СПРАВА KRPELÍK ПРОТИ ЧЕСЬКОЇ РЕСПУБЛІКИ
Ось розклад рішення Європейського суду з прав людини у справі Krpelík проти Чеської Республіки:
1. **Суть рішення:**
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) встановив, що Чеська Республіка порушила статтю 6 §§ 1 та 3(c) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на справедливий суд) у справі пана Олдржіха Крпеліка, який має інтелектуальну інвалідність. Суд дійшов висновку, що кримінальне засудження пана Крпеліка було несправедливим, оскільки йому не було надано правову допомогу під час досудових допитів у поліції та виїзду на місце події, незважаючи на його вразливість через інвалідність. Суд наголосив на тому, що влада не забезпечила, щоб пан Крпелік повністю розумів своє право на правове представництво та наслідки відмови від цього права. Посилання національних судів на самовикривальні заяви, зроблені без правової допомоги, у поєднанні з недостатньою перевіркою відмови від його права на адвоката, призвели до загалом несправедливого судового розгляду. Суд присудив пану Крпеліку 3000 євро за нематеріальну шкоду та 800 євро за витрати та видатки.
2. **Структура та основні положення:**
* **Вступ:** Коротко представляє справу, підкреслюючи заяву заявника про несправедливий судовий розгляд через відсутність правової допомоги під час первинних допитів у поліції та виїзду на місце події, враховуючи його інтелектуальну інвалідність.
* **Факти:** Підсумовує фактичні обставини, включаючи арешт заявника, досудове провадження, кримінальний процес, а також відповідну правову базу та практику.
* **Досудове провадження:** Деталізує події, що передували судовому розгляду, включаючи арешт заявника, допит у поліції, виїзд на місце події та висунуті обвинувачення. Зазначається, що заявника було поінформовано про його права, але допитано без адвоката.
* **Кримінальний процес:** Описує судовий процес, включаючи заяви заявника, експертні висновки щодо його розумової дієздатності та первинний виправдувальний вирок суду, який згодом було скасовано.
* **Відповідна правова база та практика:** Викладає відповідні статті Кримінально-процесуального кодексу, практику національних судів, а також матеріали міжнародного та Європейського Союзу.
* **Конвенція про права осіб з інвалідністю:** Цитує статті, пов’язані з доступністю та доступом до правосуддя.
* **Комітет ООН з прав осіб з інвалідністю:** Посилається на справи та загальні зауваження, які підкреслюють необхідність процедурних пристосувань та навчання для працівників органів юстиції.
* **Управління Верховного комісара ООН з прав людини:** Включає доповідь про право на доступ до правосуддя згідно зі статтею 13 КПІ.
* **Спеціальний доповідач з питань прав осіб з інвалідністю:** Приймає Міжнародні принципи та керівні настанови щодо доступу до правосуддя для осіб з інвалідністю, зокрема, щодо статті 13 КПІ.
* **Європейський Союз:** Цитує Директиву 2013/48/ЄС про право на доступ до адвоката у кримінальному провадженні.
* **Право:**
* **Передбачуване порушення статті 6 §§ 1 та 3 (c) Конвенції:** Представляє скаргу заявника про те, що його засудження ґрунтувалося на зізнанні, зробленому без правової допомоги, що порушує його право на справедливий суд.
* **Прийнятність:** Оголошує заяву прийнятною.
* **Суть справи:**
* **Подання сторін:** Підсумовує аргументи, висунуті заявником та урядом.
* **Оцінка Суду:** Аналізує справу на основі загальних принципів статті 6 Конвенції. Він встановлює, що право заявника на правову допомогу було неналежним чином обмежено і що судовий розгляд був несправедливим.
* **Застосування статті 41 Конвенції:** Обговорює питання справедливої сатисфакції, включаючи відшкодування збитків та витрат.
* **Збитки:** Присуджує заявнику 3000 євро у відношенні до нематеріальної шкоди.
* **Витрати та видатки:** Присуджує заявнику 800 євро у відношенні до витрат та видатків, понесених у Суді.
* **З цих причин Суд:** Формально оголошує заяву прийнятною, постановляє, що мало місце порушення статті 6 § 3 (c) у поєднанні зі статтею 6 § 1 Конвенції, та визначає виплати, які має здійснити держава-відповідач.
3. **Основні положення для використання:**
* **Вразливість та інтелектуальна інвалідність:** Рішення підкреслює, що особи з інтелектуальною інвалідністю вважаються особливо вразливими у кримінальному провадженні, що вимагає спеціальних процесуальних гарантій.
* **Відмова від прав:** Будь-яка відмова від права на правову допомогу вразливою особою має бути недвозначною та зробленою з повним усвідомленням наслідків, що забезпечується владою.
* **Позитивні зобов’язання влади:** Влада має позитивний обов’язок вживати додаткових заходів для забезпечення того, щоб вразливі особи розуміли свої права, можливо, шляхом надання відповідних форм допомоги, таких як прості для читання матеріали або посередники.
* **Справедливий суд:** Рішення підкреслює, що справедливий суд включає не лише розуміння характеру та наслідків судового розгляду, але й здатність достатньо розуміти природу своїх прав та ефективно їх здійснювати.
* **Оцінка здатності відмовитися:** Національні суди повинні оцінювати здатність особи до дійсної відмови від свого права на правову допомогу, а не лише її здатність постати перед судом.
* **Виключення доказів:** Докази, отримані під час досудового провадження без правової допомоги, повинні бути виключені, якщо не було дійсної відмови від права на таку допомогу.
