суди попередніх інстанцій не повною мірою дослідили обставини справи, зокрема, не надали належної оцінки добросовісності набувача земельної ділянки, що є важливим аспектом при вирішенні питання про витребування майна. Суд зазначив, що суди не врахували критерій пропорційності втручання у право власності кінцевого набувача, як це передбачено статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Також, суд касаційної інстанції вказав на необхідність врахування положень Закону України “Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача”, який набрав чинності 09 квітня 2025 року. Суд підкреслив, що повернення майна від недобросовісної особи не може становити для останньої індивідуальний і надмірний тягар, але необхідно встановити всі обставини справи, включаючи добросовісність набувача. Крім того, суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі Летичівської селищної ради, оскільки було встановлено факт повторного безоплатного отримання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій в частині витребування земельної ділянки, скасування реєстрації права власності та оренди, а також скасування державної реєстрації земельної ділянки, і направив справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №369/1664/23 від 28/05/2025
1. Предметом спору є визнання незаконним звільнення позивача з посади у зв’язку зі скороченням штату, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та премії.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій, які відмовили у задоволенні позову про визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку, оскільки суди не врахували обов’язок роботодавця пропонувати працівнику всі вакантні посади, які з’явилися на підприємстві протягом усього періоду з моменту попередження про звільнення до дня звільнення, а також не з’ясували, чи було реалізовано переважне право позивача на залишення на роботі. Щодо вимоги про стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу в період призупинення трудового договору, суд касаційної інстанції вказав, що суди не врахували, що позивач просила визнати незаконним рішення щодо вимушеного прогулу та стягнення компенсації за час вимушеного прогулу (відсторонення), обґрунтовуючи це тим, що вона продовжувала працювати під час відсторонення. Водночас, суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій в частині відмови у стягненні премії, оскільки виплата премії з нагоди професійного свята є правом, а не обов’язком роботодавця, і була правомірно відтермінована.
3. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу, скасував рішення судів попередніх інстанцій в частині позовних вимог про визнання незаконним звільнення, поновлення на роботі та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, а в частині вимог про стягнення премії залишив судові рішення без змін.
Справа №160/8924/21 від 03/06/2025
1. Предметом спору є оскарження висновку Держаудитслужби про порушення Департаментом капітального будівництва Дніпропетровської ОДА законодавства про публічні закупівлі через невідхилення тендерної пропозиції, яка містила електронний цифровий підпис замість кваліфікованого електронного підпису.
2. Суд касаційної інстанції, розглядаючи справу, зазначив, що замовник самостійно встановив вимогу про накладення кваліфікованого електронного підпису (КЕП) на документи тендерної пропозиції. Проте, згідно з чинним на той момент законодавством, зокрема Законом України «Про електронні довірчі послуги» та постановою Кабінету Міністрів України, допускалося використання удосконалених електронних підписів (УЕП) у випадках, коли вимагається КЕП, за винятком певних суб’єктів та ситуацій, які не стосувалися даної закупівлі. Суд також врахував, що договір вже було укладено, і невідповідність підпису не вплинула на його виконання. Суд зазначив, що висновок Держаудитслужби про порушення був необґрунтованим, оскільки подання тендерної пропозиції з УЕП не призвело до порушень у виконанні договору. Водночас, суд касаційної інстанції не погодився з висновками суду апеляційної інстанції, який помилково застосував норми щодо кваліфікаційних критеріїв, замість аналізу відповідності вимогам тендерної документації.
3. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу, змінивши постанову апеляційного суду, виклавши її мотивувальну частину у новій редакції, але залишив без змін рішення суду першої інстанції про скасування висновку Держаудитслужби.
Справа №922/2737/23 від 03/06/2025
Предметом спору у справі є стягнення коштів з Приватного акціонерного товариства “Харківська ТЕЦ – 5” на користь Акціонерного товариства “Укртрансгаз”.
Верховний Суд задовольнив касаційну скаргу АТ “Укртрансгаз”, скасувавши рішення Господарського суду Харківської області та постанову Східного апеляційного господарського суду, мотивуючи це необхідністю повного та всебічного дослідження обставин справи. Суд касаційної інстанції вказав на те, що суди попередніх інстанцій не врахували певні важливі аспекти, які мають значення для правильного вирішення спору, а саме не дослідили належним чином докази, надані сторонами, та не надали їм належної оцінки. Крім того, ВС вказав на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права. Суд наголосив на важливості дотримання принципів змагальності та рівності сторін у процесі доказування.
Суд ухвалив скасувати рішення попередніх інстанцій та передати справу на новий розгляд до Господарського суду Харківської області.
