СПРАВА Á.F.L. ПРОТИ ІСЛАНДІЇ
Нижче наведено аналіз рішення Європейського суду з прав людини у справі Á.F.L. проти Ісландії:
**1. Суть рішення:**
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) постановив, що Ісландія не дискримінувала батька-інваліда, коли позбавила його права опіки над дочкою. Суд встановив, що ісландська влада доклала значних зусиль для підтримки батьківства батька, враховуючи його інвалідність (розлад аутистичного спектру, СДУГ і легка розумова відсталість). Рішення про позбавлення опіки ґрунтувалося на найкращих інтересах дитини, оскільки її благополуччю та розвитку було завдано негативного впливу, незважаючи на заходи підтримки, надані батькові. Суд наголосив, що батьківський потенціал батька оцінювався у світлі доступних йому заходів підтримки, і рішення ґрунтувалося не лише на його інвалідності.
**2. Структура та основні положення:**
* **Вступ:** Коротко викладає суть справи, зосереджуючись на твердженні заявника про дискримінацію через відсутність розумного пристосування, пов’язаного з його інвалідністю, що призвело до втрати опіки.
* **Факти:** Детально описує біографію заявника, включно з його діагнозами, освітою та досвідом роботи. Описує події, що призвели до спору про опіку, заходи підтримки, надані ісландською владою (включно з розміщенням у Mánaberg, консультуванням YLFA та сім’єю підтримки), а також оцінки його батьківського потенціалу.
* **Відповідна правова база:** Підсумовує відповідні ісландські закони щодо захисту дітей, підтримки осіб з інвалідністю та Конституцію, а також міжнародне право, включно з Конвенцією ООН про права осіб з інвалідністю (КПІ).
* **Право:** Цей розділ містить правове обґрунтування Суду.
* **Передбачуване порушення статті 14 Конвенції у поєднанні зі статтею 8 Конвенції:** Розглядає скаргу заявника про те, що влада не надала адекватної підтримки та розумного пристосування, що призвело до дискримінації та втрати опіки.
* **Попередні міркування:** Роз’яснює обсяг справи, зосереджуючись на ймовірній відмові в розумному пристосуванні. Також розглядає статус заявника як особи з інвалідністю, зазначаючи, що офіційне визнання інвалідності не завжди є необхідним для зобов’язання держави надавати підтримку.
* **Прийнятність:** Оголошує скаргу прийнятною, вважаючи, що вона не є явно необґрунтованою.
* **Суть справи:** Оцінює подання сторін та оцінку Суду.
* **Загальні принципи щодо заборони дискримінації:** Викладає принципи недискримінації згідно зі статтею 14, включно з обов’язком по-різному ставитися до тих, хто перебуває в суттєво різних ситуаціях, і концепцію “розумного пристосування”.
* **Загальні принципи щодо сімейного життя дітей та батьків:** Розглядає принципи згідно зі статтею 8 щодо сімейного життя, найкращих інтересів дитини та меж розсуду держави у рішеннях про піклування.
* **Підхід Суду в цій справі:** Наголошує, що батьків з інвалідністю не слід позбавляти опіки лише на підставі їхньої інвалідності і що їхні батьківські навички слід оцінювати з урахуванням доступних заходів підтримки.
* **Застосування цих принципів до цієї справи:** Застосовує принципи до конкретних фактів справи, встановивши, що ісландська влада не дискримінувала заявника і що рішення про позбавлення його опіки було виправдане найкращими інтересами дитини.
* **Решта скарг:** Розглядає інші скарги заявника, вважаючи за недоцільне розглядати їх окремо.
* **З цих міркувань Суд:** Формально визнає скарги прийнятними та постановляє, що не було порушення статті 14 у поєднанні зі статтею 8.
