Делегована Директива Комісії (ЄС) 2025/1223
Ця Директива оновлює мінімальні вимоги до підготовки ветеринарних лікарів у всьому ЄС, вносячи зміни до Директиви 2005/36/EC. Вона забезпечує, щоб ветеринарна підготовка відповідала науково-технічному прогресу. Оновлені правила підкреслюють концепцію «Єдиного здоров’я», сталий розвиток та інтеграцію цифрових технологій у ветеринарну практику. Держави-члени повинні включити ці зміни до свого національного законодавства до 10 квітня 2027 року.
ДЕЛЕГОВАНИЙ РЕГЛАМЕНТ КОМІСІЇ (ЄС) 2025/1222
Цей регламент оновлює перелік гармонізованих класифікацій та маркування небезпечних речовин згідно з Регламентом CLP (ЄС) № 1272/2008. Ці оновлення, зумовлені висновками Комітету з оцінки ризиків (RAC) ECHA, розроблені для захисту здоров’я людини та навколишнього середовища шляхом надання чіткої та послідовної інформації про хімічні небезпеки. Регламент застосовується з 1 лютого 2027 року, але постачальники можуть добровільно дотримуватися його раніше. У Додатку перелічено речовини з оновленою класифікацією та маркуванням.
Імплементаційний Регламент Комісії (ЄС) 2025/1242
Цей регламент вносить зміни до Імплементаційного Регламенту (ЄС) 2023/594 щодо
Африканська чума свиней (АЧС). Основна зміна стосується оновлення зон обмеження (I, II та III), детально описаних у Додатках I та II. Це оновлення відображає останні спалахи АЧС та епідеміологічні події в Німеччині, Італії, Польщі, Греції та Хорватії. Важливо, щоб особи, залучені до переміщення живих свиней та продуктів зі свинини, ознайомилися з Додатком I, щоб визначити постраждалі регіони.
Регламент (ЄС) 2025/1203
Цей регламент надає дозвіл Союзу для родини біоцидних продуктів “РЕПЕЛЕНТ ПРОТИ БЛІХ, КЛІЩІВ І КОМАРІВ”, власником якої є Agrobiothers Laboratoire. Чинний з 10 липня 2025 року до 30 червня 2035 року, дозвіл поширюється на продукти, що використовують екстракт маргози для відлякування цих шкідників. Додаток містить детальну інформацію про родину продуктів, включаючи конкретні інструкції для кожного типу продукту (спреї, піни та розчини для точкового нанесення), з акцентом на безпечне використання та зменшення ризиків.
Регламент (ЄС) 2025/1197
Цей регламент обмежує доступ до ринку державних закупівель ЄС для медичних виробів, що походять з Китаю, з використанням Міжнародного інструменту закупівель (IPI). Він застосовується до процедур закупівель вартістю від 5 000 000 євро (без ПДВ) і виключає тендерні пропозиції від китайських економічних операторів на медичні вироби. Ця дія спрямована на усунення того, що ЄС розглядає як нечесну торговельну практику Китаю на своєму ринку закупівель медичних виробів, сприяючи взаємності в міжнародній торгівлі.
Регламент (ЄС) 2025/1206
Цей регламент призупиняє тарифні преференції GSP+ для імпорту етанолу з Пакистану на два роки, за винятком етанолу для палива, що відповідає певним технічним вимогам.
А тепер розглянемо детальніше кожен з опублікованих сьогодні актів:
Делегована директива Комісії (ЄС) 2025/1223 від 10 квітня 2025 року, що вносить зміни до Директиви 2005/36/ЄС Європейського Парламенту та Ради щодо мінімальних вимог до підготовки за професією ветеринарного лікаря
Ця делегована директива Комісії (ЄС) 2025/1223 має на меті оновити мінімальні вимоги до підготовки ветеринарних лікарів у межах Європейського Союзу. Вона вносить зміни до Директиви 2005/36/ЄС, адаптуючи підготовку до наукових і технічних досягнень у цій галузі. Директива забезпечує відповідність ветеринарної підготовки сучасним практикам і знанням, особливо в таких сферах, як концепція «Єдине здоров’я», сталий розвиток і цифрові технології.
Директива змінює статтю 38 Директиви 2005/36/ЄС, замінюючи параграф 3, щоб конкретизувати знання та навички, які повинна забезпечувати ветеринарна підготовка. Вона також замінює пункт 5.4.1 Додатка V, детально описуючи навчальну програму для ветеринарних лікарів. Оновлений додаток включає такі предмети, як фізика, хімія, біологія тварин і клітин, а також біоматематика, як базові предмети. Специфічні предмети поділяються на базові науки, клінічні науки, тваринництво та гігієну харчових продуктів, з детальним переліком тем у кожній категорії.
Найважливіші положення цієї директиви включають оновлені вимоги до знань і навичок для ветеринарних лікарів, наголошуючи на концепції «Єдине здоров’я», біобезпеці та відповідальному використанні ветеринарних лікарських засобів. Переглянута навчальна програма забезпечує, щоб ветеринарна підготовка охоплювала сучасні досягнення в таких областях, як цифрові технології, добробут тварин та охорона здоров’я населення. Держави-члени мають час до 10 квітня 2027 року, щоб впровадити необхідні закони та нормативні акти для дотримання цієї директиви.
Делегований Регламент Комісії (ЄС) 2025/1222 від 2 квітня 2025 року, що вносить зміни до Регламенту (ЄС) № 1272/2008 Європейського Парламенту та Ради стосовно гармонізованої класифікації та маркування певних речовин
ДЕЛЕГОВАНИЙ РЕГЛАМЕНТ КОМІСІЇ (ЄС) 2025/1222 вносить зміни до Регламенту (ЄС) № 1272/2008 про класифікацію, маркування та пакування речовин і сумішей (Регламент CLP) шляхом оновлення переліку гармонізованих класифікацій та маркування для певних небезпечних речовин. Це оновлення ґрунтується на висновках, виданих Комітетом з оцінки ризиків (RAC) Європейського агентства з хімічних речовин (ECHA) щодо декількох речовин. Регламент має на меті забезпечити високий рівень захисту здоров’я людини та навколишнього середовища шляхом надання чіткої та послідовної інформації про небезпеки хімічних речовин.
Регламент складається з двох статей та додатка. Стаття 1 зазначає, що Додаток VI до Регламенту (ЄС) № 1272/2008 змінюється, як зазначено в Додатку до цього Регламенту. Стаття 2 визначає дату набрання чинності та дати застосування регламенту. Він набуде чинності на двадцятий день після його опублікування в Офіційному журналі Європейського Союзу та застосовуватиметься з 1 лютого 2027 року. Однак постачальники мають можливість добровільно дотримуватися нових вимог щодо класифікації та маркування з дати набрання чинності. Додаток містить зміни до частини 3, таблиці 3 Додатка VI до Регламенту (ЄС) № 1272/2008, в якій перелічено гармонізовану класифікацію та маркування небезпечних речовин. Зміни включають вставлення нових записів для речовин і заміну існуючих записів оновленими класифікаціями та маркуванням.
Основними положеннями акту, які можуть бути найважливішими для його використання, є оновлені вимоги щодо класифікації та маркування перелічених речовин. Ці зміни безпосередньо вплинуть на виробників, імпортерів і постачальників цих речовин, оскільки їм потрібно буде оновити свої етикетки, паспорти безпеки та упаковку, щоб відповідати новим гармонізованим класифікаціям.
Виконавчий регламент Комісії (ЄС) 2025/1242 від 19 червня 2025 року, що вносить зміни до Додатків I та II Виконавчого регламенту (ЄС) 2023/594, який встановлює спеціальні заходи контролю захворювання африканської чуми свиней
Гаразд, я можу вам з цим допомогти. Ось розбір Виконавчого регламенту Комісії (ЄС) 2025/1242:
**1. Суть акту:**
Цей регламент вносить зміни до Виконавчого регламенту (ЄС) 2023/594, який встановлює спеціальні заходи контролю захворювання африканської чуми свиней (АЧС). Ключові зміни передбачають оновлення зон обмеження (I, II та III), перелічених у Додатках I та II попереднього регламенту, на основі останніх спалахів АЧС та епідеміологічних змін у кількох державах-членах ЄС, включаючи Німеччину, Італію, Польщу, Грецію та Хорватію. Мета полягає в адаптації та посиленні заходів для запобігання подальшому поширенню цього захворювання тварин в межах Союзу.
**2. Структура та основні положення:**
* **Стаття 1:** Ця стаття є серцем поправки. Вона встановлює, що Додатки I та II Виконавчого регламенту (ЄС) 2023/594 повністю замінюються новим текстом, викладеним у Додатку до цього поточного регламенту (2025/1242). Це означає, що всі попередні зони скасовуються.
* **Стаття 2:** Вказує на дату набрання чинності, яка є днем, наступним за днем його опублікування в Офіційному журналі Європейського Союзу. Це забезпечує швидке впровадження змін через термінову епідеміологічну ситуацію.
**Додаток I** деталізує зони обмеження I, II та III в межах конкретних держав-членів. Ці зони класифікуються на основі рівня ризику, пов’язаного зі спалахами АЧС. Додаток перелічує конкретні адміністративні регіони (наприклад, федеральні землі, округи, муніципалітети) в межах кожної держави-члена, які потрапляють до цих зон. Зміни відображають:
* Додавання нових територій до зон обмеження через нещодавні спалахи у диких або утримуваних свиней.
* Рекласифікацію певних територій до зон вищого ризику (наприклад, із зони I до зони II або III) через підвищений ризик.
* Вилучення територій із зон обмеження, де епідеміологічна ситуація покращилася.
**Додаток II** встановлює території на рівні Союзу як інфіковані зони або зони обмеження.
* Частина A перелічує території, встановлені як інфіковані зони після спалаху африканської чуми свиней у диких свиней у державі-члені або зоні, яка раніше була вільною від хвороб.
**3. Основні положення, важливі для використання:**
* **Географічний обсяг:** Найважливішим аспектом є точне географічне визначення зон обмеження в межах кожної держави-члена. Підприємства та особи, які займаються переміщенням живих свиней, продуктів зі свинини або іншою пов’язаною діяльністю, повинні ознайомитися з Додатком I, щоб визначити, чи впливають обмеження на їхню діяльність.
* **Заходи контролю захворювання:** Конкретні заходи контролю захворювання, які застосовуються в межах кожної зони (I, II або III), не деталізовані в цьому регламенті. Натомість він посилається на Виконавчий регламент (ЄС) 2023/594 та Делегований регламент (ЄС) 2020/687, які визначають застосовні заходи. Тому оператори повинні бути знайомі з цими регламентами.
* **Динамічний характер:** Регламент визнає, що ситуація з АЧС є дуже динамічною. Це означає, що зони обмеження можуть змінюватися на основі майбутніх епідеміологічних змін. Важливо бути в курсі будь-яких подальших змін до Виконавчого регламенту (ЄС) 2023/594.
* **Вплив на Німеччину:** Включення інфікованої зони в Північній Рейн-Вестфалії в Німеччині до частини A Додатку II є важливим розвитком подій, оскільки це знаменує собою нову територію, уражену АЧС у регіоні, який раніше був вільним від хвороб. Це спричинить конкретні заходи контролю в цій зоні.
* **Вплив на Україну:** Цей акт прямо не згадує Україну.
Регламент (ЄС) 2025/1203 про виконання Комісією від 19 червня 2025 року про надання дозволу Союзу для родини біоцидних продуктів REPELLENT AGAINST FLEAS, TICKS, AND MOSQUITOES відповідно до Регламенту (ЄС) № 528/2012 Європейського Парламенту та Ради
Цей Регламент (ЄС) 2025/1203 про виконання Комісією надає дозвіл Союзу для родини біоцидних продуктів під назвою «REPELLENT AGAINST FLEAS, TICKS, AND MOSQUITOES». Дозвіл, виданий Agrobiothers Laboratoire, є дійсним з 10 липня 2025 року до 30 червня 2035 року та застосовується до продуктів, призначених для відлякування бліх, кліщів і комарів (Тип продукту 19). Активною речовиною в цих продуктах є екстракт маргози з олії холодного віджиму ядер Azadirachta indica, екстрагований надкритичним вуглекислим газом.
