СПРАВА «БЮЛЕНТ БЕКДЕМІР ПРОТИ ТУРЕЧЧИНИ»
Ось розбір рішення у справі «Бюлент Бекдемір проти Туреччини»:
1. **Суть рішення:**
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) визнав Туреччину винною у порушенні пункту 1 статті 6 та пункту 3(c) статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на справедливий суд). Справа стосувалася несправедливості кримінального провадження проти пана Бюлента Бекдеміра, якого було засуджено за спробу повалення конституційного ладу та засуджено до довічного ув’язнення. Ця несправедливість випливала зі встановленого законом обмеження, яке обмежувало його доступ до адвоката під час перебування під вартою в поліції, та подальшого використання внутрішніми судами заяв, які він зробив без юридичного представництва. ЄСПЛ наголосив, що загальна справедливість кримінального провадження була безповоротно упередженою цими факторами.
2. **Структура та основні положення:**
* **Вступ:** Визначає основне питання: передбачувана несправедливість кримінального провадження через обмежений доступ до адвоката та використання заяв, отриманих без юридичної допомоги.
* **Факти:** Детально описує арешт заявника в 1998 році, докази проти нього (включаючи пістолет та політичні матеріали), його заяви в поліції (без адвоката) та пізніше прокурору (відкликання його початкової заяви), а також подальші судові розгляди. Також зазначається діагноз заявника – синдром Верніке-Корсакова.
* **Відповідна правова база:** Викладає відповідні турецькі закони на той час, включаючи обмеження на доступ до адвоката для тих, кого звинувачують у злочинах, що підпадають під юрисдикцію Судів державної безпеки. Також згадується вимога повторення зізнань перед суддею для їх допустимості.
* **Право:**
* **Передбачуване порушення пункту 1 статті 6 та пункту 3(c) статті 6:** Цей розділ становить основу рішення.
* **Прийнятність:** Розглядає аргументи уряду щодо вичерпання внутрішніх засобів захисту та питання, чи була заява явно необґрунтованою. Суд відхилив частину заяви через невичерпання, але визнав основні скарги прийнятними.
* **Суть справи:** Розглядає подання сторін та оцінку Суду. Він повторює загальні принципи щодо права на доступ до адвоката та оцінює, чи було обмеження, переконливі причини для нього та загальну справедливість провадження.
* **Застосування статті 41:** Розглядає питання справедливої сатисфакції, включаючи відшкодування збитків та витрат. Суд присудив заявнику 3000 євро відшкодування моральної шкоди та запропонував, що найбільш відповідною формою відшкодування було б повторне слухання справи заявника відповідно до вимог статті 6 Конвенції, якщо він про це попросить.
3. **Ключові положення для використання:**
* **Обмеження доступу до адвоката:** Суд встановив, що заявнику було відмовлено в доступі до адвоката через встановлену законом заборону, що є порушенням пункту 1 статті 6 та пункту 3(c) статті 6.
* **Відсутність переконливих причин:** Уряд не надав переконливих причин для виправдання обмеження права заявника на адвоката.
* **Справедливість провадження:** Суд наголосив, що ні суд першої інстанції, ні Касаційний суд не оцінили вплив відсутності адвоката на права захисту або загальну справедливість провадження.
* **Невиключення оскаржуваних заяв:** Внутрішні суди не застосували пункт 4 статті 148 Кримінально-процесуального кодексу Туреччини (стаття 247 колишнього Кримінально-процесуального кодексу), який передбачає, що заява, зроблена за відсутності адвоката, не може бути покладена в основу обвинувального вироку, якщо вона не підтверджена перед суддею або судом.
* **Неспроможність Конституційного суду:** Конституційний суд не застосував принципи, викладені в прецедентному праві ЄСПЛ, зокрема у справах *Salduz*, *Ibrahim and Others* та *Beuze*.
* **Значна доказова цінність:** Заява, отримана від заявника за відсутності адвоката, мала значну доказову цінність, оскільки вона надала органам влади розповідь про те, що сталося, і, як видається, сформувала процес збору доказів у кримінальному провадженні проти нього.
