СПРАВА «ШАГІНЕР ПРОТИ АВСТРІЇ»
Нижче наведено аналіз рішення Європейського суду з прав людини у справі «Шагінер проти Австрії»:
1. **Суть рішення:**
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) постановив, що Австрія не порушила статтю 8 Конвенції (право на повагу до приватного і сімейного життя), відмовивши пані Шагінер у її проханні змінити її ім’я з «Озлем» на «Лемілія». Австрійська влада відхилила прохання, оскільки «Лемілія» не вважалося «поширеним» ім’ям згідно з австрійським законодавством. Суд встановив, що Австрія має широку свободу розсуду у регулюванні зміни імен і що рішення встановило справедливий баланс між інтересами пані Шагінер та суспільним інтересом у забезпеченні точної реєстрації населення та захисті особистої ідентифікації. Суд також відхилив твердження заявниці про дискримінацію за статтею 14, встановивши, що вона не перебувала в порівнянній ситуації з особами, які народилися за кордоном з ім’ям «Лемілія».
2. **Структура та основні положення:**
* **Вступ:** Рішення починається з викладу предмету справи: відмови австрійської влади змінити ім’я заявниці.
* **Факти:** У цьому розділі детально описується особиста історія заявниці, включаючи її бажання дистанціюватися від батька, її використання імені «Лемілія» з дитинства та судові провадження, які вона ініціювала для зміни свого імені. У ньому також описуються міркування австрійської влади, які ґрунтуються на Законі про зміну імені, щодо відмови в її проханні.
* **Відповідна правова база та практика:** У цьому розділі викладено відповідні австрійські закони, включаючи Закон про зміну імені та Закон про цивільний стан, а також відповідну національну судову практику щодо зміни імені.
* **Право:** У цьому розділі представлено скаргу заявниці щодо порушення статті 8 (право на повагу до приватного і сімейного життя) та статті 14 (заборона дискримінації) Конвенції. Він включає аргументи, висловлені як заявницею, так і урядом Австрії.
* **Оцінка Суду:** Це є ядром рішення, де ЄСПЛ аналізує справу на основі встановлених ним принципів. Він розглядає питання прийнятності скарги, а потім заглиблюється в суть справи, розглядаючи, чи було втручання в права заявниці та чи мала Австрія позитивне зобов’язання дозволити зміну імені. Суд наголошує на широкій свободі розсуду, наданій державам у регулюванні зміни імен.
* **Висновок:** Суд доходить висновку, що порушення статті 8 не було, і відхиляє скаргу за статтею 14 як явно необґрунтовану.
3. **Основні положення для використання:**
* **Свобода розсуду:** Рішення підсилює принцип, згідно з яким держави мають широку свободу розсуду в регулюванні зміни імен, враховуючи історичні, лінгвістичні, культурні та релігійні фактори, які впливають на практику іменування.
* **Справедливий баланс:** Суд наголошує на необхідності встановити справедливий баланс між зацікавленістю особи у виборі свого імені та суспільним інтересом у забезпеченні точної реєстрації населення та захисті особистої ідентифікації.
* **Позитивні зобов’язання:** Рішення роз’яснює, що хоча не існує загального позитивного зобов’язання держав дозволяти зміну імені, таке зобов’язання може виникнути за певних обставин. Однак Суд встановив, що обставини цієї справи не створюють такого зобов’язання для Австрії.
* **Дискримінація:** Суд підтверджує, що для того, щоб скарга на дискримінацію була задоволена відповідно до статті 14, заявник повинен довести, що він перебуває в аналогічній або суттєво подібній ситуації до тих, хто, за його твердженням, зазнає іншого ставлення.
СПРАВА СЕЛІМІ ТА КРАСНІЧІ ПРОТИ СЕРБІЇ
Ось розбір рішення у справі Селімі та Краснічі проти Сербії:
1. **Суть рішення:**
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) постановив, що Сербія порушила права двох заявників, пана Селімі та пані Краснічі, через тривале призупинення виплати їхніх пенсій сербським Фондом пенсійного та соціального страхування (ФПСС) після того, як Косово перейшло під міжнародну адміністрацію в 1999 році. Суд встановив, що заявникам не було надано розумної можливості ефективно оскаржити втручання в їхнє право на мирне володіння майном, як це гарантовано статтею 1 Протоколу № 1 до Конвенції. Крім того, надмірна тривалість адміністративного та судового розгляду порушила статтю 6 § 1 Конвенції, яка гарантує право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку. Суд присудив правонаступникам заявників компенсацію за моральну шкоду та відшкодування витрат і видатків.
2. **Структура та основні положення:**
* **Вступ та факти:** У рішенні викладено передісторію справи, включно з призупиненням виплати пенсій заявникам, які отримували їх від косовського відділення ФПСС до 1999 року. Докладно описано індивідуальні обставини кожного заявника, зокрема їхні спроби поновити виплату пенсій через адміністративні та судові канали.