**3. Основні положення для використання:**
* **Розумне пристосування:** Рішення підкреслює важливість надання розумного пристосування батькам з інвалідністю для забезпечення їхнього права на сімейне життя. Воно роз’яснює, що оцінка батьківських навичок повинна проводитися у світлі доступних заходів підтримки.
* **Найкращі інтереси дитини:** Рішення підкреслює, що найкращі інтереси дитини є першорядними у рішеннях про опіку, і ці інтереси можуть переважати інтереси батьків.
* **Індивідуалізована оцінка:** Рішення підкреслює необхідність індивідуалізованих оцінок та заходів підтримки, адаптованих до конкретних потреб батьків з інвалідністю.
* **Відсутність дискримінації виключно на підставі інвалідності:** Рішення підтверджує, що батьків не слід позбавляти опіки виключно на підставі їхньої інвалідності, а скоріше на основі всебічної оцінки їхньої здатності забезпечити належний догляд, навіть за підтримки.
* **Межі розсуду держави:** Рішення визнає, що національні органи влади мають межі розсуду в оцінці індивідуальних і місцевих потреб і умов, і їхні обґрунтовані рішення слід поважати.
СПРАВА B.T. ТА B.K.CS. ПРОТИ УГОРЩИНИ
Ось розбір рішення Європейського суду з прав людини у справі B.T. та B.K.Cs. проти Угорщини:
1. **Суть рішення:**
Справа стосується дитини ромського походження, B.K.Cs., яку було поміщено під тимчасову державну опіку одразу після народження через занепокоєння щодо батьківських здібностей матері, B.T., на підставі її минулої поведінки та умов життя. Суд встановив, що угорські органи влади не провели належної оцінки сімейної ситуації, включаючи позитивні зміни, і не збалансували належним чином інтереси дитини та батьків. Процес прийняття рішень був недосконалим, позбавляючи матір достатньої участі. У результаті Суд постановив, що Угорщина непропорційно втрутилася в право сім’ї на сімейне життя, порушивши статтю 8 Європейської конвенції з прав людини. Суд відхилив скаргу заявниці на дискримінацію.
2. **Структура та основні положення:**
* **Вступ:** Визначає предмет справи: поміщення дитини ромського походження під тимчасову державну опіку.
* **Факти:** Деталізує передісторію, включаючи історію матері зі службами захисту дітей, занепокоєння, висловлені медичними працівниками під час її вагітності, та рішення, прийняті органами опіки та судами.
* **Відповідна правова база:** Визначає угорські закони та міжнародні конвенції, що стосуються захисту дітей та прав сім’ї.
* **Право:** Цей розділ містить правове обґрунтування та висновки Суду.
* Він розглядає попередні заперечення, висловлені урядом Угорщини, включаючи зловживання правом на подання заяви та питання статусу жертви.
* Він аналізує скаргу відповідно до статті 8 (право на сімейне життя), встановлюючи принципи втручання держави у сімейні справи та застосовуючи їх до конкретних фактів.
* Він розглядає скаргу відповідно до статті 14 (дискримінація) у поєднанні зі статтями 3 та 8, і в кінцевому підсумку визнає недостатність доказів дискримінаційного наміру.
* Він коротко розглядає скаргу відповідно до статті 13 (право на ефективний засіб правового захисту), вважаючи, що немає потреби в окремому рішенні.
* **Застосування статті 41:** Розглядає питання справедливої сатисфакції, присуджуючи заявникам компенсацію за нематеріальну шкоду.
* **Окремі думки:** Включає окремі думки суддів Деренчиновича та Зайберт-Фор, які не погоджуються з певними аспектами обґрунтування більшості та розміром присудженої компенсації.
3. **Основні положення та важливість:**
* **Наголос на ретельній оцінці:** Рішення підкреслює важливість того, щоб національні органи влади проводили глибокі та ретельні оцінки сімейних ситуацій, перш ніж брати дітей під опіку, враховуючи як короткострокові, так і довгострокові фактори.