* **Загальна справедливість упереджена:** Суд дійшов висновку, що загальна справедливість кримінального провадження проти заявника була безповоротно упередженою встановленим законом обмеженням його права на доступ до адвоката та подальшим використанням його заяв за відсутності адвоката.
Це рішення підкреслює важливість доступу до юридичної консультації, особливо під час перебування під вартою в поліції, та необхідність для внутрішніх судів ретельно оцінювати вплив будь-яких обмежень цього права на справедливість провадження.
СПРАВА РАДОБУЛЯЦ ПРОТИ ХОРВАТІЇ (№ 2)
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) розглянув справу пана Радобуляца проти Хорватії (№ 2), яка стосувалася відмови хорватської влади зарахувати податковий борг заявника його вимогами до держави. Заявник, адвокат, стверджував, що ця відмова та подальше виконавче провадження порушили його майнові права за статтею 1 Протоколу № 1 до Конвенції. Суд не встановив жодного порушення, наголосивши на праві держави забезпечувати сплату податків і її широкій свободі розсуду в цій сфері. ЄСПЛ дійшов висновку, що відмова зарахувати борги була законною згідно з національним законодавством і не покладала непропорційного тягаря на заявника.
Рішення структуровано наступним чином: Воно починається зі вступу, в якому викладено скаргу заявника. Далі детально описуються факти справи, включаючи податковий аудит, який виявив несплачені податки заявника, його прохання зарахувати борг його вимогами до держави та подальше виконавче провадження. У рішенні також представлено відповідну національну правову базу та практику, зосереджуючись на Загальному податковому законі та пов’язаних з ним постановах. Потім Суд оцінює прийнятність заяви, розглядаючи аргументи Уряду щодо вичерпання внутрішніх засобів захисту та значного недоліку. Нарешті, Суд розглядає суть справи, враховуючи аргументи обох сторін і роблячи висновок про відсутність порушення статті 1 Протоколу № 1. У тексті не згадуються жодні зміни порівняно з попередніми версіями.
Найважливіші положення цього рішення підкреслюють баланс між майновими правами особи та повноваженнями держави щодо забезпечення виконання податкового законодавства. ЄСПЛ підтвердив, що держави мають широку свободу розсуду у сфері оподаткування. Він також підкреслив, що, хоча держави, як правило, повинні виконувати свої зобов’язання, не змушуючи заявників вдаватися до виконавчого провадження, цей принцип автоматично не вимагає зарахування податкових боргів проти інших державних боргів за відсутності чіткої правової основи. Акцент Суду на законності дій національних органів влади та відсутності непропорційного тягаря для заявника є ключовими висновками з цього рішення.
СПРАВА ЗАЇЧЕСКУ ТА ФЕЛТІЧЕНЯНУ ПРОТИ РУМУНІЇ
Це рішення стосується перегляду попереднього рішення у справі Заїческу та Фелтіченяну проти Румунії. Суд вирішив переглянути своє попереднє рішення після того, як румунський уряд повідомив, що одна із заявниць, пані Ана Фелтіченяну, померла до винесення первісного рішення. Суд визнає, що смерть заявниці є новою обставиною, яка має вирішальний вплив і не була відома на момент винесення первісного рішення. Отже, Суд вирішив виключити заяву, що стосується померлої заявниці, та присудив заявнику, який залишився, повну суму відшкодування судових витрат і видатків, яка спочатку була призначена обом.
Структура рішення включає розділ процедури, в якому викладено передісторію справи та клопотання про перегляд, а також правове обґрунтування Суду. Основним положенням є рішення про перегляд рішення від 23 квітня 2024 року у зв’язку зі смертю другої заявниці. Суд також вирішив виключити частину заяви, що стосується другої заявниці, оскільки жоден із спадкоємців не виявив зацікавленості у продовженні справи. Крім того, рішення передбачає, що перший заявник отримає повну суму у розмірі 8 500 євро на відшкодування судових витрат і видатків, а також відсотки за прострочення платежу, виходячи з граничної кредитної ставки Європейського центрального банку плюс три відсоткові пункти.