* **Засоби правового захисту:** Рішення підкреслює, що будь-яка шкода, заподіяна на досудовій стадії, має бути усунена в подальшому провадженні для забезпечення загальної справедливості.
Це рішення підсилює важливість захисту прав вразливих осіб у кримінальному провадженні та надає вказівки щодо того, як влада повинна забезпечити справедливий судовий розгляд для осіб з інтелектуальною інвалідністю.
Сподіваюся, це допоможе!
СПРАВА T.H. ПРОТИ ЧЕСЬКОЇ РЕСПУБЛІКИ
Нижче наведено аналіз рішення Європейського суду з прав людини у справі T.H. проти Чеської Республіки:
1. **Суть рішення:**
Справа стосується заявника-трансгендера в Чеській Республіці, який ідентифікує себе як небінарна особа і прагнув змінити свій персональний числовий код (номер свідоцтва про народження) в національному посвідченні особи, щоб відобразити жіночу стать, оскільки нейтральний варіант був недоступний. Чеське законодавство вимагало операції зі зміни статі, включаючи стерилізацію, для такої зміни. Суд встановив, що ця вимога порушує статтю 8 Європейської конвенції з прав людини (право на повагу до приватного життя). Суд підкреслив, що встановлення юридичного визнання нової гендерної ідентичності за умови проходження операції, яка тягне за собою стерилізацію, ставить трансгендерних осіб у “неможливу дилему”, порушуючи їхнє право на фізичну недоторканність.
2. **Структура та основні положення:**
* **Вступ:** Коротко окреслює предмет справи: вимога операції зі зміни статі для зміни персонального числового коду, що позначає стать.
* **Факти:** Детально описує біографію заявника, включаючи його небінарну гендерну ідентичність, його відмову від операції зі зміни статі через побоювання щодо медичних ускладнень, а також його неодноразові прохання змінити свій персональний числовий код.
* **Відповідна правова база та практика:** Надає огляд відповідного внутрішнього законодавства та практики, включаючи положення Цивільного кодексу, Закону про конкретні медичні послуги та Закону про реєстр населення.
* **Європейське та міжнародне право та практика:** Включає резолюції та звіти Парламентської асамблеї Ради Європи (ПАРЄ), Комісара з прав людини Ради Європи, Європейського комітету з соціальних прав та Спеціального доповідача ООН з питань тортур.
* **Право:**
* **Передбачуване порушення статті 8 Конвенції:** Заявник скаржився на відмову влади задовольнити його прохання про зміну “маркера статі/гендеру” та номера свідоцтва про народження на підставі того, що він не пройшов незворотну операцію, передбачену внутрішнім законодавством для зміни статі.
* **Прийнятність:** Суд зазначає, що ця скарга не є ні явно необґрунтованою, ні неприйнятною на будь-яких інших підставах, перелічених у статті 35 Конвенції.
* **Суть справи:** Оцінює подання сторін, включаючи аргументи заявника про те, що вимога стерилізації порушує статтю 3, та аргументи уряду про те, що рішення внутрішніх судів були обґрунтованими.
* **Оцінка Суду:**
* **Обсяг справи:** Суд на початку зазначає, що заявник посилався як на статтю 3, так і на статтю 8.
* **Загальні принципи:** Суд повторює, що право на повагу до приватного життя відповідно до статті 8 Конвенції поширюється на гендерну ідентичність як складову особистої ідентичності.
* **Застосування загальних принципів до даної справи:** Суд зазначає, що відповідно до чеського законодавства трансгендерні люди мають можливість визнати свою гендерну переорієнтацію та внести зміни до записів про цивільний стан.
* **Передбачуване порушення статті 14 Конвенції, що розглядається у поєднанні зі статтями 3 та 8:** Відповідно до статті 14 Конвенції, що розглядається у поєднанні зі статтями 3 та 8, заявник скаржився, що він був змушений неодноразово та мимоволі розкривати свою гендерну ідентичність (“камінг-аут”) кожного разу, коли йому доводилося пред’являти свої документи, що посвідчують особу.
* **Застосування статті 41 Конвенції:** Розглядає застосування статті 41 Конвенції, яка передбачає справедливу сатисфакцію потерпілій стороні, якщо Суд встановить порушення Конвенції.
* **Постанови:** Оголошує заяву прийнятною; Встановлює, що було порушено статтю 8 Конвенції; Встановлює, що немає необхідності розглядати скаргу за статтею 14 Конвенції; Встановлює, що встановлення порушення саме по собі є достатньою справедливою сатисфакцією за будь-яку нематеріальну шкоду, заподіяну заявнику.
3. **Основні положення для практичного використання:**
* **Порушення статті 8:** Основним висновком є те, що вимога операції зі зміни статі, включаючи стерилізацію, як умови для юридичного визнання гендеру, порушує статтю 8 Конвенції.
* **Позитивне зобов’язання:** Суд підтверджує позитивне зобов’язання держави забезпечити швидкі, прозорі та доступні процедури зміни зареєстрованого маркера статі/гендеру трансгендерних осіб.
* **Вузька межа розсуду:** Суд наголошує, що держави мають вузьку межу розсуду, коли на карту поставлено особливо важливий аспект існування чи ідентичності особи.
* **Актуальність міжнародних стандартів:** Суд бере до уваги міжнародні стандарти та погляди різних органів Ради Європи, які критикували законодавство, що ставить визнання гендеру в залежність від стерилізації чи іншого обов’язкового медичного лікування.