* **Збалансування інтересів:** Воно підкреслює необхідність справжнього збалансування інтересів дитини та прав біологічних батьків.
* **Недосконалий процес прийняття рішень:** Суд наголошує на важливості належного залучення батьків до процесу прийняття рішень щодо опіки над їхніми дітьми та надання їм доступу до відповідної інформації.
* **Непропорційне втручання:** Рішення слугує нагадуванням про те, що взяття новонародженої дитини під державну опіку є надзвичайно суворим заходом, що вимагає надзвичайно вагомих причин.
* **Порушення статті 8:** Встановлення порушення статті 8 підкреслює важливість поваги до сімейного життя та забезпечення того, щоб будь-яке втручання було виправданим, пропорційним та відповідним до закону.
СПРАВА K.V. MEDITERRANEAN TOURS LIMITED ПРОТИ ТУРЕЧЧИНИ
Ось аналіз рішення у справі K.V. Mediterranean Tours Limited проти Туреччини:
1. **Суть рішення:**
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) визнав Туреччину винною у порушенні статті 1 Протоколу № 1 (захист власності) через надмірну тривалість і відсутність старанності у провадженнях перед Комісією з нерухомості (КНН) щодо майна компанії-заявника в Північному Кіпрі. Суд визнав КНН загалом ефективним засобом захисту для майнових позовів, але розкритикував її дії в цій конкретній справі, зокрема затримки, спричинені владою «ТРПК». Суд відхилив скарги заявника щодо участі релігійного фонду у провадженнях та звинувачення у судовій упередженості. Він наголосив на зобов’язанні Туреччини прискорити провадження КНН і забезпечити ефективне відшкодування за затримки.
2. **Структура та основні положення:**
* **Вступ і факти:** Встановлює контекст справи, зосереджуючись на майновій претензії компанії-заявника в районі Фамагусти в Північному Кіпрі, залишеній після турецької військової інтервенції 1974 року.
* **Відповідна правова база та практика:** Окреслює правову базу, що регулює КНН, включаючи Закон № 67/2005, який засновує КНН та її процедури. Він також посилається на попередні справи ЄСПЛ, які стосувалися ефективності КНН.
* **Відповідні міжнародні матеріали:** Посилається на резолюції та обговорення Комітету міністрів Ради Європи щодо виконання попередніх рішень ЄСПЛ, пов’язаних із майновими питаннями на Кіпрі.
* **Право:**
* **Стаття 1 Протоколу № 1:** Розглядає скаргу заявника відповідно до цієї статті, зосереджуючись на праві на мирне володіння майном.
* **Статті 6 та 13:** Розглядає скарги заявника щодо справедливості провадження та відсутності ефективного засобу захисту.
* **Стаття 14:** Розглядає скаргу на дискримінаційне ставлення.
* **Стаття 46:** Розглядає справу відповідно до цієї статті, підкреслюючи зобов’язання Туреччини дотримуватися рішення Суду та вживати заходів для усунення встановленого порушення.
* **Стаття 41:** Розглядає застосування цієї статті щодо справедливої сатисфакції.
* **Прийнятність:** Оцінює, чи відповідає заява критеріям прийнятності, включаючи вичерпання внутрішніх засобів захисту.
* **Суть справи:** Розглядає суть скарг заявника, зосереджуючись на ефективності проваджень КНН та ймовірних порушеннях Конвенції.
* **Застосування статей 46 та 41:** Обговорює заходи, які Туреччина повинна вжити для виконання рішення, та розглядає питання справедливої сатисфакції для компанії-заявника.
* **Окрема думка:** Включає окрему думку двох суддів щодо присудження справедливої сатисфакції та застосування статті 46.
3. **Основні положення та значення:**
* **Порушення статті 1 Протоколу № 1:** Центральний висновок про те, що Туреччина не забезпечила старанного та оперативного провадження перед КНН, що призвело до порушення майнових прав заявника.
