Огляд судової практики Верховного Суду за 01/05/2025

Справа №910/10935/24 від 23/04/2025
Доброго дня! Ось детальний аналіз рішення, як ви і просили:

1. Предметом спору є оскарження наказу Міністерства юстиції України.

2. Суд касаційної інстанції частково задовольнив касаційні скарги, скасувавши рішення попередніх інстанцій в частині зупинення дії наказу Міністерства юстиції. Суд виходив з того, що заявники не довели належним чином обґрунтованість необхідності вжиття саме такого заходу забезпечення позову, як зупинення дії наказу, та його співмірність із заявленими вимогами. Суд зазначив, що зупинення дії наказу може призвести до порушення прав та інтересів інших осіб, які не є сторонами у справі. Також, судом взято до уваги, що невжиття заходів забезпечення позову не призведе до неможливості відновлення прав позивачів у разі задоволення позову. В іншій частині ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду залишено без змін. Суд також здійснив розподіл судових витрат, поклавши їх на позивачів.

3. Верховний Суд скасував рішення попередніх інстанцій в частині зупинення дії наказу Міністерства юстиції та відмовив у задоволенні заяви про забезпечення позову в цій частині, а в іншій частині залишив рішення без змін.

Справа №754/16786/23 від 03/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як і обіцяла.

1. Предметом спору є касаційна скарга прокурора на ухвалу апеляційного суду, який залишив без змін вирок суду першої інстанції щодо засудження ОСОБА_7 за умисне вбивство (ч. 1 ст. 115 КК України).

2. Суд касаційної інстанції залишив ухвалу апеляційного суду без змін, аргументуючи це тим, що призначене покарання у виді 9 років позбавлення волі не є явно несправедливим, враховуючи тяжкість злочину, обставини його вчинення та дані про особу засудженого. Суд зазначив, що апеляційний суд належним чином перевірив доводи прокурора щодо м’якості покарання та обґрунтовано їх відхилив. Також, касаційний суд підкреслив, що не може досліджувати докази та встановлювати нові обставини, які не були встановлені судами попередніх інстанцій. Суд не взяв до уваги аргументи прокурора щодо не визнання вини, оскільки це є правом обвинуваченого, а не обов’язком. Щодо доводів про вчинення домашнього насильства, суд зазначив, що це не було встановлено судами попередніх інстанцій, тому не може бути враховано.

3. Суд ухвалив залишити ухвалу апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу прокурора – без задоволення.

Справа №732/760/24 від 22/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз цього судового рішення:

1. Предметом спору є розірвання договору оренди земельної ділянки, ініційоване новою власницею (спадкоємцем) через наявність відповідної умови в договорі, в той час, коли орендар перебуває у стані банкрутства.

2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення апеляційного суду, який закрив провадження у цивільній справі, вказавши на те, що спір підлягає розгляду в межах господарського судочинства, оскільки орендар (відповідач) перебуває у процедурі банкрутства. Суд врахував зміни в земельному законодавстві, які дозволяють орендарю відчужувати право оренди без погодження з власником, що робить право оренди майновим активом, який може бути включений до ліквідаційної маси банкрута. Також, суд зазначив, що розірвання договору оренди вплине на обсяг ліквідаційної маси боржника, а тому спір має розглядатися в межах справи про банкрутство. Суд касаційної інстанції підкреслив, що з моменту відкриття провадження у справі про банкрутство, захист прав та задоволення вимог кредиторів здійснюється в порядку, передбаченому Кодексом України з процедур банкрутства, і що цей Кодекс має пріоритет над іншими нормами законодавства.

3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін, підтвердивши, що спір про розірвання договору оренди має розглядатися в межах справи про банкрутство в господарському суді.

Справа №910/10935/24 від 23/04/2025
Доброго дня! Ось мій аналіз судового рішення, як і обіцяла.

1. Предметом спору у цій справі є оскарження наказу Міністерства юстиції України.

2. Верховний Суд залишив касаційні скарги без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін, підтримавши таким чином позицію судів першої та апеляційної інстанцій. Суди попередніх інстанцій, ймовірно, ретельно дослідили обставини справи, оцінили докази та застосували відповідні норми матеріального і процесуального права, що і стало підставою для залишення їх рішень без змін. Можливо, суди врахували порушення процедури прийняття оскаржуваного наказу або невідповідність його нормам чинного законодавства. Також, суди могли взяти до уваги обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для задоволення позову. Важливо, що до касаційної скарги ОСОБА_1 приєдналося Міністерство юстиції України, що свідчить про їх спільну позицію у справі.

3. Верховний Суд постановив залишити касаційні скарги без задоволення, а рішення попередніх інстанцій – без змін.

Справа №723/3691/13-ц від 09/04/2025
Звісно, ось аналіз цього судового рішення:

1. Предметом спору є визнання незаконним рішення сільської ради про передачу у власність фізичній особі земельних ділянок, які накладаються на землі залізничного транспорту, та визнання недійсними державних актів на ці ділянки.

2. Велика Палата Верховного Суду скасувала всі попередні рішення у справі, враховуючи рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), який встановив порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Суд зазначив, що національні суди не дослідили питання пропорційності втручання у право власності заявниці, а ЄСПЛ запропонував відновити право власності, надати компенсацію або рівнозначне майно. Велика Палата вирішила, що для належного виконання рішення ЄСПЛ необхідно встановити та оцінити нові обставини, що можливо лише в суді першої інстанції. Суд підкреслив, що поважає рішення ЄСПЛ, але вирішує спори, виходячи з того, що ЄСПЛ з’ясовує лише питання дотримання Україною Конвенції, а не переглядає судові рішення національних судів. Суд також зазначив, що ЄСПЛ не може повністю замінити національні органи влади.

3. Суд скасував всі попередні рішення і направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Справа №420/25342/23 від 24/04/2025
Звісно, ось аналіз судового рішення, як ви просили:

1. Предметом спору є бездіяльність Державної установи «Центр пробації» щодо невиплати позивачці додаткової винагороди до грошового забезпечення у розмірі 30000 грн щомісячно за період з 24 лютого 2022 року по 01 липня 2022 року.

2. Суд касаційної інстанції встановив, що спірні правовідносини виникли у період до 19 липня 2022 року, коли ще діяла попередня редакція статті 233 Кодексу законів про працю України (КЗпП), яка не обмежувала строк звернення до суду у справах про порушення законодавства про оплату праці. Зміни до статті 233 КЗпП, внесені Законом України №2352-IX, які встановили тримісячний строк для звернення до суду, набрали чинності лише 19 липня 2022 року і не поширюються на правовідносини, що виникли раніше. Суд також врахував висновок Великої Палати Верховного Суду про те, що у випадках триваючих правовідносин, які виникли до 19 липня 2022 року, застосовується попередня редакція статті 233 КЗпП щодо вимог за період до цієї дати. Оскільки позивачка звернулася до суду з вимогою про виплату додаткової винагороди за період до 01 липня 2022 року, на її вимоги не поширюється обмеження щодо строку звернення до суду.

3. Суд скасував постанову апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Справа №320/12942/23 від 24/04/2025
Звісно, ось аналіз цього судового рішення:

1. Предметом спору є правомірність податкових повідомлень-рішень, якими Головне управління ДПС у м. Києві відмовило Підприємству об’єднання громадян «Аввелум» у бюджетному відшкодуванні ПДВ.

2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, які задовольнили позовні вимоги підприємства. Суди встановили, що підприємство документально підтвердило сплату ПДВ при імпорті товарів, що дає йому право на податковий кредит та, відповідно, на бюджетне відшкодування. Податковий орган, на думку судів, необґрунтовано відмовив у відшкодуванні, базуючись на аналізі операцій з переробки придбаного товару, що не має безпосереднього відношення до формування податкового кредиту. Суд також зазначив, що митна декларація є документом, який підтверджує сплату ПДВ при імпорті товарів, і податкові органи не заперечували наявність цих декларацій у підприємства. Аргументи податкового органу про ненадання оригіналів банківських виписок були відхилені, оскільки митна декларація вже є достатнім підтвердженням сплати ПДВ.

3. Суд залишив касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.

Справа №160/7238/22 від 24/04/2025
Доброго дня! Звісно, я проаналізую це судове рішення.

1. Предметом спору є заява про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Верховного Суду щодо визнання протиправним та скасування рішення Дніпровської міської ради.

2. Верховний Суд відмовив у задоволенні заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, залишаючи попередню постанову в силі. Суд заслухав аргументи представників позивача, відповідача та третіх осіб, провівши засідання у режимі відеоконференції. При цьому, суд врахував доводи заявника щодо наявності обставин, які могли вплинути на законність та обґрунтованість попереднього рішення, але визнав їх недостатніми для перегляду. Суд керувався принципами остаточності судових рішень та стабільності правовідносин, наголошуючи на необхідності дотримання процесуальних строків та належного обґрунтування підстав для перегляду. Суд також взяв до уваги, що перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами є винятковою процедурою, яка застосовується лише у разі наявності дійсно вагомих та невідомих суду раніше обставин, що мають істотне значення для справи.

3. Суд ухвалив відмовити у задоволенні заяви про перегляд за нововиявленими обставинами та залишив попередню постанову Верховного Суду в силі.

Справа №5023/10655/11 (641/6353/23) від 24/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:

1. Предметом спору є оскарження працівником наказів про догани та звільнення, а також вимоги про поновлення на роботі та виплату компенсацій.

2. Суд касаційної інстанції скасував рішення попередніх судів, вказавши на неповне з’ясування обставин справи. Зокрема, суди не дослідили, чи були належним чином оформлені накази про догани, чи були обґрунтовані причини невиконання працівником завдань, чи враховано всі заперечення працівника щодо обставин порушень. Суд також звернув увагу на суперечливі дані в актах про порушення та відсутність оцінки окремих доказів. Крім того, суд зазначив, що для правомірного звільнення працівника необхідно довести наявність усіх елементів дисциплінарного проступку та дотримання порядку застосування стягнення, чого суди попередніх інстанцій не зробили. Суд касаційної інстанції наголосив на важливості всебічного, повного й об’єктивного розгляду справи з належним дослідженням усіх доказів та обставин.

3. Верховний Суд скасував рішення апеляційного та першого господарських судів і направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Справа №120/5132/24 від 24/04/2025
Доброго дня! Зараз я вам все детально поясню.

1. Предметом спору є бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України щодо непроведення індексації пенсії позивачки із застосуванням встановлених урядом коефіцієнтів збільшення середньої заробітної плати, що враховується при обчисленні пенсії.

2. Суд касаційної інстанції не погодився з висновками судів попередніх інстанцій, які відмовили в задоволенні позову. Суд зазначив, що згідно із Законом України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, індексація пенсії повинна проводитися шляхом збільшення показника середньої заробітної плати, який безпосередньо враховувався при призначенні пенсії. Суд підкреслив, що у випадку суперечності норм закону та підзаконного акту (в даному випадку, Порядку Кабінету Міністрів України), перевагу має закон. Тому, на думку суду, пенсійний орган неправомірно встановив позивачці щомісячну доплату замість проведення повної індексації з урахуванням відповідних коефіцієнтів. Водночас, суд касаційної інстанції звернув увагу на те, що право на індексацію пенсії не є безстроковим і обмежене шестимісячним строком звернення до суду. Оскільки позивачка звернулася до суду в квітні 2024 року, її вимоги за період до жовтня 2023 року були залишені без розгляду через пропуск строку звернення до суду.

3. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій та частково задовольнив позов, визнавши протиправною бездіяльність пенсійного органу та зобов’язавши його провести перерахунок та виплату пенсії з урахуванням індексації, але лише за період, що не перевищує шестимісячний строк до моменту звернення до суду.

Справа №120/12126/23 від 24/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз рішення, як і обіцяла:

1. Предметом спору є бездіяльність військової частини щодо ненарахування та невиплати військовослужбовцю додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн за участь у бойових діях.

2. Суд першої інстанції задовольнив позов, враховуючи довідку військової частини, яка підтверджувала участь позивача в бойових діях. Апеляційний суд скасував це рішення, вважаючи довідку неналежним доказом, оскільки вона не містила достатньо конкретної інформації про участь позивача в бойових діях і не відповідала встановленим вимогам. Верховний Суд, скасовуючи рішення апеляційного суду, наголосив, що довідка про участь у бойових діях є достатнім доказом, а відповідальність за її достовірність несе командир, який її видав. Також Верховний Суд підкреслив, що недоліки в документообігу між військовими частинами не повинні позбавляти військовослужбовця права на отримання винагороди, гарантованої державою. Суд також зазначив, що позивач не повинен нести відповідальність за неправомірну бездіяльність суб`єктів владних повноважень.

3. Суд касаційної інстанції скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції, задовольнивши позов військовослужбовця.

Справа №620/7207/24 від 24/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви просили:

1. Предметом спору є нарахування та виплата середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з військової служби.

2. Суд касаційної інстанції встановив, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми статті 117 Кодексу законів про працю України (КЗпП), яка регулює відповідальність за затримку розрахунку при звільненні. Зокрема, апеляційний суд невірно розрахував суму компенсації за період до 19 липня 2022 року, коли ще діяла стара редакція статті 117 КЗпП, не врахувавши пропорційність між виплаченою та затриманою сумами. Суд касаційної інстанції наголосив, що для періоду до 19 липня 2022 року слід застосовувати принцип співмірності, визначений Великою Палатою Верховного Суду, враховуючи розмір заборгованості, період затримки та інші обставини справи. Щодо періоду після 19 липня 2022 року, коли набрала чинності нова редакція статті 117 КЗпП, яка обмежує виплату шістьма місяцями, розрахунки слід проводити без застосування принципу співмірності. Суд також зазначив, що апеляційний суд не дослідив усіх обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, зокрема, не встановив частку невиплачених коштів у порівнянні з загальним розміром належних виплат при звільненні.

3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Справа №380/16112/23 від 23/04/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення Пенсійного фонду про відмову в перерахунку пенсії державного службовця та зобов’язання здійснити такий перерахунок з урахуванням наданих довідок про заробітну плату.

2. Суд касаційної інстанції не погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які відмовили в задоволенні позову, мотивуючи це тим, що позивач звернувся не за перерахунком вже призначеної пенсії, а за первинним обрахунком пенсії державного службовця на підставі статті 37 Закону № 3723-ХІІ, право на яку було підтверджено попереднім судовим рішенням. Суд зазначив, що відмова пенсійного органу в такому обрахунку через неналежне оформлення однієї з довідок (яка була видана не на дату звернення) без обґрунтування неврахування інших поданих довідок та без повідомлення позивача про необхідність надання додаткових документів є протиправною. Суд підкреслив, що пенсійний орган не позбавлений можливості вчинити активні дії для отримання необхідних документів або повідомити заявника про їх необхідність. Враховуючи, що відповідач не має компетенції самостійно обраховувати заробітну плату, суд визнав, що належним способом захисту прав позивача є зобов’язання пенсійного органу повторно розглянути заяву з урахуванням усіх поданих довідок та мотивів, викладених у постанові Верховного Суду.

3. Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та частково задовольнив позов, визнавши протиправним рішення Пенсійного фонду про відмову в перерахунку пенсії та зобов’язавши повторно розглянути заяву позивача з урахуванням наданих довідок та мотивів, викладених у постанові Верховного Суду.

Справа №920/1367/23 від 22/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:

1. Предметом спору є заява ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності на колишніх та чинного засновників і керівників ТОВ “Торговий дім “Кролевецький арматурний завод” за зобов’язаннями боржника у справі про банкрутство.

2. Суд касаційної інстанції скасував рішення попередніх судів, наголосивши, що для покладення субсидіарної відповідальності необхідно встановити ряд важливих обставин. Зокрема, ліквідатор повинен провести повний аналіз фінансового стану банкрута, вжити всіх заходів для виявлення майна боржника та сформувати ліквідаційну масу. Суд підкреслив, що висновок про недостатність майна боржника не може ґрунтуватися лише на відсутності документації, наданої керівництвом, оскільки ліквідатор зобов’язаний використовувати всі доступні джерела інформації, включаючи відкриті державні реєстри. Також, суд зазначив, що право на подання заяви про субсидіарну відповідальність виникає лише після завершення реалізації майна банкрута та розрахунків з кредиторами, коли стає остаточно зрозумілою недостатність коштів для задоволення вимог. Суд вказав, що попередні інстанції не повною мірою дослідили ці обставини, що робить їх висновки передчасними.

3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Справа №320/4331/23 від 24/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:

1. Предметом спору є правомірність податкового повідомлення-рішення, яким позивачу зменшено суму від’ємного значення ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду.

2. Суд касаційної інстанції встановив, що суди попередніх інстанцій дійшли передчасного висновку про правомірність формування позивачем податкового кредиту на підставі первинних документів у лютому 2022 року, коли діяли особливі правила через воєнний стан. Суд зазначив, що суди не з’ясували, чи виконав контрагент позивача обов’язок з реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН), і чи мав він взагалі таку можливість з урахуванням воєнного стану. Верховний Суд підкреслив, що право платника на податковий кредит кореспондується з обов’язком контрагента зареєструвати податкову накладну, і потрібно враховувати особливості виконання цього обов’язку під час воєнного стану. Суд також нагадав про принцип всебічного з’ясування обставин справи, який вимагає від суду активної ролі у встановленні всіх фактів, що мають значення для вирішення спору. Враховуючи, що суди попередніх інстанцій не встановили всіх необхідних обставин, Верховний Суд вирішив, що не може ухвалити остаточне рішення у справі.

3. Верховний Суд скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій і направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Справа №240/33584/23 від 24/04/2025
Звісно, ось аналіз судового рішення, як ви і просили:

1. Предметом спору є оскарження рішення податкового органу про відмову в реєстрації податкових накладних та зобов’язання ДПС України зареєструвати ці податкові накладні.

2. Суд касаційної інстанції залишив в силі ухвалу апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження, оскільки податковий орган пропустив строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції. Суд зазначив, що відсутність фінансування на сплату судового збору не є поважною причиною для поновлення строку, оскільки обов’язок добросовісно користуватися процесуальними правами покладається на всіх учасників справи, включаючи суб’єктів владних повноважень. Також, введення воєнного стану в Україні не є безумовною підставою для поновлення строку, а має оцінюватися в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів заявника. Суд підкреслив, що податковий орган не надав достатніх доказів об’єктивних та непереборних обставин, які б унеможливили своєчасне подання апеляційної скарги.

3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.

Справа №910/2322/21 від 15/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:

Предмет спору – оскарження ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ “Фенікс Групп Україна” особою, яка є засновником та учасником цього товариства.

Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду, який відмовив у відкритті апеляційного провадження, оскільки апеляційна скарга була подана з пропуском річного строку, встановленого Господарським процесуальним кодексом України. Суд зазначив, що скаржника було належним чином повідомлено про розгляд справи, оскільки копія ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство була надіслана на адресу, яка була вказана в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань. Те, що скаржник не отримав копію ухвали через закінчення терміну зберігання, не є виною суду. Крім того, суд відхилив доводи скаржника про те, що вона не могла ознайомитися з матеріалами справи до залучення її до участі у справі як уповноважену особу учасника ТОВ “Фенікс Групп Україна”, оскільки текст ухвали був оприлюднений в Єдиному державному реєстрі судових рішень. Суд також не взяв до уваги посилання скаржника на карантин та воєнний стан, оскільки вона не довела, що ці обставини стали безпосередньою перешкодою для подання апеляційної скарги у встановлений строк.

Суд залишив ухвалу апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Справа №761/8893/22 від 24/04/2025
Доброго дня! Звісно, я вам допоможу з аналізом цього судового рішення.

1. Предметом спору є відмова Київського апеляційного суду в прийнятті додаткового рішення за заявою ОСОБА_1 щодо скасування ухвали суду першої інстанції про відкриття провадження за заявою ОСОБА_2 про перегляд судового наказу про стягнення аліментів за нововиявленими обставинами.

2. Суд касаційної інстанції залишив ухвалу апеляційного суду без змін, мотивуючи це тим, що апеляційний суд правильно відмовив у прийнятті додаткового рішення, оскільки заперечення ОСОБА_1 на ухвалу суду першої інстанції вже були досліджені та розглянуті апеляційним судом при прийнятті попередньої постанови. Суд касаційної інстанції підкреслив, що додаткове рішення може бути ухвалене лише у випадках, чітко визначених процесуальним законом, і не може змінювати суті основного рішення або вирішувати нові питання, які не були досліджені в судовому засіданні. Також, суд касаційної інстанції зазначив, що ОСОБА_1 не позбавлений права оскаржити попередню постанову апеляційного суду в касаційному порядку. Суд касаційної інстанції вказав, що завданням цивільного судочинства є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів.

3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а ухвалу Київського апеляційного суду – без змін.

Справа №484/2665/22 від 24/04/2025
Доброго дня! З радістю допоможу вам розібратися в цьому судовому рішенні.

1. Предметом спору у даній справі є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудження ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 436-2 КК України (виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України, глорифікація її учасників).

2. На жаль, з наданої резолютивної частини постанови неможливо встановити конкретні аргументи, якими керувався Верховний Суд, скасовуючи ухвалу апеляційного суду. Проте, можна припустити, що касаційний суд виявив певні порушення норм матеріального або процесуального права, допущені апеляційним судом при перегляді вироку суду першої інстанції. Можливо, були неправильно застосовані положення кримінального закону, або ж були суттєві недоліки в процедурі розгляду апеляційної скарги. Для більш точного аналізу необхідний повний текст постанови.

3. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу захисника, скасував ухвалу апеляційного суду та призначив новий розгляд справи в апеляційній інстанції, а також звільнив ОСОБА_6 з установи виконання покарань.

Справа №638/4896/22 від 23/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:

1. Предметом спору є оскарження вироку апеляційного суду щодо міри покарання військовослужбовцю, засудженому за самовільне залишення служби в умовах воєнного стану.

2. Суд касаційної інстанції залишив без змін вирок апеляційного суду, погодившись з тим, що звільнення від відбування покарання з випробуванням було необґрунтованим, враховуючи тяжкість злочину, обставини його вчинення та особу засудженого. Суд зазначив, що апеляційний суд обґрунтовано врахував, що засуджений, будучи військовослужбовцем за контрактом, порушив військову присягу та ухилився від виконання обов’язків служби у воєнний час, що підриває боєздатність військових формувань та авторитет Збройних Сил України. Суд також врахував, що добровільна явка засудженого до військової частини після тривалої відсутності не є достатньою підставою для звільнення від реального покарання. Доводи сторони захисту про перебування засудженого на окупованій території та інші пом’якшуючі обставини були визнані неспроможними, оскільки засуджений погодився з фактичними обставинами справи в суді першої інстанції. Суд касаційної інстанції підкреслив, що призначене апеляційним судом покарання у вигляді позбавлення волі на строк 5 років є справедливим, співмірним вчиненому злочину та необхідним для виправлення засудженого.