Сам регламент є коротким і містить лише дві статті. Стаття 1 надає Дозвіл Союзу (номер EU-0032868-0000) і визначає термін дії. Стаття 2 зазначає, що регламент набуде чинності через двадцять днів після його публікації в Офіційному журналі Європейського Союзу. Додаток містить резюме характеристик біоцидного продукту. Додаток структурований на три частини: Частина I надає адміністративну інформацію, що застосовується до всієї родини продуктів, включаючи відомості про власника дозволу, виробників і склад родини продуктів. Частина II деталізує конкретну інформацію для кожної Meta SPC (Конкретний склад продукту), яка включає склад, заяви про небезпеку та застережні заходи, дозволені види використання та інструкції з використання. Частина III містить перелік торгових назв, номерів дозволів і конкретних складів кожного окремого продукту в межах кожної Meta SPC. Родина продуктів включає репелентні спреї, репелентні піни та розчини для точкового нанесення.
Найважливіші положення для користувачів стосуються умов використання для кожної Meta SPC. Наприклад, репелентний спрей слід наносити в кількості 1,6 г/кг маси тіла з конкретними інструкціями для котів і собак, і його не слід використовувати на тваринах віком до 3 місяців. Репелентна піна є надзвичайно легкозаймистою і має конкретні заяви про небезпеку та застережні заходи. Розчин для точкового нанесення має різні концентрації активної речовини (10% і 20%) залежно від розміру та типу тварини, з максимумом 4 застосування на рік. Користувачі повинні дотримуватися інструкцій з використання, заходів щодо зменшення ризиків та інструкцій з безпечної утилізації, викладених для кожного конкретного типу продукту.
Імплементаційний регламент (ЄС) 2025/1197 Комісії від 19 червня 2025 року, що запроваджує захід Міжнародного інструменту закупівель, який обмежує доступ економічних операторів і медичних виробів, що походять з Китайської Народної Республіки, до ринку державних закупівель медичних виробів Європейського Союзу відповідно до Регламенту (ЄС) 2022/1031 Європейського Парламенту та Ради
Це Імплементаційний регламент (ЄС) 2025/1197 Комісії, який запроваджує захід у рамках Міжнародного інструменту закупівель (IPI) для обмеження доступу до ринку державних закупівель медичних виробів Європейського Союзу для економічних операторів і медичних виробів, що походять з Китайської Народної Республіки (КНР). Цей регламент спрямований на вирішення проблеми, яку ЄС вважає недобросовісною торговою практикою Китаю на його ринку державних закупівель медичних виробів.
Регламент структуровано наступним чином:
* Він починається з посилань на Договір про функціонування Європейського Союзу та Регламент IPI (ЄС) 2022/1031, який забезпечує правову основу для цього заходу.
* Він окреслює процедуру, деталізуючи розслідування IPI, ініційоване Комісією, консультації з урядом Китаю та публікацію звіту про розслідування.
* Він описує процес публічних консультацій та інформацію, надану державам-членам.
* Основна частина регламенту пояснює визначення заходу IPI, включаючи пропорційність, наявність альтернативних джерел постачання та інтереси Союзу.
* Він завершується прийняттям регламенту, визначаючи виключення тендерних пропозицій від китайських економічних операторів на закупівлю медичних виробів, що перевищує певний поріг.
Основні положення акту включають:
* **Обмеження доступу:** Економічним операторам і медичним виробам, що походять з КНР, обмежується доступ до ринку державних закупівель медичних виробів ЄС.
* **Сфера застосування:** Захід застосовується до всіх процедур державних закупівель в Союзі медичних виробів (коди CPV 33100000-1 до 33199000-1) з орієнтовною вартістю, що дорівнює або перевищує 5 000 000 євро без урахування ПДВ.
* **Виключення тендерних пропозицій:** Тендерні пропозиції, подані економічними операторами, що походять з КНР, будуть виключені з цих процедур закупівель.
* **Відповідність:** Органи державної влади та організації, що здійснюють закупівлі, а також переможці тендерів, повинні дотримуватися вимог, викладених у статті 8 Регламенту (ЄС) 2022/1031.
* **Визначення походження:** Походження економічних операторів і медичних виробів має визначатися відповідно до статті 3 Регламенту (ЄС) 2022/1031 та статті 60 Регламенту (ЄС) № 952/2013 (Митний кодекс Союзу).
Цей регламент є прямою відповіддю на перешкоди, з якими стикаються економічні оператори та товари ЄС на китайському ринку державних закупівель медичних виробів. Він знаменує собою значний крок у торговій політиці ЄС, використовуючи IPI для усунення дисбалансів і сприяння взаємності в міжнародних торговельних відносинах.
Імплементаційний регламент Комісії (ЄС) 2025/1206 від 19 червня 2025 року про призупинення тарифних преференцій GSP+ щодо імпорту етанолу, що походить з Пакистану
Цей Імплементаційний регламент Комісії (ЄС) 2025/1206 призупиняє тарифні преференції GSP+ для імпорту етанолу, що походить з Пакистану, на період у два роки. Це означає, що стандартні митні тарифи Спільного митного тарифу тепер застосовуватимуться до цього імпорту, за винятком етанолу для використання в паливі, який відповідає конкретним технічним стандартам. Регламент є відповіддю на занепокоєння тим, що збільшення імпорту пакистанського етанолу спричиняє серйозні порушення на ринку етанолу не для палива в Союзі.
Регламент структуровано наступним чином: Він починається з викладення правової основи та процедури, якої було дотримано, включаючи запит від кількох держав-членів, оцінку Комісії та консультації із зацікавленими сторонами та урядом Пакистану. Потім він деталізує оцінку Комісією відповідного продукту (етанолу), наявність серйозних порушень на ринках Союзу та аналіз причинних факторів. Регламент завершується рішенням призупинити тарифні преференції та визначає тривалість і винятки з цього призупинення.
Найважливішими положеннями цього акту є:
* **Призупинення тарифних преференцій:** Основним положенням є призупинення преференційного тарифного режиму для певних видів етанолу (коди CN ex 2207 10 та ex 2207 20), що походить з Пакистану, за винятком етанолу для використання в паливі, який відповідає певним технічним специфікаціям (коди TARIC 2207 10 00 11 та 2207 20 00 11).
* **Тривалість призупинення:** Призупинення діятиме протягом двох років з дати набрання чинності регламентом.
* **Товари в дорозі:** Поставки етанолу, які вже перебувають в дорозі до ЄС на момент набрання чинності регламентом, все ще користуватимуться преференційним тарифним режимом, за умови, що їх пункт призначення не може бути змінено.
Імплементаційний Регламент Комісії (ЄС) 2025/1202 від 19 червня 2025 року, що поширює остаточне антидемпінгове мито, запроваджене Імплементаційним Регламентом (ЄС) 2022/558 на імпорт певних графітових електродних систем, що походять з Китайської Народної Республіки, на імпорт штучного графіту у блоках або циліндрах, що походять з Китайської Народної Республіки
Це Імплементаційний Регламент Комісії (ЄС) 2025/1202, який поширює чинне антидемпінгове мито на певні графітові електродні системи (ГЕС), що походять з Китайської Народної Республіки (КНР), на імпорт штучного графіту у блоках або циліндрах, що також походять з КНР. Регламент стосується уникнення антидемпінгових заходів шляхом поширення мита на штучний графіт, який використовується у виробництві ГЕС. Він встановлює остаточне антидемпінгове мито у розмірі 74,9% на імпорт штучного графіту з Китаю, за винятком однієї компанії, JAP INDUSTRIES s.r.o., яка, як було встановлено, не причетна до практики уникнення.
Регламент складається з 5 статей. У ньому детально описано поширення антидемпінгових мит, зазначено ставку мита та передбачено звільнення для JAP INDUSTRIES s.r.o. Стаття 2 припиняє реєстрацію імпорту, встановлену попереднім регламентом. Стаття 3 передбачає, що імпортовані частини, які були звільнені від розширеного мита, повинні бути використані у складальних операціях звільненої сторони, знищені або реекспортовані. Стаття 4 визначає процедуру подання запитів на звільнення від розширеного мита. Цей регламент ґрунтується на Імплементаційному Регламенті (ЄС) 2022/558, який спочатку запровадив антидемпінгове мито на ГЕС, та Імплементаційному Регламенті (ЄС) 2024/2686, який ініціював розслідування можливого уникнення.
Найважливішими положеннями цього акту є ті, що поширюють антидемпінгове мито на імпорт штучного графіту з Китаю, та умови, за яких може бути надано звільнення. Компанії, які імпортують штучний графіт, повинні знати про мито у розмірі 74,9%, якщо вони не можуть довести, що не ухиляються від початкових антидемпінгових заходів. Регламент також визначає, що звільнені компанії можуть використовувати імпортований штучний графіт лише у власних складальних операціях, реекспортувати його або знищити, щоб запобігти потенційному зловживанню.
Імплементаційний регламент (ЄС) 2025/1188 Комісії від 18 червня 2025 року про затвердження внесеної Союзом поправки до специфікації продукту традиційної гарантованої особливості Spišské párky (TSG)
Цей Імплементаційний регламент (ЄС) 2025/1188 Комісії затверджує внесену Союзом поправку до специфікації продукту для традиційної гарантованої особливості (TSG) «Spišské párky». Правовою основою для цього регламенту є Регламент (ЄС) 2024/1143 про географічні зазначення, який скасував і замінив Регламент (ЄС) № 1151/2012. Регламент визнає, що заявку на внесення поправки було опубліковано в Офіційному журналі і що жодних заперечень не було отримано.
Структура акта дуже проста. Вона складається з преамбули, в якій цитуються відповідні регламенти та пояснюються причини прийняття регламенту, за якою йдуть дві статті. Стаття 1 офіційно затверджує внесену Союзом поправку до специфікації продукту для «Spišské párky» TSG, як опубліковано в Офіційному журналі. Стаття 2 встановлює, що регламент набуває чинності через двадцять днів після його опублікування в Офіційному журналі Європейського Союзу, і підтверджує, що регламент є обов’язковим у своїй цілісності та безпосередньо застосовним у всіх державах-членах.
Найважливішим положенням є Стаття 1, яка затверджує конкретну поправку до специфікації продукту «Spišské párky». Це означає, що оновлена специфікація, опублікована в Офіційному журналі, тепер є офіційним стандартом для цього продукту TSG в межах ЄС.
Регламент (ЄС) 2025/1233 про виконання Комісією від 17 червня 2025 року, що вносить 347-му поправку до Регламенту Ради (ЄС) № 881/2002 про запровадження певних конкретних обмежувальних заходів, спрямованих проти певних осіб та організацій, пов’язаних з організаціями ІДІЛ (Даеш) та Аль-Каїда
Цей Регламент (ЄС) 2025/1233 про виконання Комісією вносить зміни до Регламенту Ради (ЄС) № 881/2002, який запроваджує конкретні обмежувальні заходи проти фізичних та юридичних осіб, пов’язаних з ІДІЛ (Даеш) та Аль-Каїдою. Поправка є прямим наслідком рішення Комітету з санкцій Ради Безпеки Організації Об’єднаних Націй вилучити одну позицію зі списку осіб, груп та організацій, на які поширюється заморожування коштів та економічних ресурсів. Відповідно, регламент ЄС оновлено, щоб відобразити цю зміну на рівні ООН.
Структура регламенту є простою. Він складається з преамбули, в якій викладено причини внесення змін, за якою йдуть дві статті та додаток. Стаття 1 зазначає, що Додаток I до Регламенту (ЄС) № 881/2002 змінюється відповідно до Додатка до цього регламенту. Стаття 2 визначає дату набрання чинності. Додаток містить конкретну поправку, яка передбачає вилучення одного запису зі списку визначених осіб під заголовком «Фізичні особи». Видалений запис — “Hajjaj Bin Fahd al Ajmi” разом з його псевдонімами, датою та місцем народження, громадянством та датою внесення до списку.