* **Справедлива сатисфакція:** Суд вважає, що встановлення порушення саме по собі є достатньою справедливою сатисфакцією за будь-яку нематеріальну шкоду, заподіяну заявнику.
Це рішення підкреслює важливість поваги до прав трансгендерних осіб та забезпечення того, щоб процедури юридичного визнання гендеру відповідали стандартам прав людини.
. Це рішення може мати наслідки для України, особливо в контексті поточних обговорень та реформ, пов’язаних з правами трансгендерних осіб та юридичним визнанням гендерної ідентичності.
СПРАВА БОРОВІНСЬКИХ ТА ІНШІ ПРОТИ РОСІЇ
Ось розбір рішення у справі “Боровінських та інші проти Росії” від Європейського суду з прав людини:
1. **Суть рішення:**
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) постановив, що Росія порушила статтю 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у серії справ, що стосуються російських громадян, яких переслідували за висловлення антивоєнних настроїв та підтримки України. Заявників було покарано відповідно до російських законів, які криміналізували “дискредитацію” військових і поширення “фейкових новин”. ЄСПЛ встановив, що ці обмеження свободи вираження поглядів не були виправданими і були частиною ширших зусиль російської влади, спрямованих на придушення інакомислення, пов’язаного з війною в Україні. Суд також виявив порушення, пов’язані з незаконним затриманням, принципами справедливого судового розгляду та свободою зібрань. Суд зобов’язав Росію виплатити заявникам компенсацію за збитки та витрати.
2. **Структура та основні положення:**
* **Об’єднання заяв:** Суд вирішив розглянути 26 заяв разом через їхню подібну тематику.
* **Юрисдикція:** Суд заявив про свою юрисдикцію над справами, зазначивши, що події відбулися до того, як Росія перестала бути стороною Конвенції 16 вересня 2022 року. Він також заявив про юрисдикцію над справами, що виникли в Криму, враховуючи контроль Росії над регіоном з 18 березня 2014 року.
* **Порушення статті 10:** Суд послався на своє попереднє рішення у справі *Нової газети та інших проти Росії*, яке встановило практику придушення інакомислення, пов’язаного з війною в Україні. Він встановив, що обмеження свободи вираження поглядів заявників порушують статтю 10 Конвенції.
* **Інші порушення:** Суд виявив додаткові порушення за статтями 5, 6 та 11 Конвенції, на основі своєї усталеної практики, що стосуються таких питань, як незаконне затримання, відсутність неупередженості в судових процесах та непропорційні заходи проти учасників публічних заходів.
* **Решта скарг:** Суд вирішив, що немає необхідності окремо виносити рішення щодо інших скарг, включаючи ті, що підпадають під статтю 18, оскільки основні правові питання були вирішені.
* **Стаття 41 (Справедлива сатисфакція):** Суд присудив грошову компенсацію заявникам за матеріальну та моральну шкоду, а також витрати.
3. **Основні положення для використання:**
* **Обмеження свободи вираження поглядів:** Рішення підкреслює, що переслідування осіб за висловлення антивоєнних настроїв або підтримки України є порушенням статті 10, особливо коли такі переслідування базуються на нечітко визначених законах, таких як ті, що криміналізують “дискредитацію” військових.
* **Системне придушення інакомислення:** Посилання Суду на справу *Нової газети* підкреслює, що обмеження були частиною скоординованих зусиль, спрямованих на придушення інакомислення, пов’язаного з війною в Україні, а не законними заходами для захисту національної безпеки.
* **Незаконне затримання та справедливий судовий розгляд:** Рішення підкреслює важливість законних процедур затримання та принципів справедливого судового розгляду, особливо в провадженнях про адміністративні правопорушення.
* **Свобода зібрань:** Рішення підтверджує право на свободу мирних зібрань і підкреслює, що непропорційні заходи проти учасників публічних заходів можуть становити порушення статті 11.
* **Юрисдикція над Кримом:** Заява Суду про юрисдикцію над справами з Криму підтверджує, що Росія несе відповідальність за порушення прав людини в регіоні з березня 2014 року.
**** Це рішення особливо актуальне для українців, оскільки воно стосується придушення проукраїнських поглядів та антивоєнних протестів у Росії та на окупованих Росією територіях, підкреслюючи наслідки конфлікту для прав людини.
СПРАВА “ДМИТРІЄВСЬКИЙ ТА ІНШІ ПРОТИ РОСІЇ”
Це рішення стосується двох заяв проти Росії щодо обмежень свободи вираження поглядів і, в одному випадку, свободи об’єднання. Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) встановив порушення статті 10 Конвенції через те, що російські суди не змогли належним чином оцінити обмеження у світлі усталеної прецедентної практики Суду. Суд також встановив порушення статті 11 у зв’язку з розпуском асоціації заявника. ЄСПЛ підтвердив свою юрисдикцію, оскільки події відбулися до того, як Росія перестала бути стороною Конвенції 16 вересня 2022 року. Суд зобов’язав Росію виплатити заявникам зазначені суми відшкодування збитків.
Рішення структуровано наступним чином: воно починається з процедури, в якій викладено походження справи та повідомлення російського уряду. Далі представлено факти, включаючи перелік заявників та деталі їхніх скарг. Розділ “Право” стосується об’єднання заяв і юрисдикції Суду. Суть рішення полягає в аналізі передбачуваного порушення статті 10 з посиланням на попередні подібні справи, в яких Суд встановив порушення. У ньому також розглядаються інші передбачувані порушення відповідно до усталеної практики, зокрема щодо статті 11. Нарешті, у ньому викладено застосування статті 41, що стосується справедливої сатисфакції, і завершується рішенням Суду, включаючи розпорядження про виплату відшкодування збитків.