3. Верховний Суд залишив касаційні скарги засудженого та його захисників без задоволення, а вирок апеляційного суду – без змін.

Справа №367/2269/23 від 24/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення:

Предметом спору у цій справі є оскарження ухвали апеляційного суду щодо кримінального провадження стосовно особи, засудженої за порушення правил поводження зі зброєю, що спричинило наслідки, передбачені ч. 2 ст. 414 КК України.

Верховний Суд, розглядаючи касаційну скаргу представника потерпілих, встановив, що апеляційний суд не повною мірою врахував обставини справи та доводи сторін. Зокрема, залишилися поза увагою важливі аспекти, що стосуються ступеня тяжкості наслідків, спричинених діями засудженого, а також впливу цих наслідків на потерпілих. Крім того, апеляційний суд не надав належної оцінки доказам, представленим стороною обвинувачення, та не перевірив обґрунтованість висновків суду першої інстанції. Також, суд касаційної інстанції звернув увагу на те, що апеляційний суд не врахував практику Європейського суду з прав людини щодо забезпечення справедливого судового розгляду та всебічного дослідження обставин справи. Враховуючи зазначене, Верховний Суд дійшов висновку, що ухвала апеляційного суду є необґрунтованою та підлягає скасуванню.

Рішення суду: Касаційну скаргу представника потерпілих задоволено частково, ухвалу Київського апеляційного суду скасовано та призначено новий розгляд в суді апеляційної інстанції.

Справа №910/15243/23 від 24/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:

1. Предметом спору є визнання грошових вимог ТОВ “ФК “Вельвічія” до ТОВ “Росичі” в межах справи про банкрутство останнього.

2. Суд відмовив у задоволенні вимог ТОВ “ФК “Вельвічія”, оскільки компанія не надала достатніх доказів, що підтверджують факт настання обставин, які спричинили збитки, а саме затоплення приміщення, де зберігалося майно. Суд зазначив, що для стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, включаючи протиправну поведінку, збитки, причинний зв’язок і вину, а ТОВ “ФК “Вельвічія” не довело наявність цих елементів. Суд також підкреслив, що визнання боржником заборгованості без належних доказів щодо завданого розміру збитків не є достатньою підставою для визнання грошових вимог кредитора. Крім того, суд вказав на підвищений стандарт доказування у справах про банкрутство, який вимагає від кредиторів надання переконливих доказів на підтвердження своїх вимог. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, зазначивши, що вони правильно застосували норми матеріального і процесуального права.

3. Суд залишив касаційну скаргу ТОВ “ФК “Вельвічія” без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.

Справа №904/4771/23 від 15/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:

1. Предметом спору є визнання грошових вимог Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю “Пром Гарант Плюс” у справі про банкрутство.

2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, якими було частково відмовлено у визнанні грошових вимог ГУ ДПС. Суди попередніх інстанцій встановили, що частина пені була нарахована податковим органом з порушенням строку у 1095 днів, встановленого Податковим кодексом України. Суд касаційної інстанції зазначив, що податковий орган не обґрунтував належним чином необхідність формування висновку щодо застосування норм Податкового кодексу в контексті спірних правовідносин, а також не довів порушення або неправильне застосування судами зазначених норм. Суд також вказав, що при касаційному оскарженні судових рішень з підстав відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права, касаційна скарга має містити зазначення норми права, щодо якої відсутній висновок про її застосування, із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи. Оскільки скаржник не довів неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та/або порушення норм процесуального права в частині ухваленого рішення про відмову у визнанні кредиторських вимог до боржника, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення касаційної скарги.

3. Суд постановив залишити касаційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції та ухвалу суду першої інстанції в частині відмови у визнанні грошових вимог – без змін.

Справа №910/20172/23 від 23/04/2025
1. Предметом спору є стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу, понесені у зв’язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції.

2. У цій справі Верховний Суд розглядав заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу. Суд зазначив, що кожен має право на професійну правничу допомогу, а відшкодування судових витрат є однією з основних засад господарського судочинства. Суд підкреслив, що витрати на правничу допомогу підлягають розподілу між сторонами, якщо підтверджено обсяг наданих послуг, виконаних робіт та їх вартість. У даному випадку, між позивачем та адвокатом було укладено договори про надання правової допомоги, де було визначено фіксований розмір гонорару за представництво в суді касаційної інстанції. Суд врахував, що відповідач не заперечував проти розміру цих витрат, і дійшов висновку, що заявлені витрати відповідають критеріям розумності, реальності та співмірності зі складністю справи.

3. Верховний Суд вирішив задовольнити заяву та стягнути з відповідача на користь позивача 30 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Справа №902/1014/23(902/1203/24) від 15/04/2025
Звісно, ось аналіз судового рішення, як ви просили:

1. Предметом спору є законність ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно ТОВ “Завод готових сніданків “АЕРО-ЗЕТ” за заявою ОСОБА_1 в межах справи про банкрутство.

2. Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд порушив норми процесуального права, а саме статтю 174 ГПК України, коли продовжив строк для усунення недоліків апеляційної скарги ТОВ “Завод готових сніданків “АЕРО-ЗЕТ” з власної ініціативи, після спливу 10-денного строку, встановленого для цього. Суд касаційної інстанції підкреслив, що апеляційний суд мав повернути апеляційну скаргу ТОВ “Завод готових сніданків “АЕРО-ЗЕТ”, оскільки недоліки не були усунені вчасно. Також, суд касаційної інстанції послався на висновки об’єднаної палати Касаційного господарського суду, які спростовують можливість продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги поза межами наданого 10-ти денного строку. Відкриття апеляційного провадження за таких обставин було неправомірним. В результаті, розгляд апеляційної скарги ТОВ “Завод готових сніданків “АЕРО-ЗЕТ” апеляційним судом не може вважатися законним.

3. Верховний Суд скасував постанову та ухвали Північно-західного апеляційного господарського суду і направив справу на новий розгляд до апеляційного суду зі стадії відкриття апеляційного провадження.

Справа №990/282/24 від 24/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.

1. Предметом спору є бездіяльність Президента України щодо нерозгляду подання Вищої ради правосуддя про призначення позивачки на посаду судді.

2. Суд обґрунтував своє рішення тим, що позивачка пройшла всі необхідні стадії для призначення на посаду судді, а Президент України, отримавши подання ВРП, мав відреагувати на нього протягом 30 днів, як це передбачено статтею 80 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Суд наголосив, що цей строк є достатнім, обов’язковим і розумним для розгляду подання. Також суд зазначив, що вирішення питання щодо призначення суддів належить до виключної дискреції ВРП, а Президент України, реалізуючи ініціативу останньої, видає указ про призначення судді, і будь-які звернення щодо кандидата не перешкоджають призначенню. Суд врахував, що з моменту надходження подання ВРП до Офісу Президента і до моменту звернення до суду минуло більше трьох років, що є поза межами розумного строку. Суд також взяв до уваги, що представник Президента не надав жодних обґрунтованих заперечень щодо бездіяльності, а лише посилався на пропуск строку звернення до суду, що було відхилено судом.

3. Суд задовольнив позовні вимоги, визнав протиправною бездіяльність Президента України та зобов’язав його розглянути подання ВРП про призначення позивачки на посаду судді.

Справа №280/3642/23 від 24/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.

1. Предметом спору є стягнення з ПрАТ «Запорізький завод важкого кранобудування» адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2022 році.

2. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій, оскільки вони при оцінці середньооблікової кількості працівників та нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю за 2022 рік, необґрунтовано відхилили дані з офіційних державних реєстрів, які мають автоматизований характер формування, та враховували лише документи, подані відповідачем. Суд наголосив, що з 06 листопада 2022 року Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю отримав повноваження застосовувати адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю на основі автоматизованого аналізу даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності, без необхідності проведення позапланових перевірок Держпраці. Також, суд зазначив, що працівники, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, включаються до розрахунку середньооблікової чисельності штатних працівників для цілей визначення нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю. Суд вказав, що суди попередніх інстанцій не оцінювали дії ПрАТ «Запорізький завод важкого кранобудування» щодо забезпечення достовірності та своєчасності звітності, чи вживав роботодавець заходів для виправлення помилок у звітності до моменту накладення адміністративно-господарських санкцій Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю, а також не надали оцінку доводам відповідача щодо дотримання позивачем встановленої законодавством процедури визначення та повідомлення про нарахування адміністративно-господарських санкцій та пені.

3. Верховний Суд ухвалив рішення про часткове задоволення касаційної скарги, скасувавши рішення судів попередніх інстанцій та направивши справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Справа №300/1388/24 від 24/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:

1. Предметом спору є оскарження податкового повідомлення-рішення про накладення штрафу на ТОВ “Веста-Електро” за несвоєчасну сплату податкового зобов’язання з податку на прибуток.

2. Суд касаційної інстанції встановив, що суди попередніх інстанцій не повно і всебічно дослідили обставини справи, зокрема, не з’ясували дату отримання ТОВ “Веста-Електро” акта перевірки, що є важливим для визначення правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення. Суд зазначив, що податкове повідомлення-рішення було прийнято до спливу строку на подання заперечень на акт перевірки та без їх врахування, що є порушенням пункту 86.7 статті 86 Податкового кодексу України. Також, суд вказав, що право на розгляд заперечень не залежить від надання додаткових документів, і відхилив висновок апеляційного суду про формальність порушення. Суд касаційної інстанції підкреслив, що суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки доводам позивача щодо передчасного прийняття податкового повідомлення-рішення, що свідчить про поверхневий підхід до вирішення спору.

3. Верховний Суд скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій і направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Справа №460/2217/23 від 24/04/2025
Доброго дня! З радістю допоможу вам розібратися в цьому судовому рішенні.

1. Предметом спору є бездіяльність військової частини щодо неврахування додаткової винагороди при розрахунку грошової допомоги на оздоровлення, компенсації за невикористану відпустку та одноразової грошової допомоги при звільненні.

2. Суд касаційної інстанції, розглядаючи справу, зазначив, що суди попередніх інстанцій не дослідили питання нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 168, та розмірів її виплати, зокрема, перед звільненням. Суд вказав, що при розрахунку компенсації за невикористані дні відпустки, на відміну від допомоги на оздоровлення та допомоги при звільненні, винагорода має враховуватися, оскільки відповідна інструкція не містить застережень щодо її виключення. Суд також наголосив на обов’язку суду встановлювати дійсні обставини справи, незалежно від позиції сторін, та витребувати необхідні докази. Оскільки суди попередніх інстанцій не встановили важливі факти, такі як виплата винагороди та її розмір, касаційний суд не зміг прийняти рішення по суті.

3. Суд вирішив скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Справа №904/1256/24 від 22/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:

1. Предметом спору є стягнення з ПАТ “БАНК ВОСТОК” збитків у розмірі 9 722 495 грн, завданих КНПФ НБУ через неналежне виконання банком обов’язків при відкритті та обслуговуванні рахунку ТОВ “Тріумф”.

2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки КНПФ НБУ не довів наявності всіх елементів складу цивільного правопорушення в діях банку. Зокрема, суд встановив, що на момент відкриття рахунку ТОВ “Тріумф”, банк не був зобов’язаний перевіряти наявність обтяжень рухомого майна клієнта в Державному реєстрі, оскільки чинне законодавство цього не вимагало. Крім того, банк виконав вимоги державного виконавця щодо арешту коштів на рахунку боржника після отримання відповідної постанови. Суд також зазначив, що позивач не надав доказів порушень з боку банку при відкритті та обслуговуванні рахунку, а відповідь НБУ вказувала на відсутність підстав для застосування заходів впливу до банку. Апеляційний суд погодився з цими висновками, підкресливши, що обов’язок зупинення видаткових операцій виникає лише при обтяженні коштів на рахунку, а не іншого майна. Щодо витрат на професійну правничу допомогу, суд апеляційної інстанції зменшив їх розмір, визнавши частину витраченого адвокатом часу неспівмірною зі складністю справи.

3. Суд касаційної інстанції залишив рішення судів попередніх інстанцій без змін, відмовивши у задоволенні касаційної скарги КНПФ НБУ.

Справа №910/3176/24 від 23/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:

1. Предметом спору є визнання протиправними дій банків та зобов’язання повернути грошові кошти, списані з рахунку клієнта внаслідок шахрайських дій.

2. Суд апеляційної інстанції скасував рішення суду першої інстанції та задовольнив позов, мотивуючи це тим, що АТ КБ “Приватбанк” не забезпечив належний захист інформації та посилену ідентифікацію користувача в системі “Приват24 для бізнесу”, що дозволило невідомій особі змінити реквізити платіжної інструкції. Також, АТ “Акцент-Банк” не зупинив платіжну операцію, виявивши невідповідність між назвою та кодом отримувача, як того вимагає Інструкція НБУ. Суд зазначив, що саме банк несе відповідальність за безпеку здійснення електронних платежів, і несанкціоноване списання коштів свідчить про втручання в банківську систему. Суд підкреслив, що банк не довів, що клієнт своїми діями сприяв шахрайству, тому всі сумніви повинні тлумачитися на користь клієнта. Суд касаційної інстанції погодився з цими висновками, підкресливши, що банк не забезпечив належний захист інформації та не довів вину клієнта у втраті коштів.

3. Верховний Суд залишив касаційні скарги банків без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.

Справа №870/1/25 від 22/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.

1. Предметом спору є заява Селянського (фермерського) господарства “Моноліт” про скасування рішення третейського суду, який стягнув з господарства на користь ТОВ “Полетехніка” грошові кошти.

2. Суд касаційної інстанції залишив в силі рішення апеляційного суду, яким було відмовлено у задоволенні заяви СФГ “Моноліт” про скасування рішення третейського суду, мотивуючи це наступним:
* Сторони уклали договір, який містив третейське застереження, тобто погодились на вирішення спорів третейським судом.
* Суд дослідив оригінал договору і встановив, що він підписаний уповноваженими особами та скріплений печатками обох сторін.
* Доводи СФГ “Моноліт” про те, що суд першої інстанції не витребував оригінал договору, не впливають на правильність висновків суду, оскільки оригінал договору був наданий в апеляційну інстанцію і досліджений судом.
* Суд не встановив обставин, які б свідчили про недійсність третейської угоди або про відсутність у третейського суду компетенції розглядати цю справу.
* Доводи СФГ “Моноліт” про порушення його права на участь у розгляді справи, оскільки представник не отримав вчасно ухвалу про відеоконференцію, є необґрунтованими, оскільки учасник справи повинен сам цікавитися станом провадження у його справі та вживати заходів для забезпечення своєї участі у судовому засіданні.

3. Суд постановив залишити апеляційну скаргу Селянського (фермерського) господарства “Моноліт” без задоволення, а ухвалу апеляційного суду без змін.

Справа №991/2030/22 від 15/04/2025
Звісно, ось аналіз судового рішення, як ви просили:

Предметом спору є оскарження обвинуваченими ухвали апеляційного суду щодо часткового закриття кримінального провадження за ч. 1 ст. 255 КК України.

Суд касаційної інстанції скасував ухвалу апеляційного суду, оскільки апеляційний суд провів судове засідання за відсутності захисника одного з обвинувачених, участь якого була обов’язковою у кримінальному провадженні щодо особливо тяжкого злочину, що є порушенням права на захист, гарантованого Конституцією та КПК України. Також, апеляційний суд не перевірив ретельно доводи обвинувачених щодо неповноважного складу суду першої інстанції. Суд наголосив, що забезпечення права на захист є необхідним на всіх стадіях кримінального провадження. Відсутність захисника, участь якого є обов’язковою, є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, що тягне за собою скасування судового рішення.

Суд постановив скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд в апеляційній інстанції.

Справа №202/640/24 від 21/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:

1. Предметом спору є оскарження прокурором вироку апеляційного суду щодо міри покарання засудженому за умисне вбивство, вчинене особою, яка раніше вчинила умисне вбивство.

2. Верховний Суд погодився з доводами прокурора про те, що апеляційний суд не врахував належним чином ступінь тяжкості злочину та особу засудженого, який раніше вже був засуджений за аналогічні злочини, що свідчить про його високу суспільну небезпеку та небажання виправлятися. Суд зазначив, що апеляційний суд не надав належної оцінки характеру та обставинам вчиненого діяння, зокрема, кількості та локалізації завданих тілесних ушкоджень, а також поведінці засудженого після вчинення злочину, який намагався приховати вбивство. Крім того, ВС вказав на те, що апеляційний суд не врахував обтяжуючі обставини, такі як рецидив злочинів та вчинення злочину у стані алкогольного сп’яніння, а також відсутність пом’якшуючих обставин. Враховуючи систематичне вчинення злочинів проти життя та здоров’я, Верховний Суд дійшов висновку, що призначене апеляційним судом покарання у виді 15 років позбавлення волі є явно несправедливим через м’якість і не відповідає меті покарання.

3. Верховний Суд скасував вирок апеляційного суду та призначив новий розгляд в апеляційній інстанції, наголосивши на необхідності врахування всіх обставин справи та даних про особу засудженого при визначенні міри покарання, а також обрав засудженому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Справа №922/3921/21 (922/1371/22) від 24/04/2025
Доброго дня! Розглянемо детальніше цю постанову Верховного Суду.

1. Предметом спору є оскарження ухвал судів попередніх інстанцій щодо включення грошових вимог ТОВ “Метінком” до реєстру вимог кредиторів у справі про банкрутство ТОВ “Харків-Москва”.

2. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу, скасувавши рішення судів попередніх інстанцій, які стосувалися включення вимог ТОВ “Метінком” до реєстру кредиторів. Суд не вказав конкретних мотивів прийняття такого рішення в наданій частині постанови. Проте, зазвичай, подібні рішення приймаються, коли суди попередніх інстанцій допустили порушення норм матеріального або процесуального права при розгляді заяви кредитора, не повно з’ясували обставини справи, або неправильно оцінили докази. У такому випадку, Верховний Суд, як правило, вказує на необхідність повторного розгляду справи з урахуванням вказівок, викладених у постанові.

3. Суд постановив скасувати рішення попередніх інстанцій в частині включення вимог ТОВ “Метінком” до реєстру кредиторів та направити справу на новий розгляд до Господарського суду Харківської області.

Справа №911/1637/24 від 23/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.

1. Предметом спору є оскарження відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство Державного підприємства “Дослідне господарство “Озерна” за ініціацією Фермерського господарства “Киричок”.

2. Суд касаційної інстанції задовольнив касаційну скаргу, скасувавши постанову апеляційного суду та залишивши в силі ухвалу суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження у справі про банкрутство. Суд виходив з того, що наявні заперечення боржника щодо кредиторських вимог ініціюючого кредитора, які не підтверджені судовим рішенням, свідчать про наявність спору про право. Зокрема, боржник заперечував факт підписання уповноваженими особами договорів, на яких ґрунтуються вимоги кредитора. Суд врахував, що боржник у відзиві на заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство заперечує існування заборгованості, вказуючи на те, що зазначені у заяві про відкриття провадження правочини, на які посилається кредитор, не підписувались уповноваженими особами боржника. Суд також взяв до уваги попередню практику Верховного Суду, згідно з якою наявність спору про право є підставою для відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство.

3. Суд вирішив касаційну скаргу Державного підприємства “Дослідне господарство “Озерна” задовольнити, постанову Північного апеляційного господарського суду скасувати, а ухвалу Господарського суду Київської області залишити в силі.

Справа №160/31497/23 від 24/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:

1. Предметом спору є правомірність рішення виконкому Дніпровської міськради щодо затвердження переліку земельних ділянок, відведених для паркування.

2. Суд касаційної інстанції погодився з апеляційним судом, що рішення виконкому про затвердження переліку земельних ділянок для паркування є індивідуальним актом, а не нормативно-правовим, оскільки воно стосується конкретних об’єктів комунальної власності. Відповідно, на нього поширюються строки оскарження, встановлені КАС України. Суд зазначив, що позивач пропустив шестимісячний строк звернення до суду, оскільки з матеріалів справи вбачається, що позивач знав про існування оскаржуваного рішення ще з 2020 року. Доводи позивача про те, що він оскаржує всі зміни та доповнення до рішення, не були прийняті судом, оскільки кожне рішення про внесення змін є окремим актом, який мав бути оскаржений окремо. Також суд відхилив посилання на Закон України “Про адміністративну процедуру”, оскільки він не поширюється на правовідносини, що виникли до набрання ним чинності.

3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.

Справа №420/6259/23 від 24/04/2025
Доброго дня! Розглянемо справу щодо оскарження військовослужбовцем дій військової частини щодо позбавлення його додаткової винагороди.

Суд розглядав спір щодо правомірності позбавлення військовослужбовця додаткової винагороди у розмірі 30 000 грн за період перебування на лікуванні, а також щодо зобов’язання виплатити таку винагороду за весь період лікування. Суд встановив, що військовослужбовець дійсно отримав поранення під час бойових дій, проте несвоєчасно повернувся з лікувального закладу до військової частини, що було зафіксовано службовим розслідуванням. Суд врахував, що згідно з окремим дорученням Міністра оборони України, військовослужбовці, які самовільно залишили військову частину або місце служби, не включаються до наказів про виплату додаткової винагороди за місяць порушення та весь період самовільного залишення. Суд також взяв до уваги, що військова частина надала докази виплати додаткової винагороди за інші періоди, окрім періоду самовільного залишення служби. Суд підкреслив, що позбавлення додаткової винагороди не є дисциплінарним стягненням, а наслідком недотримання умов її виплати, встановлених окремим дорученням Міністра оборони.

Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін, підтвердивши правомірність дій військової частини.

Справа №380/7722/24 від 24/04/2025
Звісно, ось аналіз судового рішення, як ви просили:

1. Предметом спору є правомірність рішень Львівської митниці про коригування митної вартості товарів, імпортованих фізичною особою-підприємцем.

2. Суд касаційної інстанції встановив, що суд апеляційної інстанції помилково залишив позов без розгляду, мотивуючи це пропуском строку звернення до суду. Верховний Суд наголосив, що апеляційний суд не надав позивачу можливості подати заяву про поновлення пропущеного строку або навести інші поважні причини для його поновлення, що є порушенням процесуальних норм. Суд касаційної інстанції підкреслив, що встановлені строки звернення до адміністративного суду слугують для забезпечення передбачуваності та правової визначеності, однак суди повинні враховувати матеріальний зміст правовідносин і забезпечувати можливість реалізації права на судовий захист. Суд також зазначив, що рішення про коригування митної вартості не є тотожним податковому повідомленню-рішенню, тому до них не застосовуються спеціальні строки, передбачені Податковим кодексом України. Суд вказав, що апеляційний суд повинен був перевірити наявність підстав для поновлення строку звернення до суду, чого зроблено не було.