Найважливішим положенням є рішення Суду про перегляд первісного рішення на підставі нововиявленого факту смерті другої заявниці. Це підкреслює прихильність Суду до процесуальної справедливості та його готовність виправляти помилки, коли з’являється нова важлива інформація. Рішення також роз’яснює практику Суду щодо виключення заяв, коли заявник помирає і жоден із спадкоємців не бажає продовжувати провадження, якщо немає особливих обставин, пов’язаних з повагою до прав людини.
СПРАВА GAŠPARINI ПРОТИ ХОРВАТІЇ
Ось розбір рішення у справі Gašparini проти Хорватії:
1. **Суть рішення:**
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) встановив, що Хорватія порушила статтю 6 § 1 Конвенції (право на справедливий суд), оскільки заявнику, Івану Гашпаріні, було відмовлено в доступі до суду для оскарження дисциплінарного заходу, накладеного його мисливським товариством. Цей захід, дворічна заборона на полювання, був визнаний значним обмеженням його членських прав. ЄСПЛ наголосив, що, хоча асоціації мають автономію, повна відмова в судовому перегляді такого суттєвого дисциплінарного стягнення є непропорційною. Суд присудив заявнику 4000 євро за нематеріальну шкоду та запропонував поновити внутрішнє провадження як форму відшкодування.
2. **Структура та основні положення:**
* **Предмет:** Справа стосується неможливості заявника оскаржити дисциплінарний захід (заборону на полювання), накладений його мисливським товариством, у хорватських судах.
* **Дисциплінарне провадження:** Мисливське товариство наклало на заявника дворічну заборону на полювання за завдання шкоди репутації товариства.
* **Цивільне провадження:** Внутрішні суди визнали цивільний позов заявника проти товариства неприйнятним, оскільки вони вважали, що не мають юрисдикції.
* **Конституційна скарга:** Конституційний суд відхилив скаргу заявника, відрізнивши цю справу від попередньої (Lovrić проти Хорватії).
* **Скарги до ЄСПЛ:** Заявник скаржився за статтями 6 § 1 та 13 Конвенції на неможливість оскаржити дисциплінарний захід у суді.
* **Оцінка Суду:**
* **Прийнятність:** Суд визнав статтю 6 § 1 застосовною, вважаючи право на полювання “цивільним правом”. Він відхилив заперечення Уряду про те, що заява була передчасною.
* **Суть справи:** Суд встановив порушення статті 6 § 1, вважаючи, що повна відмова в доступі до суду була непропорційною, що погіршує суть права на доступ до суду.
* **Стаття 41 (Справедлива сатисфакція):** Суд присудив заявнику 4000 євро за нематеріальну шкоду та запропонував поновити внутрішнє провадження.
3. **Основні положення для використання:**
* **Право на доступ до суду:** Рішення підсилює принцип, згідно з яким, хоча асоціації мають автономію, члени повинні мати доступ до суду для оскарження значних дисциплінарних заходів, які впливають на їхні права.
* **Пропорційність:** Обмеження права на доступ до суду повинні бути пропорційними законній меті, яку переслідують. Повна відмова в доступі, як правило, неприйнятна для суттєвих порушень правил асоціації.
* **Цивільне право:** ЄСПЛ підтверджує, що право на полювання може вважатися “цивільним правом” відповідно до статті 6 Конвенції, що робить цю статтю застосовною у спорах, пов’язаних з мисливськими правами в межах асоціацій.
* **Поновлення провадження:** Суд припускає, що поновлення внутрішнього провадження є відповідною формою відшкодування у випадках, коли встановлено порушення Конвенції.
СПРАВА GOSPOČIĆ ПРОТИ ХОРВАТІЇ
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) виніс рішення у справі Gospočić проти Хорватії, що стосується порушення права заявниці на свободу вираження поглядів. Заявницю було кримінально засуджено за дифамацію після того, як вона зробила образливі заяви про своїх сусідів, звинувативши їх у злочинності в мафії з головою міста. ЄСПЛ встановив, що хорватські суди не змогли належним чином збалансувати право заявниці на свободу вираження поглядів з правом її сусідів на репутацію. Суд дійшов висновку, що кримінальне покарання, накладене на заявницю, було непропорційним і що національні суди не застосували стандарти, що відповідають статті 10 Конвенції.