* **Підтвердження КНН як засобу захисту (з застереженнями):** Визнаючи КНН доступною та ефективною структурою, Суд підкреслює, що її ефективність може бути підірвана невиправданими затримками та відсутністю узгодженості у її провадженнях.
* **Зобов’язання прискорити провадження:** Рішення підкреслює зобов’язання Туреччини вжити конкретних заходів для прискорення проваджень КНН, особливо щодо своєчасного реагування на майнові претензії.
* **Міркування щодо статті 46:** Посилання Суду на статтю 46 підкреслює необхідність для Туреччини вжити заходів для запобігання подібним порушенням у майбутньому, забезпечуючи ефективне функціонування КНН та надання реального відшкодування за майнові претензії.
* **Відхилення скарг щодо участі релігійного фонду у провадженні та звинувачень у судовій упередженості:** Суд встановив, що участь Адміністрації вакуфів у провадженнях КНН як зацікавленої сторони була необхідною для дотримання принципу справедливого судового розгляду, і що компанія-заявник не змогла переконливо продемонструвати, як участь Адміністрації вакуфів зробила провадження несправедливим. Суд також встановив, що немає жодних доказів того, що будь-хто з суддів апеляційної колегії мав особисту упередженість або ворожість до компанії-заявника.
Це рішення є нагадуванням про важливість ефективних і справедливих процедур у вирішенні майнових претензій і підкреслює поточні виклики у вирішенні майнових питань у Північному Кіпрі.
: Це рішення пов’язане з ситуацією в Північному Кіпрі та має наслідки для окремих осіб і компаній, які прагнуть відшкодування за майно, втрачене в результаті турецької військової інтервенції в 1974 році.
СПРАВА “АЛТУН ТА ІНШІ ПРОТИ ТУРЕЧЧИНИ”
Ось аналіз рішення у справі “Алтун та інші проти Туреччини” Європейського суду з прав людини:
1. **Суть рішення:**
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) постановив, що Туреччина порушила статтю 5 § 1 Конвенції про захист прав людини та основних свобод у справах двадцяти трьох заявників, які були суддями або прокурорами, заарештованими та затриманими після спроби державного перевороту 2016 року. Суд встановив, що не було обґрунтованої підозри, яка б виправдовувала початкове досудове тримання під вартою цих осіб, головним чином на підставі їх відсторонення від виконання обов’язків, імовірного використання системи обміну повідомленнями ByLock або узагальнених свідчень свідків. ЄСПЛ підкреслив, що заходи, вжиті проти заявників, не були суворо необхідними вимогами ситуації, навіть з огляду на надзвичайний стан у Туреччині на той час. Відповідно, Суд присудив кожному заявнику (крім одного) 5000 євро за моральну шкоду та витрати.
2. **Структура та основні положення:**
* **Предмет:** Рішення стосується арешту та досудового тримання під вартою суддів та прокурорів у Туреччині після спроби державного перевороту 2016 року, зосереджуючись на відсутності обґрунтованої підозри для їх затримання.
* **Об’єднання заяв:** Суд вирішив розглянути всі заяви спільно через їхню подібну тематику.
* **Прийнятність:** Суд відхилив заперечення Уряду щодо прийнятності скарг, посилаючись на аналогічні заперечення, відхилені в попередніх справах проти Туреччини.
* **Порушення статті 5 § 1:** Суть рішення полягає у встановленні факту, що Туреччина порушила статтю 5 § 1 Конвенції. Суд ретельно вивчив підстави для початкового досудового тримання під вартою заявників, включаючи посилання на статтю 100 Кримінально-процесуального кодексу Туреччини (КПК), відсторонення від виконання обов’язків та імовірне використання системи обміну повідомленнями ByLock.
* **Інші скарги:** Суд вирішив не розглядати решту скарг за статтею 5 §§ 1, 3 та 4 та статтею 8 Конвенції, враховуючи свої висновки за статтею 5 § 1.