Найважливішим положенням цього регламенту є вилучення Hajjaj Bin Fahd al Ajmi зі списку осіб, на яких поширюються санкції. Це означає, що будь-які кошти або економічні ресурси, які раніше були заморожені через його зв’язок з ІДІЛ (Даеш) та Аль-Каїдою, тепер повинні бути розморожені, і він більше не підпадає під обмежувальні заходи, встановлені Регламентом (ЄС) № 881/2002.
Регламент (ЄС) 2025/1196 Комісії від 18 червня 2025 року про скасування дозволу Союзу на єдиний біоцидний продукт Nordkalk Filtra G відповідно до Регламенту (ЄС) № 528/2012 Європейського Парламенту та Ради та про скасування Імплементаційного Регламенту (ЄС) 2024/2400 Комісії
Цей Імплементаційний Регламент (ЄС) 2025/1196 Комісії скасовує дозвіл Союзу на єдиний біоцидний продукт «Nordkalk Filtra G» та скасовує попередній Імплементаційний Регламент (ЄС) 2024/2400, який надавав цей дозвіл. Скасування було здійснено на прохання власника дозволу, Nordkalk AB, через комерційні міркування, пов’язані з припиненням виробництва продукту. Регламент також встановлює пільговий період для надання на ринку та використання існуючих запасів «Nordkalk Filtra G».
Структура акту є простою, складається з преамбули, в якій викладено причини скасування, та чотирьох статей.
* **Стаття 1** формально скасовує дозвіл Союзу на «Nordkalk Filtra G», посилаючись на конкретний номер дозволу.
* **Стаття 2** скасовує Імплементаційний Регламент (ЄС) 2024/2400, який спочатку надавав дозвіл.
* **Стаття 3** встановлює терміни вилучення продукту з ринку та припинення використання існуючих запасів.
* **Стаття 4** визначає дату набрання чинності регламентом.
У порівнянні з попереднім регламентом (ЄС) 2024/2400, цей новий регламент змінює ситуацію, скасовуючи раніше наданий дозвіл.
Найважливіші положення для практичного використання містяться у статті 3, яка передбачає, що «Nordkalk Filtra G» більше не може бути наданий на ринку після 5 січня 2026 року, а існуючі запаси не повинні використовуватися після 4 липня 2026 року. Це забезпечує пільговий період для підприємств та користувачів для управління своїми існуючими запасами продукту.
Регламент (ЄС) 2025/1220 Комісії від 16 червня 2025 року щодо класифікації певних товарів у Комбінованій номенклатурі
Цей Імплементаційний регламент (ЄС) 2025/1220 Комісії стосується класифікації конкретного товару в межах Комбінованої номенклатури (КН). Він має на меті забезпечити уніфіковане застосування митних тарифів на всій території Європейського Союзу. Регламент класифікує суміш сахарози та геланової камеді, яка використовується як стабілізатор і загусник у напоях на основі сої, під конкретним кодом КН.
Регламент складається з трьох статей та додатку. Стаття 1 зазначає, що товари, описані в колонці (1) додатку, класифікуються за кодом КН, зазначеним у колонці (2) додатку. Стаття 2 передбачає тримісячний пільговий період, протягом якого все ще може бути застосована обов’язкова тарифна інформація (ОТІ), яка не відповідає цьому регламенту. Стаття 3 визначає, що регламент набирає чинності через двадцять днів після його опублікування в Офіційному журналі Європейського Союзу. Додаток містить таблицю, яка визначає опис товарів, їх код класифікації та обґрунтування цієї класифікації.
Найважливішим положенням є стаття 1 у поєднанні з Додатком, яка остаточно класифікує описану суміш сахарози та геланової камеді під кодом КН 2106 90 98. Ця класифікація ґрунтується на складі продукту, призначенні та правилах тлумачення Комбінованої номенклатури.
Імплементаційний регламент Комісії (ЄС) 2025/1192 від 18 червня 2025 року, що вносить зміни до Імплементаційного регламенту (ЄС) 2018/2067 щодо певних аспектів верифікації даних та акредитації верифікаторів
Це опис **ІМПЛЕМЕНТАЦІЙНОГО РЕГЛАМЕНТУ КОМІСІЇ (ЄС) 2025/1192 від 18 червня 2025 року, що вносить зміни до Імплементаційного регламенту (ЄС) 2018/2067 щодо певних аспектів верифікації даних та акредитації верифікаторів.**
Цей регламент вносить зміни до Імплементаційного регламенту (ЄС) 2018/2067, щоб включити правила для верифікації ключових етапів і цілей у статті 10b(4) Директиви 2003/87/ЄС. Він гармонізує верифікацію звітів про кліматичну нейтральність, розширює існуючі правила верифікації, щоб охопити ці звіти, і встановлює вимоги до обміну інформацією та стратегічного аналізу ризиків. Регламент також адаптує правила для оцінки критеріїв сталого розвитку та економії викидів парникових газів для різних видів палива та визначає роль верифікатора в перевірці віднесення альтернативного авіаційного палива. Крім того, він включає правила для верифікації не-CO2 авіаційних ефектів і визначає конкретні критерії компетентності для верифікаторів.
Регламент структурований навколо змін до Імплементаційного регламенту (ЄС) 2018/2067. Він змінює кілька статей, включаючи статті 2, 3, 6, 7, 9, 10, 11, 13, 14, 16, 17, 18, 21, 22, 23, 24, 26, 27, 28, 30, 31, 33, 37, 38, 43, 43l, 43w, 43x, 44, 58, 59, 60, 69 та 77, а також Додаток I. Ключові зміни включають додавання визначень для “звіту про не-CO2 авіаційні ефекти”, “звіту про кліматичну нейтральність” та “періоду звітування про кліматичну нейтральність”. Він також вводить нові статті, такі як 17c та 33a, які деталізують перевірку ключових етапів і цілей, а також спрощену верифікацію для звітів про не-CO2 авіаційні ефекти. Зміни також визначають нові вимоги до верифікаторів, пов’язані з планами кліматичної нейтральності, альтернативним авіаційним паливом та не-CO2 авіаційними ефектами.
Найважливіші положення для практичного використання включають:
* **Верифікація звітів про кліматичну нейтральність:** Регламент запроваджує детальні правила для верифікації звітів про кліматичну нейтральність, включаючи оцінку повноти та відповідності звітів, перевірку можливостей для покращення та забезпечення точності даних. Це має вирішальне значення для операторів, які прагнуть продемонструвати досягнення ключових етапів і цілей, пов’язаних з кліматичною нейтральністю.
* **Верифікація не-CO2 авіаційних ефектів:** Регламент включає гармонізовані правила для верифікації не-CO2 авіаційних ефектів, включаючи конкретні критерії компетентності для верифікаторів та використання автоматизованих систем, таких як NEATS. Це важливо для авіаційних операторів, яким необхідно дотримуватися нових вимог щодо моніторингу та звітності про не-CO2 авіаційні ефекти.
* **Рівні суттєвості:** Регламент встановлює єдині рівні суттєвості для верифікації звітів про не-CO2 авіаційні ефекти та звітів про кліматичну нейтральність. Це допомагає верифікаторам визначити, чи є перекручення, невідповідності або проблеми недотримання вимог суттєвими, забезпечуючи послідовне застосування стандартів верифікації.
* **Альтернативне авіаційне паливо:** Регламент визначає роль верифікатора в перевірці правильного віднесення альтернативного авіаційного палива та прийнятного авіаційного палива до рейсів. Це важливо для забезпечення точного обліку використання цих видів палива у звітності про викиди.
* **Спрощена верифікація:** Регламент запроваджує спрощені процеси верифікації для певних авіаційних операторів та регульованих суб’єктів за певних умов, зменшуючи адміністративний тягар, зберігаючи при цьому якість верифікації.
Імплементаційний регламент (ЄС) 2025/1221 Комісії від 16 червня 2025 року щодо класифікації певних товарів у Комбінованій номенклатурі
Цей імплементаційний регламент (ЄС) 2025/1221 Комісії стосується класифікації конкретного типу алкогольного напою в межах Комбінованої номенклатури (КН). Регламент має на меті забезпечити уніфіковане застосування митних тарифів шляхом класифікації газованого алкогольного напою зі смаком чорної смородини за конкретним кодом КН. Він роз’яснює, чому цей продукт слід класифікувати як спиртний напій, а не як ферментований. Регламент також стосується чинності раніше виданої обов’язкової тарифної інформації, яка може суперечити цій новій класифікації.
Регламент складається з трьох статей і додатка. Стаття 1 передбачає, що товари, описані в колонці (1) Додатка, класифікуються за кодом КН, зазначеним у колонці (2) Додатка. Стаття 2 передбачає тримісячний пільговий період, протягом якого ще можна посилатися на обов’язкову тарифну інформацію, яка не відповідає цьому регламенту. Стаття 3 визначає, що регламент набирає чинності на двадцятий день після його опублікування в Офіційному журналі Європейського Союзу. Додаток містить детальний опис алкогольного напою, його код класифікації (2208 90 69) і обґрунтування цієї класифікації, підкреслюючи, що він вважається спиртним напоєм через відсутність характерного смаку та запаху ферментованого фруктового напою.
Найважливішим положенням є класифікація описаного газованого алкогольного напою зі смаком чорної смородини за кодом КН 2208 90 69. Ця класифікація визначає застосовні митні збори та інші заходи, пов’язані з торгівлею, для цього конкретного продукту в межах ЄС. Крім того, тримісячний пільговий період для існуючої обов’язкової тарифної інформації має вирішальне значення для того, щоб підприємства могли адаптуватися до нової класифікації без негайних збоїв.
Регламент Ради (ЄС) 2025/1208 від 12 червня 2025 року про посилення безпеки посвідчень особи громадян Союзу та документів про проживання, виданих громадянам Союзу та членам їхніх сімей, які здійснюють своє право на вільне пересування (Текст, що має значення для ЄЕЗ)
Цей Регламент Ради (ЄС) 2025/1208 має на меті посилити функції безпеки та стандарти посвідчень особи, виданих громадянам Союзу, та документів про проживання, виданих як громадянам Союзу, так і членам їхніх сімей, коли вони здійснюють своє право на вільне пересування в межах ЄС. Регламент передбачає конкретні функції безпеки, включаючи біометричні дані, для зменшення ризику шахрайства та підробки, тим самим підвищуючи безпеку людей в Європі. Він також прагне сприяти вільному пересуванню осіб у межах Союзу, забезпечуючи більшу надійність та легкість перевірки документів, що посвідчують особу та документів про проживання.
Регламент складається з п’яти розділів, що охоплюють предмет, сферу застосування та визначення; національні посвідчення особи; документи про проживання для громадян Союзу; картки проживання для членів сім’ї, які не є громадянами держави-члена; та загальні положення. Ключові положення включають обов’язкове використання формату ID-1 для посвідчень особи з машинозчитуваною зоною (MRZ), включення високозахищеного носія інформації, що містить зображення обличчя та два відбитки пальців, і визначення мінімальних вимог до інформації для документів про проживання, виданих громадянам Союзу. Регламент також встановлює терміни дії посвідчень особи та терміни поступового вилучення старих, менш захищених документів. Порівняно з попередніми регламентами, цей акт запроваджує більш суворі стандарти безпеки, зокрема включення біометричних даних, і спрямований на більшу уніфікацію формату та функцій документів, що посвідчують особу та документів про проживання, в державах-членах.
Декілька положень є особливо важливими для практичного застосування. Вимога щодо включення до посвідчень особи зображення обличчя та двох відбитків пальців, що зберігаються на високозахищеному носії, значно покращить процеси перевірки особи. Регламент також визначає, що діти, які не досягли певного віку, та особи, для яких зняття відбитків пальців фізично неможливе, звільняються від вимоги щодо відбитків пальців. Графік поступового вилучення документів, що не відповідають вимогам, також є важливим, оскільки посвідчення особи, які не відповідають мінімальним стандартам безпеки або не мають функціональної MRZ, стають недійсними до 3 серпня 2026 року, а всі інші посвідчення особи, що не відповідають вимогам, – до 3 серпня 2031 року. Ці терміни забезпечують перехідний період для держав-членів для видачі нових документів, що відповідають вимогам.