Основними положеннями рішення є висновки про порушення статті 10 (свобода вираження поглядів) і статті 11 (свобода об’єднання) Конвенції. Суд прямо заявляє, що національні суди не змогли оцінити питання відповідно до принципів, встановлених у прецедентній практиці Суду. Це підкреслює важливість дотримання національними судами усталеної юриспруденції ЄСПЛ при розгляді подібних справ. Рішення також підкреслює продовження юрисдикції Суду щодо справ, пов’язаних з подіями, що сталися до виходу Росії з Конвенції.
СПРАВА “ДОМАШНЄВ ТА ІНШІ ПРОТИ РОСІЇ”
Ось розбір рішення Європейського суду з прав людини у справі “Домашнєв та інші проти Росії”:
1. **Суть рішення:** Європейський суд з прав людини встановив порушення Росією статті 6 § 1 Конвенції (право на справедливий суд) через відсутність неупередженості в провадженнях у справах про адміністративні правопорушення, де не було сторони обвинувачення. Суд також встановив порушення щодо інших скарг на основі своєї усталеної практики, зокрема щодо незаконного позбавлення волі та обмеження свободи вираження поглядів, пов’язаних з публічними зібраннями. Ці порушення випливають з подій, які відбулися до того, як Росія припинила бути стороною Конвенції 16 вересня 2022 року, що дозволяє Суду зберігати юрисдикцію. Заявникам було присуджено суми відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
2. **Структура та основні положення:**
* Рішення стосується кількох заяв, об’єднаних разом через їх подібну тематику.
* Воно підтверджує юрисдикцію Суду щодо справ, які виникли до виходу Росії з Конвенції.
* Основний висновок полягає в порушенні статті 6 § 1 через відсутність сторони обвинувачення у справах про адміністративні правопорушення, посилаючись на справу “Карелін проти Росії” як на прецедент.
* Воно також визначає порушення, пов’язані з незаконним затриманням та свободою вираження поглядів, посилаючись на попередні справи, такі як “Буткевич проти Росії” та “Ельвіра Дмитрієва проти Росії”.
* Суд вирішив не розглядати окремо додаткові скарги, висловлені в одній із заяв, враховуючи, що основні правові питання вже були розглянуті.
* Рішення завершується розпорядженням про виплату Росією заявникам визначених сум відшкодування збитків.
3. **Ключові положення для використання:**
* **Неупередженість трибуналів:** Відсутність сторони обвинувачення у провадженнях у справах про адміністративні правопорушення вважається порушенням права на справедливий суд згідно зі статтею 6 § 1.
* **Незаконне позбавлення волі:** Дії, такі як незаконне затримання організаторів або учасників публічних зібрань, вважаються порушеннями.
* **Свобода вираження поглядів:** Обмеження права на свободу вираження поглядів, особливо в контексті публічних зібрань, можуть становити порушення.
* **Юрисдикція:** Суд зберігає юрисдикцію щодо справ, пов’язаних з подіями, які відбулися до виходу Росії з Конвенції.
Дайте мені знати, якщо вам потрібні додаткові відомості про будь-який конкретний аспект рішення.
СПРАВА «ДОМОЖИРОВ ТА ІНШІ ПРОТИ РОСІЇ»
Ось аналіз рішення Європейського суду з прав людини у справі «Доможиров та інші проти Росії»:
1. **Суть рішення:**
Це рішення стосується численних заяв проти Росії, пов’язаних із придушенням публічних зібрань та свободи вираження поглядів. Європейський суд з прав людини встановив, що Росія порушила статтю 11 Конвенції (свобода зібрань) через непропорційні заходи, вжиті проти організаторів та учасників публічних зібрань, такі як арешти та засудження за адміністративні правопорушення. Суд також виявив порушення, пов’язані з незаконним затриманням, відсутністю неупередженості в адміністративних провадженнях, поліцейськими обшуками та обмеженнями на висвітлення подій у засобах масової інформації. Ці порушення випливають з дій, вчинених до того, як Росія перестала бути стороною Конвенції 16 вересня 2022 року. Суд присудив грошову компенсацію заявникам за завдану шкоду.
2. **Структура та основні положення:**
* **Процедура:** Рішення стосується заяв, поданих проти Росії, при цьому СТАТТЯ 19 надала коментарі третьої сторони в одній справі.
* **Факти:** Рішення об’єднує численні заяви, що стосуються непропорційних заходів проти осіб, які брали участь у публічних зібраннях.
* **Об’єднання заяв:** Суд вирішив розглядати заяви спільно через їхню схожу тематику.
* **Юрисдикція:** Суд заявив про свою юрисдикцію щодо справ, оскільки події відбулися до виходу Росії з Конвенції.
* **Порушення статті 11:** Суд встановив, що заходи, вжиті проти заявників, такі як арешти та засудження, були непропорційними та порушували їхнє право на свободу зібрань.
* **Інші порушення:** Суд також виявив порушення, пов’язані з незаконним позбавленням волі, відсутністю сторони обвинувачення в адміністративних провадженнях, поліцейськими обшуками, обмеженнями свободи вираження поглядів та відсутністю зупиняючої дії апеляцій на адміністративне затримання.
