1. Предметом спору є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудження особи за умисне вбивство (ч. 1 ст. 115 КК України) та вирішення цивільних позовів про відшкодування моральної шкоди.
2. Суд касаційної інстанції, залишаючи в основному судові рішення без змін, зазначив наступне: суди попередніх інстанцій ретельно перевірили всі доводи сторін та надали їм належну оцінку, висновок про винуватість особи ґрунтується на сукупності належних та допустимих доказів, стандарт доведення поза розумним сумнівом дотримано, формальні недоліки у відновлених матеріалах кримінального провадження не вплинули на права засудженого, збільшення суми відшкодування моральної шкоди не погіршує становище засудженого в контексті кримінального провадження. **** Водночас, суд касаційної інстанції, відступаючи від попередньої позиції, вказав, що право на відшкодування моральної шкоди має кожна особа, чиє право порушене і кому дійсно завдано шкоди, і необґрунтованим є обмеження кола суб’єктів, які мають право на відшкодування моральної шкоди, лише тими, про яких йдеться в ч. 2 ст. 1168 ЦК України, а тому апеляційний суд безпідставно відмовив у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди потерпілій особі.
3. Верховний Суд касаційні скарги засудженого та його захисника залишив без задоволення, касаційну скаргу представника потерпілої задовольнив частково, скасував ухвалу апеляційного суду в частині вирішення цивільного позову потерпілої про відшкодування моральної шкоди та призначив новий розгляд в апеляційційній інстанції.