* **Відповідна правова база:** У рішенні йдеться про сербські закони та нормативні акти, зокрема Закон про пенсійне та соціальне страхування, Закон про зобов’язання та Загальний закон про адміністративне провадження. Також згадуються відповідні закони в Косово, такі як положення UNMIK про пенсії та Закон про пенсійні схеми, що фінансуються державою.
* **Попередні питання:** Суд розглянув попередні заперечення, висловлені сербським урядом, включно зі смертю заявників та обґрунтованістю їхніх заяв. Суд встановив, що вдова та син заявників, відповідно, мають право продовжувати провадження.
* **Прийнятність:** Суд визнав скарги заявників щодо поновлення виплати пенсій та тривалості провадження прийнятними, водночас відхиливши скарги щодо виплати пенсійної заборгованості через невичерпання національних засобів захисту.
* **Суть справи:** Суд встановив, що Сербія порушила статтю 1 Протоколу № 1 та статтю 6 § 1 Конвенції. Він постановив, що заявникам не було надано розумної можливості оскаржити втручання в їхні права і що тривалість провадження була надмірною.
* **Застосування статті 41:** Суд присудив правонаступникам заявників компенсацію за моральну шкоду та відшкодування витрат і видатків, водночас відхиливши їхні вимоги щодо матеріальної шкоди.
3. **Основні положення для використання:**
* **Порушення статті 1 Протоколу № 1:** Суд встановив, що тривале призупинення виплати пенсій та відсутність ефективного засобу правового захисту порушили право заявників на мирне володіння майном.
* **Порушення статті 6 § 1:** Суд постановив, що надмірна тривалість адміністративного та судового розгляду порушила право заявників на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку.
* **Правонаступництво:** Суд підтвердив, що вдова та син заявників мають право продовжувати провадження після їхньої смерті.
* **Вичерпання національних засобів захисту:** Суд відхилив скарги щодо виплати пенсійної заборгованості через невичерпання національних засобів захисту, оскільки заявники не подавали цивільні позови про відшкодування збитків.
Сподіваюся, цей аналіз буде корисним.
СПРАВА «УЙГУН ПРОТИ ТУРЕЧЧИНИ»
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) виніс рішення у справі «Уйгун проти Туреччини», що стосується відмови турецької влади надіслати лист, написаний заявником, Емрахом Уйгуном, до його нареченої. Тюремна влада визнала абзац у листі доказом триваючої причетності Уйгуна до терористичної організації, що призвело до рішення затримати лист. Уйгун, який перебував під вартою за звинуваченням у членстві в FETÖ/PDY, стверджував, що це порушує його право на листування згідно зі статтею 8 Європейської конвенції з прав людини. ЄСПЛ встановив, що Туреччина порушила статтю 8, визначивши, що втручання в право Уйгуна на листування було непропорційним і не було «необхідним у демократичному суспільстві». Суд підкреслив, що національна влада не змогла належним чином збалансувати конкуруючі інтереси та не надала достатнього обґрунтування для затримки всього листа, особливо враховуючи, що це був основний засіб спілкування заявника зі своєю нареченою під час надзвичайного стану.
Рішення структуровано наступним чином: Воно починається зі вступу, що окреслює суть справи, за яким слідує детальний виклад фактів, включаючи кримінальне провадження проти заявника, конкретні обставини відмови в листі та подальші внутрішні судові провадження. Потім у рішенні представлено відповідну правову базу та практику, включаючи внутрішнє законодавство та прецедентне право Конституційного суду. Далі Суд розглядає попередні зауваження щодо відступу Туреччини від зобов’язань за статтею 15 Конвенції, після чого йде оцінка ймовірного порушення статті 6 § 2 (презумпція невинуватості) та статті 8 (право на повагу до листування). Суд оголошує скаргу щодо статті 8 прийнятною, а решту заяви – неприйнятною. Нарешті, рішення завершується застосуванням статті 41 Конвенції, що стосується вимоги заявника про справедливу сатисфакцію. Немає жодних ознак змін порівняно з попередніми версіями, оскільки це, схоже, первинне рішення у цій справі.
Найважливішим положенням цього рішення є встановлення того, що Туреччина порушила статтю 8 Конвенції, непропорційно втрутившись у право заявника на листування. Суд підкреслив, що, хоча певний контроль над листуванням в’язнів є прийнятним, не слід нехтувати важливістю підтримки зв’язків в’язнів із зовнішнім світом, особливо коли це є їхнім єдиним засобом спілкування. Рішення також підкреслює важливість того, щоб національна влада належним чином збалансовувала конкуруючі інтереси та надавала достатнє обґрунтування для обмеження листування, включаючи розгляд питання про те, чи можна було б відредагувати неприйнятний вміст замість того, щоб затримувати весь лист.
СПРАВА ЗУВИЧА ПРОТИ СЕРБІЇ
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) виніс рішення у справі Зувич проти Сербії, що стосується нездатності заявника отримати судове рішення щодо його звільнення з професійної військової служби. Суд встановив порушення статті 6 § 1 Конвенції, яка гарантує право на справедливий судовий розгляд у цивільних справах. Суть порушення полягала в перешкодах у сербській судовій системі, які завадили розгляду справи заявника, включаючи надмірно обмежувальне тлумачення вимоги щодо скасування наказу про звільнення заявника та передачу його справи чорногорським органам, незважаючи на те, що Сербія все ще мала юрисдикцію. Суд наголосив, що ці дії зашкодили самій суті права заявника на доступ до суду.