Справа №334/28/21 від 15/01/2025
1. Предметом спору є визначення способів участі батька у вихованні дитини та усунення перешкод у спілкуванні з нею.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій щодо визначення графіку побачень батька з дитиною, враховуючи неприязні стосунки між батьками та їх постійні конфлікти, що унеможливлюють досягнення згоди щодо спільного виховання дитини. Суд зазначив, що визначений спосіб участі батька у вихованні дитини, який передбачає побачення без присутності матері, не суперечитиме інтересам дитини, оскільки участь батька у вихованні має відбуватися за бажанням дитини. Суд відхилив доводи матері про можливий негативний вплив батька на дитину, оскільки не було надано беззаперечних доказів цього. Суд також врахував, що встановлення обмежень у спілкуванні батька з дитиною повинно ґрунтуватися на доказах можливого негативного впливу, а не на бажанні матері, зумовленому конфліктними ситуаціями. Водночас, касаційний суд встановив неправильне застосування норм процесуального права при вирішенні питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, оскільки позов було задоволено частково, а також не враховано, що частина витрат не була пов’язана з розглядом справи.
3. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу, змінивши додаткове рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду в частині перегляду додаткового рішення місцевого суду, зменшивши суму витрат на професійну правничу допомогу, стягнених з матері на користь батька.
Справа №725/1410/23 від 29/05/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудження особи за ч. 1 ст. 122 КК України (умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження) та цивільного позову про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
2. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду, вказуючи на такі основні аргументи:
* Апеляційний суд, залишаючи в силі вирок суду першої інстанції, врахував докази (протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення, протокол огляду місця події, протокол слідчого експерименту), на які не посилався суд першої інстанції у мотивувальній частині вироку, що є порушенням принципу безпосередності дослідження доказів, передбаченого ст. 23 КПК України, та фактично погіршило становище засудженого.
* Апеляційний суд не надав належної оцінки доводам захисника щодо недопустимості відеозапису з камер спостереження як доказу, зокрема, щодо неможливості ідентифікації особи та опису відеозапису зі слів потерпілого.
* Апеляційний суд не спростував доводи апеляційної скарги захисту, обмежуючись констатацією обґрунтованості висновків суду першої інстанції, що є порушенням вимог ч. 2 ст. 419 КПК України.
* Верховний Суд погодився з попереднім рішенням щодо відсутності порушень при отриманні висновків судово-медичних експертиз, оскільки сторона захисту мала можливість ознайомитися з медичною документацією в ході апеляційного провадження.
3. Верховний Суд постановив скасувати ухвалу Чернівецького апеляційного суду і призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Справа №990/135/24 від 29/05/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (ВККС) про відмову у внесенні рекомендації для призначення позивача на посаду судді місцевого суду.
2. Суд, відмовляючи в задоволенні позову, зазначив, що ВККС діяла в межах своїх дискреційних повноважень, оцінюючи кандидата на посаду судді. Суд врахував, що позивач не зазначив в анкеті кандидата на посаду судді інформацію про всю свою трудову діяльність, хоча мав це зробити. Суд також врахував, що Дисциплінарна палата Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Закарпатської області визнала поведінку позивача, як адвоката, такою, що суперечить Правилам адвокатської етики, що свідчить про його невідповідність критеріям професійної етики. Суд підкреслив, що відповідність критеріям доброчесності та професійної етики є обов’язковою умовою для зайняття посади судді, і ВККС має право відмовити у рекомендації, якщо є обґрунтовані сумніви щодо відповідності цим критеріям. Суд також відхилив доводи позивача про дискримінацію, зазначивши, що оцінювання кандидатів є індивідуальним.
3. Суд вирішив відмовити в задоволенні адміністративного позову повністю.
Справа №870/17/24 від 29/05/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення апеляційного господарського суду щодо скасування рішення третейського суду та видачі наказу на його примусове виконання.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення апеляційного суду, виходячи з того, що перелік підстав для скасування рішення третейського суду є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню, а господарський суд не здійснює оцінки законності та обґрунтованості рішення третейського суду, а лише з’ясовує наявність чи відсутність підстав для його скасування, визначених законом. Суд встановив, що справа була підвідомча третейському суду, рішення прийнято у спорі, передбаченому третейською угодою, і не вирішувало питань, що виходять за її межі, а також третейський суд не вирішував питання про права та обов’язки осіб, які не брали участі у справі. Доводи скаржника про неналежне повідомлення про час і місце розгляду справи не є підставою для скасування рішення третейського суду, оскільки така підстава не передбачена законом.
3. Суд залишив апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного господарського суду без змін.