3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Справа №990/160/23 від 21/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую це судове рішення.

1. Предметом спору є оскарження компанією “Євротрубпласт Холдінг Лтд” Указу Президента України щодо введення в дію рішення РНБО про застосування до компанії санкцій.

2. Суд, відмовляючи в задоволенні позову, зазначив, що Президент діяв у межах своїх конституційних повноважень, вводячи в дію рішення РНБО про санкції, спрямовані на захист національних інтересів та безпеки України. Суд підкреслив, що достатньо встановлення компетентними органами не лише реальної, а й потенційної загрози національним інтересам. Суд врахував, що РНБО має дискрецію у визначенні достатності підстав для застосування санкцій, і судовий контроль тут обмежений перевіркою дотримання меж цієї дискреції та процедури введення санкцій. Суд також взяв до уваги рішення Вищого антикорупційного суду, яке встановило зв’язок попередніх власників компанії з російським виробником матеріалів для військової промисловості, що свідчить про потенційну загрозу національній безпеці України. Суд визнав, що хоча санкції є втручанням у право власності, вони є пропорційними, враховуючи інтереси національної безпеки.

3. Суд вирішив відмовити в задоволенні позову компанії “Євротрубпласт Холдінг Лтд” про визнання протиправним та скасування Указу Президента України в частині застосування санкцій.

Справа №520/13695/2020 від 24/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:

1. Предметом спору є оскарження фізичною особою податкового повідомлення-рішення про збільшення суми податкового зобов’язання з орендної плати за землю.

2. Суд касаційної інстанції встановив, що суди попередніх інстанцій не повно дослідили обставини справи. Зокрема, апеляційний суд не надав належної оцінки доводам позивача про те, що він вже не був власником квартири, розташованої на орендованій земельній ділянці, у 2020 році, оскільки продав її в кінці 2019 року, що могло вплинути на його обов’язок сплачувати орендну плату за землю. Суд наголосив, що не можна обмежувати право платника податків доводити обставини, на яких ґрунтуються його вимоги. Також, суд касаційної інстанції взяв до уваги, що триває судовий спір щодо припинення договору оренди, обставини якого можуть бути важливими для вирішення питання щодо нарахування податкових зобов’язань. Враховуючи ці обставини, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що суди попередніх інстанцій порушили норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду і направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Справа №640/39548/21 від 23/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:

1. Предметом спору є бездіяльність Київської міської ради щодо нерозгляду заяви ОСББ про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою для поділу земельної ділянки.

2. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій, вказавши на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права. Суд зазначив, що суди попередніх інстанцій помилково застосували статтю 118 Земельного кодексу України, яка регулює порядок надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, замість статті 79-1 ЗК України та Порядку № 241/2463, які регулюють порядок надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки комунальної власності. Також, суди не розглянули питання про залучення Департаменту земельних ресурсів як співвідповідача, що могло вплинути на повноту дослідження обставин справи. Крім того, суд касаційної інстанції вказав, що вимога зобов’язати Київську міську раду розглянути заяву позивача на пленарному засіданні виходить за межі повноважень відповідача, оскільки, відповідно до Порядку № 241/2463, це здійснюється на підставі одноосібної резолюції (доручення) Київського міського голови або його заступника.

3. Суд вирішив касаційну скаргу Київської міської ради задовольнити частково, скасувати рішення судів попередніх інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Справа №160/16370/22 від 24/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.

1. Предметом спору у цій справі є оскарження висновку Східного офісу Держаудитслужби щодо порушень у процедурі публічної закупівлі, а саме невідповідності умов договору про закупівлю вимогам тендерної документації.

2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій, виходив з того, що умови договору про закупівлю повинні відповідати тендерній пропозиції, а істотні умови не можуть змінюватися після підписання, за винятком чітко визначених випадків у Законі України “Про публічні закупівлі”. Суд зазначив, що для замовника, який оприлюднює проєкт договору в тендерній документації, всі умови цього проєкту є істотними, оскільки заявлені ним як стороною у публічній оферті. Відсутність певних пунктів, зазначених у проєкті договору, який був частиною тендерної документації, в укладеному договорі, розцінюється як порушення вимог Закону України “Про публічні закупівлі”. Суд також підкреслив, що органи Держаудитслужби мають право зобов’язувати усувати виявлені порушення, і спосіб усунення порушень визначається замовником. Суд вказав, що висновок Держаудитслужби є чітким та визначеним, оскільки конкретизує, які саме заходи повинен вжити замовник для усунення порушень.

3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та відмовив у задоволенні позову компанії “Енергоатом” про визнання протиправним висновку Держаудитслужби.

Справа №320/9086/22 від 24/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую це судове рішення для вас.

1. Предметом спору є оскарження податкового повідомлення-рішення, яким ТОВ «Іст Гейт Логістик» зменшено суму від’ємного значення об’єкта оподаткування податком на прибуток.

2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, які визнали протиправним проведення документальної планової перевірки ТОВ «Іст Гейт Логістик» під час дії мораторію, встановленого пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України. Суд підкреслив, що Податковий кодекс має вищу юридичну силу, ніж постанова Кабінету Міністрів України №89, якою було дозволено проведення деяких видів перевірок. Верховний Суд наголосив, що зміни до Податкового кодексу можуть вноситися лише законом, а не постановою Кабміну. Також, суд зазначив, що Закон України «Про Державний бюджет України» є тимчасовим нормативно-правовим актом і не може змінювати положення інших законів, таких як Податковий кодекс. Суд вказав на те, що неправомірність проведення перевірки є достатньою підставою для визнання протиправним податкового повідомлення-рішення, прийнятого за її результатами.

3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.

Справа №905/291/23 від 15/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:

1. Предметом спору є визнання грошових вимог АТ “Таскомбанк” до ТОВ “Костянтинівський завод металургійного обладнання” (ТОВ “КЗМО”) у справі про банкрутство останнього.

2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення судів попередніх інстанцій, ґрунтуючись на тому, що між банком і ТОВ “КЗМО” існували кредитні зобов’язання, підтверджені відповідними договорами та банківськими виписками. Суди врахували часткове погашення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмети іпотеки та застави в позасудовому порядку, а також відхилили частину вимог банку, які не були належним чином підтверджені. Суд зазначив, що ТОВ “КЗМО” не спростувало правомірність правочинів з припинення грошових зобов’язань за кредитними договорами шляхом звернення стягнення на предмет застави, а також не надало належних доказів щодо завищеної вартості майна, на яке було звернено стягнення. Суд касаційної інстанції також наголосив на тому, що наявність судового спору між сторонами не є перешкодою для розгляду кредиторських вимог у справі про банкрутство, а висновки експерта, надані ТОВ “КЗМО”, не є обов’язковими для суду і мають оцінюватися в сукупності з іншими доказами.

3. Суд залишив касаційну скаргу ТОВ “КЗМО” без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.

Справа №907/769/19 від 24/04/2025
1. Предметом спору є тлумачення пункту договору купівлі-продажу, ініційоване Департаментом міської інфраструктури Ужгородської міської ради.

2. Суд касаційної інстанції залишив без змін ухвалу апеляційного суду, який залишив без розгляду апеляційну скаргу Департаменту, оскільки Департамент не виконав вимоги апеляційного суду щодо надання перекладених документів для повідомлення іноземних відповідачів та квитанції про оплату витрат, пов’язаних з цим повідомленням. Суд зазначив, що ненадання цих документів у встановлений строк унеможливило розгляд справи, оскільки не було забезпечено належне повідомлення відповідачів-нерезидентів про судовий процес. Також суд підкреслив, що Департамент не звертався з клопотанням про продовження строку на виконання вимог суду до закінчення цього строку, що є необхідною умовою для такого продовження. Суд відхилив доводи скаржника про неможливість здійснення платежу, оскільки апеляційний суд залишив скаргу без розгляду через невиконання вимог ухвали у встановлений строк, а не через сам факт нездійснення платежу.

3. Верховний Суд постановив залишити касаційну скаргу Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради без задоволення, а ухвалу Західного апеляційного господарського суду – без змін.

Справа №916/3630/23(916/323/24) від 16/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення:

1. Предметом спору є стягнення 29 883 051,60 грн безпідставно списаних коштів з рахунку боржника (ТОВ “Херсонська обласна енергопостачальна компанія”) на користь ПрАТ “НЕК “Укренерго” в період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів у справі про банкрутство.

2. Верховний Суд залишив без змін рішення апеляційного суду про відмову в задоволенні позову, але з інших мотивів. Суд касаційної інстанції наголосив, що з моменту відкриття провадження у справі про банкрутство боржник перебуває в особливому правовому режимі. Хоча було відкрито провадження у справі про банкрутство та призначено розпорядника майна, суди не встановили факту припинення повноважень керівника боржника та покладення їх на розпорядника майна. ВС підкреслив, що розпорядник майна не має права втручатися в оперативно-господарську діяльність боржника, а ініціювання спору про стягнення заборгованості має здійснюватися керівником підприємства, якщо його повноваження не були припинені. Таким чином, Верховний Суд дійшов висновку, що розпорядник майна не мав повноважень на подання цього позову, оскільки не було доведено, що керівника ТОВ “Херсонська обласна енергопостачальна компанія” було усунено від виконання обов’язків.

3. Суд касаційної інстанції залишив постанову апеляційного суду без змін, відмовивши в задоволенні касаційної скарги.

Справа №922/2714/23 (752/11425/22) від 23/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз рішення, як ви і просили:

1. Предметом спору є визнання недійсним договору позики, укладеного між фізичними особами.

2. Суд касаційної інстанції залишив в силі ухвалу апеляційного суду про зупинення провадження у справі про визнання недійсним договору позики. Апеляційний суд зупинив провадження, оскільки розглядається кримінальна справа, в рамках якої досліджуються обставини можливого тиску та погроз, що могли вплинути на укладення договору позики. Суд касаційної інстанції погодився з тим, що розгляд цивільної справи неможливий до встановлення обставин у кримінальному провадженні, оскільки ці обставини мають значення для вирішення спору про дійсність договору. Суд зазначив, що обвинувальний вирок у кримінальному провадженні буде обов’язковим для господарського суду в питанні, чи мали місце дії та чи вчинені вони певною особою. Суд також врахував, що справа в кримінальному провадженні перебуває на стадії судового розгляду, а не досудового розслідування.

3. Верховний Суд залишив касаційні скарги без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.

Справа №902/1014/23 від 23/04/2025
Звісно, ось аналіз судового рішення:

1. Предметом спору є питання розподілу судових витрат у справі про банкрутство фізичної особи після того, як касаційну скаргу цієї особи було залишено без задоволення.

2. Верховний Суд розглянув питання про стягнення з фізичної особи судового збору за подання касаційної скарги, сплату якого було відстрочено до закінчення касаційного провадження. Суд зазначив, що згідно із Законом України “Про судовий збір”, у разі залишення касаційної скарги без задоволення, відстрочена сплата судового збору підлягає стягненню в дохід державного бюджету. Суд врахував розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений на 1 січня 2024 року, а також ставки судового збору, передбачені за подання касаційної скарги на ухвалу суду та заяви кредиторів у справі про банкрутство. На підставі цього, суд визначив загальну суму судового збору, яка підлягає стягненню з фізичної особи.

3. Суд постановив стягнути з фізичної особи в дохід Державного бюджету України 39 364,00 грн судового збору за розгляд касаційної скарги.

Справа №120/8603/23 від 24/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви просили:

1. Предметом спору є бездіяльність військової частини щодо ненарахування та невиплати військовослужбовцю додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн за участь у бойових діях.

2. Суд першої інстанції задовольнив позов, визнавши протиправною бездіяльність військової частини, оскільки факт участі позивача у бойових діях підтверджувався довідкою військової частини, до якої він був відряджений, і цей факт відповідачем не спростовано. Апеляційний суд скасував це рішення, мотивуючи тим, що надана довідка не є належним доказом, оскільки не містить конкретних дат участі в бойових діях та не відповідає вимогам наказу Адміністрації Держприкордонслужби. Верховний Суд, скасовуючи рішення апеляційного суду, підкреслив, що довідка про участь у бойових діях, видана командиром військової частини, до якої був відряджений військовослужбовець, є належним доказом, і відповідальність за її достовірність несе командир, який її видав. Також Верховний Суд зазначив, що недоліки в документообігу між військовими частинами не можуть позбавляти військовослужбовця права на отримання належної винагороди, а надсилання списків за встановленою формою є лише елементом процедури виплати, а не визначальним фактором для підтвердження права на виплату.

3. Суд касаційної інстанції скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції, задовольнивши позовні вимоги військовослужбовця.

Справа №643/16333/24 від 24/04/2025
Доброго дня! Розглянемо детально рішення Верховного Суду.

1. Предметом спору є оскарження постанови про адміністративне правопорушення, а саме притягнення особи до відповідальності за керування транспортним засобом без відповідних документів.

2. Суд касаційної інстанції скасував ухвалу апеляційного суду, який повернув апеляційну скаргу адвокату через відсутність ордеру, вважаючи, що договір про надання правової допомоги є достатнім підтвердженням повноважень адвоката. Суд наголосив, що забезпечення права на апеляційний перегляд є однією з основних засад адміністративного судочинства. Також, суд врахував, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги, і відсутність в КАСУ прямої вказівки на договір не виключає його використання для підтвердження повноважень. Суд підкреслив, що за відсутності доказів недійсності свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, сумніви щодо статусу представника є необґрунтованими. Суд послався на попередню практику Великої Палати Верховного Суду та Об’єднаної палати Касаційного цивільного суду, підкреслюючи важливість договору про надання правової допомоги як підстави для представництва.

3. Верховний Суд постановив скасувати ухвалу апеляційного суду та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Справа №160/12386/21 від 23/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:

1. Предметом спору є оскарження фізичною особою податкових повідомлень-рішень, якими їй було нараховано податок на доходи фізичних осіб та військовий збір з суми прощеного кредитором боргу за кредитним договором.

2. Суд касаційної інстанції встановив, що суди попередніх інстанцій не дослідили важливі обставини, а саме: чи було змінено валюту зобов’язання за кредитним договором з іноземної на гривню під час реструктуризації боргу, і якщо так, то чи перевищує сума прощеного боргу суму курсової різниці, розрахованої відповідно до пункту 8 підрозділу 1 розділу XX “Перехідні положення” Податкового кодексу України. Суд зазначив, що згідно з цими положеннями, курсова різниця, яка виникла внаслідок знецінення гривні щодо валюти кредиту, не є доходом платника податку і не підлягає оподаткуванню. Крім того, суди не з’ясували, на яких умовах відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором від банку до фінансової установи, зокрема, які складові заборгованості відступались і у якій валюті. Суд підкреслив, що для правильного вирішення спору необхідно встановити правову природу анульованого боргу та дослідити характер угоди між кредитором і позичальником щодо реструктуризації та прощення боргу.

3. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій і направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Справа №175/4097/23 від 24/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:

1. Предметом спору є оскарження постанови про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі.

2. Суд касаційної інстанції залишив без змін ухвалу апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження, оскільки скаржник (Укртрансбезпека) пропустив строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції. Суд зазначив, що у справах про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі, строк на апеляційне оскарження становить 10 днів з дня проголошення рішення суду, а не з дня отримання його копії. Суд також врахував, що скаржник не надав поважних причин для поновлення пропущеного строку, а фінансові труднощі не є достатньою підставою для цього. Крім того, суд зазначив, що скаржник пропустив строк на усунення недоліків першої апеляційної скарги, а процесуальні помилки апеляційного суду при первісному розгляді скарги були виправлені при повторному розгляді.

3. Суд вирішив залишити касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.

Справа №161/13136/23 від 24/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:

1. Предметом спору є обвинувачення ОСОБА_7 у державній зраді, а саме у добровільному зайнятті посади в незаконному органі влади на тимчасово окупованій території України.

2. Суд обґрунтував своє рішення тим, що ОСОБА_7, будучи громадянкою України, добровільно обійняла посаду начальника в окупаційній адміністрації, що підтверджується показаннями свідків, протоколами огляду документів та іншими доказами. Суд зазначив, що сторона обвинувачення довела вину ОСОБА_7 поза розумним сумнівом, а доводи захисту про порушення права на захист є необґрунтованими, оскільки суди вжили всіх необхідних заходів для повідомлення обвинуваченої про судовий процес, зокрема, через публікації в ЗМІ та на офіційних веб-сайтах. Суд також врахував, що захист ОСОБА_7 здійснював професійний адвокат. Суд наголосив, що вирок відповідає вимогам законності, обґрунтованості та вмотивованості, а призначене покарання є необхідним і достатнім для виправлення засудженої та запобігання новим злочинам. Апеляційний суд погодився з цими висновками, підтвердивши законність та обґрунтованість вироку суду першої інстанції.

3. Верховний Суд залишив вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу захисника – без задоволення.

Справа №910/14598/17 від 24/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:

1. Предметом спору є відмова судів попередніх інстанцій у видачі дублікату наказу ТОВ “Фінансова компанія “Фактор Плюс” на підставі рішення Господарського суду міста Києва про стягнення заборгованості з ТОВ “Діскавері – Завод бурового обладнання” та ТОВ “Діскавері-Бурове обладнання (Україна)”.

2. Верховний Суд скасував рішення попередніх інстанцій, вказавши, що суди не врахували важливі обставини. Зокрема, суди не з’ясували, хто є належним стягувачем у справі на даний момент, чи було виконано первинне судове рішення, де знаходяться оригінали наказів, та який статус має ТОВ «Юридична фірма «Алєксєєв, Боярчуков та партнери» у виконавчому провадженні. Суд наголосив, що сам факт відсутності виконавчого документа у стягувача та в органах виконавчої служби свідчить про його втрату, і суди не мали права вимагати від стягувача доказів причин втрати наказу. Також, суди не врахували, що відкликання наказів з виконавчого провадження особою, чий статус стягувача не підтвердився, може порушувати права належного стягувача. Верховний Суд підкреслив, що відсутність наказу у стягувача унеможливлює виконання судового рішення та порушує його права, а суди повинні перевіряти, чи не було виконано рішення та чи не втратило воно законної сили.

3. Верховний Суд постановив скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і направити справу на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Справа №910/10904/23 від 23/04/2025
Звісно, ось аналіз судового рішення, як ви просили:

1. Предметом спору є виселення Політичної партії “Європейська Солідарність” з орендованих нежитлових приміщень у Києві через систематичну несплату орендної плати.

2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення судів попередніх інстанцій, які задовольнили позов про виселення, зазначивши, що відповідач систематично порушував умови договору оренди щодо своєчасної оплати, що підтверджено попередніми судовими рішеннями. Суд вказав, що орендодавець правомірно скористався правом на односторонню відмову від договору, передбаченим договором оренди, оскільки відповідач порушив строки оплати. Суд також зазначив, що для розірвання договору в даному випадку не вимагається укладення додаткової угоди чи попередження за три місяці, оскільки договір містить спеціальні умови для випадків порушення строків оплати. Суд підкреслив, що сторони повинні добросовісно виконувати умови договору та усвідомлювати наслідки їх порушення. Суд також відхилив аргументи відповідача про те, що суди попередніх інстанцій не дослідили всі обставини справи, оскільки переоцінка доказів не входить до компетенції касаційного суду.

3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу Політичної партії “Європейська Солідарність” без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій про виселення – без змін.

Справа №904/7022/20 від 22/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.

1. Предметом спору є оскарження Головним управлінням Державної податкової служби у Дніпропетровській області (ГУ ДПС) ухвали суду першої інстанції та постанови апеляційного суду в частині відмови у визнанні грошових вимог ГУ ДПС до Публічного акціонерного товариства “Дніпропетровський трубний завод” (Боржника), визнаного банкрутом.

2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які частково відмовили у визнанні вимог ГУ ДПС, оскільки частина податкових зобов’язань (зі сплати єдиного соціального внеску, орендної плати за землю та податку на нерухоме майно) була нарахована за період після визнання Боржника банкрутом. Суд зазначив, що згідно з Кодексом України з процедур банкрутства, з моменту визнання боржника банкрутом у нього не виникає жодних додаткових зобов’язань зі сплати податків і зборів, окрім витрат, пов’язаних з ліквідаційною процедурою. Подання боржником податкових декларацій після визнання банкрутом не є підставою для виникнення нових податкових зобов’язань. Суд також підкреслив, що для цілей розгляду грошових вимог податкового органу до боржника у справі про банкрутство та кваліфікації їх як конкурсних чи поточних, моментом виникнення грошових вимог податкового органу в розумінні КУзПБ слід вважати перший день несплати боржником податку, що настає за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого ПК України для подання податкової декларації за відповідним податком.

3. Верховний Суд постановив залишити касаційну скаргу ГУ ДПС без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.

Справа №0440/6992/18 від 23/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ти просив:

1. Предметом спору є оскарження дій податкового органу щодо ненадання/надання неповних довідок про грошове забезпечення позивача, необхідних для перерахунку пенсії, та зобов’язання надати відповідні довідки і здійснити перерахунок пенсії.

2. Суд касаційної інстанції встановив, що суди попередніх інстанцій помилково здійснили заміну первісного відповідача (Офіс великих платників податків ДФС) та третьої особи (Головне управління ДФС у Дніпропетровській області) на їхніх правонаступників (Східне міжрегіональне управління ДПС та Головне управління ДПС у Дніпропетровській області). Суд зазначив, що хоча відбулося адміністративне (публічне) правонаступництво у сфері реалізації державної податкової політики, спір у цій справі стосується соціальних прав позивача (перерахунок пенсії), а не реалізації податкових функцій. Оскільки на момент розгляду справи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб не було запису про припинення первісних відповідачів, вони мали брати участь у справі. Вирішення спору без участі належного відповідача та третьої особи є порушенням процесуального права, що унеможливлює правильний розгляд справи.

3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій і направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Справа №320/17940/24 від 24/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз цього судового рішення:

1. Предметом спору є оскарження доручення Департаменту територіального контролю міста Києва щодо демонтажу гаражів Кооперативу “Ветеран”.

2. Суд касаційної інстанції погодився з апеляційним судом, вказавши, що для забезпечення позову (зупинення дії доручення про демонтаж) немає достатніх підстав. Судді вирішили, що невжиття таких заходів не ускладнить виконання рішення суду в майбутньому, оскільки скасування оскаржуваного доручення саме по собі відновить права позивача. Суд зазначив, що демонтаж гаражів не є невідворотним, оскільки демонтовані об’єкти підлягають поверненню власнику. Також, судді підкреслили, що вжиття заходів забезпечення позову в даному випадку фактично прирівнюється до задоволення позовних вимог, що є неприпустимим на стадії розгляду справи. Судді вказали, що позивач не довів очевидності протиправності оскаржуваного доручення, що також є необхідною умовою для забезпечення позову.