* **Застосування статті 41:** Суд розглянув вимоги заявників щодо компенсації, відхиливши вимоги про відшкодування матеріальної шкоди, але присудивши 5000 євро кожному заявнику (крім одного) за моральну шкоду та витрати.
3. **Основні положення для використання:**
* **Стандарт обґрунтованої підозри:** Рішення підкреслює важливість наявності конкретних та чітких доказів для встановлення “обґрунтованої підозри” перед затриманням осіб, особливо в контексті масових арештів після введення надзвичайного стану.
* **Докази ByLock:** Суд підтверджує свою позицію, що саме лише використання системи обміну повідомленнями ByLock, без додаткових доказів, є недостатнім для формування обґрунтованої підозри у злочинній діяльності.
* **Відсторонення від виконання обов’язків:** Рішення підкреслює, що відсторонення від професійної посади (в даному випадку, суддів та прокурорів) не може саме по собі виправдовувати досудове тримання під вартою.
* **Індивідуальна оцінка:** ЄСПЛ наголошує на необхідності конкретної оцінки індивідуальних доказів, а не загальних посилань на правові положення або “докази у справі”.
* **Компенсація:** Рішення Суду про присудження компенсації підкреслює відчутні наслідки для держав, які порушують статтю 5 § 1 Конвенції.
Це рішення є важливим, оскільки воно доповнює корпус прецедентного права ЄСПЛ, який ретельно вивчає заходи, вжиті в Туреччині після спроби державного перевороту 2016 року, особливо щодо затримання членів судової системи.
СПРАВА CÖMERT ПРОТИ ТУРЕЧЧИНИ
Ось розбір рішення у справі Cömert проти Туреччини:
1. **Суть рішення:**
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) встановив, що Туреччина порушила статтю 6 § 1 Конвенції (право на справедливий судовий розгляд) через відсутність обґрунтованого рішення у кримінальному провадженні проти пана Cömert. Пан Cömert був засуджений за членство в збройній терористичній організації на підставі заяв, зроблених свідками під час фази розслідування, від яких вони згодом відмовилися в суді. ЄСПЛ дійшов висновку, що національні суди не змогли належним чином пояснити, чому вони покладалися на первинні заяви, і не встановили належним чином елементи злочину. Суд наголосив, що, хоча національні суди мають право на власний розсуд оцінювати докази, вони повинні надати достатні обґрунтування для своїх рішень.
2. **Структура та основні положення:**
* **Предмет справи:** Справа стосується ймовірної несправедливості кримінального провадження проти заявника через те, що національні суди не винесли обґрунтоване рішення, що є порушенням статті 6 § 1 Конвенції.
* **Передісторія:** Пана Cömert було звинувачено в членстві в DHKP/C, збройній терористичній організації, на підставі заяв двох осіб, E.K. та Y.E., які згодом відмовилися від своїх заяв у суді.
* **Національне провадження:** Тринадцятий кримінальний суд Стамбула спочатку виправдав пана Cömert через відсутність доказів, але Касаційний суд скасував це рішення, що призвело до засудження пана Cömert. Конституційний суд згодом оголосив індивідуальну заяву пана Cömert неприйнятною.
* **Прийнятність:** Суд відхилив заперечення уряду про те, що заява є неприйнятною, заявивши, що скарга заявника стосується окремої процедурної гарантії згідно зі статтею 6 § 1 Конвенції.
* **Суть справи:** Суд оцінив, чи виконали національні суди свій обов’язок надати обґрунтоване рішення, зокрема щодо їх посилання на первинні заяви E.K. та Y.E. Суд встановив, що рішення суду першої інстанції про засудження пана Cömert складалося з відтворення точного формулювання, використаного Касаційним судом, без розгляду об’єктивних та суб’єктивних елементів, необхідних для встановлення членства у збройній терористичній організації.