Регламент (ЄС) 2025/1227 Європейського Парламенту та Ради від 17 червня 2025 року про зміну митних зборів, що застосовуються до імпорту певних товарів, що походять з Російської Федерації або Республіки Білорусь або експортуються з них
Ось роз’яснення Регламенту (ЄС) 2025/1227:
**1. Суть акту:**
Цей регламент запроваджує збільшені митні збори на конкретні товари, що походять з Росії та Білорусі або експортуються з них. Мета полягає в тому, щоб зменшити економічну залежність ЄС від цих країн, захистити ринок ЄС та захистити продовольчу безпеку у світлі війни в Україні та ширших занепокоєнь щодо міжнародного права. Регламент націлений як на сільськогосподарську продукцію, так і на добрива, застосовуючи різні підвищення тарифів і механізми моніторингу до кожної категорії.
**2. Структура та основні положення:**
* **Стаття 1:** Це ядро регламенту, в якому викладено нові митні збори.
* **Товари, зазначені в Додатку I:** На товари, перелічені тут (різноманітна сільськогосподарська продукція, продукти тваринництва тощо), буде накладено додаткове 50% *ad valorem* мито на додаток до існуючих тарифів. Ці товари також втрачають право на нижчі тарифні квоти.
* **Товари, зазначені в Додатку II:** Це конкретні азотні та складні добрива. Замість негайного збільшення на 50%, ці товари підлягатимуть поетапному збільшенню мит, поєднуючи *ad valorem* відсоток із фіксованою сумою за тонну, що зростатиме щорічно з липня 2025 року до липня 2028 року.
* **Запобіжний механізм:** Стаття 1(3) запроваджує механізм, який, якщо сукупні обсяги імпорту товарів, зазначених у Додатку II, досягнуть певних порогових значень до 2028 року, Комісія *зобов’язана* негайно встановити найвищий рівень мита, визначений на 2028 рік.
* **Моніторинг:** Стаття 1(4) дозволяє Комісії впроваджувати заходи для моніторингу обсягів імпорту.
* **Стаття 2:** Зобов’язує Комісію здійснювати моніторинг цін на товари, зазначені в Додатку II, в межах ЄС протягом чотирьох років. Якщо ціни істотно перевищуватимуть рівні 2024 року, Комісія повинна оцінити ситуацію та вжити заходів, потенційно включаючи призупинення дії тарифів на ці товари з країн, *інших*, ніж Росія чи Білорусь.
* **Стаття 3:** Засновує Комітет Митного кодексу для надання допомоги Комісії у впровадженні регламенту.
* **Стаття 4:** Визначає дати набрання чинності та застосування.
**3. Основні положення для практичного використання:**
* **** Ключовим елементом є *негайне* збільшення митних зборів для товарів, перелічених у Додатку I, з 20 липня 2025 року. Підприємства, що імпортують ці товари з Росії чи Білорусі, повинні враховувати додатковий 50% тариф.
* Для добрив (Додаток II) поетапне збільшення передбачає перехідний період, але запобіжний механізм у статті 1(3) означає, що підприємства повинні усвідомлювати, що найвищий рівень тарифу може бути активовано раніше, якщо обсяги імпорту будуть високими.
* Моніторинг Комісією цін на добрива (стаття 2) та її повноваження вживати заходів щодо виправлення ситуації, включаючи призупинення дії тарифів, можуть суттєво вплинути на ринок. Підприємствам слід уважно стежити за будь-якими такими втручаннями.
* **** Регламент прямо націлений на товари, що “походять з Російської Федерації або Республіки Білорусь або експортуються, прямо чи опосередковано, з них”. Це передбачає широке тлумачення для запобігання обходу, тому підприємства повинні бути обережними щодо ланцюгів поставок і потенційного перевантаження.
* **** Для українського бізнесу це означає, що вони зможуть збільшити експорт товарів, перелічених у Додатках I та II, до ЄС, оскільки російські та білоруські товари будуть неконкурентоспроможними.
Регламент (ЄС) 2025/1214 Європейського Парламенту та Ради від 17 червня 2025 року, що вносить зміни до Регламенту (ЄС) 2019/631 з метою включення додаткової гнучкості щодо розрахунку відповідності виробників стандартам ефективності викидів CO2 для нових легкових автомобілів і нових легких комерційних транспортних засобів на календарні роки з 2025 по 2027 (Текст, що має значення для ЄЕЗ)
Цей Регламент вносить зміни до Регламенту (ЄС) 2019/631, запроваджуючи одноразовий механізм гнучкості для виробників у досягненні цільових показників викидів CO2 для нових легкових автомобілів і легких комерційних транспортних засобів протягом періоду 2025-2027 років. Замість щорічної оцінки відповідності, показники виробників оцінюватимуться за весь трирічний період. Це означає, що виробники можуть перевищувати свої річні цільові показники в один рік, за умови, що вони компенсують це в наступні роки, забезпечуючи, щоб середні викиди за три роки відповідали загальному цільовому показнику. Регламент також коригує положення про об’єднання в пули, щоб узгодити їх з цією новою гнучкістю.
Регламент складається з двох статей. Стаття 1 вносить зміни до Регламенту (ЄС) 2019/631 шляхом вставки нового пункту в статтю 4, додавання підпункту до статті 6(2) та додавання підпункту до статті 8(1). Ці зміни запроваджують механізм гнучкості для розрахунку відповідності цільовим показникам викидів CO2 протягом періоду 2025-2027 років, коригують положення про об’єднання в пули, щоб узгодити їх з цією гнучкістю, і визначають, як накладатимуться премії за надмірні викиди на основі середніх викидів за трирічний період. Стаття 2 визначає, що Регламент набирає чинності на двадцятий день після його опублікування в Офіційному журналі Європейського Союзу та є обов’язковим у своїй повноті та безпосередньо застосовним у всіх державах-членах.
Найважливішим положенням є запровадження трирічного періоду усереднення для оцінки відповідності виробників цільовим показникам викидів CO2. Це надає виробникам більшу гнучкість в управлінні показниками викидів, оскільки вони можуть компенсувати вищі викиди в один рік нижчими викидами в інший, за умови, що середній показник за три роки відповідає цільовому. Коригування положень про об’єднання в пули, що дозволяє укладати угоди на 2025 або 2026 роки до кінця 2027 року, також є значним, оскільки надає виробникам більше часу для формування стратегічних партнерств для досягнення своїх цільових показників.
Рішення Суду (Десята палата) від 19 червня 2025 року. Direktor na Direktsia „Obzhalvane i danachno-osiguritelna praktika“ Sofia pri Tsentralno upravlenie na Natsionalna agentsia za prihodite проти „Bulgarian posts“ EAD. Запит про попереднє рішення – Оподаткування – Спільна система податку на додану вартість – Директива 2006/112/ЄС – Звільнення від податку на додану вартість певних видів діяльності, що здійснюються в суспільних інтересах – Стаття 132 – Державні поштові послуги – Директива 97/67/ЄС – Стаття 12 – Постачальник універсальних поштових послуг – Поняття «державна поштова послуга» та «послуга, що становить суспільний інтерес». Справа C-785/23.
Це рішення Суду Європейського Союзу (CJEU) щодо тлумачення звільнень від ПДВ для державних поштових послуг. Справа стосується спору в Болгарії щодо того, чи певні поштові послуги, що надаються “Bulgarian posts” EAD, повинні бути звільнені від ПДВ. Болгарський податковий орган стверджував, що ці послуги, які надаються за індивідуальними контрактами з конкретними умовами, не підпадають під звільнення від ПДВ.
У рішенні роз’яснюються умови, за яких поштові послуги, що надаються постачальником універсальних послуг, можуть вважатися звільненими від ПДВ відповідно до законодавства ЄС. Підкреслюється, що звільнення застосовується до послуг, призначених для задоволення основних потреб населення та які є частиною універсальної поштової послуги. Суд постановляє, що послуги, які надаються за індивідуально узгодженими контрактами, що задовольняють особливі потреби користувачів і не пропонуються всім користувачам на порівнянних умовах, не звільняються від ПДВ.
Основний висновок полягає в тому, що звільнення від ПДВ для державних поштових послуг не застосовується до послуг з індивідуально узгодженими умовами, які задовольняють конкретні потреби клієнтів, відрізняючи їх від стандартної універсальної послуги. Це включає послуги з конкретними домовленостями щодо збору/доставки або цінами, які зазвичай недоступні.
Рішення Суду (третя палата) від 19 червня 2025 року. #Прокуратура проти KN. #Запит про попереднє рішення – Процедура попереднього рішення в терміновому порядку – Простір свободи, безпеки та правосуддя – Стаття 67, параграф 3, та стаття 82, параграф 1, ДФЄС – Судова співпраця у кримінальних справах – Запит про екстрадицію з третьої країни – Громадянин Союзу – Статті 18 та 21 ДФЄС – Попереднє рішення, прийняте іншою державою-членом, про відмову в екстрадиції через серйозний ризик порушення основних прав – Стаття 19, параграф 2, Хартії основних прав Європейського Союзу – Право особи, щодо якої вимагається екстрадиція, не бути екстрадованою до держави, де існує серйозний ризик того, що вона буде піддана катуванням або нелюдському чи такому, що принижує гідність, поводженню – Стаття 47, другий абзац, Хартії основних прав – Право на справедливий судовий розгляд – Взаємна довіра – Обов’язок враховувати підстави, що лягли в основу попереднього рішення про відмову в екстрадиції – Відсутність обов’язку взаємного визнання цього рішення. #Справа C-219/25 PPU.
Це рішення Суду стосується тлумачення Договору про функціонування Європейського Союзу (ДФЄС) та Хартії основних прав Європейського Союзу щодо запитів про екстрадицію з третіх країн. Воно роз’яснює, якою мірою держава-член зобов’язана відмовити у задоволенні запиту про екстрадицію, коли інша держава-член вже відхилила той самий запит через занепокоєння щодо порушень основних прав. Рішення підкреслює важливість поваги до основних прав, а також визнає компетенцію держав-членів у питаннях екстрадиції за відсутності конкретної угоди ЄС.
Структура рішення включає вступ, в якому викладено контекст попереднього рішення, за яким слідує огляд відповідної правової бази, включаючи Європейську конвенцію про екстрадицію, та положення ДФЄС про судову співпрацю у кримінальних справах. Воно стосується тлумачення статей 18 та 21 ДФЄС щодо недискримінації та свободи пересування, та їх взаємозв’язку з основними правами згідно з Хартією. Суд розглядає, чи вимагають статті 67(3) та 82(1) ДФЄС у поєднанні зі статтями 19 та 47 Хартії, щоб держава-член відмовила у задоволенні запиту про екстрадицію, коли інша держава-член вже відмовила у задоволенні того самого запиту через ризики катувань, нелюдського поводження або відмови у справедливому судовому розгляді.
Найважливішим положенням є те, що, хоча держави-члени не зобов’язані автоматично визнавати та виконувати рішення іншої держави-члена про відмову у задоволенні запиту про екстрадицію, принцип взаємної довіри вимагає від них належним чином враховувати причини попередньої відмови. Це означає, що при оцінці запиту про екстрадицію держава-член повинна враховувати будь-які обґрунтовані занепокоєння щодо потенційних порушень основних прав, таких як ризик катувань або відмови у справедливому судовому розгляді, які призвели до того, що інша держава-член відхилила той самий запит про екстрадицію.
Рішення Суду (Десята палата) від 19 червня 2025 року. Ordre des barreaux francophones et germanophone de Belgique та інші проти État belge, представленої Державним секретарем з питань притулку та міграції. Запит про попереднє рішення – Імміграційна політика – Директива (ЄС) 2016/801 – Умови в’їзду та проживання громадян третіх країн з метою навчання – Стаття 34(5) – Оскарження рішення про відмову у допуску на територію держави-члена з метою навчання – Основне право на ефективний судовий захист – Стаття 47 Хартії основних прав Європейського Союзу. Справа C-299/23.