Рішення структуровано наступним чином: воно починається з фактів справи, викладаючи скарги заявниці та провадження у національних судах. Потім розглядається прийнятність заяви, беруться до уваги заперечення Уряду щодо обсягу заяви та вичерпання національних засобів захисту. Далі Суд переходить до суті справи, оцінюючи, чи становив обвинувальний вирок заявниці порушення статті 10 Конвенції. Нарешті, рішення стосується застосування статті 41 Конвенції, щодо справедливої сатисфакції, де Суд присуджує заявниці компенсацію за моральну шкоду, а також витрати і видатки. Немає жодних ознак змін порівняно з попередніми версіями рішення.
Найважливішими положеннями цього рішення є положення, що стосуються збалансування між свободою вираження поглядів та правом на репутацію, важливість процесуальних гарантій для відповідачів у справах про дифамацію та оцінка пропорційності кримінальних санкцій у справах про дифамацію. Суд наголосив, що національні суди повинні проводити належну оцінку пропорційності, враховуючи конкретні обставини справи та те, чи буде достатньо цивільно-правових засобів захисту. Це рішення підсилює принцип, згідно з яким кримінальні санкції за дифамацію повинні бути зарезервовані для серйозних випадків і не повинні надмірно обмежувати свободу вираження поглядів.
СПРАВА “ХУРАЛ І ЗЕЙНАЛОВ ПРОТИ АЗЕРБАЙДЖАНУ”
Ось розбір справи “Хурал і Зейналов проти Азербайджану”:
1. **Суть рішення:**
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) розглянув скаргу азербайджанської газети “Хурал” та її головного редактора Аваза Зейналова щодо позову про наклеп. Позов виник у зв’язку зі статтями, опублікованими “Хуралом”, у яких стверджувалося про незаконну діяльність і неналежне управління на пивоварній компанії. Азербайджанські суди винесли рішення проти газети, зобов’язавши її опублікувати спростування і виплатити компенсацію. ЄСПЛ визнав головного редактора не жертвою у справі, оскільки рішення національних судів не накладали на нього жодних зобов’язань. ЄСПЛ дійшов висновку, що не було порушення статті 10 Конвенції (свобода вираження поглядів) щодо газети, оскільки вона не змогла обґрунтувати серйозні фактичні твердження, зроблені у своїх статтях.
2. **Структура та основні положення:**
* Рішення починається з викладу передісторії справи, включаючи сторони, залучені до справи, та суть скарги.
* У ньому детально описуються факти справи, зокрема зміст статей, опублікованих “Хуралом”, і подальші цивільні провадження в Азербайджані.
* Далі Суд розглядає питання прийнятності заяви, розрізняючи газету та її головного редактора.
* У рішенні згадуються усталені принципи щодо свободи вираження поглядів і дифамації, взяті з попередньої практики ЄСПЛ.
* Суть рішення полягає в оцінці того, чи було втручання у свободу вираження поглядів газети виправданим відповідно до статті 10 Конвенції, включаючи аналіз суспільного інтересу, фактичної основи тверджень і пропорційності покарання.
* Суд наголошує, що газета не вжила достатніх заходів для перевірки серйозних фактичних тверджень і не надала доказів на підтримку своїх тверджень під час провадження у національних судах.
* Рішення завершується постановою Суду, яким скаргу газети визнано прийнятною, але не встановлено порушення статті 10.
3. **Основні положення для використання:**
* Рішення підкреслює важливість відповідальної журналістики, особливо при публікації серйозних фактичних тверджень.
* Воно підкреслює необхідність для журналістів вживати заходів для перевірки інформації та бути готовими продемонструвати достатню фактичну основу для своїх тверджень, навіть захищаючи журналістські джерела.