* **Заява за статтею 41:** Заявник вимагав 20 000 євро відшкодування матеріальної шкоди, 30 000 євро відшкодування моральної шкоди та 10 000 євро відшкодування витрат і видатків. Суд відхилив вимогу про відшкодування матеріальної шкоди через відсутність обґрунтування, але присудив 6 000 євро відшкодування моральної шкоди.
* **Рішення:** Суд одноголосно визнав заяву прийнятною та постановив, що було порушення статті 6 § 1 Конвенції. Він зобов’язав державу-відповідача виплатити заявнику 6 000 євро відшкодування моральної шкоди.
3. **Основні положення для використання:**
* **Право на обґрунтоване рішення:** Рішення підкреслює важливість надання національними судами чітких та належних обґрунтувань для своїх рішень, особливо у кримінальних справах.
* **Оцінка доказів:** Хоча національні суди мають право на власний розсуд оцінювати докази, вони повинні обґрунтовувати свої рішення, наводячи причини, особливо коли посилаються на конкретні докази.
* **Елементи правопорушення:** Суди повинні розглядати всі об’єктивні та суб’єктивні елементи, необхідні для встановлення матеріальних та суб’єктивних ознак злочину.
* **Відкликані заяви:** Коли свідки відкликають свої первинні заяви, суди повинні надати чітке обґрунтування посилання на первинні заяви, а не на відкликані.
* **Стандарти справедливого судового розгляду:** Рішення підкреслює роль ЄСПЛ у забезпеченні дотримання національними судами стандартів справедливого судового розгляду, включаючи право на обґрунтоване рішення, як це закріплено у статті 6 § 1 Конвенції.
Це рішення підкреслює необхідність надання судами ґрунтовних та логічних пояснень для своїх рішень, забезпечуючи розгляд основних питань справи та прозорість і обґрунтованість міркувань.
СПРАВА «ЧАТАРІ ТА ІНШІ ПРОТИ УГОРЩИНИ»
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) виніс рішення у справі «Чатарі та інші проти Угорщини», що стосується надмірної тривалості ліквідаційного провадження, в якому заявники були кредиторами. Заявники скаржилися, що тривалість цивільного провадження порушила їхнє право на розгляд справи протягом розумного строку, як це гарантовано статтею 6 § 1 Європейської конвенції з прав людини. Суд встановив, що провадження, яке тривало понад 24 роки, було справді надмірно тривалим і не відповідало вимозі «розумного строку». Отже, ЄСПЛ постановив, що мало місце порушення статті 6 § 1 Конвенції. Кожному заявнику було присуджено 200 євро відшкодування моральної шкоди.
Рішення структуровано наступним чином: воно починається з процесуальних деталей, включаючи сторони, які беруть участь, та передісторію заяви. Потім розглядається предмет справи, яким є тривале ліквідаційне провадження. Суд оцінює ймовірне порушення статті 6 § 1, оголошуючи заяву прийнятною та розглядаючи обґрунтованість тривалості провадження на основі встановлених критеріїв. Рішення містить посилання на попередню практику, зокрема справу «Ґазсо проти Угорщини», яка стосувалася подібних питань. Нарешті, Суд розглядає застосування статті 41 щодо справедливої сатисфакції, присуджуючи одноразову суму відшкодування моральної шкоди та відхиляючи вимоги щодо відшкодування матеріальної шкоди. Ця структура узгоджується зі стандартними рішеннями ЄСПЛ, зосереджуючись на прийнятності, суті та засобах правового захисту.
Найважливішим положенням цього рішення є підтвердження того, що надмірно тривале ліквідаційне провадження може становити порушення статті 6 § 1 Конвенції. Рішення Суду присудити кожному заявнику одноразову суму в розмірі 200 євро, незважаючи на їхні різні вимоги щодо відшкодування матеріальної шкоди, підкреслює його зосередженість на встановленні стандартів прав людини, застосовних у всій Європі, та вирішенні системних проблем. Цей підхід є особливо актуальним у справах з численними жертвами в подібних ситуаціях, спрямованих на уніфіковане вирішення.