* **Решта скарг:** Суд не вважав за необхідне розглядати додаткові скарги за статтями 6 та 8, враховуючи вже встановлені висновки про порушення.
* **Застосування статті 41:** Суд присудив конкретні суми заявникам як справедливу сатисфакцію за матеріальну та нематеріальну шкоду та відхилив решту вимог.
3. **Основні положення для використання:**
* **Порушення статті 11:** Рішення підкреслює важливість свободи зібрань і наголошує на тому, що держави не повинні використовувати непропорційні заходи для придушення публічних зібрань.
* **Незаконне затримання:** Рішення підкреслює необхідність законного та обґрунтованого затримання, особливо в контексті публічних зібрань.
* **Справедливе провадження:** Рішення підкреслює важливість неупередженості в адміністративних провадженнях, включаючи наявність сторони обвинувачення.
* **Свобода вираження поглядів:** Рішення захищає свободу засобів масової інформації висвітлювати публічні зібрання без необґрунтованого втручання.
* **Справедлива сатисфакція:** Рішення забезпечує основу для компенсації жертвам порушень Конвенції, пов’язаних зі свободою зібрань та пов’язаними з нею правами.
**** Це рішення є актуальним для України та українців, оскільки підкреслює важливість захисту свободи зібрань та вираження поглядів, принципів, які є особливо важливими в умовах триваючого конфлікту та політичної напруженості. Рішення слугує нагадуванням про необхідність дотримання стандартів прав людини навіть у складних обставинах.
СПРАВА “КАЛИНІЧЕВ ТА ІНШІ ПРОТИ РОСІЇ”
Ось розбір рішення у справі “Калінічев та інші проти Росії”:
1. **Суть рішення:**
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) виніс рішення проти Росії у справі “Калінічев та інші проти Росії”, що стосується численних заяв щодо придушення публічних зібрань і свободи вираження поглядів. Суд встановив, що Росія порушила статтю 11 Конвенції, яка гарантує свободу зібрань, через непропорційні заходи, вжиті проти організаторів і учасників публічних зібрань. Ці заходи включали арешти, адміністративні правопорушення та засудження. Крім того, Суд виявив порушення, пов’язані з незаконним затриманням, відсутністю неупередженості в судових провадженнях, обмеженнями свободи вираження поглядів та іншими порушеннями згідно з Конвенцією та її протоколами. Справи стосувалися різних форм протесту, включаючи мітинги на підтримку політичних діячів, протести проти війни в Україні та одиночні демонстрації. ЄСПЛ присудив грошову компенсацію заявникам за матеріальну та моральну шкоду.
2. **Структура та основні положення:**
* **Процедура:** Рішення стосується кількох заяв, поданих проти Росії, які згодом були об’єднані через схожість предмету.
* **Факти:** Факти стосуються скарг осіб, які зіткнулися з непропорційними заходами за організацію або участь у публічних зібраннях.
* **Право:**
* **Об’єднання заяв:** Суд вирішив розглядати заяви спільно через схожість предмету.
* **Юрисдикція:** Суд підтвердив свою юрисдикцію щодо цих справ, оскільки події відбулися до того, як Росія перестала бути стороною Конвенції 16 вересня 2022 року.
* **Порушення статті 11:** Суд встановив, що заходи, вжиті проти заявників, такі як арешти та засудження за адміністративні правопорушення, порушили статтю 11 Конвенції, яка захищає свободу зібрань.
* **Інші порушення:** Суд також виявив інші порушення згідно з Конвенцією та її протоколами, на основі усталеної судової практики.
* **Решта скарг:** Суд вирішив, що немає потреби розглядати додаткові скарги за статтями 6 і 13, оскільки основні правові питання вже були вирішені.
* **Застосування статті 41:** Суд зобов’язав Росію виплатити заявникам суми, зазначені в доданій таблиці, як компенсацію за збитки та витрати.
3. **Основні положення для використання:**
* **Порушення статті 11:** Рішення підкреслює важливість свободи зібрань і наголошує на тому, що заходи, вжиті проти учасників, повинні бути пропорційними та необхідними в демократичному суспільстві.
* **Незаконне затримання:** Рішення підкреслює заборону незаконного затримання, особливо в контексті публічних зібрань.
* **Відсутність неупередженості:** Рішення наголошує на необхідності неупередженості в судових провадженнях, особливо у справах про адміністративні правопорушення.
* **Свобода вираження поглядів:** Рішення підкреслює захист свободи вираження поглядів, включаючи право на протест і висловлювання політичних поглядів, навіть в одиночних демонстраціях.
* **Компенсація:** Рішення присуджує компенсацію заявникам, забезпечуючи відчутний засіб правового захисту за порушення, яких вони зазнали.
**** Рішення стосується Росії, але воно має наслідки для України та українців, оскільки деякі справи стосувалися протестів проти війни в Україні. Рішення підкреслює важливість захисту свободи вираження поглядів і зібрань, навіть у контексті політичних протестів.
СПРАВА ХУБІЄВА ПРОТИ РОСІЇ
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) виніс рішення у справі Хубієва проти Росії, що стосується скарг заявника на неналежні умови тримання під суворим режимом ув’язнення, зокрема на його рутинне використання наручників. Суд встановив, що Росія порушила статтю 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка забороняє катування, нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження чи покарання. ЄСПЛ встановив, що він має юрисдикцію, оскільки події відбулися до того, як Росія перестала бути стороною Конвенції 16 вересня 2022 року. Суд вважав, що встановлення порушення є достатньою справедливою сатисфакцією, і не вважав за необхідне розглядати решту скарг заявника.