3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.

Справа №991/4001/24 від 23/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.

1. Предметом спору є оскарження ухвали Вищого антикорупційного суду про відмову у визнанні виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, та розстрочку виконання судового рішення про стягнення необґрунтованих активів.

2. Суд апеляційної інстанції залишив ухвалу суду першої інстанції без змін, мотивуючи це тим, що відповідачі не надали достатніх доказів наявності виняткових обставин, які б ускладнювали або робили неможливим виконання рішення суду, зокрема, не довели тяжкого захворювання, скрутного матеріального становища, а також не обґрунтували, чому повернення коштів, визнаних необґрунтованими активами, позикодавцям є підставою для розстрочки. Суд також зазначив, що виконавчий лист був виданий правомірно, після набрання рішенням законної сили, і що помилки у виконавчому листі можуть бути виправлені в іншому порядку. Крім того, суд критично оцінив доводи відповідачів щодо повернення коштів позикодавцям, оскільки ці твердження вже були спростовані попередніми судовими рішеннями.

3. Суд постановив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу Вищого антикорупційного суду – без змін.

Справа №420/8886/24 від 24/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.

1. Предметом спору є право судді на отримання суддівської винагороди під час проходження військової служби за призовом під час мобілізації.

2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення апеляційного суду, керувався тим, що Закон України “Про судоустрій і статус суддів” не регулює питання виплати суддівської винагороди судді, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації. У такому випадку, трудові відносини між суддею та судом регулюються частиною третьою статті 119 Кодексу законів про працю України, яка передбачає збереження місця роботи та посади, але не гарантує виплату середнього заробітку. Суддя, який проходить військову службу, набуває статусу військовослужбовця і має право на грошове забезпечення, передбачене для військовослужбовців, а не на суддівську винагороду. Суд наголосив, що виплата суддівської винагороди за період проходження військової служби була б безпідставною, оскільки в цей час суддя не здійснює правосуддя. Суд також врахував висновки Великої Палати Верховного Суду у подібній справі.

3. Суд касаційної інстанції скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції, яким у задоволенні позову судді відмовлено.

Справа №380/16853/24 від 23/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення:

1. Предметом спору є правомірність податкового повідомлення-рішення, яким платнику податків нараховано штраф за несвоєчасну реєстрацію розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

2. Верховний Суд скасував рішення апеляційного суду, підтримавши позицію суду першої інстанції, виходячи з того, що строк для реєстрації розрахунку коригування (РК) в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) починається з дня фактичного отримання РК покупцем, а не з дати його складання. Суд наголосив, що покупець не може нести відповідальність за затримки, на які він не має впливу, зокрема, за несвоєчасне надсилання РК постачальником. Також, Верховний Суд зазначив, що відсутність у Податковому кодексі України (ПК України) механізму фіксації дати отримання РК не дозволяє податковому органу самостійно встановлювати додаткові умови чи строки, не передбачені законом. Суд підкреслив, що податковий орган повинен діяти в межах своїх повноважень і не може довільно тлумачити норми ПК України. Крім того, Верховний Суд вказав на важливість дотримання принципу належного урядування, який передбачає, що державні органи повинні діяти вчасно, прозоро та послідовно, а ризик будь-якої помилки державного органу має покладатися на саму державу.

3. Суд касаційної інстанції скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції, яким податкове повідомлення-рішення було визнано протиправним та скасовано.

Справа №916/4059/23 від 23/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.

1. Предметом спору є поновлення виконання рішення суду першої інстанції про стягнення з ТОВ “АВТО-ПЛАЗА” на користь фізичної особи невиплачених дивідендів.

2. У цій справі Верховний Суд розглядав питання про поновлення виконання рішення Господарського суду Одеської області, яке було зупинено на час касаційного провадження. Суд касаційної інстанції зазначив, що відповідно до Господарського процесуального кодексу України, саме він має вирішувати питання про поновлення виконання судового рішення після касаційного перегляду. Оскільки в попередній постанові Верховного Суду не було вирішено питання про поновлення виконання рішення суду першої інстанції, суд, керуючись процесуальним законодавством, прийняв додаткову постанову з цього приводу. Суд підкреслив, що питання поновлення виконання рішення має бути вирішене за результатами перегляду справи в касаційному порядку.

3. Верховний Суд постановив поновити виконання рішення Господарського суду Одеської області про стягнення дивідендів.

Справа №918/1354/23(918/433/24) від 21/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:

1. Предметом спору є оскарження ухвали апеляційного господарського суду про повернення апеляційної скарги у справі про стягнення заборгованості в межах провадження про неплатоспроможність.

2. Суд касаційної інстанції залишив ухвалу апеляційного суду без змін, мотивуючи це тим, що апеляційний суд правомірно повернув апеляційну скаргу скаржнику через несплату судового збору, оскільки скаржник не надав достатніх доказів скрутного майнового стану, які б давали підстави для відстрочення або розстрочення сплати судового збору. Суд касаційної інстанції підкреслив, що сплата судового збору є обов’язковою умовою для доступу до правосуддя, і хоча це може бути певним обмеженням, воно є загальним для всіх учасників процесу. Суд також зазначив, що скаржник не спростував висновки апеляційного суду про наявність у нього фінансової можливості сплатити судовий збір, враховуючи його участь у численних господарських товариствах та отримання доходів від адвокатської діяльності. Крім того, суд касаційної інстанції наголосив на тому, що повернення апеляційної скарги не позбавляє скаржника права повторно звернутися до суду після усунення недоліків.

3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.

Справа №875/334/22 від 23/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.

1. Предметом спору є розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених ТОВ “Агрофірма Юг-М” у зв’язку з розглядом справи у Верховному Суді.

2. Суд касаційної інстанції, розглядаючи заяву ТОВ “Агрофірма Юг-М”, керувався такими аргументами:
* Відповідно до ГПК України, витрати на професійну правничу допомогу підлягають розподілу між сторонами.
* Розмір витрат має бути підтверджений документально (договір, акт виконаних робіт, детальний опис наданих послуг).
* Витрати мають бути реальними, обґрунтованими та співмірними зі складністю справи, обсягом наданих послуг і часом, витраченим адвокатом.
* Суд врахував заперечення ТОВ “Кернел-Трейд” щодо завищеного розміру витрат, зокрема, включення до них послуг, які не підлягають відшкодуванню (підготовка заяви про розподіл судових витрат, детального опису робіт).
* Також було враховано, що адвокат відповідача представляв інтереси іншої сторони в аналогічній справі, що свідчить про його обізнаність із суттю спору.
* Суд дійшов висновку, що заявлена сума витрат (30 000 грн) не відповідає критеріям розумності та співмірності, тому зменшив її до 20 000 грн.

3. Суд частково задовольнив заяву ТОВ “Агрофірма Юг-М” та постановив стягнути з ТОВ “Кернел-Трейд” на користь ТОВ “Агрофірма Юг-М” 20 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Справа №518/2399/24 від 24/04/2025
Звісно, ось аналіз цього судового рішення:

Предметом спору є подання голови Одеського апеляційного суду про направлення кримінального провадження з одного суду до іншого в межах різних апеляційних округів.

Суд задовольнив подання голови Одеського апеляційного суду, керуючись статтею 34 Кримінального процесуального кодексу України, яка регулює питання направлення кримінального провадження з одного суду до іншого. Суд врахував, що обвинувачення ОСОБА_6 стосується злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України (самовільне залишення військової частини або місця служби), і що розгляд справи доцільніше провести в Баштанському районному суді Миколаївської області, а не в Ширяївському районному суді Одеської області. Приймаючи рішення, суд виходив з необхідності забезпечення об’єктивності та повноти судового розгляду. Судді вирішили, що перенаправлення справи сприятиме більш ефективному здійсненню правосуддя у даному конкретному випадку. Таке рішення було прийнято колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду.

Суд постановив задовольнити подання та направити матеріали кримінального провадження з Ширяївського районного суду Одеської області до Баштанського районного суду Миколаївської області.

Справа №922/2054/24 від 23/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення:

1. **Предмет спору:** Спір виник щодо стягнення штрафу за поставку товару неналежної якості та зобов’язання заміни товару за договором поставки, а також щодо стягнення коштів за поставлене, але не оплачене обладнання.

2. **Основні аргументи суду:** Суд відмовив у задоволенні первісного позову АТ “Укрзалізниця”, оскільки не було доведено, що поставлені пульти керування електроустаткуванням були неналежної якості. Суд зазначив, що неможливість їх сумісної роботи з кондиціонерами КВ-1-28 була зумовлена відсутністю у самих кондиціонерах необхідного блоку управління, а не дефектом пультів. Оскільки АТ “Укрзалізниця” прийняла товар без зауважень щодо якості та комплектності, не склала відповідних актів про виявлені недоліки, і не надала експертного висновку, то підстав для задоволення позову немає. Щодо позову третьої особи, ТОВ “НВО “А.Т.О.Р.”, суд його задовольнив, оскільки АТ “Укрзалізниця” використовувала виготовлені ТОВ “НВО “А.Т.О.Р.” блоки керування кондиціонерами, але не оплатила їх. Суд відхилив аргументи АТ “Укрзалізниця” про те, що поставка цих блоків була гарантійним зобов’язанням, оскільки не було доведено дефектів у поставлених раніше пультах керування.

3. **Рішення суду:** Суд залишив касаційну скаргу АТ “Українська залізниця” без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.

Справа №921/476/24 від 23/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:

1. Предметом спору є заява ТОВ “А.Т. СМАРТ ТРЕЙДИНГ” про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ “БМБУД” через наявність заборгованості за договорами поставки нафтопродуктів.

2. Суд касаційної інстанції залишив в силі рішення судів попередніх інстанцій про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ “БМБУД”, оскільки встановив, що ТОВ “А.Т. СМАРТ ТРЕЙДИНГ” надало достатньо доказів наявності грошового зобов’язання ТОВ “БМБУД”, яке не було виконане у строк. Суд відхилив аргументи ТОВ “БМБУД” про наявність спору про право, оскільки позови до суду були подані боржником вже після подання заяви про банкрутство, що свідчить про спробу уникнути процедури банкрутства. Суд також врахував наявність численних відкритих виконавчих проваджень проти ТОВ “БМБУД”, що підтверджує його неплатоспроможність. Суд зазначив, що відсутність обґрунтованих заперечень боржника щодо вимог кредитора може свідчити про визнання боргу та відсутність спору про право. Суд також вказав, що фінансовий стан боржника оцінюється на стадії розпорядження майном, а не на стадії відкриття провадження у справі про банкрутство.

3. Суд постановив залишити касаційну скаргу ТОВ «БМБУД» без задоволення, а постанову апеляційного та ухвалу суду першої інстанції без змін.

Справа №160/14344/24 від 24/04/2025
Доброго дня! Звісно, я проаналізую це судове рішення.

1. Предметом спору є правомірність відмови Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести індексацію пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнтів збільшення середньої заробітної плати, що враховується при обчисленні пенсії, відповідно до постанов Кабінету Міністрів України за 2021-2024 роки.

2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій, керувався такими аргументами:
* При проведенні перерахунку пенсій, призначених у 2020-2023 роках, збільшенню підлягає показник середньої заробітної плати, який враховується для обчислення пенсії, як це передбачено Законом № 1058-IV.
* Постанови Кабінету Міністрів України про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів підлягають застосуванню.
* Положення Порядку № 124, які суперечать Закону № 1058-IV, не підлягають застосуванню.
* Суд врахував висновки Верховного Суду у подібних справах, зокрема, постанову від 16.04.2025 у справі №200/5836/24.
* Водночас, суд наголосив, що право на індексацію пенсії не є абсолютним і обмежене строком звернення до суду. Оскільки позивачка звернулася до суду 03.06.2024, її права можуть бути захищені лише з 04.12.2023, тобто в межах шестимісячного строку, встановленого КАС України.

3. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу, скасував рішення судів попередніх інстанцій та ухвалив нове рішення, яким зобов’язав Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити індексацію пенсії ОСОБА_1 з 04 грудня 2023 року із застосуванням відповідних коефіцієнтів збільшення, а вимоги за період з 01 березня 2021 року по 03 грудня 2023 року залишив без розгляду через пропуск строку звернення до суду.

Справа №520/23062/24 від 24/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.

1. Предметом спору є оскарження відмови у звільненні від сплати судового збору учасником бойових дій у справі щодо перерахунку грошового забезпечення та стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні.

2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які відмовили позивачу у звільненні від сплати судового збору. Суд зазначив, що пільги щодо сплати судового збору для учасників бойових дій поширюються лише на справи, пов’язані із захистом їхніх прав, гарантованих їм як учасникам бойових дій. Вимога про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не є такою, що випливає зі статусу учасника бойових дій, а є трудовим спором, тому на неї не поширюється пільга щодо сплати судового збору. Суд також підкреслив, що перевіряє дотримання позивачем вимог до позову в цілому, а не до його окремої частини, тому повернення позову через несплату збору є правомірним. Суд врахував попередні висновки Верховного Суду з цього питання та не знайшов підстав для відступу від них.

3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.

Справа №380/16853/24 від 23/04/2025
Вітаю! З радістю допоможу вам розібратися в цьому судовому рішенні.

1. Предметом спору є оскарження податкового повідомлення-рішення, винесеного податковим органом щодо Представництва «Онур Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджаред Ве Санаї Анонім Ширкеті».

2. На жаль, з наданого тексту неможливо дізнатися аргументи суду. У тексті є лише вступна та резолютивна частини рішення, де не наводяться мотиви, якими керувався суд при прийнятті рішення. Для аналізу аргументів суду необхідний повний текст постанови, який, згідно з вказаною інформацією, буде виготовлено протягом 5 днів.

3. Верховний Суд задовольнив касаційну скаргу Представництва «Онур Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджаред Ве Санаї Анонім Ширкеті», скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції.

Справа №910/9327/24 від 24/04/2025
Звісно, ось аналіз судового рішення, як ви просили:

1. Предметом спору є оскарження ухвали суду про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ “Сайнс Трейд” за ініціативою ТОВ “Розумники Системс” на підставі наявної заборгованості за дилерським договором поставки.

2. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду, який скасував рішення суду першої інстанції про відкриття провадження у справі про банкрутство, з наступних причин:
* Апеляційний суд не врахував, що боржник подав позов про визнання недійсним договору поставки вже після того, як кредитор ініціював справу про банкрутство, що не може автоматично свідчити про наявність “спору про право”.
* Суд першої інстанції, оцінивши обставини справи, дійшов висновку про відсутність “спору про право”, а апеляційний суд, по суті, зробив протилежний висновок, врахувавши докази, подані боржником в апеляційній інстанції.
* Апеляційний суд не розглянув питання про поважність причин, чому боржник не подав ці докази до суду першої інстанції, що є порушенням процесуальних норм.
* Суд апеляційної інстанції мав самостійно встановити обставини щодо наявності/відсутності матеріально-правових підстав для відкриття провадження у справі, зокрема щодо наявності або відсутності між кредитором і боржником “спору про право” та ухвалити нове рішення, а не повертати справу на стадію прийняття заяви про відкриття провадження про банкрутство.

3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до апеляційного суду.

Справа №200/4394/24 від 23/04/2025
Звісно, ось аналіз судового рішення, як ви просили:

Предметом спору є відмова Головного управління Національної поліції в Донецькій області (ГУНП) в оформленні та направленні документів до Пенсійного фонду для призначення позивачу пенсії за вислугу років з урахуванням пільгового стажу.

Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій, наголосив, що для призначення пенсії за вислугу років колишнім поліцейським, які звернулися за оформленням документів після 19 лютого 2022 року, враховується лише календарна вислуга років, а пільговий стаж може бути застосований лише для визначення розміру пенсії. Суд зазначив, що зміни в нормативно-правовому регулюванні, внесені постановою Кабінету Міністрів України № 119 від 16 лютого 2022 року, усунули розбіжності між Законом України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” та Порядком обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їх сімей. Суд також врахував правову позицію, висловлену Судовою палатою з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Верховного Суду, згідно з якою, якщо нормативно-правове регулювання було змінено до прийняття остаточного рішення суб’єктом владних повноважень, то рішення має прийматися з урахуванням чинного законодавства. Оскільки на момент звернення позивача до ГУНП його календарна вислуга років була недостатньою для призначення пенсії за вислугу років, суд визнав дії відповідача правомірними.

Суд прийняв рішення задовольнити касаційну скаргу ГУНП та відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1.

Справа №916/3176/24 від 22/04/2025
Доброго дня! З радістю допоможу вам розібратися в цьому судовому рішенні.

1. Предметом спору є визнання недійсним договору суборенди сільськогосподарської техніки з екіпажем, укладеного між фізичною особою-підприємцем та державним підприємством.

2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки позивач не довів наявності правових підстав для визнання договору недійсним, зокрема, не обґрунтував, які саме його права були порушені умовами договору. Суд зазначив, що договір суборенди не обов’язково посвідчувати нотаріально, оскільки спір виник у сфері господарювання, де такі вимоги не передбачені. Важливо, що суди врахували попереднє рішення у іншій справі, де було встановлено факт виконання сторонами зобов’язань за цим договором суборенди. Також, суд апеляційної інстанції не прийняв до уваги доводи позивача про фіктивність договору, оскільки вони не були заявлені як підстава позову в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції підкреслив, що позовна вимога про визнання виконаного/частково виконаного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту цивільних прав лише у разі, якщо вона поєднується з позовною вимогою про застосування наслідків недійсності правочину.

3. Суд касаційної інстанції залишив рішення судів попередніх інстанцій без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Справа №420/36799/23 від 24/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:

1. Предметом спору є вимога Управління ДАБК Одеської міськради про припинення права ТОВ “Юна-2019” на виконання будівельних робіт на підставі повідомлення про початок будівництва житлового будинку садибного типу.

2. Суд відмовив у задоволенні позову Управління ДАБК, виходячи з наступного:
* Суд зазначив, що обмеження щодо мінімальної площі земельної ділянки, передбачені ДБН Б.2.2-12:2019, стосуються випадків надання земельних ділянок громадянам для нового будівництва, а не випадків, коли ділянка вже перебуває у власності.
* Суд врахував лист Міністерства розвитку громад та територій України, який підтверджує, що зазначені обмеження застосовуються до проектних рішень містобудівної документації при наданні земельних ділянок.
* Суд також взяв до уваги, що ТОВ “Юна-2019” отримало право на виконання будівельних робіт після подання повідомлення, зареєстрованого самим Управлінням ДАБК.
* Суд вказав, що позивач не довів факту подання недостовірних даних у повідомленні про початок виконання будівельних робіт, що є необхідною умовою для припинення права на виконання будівельних робіт.
* Суд наголосив, що Управління ДАБК не дотрималось процедури здійснення державного архітектурно-будівельного контролю.

3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу Управління ДАБК Одеської міськради без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.

Справа №172/689/18 від 22/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:

1. Предметом спору є оскарження вироку щодо особи, засудженої за привласнення грошових коштів банку у великому розмірі, з використанням службового становища.

2. Суд касаційної інстанції залишив вирок без змін, підкресливши, що касаційний суд є судом права, а не факту, і не має повноважень переоцінювати докази. Суд зазначив, що сам факт вилучення грошових коштів з банківських рахунків особою, яка зловживала своїм службовим становищем, є достатнім для кваліфікації дій за статтею 191 КК України. Повернення коштів у подальшому не впливає на кримінально-правову оцінку злочину. Також, суд відхилив аргументи захисту щодо неналежного потерпілого, оскільки шкода була завдана банку як утримувачу рахунків. Суд визнав, що хоч і були певні недоліки в діях прокуратури щодо своєчасного надання документів, це не вплинуло на законність вироку, оскільки сторона захисту мала достатньо часу для ознайомлення з матеріалами справи. Суд також підкреслив, що апеляційний суд правомірно відмовив у повторному дослідженні доказів, оскільки не було встановлено порушень при їх первинному дослідженні.

3. Суд ухвалив залишити вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу захисника – без задоволення.

Справа №910/5933/24 від 15/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:

1. Предметом спору є стягнення з ТОВ “Білліонаре Казіно Компані” заборгованості з плати за ліцензії на провадження діяльності з організації та проведення азартних ігор, а також інфляційних втрат і 3% річних.

2. Суд касаційної інстанції погодився з висновком апеляційного суду про те, що цей спір належить до адміністративної юрисдикції, оскільки щорічна плата за ліцензію є доходом спеціального фонду Державного бюджету України, а КРАІЛ здійснює державний контроль за її справлянням. Суд зазначив, що у цих правовідносинах КРАІЛ виступає як суб’єкт владних повноважень, а відносини між сторонами мають публічно-правовий, а не господарський характер. Суд також врахував, що сторони не можуть на власний розсуд змінювати розмір, строки і порядок внесення плати за ліцензії. Крім того, суд послався на попередні рішення Верховного Суду у подібних справах, де було зроблено висновок про належність таких спорів до адміністративної юрисдикції. Суд також зазначив, що спірні правовідносини виникли у зв’язку з невнесенням відповідачем до спеціального фонду Державного бюджету України щорічної плати за ліцензії на підставі Закону України “Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор”.

3. Суд касаційної інстанції залишив без змін постанову апеляційного суду про закриття провадження у справі.

Справа №44/639-б (910/15659/24) від 22/04/2025
Доброго дня! З радістю допоможу вам розібратися в цьому судовому рішенні.

1. Предметом спору є касаційна скарга ОСОБА_5 на ухвалу апеляційного суду про відмову у вжитті заходів зустрічного забезпечення позову у справі про притягнення до субсидіарної відповідальності за зобов’язаннями боржника.

2. Суд касаційної інстанції залишив ухвалу апеляційного суду без змін, мотивуючи це тим, що апеляційний суд правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Зокрема, суд зазначив, що вимога про зустрічне забезпечення є правом суду, а не обов’язком, і що скаржник не довів обґрунтованих ризиків настання негативних наслідків для відповідача від застосування забезпечувальних заходів. Суд також врахував, що скаржник не надав доказів, які б підтверджували, що забезпечення позову призведе до призупинення господарської діяльності підприємств або порушення прав інших учасників справи. Крім того, суд наголосив на тому, що існують механізми скасування заходів забезпечення позову та відшкодування збитків, заподіяних таким забезпеченням, у разі відмови в задоволенні позову. Суд також зазначив, що скаржник не довів, яким чином тимчасові обмежувальні заходи щодо розпорядження належним йому майном порушать його звичайну життєдіяльність.