СПРАВА КАЧИР ТА ІНШІ ПРОТИ ТУРЕЧЧИНИ
Нижче наведено аналіз рішення у справі “Качир та інші проти Туреччини”:
**1. Суть рішення:**
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) розглянув 37 заяв щодо умов тримання під вартою в турецьких в’язницях після спроби державного перевороту в 2016 році. Основною проблемою було ймовірне порушення статті 3 Конвенції через неналежні умови тримання під вартою, зокрема переповненість. Деякі заявники також висловили занепокоєння згідно зі статтею 8 щодо права на сімейне життя, включаючи такі питання, як віддаленість від сім’ї, обмеження на відвідування дітей у вихідні дні та запис приватного листування. Суд встановив порушення статті 3 для заявників, які мали менше 3 кв. м особистого простору, та порушення статті 8 у конкретних справах, пов’язаних з обмеженнями на сімейні відвідування та запис листування.
**2. Структура та основні положення:**
* **Предмет:** Визначає контекст заяв, зосереджуючись на умовах тримання під вартою та пов’язаних з цим питаннях згідно зі статтями 3 та 8.
* **Факти, спільні для всіх заявників:** Деталізує внутрішні засоби правового захисту, використані заявниками, включаючи звернення до суддів з питань виконання покарань та Конституційного Суду.
* **Додаткові факти, що стосуються п’яти заявників:** Описує індивідуальні обставини заявників, які подали скарги згідно зі статтею 8, такі як Аднан Шимшек (віддаленість від сім’ї), Давут Шен, Абдулваріс Алтун та Тургут Ергітюрк (обмеження на відвідування у вихідні дні) і Фатіх Енсароглу (запис листування).
* **Оцінка Суду:**
* **Об’єднання заяв:** Вирішує розглядати заяви спільно через їхню схожу тематику.
* **Прохання уряду виключити певні заяви:** Відхиляє прохання уряду виключити заяви на підставі відсутності представництва.
* **Заявлене порушення статті 3:**
* Підсумовує подання сторін щодо переповненості, санітарних умов та інших питань.
* Розглядає заперечення уряду щодо прийнятності, зокрема щодо вичерпання внутрішніх засобів правового захисту.
* Представляє оцінку Судом суті справи, класифікуючи заявників на основі особистого простору (менше 3 кв. м, від 3 до 4 кв. м та більше 4 кв. м).
* **Заявлене порушення статті 8:** Розглядає скарги, пов’язані з сімейним життям, відвідуванням у вихідні дні та записом листування, оцінюючи прийнятність та суть окремо для кожного заявника.
* **Застосування статті 41:** Розглядає вимоги заявників щодо компенсації, присуджуючи відшкодування немайнової шкоди та витрат/витрат у відповідних випадках.
**3. Основні положення для використання:**
* **Мінімальний особистий простір:** Рішення підтверджує стандарт, згідно з яким менше 3 кв. м особистого простору під час тримання під вартою створює сильну презумпцію порушення статті 3.
* **Обмеження на сімейне життя:** Рішення підкреслює, що обмеження на сімейні відвідування, особливо коли вони не обґрунтовані індивідуальними оцінками або альтернативними заходами, можуть порушувати статтю 8.
* **Запис листування:** Рішення підтверджує, що систематичний запис та зберігання приватного листування в системі UYAP без достатньої правової основи порушує статтю 8.
* **Вичерпання внутрішніх засобів правового захисту:** Суд роз’яснює свою позицію щодо вичерпання, зокрема щодо необхідності подання скарг до суддів з питань виконання покарань та Конституційного Суду.