* Аналіз ЄСПЛ дає вказівки щодо того, як збалансувати свободу вираження поглядів із захистом репутації, наголошуючи на важливості суспільного інтересу та характеру тверджень.
* Рішення підтверджує, що просте посилання на захист джерел не може звільнити газету від обов’язку довести правдивість або продемонструвати достатню фактичну основу для серйозних звинувачень фактичного характеру.
СПРАВА “МАЛЬКЕВИЧ ТА ІНШІ ПРОТИ СПОЛУЧЕНОГО КОРОЛІВСТВА”
Нижче наведено аналіз рішення Європейського суду з прав людини у справі “Малькевич та інші проти Сполученого Королівства”:
1. **Суть рішення:**
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) встановив, що Сполучене Королівство порушило статтю 10 (свобода вираження поглядів) Європейської конвенції з прав людини через можливість відшкодування “гонорарів за успіх” у справах про дифамацію. Справа стосувалася польського видавця журналу у Великій Британії, який зіткнувся зі значними судовими витратами через угоду про умовну оплату послуг (CFA), згідно з якою адвокати позивача мали право на гонорар за успіх у разі виграшу справи. Суд визнав, що потенціал високих витрат, включаючи ці гонорари за успіх, створив стримуючий ефект на свободу вираження поглядів, навіть незважаючи на те, що заявники врегулювали справу до фактичної сплати гонорарів. Це рішення спирається на попередні рішення, зокрема на рішення у справі *MGN Limited*, підтверджуючи принцип, згідно з яким можливість відшкодування гонорарів за успіх може непропорційно обтяжувати медіа-відповідачів і перешкоджати їхній здатності вільно публікувати. Суд відхилив ширшу скаргу щодо режиму витрат на захист від дифамації у Великій Британії, але присудив заявникам 5 000 євро за нематеріальну шкоду.
2. **Структура та основні положення:**
* **Предмет:** Ключовим питанням є сумісність гонорарів за успіх у CFA зі статтею 10 Конвенції, зокрема в контексті медіа-відповідачів.
* **Передісторія:** Заявники, які видавали польськомовний журнал, були притягнуті до відповідальності за дифамацію. Вони зіткнулися з високими потенційними судовими витратами через CFA позивача, яка включала 100% гонорар за успіх.
* **Національне провадження:** Справа пройшла кілька рівнів судових інстанцій Великобританії, включаючи Верховний суд, який призначив повторний судовий розгляд. Заявники зрештою врегулювали справу через фінансові обмеження.
* **Прийнятність:** Уряд Великої Британії стверджував, що заявники не є “жертвами”, оскільки вони врегулювали справу і не сплачували гонорар за успіх. Суд відхилив це, зазначивши, що ризик надмірних витрат вплинув на рішення про врегулювання.
* **Суть справи:** Суд встановив, що можливість відшкодування гонорарів за успіх втручалася у права заявників, передбачені статтею 10. Він посилався на рішення у справі *MGN Limited*, яке встановило, що такі гонорари можуть бути непропорційними.
* **Режим витрат:** Суд відмовився розглядати ширшу скаргу щодо режиму витрат на захист від дифамації у Великій Британії, зосередившись виключно на питанні CFA.
* **Стаття 41 (Справедлива сатисфакція):** Суд присудив заявникам 5 000 євро за нематеріальну шкоду, але відхилив їхню вимогу про відшкодування матеріальної шкоди та витрат через недостатню документацію.
3. **Ключові положення для використання:**
* **Статус жертви:** Рішення роз’яснює, що врегулювання справи автоматично не позбавляє заявника права стверджувати, що він є жертвою порушення статті 10, якщо ризик надмірних витрат (включаючи гонорари за успіх) відіграв роль у рішенні про врегулювання.
* **Посилання на *MGN Limited*:** Суд підтверджує принцип, встановлений у рішенні *MGN Limited*, про те, що можливість відшкодування гонорарів за успіх може бути непропорційним втручанням у свободу вираження поглядів для медіа-відповідачів. Він наголошує, що лише “екстремальні” випадки виходять за межі цього загального правила.