3. Суд вирішив касаційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення, а ухвалу Північного апеляційного господарського суду – без змін.

Справа №0440/6992/18 від 23/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз рішення суду:

1. Предметом спору є оскарження дій податкового органу щодо ненадання або надання неповних довідок про грошове забезпечення позивача для перерахунку пенсії, а також зобов’язання податкового органу надати відповідні довідки та зобов’язання Пенсійного фонду здійснити перерахунок пенсії.

2. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій, оскільки ті безпідставно замінили первісного відповідача (Офіс великих платників податків ДФС) та третю особу (ГУ ДФС у Дніпропетровській області) на їхніх правонаступників (Східне міжрегіональне управління ДПС та ГУ ДПС у Дніпропетровській області). Суд зазначив, що спір стосується соціальних прав позивача, а не реалізації публічно-владних функцій податкової політики, які були передані правонаступникам. Оскільки первісні відповідач і третя особа перебувають у стані припинення, але не ліквідовані, а спір не стосується переданих функцій, заміна сторін була необґрунтованою. Це призвело до розгляду справи без участі належного відповідача, що є порушенням процесуального права.

3. Суд ухвалив скасувати рішення судів попередніх інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Справа №333/3409/24 від 22/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення:

Предмет спору – законність засудження особи за незаконне зберігання наркотичних речовин без мети збуту (ч. 1 ст. 309 КК України) та відмова у застосуванні ч. 4 ст. 309 КК України щодо звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з добровільним лікуванням від наркоманії.

Суд касаційної інстанції залишив вирок без змін, оскільки суди попередніх інстанцій обґрунтовано не застосували ч. 4 ст. 309 КК України, адже однією з обов’язкових умов для її застосування є наявність у особи діагнозу “наркоманія”, тобто залежності від психоактивних речовин. Суд першої інстанції встановив, що, згідно з інформацією від лікувального закладу, у ОСОБА_6 не було виявлено залежності від канабіноїдів, а лише епізодичне вживання, і він не потребував медикаментозної допомоги. Апеляційний суд також підтвердив відсутність необхідного діагнозу, що виключає можливість звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ч. 4 ст. 309 КК України. Суд касаційної інстанції підкреслив, що суди попередніх інстанцій правильно застосували закон України про кримінальну відповідальність, а їх рішення є законними та обґрунтованими.

Рішення суду – вирок районного суду та ухвалу апеляційного суду залишено без змін, а касаційну скаргу засудженого – без задоволення.

Справа №372/2878/21 від 24/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:

1. Предметом спору є законність ухвали апеляційного суду про повернення апеляційної скарги особі, яка подала її російською мовою.

2. Суд касаційної інстанції залишив ухвалу апеляційного суду без змін, мотивуючи це наступним:
* Відповідно до Конституції України, українська мова є державною, і її використання є обов’язковим в органах державної влади та судочинстві.
* Кримінальний процесуальний кодекс України також визначає, що кримінальне провадження здійснюється державною мовою, а процесуальні документи складаються українською мовою.
* Апеляційна скарга має бути викладена українською мовою або з перекладом на українську мову, щоб суд міг зрозуміти її зміст та перевірити дотримання вимог КПК.
* Суд послався на постанову об’єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 19 вересня 2022 року, яка встановлює, що апеляційні та касаційні скарги повинні бути викладені державною мовою, а скарги, подані іноземною мовою, підлягають поверненню.
* Право особи на користування рідною мовою в судовому процесі забезпечується можливістю залучення перекладача, але це не звільняє від обов’язку подавати процесуальні документи державною мовою.
* Суд відхилив доводи касаційної скарги про порушення права на справедливий суд та дискримінацію за мовною ознакою, оскільки право на подання скарги українською мовою або з перекладом на неї не є обмеженням доступу до правосуддя.

3. Суд ухвалив залишити касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.

Справа №405/2610/23 від 22/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:

1. Предметом спору є відмова у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою банку на рішення суду першої інстанції через пропуск строку на апеляційне оскарження.

2. Суд касаційної інстанції погодився з висновком апеляційного суду про те, що банк пропустив строк на подання апеляційної скарги без поважних причин. Суд зазначив, що банк не надав переконливих доказів того, що обставини, пов’язані з воєнним станом або великим обсягом роботи, об’єктивно унеможливили своєчасне подання скарги. Верховний Суд підкреслив, що запровадження воєнного стану не є безумовною підставою для поновлення процесуальних строків, і кожна сторона повинна довести наявність об’єктивних перешкод для вчинення процесуальних дій. Суд також врахував, що банк є великою установою з досвідом участі в судових процесах і мав можливість передбачити наслідки пропуску строку. Крім того, суд касаційної інстанції відзначив, що поновлення строку на апеляційне оскарження без доведеності поважності причин порушує принцип правової визначеності. Суд також послався на практику Європейського суду з прав людини, яка наголошує на необхідності забезпечення рівного процесуального становища сторін і недопустимості зловживання процесуальними правами.

3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу банку без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.

Справа №160/15406/24 від 24/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.

1. Предметом спору є оскарження податкових повідомлень-рішень, якими ТОВ «Криворіжхліб» було збільшено податкові зобов’язання з податку на прибуток та ПДВ, а також зменшено суму від’ємного значення з цих податків.

2. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій, вказавши на те, що вони не повно і всебічно дослідили обставини справи. Зокрема, суди не надали належної оцінки доводам податкового органу щодо нереальності господарських операцій ТОВ «Криворіжхліб» з контрагентами, не перевірили інформацію про кримінальні провадження стосовно посадових осіб цих контрагентів та не оцінили податкову інформацію про відсутність у контрагентів достатніх ресурсів для здійснення господарської діяльності. Суд касаційної інстанції підкреслив, що суди повинні були дослідити всі докази у сукупності, а не лише окремі їх частини, та врахувати принцип індивідуальної відповідальності платника податків. Також, суд касаційної інстанції звернув увагу на необхідність дослідження товарно-транспортних накладних та надання їм належної правової оцінки. Суд зазначив, що суди попередніх інстанцій не усунули сумніви щодо реальності господарських операцій, не використали всі можливості для з’ясування обставин справи, зокрема, не допитали свідків.

3. Суд вирішив скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Справа №520/6687/22 від 24/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.

1. Предметом спору є оскарження податкового повідомлення-рішення про застосування штрафної санкції за несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобов’язань з ПДВ.

2. Суд касаційної інстанції, розглядаючи справу, зазначив, що для притягнення до відповідальності за несвоєчасну сплату податків, недостатньо лише факту порушення термінів сплати. Для застосування штрафу у розмірі 50% від суми несплаченого зобов’язання, податковий орган повинен довести умисність дій платника податків, тобто, що платник мав можливість сплатити податок, але навмисно цього не зробив. Суд також вказав, що неможливість встановлення умислу в межах камеральної перевірки є помилковим висновком, оскільки контролюючий орган може встановити умисел на підставі сукупності даних податкових декларацій та електронних систем. Водночас, суд підкреслив, що акт перевірки має містити обґрунтування щодо наявності умислу в діях платника податків. У даному випадку, акт перевірки не містив таких обґрунтувань, тому застосування штрафу у розмірі 50% є неправомірним. Водночас, суд зазначив, що суди попередніх інстанцій неправомірно скасували податкове повідомлення-рішення в повному обсязі, оскільки в діях платника податків все ж наявне порушення строків сплати податків, що тягне за собою відповідальність у вигляді штрафу в меншому розмірі.

3. Суд касаційної інстанції частково задовольнив касаційну скаргу податкового органу, скасувавши рішення судів попередніх інстанцій в частині скасування податкового повідомлення-рішення щодо штрафу в розмірі 182 778,25 грн, а в іншій частині рішення судів залишив без змін.

Справа №380/18173/22 від 24/04/2025
Звісно, ось аналіз судового рішення, як ви просили:

Предметом спору є оскарження рішень податкового органу про відмову в реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) та зобов’язання ДПС України зареєструвати ці податкові накладні.

Суд першої інстанції задовольнив позов, вважаючи рішення податкового органу необґрунтованими, оскільки в квитанціях про зупинення реєстрації податкових накладних не було конкретизовано перелік документів, які необхідно надати для реєстрації. Апеляційний суд скасував це рішення, зазначивши, що податковий орган чітко визначив підставу зупинення реєстрації, а позивач не надав достатньо документів для підтвердження операцій. Верховний Суд, скасовуючи рішення апеляційного суду, підкреслив, що податковий орган повинен чітко визначати критерії оцінки ризиків та перелік необхідних документів, а не вимагати їх на власний розсуд. Суд також зазначив, що контролюючий орган не повинен здійснювати повний аналіз господарських операцій платника податків на етапі реєстрації податкових накладних, а має зосередитися на правильності оформлення документів.

Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції.

Справа №911/1136/22 від 15/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:

1. Предметом спору є усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою сільськогосподарського призначення, шляхом скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права комунальної власності на цю ділянку за сільською радою та повернення її державі.

2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які відмовили у задоволенні позову прокурора, оскільки прокурор обрав неефективний спосіб захисту порушеного права. Суди врахували, що держава не є володільцем спірної земельної ділянки, а тому витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційний позов) є неналежним способом захисту. Натомість, суди вказали, що у даному випадку більш доречним був би негаторний позов, спрямований на усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном, але прокурор його не заявив. Суд також зазначив, що скасування рішення державного реєстратора саме по собі не призведе до поновлення прав держави, оскільки необхідно одночасно визнавати, змінювати чи припиняти речові права, зареєстровані відповідно до законодавства. Суд касаційної інстанції підкреслив, що у кожній справі необхідно враховувати конкретні обставини та докази, і в даному випадку суди попередніх інстанцій правильно кваліфікували спірні правовідносини та дійшли обґрунтованого висновку про неналежність обраного прокурором способу захисту.

3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.

Справа №380/8592/21 від 24/04/2025
Звісно, ось аналіз судового рішення, як ви просили:

Предметом спору у цій справі є оскарження ТОВ «НВП «Гетьман» податкових повідомлень-рішень, винесених Західним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків, якими підприємству було зменшено суму від’ємного значення ПДВ, суму бюджетного відшкодування та збільшено суму грошового зобов’язання з ПДВ.

Суд, задовольняючи позовні вимоги ТОВ «НВП «Гетьман», виходив з того, що підприємство належним чином підтвердило реальність здійснення господарських операцій з контрагентами, надавши копії первинних документів, таких як видаткові та товарно-транспортні накладні, платіжні доручення та податкові накладні. Суд зазначив, що контролюючий орган не надав переконливих доводів, які б спростовували факти здійснення господарської діяльності, засвідчені цими документами, а також не довів відсутність розумних економічних причин для здійснення цих операцій. Крім того, суд врахував, що наявність кримінальних проваджень, фігурантами яких нібито є контрагенти платника, не є беззаперечним доказом нереальності господарських операцій, оскільки податковий орган не надав вироку суду, який би підтверджував вчинення злочину цими контрагентами. Суд також підкреслив, що податкова інформація щодо контрагентів, на яку посилався контролюючий орган, носить виключно інформативний характер і не є належним доказом у справі.

Верховний Суд залишив касаційну скаргу податкового органу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.

Справа №465/3772/17 від 24/04/2025
Доброго дня! Звісно, я проаналізую це судове рішення.

1. Предметом спору є оскарження рішення судів попередніх інстанцій щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу з ОСОБА_1 на користь приватного виконавця Пиця А. А.

2. Суд касаційної інстанції залишив рішення попередніх інстанцій без змін, мотивуючи це тим, що витрати на правничу допомогу підлягають розподілу між сторонами, якщо вони підтверджені документально, є обґрунтованими та співмірними зі складністю справи та обсягом наданих послуг. Суд врахував, що приватний виконавець надав договір про надання правової допомоги, рахунки та платіжні інструкції, що підтверджують понесені витрати. Також було враховано, що ОСОБА_1 не надала заперечень щодо розміру витрат в апеляційній інстанції. Суд касаційної інстанції наголосив, що обов’язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги. Суд також послався на практику Верховного Суду, згідно з якою витрати на професійну правничу допомогу підлягають розподілу незалежно від того, чи їх вже фактично сплачено, чи тільки має бути сплачено.

3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.

Справа №300/4424/24 від 24/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.

1. Предметом спору є відмова Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області провести індексацію пенсії позивачки із застосуванням встановлених урядом коефіцієнтів збільшення середньої заробітної плати, що враховується при обчисленні пенсії.

2. Суд першої та апеляційної інстанцій відмовили в задоволенні позову, вважаючи, що пенсійний фонд діяв правомірно, виплачуючи надбавки до пенсії, передбачені постановами Кабінету Міністрів України, оскільки показник середньої заробітної плати позивачки перевищував показники, які застосовувалися для індексації в попередні роки. Однак, Верховний Суд не погодився з такими висновками. Він підкреслив, що при індексації пенсій, призначених у 2020-2023 роках, необхідно збільшувати саме показник середньої заробітної плати, з якої було обчислено пенсію, застосовуючи відповідні коефіцієнти, встановлені урядовими постановами. Суд наголосив, що постанова Кабінету Міністрів України, яка регулює порядок перерахунку пенсій, має застосовуватися лише в частині, що не суперечить Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”. Водночас, Верховний Суд зазначив, що право на індексацію пенсії не є безстроковим і обмежене шестимісячним строком звернення до суду.

3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та частково задовольнив позов, зобов’язавши пенсійний фонд провести індексацію пенсії позивачки, але лише за період, що не перевищує шести місяців до моменту звернення до суду, а саме з 14 грудня 2023 року.

Справа №910/9566/24 від 15/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:

1. Предметом спору є стягнення збитків та штрафу у зв’язку з неналежним виконанням договору поставки пального.

2. Суд касаційної інстанції частково задовольнив касаційну скаргу, скасувавши рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови у стягненні збитків, мотивуючи це тим, що суди не повною мірою дослідили обставини справи та не врахували попередні висновки Верховного Суду щодо визначення збитків, зокрема, витрат, які особа має понести для відновлення порушеного права. Суд зазначив, що суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки експертному висновку, поданому позивачем для обґрунтування розміру збитків, та не врахували обставини, встановлені рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 910/1389/23, яке має преюдиціальне значення. Водночас, касаційний суд погодився з відмовою у стягненні штрафу, оскільки договором поставки не передбачено можливості нарахування штрафу за неналежне виконання зобов’язань постачальником. Справу в частині стягнення збитків направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

3. Суд касаційної інстанції скасував рішення попередніх судів в частині відмови у стягненні збитків та направив справу на новий розгляд, а в частині відмови у стягненні штрафу залишив рішення без змін.

Справа №914/3681/23(914/977/24) від 27/03/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.

1. Предметом спору є визнання недійсним договору оренди вагонів у межах справи про банкрутство, оскільки розпорядник майна вважає ціну оренди заниженою.

2. Суд касаційної інстанції залишив в силі рішення судів попередніх інстанцій, якими було відмовлено в задоволенні позову розпорядника майна про визнання недійсним договору оренди вагонів. Суди виходили з того, що, по-перше, вартість транспортного експедирування не може бути індикатором вартості оренди, оскільки включає в себе ширший спектр послуг. По-друге, розпорядник майна не довів, що вагони, вартість оренди яких оспорюється, були ідентичними за технічним станом та експлуатаційними характеристиками до тих, ціни на які він наводив для порівняння. По-третє, в позові не було розраховано майнові втрати (збитки) боржника від надання майна в оренду за заниженими цінами. Суд касаційної інстанції підкреслив, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, а збирання доказів не є обов’язком суду.

3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.

Справа №870/21/24 від 23/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:

Предметом спору є заява ТОВ «Полетехніка» про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв’язку з переглядом справи у Верховному Суді.

Верховний Суд частково задовольнив заяву ТОВ «Полетехніка», мотивуючи це тим, що відшкодуванню підлягають лише обґрунтовані та розумно необхідні витрати на правову допомогу. Суд зазначив, що хоча ТОВ «Полетехніка» і надало докази понесених витрат, частина з них не відповідає критеріям розумності, співмірності та справедливості, враховуючи незначну складність справи, сталу судову практику у таких справах, відсутність значних зусиль та часу, витрачених адвокатом, а також те, що адвокат вже надавав правову допомогу у попередній інстанції. Суд також врахував, що адвокат не брав участі у судовому засіданні Верховного Суду. Суд підкреслив, що процедура стягнення витрат на правову допомогу не повинна використовуватися для безпідставного збагачення або покарання за недобросовісну процесуальну поведінку. Враховуючи ці обставини, суд вирішив відшкодувати лише частину заявлених витрат, а саме 5 000 грн, вважаючи цю суму обґрунтованою та пропорційною до обсягу наданих послуг.

Суд вирішив частково задовольнити заяву ТОВ «Полетехніка» та стягнути з ТОВ «Успіх Слобожанщини» на користь ТОВ «Полетехніка» 5 000 грн судових витрат на професійну правничу допомогу.

Справа №340/4192/24 від 24/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.

1. Предметом спору є відмова Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області провести індексацію пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати.

2. Суд касаційної інстанції, розглядаючи справу, зазначив, що згідно із законодавством, індексація пенсій має проводитися шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався при призначенні пенсії. Суд підкреслив, що положення Порядку проведення перерахунку пенсій, затвердженого Кабінетом Міністрів України, в частині, що суперечить цій нормі Закону, не підлягають застосуванню. Суд також врахував, що право на індексацію пенсії не є безстроковим і обмежене шестимісячним строком звернення до суду. Оскільки позивач звернувся до суду 25 червня 2024 року, його право на перерахунок пенсії захищене лише з 25 грудня 2023 року. Суд також зазначив, що суми індексації не були нараховані позивачу, тому відсутні підстави для застосування норми щодо необмеження строком виплати пенсії.

3. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій та ухвалив нове рішення, яким частково задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1, зобов’язавши Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області провести перерахунок пенсії з урахуванням коефіцієнтів індексації, починаючи з 25 грудня 2023 року, а вимоги за період до цієї дати залишив без розгляду.

Справа №160/12719/24 від 24/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.

1. Предметом спору є відмова Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести індексацію пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати.

2. Суд касаційної інстанції, розглядаючи справу, зазначив, що згідно із законодавством України, зокрема Законом “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, індексація пенсії має проводитися шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії при її призначенні, а не станом на 1 жовтня 2017 року, як це передбачено Порядком проведення перерахунку пенсій, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Суд підкреслив, що у разі суперечності норм підзаконного акту нормам закону, слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу. Також, суд врахував строки звернення до адміністративного суду, зазначивши, що право на індексацію пенсії не є абсолютним і захист цього права може бути обмежений строком звернення до суду. Враховуючи дату звернення позивачки до суду, суд захистив її права лише в межах шестимісячного строку до подання позову, а вимоги за попередній період залишив без розгляду.

3. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій та ухвалив нове рішення, яким частково задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1, визнавши протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України та зобов’язавши його провести перерахунок та виплату пенсії з урахуванням індексації, але лише за період, що не перевищує шести місяців до дати подання позову до суду.

Справа №990/282/24 від 24/04/2025
Доброго дня! З радістю допоможу вам розібратися в цьому судовому рішенні.

1. Предметом спору є бездіяльність Президента України щодо нерозгляду подання Вищої ради правосуддя про призначення ОСОБА_1 на посаду судді.

2. Суд задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1, визнавши протиправною бездіяльність Президента України. Суд зобов’язав Президента розглянути подання Вищої ради правосуддя щодо призначення ОСОБА_1 на посаду судді. Приймаючи рішення, суд, ймовірно, керувався тим, що Президент України має чітко визначений обов’язок розглядати подання Вищої ради правосуддя у встановлений законом строк. Невиконання цього обов’язку є протиправною бездіяльністю, яка порушує права позивача на призначення на посаду судді. Суд також врахував, що Вища рада правосуддя внесла подання про призначення ОСОБА_1, що свідчить про її відповідність вимогам до кандидата на посаду судді. Затримка з розглядом цього подання може мати негативні наслідки для судової системи, зокрема, ускладнювати доступ громадян до правосуддя. Крім того, суд стягнув з Президента України на користь ОСОБА_1 судові витрати.

3. Суд вирішив задовольнити позов ОСОБА_1 та зобов’язав Президента України розглянути подання Вищої ради правосуддя про її призначення на посаду судді.

Справа №990/410/24 від 24/04/2025
Вітаю! З радістю допоможу вам розібратися в цьому судовому рішенні.

1. Предметом спору є оскарження рішення Вищої ради правосуддя про відмову у внесенні подання Президенту України про призначення особи на посаду судді.

2. Верховний Суд задовольнив позов, визнавши протиправним і скасувавши рішення ВРП про відмову у внесенні подання про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Самбірського районного суду Львівської області. Суд, ймовірно, взяв до уваги аргументи позивача щодо невідповідності рішення ВРП вимогам законності, обґрунтованості та вмотивованості. Можливо, були встановлені порушення процедури розгляду питання про призначення або неправильне застосування норм права. Також, суд міг врахувати позитивні характеристики та професійні якості позивача, а також відсутність обґрунтованих підстав для відмови у внесенні подання про призначення на посаду судді. Суд наголосив на важливості дотримання гарантій незалежності судової влади та права на справедливий судовий розгляд.

3. Суд вирішив задовольнити позов та скасувати рішення Вищої ради правосуддя, зобов’язавши ВРП відшкодувати судові витрати позивачу.

Справа №160/15265/24 від 24/04/2025
Доброго дня! Звісно, я вам допоможу розібратися в цьому судовому рішенні.

1. Предметом спору у цій справі є оскарження бездіяльності Пенсійного фонду щодо не проведення індексації пенсії із застосуванням встановлених коефіцієнтів збільшення середньої заробітної плати, що впливає на розмір пенсії позивачки.

2. Суть справи полягає в тому, що позивачка вважала, що Пенсійний фонд невірно провів індексацію її пенсії, не застосувавши коефіцієнти збільшення середньої заробітної плати (1,14; 1,197 та 1,0796), як це передбачено постановами Кабінету Міністрів України. Пенсійний фонд, у свою чергу, стверджував, що нарахував всі належні доплати, передбачені законодавством. Суди першої та апеляційної інстанцій підтримали позицію Пенсійного фонду, вважаючи, що доплати були нараховані правомірно, оскільки показник середньої заробітної плати, який використовувався при призначенні пенсії позивачці у 2021 році, був вищим за показник, збільшений на коефіцієнти індексації. Верховний Суд, однак, не погодився з такими висновками, вказавши, що при проведенні перерахунку пенсій, призначених у 2020-2023 роках, збільшенню підлягає саме показник середньої заробітної плати, який враховується для обчислення пенсії, а не встановлення щомісячної доплати. Водночас, Верховний Суд наголосив, що право на індексацію пенсії не є безстроковим і обмежене шестимісячним строком звернення до суду.