Рішення починається з процесуальної історії, в якій викладено походження заяви та сторони, які беруть участь у справі. Далі представлено факти справи, зосереджуючись на скаргах заявника щодо умов його тримання та рутинного використання наручників. У правовому аналізі розглядаються питання юрисдикції Суду та ймовірного порушення статті 3, з посиланням на попередню судову практику з аналогічних питань. Суд доходить висновку, що права заявника були порушені через рутинне використання наручників. Нарешті, у рішенні розглядається застосування статті 41, визначаючи, що встановлення порушення є достатньою справедливою сатисфакцією. Жодних ознак змін порівняно з попередніми версіями в наданому тексті немає.
Найважливішим положенням цього рішення є підтвердження того, що рутинне надягання наручників на затриманого є порушенням статті 3 Конвенції, яка забороняє нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження. Це підтверджує позицію Суду щодо поводження з в’язнями та створює прецедент для подібних справ, що стосуються умов тримання під вартою та використання засобів обмеження.
СПРАВА КРЕПКІН ТА ІНШІ ПРОТИ РОСІЇ
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) виніс рішення у справі *Крепкін та інші проти Росії*, що стосується шести заяв, пов’язаних з непропорційними заходами, вжитими проти організаторів та учасників публічних зібрань у Росії. Заявники скаржилися на їх арешт та засудження за кримінальні злочини за участь у несанкціонованих мітингах, стверджуючи про порушення статті 11 Конвенції (свобода зібрань). ЄСПЛ встановив, що втручання у свободу зібрань заявників не було “необхідним у демократичному суспільстві”, що є порушенням статті 11. Крім того, деякі заявники порушили інші питання за Конвенцією, які Суд також визнав прийнятними та такими, що порушують Конвенцію, посилаючись на свою усталену практику. Суд вирішив, що немає потреби окремо розглядати решту скарг щодо справедливості кримінального провадження, враховуючи, що основні правові питання були розглянуті. Суд присудив заявникам суми від 8 000 до 12 000 євро кожному як відшкодування нематеріальної шкоди та витрат.
Структура рішення включає розділи про процедуру, факти, об’єднання заяв, юрисдикцію, стверджуване порушення статті 11, інші стверджувані порушення згідно з усталеною практикою, решту скарг, застосування статті 41 (справедлива сатисфакція) та резолютивну частину. Рішення посилається на встановлені принципи у прецедентному праві Суду щодо свободи зібрань та пропорційності втручання, цитуючи провідні справи, такі як *Кудрявічюс та інші проти Литви*, *Оя Атаман проти Туреччини*, *Гайд-парк та інші проти Молдови*, *Фрумкін проти Росії*, *Навальний та Яшин проти Росії* та *Ярослав Бєлоусов проти Росії*. Суд чітко заявив, що має юрисдикцію розглядати заяви, оскільки факти відбулися до того, як Росія перестала бути стороною Конвенції 16 вересня 2022 року.
Найважливішими положеннями цього рішення є ті, що стосуються порушення статті 11 через непропорційні заходи проти учасників публічних зібрань та визнання інших порушень на основі усталеної практики Суду. Посилання Суду на попередні рішення, зокрема *Ярослав Бєлоусов проти Росії*, свідчить про послідовний підхід до подібних справ, що стосуються свободи зібрань у Росії. Рішення також підкреслює збереження юрисдикції Суду щодо справ, пов’язаних із подіями, що відбулися до виходу Росії з Конвенції, забезпечуючи правовий шлях для осіб, які зазнали порушень протягом цього періоду.
СПРАВА КУЛЯМІНОЇ ТА ІНШИХ ПРОТИ РОСІЇ
Нижче наведено аналіз рішення ЄСПЛ у справі Куляміної та інших проти Росії:
1. **Суть рішення:**
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) постановив, що Росія порушила статтю 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у справах кількох заявників, які стверджували про тортури або нелюдське і таке, що принижує гідність, поводження з боку державних посадових осіб. Суд встановив, що російська влада не провела ефективного розслідування цих тверджень. Крім того, в одній справі (Френкель) Суд встановив порушення, пов’язані з обмеженнями свободи вираження поглядів, зокрема, щодо втручання в журналістську діяльність. Суд зобов’язав Росію виплатити заявникам компенсацію за матеріальну та моральну шкоду.
2. **Структура та основні положення:**
* **Об’єднання заяв:** Суд вирішив розглядати заяви спільно через їхню подібну тематику.
* **Юрисдикція:** Суд стверджував свою юрисдикцію, оскільки події відбулися до того, як Росія перестала бути стороною Конвенції 16 вересня 2022 року.
* **Порушення статті 3:** Суд розглянув скарги на жорстоке поводження з боку державних посадових осіб та відсутність ефективних розслідувань. Він послався на свою усталену практику, наголошуючи на обов’язку держави захищати осіб, які перебувають під вартою, та на важливості розслідування тверджень про жорстоке поводження. Суд встановив порушення як матеріального (саме жорстоке поводження), так і процесуального (відсутність розслідування) аспектів статті 3.
* **Інші порушення:** У справі заявника Френкеля Суд встановив додаткові порушення, пов’язані з обмеженнями свободи вираження поглядів, посилаючись на втручання в журналістську діяльність.
* **Застосування статті 41:** Суд розглянув питання справедливої сатисфакції та присудив заявникам грошову компенсацію, відхиливши решту їхніх вимог.