* **Стримуючий ефект:** Рішення підкреслює стримуючий ефект, який високі потенційні судові витрати, включаючи гонорари за успіх, можуть мати на свободу вираження поглядів, навіть якщо ці гонорари зрештою не сплачуються.
Це рішення підсилює позицію ЄСПЛ щодо потенційного надмірного обмеження свободи вираження поглядів гонорарами за успіх, особливо для засобів масової інформації, які стикаються з позовами про дифамацію.
СПРАВА “САКА ПРОТИ ТУРЕЧЧИНИ”
Ось аналіз рішення у справі “Сака проти Туреччини” від Європейського суду з прав людини:
**1. Суть рішення:**
Справа стосується справедливості кримінального провадження проти пана Ріфата Саки, якого було засуджено за допомогу та підбурювання до діяльності РПК. Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) встановив порушення статті 6 § 1 Конвенції (право на справедливий суд), оскільки турецькі суди не надали належним чином обґрунтованого рішення. Зокрема, національні суди посилалися на первинні свідчення, надані свідком (М.Г.) під час розслідування, ігноруючи при цьому пізніші свідчення, надані тим самим свідком під час судового розгляду, які могли свідчити про те, що заявник діяв зі страху. ЄСПЛ наголосив, що суд першої інстанції не пояснив належним чином, чому він вирішив покладатися на первинні свідчення, і не розглянув ключове питання про те, чи вплинув примус на дії заявника.
**2. Структура та основні положення:**
* **Предмет:** У рішенні чітко визначено основне питання як ймовірна несправедливість кримінального провадження через відсутність обґрунтованого рішення національних судів.
* **Передісторія:** У ньому викладено послідовність подій, починаючи з первинного обвинувального акту проти заявника, його виправдання Судом присяжних Діярбакира, подальшого скасування виправдувального вироку Касаційним судом і остаточного засудження заявника.
* **Обґрунтування національних судів:** У рішенні висвітлено обґрунтування, надане національними судами, зокрема посилання суду першої інстанції на первинні свідчення М.Г. поліції та підтвердження Касаційним судом обвинувального вироку.
* **Аргументи заявника:** У рішенні підсумовано аргументи заявника, включаючи суперечності у свідченнях М.Г. та неврахування можливості того, що заявник діяв під примусом.
* **Позиція Уряду:** У ньому представлено контраргументи уряду Туреччини, який стверджує, що національні суди належним чином оцінили докази і що заявник ніколи не стверджував, що його залякували.
* **Оцінка Суду:** Оцінка ЄСПЛ починається з повторення загальних принципів щодо права на обґрунтоване рішення. Потім він застосовує ці принципи до конкретних фактів справи, встановивши, що національні суди не розглянули належним чином важливі питання, порушені заявником, і недостатньо обґрунтували посилання на конкретні докази.
* **Стаття 41:** Розглядає застосування статті 41 Конвенції щодо справедливої сатисфакції. Суд присудив заявнику 6 000 євро відшкодування моральної шкоди.
**3. Основні положення для використання:**
* **Право на обґрунтоване рішення:** Рішення підкреслює важливість надання судами чіткого та належного обґрунтування своїх рішень, особливо у кримінальних справах.
* **Оцінка суперечливих заяв:** Воно підкреслює необхідність для національних судів пояснювати свою перевагу досудовим заявам над заявами, зробленими під час судового розгляду, особливо коли є суперечності.
* **Розгляд ключових питань:** У рішенні наголошується, що суди повинні розглядати всі важливі питання, порушені відповідачем, включаючи потенційні засоби захисту, такі як примус.
* **Принцип субсидіарності:** ЄСПЛ повторює, що він не повинен підміняти власну оцінку доказів оцінкою національних судів, а скоріше забезпечувати справедливість провадження.
* **Справедлива сатисфакція:** Суд присудив 6 000 євро відшкодування моральної шкоди, плюс будь-який податок, який може бути нарахований.