3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та частково задовольнив позов, зобов’язавши Пенсійний фонд провести індексацію пенсії позивачки з 13 грудня 2023 року з урахуванням відповідних коефіцієнтів, а вимоги за попередній період залишив без розгляду через пропуск строку звернення до суду.

Справа №902/383/24(902/871/23) від 21/04/2025
Доброго дня! Звісно, я проаналізую це судове рішення для вас.

1. Предметом спору є стягнення заборгованості з орендної плати за договором оренди асфальтно-змішувальної установки.

2. Суд касаційної інстанції погодився з апеляційним судом, який скасував ухвалу суду першої інстанції про залишення позову без розгляду. Суд першої інстанції ухвалив таке рішення через те, що позивач не надав оригінали документів, а надав лише копії, які, до того ж, мали розбіжності з нотаріально завіреними копіями. Апеляційний суд, з яким погодився і Верховний Суд, зазначив, що в іншій справі між тими ж сторонами вже встановлено факт орендних правовідносин на підставі цього ж договору, а розбіжності в копіях документів не є суттєвими для вирішення спору про стягнення заборгованості. Суд касаційної інстанції підкреслив, що залишення позову без розгляду можливе лише тоді, коли неможливо вирішити спір по суті через дії позивача, а в даному випадку наявні докази дозволяють розглянути справу. Суд також зазначив, що розбіжності в копіях документів не унеможливлюють встановлення факту орендних правовідносин.

3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.

Справа №640/21998/21 від 24/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую це судове рішення.

1. Предметом спору є бездіяльність Пенсійного фонду щодо непроведення індексації пенсії позивача у 2020 та 2021 роках.

2. Суд касаційної інстанції, розглядаючи справу, зазначив, що при перерахунку пенсій, призначених у 2020-2023 роках, підлягає збільшенню показник середньої заробітної плати, який враховувався при обчисленні пенсії, як це передбачено законом. Суд підкреслив, що постанови Кабінету Міністрів України застосовуються лише в частині, що не суперечить закону, і що при індексації має застосовуватися показник середньої зарплати, який враховувався при обчисленні пенсії. Водночас, суд наголосив, що право на індексацію пенсії не є абсолютним і може бути обмежене строком звернення до суду. Оскільки позивач звернувся до суду в серпні 2021 року, його права можуть бути захищені лише за період, що не перевищує шести місяців до дати звернення до суду. Суд також врахував, що індексація позивачу раніше не нараховувалася, тому строки звернення до суду підлягають застосуванню.

3. Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та частково задовольнив позов, зобов’язавши Пенсійний фонд провести індексацію пенсії позивача з лютого 2021 року з урахуванням відповідних коефіцієнтів, а вимоги за попередній період залишив без розгляду.

Справа №380/21348/24 від 24/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення:

1. Предметом спору є рішення податкового органу про анулювання реєстрації ТОВ «Сервіснет телеком» як платника єдиного податку.

2. Суд, задовольняючи заяву про забезпечення позову, виходив з того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити ефективний захист прав позивача, оскільки анулювання реєстрації платника єдиного податку призведе до переходу на загальну систему оподаткування, що спричинить додаткове фінансове навантаження та необхідність реєстрації платником ПДВ. Суд також врахував, що ТОВ «Сервіснет телеком» надає послуги критично важливим установам, і невжиття заходів може призвести до розірвання договірних відносин та ускладнення господарської діяльності. Суд наголосив, що обраний спосіб забезпечення позову є співмірним та не вирішує спір по суті, а лише зберігає існуючий стан речей до остаточного рішення у справі. Суд також зазначив, що анулювання реєстрації платником єдиного податку третьої групи за ставкою 5 відсотків Позивачу призведе до зміни системи оподаткування, що може зумовити застосування штрафних санкцій та призвести до зупинення діяльності ТОВ «Сервіснет телеком», розірвання договірних відносин, вивільнення працівників, й матиме наслідком утруднення або неможливість відновлення господарської діяльності та, у зв`язку з чим, для відновлення прав та інтересів позивача необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін, підтвердивши законність зупинення дії рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку.

Справа №300/172/24 від 23/04/2025
Звісно, ось аналіз цього судового рішення:

1. **Предмет спору:** Спір стосується правомірності відмови Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області у виплаті ОСОБА_1 щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 713.

2. **Основні аргументи суду:** Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які відмовили у задоволенні позову. Суд зазначив, що постанова № 713 передбачає щомісячну доплату до пенсії особам, яким пенсію призначено до 1 березня 2018 року, з метою зменшення диспропорцій у розмірах пенсій. Однак, якщо пенсія переглядалася (перераховувалася) після цієї дати, доплата не виплачується, за винятком випадків, коли розмір пенсії після перегляду збільшився менше ніж на 2000 грн. У даному випадку, пенсію ОСОБА_1 було перераховано після 1 березня 2018 року на підставі рішення суду, яким його було переведено з пенсії по інвалідності на пенсію за вислугу років, що призвело до збільшення розміру пенсії на 1217,49 грн. Оскільки збільшення пенсії було меншим за 2000 грн, пенсійний орган правомірно виплачує позивачу різницю у розмірі 782,51 грн. Суд також підкреслив, що перерахунок пенсії у зв’язку з переведенням на інший вид пенсії не є перерахунком з метою відновлення порушеного права на належний розмір пенсії, яке виникло до 1 березня 2018 року.

3. **Рішення суду:** Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.

Справа №200/3616/24 від 24/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.

1. Предметом спору є відмова Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області провести індексацію пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати.

2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій, наголосив на тому, що індексація пенсій є обов’язковою державною гарантією, спрямованою на підтримання купівельної спроможності населення. Суд підкреслив, що Закон України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” має вищу юридичну силу, ніж постанови Кабінету Міністрів України та інші підзаконні акти. Тому, при проведенні індексації пенсій, призначених у 2020-2023 роках, необхідно збільшувати показник середньої заробітної плати, який враховувався при призначенні пенсії, а не показник станом на 1 жовтня 2017 року, як це передбачено Порядком №124. Суд також зазначив, що пенсійне законодавство має базуватися на принципах справедливості, пропорційності та правової визначеності, а тому пенсійні виплати повинні диференціюватися залежно від тривалості страхового стажу та розміру заробітної плати. Суд вказав, що положення Порядку № 124, які суперечать Закону № 1058-IV, не підлягають застосуванню. Суд також послався на свою попередню практику у подібних справах.

3. Суд задовольнив касаційну скаргу ОСОБА_1, визнав протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України та зобов’язав провести перерахунок пенсії з урахуванням відповідних коефіцієнтів збільшення.

Справа №921/2/21(921/744/21) від 16/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:

1. Предметом спору є витребування з чужого незаконного володіння земельної ділянки та нерухомого майна, а також визнання права власності на ці об’єкти в межах справи про банкрутство.

2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення апеляційного суду, виходячи з того, що майно вибуло з володіння ПАТ «Тернопільський електромеханічний завод» поза його волею, оскільки договори купівлі-продажу будівлі та земельної ділянки були нікчемними через порушення Закону України «Про іпотеку» (відчуження майна без згоди іпотекодержателя). Суд зазначив, що скасування судового рішення про визнання іпотеки недійсною відновлює дію іпотеки з моменту первинного запису, а тому договори відчуження майна, яке було предметом іпотеки, є недійсними в силу закону. Суд також врахував, що майно вибуло на користь зацікавлених фізичних осіб, пов’язаних з керівництвом підприємства, а подальші дії з врегулювання відносин з банком відбулися без участі та контролю законного власника майна. Суд касаційної інстанції підкреслив, що добросовісність набувача не є безумовною підставою для відмови у віндикації, особливо якщо майно вибуло з володіння власника поза його волею. Суд також послався на практику ЄСПЛ щодо захисту права власності та необхідності забезпечення справедливого балансу між інтересами суспільства та особи.

3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін, підтвердивши рішення про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Справа №909/1036/17 від 22/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз цього судового рішення:

1. Предметом спору є оскарження рішення судів попередніх інстанцій щодо затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу та закриття провадження у справі про банкрутство ВАТ “Івано-Франківське шкіряне підприємство “Плай”, а також стягнення з кредиторів заборгованості з виплати основної грошової винагороди ліквідатора.

2. Суд касаційної інстанції залишив рішення попередніх судів без змін, підкресливши, що ліквідатор вжив усіх необхідних заходів для виявлення активів боржника, хоча їх і виявилося недостатньо для покриття кредиторської заборгованості. Суд зазначив, що кредитор, який оскаржує дії ліквідатора, повинен обґрунтувати, які саме порушення були допущені і як вони вплинули на формування ліквідаційної маси. Також суд врахував, що комітет кредиторів схвалив звіт ліквідатора та звіт про нарахування винагороди. Суд підкреслив, що кредитори, беручи участь у справі про банкрутство, мають не тільки права, але й обов’язки, і повинні активно захищати свої інтереси, а не перекладати відповідальність на ліквідатора. Суд також підкреслив, що винагорода арбітражного керуючого є обов’язковою і може бути стягнута з кредиторів пропорційно до їхніх вимог, якщо у боржника немає достатньо коштів.

3. Суд вирішив залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Справа №161/2090/24 від 23/04/2025
Доброго дня! Ось мій аналіз цього судового рішення:

1. Предметом спору є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудження ОСОБА_7 та ОСОБА_8 за ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 125 КК України (вчинення кримінального правопорушення групою осіб за попередньою змовою, що спричинило легкі тілесні ушкодження).

2. У резолютивній частині постанови не наведено аргументів суду, якими він керувався при винесенні рішення. Зазначено лише, що касаційну скаргу задоволено частково, а ухвалу апеляційного суду скасовано з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції. Повний текст постанови з обґрунтуванням рішення буде проголошено пізніше.

3. Суд ухвалив касаційну скаргу захисника задовольнити частково, скасував ухвалу апеляційного суду та призначив новий розгляд в апеляційційній інстанції.

Справа №380/7468/24 від 24/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз цього рішення:

1. Предметом спору є правомірність повернення апеляційної скарги особі у зв’язку з неусуненням недоліків, а саме ненаданням доказів надсилання копії апеляційної скарги іншим учасникам справи.

2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду, зазначивши, що відповідач не надав доказів надсилання копії апеляційної скарги безпосередньо позивачу, як цього вимагає КАС України. Верховний Суд підкреслив, що подання апеляційної скарги через підсистему “Електронний суд” зобов’язує учасника надати докази надсилання матеріалів іншим учасникам справи або до їх електронного кабінету, або в паперовій формі. Суд також врахував, що адвокат позивача мав повноваження представляти інтереси лише в суді першої інстанції, а доказів розширення цих повноважень на апеляційну інстанцію не було надано. Суд вказав, що обмеження, пов’язані з використанням підсистеми “Електронний суд”, є легітимними і не перешкоджають доступу до правосуддя. Також, суд відхилив доводи відповідача про те, що електронні примірники ухвал надсилалися представнику позивача, оскільки це не було підтверджено матеріалами справи.

3. Суд вирішив залишити касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.

Справа №380/24824/23 від 24/04/2025
Звісно, ось аналіз судового рішення, як ви просили:

Предметом спору у цій справі є бездіяльність військової частини щодо не включення додаткової винагороди та індексації до складу грошового забезпечення при розрахунку грошової допомоги на оздоровлення військовослужбовця.

Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які відмовили у включенні додаткової винагороди, передбаченої постановою КМУ №168, до складу грошового забезпечення для розрахунку допомоги на оздоровлення, оскільки ця винагорода має тимчасовий характер і виплачується лише під час дії воєнного стану. Суд підкреслив, що згідно з Порядком №260, винагороди, незалежно від їх виду, не включаються до розрахунку грошової допомоги на оздоровлення. Також, суд зазначив, що він вже висловив правову позицію щодо цього питання в інших справах, підкреслюючи, що саме Порядок №260 встановлює вичерпний перелік складових грошового забезпечення для таких виплат. Суд відхилив посилання скаржника на інші рішення Верховного Суду, оскільки обставини в тих справах не були подібними до даної.

Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.

Справа №400/14213/23 від 24/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:

1. Предметом спору є бездіяльність військової частини щодо ненарахування та невиплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні військовослужбовця.

2. Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд неправильно застосував норми матеріального права при розрахунку суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Зокрема, апеляційний суд помилково застосував критерії зменшення розміру середнього заробітку, встановлені Великою Палатою Верховного Суду, до періоду після 19 липня 2022 року, коли набрала чинності нова редакція статті 117 КЗпП, яка обмежує виплату середнього заробітку шістьма місяцями. Суд касаційної інстанції підкреслив, що висновки Великої Палати Верховного Суду щодо пропорційного зменшення середнього заробітку не застосовуються до правовідносин, які виникли після 19 липня 2022 року. Також, суд касаційної інстанції вказав на необхідність врахування частки невиплачених сум при розрахунку середнього заробітку за період до 19 липня 2022 року, як це передбачено у постанові Верховного Суду від 30 листопада 2020 року.

3. Суд касаційної інстанції скасував постанову апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції для правильного застосування норм матеріального права при розрахунку суми середнього заробітку.

Справа №910/4431/13 від 21/04/2025
Звісно. Ось детальний аналіз рішення:

Предмет спору: ОСОБА_1 оскаржував ухвалу апеляційного суду про повернення його апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції щодо перегляду справи за нововиявленими обставинами.

Аргументи суду: Верховний Суд погодився з апеляційним судом, що ОСОБА_1 не усунув недоліки апеляційної скарги у встановлений строк, а тому її було правомірно повернуто. Суд зазначив, що хоча ухвала про залишення апеляційної скарги без руху не була вручена особисто скаржнику через закінчення терміну зберігання на пошті, її електронна копія була надіслана на електронну адресу, вказану скаржником. Крім того, скаржник мав можливість ознайомитися з ухвалою в Єдиному державному реєстрі судових рішень. Суд підкреслив, що учасники справи повинні добросовісно користуватися своїми процесуальними правами та вживати заходів для отримання інформації про хід розгляду справи. Також, суд врахував, що апеляційна скарга була подана зі значним пропуском строку, а скаржник не надав переконливих доказів поважності причин пропуску. Суд послався на практику Європейського суду з прав людини, яка наголошує на обов’язку сторін проявляти старанність у захисті своїх інтересів.

Рішення суду: Верховний Суд залишив касаційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а ухвалу апеляційного суду про повернення апеляційної скарги – без змін.

Справа №570/2837/22 від 23/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:

1. Предметом спору є визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину за законом та скасування запису про державну реєстрацію права власності на частку житлового будинку.

2. Суд, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що дочка спадкодавця, позивач у справі, постійно проживала разом з батьком на момент його смерті, що свідчить про фактичне прийняття нею спадщини. Відповідно до Цивільного кодексу України, якщо спадкоємець першої черги (в даному випадку, дочка) проживав разом зі спадкодавцем на момент смерті, він вважається таким, що прийняв спадщину, якщо не відмовився від неї. Оскільки дочка не відмовлялася від спадщини, суд визнав, що сестра спадкодавця (відповідач у справі), як спадкоємець другої черги, не мала законних підстав для отримання свідоцтва про право на спадщину. Суд також врахував, що відповідачка приховала інформацію про наявність інших спадкоємців при оформленні спадщини. Крім того, суд відхилив аргументи відповідачки про окреме проживання спадкодавця, оскільки будинок мав єдиний реєстраційний номер, і не було доведено факту поділу майна в натурі.

3. Суд вирішив касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.

Справа №461/7784/23 від 23/04/2025
Звісно, ось аналіз судового рішення, як ви і просили:

Предметом спору є стягнення заборгованості за кредитним договором.

Суд касаційної інстанції скасував ухвалу апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження, оскільки апеляційний суд помилково вирішив, що банк пропустив строк на подання апеляційної скарги. Верховний Суд підкреслив, що право на апеляційний перегляд є важливою гарантією судового захисту, а апеляційний суд повинен забезпечити справедливу процедуру оскарження. Суд касаційної інстанції встановив, що банк вчасно надіслав апеляційну скаргу поштою, а отже, апеляційний суд не мав підстав відмовляти у відкритті провадження. Також, суд касаційної інстанції наголосив на важливості забезпечення права на апеляційне оскарження з урахуванням принципу верховенства права та справедливих судових процедур.

Суд скасував ухвалу апеляційного суду та направив справу для продовження розгляду до апеляційної інстанції.

Справа №371/476/21 від 02/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:

1. Предметом спору є витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння та визнання недійсним договору оренди цієї ділянки.

2. Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд неправильно застосував норми процесуального права, зокрема, не врахував, що позивач у заяві про зміну предмета позову фактично змінив вимогу щодо власника, на користь якого необхідно витребувати земельну ділянку, а не підстави позову. Суд апеляційної інстанції не врахував сталу практику Верховного Суду щодо правонаступництва у разі зміни власника земельної ділянки на підставі Закону № 1423-IX. Крім того, апеляційний суд не перевірив зміст первісної позовної заяви, заяви про зміну предмета позову та ухвали суду першої інстанції про прийняття цієї заяви, що призвело до неправильного застосування норм процесуального права. Суд касаційної інстанції підкреслив, що при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог, а формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача.

3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Справа №713/707/22 від 22/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз рішення, як і обіцяно:

1. Предметом спору є оскарження прокурором ухвали апеляційного суду про закриття кримінального провадження щодо особи, обвинуваченої у порушенні правил дорожнього руху, що спричинило середньої тяжкості тілесні ушкодження потерпілому.

2. Апеляційний суд скасував вирок суду першої інстанції та закрив кримінальне провадження, мотивуючи це недостатністю доказів вини обвинуваченого та вичерпанням можливостей їх отримання. Суд апеляційної інстанції призначив додаткову автотехнічну експертизу, висновок якої поклав в основу рішення, зазначивши про відсутність вини обвинуваченого. Водночас, апеляційний суд визнав недопустимими доказами протоколи слідчих експериментів, на даних яких ґрунтувався висновок експерта, що призвело до суперечностей у рішенні. Також, апеляційний суд визнав недопустимим доказом висновок судово-медичної експертизи, пославшись на відсутність у експерта доступу до медичної документації, хоча матеріали справи свідчать про інше. Суд касаційної інстанції вказує на порушення апеляційним судом принципу безпосередності дослідження доказів та неповноту їх оцінки.

3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та призначив новий розгляд в суді апеляційної інстанції.

Справа №382/607/22 від 23/04/2025
Звісно, ось аналіз судового рішення:

Предмет спору: Незаконний вилов риби, що кваліфіковано як кримінальний проступок за ч. 1 ст. 249 КК України.

Основні аргументи суду: Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій, оскільки встановив, що строки давності притягнення до кримінальної відповідальності закінчилися. Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального проступку до дня набрання вироком законної сили минуло два роки. Оскільки цей строк минув, суд касаційної інстанції звільнив особу від кримінальної відповідальності та закрив кримінальне провадження на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України. Також, суд залишив без розгляду цивільний позов прокурора про відшкодування збитків, заподіяних рибному господарству, і відніс процесуальні витрати на рахунок держави.

Рішення суду: Верховний Суд скасував рішення попередніх інстанцій та звільнив особу від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності, закривши кримінальне провадження.

Справа №466/4377/16-ц від 22/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви просили:

1. Предметом спору є розірвання договору купівлі-продажу квартири, укладеного між позивачем та відповідачем, у зв’язку з істотною зміною обставин.

2. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, виходив з того, що позивач не довів наявності істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору. Зокрема, розірвання шлюбу позивача з матір’ю відповідачки не є обставиною, яка б мала значення для укладення договору купівлі-продажу між позивачем та відповідачем. Крім того, позивач не довів, що не міг передбачити продаж квартири за ціною, нижчою за ринкову. Суд касаційної інстанції погодився з цими висновками, зазначивши, що позивач не надав належних доказів наявності всіх необхідних умов для розірвання договору на підставі статті 652 Цивільного кодексу України. Суд також зазначив, що позивач не позбавлений права звернутися до суду з позовом про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням, якщо такі перешкоди дійсно існують.

3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.

Справа №569/10347/22 від 15/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення:

1. Предметом спору є визнання квартири особистою приватною власністю одного з подружжя та поділ спільного майна подружжя, зокрема квартири.

2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, якими було відмовлено у задоволенні позову чоловіка про визнання квартири його особистою приватною власністю та задоволено частково зустрічний позов дружини про поділ спільного майна подружжя, а саме квартири, у рівних частках. Суд виходив з того, що майно, набуте подружжям під час шлюбу, є їх спільною сумісною власністю, і презумпція спільності цього майна не була спростована чоловіком. Той факт, що чоловік отримав гроші у дарунок від батька, не є безумовним доказом того, що саме ці кошти були використані на придбання квартири. Суд також врахував, що договір про придбання майнових прав на квартиру був укладений ще до отримання грошей у дарунок. Крім того, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про те, що дружина не надала належних та допустимих доказів на підтвердження заявлених позовних вимог в частині розподілу рухомого майна.

3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій – без змін.

Справа №727/11571/23 від 23/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:

Предметом спору є розірвання договору довічного утримання, укладеного між позивачем та відповідачем, через нібито неналежне виконання відповідачем своїх обов’язків після смерті дружини позивача.

Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки позивач не надав достатніх доказів того, що відповідач свідомо ухилявся від виконання обов’язків за договором. Навпаки, було встановлено, що відповідач своєчасно сплачував комунальні послуги, організував поховання дружини позивача та доглядав за подружжям, що підтверджується показами свідків. Суд також врахував, що позивач сам перешкоджав відповідачу виконувати свої обов’язки після смерті його дружини. Крім того, суд зазначив, що після смерті дружини позивача, відповідач набув право власності на її частку у квартирі, і оскільки за життя дружина позивача не виявляла бажання розірвати договір, то підстав для задоволення позову в цій частині немає. Суд також відхилив доводи касаційної скарги про те, що суди не допитали певних свідків, оскільки позивач не довів, як це вплинуло на об’єктивність розгляду справи.

Суд касаційної інстанції залишив рішення судів попередніх інстанцій без змін, відмовивши у задоволенні касаційної скарги позивача.

Справа №450/468/20 від 22/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:

1. Предметом спору є оскарження рішення судів попередніх інстанцій в частині задоволення цивільних позовів до Моторного (транспортного) страхового бюро України (МТСБУ) у кримінальному провадженні щодо ДТП.