Це рішення стосується правових засобів захисту, доступних громадянам третіх країн, чиї заяви на отримання навчальних віз були відхилені державою-членом. Справа виникла в Бельгії, де було висловлено занепокоєння щодо ефективності оскаржень рішень про відмову у видачі віз для студентів. Суд, який звернувся із запитом, просить роз’яснити, чи вимагає право ЄС конкретних видів апеляцій або судових повноважень для забезпечення права на освіту та ефективного захисту для цих студентів.
Рішення роз’яснює тлумачення статті 34(5) Директиви 2016/801 щодо прав громадян третіх країн, які подають заявки на навчання в державі-члені, у поєднанні зі статтею 47 Хартії основних прав Європейського Союзу, яка гарантує право на ефективний судовий захист. Воно досліджує, чи вимагає право ЄС від держав-членів забезпечити винятковий, терміновий процес оскарження, надати судам повноваження видавати тимчасові заходи (наприклад, інструктувати органи влади видати візу) або дозволити судам замінювати їхнє рішення рішенням адміністративного органу.
Суд Європейського Союзу постановляє, що право ЄС не вимагає від держав-членів встановлювати винятковий процес оскарження з терміновими процедурами або надавати судам повноваження видавати тимчасові заходи або замінювати їхню оцінку оцінкою адміністративного органу. Однак у рішенні наголошується, що процес оскарження повинен дозволяти швидко приймати нове рішення після скасування, гарантуючи, що старанні громадяни третіх країн можуть ефективно здійснювати свої права згідно з Директивою. Суд також зазначає, що держави-члени повинні дотримуватися 90-денного терміну для прийняття рішень щодо віз, визначеного в Директиві 2016/801, щоб забезпечити ефективність цих прав.
Рішення Суду (Третя палата) від 19 червня 2025 року. CeramTec GmbH проти Coorstek Bioceramics LLC. Запит про попереднє рішення – Торговельна марка ЄС – Регламент (ЄС) № 207/2009 – Абсолютні підстави для визнання недійсною – Стаття 52(1)(a) та (b) – Стаття 7(1)(e)(ii) – Позначення, що складається виключно з форми товару, яка необхідна для отримання технічного результату – Недобросовісність заявника – Автономія та співіснування абсолютних підстав для визнання недійсною – Критерії, що мають значення для визначення того, чи діє заявник недобросовісно під час подання заявки на реєстрацію торговельної марки – Питання, що виникають після подання такої заявки. Справа C-17/24.
Це рішення Суду Європейського Союзу (CJEU) щодо тлумачення Регламенту про торговельну марку ЄС (конкретно, Регламенту (ЄС) № 207/2009). Справа стосується спору між CeramTec GmbH та Coorstek Bioceramics LLC щодо дійсності трьох торговельних марок ЄС, що належать CeramTec. Coorstek оскаржив дійсність цих марок, стверджуючи, що CeramTec діяла недобросовісно під час подання заявок. Французький Касаційний суд звернувся до CJEU з питаннями щодо співвідношення між різними підставами для визнання торговельної марки недійсною, особливо зосереджуючись на позначеннях, які необхідні для отримання технічного результату, та концепції недобросовісності.
**Структура та основні положення:**
Рішення розглядає три ключові питання, передані на розгляд Французьким Касаційним судом:
1. **Автономія та співіснування підстав для визнання недійсною:** CJEU роз’яснює, що підстава для визнання недійсною, заснована на тому, що торговельна марка була зареєстрована всупереч статті 7 (яка включає позначення, що складаються виключно з форми товарів, необхідної для отримання технічного результату), та підстава для визнання недійсною, заснована на недобросовісності заявника, є автономними, але не є взаємовиключними. Це означає, що торговельна марка може бути визнана недійсною через недобросовісність незалежно від того, чи порушує вона також статтю 7, і навпаки.
2. **Оцінка недобросовісності:** Суд зазначає, що недобросовісність може бути підтверджена на основі думки заявника щодо придатності позначення для вираження технічного рішення, яке раніше було захищене патентом, навіть якщо позначення фактично не складається з форми товарів, необхідної для досягнення цього технічного результату. Суд наголошує, що оцінка недобросовісності повинна враховувати всі відповідні обставини, включаючи характер марки, її походження, обсяг дії патенту, термін дії якого закінчився, комерційне обґрунтування заявки та хронологію подій.
3. **Час оцінки недобросовісності:** CJEU підтверджує, що недобросовісність повинна оцінюватися на момент подання заявки на реєстрацію. Обставини, що виникли після дати подання заявки, не можуть бути використані для визначення того, чи діяв заявник недобросовісно.
**Основні положення для практичного застосування:**
* Рішення роз’яснює, що “недобросовісність” у праві торговельних марок передбачає нечесний намір, такий як підрив інтересів третіх сторін або отримання виключного права для цілей, що виходять за межі законних функцій торговельної марки.
* Воно надає вказівки щодо факторів, які слід враховувати при оцінці недобросовісності, включаючи намір заявника продовжити монополію на технічне рішення, яке раніше було захищене патентом.
* Рішення підтверджує, що відповідним часом для оцінки недобросовісності є момент подання заявки на торговельну марку, тобто пізніші події, як правило, не можуть ретроспективно встановити недобросовісність.
Рішення Суду (Перша палата) від 19 червня 2025 року. Hera Comm SpA проти Falconeri Srl. Запит про попереднє рішення – Оподаткування – Акцизні збори – Директива 2008/118/ЄС – Стаття 1(2) – Інші непрямі податки на підакцизні товари – Електроенергія – Національне законодавство, яке встановлює податок, додатковий до акцизного збору на електроенергію – Відсутність конкретних цілей – Додатковий податок на користь регіональних та місцевих органів влади, який національні суди вважають таким, що суперечить Директиві 2008/118 – Стягнення кінцевим споживачем з постачальника сплаченого, але не належного податку. Справа C-645/23.
Це рішення Суду Європейського Союзу (CJEU) щодо тлумачення статті 1(2) Директиви Ради 2008/118/ЄС про акцизні збори. Справа стосується спору в Італії щодо додаткового податку на електроенергію, який стягується на додаток до стандартного акцизного збору. Ключовим питанням є те, чи був цей додатковий податок, який не був призначений для конкретної мети, як цього вимагає Директива, законним, і чи можуть споживачі вимагати його повернення від постачальників.
Рішення структуроване навколо двох основних питань, переданих італійським судом. По-перше, CJEU роз’яснює, чи слід вважати додатковий податок на продукт, такий як електроенергія, який розраховується як частка або множник існуючого акцизного збору, окремим податком відповідно до статті 1(2) Директиви 2008/118. По-друге, воно стосується того, чи може приватна особа безпосередньо посилатися на статтю 1(2) Директиви, щоб оскаржити законність цього додаткового податку та вимагати повернення платежів від постачальника електроенергії.
CJEU робить висновок, що додатковий податок може вважатися окремим від акцизного збору, якщо його надходження розподіляються між різними державними органами і він не відповідає тим самим правилам звільнення, що й акцизний збір. Однак, щоб він був законним відповідно до законодавства ЄС, він повинен переслідувати “конкретну мету”, відмінну від загальних бюджетних цілей. Суд також роз’яснює, що хоча фізичні особи не можуть безпосередньо використовувати Директиву для визнання недійсним національного законодавства в спорах з приватними особами, законодавство ЄС вимагає, щоб якщо повернення податку від постачальника є неможливим або занадто складним, споживач повинен мати можливість вимагати відшкодування безпосередньо від держави-члена. Це рішення підкреслює важливість конкретної мети при стягненні додаткових непрямих податків на товари, які вже обкладаються акцизними зборами, і роз’яснює права споживачів, коли такі податки визнаються такими, що не відповідають законодавству ЄС.
Рішення Суду (Десята палата) від 19 червня 2025 року. Société Nouvelle de l’Hôtel Plaza SAS проти YG та Pôle emploi. Запит про попереднє рішення – Соціальна політика – Директива 98/59/ЄС – Колективні звільнення – Стаття 1(1), перший підпункт, (a) – Поняття «працівники, які зазвичай працюють» – Працівники, надані зовнішнім підприємством за договором про надання послуг – Метод обчислення кількості цих працівників на підприємстві – Відсутність конкретного зобов’язання, покладеного цією директивою щодо ситуації, яка є предметом розгляду в основному провадженні – Незастосовність цієї директиви – Відсутність юрисдикції Суду. Справа C-419/24.
Це рішення Суду Європейського Союзу (CJEU) щодо запиту про попереднє рішення стосовно тлумачення Директиви 98/59/ЄС про колективні звільнення. Справа виникла у Франції між Société Nouvelle de l’Hôtel Plaza SAS та одним з її працівників, YG, щодо правомірності звільнення YG. Ключовим питанням є те, чи слід включати працівників, наданих зовнішньою компанією, під час обчислення кількості працівників для визначення застосовності національних правил щодо планів захисту зайнятості у випадках колективних звільнень.
**Структура та основні положення:**
Рішення структуроване наступним чином:
1. **Вступ:** Коротко окреслює предмет і контекст запиту про попереднє рішення.
2. **Правовий контекст:** Деталізує відповідні статті Директиви 98/59/ЄС та відповідні статті Французького трудового кодексу.
3. **Спір в основному провадженні та питання, передане для попереднього рішення:** Описує фактичні обставини справи, аргументи, представлені сторонами, та питання, поставлене французьким Cour de cassation (Касаційним судом) до CJEU.
4. **Юрисдикція Суду:** Цей розділ є вирішальним, оскільки він визначає, чи має CJEU повноваження відповісти на питання, поставлене національним судом. Суд розглядає, чи Директива 98/59/ЄС накладає конкретне зобов’язання щодо розробки та реалізації планів захисту зайнятості.
5. **Витрати:** Розглядає розподіл витрат, пов’язаних з провадженням.
6. **Постанова:** CJEU робить висновок, що він не має юрисдикції приймати рішення за запитом про попереднє рішення.
**Ключові положення та зміни:**
* Рішення зосереджується на статті 1(1)(a) Директиви 98/59/ЄС, яка визначає «колективні звільнення» та встановлює порогові значення для застосування директиви на основі кількості працівників, які зазвичай працюють.
* Воно також розглядає відповідні статті Французького трудового кодексу щодо обчислення чисельності персоналу та вимоги щодо впровадження плану захисту зайнятості на підприємствах, де працює щонайменше 50 працівників, коли заплановані звільнення стосуються щонайменше 10 працівників протягом 30-денного періоду.
* Суд наголошує, що Директива 98/59/ЄС забезпечує лише часткову гармонізацію правил захисту працівників у разі колективних звільнень, в основному зосереджуючись на процедурі, якої слід дотримуватися.
* Рішення роз’яснює, що директива не накладає конкретного зобов’язання щодо розробки та реалізації плану захисту зайнятості, подібного до того, що передбачений французьким законодавством.
**Основні положення, важливі для використання:**
Найважливішим аспектом цього рішення є визначення CJEU про відсутність юрисдикції приймати рішення за поданим питанням. Це пояснюється тим, що:
* Директива 98/59/ЄС конкретно не регулює розробку та реалізацію планів захисту зайнятості.
* Поріг «щонайменше 50 працівників» у Французькому трудовому кодексі, який запускає зобов’язання щодо створення плану захисту зайнятості, не відповідає жодному з порогових значень, встановлених у статті 1(1)(a) Директиви 98/59/ЄС.
* Суд підтверджує, що держави-члени мають право вводити закони, які є більш сприятливими для працівників, згідно зі статтею 5 Директиви 98/59/ЄС.
По суті, CJEU встановив, що французьке законодавство щодо планів захисту зайнятості виходить за межі вимог Директиви 98/59/ЄС, і тому тлумачення директиви не є необхідним для вирішення спору в основному провадженні.