СПРАВА САМАДОВА ТА НАДЖАФОВОЇ ПРОТИ АЗЕРБАЙДЖАНУ
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) виніс рішення у справі *Самадов та Наджафова проти Азербайджану*, що стосується знесення майна заявників та їх виселення державними органами. Заявники скаржилися, що експропріація була незаконною, а компенсація – неадекватною. Суд встановив порушення статті 8 Конвенції, що стосується права на повагу до приватного та сімейного життя, житла та кореспонденції, через відсутність правової підстави для виселення заявників. Суд відхилив скаргу за статтею 1 Протоколу № 1, встановивши, що заявники не мали визнаних майнових прав на відповідні будинки. Він також вирішив, що немає потреби розглядати скаргу за статтею 6 Конвенції, щодо права на справедливий судовий розгляд.
Рішення структуровано наступним чином: Воно починається з процесуальної історії, викладаючи факти справи, включаючи життєві обставини заявників, процес експропріації та провадження у внутрішніх судах. Далі Суд розглядає об’єднання заяв, а потім оцінює передбачувані порушення статті 1 Протоколу № 1 та статті 8 Конвенції. Нарешті, він розглядає інші передбачувані порушення та застосування статті 41 Конвенції щодо справедливої сатисфакції. Рішення завершується рішенням Суду, яким Азербайджан зобов’язано виплатити кожному заявнику 4500 євро за моральну шкоду та 1000 євро за витрати та видатки.
Основним положенням рішення є встановлення порушення статті 8 Конвенції. Суд наголосив, що виселення заявників не ґрунтувалося на рішенні суду чи будь-якому іншому правовому приписі, що робить його несумісним із верховенством права. Це підкреслює важливість належної правової процедури та правової основи, коли державні органи втручаються у право особи на повагу до її житла. Суд також уточнив свою позицію щодо того, що становить “майно” згідно зі статтею 1 Протоколу № 1, особливо у справах, що стосуються несанкціонованого будівництва або тимчасового користування майном.
СПРАВА ЯЛДИЗ ПРОТИ ТУРЕЧЧИНИ
Ось аналіз рішення у справі Ялдиз проти Туреччини від Європейського суду з прав людини:
**1. Суть рішення:**
Європейський суд з прав людини визнав Туреччину винною у порушенні статті 6 § 1 Конвенції (право на справедливий суд) через відсутність обґрунтованого рішення у справі про засудження заявника за членство в озброєній терористичній організації (РПК). Суд встановив, що національний суд (Десятий кримінальний суд Ізміра) не надав індивідуальної оцінки доказів проти пана Ялдиза, натомість запропонував узагальнене резюме, яке недостатньо пов’язувало докази з його конкретними діями. Суд наголосив, що хоча використання подібних обґрунтувань для осіб, які перебувають в ідентичних ситуаціях, є прийнятним, необхідне індивідуальне пояснення, коли підсудні вчинили різні дії. ЄСПЛ присудив заявнику 6 000 євро відшкодування моральної шкоди.
**2. Структура та основні положення:**
* **Предмет:** Чітко зазначено, що справа стосується ймовірного порушення статті 6 § 1 через відсутність обґрунтованого рішення.
* **Передісторія:** Детально описуються звинувачення, висунуті заявнику, докази, представлені проти нього (демонстрації, свідчення свідків, телефонні розмови), і початковий обвинувальний вирок суду першої інстанції.
* **Національне провадження:** Описується процес оскарження, включаючи аргументи заявника про те, що суд першої інстанції не встановив зв’язку між доказами та його індивідуальними обставинами.
* **Оцінка Суду:**
* **Прийнятність:** Розглядає та відхиляє аргумент уряду про те, що скаргу слід визнати неприйнятною.
* **Суть справи:**
* Підсумовує подання заявника та уряду.
* Повторює загальні принципи статті 6 § 1 щодо права на обґрунтоване рішення, посилаючись на попередню судову практику.
* Аналізує рішення суду першої інстанції, підкреслюючи відсутність індивідуальної оцінки та невдачу у встановленні чіткого зв’язку між доказами та діями заявника.