3. **Основні положення для використання:**
* **Тягар доведення:** Рішення підкреслює, що коли особи стверджують про жорстоке поводження, перебуваючи під контролем поліції або іншої подібної влади, тягар доведення перекладається на уряд, який повинен довести, що застосування сили не було надмірним.
* **Обов’язок розслідувати:** Рішення підкреслює обов’язок держави проводити ретельні кримінальні розслідування щодо правдоподібних тверджень про жорстоке поводження, включаючи оцінку необхідності та пропорційності будь-якої сили, застосованої правоохоронними органами.
* **Свобода вираження поглядів:** Рішення підкреслює, що дії влади, які перешкоджають журналістській діяльності, можуть становити порушення свободи вираження поглядів, особливо коли застосування сили вважається незаконним і непропорційним.
**** Рішення стосується Росії, але принципи та стандарти, викладені в рішенні щодо жорстокого поводження, розслідувань та свободи вираження поглядів, є актуальними для всіх держав-членів Ради Європи і можуть бути використані у справах, що стосуються подібних питань.
СПРАВА «ЛУКОМСЬКА ТА ІНШІ ПРОТИ РОСІЇ»
Ось аналіз рішення Європейського суду з прав людини у справі «Лукомська та інші проти Росії»:
1. **Суть рішення:**
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) постановив, що Росія порушила статтю 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у низці справ, пов’язаних із непропорційними заходами, вжитими проти осіб, які брали участь в одиночних демонстраціях. Заявники скаржилися на припинення їхніх демонстрацій, арешти та засудження за адміністративні правопорушення. Суд встановив, що ці заходи не були «необхідними в демократичному суспільстві» і, таким чином, порушили право заявників на свободу вираження поглядів. Крім того, Суд виявив інші порушення, пов’язані з незаконним триманням під вартою, відсутністю неупередженості в адміністративному провадженні та обмеженнями свободи зібрань, присудивши заявникам компенсацію за матеріальну та моральну шкоду.
2. **Структура та основні положення:**
* **Об’єднання заяв:** Суд вирішив розглядати заяви спільно через їхню схожу тематику.
* **Юрисдикція:** Суд заявив про свою юрисдикцію, оскільки події відбулися до того, як Росія перестала бути стороною Конвенції 16 вересня 2022 року.
* **Порушення статті 10:** Суд встановив, що заходи, вжиті проти заявників за участь в одиночних демонстраціях, були непропорційними та порушили їхнє право на свободу вираження поглядів.
* **Інші порушення:** Суд також виявив порушення, пов’язані з незаконним позбавленням волі, відсутністю неупередженості в провадженні та обмеженнями свободи зібрань, посилаючись на свою усталену прецедентну практику.
* **Решта скарг:** Суд вирішив, що немає потреби окремо розглядати решту скарг заявників, враховуючи висновки, викладені в пунктах 9-11.
* **Стаття 41 (Справедлива сатисфакція):** Суд зобов’язав Росію виплатити заявникам визначені суми відшкодування збитків, враховуючи наявні в його розпорядженні документи та свою прецедентну практику.
3. **Основні положення для використання:**
* **Свобода вираження поглядів:** Рішення підкреслює важливість захисту свободи вираження поглядів, навіть у контексті одиночних демонстрацій.
* **Пропорційність:** Будь-які заходи, вжиті проти демонстрантів, повинні бути пропорційними та «необхідними в демократичному суспільстві».
* **Незаконне тримання під вартою:** Рішення підкреслює неприпустимість затримання осіб виключно з метою складання протоколів про адміністративні правопорушення.
* **Неупередженість судів:** Рішення підкреслює необхідність неупередженості в адміністративному провадженні, особливо щодо відсутності сторони обвинувачення.
* **Свобода зібрань:** Рішення наголошує на необхідності уникнення непропорційних обмежень на право на свободу мирних зібрань.
Це рішення має наслідки для громадян України, які могли зазнати аналогічних порушень своїх прав у Росії або на територіях, що перебувають під російським контролем, до 16 вересня 2022 року. Воно підтверджує, що навіть після виключення Росії з Ради Європи ЄСПЛ зберігає юрисдикцію щодо справ, пов’язаних з подіями, що відбулися до цієї дати.
СПРАВА ЛЮБОВЕЦЬКИЙ ПРОТИ УКРАЇНИ
Ось розбір рішення у справі «Любовецький проти України»:
**1. Суть рішення:**
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) визнав Україну винною у порушенні статті 5 §§ 1 (а) і 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо незаконного тримання під вартою пана Любовецького. Основне питання полягало в тому, що національні суди спочатку застосували менш сприятливе кримінальне законодавство, що призвело до його тримання під вартою понад термін, який був би застосовним згідно з правильним, більш м’яким законом. Хоча його зрештою звільнили, затримка в застосуванні правильного закону призвела до понад п’яти років несправедливого тримання під вартою. Суд також встановив, що пан Любовецький не мав права на отримання компенсації за цим незаконним триманням під вартою згідно з українським законодавством.
**2. Структура та основні положення:**
* **Предмет:** Справа зосереджена на твердженні заявника про те, що його тримання під вартою було незаконним через застосування менш сприятливого закону та подальшу відмову у відшкодуванні за це тримання під вартою.
* **Передісторія:** Пана Любовецького спочатку було засуджено у 2006 році, але згодом вирок було скасовано, а справу направлено на повторний розгляд. Зрештою його було засуджено згідно з Кримінальним кодексом 2001 року, який мав більші строки давності, ніж Кримінальний кодекс 1960 року, який діяв на момент вчинення злочинів.