Рішення починається зі вступу, в якому викладено основний акцент справи на праві заявника на доступ до суду відповідно до статті 6 Конвенції. Далі детально описуються факти, включаючи військову службу заявника, дисциплінарне провадження проти нього та подальші судові провадження після його звільнення. Потім у рішенні представлено відповідну правову базу, зокрема статтю 161 Закону про Югославську армію, яка визначає порушення військової дисципліни. Потім Суд оцінює передбачуване порушення статті 6 § 1, розглядаючи питання прийнятності, такі як сумісність ratione materiae та personae, і зрештою визнає скаргу прийнятною. Потім розглядаються обґрунтування справи, з поданнями як від заявника, так і від уряду Сербії. Далі Суд викладає загальні принципи щодо права на доступ до суду, підкреслюючи, що воно має бути «практичним та ефективним». Застосовуючи ці принципи до справи, Суд доходить висновку, що Сербія порушила статтю 6 § 1, зашкодивши суті права заявника на доступ до суду. Нарешті, рішення стосується застосування статті 41 Конвенції, яка стосується справедливої сатисфакції, присуджуючи заявнику компенсацію за нематеріальну шкоду та витрати.
Найважливішим положенням цього рішення є акцент Суду на «практичному та ефективному» характері права на доступ до суду. Суд підкреслює, що перешкоди, які заважають розгляду справи, особливо коли вони виникають у самій судовій системі та поза контролем заявника, можуть порушувати статтю 6 § 1. Суд також наголошує, що надмірно обмежувальне тлумачення процесуальних норм може зашкодити самій суті права на доступ до суду.
СПРАВА “НІКОЛІЧ ПРОТИ СЕРБІЇ”
Ось розбір рішення у справі “Ніколіч проти Сербії” від Європейського суду з прав людини:
1. **Суть рішення:**
Справа стосувалася громадянина Сербії, який стверджував про неналежне поводження з ним з боку поліції та неефективність подальшого розслідування. Заявник стверджував, що під час допиту в поліції, будучи неповнолітнім, він зазнав фізичного нападу, що призвело до відвідування лікарні та хірургічного втручання. Хоча Суд не знайшов доказів на підтримку твердження про неналежне поводження як такого, він встановив, що розслідування тверджень заявника було неналежним через значні затримки, відсутність незалежності та недостатню участь заявника. Як наслідок, Суд ухвалив рішення про порушення процесуального аспекту статті 3 Конвенції, яка забороняє катування та нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження. Суд присудив заявнику компенсацію за моральну шкоду та судові витрати.
2. **Структура та основні положення:**
* Рішення починається з викладу історії справи, включаючи скаргу заявника, внутрішнє розслідування та відповідні правові положення (стаття 3 Конвенції).
* Далі детально описуються факти справи, зокрема, твердження заявника про неналежне поводження з ним з боку поліції та подальше розслідування сербською владою.
* Суд оцінює прийнятність заяви, розділяючи матеріальний і процесуальний аспекти статті 3.
* Потім Суд аналізує матеріальний аспект скарги, визнаючи її неприйнятною через відсутність доказів неналежного поводження.
* Далі Суд розглядає процесуальний аспект статті 3, визнаючи скаргу прийнятною.
* Потім Суд оцінює обґрунтованість процесуального аспекту статті 3, встановлюючи порушення через затримки, відсутність незалежності та недостатню участь заявника в розслідуванні.
* Нарешті, в рішенні розглядається застосування статті 41, що стосується справедливої сатисфакції, та присуджує заявнику компенсацію за моральну шкоду та судові витрати.
3. **Основні положення для використання:**
* **Стандарт доказування:** Суд повторює стандарт доказування “поза розумним сумнівом” для тверджень про неналежне поводження, підкреслюючи, що це може бути встановлено за допомогою сильних, чітких і узгоджених висновків.
* **Ефективне розслідування:** У рішенні висвітлюються ключові елементи ефективного розслідування згідно зі статтею 3, включаючи:
* **Оперативність:** Розслідування мають проводитися без зайвих затримок.
* **Незалежність:** Орган, який проводить розслідування, має бути незалежним від тих, хто причетний до ймовірного неналежного поводження.
* **Залучення жертви:** Жертва має бути залучена до розслідування в тій мірі, в якій це необхідно для захисту її інтересів.
* **Порушення процесуального аспекту статті 3:** Навіть якщо ймовірне неналежне поводження не може бути доведено відповідно до необхідного стандарту, порушення статті 3 все одно може бути встановлено, якщо розслідування тверджень є неналежним.
Це рішення підкреслює важливість швидких, незалежних і ретельних розслідувань тверджень про неправомірні дії поліції, навіть коли початкові заяви про неналежне поводження не можуть бути остаточно доведені.