Рішення Суду (Дев’ята палата) від 19 червня 2025 року. Європейська комісія проти Республіки Польща. Невиконання державою-членом зобов’язань – Стаття 49 ДФЄС – Свобода заснування – Стаття 56 ДФЄС – Свобода надання послуг – Директива 2000/31/ЄС – Електронна комерція – Стаття 8(1) – Послуга комерційних комунікацій, що надається членом регульованої професії – Національне законодавство, яке забороняє рекламу аптек та аптечних пунктів, а також їхньої діяльності – Обмеження – Чи є обґрунтованим – Захист громадського здоров’я. Справа C-200/24.
Це рішення Суду Європейського Союзу щодо невиконання Республікою Польща своїх зобов’язань за законодавством ЄС. Європейська комісія подала позов проти Польщі за підтримку національного закону, який забороняє рекламу аптек та аптечних пунктів, стверджуючи, що це обмеження порушує Директиву ЄС про електронну комерцію та основні свободи заснування та надання послуг. Суд погодився з Комісією, визнавши, що тотальна заборона реклами в Польщі несумісна з законодавством ЄС.
Рішення структуровано наступним чином:
* **I. Правовий контекст:** Цей розділ окреслює відповідні закони ЄС (Договір про функціонування Європейського Союзу (ДФЄС), Директиви 98/34, 2015/1535, 2000/31, 2001/83 та 2006/123) та польське законодавство (Закон про лікарські засоби, з поправками), які є серцевиною спору.
* **II. Досудова процедура:** У цьому розділі детально описано обмін інформацією між Комісією та Польщею до того, як справу було передано до суду, включаючи початкові занепокоєння Комісії та відповіді Польщі.
* **III. Позов:** Це ядро рішення, де Суд оцінює скарги Комісії.
* **A. Перша скарга: порушення статті 8(1) Директиви 2000/31:** Суд встановлює, що польський закон накладає загальну та абсолютну заборону на онлайн-рекламу для аптек, що суперечить статті 8(1) Директиви 2000/31.
* **B. Друга та третя скарги, що стверджують порушення статей 49 та 56 ДФЄС:** Суд встановлює, що польський закон обмежує свободу заснування та свободу надання послуг.
* **Витрати:** Суд зобов’язує Польщу відшкодувати витрати на провадження.
Найважливішими положеннями акту є:
* **Стаття 8(1) Директиви 2000/31:** Ця стаття гарантує, що члени регульованих професій можуть використовувати комерційні комунікації як частину послуг інформаційного суспільства, з урахуванням професійних правил. Суд підкреслює, що це положення має на меті дати можливість професіоналам просувати свою діяльність в Інтернеті, і що професійні правила не можуть накладати загальну та абсолютну заборону на онлайн-рекламу.
* **Статті 49 та 56 ДФЄС:** Ці статті гарантують свободу заснування та свободу надання послуг в межах ЄС. Суд повторює, що будь-який національний захід, який забороняє, перешкоджає або робить менш привабливим здійснення цих свобод, вважається обмеженням.
Ключовою зміною, внесеною цим рішенням, є підтвердження того, що держави-члени не можуть накладати тотальні заборони на рекламу аптек та аптечних пунктів. Хоча професійні правила можуть регулювати зміст і форму комерційних комунікацій, вони не можуть становити загальну та абсолютну заборону.
Рішення Суду (Шоста палата) від 19 червня 2025 року.SIA „Laimz” проти Izložu un azartspēļu uzraudzības inspekcija.Запит про попереднє рішення – Запобігання використанню фінансової системи з метою відмивання грошей або фінансування тероризму – Директива (ЄС) 2015/849 – Пункт 11(а) статті 3 – Близький соратник політично вразливої особи – Визначення – Стаття 45(1) та (8) – Зобов’язані суб’єкти, які є частиною групи – Обмін інформацією всередині групи – Застосування рішень, прийнятих іншим зобов’язаним суб’єктом, який є частиною цієї групи – Стаття 14(1) та (8) – Постійний моніторинг клієнтів зобов’язаними суб’єктами – Стаття 11(d) – Посилені заходи належної перевірки клієнтів для постачальників гральних послуг.Справа C-509/23.
Цей документ є рішенням Суду Європейського Союзу (CJEU) щодо тлумачення Директиви (ЄС) 2015/849, яка стосується запобігання використанню фінансової системи для відмивання грошей та фінансування тероризму. Справа виникла з запиту про попереднє рішення, поданого латвійським судом у спорі між постачальником гральних послуг ‘Laimz’ SIA та Латвійською інспекцією з нагляду за азартними іграми та лотереями. Рішення роз’яснює кілька аспектів Директиви, включаючи визначення “близького соратника політично вразливої особи”, обмін інформацією всередині групи зобов’язаних суб’єктів та заходи належної перевірки клієнтів.
Рішення структуровано наступним чином:
1. **Вступ:** Визначає Директиву та конкретні статті, які розглядаються (стаття 2(1), пункти 9, 11(a), 12 та 15 статті 3, стаття 8(2), стаття 11(d), стаття 14(5) та стаття 45(1) та (8)). Також описує контекст запиту, який є спором щодо фінансового штрафу, накладеного на ‘Laimz’ SIA за порушення національних положень проти відмивання грошей та фінансування тероризму.
2. **Правовий контекст:** Викладає відповідні статті Директиви 2015/849 та відповідний латвійський закон, що транспонує Директиву. Цей розділ надає правову базу для аналізу Суду.
3. **Спір в основному провадженні та питання, передані для попереднього рішення:** Детально описує фактичні обставини справи, включаючи господарську діяльність ‘Laimz’ SIA, її відносини з ‘Optibet’ SIA в рамках групи Enlabs AB та конкретні порушення, заявлені Інспекцією з нагляду за азартними іграми та лотереями. Також представляє питання, поставлені латвійським судом CJEU для роз’яснення.
4. **Розгляд переданих питань:** Це ядро рішення, де Суд надає своє тлумачення відповідних статей Директиви. Він розглядає кожне питання по черзі, враховуючи формулювання, контекст та цілі Директиви.
5. **Витрати:** Зазначає, що рішення щодо витрат залишається за судом, який звернувся.
Основні положення, роз’яснені рішенням, є:
* **Визначення “Близький соратник політично вразливої особи (PEP)”:** Суд роз’яснює, що просте членство в тій самій асоціації, що й PEP, недостатньо для автоматичної класифікації когось як близького соратника. Однак це є важливим фактором, який слід враховувати в загальній оцінці.
* **Обмін інформацією всередині групи:** Держави-члени повинні дозволяти зобов’язаним суб’єктам у межах однієї групи обмінюватися інформацією. Однак це не звільняє кожен суб’єкт від його відповідальності за проведення власної належної перевірки клієнтів.
* **Застосування рішень всередині групи:** Зобов’язаний суб’єкт не може автоматично застосовувати рішення, прийняте вищим керівництвом іншого суб’єкта в межах тієї ж групи, не провівши власну оцінку ризиків та не визначивши відповідні заходи належної перевірки.
* **Належна перевірка клієнтів для існуючих клієнтів:** Зобов’язані суб’єкти не зобов’язані застосовувати заходи належної перевірки до існуючих клієнтів, якщо немає змін в обставинах і терміни для впровадження нових заходів не минули. Однак це обумовлено тим, що суб’єкт здійснює безперервний моніторинг, як цього вимагає Директива.
* **Поріг належної перевірки клієнтів для гральних послуг:** Зобов’язання застосовувати заходи належної перевірки клієнтів для гральних послуг застосовується кожного разу, коли транзакція досягає 2000 євро або більше, незалежно від часу, що минув з моменту останньої транзакції.
Найважливішими положеннями для практичного використання є ті, що стосуються обміну інформацією всередині групи та визначення “близького соратника PEP”. Рішення підкреслює, що хоча обмін інформацією заохочується, кожен зобов’язаний суб’єкт повинен все одно проводити власну оцінку ризиків та належну перевірку. Роз’яснення щодо визначення “близького соратника” надає вказівки щодо оцінки відносин з PEP у пропорційний та обґрунтований спосіб.
Рішення Суду (Дев’ята палата) від 19 червня 2025 року. PU та інші проти mBank S.A. та інші. Запит про попереднє рішення – Захист споживачів – Директива 93/13/ЄEC – Несправедливі умови в споживчих договорах – Стаття 7(1) – Договір іпотечного кредиту, індексований до іноземної валюти, що містить несправедливі умови – Наслідки встановлення несправедливості умови – Недійсність цього договору – Повернення споживачем суми кредиту, отриманого за недійсним договором, незалежно від здійснених виплат – Стримуючий ефект заборони несправедливих умов – Прийняття споживачем вимоги про повернення – Зобов’язання національного суду негайно забезпечити виконання рішення проти відповідача. Справа C-396/24.
Це рішення Суду Європейського Союзу (CJEU) щодо тлумачення Директиви про несправедливі умови в споживчих договорах (93/13/EEC). Справа походить з Польщі і стосується договорів іпотечного кредиту, індексованих до іноземної валюти, які містять несправедливі умови. Рішення роз’яснює наслідки визнання умови несправедливою, особливо щодо повернення суми кредиту споживачем, коли договір визнається недійсним.
Структура рішення наступна: воно починається з вступу, в якому викладено контекст попереднього рішення, за яким слідує резюме правового контексту, включаючи відповідні статті з Директиви 93/13/ЄEC та польського законодавства (Цивільний кодекс та Цивільний процесуальний кодекс). Потім детально описуються спори в основному провадженні та питання, передані польським судом до CJEU. Рішення переходить до розгляду питань, надаючи аналіз та тлумачення права ЄС, і завершується рішенням Суду та заявою про витрати. Рішення роз’яснює, як національні суди повинні розглядати ситуації, коли несправедливі умови призводять до недійсності кредитних договорів, наголошуючи на необхідності захисту споживачів від несприятливих наслідків.
Найважливішими положеннями акту є тлумачення статті 7(1) Директиви 93/13. Суд роз’яснює, що національна судова практика не може вимагати від споживача повернення повної номінальної суми кредиту, коли договір визнано недійсним через несправедливі умови, без урахування вже здійснених виплат. Крім того, Суд виносить рішення проти національного законодавства, яке передбачає негайне виконання рішення проти споживача, якщо він приймає вимогу продавця, не дозволяючи національному суду вжити заходів для захисту споживача від особливо несприятливих наслідків. Ці тлумачення мають на меті забезпечити збереження стримуючого ефекту заборони несправедливих умов та належний захист споживачів.
Рішення Суду (Шоста палата) від 19 червня 2025 року. M проти Lietuvos bankas. Запит про попереднє рішення – Запобігання використанню фінансової системи з метою відмивання грошей та фінансування тероризму – Директива (ЄС) 2015/849 – Стаття 59 – Поняття «систематичне порушення» – Санкції – Національне законодавство або національна практика, що дозволяє накладати окремий штраф за кожне порушення, встановлене в ході одного й того ж розслідування – Сумісність з правом ЄС – Мінімальна гармонізація – Дотримання загальних принципів права ЄС – Ефективні, пропорційні та стримувальні санкції – Принцип ne bis in idem. Справа C-671/23.
Це рішення Суду Європейського Союзу (CJEU) щодо тлумачення статті 59 Директиви (ЄС) 2015/849, яка стосується запобігання використанню фінансової системи для відмивання грошей та фінансування тероризму. Справа походить з Литви і стосується спору між установою електронних грошей (M) та Банком Литви щодо штрафів, накладених на M за численні порушення національного законодавства про боротьбу з відмиванням грошей. Литовський суд просить роз’яснень щодо того, чи дозволяє право ЄС національному законодавству накладати окремі штрафи за кожне порушення, встановлене під час одного розслідування.
У рішенні розглядається питання про те, чи перешкоджає стаття 59 Директиви 2015/849 національному законодавству, яке дозволяє накладати окремі штрафи за кожне “систематичне порушення” вимог щодо боротьби з відмиванням грошей, навіть якщо ці порушення виявлені під час одного розслідування. Суд роз’яснює, що Директива передбачає мінімальну гармонізацію, дозволяючи державам-членам впроваджувати більш суворі положення. Він зазначає, що Директива не визначає “систематичне порушення” і не перешкоджає державам-членам класифікувати кожне порушення як окреме, що призводить до окремих штрафів.