2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, підтвердивши правомірність стягнення з МТСБУ відшкодування матеріальної та моральної шкоди потерпілим у ДТП, виходячи з наступного:
* МТСБУ є гарантом відшкодування шкоди, заподіяної водіями-нерезидентами на території України, якщо їх цивільна відповідальність застрахована за полісом “Зелена картка”.
* Суд встановив, що на момент ДТП цивільна відповідальність ОСОБА_6 була застрахована, тому МТСБУ несе відповідальність за відшкодування шкоди.
* Розмір відшкодування моральної шкоди визначається згідно із Законом України “Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” та не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат.
* Витрати на поховання та спорудження пам’ятника також підлягають відшкодуванню МТСБУ в межах встановленого ліміту, за умови надання підтверджуючих документів.
* Матеріальна шкода, пов’язана з пошкодженням транспортного засобу, відшкодовується з урахуванням ринкової вартості автомобіля до ДТП та після неї.
* Суд апеляційної інстанції належним чином перевірив доводи апеляційної скарги представника МТСБУ та визнав їх безпідставними.

3. Верховний Суд постановив залишити касаційну скаргу МТСБУ без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.

Справа №757/39521/20-ц від 23/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.

1. Предметом спору була скарга ОСОБА_1 на дії державного виконавця щодо виконавчого провадження про зобов’язання його спростувати недостовірну інформацію в соціальній мережі Facebook.

2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, виходячи з того, що державний виконавець діяв у межах своїх повноважень, передбачених Законом України “Про виконавче провадження”. Суд зазначив, що ОСОБА_1 був зобов’язаний особисто вчинити певні дії, а саме розмістити спростування на своїй сторінці у Facebook, але не зробив цього. Державний виконавець неодноразово перевіряв факт виконання судового рішення, але не встановив його. Оскільки судове рішення не могло бути виконане без участі боржника, а державний виконавець вжив усі передбачені законом заходи, суд дійшов висновку, що дії державного виконавця щодо направлення подання про притягнення боржника до кримінальної відповідальності та винесення постанови про закінчення виконавчого провадження були правомірними. Суд також відхилив посилання боржника на те, що він не був повідомлений про відкриття виконавчого провадження, оскільки державний виконавець надіслав йому відповідні постанови, а ОСОБА_1 мав можливість отримати інформацію про виконавче провадження в автоматизованій системі.

3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.

Справа №619/144/22-ц від 23/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:

1. Предметом спору є захист честі, гідності та ділової репутації позивачки, яка вважає, що Міністерство юстиції України поширило недостовірну інформацію про її професійну діяльність.

2. Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову, мотивуючи це тим, що твердження про неефективну роботу позивачки не стосуються безпосередньо її особи, оскільки посада була скорочена, а не залишена вакантною. Апеляційний суд погодився з цим рішенням, зазначивши, що позивачка не надала доказів того, що поширена інформація стосується саме її. Верховний Суд, однак, не погодився з таким підходом, вказавши на те, що апеляційний суд не забезпечив належне повідомлення позивачки про дату розгляду справи, оскільки повістки були надіслані на неофіційні електронні адреси, а не через підсистему “Електронний суд”, де позивачка була зареєстрована. Це порушило процесуальні права позивачки на участь у розгляді справи та надання пояснень.

3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до апеляційної інстанції через порушення норм процесуального права щодо належного повідомлення учасника справи про дату, час і місце судового засідання.

Справа №638/3742/23 від 21/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.

1. Предметом спору є оскарження ухвали апеляційного суду щодо залишення в силі вироку про засудження особи за замах на умисне вбивство.

2. Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд порушив право засудженого на участь в апеляційному розгляді. Апеляційний суд повідомив засудженого, який перебував під вартою, про проведення засідання в режимі відеоконференції, проте не забезпечив його фактичної участі в засіданні. Верховний Суд наголосив, що це є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, оскільки позбавило засудженого можливості відстоювати свою позицію в суді. Суд касаційної інстанції вказав, що апеляційний суд, повідомивши засудженого про дистанційний розгляд, повинен був вжити належних заходів для забезпечення його участі. Також, враховуючи тяжкість злочину, Верховний Суд вважав за необхідне обрати засудженому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на час нового апеляційного розгляду.

3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та призначив новий розгляд в суді апеляційної інстанції, а також обрав обвинуваченому запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 днів.

Справа №172/1176/16-ц від 23/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз цього судового рішення:

1. Предметом спору є стягнення заборгованості за кредитним договором з позичальника та поручителя.

2. Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд невірно застосував норми матеріального права щодо припинення поруки, оскільки не врахував, що порука припиняється не до всіх платежів, а лише до тих, строк сплати яких минув за шість місяців до пред’явлення вимоги до поручителя. Також, апеляційний суд не врахував, що після пред’явлення вимоги про дострокове стягнення всієї суми заборгованості кредитор не мав права нараховувати відсотки та пеню, а його інтереси захищаються статтею 625 ЦК України. Крім того, суд не надав належної оцінки заяві про застосування позовної давності та контррозрахунку заборгованості. Суд касаційної інстанції зазначив, що апеляційний суд не виконав вказівок Верховного Суду при попередньому перегляді справи, що є порушенням норм процесуального права.

3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду і направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Справа №369/13247/17 від 24/04/2025
Доброго дня! З радістю допоможу вам розібратися в цьому судовому рішенні.

1. Предметом спору є відмова Київського апеляційного суду в поновленні строку на апеляційне оскарження для ОСОБА_6.

2. Верховний Суд, розглядаючи касаційну скаргу ОСОБА_6, встановив, що апеляційний суд не повною мірою врахував обставини, на які посилався скаржник, обґрунтовуючи пропуск строку на апеляційне оскарження. Зокрема, не було належним чином досліджено причини, через які ОСОБА_6 не зміг вчасно подати апеляційну скаргу, та їхню поважність. Суд касаційної інстанції наголосив на необхідності забезпечення права на апеляційне оскарження, яке є важливою гарантією справедливого судового розгляду. Також, апеляційний суд не надав належної оцінки доводам скаржника щодо можливого порушення його прав у рішенні суду першої інстанції. Враховуючи це, Верховний Суд дійшов висновку, що апеляційний суд формально підійшов до розгляду питання поновлення строку, що могло призвести до обмеження права на справедливий суд.

3. Верховний Суд скасував ухвалу Київського апеляційного суду та призначив новий розгляд в суді апеляційної інстанції.

Справа №646/1709/23 від 23/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:

Предметом спору є ухвала апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження за скаргою прокурора на ухвалу суду першої інстанції щодо продовження тримання під вартою та визначення застави обвинуваченій у державній зраді.

Суд касаційної інстанції скасував ухвалу апеляційного суду, вказавши на те, що апеляційний суд неправильно витлумачив положення КПК щодо можливості оскарження ухвал про тримання під вартою. Суд першої інстанції продовжив обвинуваченій строк тримання під вартою та одночасно визначив заставу. Прокурор оскаржив лише частину ухвали, де було визначено заставу, вважаючи, що під час воєнного стану за злочинами, передбаченими ст. 111 КК України, застава не визначається. Апеляційний суд відмовив у відкритті провадження, вважаючи, що оскарження стосується лише застави, а не тримання під вартою. Верховний Суд підкреслив, що застава в даному випадку є складовою частиною запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а не окремим запобіжним заходом, і тому ухвала підлягає апеляційному оскарженню. Суд також послався на попередню практику Верховного Суду з цього питання.

Суд касаційної інстанції скасував ухвалу апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до апеляційного суду.

Справа №569/16809/21 від 23/04/2025
Доброго дня! З радістю допоможу вам розібратися в цьому судовому рішенні.

1. Предметом спору у даній справі є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудження ОСОБА_7 за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 361, ч. 1 ст. 200, ч. 2 ст. 200, ч. 2 ст. 185 КК України.

2. У резолютивній частині постанови не зазначено конкретних аргументів, якими керувався Верховний Суд, однак, зважаючи на ухвалене рішення про скасування вироку та ухвали і призначення нового розгляду в суді першої інстанції, можна припустити, що були виявлені істотні порушення норм матеріального або процесуального права, які могли вплинути на законність і обґрунтованість судових рішень. Можливо, були допущені помилки при оцінці доказів, кваліфікації дій обвинуваченого, або ж порушено право на захист. Також, призначення запобіжного заходу у виді тримання під вартою може свідчити про те, що суд врахував ризики, передбачені КПК України, такі як можливість переховування обвинуваченого від суду, вчинення ним інших злочинів, або перешкоджання встановленню істини у справі. Більш конкретні підстави для скасування рішень будуть відомі після ознайомлення з повним текстом постанови.

3. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу захисника, скасував вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_7, призначивши новий розгляд в суді першої інстанції, та обрав обвинуваченому запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Справа №591/3171/22 від 22/04/2025
Доброго дня! Звісно, я проаналізую це судове рішення для вас.

1. Предметом спору є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудження ОСОБА_6 за виготовлення та розповсюдження відеопродукції порнографічного характеру.

2. Суд касаційної інстанції залишив вирок без змін, оскільки дійшов висновку, що суди попередніх інстанцій обґрунтовано визнали ОСОБА_6 винною у вчиненні злочину, передбаченого ст. 301 ч. 1 КК України. Суд врахував покази свідків, протоколи обшуків та огляду комп’ютерної техніки, висновки експертиз, а також протокол про результати контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту. Суд відхилив доводи захисту про провокацію злочину, оскільки встановив, що ОСОБА_6 добровільно та систематично займалася діяльністю з виготовлення та розповсюдження порнографічної продукції, а дії правоохоронних органів були спрямовані лише на документування її злочинної діяльності. Апеляційний суд обґрунтовано відмовив у повторному дослідженні доказів, оскільки захисник не довів, що вони були досліджені судом першої інстанції неповно або з порушеннями.

3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду – без змін.

Справа №388/97/20 від 23/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз цього судового рішення:

1. Предметом спору є визнання недійсним заповіту, складеного батьком позивача на користь іншої особи, через нібито недієздатність батька на момент складання заповіту.

2. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, керувався тим, що позивач не надав достатніх доказів недієздатності батька на момент складання заповіту. Ключовим аргументом стало те, що повторна судово-психіатрична експертиза встановила, що батько позивача міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними під час складання заповіту. Суд також врахував покази свідків, які підтвердили, що психічний стан батька не викликав сумнівів, незважаючи на його важку хворобу. Апеляційний суд зазначив, що сам факт наявності онкологічного захворювання не є безумовною підставою для визнання заповіту недійсним. Суд касаційної інстанції погодився з цими висновками, підкресливши, що висновок експертизи є лише одним із доказів, який слід оцінювати в сукупності з іншими доказами.

3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.

Справа №569/19842/21 від 24/04/2025
Звісно, ось аналіз судового рішення:

Предметом спору у цій справі є оскарження вироку апеляційного суду щодо особи, обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, пов’язаного з незаконним обігом наркотичних засобів.

У резолютивній частині постанови не зазначено аргументів суду.

Суд ухвалив касаційну скаргу прокурора задовольнити частково, скасував вирок апеляційного суду та призначив новий розгляд справи в апеляційній інстанції.

Справа №766/6952/23 від 21/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:

Предметом спору у цій справі є оскарження вироку апеляційного суду щодо міри покарання засудженому ОСОБА_7 за крадіжки, вчинені в умовах воєнного стану.

Суд касаційної інстанції залишив вирок апеляційного суду без змін, погодившись з тим, що апеляційний суд обґрунтовано скасував рішення суду першої інстанції про звільнення ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням. Суд апеляційної інстанції врахував тяжкість злочину (крадіжки в умовах воєнного стану), негативну характеристику засудженого (не працює, перебуває на обліку у нарколога), а також те, що звільнення від відбування покарання не сприятиме виправленню засудженого та запобіганню новим злочинам. Суд касаційної інстанції підкреслив, що апеляційний суд дотримався вимог ст. 65 КК України, врахувавши всі обставини справи та дані про особу винного. Також, суд касаційної інстанції зазначив, що апеляційний суд обґрунтовано призначив мінімальне покарання, передбачене санкцією статті, але не знайшов підстав для застосування ст. 75 КК України про звільнення від відбування покарання з випробуванням. Суд касаційної інстанції не встановив неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, явної несправедливості покарання або істотних порушень процесуального закону.

Суд ухвалив залишити вирок апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу захисника – без задоволення.

Справа №522/1657/19 від 23/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:

1. Предметом спору є стягнення солідарно з позичальника та поручителів боргу за договором позики, включаючи основну суму, відсотки та збитки від інфляції.

2. Апеляційний суд, задовольняючи позовні вимоги до одного з поручителів, виходив з того, що договір поруки між кредитором і поручителем був укладений, а поручитель не надав належних доказів, які б спростовували цей факт. Суд також врахував, що сторони в договорі поруки погодили збільшений строк для пред’явлення вимог до поручителя, і кредитор звернувся до суду в межах цього строку. Крім того, суд зазначив, що кредитор має право вимагати солідарного стягнення боргу з поручителя, навіть якщо не звертався спочатку стягнення на майно позичальника, передане в іпотеку. Суд касаційної інстанції погодився з цими висновками, підкресливши, що доводи касаційної скарги не спростовують обґрунтованість рішення апеляційного суду і зводяться лише до незгоди з оцінкою доказів, що не входить до компетенції касаційного суду.

3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.

Справа №201/12587/21 від 23/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви просили:

1. Предметом спору є розірвання депозитних договорів та стягнення коштів за цими договорами між фізичною особою (позивачем) та банком (відповідачем).

2. Апеляційний суд зупинив провадження у справі, мотивуючи це тим, що неможливо встановити та оцінити обставини справи без рішення у кримінальному провадженні щодо ймовірного шахрайства працівника банку, і що вирок у кримінальній справі вплине на оцінку висновків судових експертів. Верховний Суд не погодився з цим, зазначивши, що для зупинення провадження необхідний тісний матеріально-правовий зв’язок між справами, коли факти, встановлені в одній справі, мають преюдиційне значення для іншої. Верховний Суд підкреслив, що наявні докази дозволяють встановити та оцінити обставини справи, а висновки експертів, отримані у кримінальному провадженні, є допустимими доказами у цивільній справі. Крім того, зупинення провадження призведе до порушення розумних строків розгляду справи.

3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду про зупинення провадження та направив справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Справа №465/4824/21 від 23/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили.

Предметом спору є визнання недійсними електронних торгів, протоколу та акта про їх проведення, свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, визнання права власності на 1/2 транспортного засобу та витребування транспортного засобу з володіння добросовісного набувача.

Суд касаційної інстанції скасував рішення апеляційного суду, зазначивши, що апеляційний суд не врахував, що права іншого співвласника (не боржника) у спільній частковій власності на неподільну річ (автомобіль) мають захищатися шляхом виплати компенсації від недобросовісного співвласника, який не повідомив виконавця та кредитора про наявність правового режиму спільної часткової власності. Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, по суті дійшов правильного висновку, але помилився щодо мотивів. Верховний Суд підкреслив, що поділ спільного майна подружжя не може використовуватися для уникнення сплати боргу, і в таких випадках дії боржника та його дружини є недобросовісними та зловживанням правами щодо кредитора. Також, суд касаційної інстанції врахував, що автомобіль є неподільною річчю, і звернув увагу на те, що позивачка не довела порушення її прав, які б вимагали визнання торгів недійсними.

Суд касаційної інстанції скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції, відмовивши в задоволенні позову.

Справа №161/13011/23 від 23/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:

1. Предметом спору є стягнення з фізичної особи інфляційних втрат та 3% річних на підставі статті 625 Цивільного кодексу України у зв’язку з невиконанням рішення суду про стягнення заборгованості за кредитним договором.

2. Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, частково задовольнив позов, стягнувши інфляційні втрати та 3% річних, але розрахував їх лише на основі суми основного боргу за кредитом, не врахувавши нараховані відсотки, неустойку та судовий збір, які також були стягнуті попереднім рішенням суду. Суди виходили з того, що стаття 625 ЦК України не передбачає нарахування інфляційних втрат і 3% річних на суму відсотків, неустойки та судового збору. Верховний Суд не погодився з таким підходом, зазначивши, що після ухвалення судового рішення про стягнення боргу, договірні відносини трансформуються в зобов’язання, пов’язані з виконанням судового рішення, і стаття 625 ЦК України застосовується до всієї суми боргу, визначеної судовим рішенням. Верховний Суд підкреслив, що 3% річних є особливою мірою відповідальності за прострочення грошового зобов’язання і способом захисту майнових прав кредитора.

3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій і направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції для правильного визначення суми інфляційних втрат і 3% річних, які підлягають стягненню.

Справа №638/8140/21 від 12/03/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.

1. Предметом спору у цій справі є визнання недійсним договору дарування частки нежитлового приміщення та звернення стягнення на заставне майно за договором позики.

2. Суд першої інстанції задовольнив позов, визнавши договір дарування фіктивним, оскільки він був укладений з метою уникнення виконання зобов’язань за договором позики, та звернув стягнення на заставне майно. Апеляційний суд скасував це рішення, мотивуючи тим, що договір дарування був виконаний, а договір позики, який забезпечений заставою, не був нотаріально посвідчений, що робить умови про заставу нікчемними. Верховний Суд частково погодився з апеляційним судом щодо недійсності застави через відсутність нотаріального посвідчення договору позики. Водночас, ВС не погодився з апеляційним судом в частині визнання недійсним договору дарування. ВС вказав, що апеляційний суд не врахував, що договір дарування був укладений під час дії основного зобов’язання, і його метою було унеможливлення звернення стягнення на майно боржника. Суд касаційної інстанції наголосив на неприпустимості використання приватно-правових інструментів для уникнення виконання зобов’язань перед кредиторами та необхідності врахування принципу добросовісності при здійсненні цивільних прав.

3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду в частині визнання дійсним договору дарування та залишив в силі рішення суду першої інстанції про визнання договору дарування недійсним, а в частині відмови у зверненні стягнення на заставне майно залишив постанову апеляційного суду без змін.

Справа №758/8734/21 від 23/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:

1. Предметом спору є встановлення факту проживання однією сім’єю без реєстрації шлюбу та поділ майна, набутого за час такого проживання.

2. Суд встановив факт проживання сторін однією сім’єю з 2004 року, оскільки до цього часу законодавство не передбачало правових наслідків для таких відносин. Суд виходив з доведеності факту спільного проживання, ведення спільного господарства та наявності взаємних прав та обов’язків, спираючись на покази свідків та інші докази. Суд визнав спільною сумісною власністю садовий будинок та земельну ділянку, оскільки вони були придбані за час спільного проживання, і відповідачка не спростувала презумпцію спільності майна. Щодо автомобіля, суд стягнув компенсацію на користь відповідачки, оскільки позивач продав його без її згоди. Також, суд визнав спільними грошові кошти на банківському рахунку позивача та стягнув половину суми на користь відповідачки. Суд врахував знос автомобіля при визначенні суми компенсації.

3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Справа №754/5149/21 від 23/04/2025
Доброго дня! З радістю допоможу вам розібратися в цьому судовому рішенні.

1. Предметом спору є касаційна скарга прокурора на вирок Київського апеляційного суду щодо особи, обвинуваченої у замаху на грабіж, вчинений повторно.

2. Верховний Суд закрив касаційне провадження, але, на жаль, з резолютивної частини ухвали неможливо встановити конкретні аргументи, якими керувався суд. Зазвичай, закриття касаційного провадження відбувається, коли касаційна скарга подана з порушенням процесуальних строків, не відповідає вимогам закону, або відсутні підстави для касаційного перегляду, передбачені кримінальним процесуальним кодексом. Щоб зрозуміти мотивацію суду, потрібно дочекатися повного тексту ухвали, де будуть викладені всі обґрунтування. Можливо, суд вирішив, що апеляційний суд прийняв законне і обґрунтоване рішення, або прокурор не навів достатньо переконливих аргументів для його скасування. Також, не виключено, що були виявлені процесуальні порушення при поданні касаційної скарги.

3. Верховний Суд постановив закрити касаційне провадження за касаційною скаргою прокурора на вирок Київського апеляційного суду щодо ОСОБА_6.

Справа №369/12211/19 від 16/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:

1. Предметом спору є поділ спільного майна подружжя, а саме житлового будинку та земельної ділянки, набутих під час шлюбу.

2. Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що майно, набуте під час шлюбу, є спільною сумісною власністю подружжя, якщо не доведено інше. Відповідачка не змогла довести, що придбала спірне майно за особисті кошти, а тому воно підлягає поділу між колишнім подружжям у рівних частках. Суд касаційної інстанції підтримав ці висновки, наголосивши на презумпції спільності майна подружжя, яка діє, поки не буде спростована належними доказами. Суд касаційної інстанції не погодився з рішенням апеляційного суду лише в частині розподілу судового збору, оскільки апеляційний суд помилково стягнув з відповідачки суму, більшу за фактично сплачену позивачем.

3. Суд касаційної інстанції частково задовольнив касаційну скаргу, змінивши рішення апеляційного суду в частині розподілу судових витрат, а в іншій частині залишив рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Справа №161/2090/24 від 23/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:

Предмет спору – це оскарження рішення суду щодо стягнення з засуджених витрат на правову допомогу, надану потерпілому.

Суд касаційної інстанції скасував ухвалу апеляційного суду, оскільки апеляційний суд не перевірив належним чином доводи апеляційної скарги захисника щодо необґрунтованого стягнення з засуджених на користь потерпілого процесуальних витрат, пов’язаних із наданням правової допомоги, та не надав на них вичерпних відповідей. Зокрема, апеляційний суд не звернув увагу на те, що договір про надання правової допомоги був підписаний адвокатом, який, можливо, не мав повноважень на це від імені адвокатського об’єднання, а також на те, що оплата за послуги була здійснена не на розрахунковий рахунок, як це передбачено договором. Крім того, суд не врахував практику Верховного Суду щодо доказів оплати витрат на правову допомогу. Апеляційний суд не зазначив, чому доводи сторони захисту щодо необґрунтованого стягнення витрат є необґрунтованими.

Суд ухвалив скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.

Справа №753/1264/22 від 09/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:

1. Предметом спору є визнання права власності на 1/2 частку квартири в порядку спадкування за заповітом та скасування записів у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

2. Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд помилково скасував рішення суду першої інстанції, вважаючи, що до участі у справі не було залучено належного співвідповідача, а саме ОСОБУ_6. Верховний Суд наголосив, що спадкоємець, який прийняв спадщину, має право пред’являти віндикаційний позов. Суд також зазначив, що апеляційний суд не врахував попередню постанову Верховного Суду у справі № 753/8626/16-ц, де було вказано, що спір стосується прав та обов’язків саме ОСОБИ_2 та ОСОБИ_3, які є відповідачами у цій справі. Крім того, апеляційний суд не надав оцінку доводам апеляційної скарги ОСОБИ_2 про те, що належним способом захисту є віндикаційний позов, а не вимога про скасування записів у реєстрі. Суд касаційної інстанції підкреслив, що апеляційний суд не визначив характер спірних правовідносин і дійшов передчасного висновку про неналежний суб’єктний склад сторін.