* **Національне провадження:** Хоча національні суди зрештою звільнили пана Любовецького, визнавши помилку в застосуванні закону, його вимогу про компенсацію за період незаконного тримання під вартою було остаточно відхилено.
* **Оцінка Суду:**
* **Прийнятність:** Суд оголосив заяву прийнятною, відхиливши аргумент Уряду про те, що її було подано занадто пізно.
* **Порушення статті 5 § 1:** Суд встановив, що тримання під вартою пана Любовецького було непередбачуваним і свавільним, оскільки національний суд не застосував більш сприятливий закон із самого початку.
* **Порушення статті 5 § 5:** Суд постановив, що Україна не забезпечила право пана Любовецького на компенсацію за незаконне тримання під вартою, оскільки не було ефективного засобу правового захисту згідно з національним законодавством.
* **Стаття 41:** Компенсацію не присуджено, оскільки заявник не подав вимогу щодо справедливої сатисфакції.
**3. Основні положення для використання:**
* **Застосування більш сприятливого закону:** Рішення підкреслює принцип, згідно з яким особи повинні отримувати вигоду від більш м’якого закону, який застосовується між часом вчинення правопорушення та остаточним вироком.
* **Законність тримання під вартою:** ЄСПЛ наголосив, що тримання під вартою має бути законним, передбачуваним і не свавільним, що відповідає як національним, так і міжнародним правовим стандартам.
* **Право на компенсацію:** Рішення підкреслює зобов’язання держав забезпечити право на отримання компенсації за незаконне тримання під вартою, особливо коли встановлено порушення статті 5 Конвенції.
* **Правова визначеність:** Рішення підкреслює важливість правової визначеності у справах про позбавлення волі, гарантуючи, що умови тримання під вартою чітко визначені та передбачувані.
Це рішення стосується України та підкреслює важливість застосування правильного, найбільш сприятливого закону в кримінальному провадженні та забезпечення доступу осіб до компенсації за незаконне тримання під вартою.
СПРАВА “РЯСНОВА ТА Х. ПРОТИ РОСІЇ”
Нижче наведено аналіз рішення у справі “Ряснова та Х. проти Росії” Європейського суду з прав людини:
1. **Суть рішення:**
Європейський суд з прав людини визнав Росію винною у порушенні статті 8 Конвенції (право на повагу до сімейного життя) через те, як було розглянуто спір щодо встановлення батьківства. Справа стосувалася матері та дочки (Ряснова та Х.), які стверджували, що покійний заможний бізнесмен був батьком дочки. Незважаючи на початкові докази ДНК, які свідчили про батьківство, внутрішні суди в Росії визнали ці докази неприпустимими з процесуальних міркувань і не провели подальшого остаточного ДНК-тестування. Європейський суд постановив, що російські суди не забезпечили справедливого балансу між інтересами сторін, особливо з огляду на найкращі інтереси дитини, перешкоджаючи чіткому встановленню батьківства. Суд присудив заявникам компенсацію за моральну шкоду та витрати.
2. **Структура та основні положення:**
* **Процедура:** Рішення починається з викладу процесуальної історії справи, включаючи дату подання заяви та повідомлення російському уряду.
* **Факти:** У ньому підсумовується фактична основа, детально описуються заяви заявників і провадження у внутрішніх судах, пов’язані зі встановленням батьківства.
* **Право:**
* **Юрисдикція:** Суд підтвердив свою юрисдикцію, оскільки події відбулися до того, як Росія перестала бути стороною Конвенції.
* **Порушення статті 8:** Суд проаналізував скаргу відповідно до статті 8, посилаючись на попередню судову практику з подібних питань. Він дійшов висновку, що внутрішні суди не забезпечили справедливого балансу інтересів, не провівши остаточних доказів ДНК.
* **Залишена скарга:** Скаргу за статтею 1 Протоколу № 1 визнано неприйнятною.
* **Застосування статті 41:** Суд розглянув питання про справедливу сатисфакцію, присудивши конкретні суми відшкодування збитків і витрат.
* **Рішення:** Рішення завершується одностайним рішенням Суду, яким визнано скаргу за статтею 8 прийнятною, встановлено порушення статті 8 і визначено компенсацію, яка має бути виплачена Росією.
* **Додаток:** Містить таблицю з детальною інформацією про заяву, включаючи інформацію про заявника, резюме фактичних обставин і присуджені суми.
3. **Основні положення для використання:**
* **Порушення статті 8:** Основним висновком є порушення статті 8 через те, що внутрішні суди не забезпечили справедливого та ефективного процесу встановлення батьківства, зокрема, не отримавши доступні докази ДНК.
* **Позитивне зобов’язання держави:** У рішенні наголошується на позитивному зобов’язанні держави забезпечити справедливий баланс між конкуруючими інтересами сторін у провадженнях у сімейних справах, з належною увагою до найкращих інтересів дитини.
* **Важливість чітких доказів:** Суд підкреслив важливість отримання фактично чітких і процесуально надійних наукових доказів у спорах про встановлення батьківства.
* **Прецедент:** Рішення підсилює існуючу судову практику щодо сфери застосування статті 8 у питаннях сімейного життя, особливо щодо встановлення законного походження.
Це рішення підкреслює важливість справедливих процедур і активного пошуку чітких доказів у справах сімейного права, особливо тих, що стосуються прав та інтересів дітей.