CJEU робить висновок, що стаття 59 Директиви 2015/849 не перешкоджає національним законам накладати окремі штрафи за кожне систематичне порушення, виявлене під час одного розслідування, за умови дотримання загальних принципів права ЄС, зокрема ефективності та пропорційності. Національний суд повинен забезпечити, щоб покарання були ефективними, стримувальними та пропорційними тяжкості порушень. Принцип *ne bis in idem* (не бути засудженим двічі за один і той самий злочин) також слід враховувати, хоча, схоже, у цій конкретній справі його не порушено.
Рішення № 1/2025 Ради партнерства, заснованої Угодою про торгівлю та співробітництво між Європейським Союзом та Європейським співтовариством з атомної енергії, з однієї сторони, та Сполученим Королівством Великої Британії та Північної Ірландії, з іншої сторони, від 18 червня 2025 року, що видає тлумачення статті 508(2)(d) Угоди про торгівлю та співробітництво між Європейським Союзом та Європейським співтовариством з атомної енергії, з однієї сторони, та Сполученим Королівством Великої Британії та Північної Ірландії, з іншої сторони [2025/1229]
Це рішення роз’яснює тлумачення статті 508(2)(d) Угоди про торгівлю та співробітництво між ЄС та Великою Британією, зокрема щодо рибальства. Воно дозволяє Спеціалізованому комітету з питань рибальства приймати рішення, які передбачають багаторічний повний доступ до риболовних вод на визначений період після червня 2026 року. Цей доступ вважається узгодженим результатом щорічних консультацій відповідно до статті 500 Угоди, навіть якщо встановлено тимчасові TAC (загальний допустимий вилов). Рішення має на меті забезпечити продовження співпраці щодо сталого управління рибальством між ЄС та Великою Британією.
Структура рішення є простою. Воно починається з посилання Ради партнерства на Угоду про торгівлю та співробітництво та її відповідні статті. Далі викладаються причини прийняття рішення, підкреслюючи необхідність багаторічного доступу до риболовних вод після початкового періоду адаптації. Основна частина рішення міститься у статтях 1 та 2. Стаття 1 містить тлумачення статті 508(2)(d), а стаття 2 визначає дату набрання рішенням чинності. Прямих змін порівняно з попередніми версіями немає, оскільки це тлумачне рішення.
Найважливішим положенням є стаття 1, яка роз’яснює, що “співпраця щодо сталого управління рибальством” включає повноваження надавати багаторічний повний доступ до риболовних вод. Це тлумачення дозволяє Спеціалізованому комітету з питань рибальства забезпечити стабільні та передбачувані умови рибальства після початкового періоду адаптації, розглядаючи такі умови як результат щорічних консультацій. Це особливо важливо для управління рибальством та рибальської промисловості як в ЄС, так і у Великій Британії, оскільки воно забезпечує основу для довгострокового планування та розподілу ресурсів.
Рішення № 1/2025 Спеціалізованого комітету з питань рибальства, створеного згідно зі статтею 8(1)(q) Угоди про торгівлю та співробітництво між Європейським Союзом і Європейським співтовариством з атомної енергії, з однієї сторони, та Сполученим Королівством Великої Британії та Північної Ірландії, з іншої сторони, від 19 червня 2025 року щодо домовленостей про рівень та умови доступу, наданого кожною Стороною суднам іншої Сторони для риболовлі у її водах з 1 липня 2026 року до 30 червня 2038 року [2025/1231]
Це рішення, ухвалене Спеціалізованим комітетом з питань рибальства, встановлює домовленості щодо доступу до рибальства між ЄС та Великою Британією з 1 липня 2026 року до 30 червня 2038 року. Воно забезпечує взаємний доступ суден обох сторін до вод одна одної, визначаючи умови та рівні доступу для різних рибних запасів. Це рішення має на меті забезпечити стабільність і передбачуваність рибальської діяльності протягом цього періоду відповідно до Угоди про торгівлю та співробітництво.
Рішення складається з чотирьох статей. Стаття 1 визначає сферу дії рішення, пов’язуючи його з умовами доступу, викладеними в Угоді про торгівлю та співробітництво. Стаття 2 деталізує конкретні домовленості про доступ, включаючи повний доступ до певних рибних запасів і безквотних запасів, за умови, що погоджено Загальні допустимі улови (TAC). Вона також розглядає ситуації, коли встановлюються тимчасові TAC. Стаття 3 дозволяє включити ці домовленості до протоколів щорічних консультацій з питань рибальства для прозорості. Стаття 4 визначає дату набрання чинності та тривалість дії рішення, яке має закінчитися 30 червня 2038 року, якщо не буде продовжено.
Найважливіші положення цього рішення містяться у статті 2, яка надає повний доступ до рибних запасів, перелічених у Додатку 35 і таблицях A, B і F Додатку 36 Угоди, а також до безквотних запасів у межах конкретних виключних економічних зон (ВЕЗ) і прибережних вод. Цей доступ залежить від узгоджених TAC або тимчасових TAC. Крім того, рішення чітко зазначає, що воно не передбачає фінансових зобов’язань або передачі квот між сторонами, роз’яснюючи фінансові аспекти угоди.
Спільна Декларація 1/2025 Союзу та Сполученого Королівства в Раді партнерства, заснованій Угодою про торгівлю та співробітництво між Європейським Союзом та Європейським співтовариством з атомної енергії, з однієї сторони, та Сполученим Королівством Великої Британії та Північної Ірландії, з іншої сторони, від 19 червня 2025 року
Ця Спільна Декларація виражає спільне політичне розуміння між Європейським Союзом та Сполученим Королівством щодо постійного досягнення цілей, викладених у Розділі VIII (Енергетика) Угоди про торгівлю та співробітництво. Ці цілі зосереджені на сприянні торгівлі та інвестиціям в енергетику та сировину, забезпеченні безпеки постачання та сприянні екологічній стійкості, особливо в боротьбі зі зміною клімату. Декларація означає зобов’язання розширити застосування Розділу VIII шляхом майбутніх рішень, прийнятих у рамках встановленої структури Угоди про торгівлю та співробітництво.
**Структура та основні положення:**
* **Преамбула:** Декларація починається з підтвердження прихильності до повного виконання Угоди про торгівлю та співробітництво. У ній висвітлюються цілі Розділу VIII угоди, зокрема зосереджені на енергетиці.
* **Політичне розуміння:** Суть декларації полягає у спільному політичному розумінні між ЄС та Великобританією. Вони погоджуються, що цілі Розділу VIII повинні досягатися постійно.
* **Розширення сфери застосування:** Декларація окреслює намір розширити застосування Розділу VIII шляхом послідовних рішень, прийнятих відповідно до статті 331(2) Угоди про торгівлю та співробітництво. Ця стаття, ймовірно, деталізує процес прийняття рішень у Раді партнерства, заснованій угодою.
**Основні положення для практичного використання:**
Найважливішим аспектом цієї декларації є зобов’язання щодо постійного досягнення та розширення цілей Розділу VIII. Це свідчить про довгострокову увагу до співпраці в галузі енергетики між ЄС та Великобританією, що має потенційні наслідки для підприємств та зацікавлених сторін, залучених до енергетичного сектору. Посилання на статтю 331(2) вказує на те, що майбутні рішення щодо розширення сфери застосування Розділу VIII будуть прийматися за допомогою конкретного механізму в рамках Угоди про торгівлю та співробітництво.
Рішення № 2/2025 Ради партнерства, заснованої Угодою про торгівлю та співробітництво між Європейським Союзом та Європейським співтовариством з атомної енергії, з однієї сторони, та Сполученим Королівством Великої Британії та Північної Ірландії, з іншої сторони, від 19 червня 2025 року, щодо видання тлумачення статті 331(2) та продовження застосування Частини другої, Розділу першого, Титулу VIII про енергетику Угоди про торгівлю та співробітництво між Європейським Союзом та Європейським співтовариством з атомної енергії, з однієї сторони, та Сполученим Королівством Великої Британії та Північної Ірландії, з іншої сторони [2025/1230]
Це Рішення № 2/2025 Ради партнерства стосується продовження співпраці між ЄС та Великою Британією у сфері енергетики відповідно до Угоди про торгівлю та співробітництво. Воно роз’яснює терміни продовження застосування Титулу VIII Угоди, який охоплює енергетику, та забезпечує його подальше застосування до 31 березня 2027 року. Рішення має на меті забезпечити правову визначеність і передбачуваність для зацікавлених сторін у сфері енергетики, підтримуючи торгівлю, інвестиції, безпеку постачання та екологічну стійкість.
Рішення складається з преамбули та трьох статей. У преамбулі викладено контекст і причини прийняття рішення, з посиланням на відповідні статті Угоди про торгівлю та співробітництво та з наголосом на необхідності правової визначеності та продовження співпраці в енергетичному секторі.
* **Стаття 1** надає тлумачення статті 331(2) Угоди про торгівлю та співробітництво, роз’яснюючи, що Рада партнерства може прийняти рішення про продовження Титулу VIII до 1 липня 2026 року, за умови, що продовження набуде чинності 1 липня 2026 року.
* **Стаття 2** продовжує застосування Частини другої, Розділу першого, Титулу VIII Угоди про торгівлю та співробітництво до 31 березня 2027 року.
* **Стаття 3** визначає, що рішення набирає чинності в день його прийняття, але продовження Титулу VIII набуває чинності 1 липня 2026 року.
Найважливішим положенням є стаття 2, яка продовжує застосування Титулу VIII, забезпечуючи продовження дії положень, пов’язаних з енергетикою, Угоди про торгівлю та співробітництво між ЄС та Великою Британією до 31 березня 2027 року. Це забезпечує стабільну та передбачувану правову базу для підприємств та учасників ринку в енергетичному секторі.
Рішення Об’єднаного комітету ЄЕП № 56/2025 від 14 березня 2025 року про внесення змін до Додатку II (Технічні регламенти, стандарти, випробування та сертифікація) до Угоди про ЄЕП [2025/1218]
Це рішення Об’єднаного комітету ЄЕП, що вносить зміни до Додатку II до Угоди про ЄЕП. Рішення включає Делегований регламент Комісії (ЄС) 2024/2770 до Угоди про ЄЕП, зокрема, стосовно технічних регламентів, стандартів, випробувань та сертифікації. Це включення забезпечує, щоб Угода про ЄЕП відображала оновлені правила ЄС щодо критеріїв біологічного розкладу для агентів для нанесення покриттів і полімерів, що утримують воду. Рішення також вимагає публікації Делегованого регламенту ісландською та норвезькою мовами та визначає дату набрання чинності, залежно від необхідних повідомлень.
Структура акта є простою. Він складається з преамбули, в якій викладено правову основу та необхідність внесення змін, за якою йдуть чотири статті. Стаття 1 вносить зміни шляхом додавання посилання на Делегований регламент Комісії (ЄС) 2024/2770 у межах Глави XIV Додатку II до Угоди про ЄЕП. Стаття 2 вимагає опублікування регламенту ісландською та норвезькою мовами. Стаття 3 передбачає дату набрання чинності, а Стаття 4 стосується опублікування самого Рішення. Це Рішення оновлює Додаток II, щоб включити новий регламент, забезпечуючи узгодження між правилами ЄС та ЄЕП.
Найважливішим положенням є Стаття 1, яка безпосередньо включає Делегований регламент Комісії (ЄС) 2024/2770 до Угоди про ЄЕП. Це означає, що критерії біологічного розкладу для агентів для нанесення покриттів і полімерів, що утримують воду, як визначено в регламенті ЄС, тепер також застосовуватимуться в межах ЄЕП. Підприємства та зацікавлені сторони, що працюють в межах ЄЕП, повинні знати про ці оновлені критерії, щоб забезпечити відповідність.