* Уточнює, що роль Суду полягає не в оцінці достатності доказів, а в перевірці того, чи достатньо національні суди обґрунтували свої рішення про засудження.
* **Стаття 41 (Справедлива сатисфакція):** Розглядає вимоги заявника щодо матеріальної та моральної шкоди, а також витрат і видатків, присуджуючи 6 000 євро відшкодування моральної шкоди та пропонуючи повторний розгляд справи як найбільш прийнятну форму відшкодування.
**3. Основні положення для практичного використання:**
* **Індивідуальна оцінка:** Рішення підкреслює важливість того, щоб національні суди надавали індивідуальну оцінку доказів у кримінальних справах, особливо коли залучено кілька обвинувачених. Це означає, що суди повинні чітко пояснювати, як докази конкретно стосуються дій і вини кожного обвинуваченого.
* **Обов’язок наводити мотиви:** Рішення підсилює принцип, згідно з яким рішення повинні адекватно викладати мотиви, на яких вони ґрунтуються. Це особливо важливо у справах, що стосуються серйозних звинувачень, таких як членство в терористичній організації.
* **Роль ЄСПЛ:** Суд уточнює, що він не буде діяти як орган четвертої інстанції для переоцінки доказів, а зосередиться на тому, чи надали національні суди достатнє обґрунтування для своїх рішень.
* **Відшкодування:** Суд припускає, що у випадках, коли встановлено порушення статті 6 § 1, повторний розгляд справи часто є найбільш прийнятною формою відшкодування.
СПРАВА ЗАКІЄВ ПРОТИ АЗЕРБАЙДЖАНУ
Ось аналіз рішення у справі Закієв проти Азербайджану від Європейського суду з прав людини:
1. **Суть рішення:**
Справа стосувалася нібито незаконного відчуження квартири заявника в Баку державними органами для будівництва Центру Гейдара Алієва. Заявник скаржився, що знесення його квартири та пов’язана з цим компенсація не були законними, що порушувало його майнові права. Суд встановив, що відчуження не було здійснено з дотриманням «умов, передбачених законом», що призвело до порушення статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції. Хоча заявник отримав нову, більшу квартиру, Суд зосередився на відсутності юридичної відповідності у процесі відчуження. Суд присудив заявнику 3000 євро відшкодування моральної шкоди, але відхилив вимоги щодо матеріальної шкоди, а також витрат і видатків.
2. **Структура та основні положення:**
* **Предмет справи:** У цьому розділі викладено фактичні обставини, включаючи право власності заявника на квартиру, її знесення державними органами та надану компенсацію.
* **Оцінка Суду:** Це ядро рішення, де Суд аналізує скарги заявника відповідно до статті 1 Протоколу № 1. Він посилається на усталені принципи з попередніх справ щодо права на мирне володіння майном і вимоги про те, щоб будь-яке втручання державного органу було законним. Суд дійшов висновку, що відчуження не було здійснено з дотриманням закону.
* **Інші скарги:** Суд розглядає скарги заявника відповідно до статті 6 (право на мотивоване рішення) і статті 8 (право на повагу до житла), але вирішує, що, встановивши порушення статті 1 Протоколу № 1, немає потреби розглядати їх далі.
* **Застосування статті 41 Конвенції:** Цей розділ стосується справедливої сатисфакції. Суд відхиляє вимоги заявника щодо відшкодування матеріальної шкоди, а також витрат і видатків, але присуджує 3000 євро відшкодування моральної шкоди.
3. **Основні положення для використання:**
* **Законне відчуження:** У рішенні підкреслюється, що будь-яке відчуження майна державними органами має здійснюватися в суворій відповідності до закону. Це включає належний дозвіл, дотримання юридичних процедур і справедливу компенсацію.
* **Тягар доказування:** Держава несе тягар доказування того, що відчуження було законним.
* **Справедлива сатисфакція:** Хоча Суд визнав порушення прав заявника, він присудив компенсацію лише за моральну шкоду, наголошуючи на важливості надання достатніх доказів матеріальних збитків і витрат/видатків.
Сподіваюся, цей детальний опис буде корисним.