3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до апеляційної інстанції.

Справа №405/5813/16 від 25/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.

1. Предметом спору у даній справі є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудження ОСОБА_7 за пунктами 12, 13 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 296 КК України та ОСОБА_6 за пунктами 12, 13 ч. 2 ст. 115 КК України, тобто за умисне вбивство, вчинене групою осіб за попередньою змовою, з особливою жорстокістю, а також хуліганство.

2. У резолютивній частині рішення не наведено аргументи суду.

3. Верховний Суд вирішив залишити без змін вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду, а касаційні скарги засуджених та їх захисників – без задоволення.

Справа №1313/1446/2012 від 23/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як і обіцяно:

1. Предметом спору є розірвання договору про спільну діяльність та визнання права власності на нежитлові приміщення, щодо яких сторони уклали мирову угоду, яку згодом було скасовано.

2. Суд касаційної інстанції скасував постанову апеляційного суду, оскільки апеляційний суд порушив норми процесуального права, а саме: не повідомив належним чином ОСОБА_3, який набув статусу сторони у справі, про дату, час і місце судового засідання, що позбавило його можливості реалізувати своє право на участь у розгляді справи та надання відзиву на апеляційну скаргу; не залучив до участі у справі правонаступника померлої позивачки ОСОБА_1; не надав належної оцінки доводам сторін щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження ухвали місцевого суду. Суд касаційної інстанції наголосив на важливості дотримання принципу рівності сторін та забезпечення права на справедливий суд, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

3. Суд касаційної інстанції постановив скасувати постанову апеляційного суду та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції зі стадії відкриття апеляційного провадження.

Справа №932/4489/21 від 02/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:

1. Предметом спору є визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за заповітом.

2. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій, оскільки вони не встановили важливі обставини справи, а саме: яке саме майно входить до спадкової маси, чи було це майно денаціоналізоване та передане у власність попередньому власнику, який правовий режим земельної ділянки, на якій розташоване спірне майно, та хто фактично користується цим майном. Суди не надали належної оцінки технічній документації на спірне майно, а також не врахували, що спадкодавець набув право власності на це майно ще до набрання чинності ЦК УРСР 1963 року. Крім того, суди не з’ясували, чи є підстави вважати спірні будинки зруйнованими, та не встановили, кому належать квартири в багатоквартирних будинках, які входять до складу спадкового майна. Суд першої інстанції також не роз’яснив позивачу право на проведення експертиз та не сприяв встановленню належного складу сторін у справі.

3. Верховний Суд скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій і направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Справа №308/6999/22 від 23/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.

1. Предметом спору є оскарження вироку щодо особи, засудженої за грабіж, вчинений під час воєнного стану.

2. Суд касаційної інстанції скасував ухвалу апеляційного суду, оскільки апеляційний суд порушив право обвинуваченого на захист, відмовивши у задоволенні клопотання про залучення іншого захисника після відмови від попереднього. Крім того, апеляційний суд не повною мірою перевірив доводи апеляційної скарги обвинуваченого, зокрема, щодо можливої фальсифікації доказів працівниками поліції та невідповідностей у показах свідків. Суд апеляційної інстанції не надав вичерпних відповідей на ці доводи, що унеможливило надання належної оцінки обставинам кримінального провадження. Також, апеляційний суд обмежився загальними формулюваннями, не проаналізувавши детально аргументи скаржника та не зіставивши їх з доказами у справі. Враховуючи, що обвинувачений обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, суд касаційної інстанції обрав йому запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів.

3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду і призначив новий розгляд в апеляційній інстанції, обравши обвинуваченому запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів.

Справа №308/6999/22 від 23/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.

1. Предметом спору є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудження особи за ч. 4 ст. 186 КК України (грабіж, вчинений у великих розмірах чи в умовах воєнного стану).

2. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу засудженого, скасувавши ухвалу апеляційного суду та призначивши новий розгляд в апеляційній інстанції. При цьому, Верховний Суд не вказав конкретних мотивів прийняття такого рішення в резолютивній частині, але зобов’язав апеляційний суд повторно розглянути справу. Очевидно, були виявлені певні порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права апеляційним судом, що і стало підставою для скасування ухвали. Також, Верховний Суд обрав обвинуваченому запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів, що може свідчити про наявність ризиків, які суд врахував, зокрема, ризик переховування від слідства та суду, або вчинення інших злочинів. Більш детальний аналіз мотивів суду можливий після ознайомлення з повним текстом постанови.

3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та призначив новий розгляд в суді апеляційної інстанції, обравши обвинуваченому запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Справа №493/1279/22 від 23/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.

Предметом спору є оскарження виправдувального вироку особі, обвинуваченій у залишенні в небезпеці (ч. 1 ст. 135 КК України).

Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу прокурора, скасувавши ухвалу апеляційного суду та призначивши новий апеляційний розгляд. На жаль, з наданої резолютивної частини неможливо встановити конкретні аргументи суду. Проте, зазвичай, подібні рішення приймаються, коли апеляційний суд допустив істотні порушення кримінального процесуального закону, неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, не врахував важливі обставини справи або неповно дослідив докази. Для більш точного аналізу необхідний повний текст постанови, де будуть викладені мотиви прийнятого рішення. Важливо зазначити, що суд касаційної інстанції не встановлює та не оцінює докази, а перевіряє законність та обґрунтованість судових рішень судів нижчих інстанцій.

Рішення суду: скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд в апеляційційній інстанції.

Справа №160/12769/24 від 24/04/2025
Доброго дня! Звісно, я проаналізую для вас це судове рішення.

1. Предметом спору є оскарження відмови Пенсійного фонду провести індексацію пенсії позивача із застосуванням коефіцієнтів збільшення середньої заробітної плати, що враховується при обчисленні пенсії.

2. Суд касаційної інстанції не погодився з рішенням апеляційного суду, який відмовив у задоволенні позову, мотивуючи це тим, що при призначенні пенсії позивачу вже було враховано середній заробіток, який перевищує показники, що підлягають застосуванню при індексації. Верховний Суд підкреслив, що індексація пенсії є обов’язковою складовою соціального захисту і має проводитися шляхом збільшення показника середньої заробітної плати, який безпосередньо враховувався при обчисленні пенсії, а не шляхом встановлення базової розрахункової величини, як це передбачено Порядком №124, що суперечить Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Суд також зазначив, що Кабінет Міністрів України не має повноважень встановлювати базову розрахункову величину для індексації, оскільки це нівелює основне призначення індексації – підтримання купівельної спроможності населення. Водночас, суд касаційної інстанції наголосив, що право на індексацію пенсії не є абсолютним і обмежене строком звернення до суду, а тому задовольнив позов частково, обмеживши період виплати недоотриманих сум пенсії шістьма місяцями до дати звернення до суду.

3. Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та частково задовольнив позов, зобов’язавши Пенсійний фонд провести індексацію пенсії позивача з урахуванням встановлених коефіцієнтів, але обмеживши період виплати шістьма місяцями до дати звернення до суду.

Справа №200/1808/22 від 24/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз рішення суду:

1. Предметом спору є оскарження наказу Генерального прокурора про зміни в структурі Донецької обласної прокуратури та пов’язана з цим бездіяльність щодо неознайомлення позивача з наказом і незапропонування йому аналогічної посади.

2. Суд, відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що Генеральний прокурор має дискреційні повноваження щодо визначення структури та штатного розпису органів прокуратури, і спірний наказ був виданий на підставі подання керівника Донецької обласної прокуратури та погоджений відповідним департаментом Офісу Генерального прокурора. Суд зазначив, що не втручається в дискрецію суб’єкта владних повноважень, а доводи позивача стосуються доцільності, а не законності наказу. Щодо неознайомлення з наказом, суд вказав, що нормативно не визначено строк такого ознайомлення, а позивач фактично був ознайомлений з наказом, оскільки долучив його копію до позовної заяви. Суд також підкреслив, що захист трудових прав позивача, зокрема щодо переведення на іншу посаду, має здійснюватися шляхом оскарження відповідних дій, а не оскарження наказу про зміну структури.

3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.

Справа №260/8523/23 від 25/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.

1. Предметом спору є рішення Ужгородської міської ради про затвердження детального плану території, який позивачі вважали протиправним і просили суд визнати його нечинним.

2. Суд касаційної інстанції, розглядаючи справу, зазначив наступне:
* Суди попередніх інстанцій помилково застосували пункт 6-3 розділу V “Перехідні положення” Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності”, оскільки в Ужгороді є чинний Генеральний план, і детальний план території повинен розроблятися на його основі та не суперечити йому. **** Суд відступив від попередньої позиції, зазначивши, що в містах з діючим генеральним планом, детальний план не може змінювати функціональне призначення території, визначене генеральним планом.
* Суд погодився з висновком судів попередніх інстанцій про те, що переважаючим видом забудови на спірній території є садибна житлова забудова, і детальний план не суперечить Генеральному плану міста Ужгорода.
* Суд врахував, що на час затвердження детального плану не було чинною заборони на розміщення багатоквартирних будинків у кварталах садибної забудови.
* Суд зазначив, що питання висотності та щільності забудови регулюються містобудівними умовами та обмеженнями, а не детальним планом території.
* Суд встановив, що детальний план території не містить обмежень використання приаеродромної території, що є порушенням Повітряного кодексу України.
* Суд відхилив доводи позивачів щодо порушення процедури проведення громадських слухань, оскільки вони були належним чином проінформовані та мали можливість висловити свої зауваження.

3. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу, скасувавши рішення судів попередніх інстанцій та визнавши нечинним положення детального плану території, яке дозволяло будівництво багатоквартирних будинків без урахування обмежень використання приаеродромної території, а в іншій частині позову відмовив.

Справа №320/24040/24 від 25/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:

1. Предметом спору є оскарження податкового повідомлення-рішення, яким контролюючий орган визначив ТОВ «АВ Фармація» податкові зобов’язання.

2. Верховний Суд скасував рішення апеляційного суду, вказавши на порушення норм процесуального права, а саме права платника податків на справедливий судовий розгляд. Суд апеляційної інстанції безпідставно відмовив у задоволенні клопотання представника ТОВ «АВ Фармація» про відкладення розгляду справи у зв’язку з відрядженням, що унеможливило його участь у судовому засіданні. Верховний Суд наголосив, що апеляційний суд мав врахувати, що наказ про відрядження адвоката був виданий напередодні судового засідання, що об’єктивно ускладнювало забезпечення участі іншого представника. Також, суд апеляційної інстанції не дотримався принципу пропорційності при вирішенні питання про відкладення судового розгляду, що призвело до порушення права платника на доступ до суду та змагальність сторін. В результаті, Верховний Суд дійшов висновку, що апеляційний суд порушив принципи справедливого судового розгляду, що є підставою для скасування рішення та направлення справи на новий розгляд.

3. Суд постановив скасувати постанову апеляційного суду та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Справа №640/7896/22 від 24/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:

1. Предметом спору є оскарження рішення Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП), про анулювання ліцензії на виробництво електроенергії Товариству з обмеженою відповідальністю «ПВ СОЛАР СТЕЙШН» та припинення дії “зеленого” тарифу.

2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду, зазначивши, що в умовах воєнного стану НКРЕКП мала право анулювати ліцензію на підставі документального підтвердження контролю над компанією резидентом країни-агресора, навіть якщо цей резидент мав посвідку на постійне проживання в Україні. Суд наголосив, що резидентство може бути подвійним, і компанія не довела відсутність резидентства кінцевого бенефіціара в РФ. Також, суд врахував, що зміни до нормативних актів, які дозволили анулювання ліцензії, набрали чинності в день прийняття рішення, що виправдовує оперативність реагування на загрози енергетичній безпеці. Суд зазначив, що відсутність листа СБУ в матеріалах справи не спростовує обґрунтованості рішення, оскільки факт наявності російського громадянина серед бенефіціарів був підтверджений. Суд також врахував, що компанія згодом відновила ліцензію, що свідчить про відсутність незворотних наслідків від оскаржуваних рішень.

3. Суд вирішив залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення апеляційного суду – без змін, підтвердивши правомірність дій НКРЕКП.

Справа №560/9211/24 від 24/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.

1. Предметом спору є оскарження бездіяльності сільської ради щодо неоформлення документів на земельну ділянку під сміттєзвалище та зобов’язання вчинити дії щодо оформлення відповідної документації.

2. Суд касаційної інстанції встановив, що прокурор звернувся до суду в інтересах держави, стверджуючи, що сільська рада не оформила документи на земельну ділянку під сміттєзвалище, що призводить до порушення екологічного законодавства. Проте, суди попередніх інстанцій не перевірили належним чином, чи дійсно Державна екологічна інспекція, як уповноважений орган, не вжила заходів для захисту інтересів держави у цій сфері, зокрема, чи не зверталася вона до суду з аналогічним позовом, і чи була вона взагалі спроможна це зробити. Верховний Суд наголосив, що прокурор має право представляти інтереси держави в суді лише у виняткових випадках, коли уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює захист цих інтересів. Оскільки суди попередніх інстанцій не з’ясували ці важливі обставини, Верховний Суд вирішив, що неможливо встановити, чи були у прокурора підстави для звернення до суду з цим позовом.

3. Верховний Суд скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій і направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції для з’ясування всіх необхідних обставин.

Справа №160/13380/24 від 24/04/2025
Звісно, ось аналіз судового рішення, як ви просили:

Предметом спору у цій справі є оскарження бездіяльності Пенсійного фонду щодо проведення перерахунку пенсії з урахуванням індексації, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України.

Суд касаційної інстанції, розглядаючи справу, зазначив, що індексація пенсій має проводитися шляхом збільшення саме того показника середньої заробітної плати, який був фактично застосований при обчисленні пенсії, а не умовно встановленого базового показника. Суд підкреслив, що у разі суперечності між законом і підзаконним актом, перевагу має закон. Також, суд врахував попередні рішення Верховного Суду з аналогічних питань, де було зазначено, що Порядок проведення перерахунку пенсій у частині, яка визначає індексацію лише від базового показника за 2017 рік, суперечить Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”. Суд наголосив, що індексація пенсій у 2021-2024 роках повинна проводитись шляхом збільшення показника середньої заробітної плати, який безпосередньо враховувався для обчислення пенсії, із застосуванням відповідних коефіцієнтів.

В результаті, Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та зобов’язав Пенсійний фонд здійснити перерахунок пенсії позивача з урахуванням коефіцієнта збільшення середньої заробітної плати у розмірі 1,0796.

Справа №380/9172/24 від 24/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.

1. Предметом спору є бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо непроведення індексації пенсії позивача із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні.

2. Верховний Суд, розглядаючи справу, зазначив, що індексація пенсій має проводитися шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії при її призначенні, як це передбачено Законом України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”. Суд підкреслив, що Порядок проведення перерахунку пенсій, затверджений Кабінетом Міністрів України, має застосовуватися лише в частині, що не суперечить положенням цього Закону. Також, суд врахував строки звернення до адміністративного суду, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України, і зазначив, що право на індексацію пенсії не є абсолютним і може бути обмежене строком звернення до суду. Враховуючи це, суд визнав протиправною бездіяльність пенсійного органу, але захистив права позивача лише в межах шестимісячного строку до моменту звернення до суду.

3. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій та ухвалив нове рішення про часткове задоволення позовних вимог, зобов’язавши Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити індексацію пенсії позивача з урахуванням встановлених коефіцієнтів, але лише за період, що не перевищує шестимісячний строк до дати звернення до суду.

Справа №560/8302/22 від 25/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення:

1. Предметом спору є відмова Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (ГУ ПФУ) у відкритті апеляційного провадження за скаргою на ухвалу суду першої інстанції щодо зобов’язання надати інформацію та виплатити моральну шкоду.

2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення апеляційного суду, який відмовив ГУ ПФУ у відкритті апеляційного провадження, оскільки скаргу було подано з пропуском встановленого строку, а наведені причини пропуску (технічні проблеми з “Електронним судом” та введення воєнного стану) не були визнані поважними. Суд зазначив, що державні органи зобов’язані добросовісно користуватися процесуальними правами та вчасно виконувати процесуальні обов’язки. Також, суд вказав, що сам факт введення воєнного стану не є безумовною підставою для поновлення строку, а потребує доведення, як саме це вплинуло на можливість вчасно подати скаргу. Суд підкреслив, що дотримання строків оскарження є важливим для забезпечення принципу правової визначеності. Суд також зазначив, що ГУ ПФУ не надав належних доказів технічного збою в роботі “Електронного суду”, а наявна довідка про доставку електронного листа свідчить про отримання ухвали суду першої інстанції вчасно.

3. Суд вирішив касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду – без змін.

Справа №500/48/24 від 25/04/2025
Доброго дня! Ось детальний аналіз рішення, як ви і просили:

1. Предметом спору є оскарження дій військової частини щодо нарахування грошового забезпечення позивачу та зобов’язання здійснити перерахунок і виплату цього забезпечення з урахуванням певних змін у законодавстві.

2. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій, які залишили позов без розгляду через пропуск строку звернення до суду. Суд зазначив, що суди попередніх інстанцій помилково застосували нову редакцію статті 233 Кодексу законів про працю України (КЗпП), яка обмежує строк звернення до суду у трудових спорах трьома місяцями. Суд підкреслив, що зміни до статті 233 КЗпП, внесені Законом № 2352-ІХ, набрали чинності 19 липня 2022 року і не мають зворотної сили. Оскільки спірні правовідносини виникли до цієї дати, на них поширюється попередня редакція статті 233 КЗпП, яка не обмежувала строк звернення до суду у справах про стягнення заробітної плати. Суд також врахував правову позицію, висловлену в інших постановах Верховного Суду, щодо застосування статті 233 КЗпП у новій редакції лише до відносин, які виникли після 19 липня 2022 року.

3. Верховний Суд скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій і направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Справа №340/5977/22 від 24/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.

1. Предметом спору є оскарження ухвали про повернення заяви про визнання протиправною бездіяльності Пенсійного фонду щодо невиконання судового рішення про перерахунок пенсії.

2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які повернули заяву позивача, оскільки при її поданні не було дотримано обов’язкових вимог КАС України, а саме не надано інформацію про день пред’явлення виконавчого листа до виконання та про хід виконавчого провадження. Суд наголосив, що звернення до суду з такою заявою є винятковим заходом, до якого можна вдатися лише після використання всіх можливостей на стадії примусового виконання рішення. Також, суд підкреслив, що надання інформації про хід виконавчого провадження є важливою умовою, щоб суд міг визначити, чи не є звернення передчасним. Суд зазначив, що позивач не позбавлений права повторно звернутися до суду з належно оформленою заявою. Суд касаційної інстанції підкреслив, що недотримання вимог до заяви, встановлених статтею 383 КАС України, тягне за собою її повернення без попереднього залишення без руху.

3. Суд касаційну скаргу залишив без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.

Справа №420/36803/23 від 25/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.

1. Предметом спору є вимога Управління ДАБК Одеської міської ради про припинення права ТОВ “ЮНА-2019” на виконання будівельних робіт на підставі повідомлення про початок виконання будівельних робіт, оскільки будівництво здійснюється з порушенням будівельних норм.

2. Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, відмовив у задоволенні позову, і Верховний Суд підтримав їхню позицію. Суди виходили з того, що обмеження щодо мінімальної площі земельних ділянок для нового житлового будівництва, встановлені ДБН Б.2.2-12:2019, поширюються на випадки надання земельних ділянок громадянам, а не на випадки, коли ділянка вже перебуває у власності юридичної особи. Суд також врахував, що на період дії воєнного стану дозволено будівництво індивідуальних житлових будинків площею до 500 кв.м без отримання будівельного паспорта, за умови подання схеми намірів забудови. Крім того, Верховний Суд зазначив, що Управління ДАБК не довело наявності ознак самочинного будівництва, передбачених законом, і не надало доказів існування підстав для припинення права на виконання будівельних робіт. Суд також звернув увагу на те, що Управління ДАБК не провело належним чином захід державного архітектурно-будівельного контролю (позапланову перевірку), що ставить під сумнів правомірність звернення до суду з цим позовом.

3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу Управління ДАБК Одеської міської ради без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.

Справа №340/4066/24 від 24/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз рішення, як і обіцяно:

1. Предметом спору є відмова Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області провести індексацію пенсії позивача із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні у розмірі 1,0796.

2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій, керувався тим, що індексація пенсій має проводитися шляхом збільшення саме того показника середньої заробітної плати (доходу), з якої сплачено страхові внески, що був фактично застосований при обчисленні конкретної пенсії. Суд наголосив, що у випадку суперечності між законом і підзаконним актом, застосуванню підлягає закон, як акт вищої юридичної сили. Також, суд врахував попередні висновки Верховного Суду у подібних справах, де зазначалося, що Порядок проведення перерахунку пенсій, затверджений постановою Кабінету Міністрів України, у частині, яка визначає індексацію лише від базового показника за 2017 рік, суперечить Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, а отже, не підлягає застосуванню в частині, що виходить за межі приписів цього Закону. Суд підкреслив, що пенсійний орган діяв не у відповідності до вимог чинного законодавства, встановивши щомісячну доплату до пенсії в розмірі 100,00 грн, замість застосування коефіцієнту збільшення 1,0796 до показника середньої заробітної плати.

3. Суд задовольнив касаційну скаргу та зобов’язав Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області здійснити з 1 березня 2024 року індексацію пенсії позивача з урахуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні у розмірі 1,0796 та провести перерахунок і виплату пенсії.

Справа №380/10236/24 від 25/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.

1. Предметом спору є відмова Відділу державної реєстрації актів цивільного стану внести зміни до актового запису про народження позивача, а саме змінити національність його батька з “українець” на “поляк”.

2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій про закриття провадження у справі, оскільки спір не належить до юрисдикції адміністративних судів. Суд зазначив, що національність є актом особистого самовизначення і не впливає на публічно-правові відносини з державою. Фіксація національності в офіційних документах може створити перешкоди вільному вибору чи відновленню національності. Суд також врахував, що чинним законодавством не передбачено зазначення національності батьків у актових записах цивільного стану. Суд підкреслив, що завдання адміністративного суду полягає у перевірці додержання процедури розгляду та прийняття органом реєстрації актів цивільного стану відповідного рішення, а не у встановленні юридичних фактів, що мають значення для внесення змін до актових записів цивільного стану. Суд також послався на практику Великої Палати Верховного Суду, яка вказує на неможливість встановлення в судовому порядку фактів щодо належності осіб до певної національності.

3. Суд вирішив залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.