Конвенція Організації Об’єднаних Націй про прозорість у врегулюванні спорів між інвестором і державою на основі договорів
Ця Конвенція має на меті встановити узгоджену правову основу для справедливого та ефективного врегулювання міжнародних інвестиційних спорів шляхом сприяння прозорості у врегулюванні спорів між інвестором і державою на основі договорів. Вона забезпечує застосування Правил ЮНСІТРАЛ про прозорість до арбітражів між інвестором і державою, особливо тих, що базуються на інвестиційних договорах, укладених до 1 квітня 2014 року. Конвенція враховує суспільний інтерес у таких арбітражах, роблячи провадження більш прозорим. Вона дозволяє сторонам робити конкретні застереження щодо застосування Конвенції до певних інвестиційних договорів або арбітражних правил.
Конвенція складається з 11 статей, що охоплюють різні аспекти її застосування, застережень та набрання чинності.
* **Стаття 1** визначає сферу застосування, вказуючи, що вона застосовується до арбітражів між інвестором і державою або регіональною організацією економічної інтеграції на основі інвестиційних договорів, укладених до 1 квітня 2014 року. Вона також визначає термін “інвестиційний договір”.
* **Стаття 2** визначає застосування Правил ЮНСІТРАЛ про прозорість, зазначаючи, що ці правила застосовуються, якщо відповідач є Стороною, яка не зробила відповідного застереження, а заявник є громадянином держави, яка є Стороною, що не зробила відповідного застереження. Вона також розглядає ситуації, коли заявник погоджується на застосування Правил ЮНСІТРАЛ про прозорість.
* **Стаття 3** деталізує застереження, які можуть робити Сторони, включаючи заяви про те, що Конвенція не застосовується до арбітражу між інвестором і державою відповідно до конкретного інвестиційного договору або під час використання конкретних арбітражних правил.
* **Стаття 4** визначає форму та терміни застережень, дозволяючи Сторонам робити застереження в будь-який час, за винятком переглядів Правил ЮНСІТРАЛ про прозорість.
* **Стаття 5** роз’яснює, що Конвенція та будь-які застереження застосовуються лише до арбітражів між інвестором і державою, розпочатих після набрання Конвенцією чинності для кожної Сторони.
* **Статті 6-11** охоплюють адміністративні та процедурні питання, включаючи призначення депозитарію (Генерального секретаря Організації Об’єднаних Націй), підписання, ратифікацію, прийняття, затвердження, приєднання, участь регіональних організацій економічної інтеграції, набрання чинності, внесення змін та денонсацію Конвенції.
Найважливішими положеннями для практичного використання є ті, що стосуються застосування Правил ЮНСІТРАЛ про прозорість (Стаття 2) та можливості Сторін робити застереження (Стаття 3). Стаття 2 визначає, коли і як застосовуються правила прозорості, а Стаття 3 дозволяє Сторонам адаптувати застосування Конвенції до їхніх конкретних потреб та договірних зобов’язань. Ці положення забезпечують баланс між сприянням прозорості та повагою до суверенних прав держав в інвестиційному договірному арбітражі.
Запит на консультативний висновок до Суду ЄАВТ від Апеляційної ради з адміністративних питань Князівства Ліхтенштейн у справі Valair AG проти Amt für Volkswirtschaft (Amt für Hochbau und Raumplanung (AHR) (Справа E-1/25)
Цей документ є запитом на консультативний висновок до Суду ЄАВТ від Апеляційної ради з адміністративних питань Князівства Ліхтенштейн у справі Valair AG проти Amt für Volkswirtschaft (Amt für Hochbau und Raumplanung (AHR)). Запит стосується тлумачення Регламенту ЄС № 1008/2008 щодо повітряних послуг та його сумісності з правом ЄЕЗ, зокрема щодо умов, за яких можуть бути видані сертифікати експлуатанта повітряних суден та ліцензії на експлуатацію. Апеляційна рада Ліхтенштейну просить роз’яснити, чи можуть національні органи влади встановлювати додаткові умови, крім тих, що передбачені в регламенті ЄС, і чи сумісні авіаційні правила Ліхтенштейну, які фактично унеможливлюють видачу ліцензій на пасажирські перевезення літаками з фіксованим крилом через відсутність аеропортової інфраструктури, зі свободою надання послуг відповідно до Угоди про ЄЕЗ.
У документі до Суду ЄАВТ ставиться три запитання. Перше запитання полягає в тому, чи стаття 4 Регламенту (ЄС) № 1008/2008 або будь-яке інше положення ЄЕЗ забороняє ліцензійному органу держави-члена накладати додаткові умови на виконання повітряних перевезень. Друге запитання, яке залежить від негативної відповіді на перше, полягає в тому, чи положення, яке вимагає наявності фактичної інфраструктури в Ліхтенштейні для видачі сертифікатів експлуатанта повітряних суден та ліцензій на експлуатацію, виключається метою створення внутрішнього авіаційного ринку чи іншими принципами права ЄЕЗ. Третє запитання, яке залежить від негативної відповіді на друге, полягає в тому, чи стаття 9(3) Закону про авіацію Ліхтенштейну, яка фактично виключає видачу ліцензій на пасажирські перевезення літаками з фіксованим крилом через відсутність аеропортової інфраструктури, сумісна зі статтею 36 Угоди про ЄЕЗ (свобода надання послуг).
Основні положення цього документа полягають у конкретних питаннях, поставлених Суду ЄАВТ. Ці питання стосуються основного питання про те, якою мірою національні правила можуть обмежувати виконання повітряних перевезень у межах ЄЕЗ, особливо коли ці обмеження базуються на відсутності конкретної інфраструктури в країні. Найважливішим аспектом цього документа є потенційний вплив консультативного висновку Суду ЄАВТ на тлумачення та застосування правил ЄС щодо повітряних перевезень у межах ЄЕЗ, і особливо в Ліхтенштейні.
РІШЕННЯ СУДУ від 5 березня 2025 року у справі E-13/24 – Друзі Землі Норвегії та Молоді Друзі Землі Норвегії проти Уряду Норвегії, представленого Міністерством клімату та навколишнього середовища та Міністерством торгівлі, промисловості та рибальства (Навколишнє середовище – Директива 2000/60/ЄС – Основи діяльності Співтовариства у сфері водної політики – Стаття 4(7)(c) – Підстави для першочергового суспільного інтересу в розумінні статті 4(7))
Це рішення Суду ЄАВТ щодо тлумачення Рамкової водної директиви (2000/60/ЄС), зокрема статті 4(7)(c), яка стосується винятків із екологічних цілей на основі першочергового суспільного інтересу. Справа була порушена організаціями «Друзі Землі Норвегії» та «Молоді Друзі Землі Норвегії» проти Уряду Норвегії. Суд роз’яснює умови, за яких економічні чи соціальні міркування можуть виправдовувати діяльність, яка може призвести до погіршення стану водних об’єктів.
Рішення містить три ключові роз’яснення щодо статті 4(7)(c) Рамкової водної директиви. По-перше, воно стверджує, що завжди потрібне зважування інтересів, щоб визначити, чи існує першочерговий суспільний інтерес, і має бути проведена конкретна оцінка, щоб переконатися, що визначений інтерес переважує екологічну ціль. По-друге, воно чітко стверджує, що дохід, отриманий від економічної діяльності, сам по собі не може вважатися першочерговим суспільним інтересом. По-третє, воно роз’яснює, що міркування, пов’язані з соціально-економічною ситуацією в певному районі, внесок проєкту в безпеку постачання або постачання критичної сировини в межах ЄЕЗ, можуть вважатися першочерговим суспільним інтересом, за умови дотримання всіх інших умов статті 4(7).
Найважливішим аспектом цього рішення є роз’яснення щодо того, що становить «першочерговий суспільний інтерес» у контексті водної політики. Воно запобігає виправданню проєктів, що завдають шкоди навколишньому середовищу, виключно на основі економічної вигоди. Однак воно відкриває двері для обґрунтувань на основі соціальних, економічних чи стратегічних міркувань, таких як безпека постачання або критична сировина, за умови проведення ретельної оцінки та виконання всіх інших умов, передбачених статтею 4(7). Це забезпечує основу для збалансування захисту навколишнього середовища з іншими суспільними потребами.
РІШЕННЯ СУДУ від 26 лютого 2025 року у справі E-14/24 – Elmatica AS проти Confidee AS та Vidar Olsen (Директива (ЄС) 2016/943 – Правила щодо доказів та розкриття конфіденційної інформації – Комерційна таємниця – Зважування інтересів – Принцип ефективного судового захисту)
Це рішення Суду ЄАВТ щодо тлумачення Директиви (ЄС) 2016/943 про захист комерційної таємниці. Справа стосується спору між Elmatica AS та Confidee AS і Vidar Olsen, і Верховний суд Норвегії звернувся до Суду ЄАВТ з проханням надати тлумачення Директиви. Рішення роз’яснює, як національні суди повинні збалансовувати потребу в ефективному правовому захисті та належному розгляді позовів із захистом комерційної таємниці, включаючи комерційну таємницю. Воно також стосується того, в якій мірі національні суди зобов’язані досліджувати докази, що містять комерційну таємницю.
Рішення складається з двох основних пунктів. Перший пункт підкреслює, що національні суди повинні зважувати конкуруючі інтереси в кожному конкретному випадку, щоб збалансувати ефективний правовий захист і захист комерційної таємниці. Другий пункт роз’яснює, що національні суди не завжди зобов’язані отримувати та досліджувати всі спірні докази, що містять комерційну таємницю. Натомість вони мають право робити це на власний розсуд, коли це необхідно для належної оцінки, здійснюючи цей розсуд відповідно до загальних принципів права ЄЕЗ.
Найважливішим положенням для практичного використання є роз’яснення щодо розсуду національного суду у поводженні з доказами, що містять комерційну таємницю. Це означає, що національні суди мають гнучкість у вирішенні питання про те, чи досліджувати такі докази, але вони повинні здійснювати цей розсуд розумно та відповідно до принципів права ЄЕЗ. Це надає настанови національним судам у досягненні балансу між захистом комерційної таємниці та забезпеченням справедливого судового розгляду.
Запит щодо консультативного висновку від Суду ЄАВТ, поданий Апеляційним судом Боргартинга у справі Sarpsborg Avfallsenergi AS та інші проти Норвезької держави, представленої Міністерством клімату та навколишнього середовища (Справа E-2/25)
Цей документ є запитом на консультативний висновок від Суду ЄАВТ (Європейської асоціації вільної торгівлі), поданим Апеляційним судом Боргартинга (Норвегія) у справі, що стосується Sarpsborg Avfallsenergi AS та інших проти Норвезької держави, представленої Міністерством клімату та навколишнього середовища. Запит стосується тлумачення Директиви 2003/87/ЄС, зокрема Додатку I, який стосується видів діяльності, на які поширюється дія Системи торгівлі викидами ЄС (ETS). Основне питання полягає в тому, чи виключені установки для спалювання відходів зі сфери дії Директиви ETS, особливо коли спалювання не є їх єдиною або основною метою.
Документ складається з лаконічного вступу, в якому окреслено залучені сторони, дату отримання та основне питання, а потім конкретні питання, поставлені Суду ЄАВТ.
Основні положення – це два питання, представлені Суду ЄАВТ:
* **Питання 1:** Чи всі установки для спалювання небезпечних або муніципальних відходів виключені з Директиви 2003/87/ЄС, навіть якщо спалювання відходів не є їх основною функцією?
* **Питання 2:** Залежить від негативної відповіді на Питання 1. У ньому запитується, що слід оцінювати та які фактори є релевантними під час визначення застосовності винятку в Додатку I Директиви ETS.
Найважливішим аспектом цього документа є запит на роз’яснення щодо сфери дії Директиви ETS стосовно установок для спалювання відходів. Тлумачення Додатку I визначить, чи підпадають певні установки під дію правил ЄС щодо викидів вуглецю, що має значні наслідки для операторів цих об’єктів та загальної ефективності ETS у зменшенні викидів від управління відходами.