* **Відступ від зобов’язань згідно зі статтею 15:** Суд розглядає відступ турецького уряду від зобов’язань згідно зі статтею 15, але вважає, що заходи, про які йдеться, не були суворо необхідними у зв’язку з надзвичайними обставинами.
Це рішення стосується умов тримання під вартою громадян Туреччини, але його можна використовувати як прецедент у справах, пов’язаних з Україною та українцями, особливо в контексті збройного конфлікту та окупації, де можуть виникати подібні питання щодо умов тримання під вартою та обмежень на сімейне життя.
СПРАВА «ОЗДЕМІР ПРОТИ ТУРЕЧЧИНИ»
Ось розбір рішення у справі «Оздемір проти Туреччини»:
1. **Суть рішення:**
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) встановив, що Туреччина порушила статтю 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує право на повагу до кореспонденції. Справа стосувалася перехоплення тюремною владою листа, надісланого дружиною заявника, коли він перебував під вартою за звинуваченнями, пов’язаними з членством в озброєній терористичній організації. Суд дійшов висновку, що підстави, наведені національною владою для перехоплення листа, були недостатніми і не продемонстрували, що цей захід був необхідним у демократичному суспільстві. Отже, ЄСПЛ визнав заяву прийнятною і виніс рішення на користь заявника.
2. **Структура та основні положення:**
* Рішення починається з викладу передісторії справи, включаючи затримання заявника, перехоплення листів, надісланих його дружиною, та національне провадження.
* Воно розглядає попередні заперечення турецького уряду щодо прийнятності, такі як нібито відсутність у заявника значного недоліку, невичерпання національних засобів захисту, зловживання правом на індивідуальну заяву та статус жертви. Суд відхиляє всі ці заперечення.
* Потім у рішенні оцінюються обставини справи по суті, зосереджуючись на тому, чи становило перехоплення листа порушення статті 8 Конвенції.
* Суд визнає, що перехоплення було передбачене законом і переслідувало законну мету (запобігання заворушенням або злочинам). Однак він ретельно перевіряє, чи було втручання «необхідним у демократичному суспільстві».
* Посилаючись на аналогічну справу «Халіт Кара проти Туреччини», Суд наголошує на важливості надання відповідних і достатніх підстав для втручання в кореспонденцію ув’язнених.
* ЄСПЛ доходить висновку, що національна влада не надала достатнього обґрунтування для перехоплення листа, що призвело до порушення статті 8.
* Нарешті, рішення стосується застосування статті 41 Конвенції (справедлива сатисфакція), але зазначає, що заявник не подав вимогу у встановлений строк.
3. **Основні положення для використання:**
* **Важливість обґрунтування:** Рішення підкреслює необхідність для національних органів влади надавати чіткі, відповідні та достатні причини під час втручання в право ув’язненого на листування. Нечіткі або необґрунтовані занепокоєння щодо безпеки чи порядку навряд чи виправдають таке втручання.
* **Балансування конкуруючих інтересів:** ЄСПЛ підтверджує важливість встановлення справедливого балансу між правами особи та законними цілями, які переслідує влада. Це вимагає ретельної оцінки конкретних обставин кожної справи.
* **Посилання на справу «Халіт Кара проти Туреччини»:** Рішення значною мірою спирається на принципи, встановлені у справі «Халіт Кара», що вказує на те, що цей хід міркувань послідовно застосовується в аналогічних справах, пов’язаних з Туреччиною.
* **Порушення статті 8:** Основним висновком є те, що перехоплення листа ув’язненого без належного обґрунтування становить порушення статті 8 Конвенції, яка захищає право на повагу до приватного та сімейного життя, включаючи кореспонденцію.
Це рішення слугує нагадуванням державам про їхній обов’язок поважати права ув’язнених, особливо право на листування, і забезпечувати, щоб будь-яке втручання в ці права було виправдане переконливими причинами та було пропорційним до законної мети, яку переслідують.