Справа №927/411/24 від 28/05/2025
1. Предметом спору є усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою лісогосподарського призначення, яку Семенівська міська рада незаконно зареєструвала у комунальну власність, хоча вона перебувала у постійному користуванні дочірнього підприємства Чернігівської обласної ради.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій, які задовольнили позов прокуратури в інтересах Чернігівської обласної ради, мотивуючи це тим, що обласна рада обрала неефективний спосіб захисту свого права. Замість вимоги про витребування земельної ділянки з незаконного володіння міської ради (віндикаційний позов), обласна рада вимагала скасування рішення міськради про прийняття землі у комунальну власність та скасування державної реєстрації права власності міськради. Верховний Суд підкреслив, що у випадках, коли право власності на спірне майно вже зареєстроване за іншою особою, належним способом захисту є саме віндикація, а не інші вимоги, спрямовані на уникнення застосування норм про віндикацію. Суд врахував попередню практику Великої Палати Верховного Суду та аналогічні висновки у інших справах, де було визначено, що вимога про витребування майна є ефективним способом захисту у подібних правовідносинах. Враховуючи, що обрання неналежного способу захисту є самостійною підставою для відмови в позові, Верховний Суд не став перевіряти правильність застосування судами норм права, на які посилався скаржник.
3. Верховний Суд скасував рішення попередніх інстанцій та відмовив у задоволенні позову Чернігівської обласної ради.
Справа №580/8225/21 від 03/06/2025
1. Предметом спору є оскарження ухвали апеляційного суду про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову щодо заборони демонтажу тимчасової споруди.
2. Верховний Суд погодився з рішенням апеляційного суду, зазначивши, що позивач не надав достатньо доказів, які б свідчили про нагальну необхідність вжиття заходів забезпечення позову, зокрема, не довів, що невжиття таких заходів унеможливить ефективний захист його прав. Суд підкреслив, що сам факт прийняття рішення про демонтаж не є безумовною підставою для забезпечення позову, а можливість завдання шкоди правам позивача має бути обґрунтована. Крім того, існує окреме судове провадження щодо оскарження рішення про демонтаж, де позивач може заявити аналогічні вимоги. Суд також врахував, що тимчасова споруда є пересувною, і у разі задоволення позову її можна буде повернути на попереднє місце. Додатково, суд відмовив у задоволенні клопотання позивача про постановлення окремої ухвали, оскільки не вбачає підстав для надання оцінки діям посадових осіб виконавчого комітету та управління інспектування.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №560/2383/24 від 04/06/2025
1. Предметом спору є правомірність повернення прокурору позовної заяви, поданої в інтересах держави в особі ДСНС, про зобов’язання підприємства привести у готовність захисну споруду цивільного захисту.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які повернули позовну заяву прокурору, мотивуючи це тим, що прокурор може звертатися до суду в інтересах держави лише у двох випадках: якщо орган державної влади, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, не здійснює захист або здійснює його неналежно, або у разі відсутності такого органу. Суд зазначив, що ДСНС не наділено повноваженнями звертатися до суду з позовом щодо приведення у стан готовності захисних споруд, а отже, прокурор не мав підстав для представництва інтересів держави в особі цього органу. Суд також вказав, що зміни до законодавства не наділили ДСНС правом звертатися до суду з подібними позовами, а посилання прокурора на практику Великої Палати Верховного Суду є недоречним, оскільки обставини та правове регулювання у наведеній справі відрізняються.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №520/4495/2020 від 04/06/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення митниці про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що компанія надала митниці достатній пакет документів для підтвердження заявленої митної вартості, і ці документи не містили суттєвих розбіжностей. Суд зазначив, що митниця не довела наявність підстав для коригування митної вартості та не спростувала правильність визначення митної вартості компанією за основним методом. Також, суд підкреслив, що використання ціни за кілограм товару для визначення митної вартості в даному випадку було некоректним, оскільки товари є штучними виробами з різними характеристиками. Щодо витрат на правничу допомогу, суд визнав їх співмірними та обґрунтованими, враховуючи складність справи, обсяг наданих послуг та ціну позову. Суд касаційної інстанції також зазначив, що суди попередніх інстанцій всебічно перевірили обставини справи та ухвалили обґрунтоване рішення.
3. Суд залишив касаційну скаргу митниці без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №240/11/24 від 04/06/2025
1. Предметом спору є правомірність повернення прокурору позовної заяви, поданої в інтересах держави в особі ДСНС, про зобов’язання привести у готовність протирадіаційне укриття.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які повернули позовну заяву прокурору, оскільки ДСНС не має повноважень звертатися до суду з вимогою про приведення захисних споруд у готовність, а прокурор не може підміняти собою орган, який не має відповідних повноважень. Суд зазначив, що хоча зміни до законодавства і розширили повноваження ДСНС щодо звернення до суду, але для цього необхідна чітка законодавча підстава, якої в даному випадку немає. Суд також врахував, що прокурор вказав ДСНС як орган, в інтересах якого він діє, але цей орган не має права на звернення до суду з таким позовом. Суд відхилив посилання прокурора на попередню практику Великої Палати Верховного Суду, оскільки обставини та правове регулювання в цій справі відрізняються.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
