Справа №907/947/22 від 08/04/2025
1. Предметом спору є витребування майна з чужого незаконного володіння, а саме будівлі трансформаторної підстанції, та скасування рішення про державну реєстрацію права власності на цю будівлю за відповідачем.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, які встановили, що спірна будівля трансформаторної підстанції (ЗТП №28г) належала позивачу на праві власності, оскільки була передана до статутного фонду ДАЕК «Закарпаттяобленерго» в процесі корпоратизації, правонаступником якої є позивач. Суди встановили, що відповідач не надав жодних доказів правомірного набуття права власності на спірну будівлю, а включив її до складу свого майна без належних правових підстав. Суд відхилив доводи Національного банку України (третьої особи) про те, що суди попередніх інстанцій порушили норми процесуального права при прийнятті доказів та неправильно застосували норми матеріального права, оскільки ці доводи не спростовували встановлені судами обставини щодо права власності позивача на спірне майно. Щодо касаційної скарги ПрАТ “Закарпаттяобленерго” на додаткову постанову про відмову у стягненні витрат на правничу допомогу, суд також залишив її без задоволення, підкресливши, що чинним законодавством не передбачено стягнення витрат на професійну правничу допомогу з третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, навіть якщо її апеляційна скарга була відхилена.
3. Верховний Суд залишив касаційні скарги Національного банку України та Приватного акціонерного товариства “Закарпаттяобленерго” без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №907/947/22 від 08/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.
1. Предметом спору є розподіл судових витрат, понесених ПрАТ “Закарпаттяобленерго” у Верховному Суді під час розгляду касаційних скарг Національного банку України та самого ПрАТ “Закарпаттяобленерго”.
2. Суд відмовив у задоволенні заяв ПрАТ “Закарпаттяобленерго” про розподіл судових витрат, керуючись наступним. Оскільки касаційну скаргу ПрАТ “Закарпаттяобленерго” залишено без задоволення, витрати на професійну правничу допомогу не підлягають відшкодуванню. Щодо касаційної скарги НБУ, суд зазначив, що чинним процесуальним законом не передбачено заборони стягувати витрати на професійну правничу допомогу з третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, але подала касаційну скаргу, вимоги якої не були задоволені. Проте, суд вважає, що покладення тягаря оплати витрат на правничу допомогу на сторону спору, а не на третю особу, яка оскаржувала рішення, не відповідає принципам пропорційності та верховенства права. Такий підхід може призвести до зловживання процесуальними правами третіми особами, які подають необґрунтовані скарги, не несучи при цьому ризику відшкодування витрат. Крім того, це ставить у невигідне становище відповідача, який визнав позов, але все одно може бути змушений відшкодовувати судові витрати у разі оскарження рішення третьою особою.
3. Суд постановив залишити без задоволення обидві заяви ПрАТ “Закарпаттяобленерго” про розподіл судових витрат.
Справа №520/11968/23 від 10/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую це судове рішення.
1. Предметом спору є правомірність дій податкового органу щодо стягнення податкового боргу з ПДВ з рахунків “Харківобленерго” без попереднього зарахування цих коштів на електронний рахунок платника в системі електронного адміністрування ПДВ (СЕА ПДВ).
2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій, керувався такими аргументами:
* Податковий кодекс України (ПКУ) розрізняє механізми стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу: вилучення готівки та списання коштів з рахунків у банках.
* Поняття “вилучення” вживається виключно щодо готівки, а не безготівкових коштів.
* Обов’язок зарахування стягнутих коштів на рахунок в СЕА ПДВ стосується лише вилученої готівки, а не будь-яких примусово стягнутих коштів з рахунків у банку.
* Зарахування коштів на електронний рахунок в СЕА ПДВ у спосіб, не передбачений пунктом 200-1.4 статті 200-1 ПКУ, чинним законодавством не встановлено.
* Суд врахував попередні висновки Верховного Суду у подібних справах, де було зазначено, що у разі стягнення податкового боргу з ПДВ шляхом списання коштів з поточних рахунків платника у банку за інкасовими дорученнями контролюючого органу, обов’язок щодо зарахування вказаної суми коштів на рахунок в СЕА ПДВ відсутній.
* Суд зазначив, що суди попередніх інстанцій не дослідили обставини дійсної наявності розбіжностей між даними інтегрованої картки платника податків (ІКП) та рахунком в СЕА ПДВ, а також не обґрунтували, чому зобов’язання ДПС України направити коригуючі реєстри є належним і ефективним способом захисту прав позивача.
3. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій в частині задоволення позовних вимог щодо визнання протиправними дій податкового органу та зобов’язання збільшити реєстраційний ліміт в СЕА ПДВ, а в цій частині ухвалив нове рішення про відмову в задоволенні позову, а в частині вимог про зобов’язання ДПС направити коригуючі реєстри – направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №520/11968/23 від 10/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.
1. Предметом спору є дії податкового органу щодо стягнення податкового боргу з ПДВ з рахунків АТ “Харківобленерго” без попереднього зарахування цих коштів на електронний рахунок платника в системі електронного адміністрування ПДВ (СЕА ПДВ).
2. Верховний Суд, розглядаючи касаційні скарги податкової служби, зазначив, що ключовим питанням є, чи зобов’язаний контролюючий орган примусово стягувати кошти з рахунків платника податків в банку в рахунок погашення податкового боргу з ПДВ, попередньо зараховуючи їх на рахунок платника в СЕА ПДВ. Суд підкреслив, що Податковий кодекс України (ПК України) розрізняє механізми стягнення коштів у готівковій та безготівковій формі. Поняття “вилучення”, яке використовується в ПК України, стосується виключно готівки, а не безготівкових коштів. Відповідно, обов’язок зарахування стягнутих коштів на рахунок в СЕА ПДВ стосується лише вилученої готівки. Суд також послався на попередні рішення Верховного Суду, де було зазначено, що у випадку стягнення податкового боргу з ПДВ шляхом списання коштів з поточних рахунків платника за інкасовими дорученнями контролюючого органу, обов’язку зараховувати ці кошти на рахунок в СЕА ПДВ немає. Крім того, Верховний Суд вказав на помилки судів попередніх інстанцій щодо зобов’язання ДПС направити коригуючі реєстри, оскільки суди не перевірили наявність розбіжностей між даними ІКП та рахунком в СЕА ПДВ на момент розгляду справи.
3. Верховний Суд частково задовольнив касаційні скарги, скасував рішення судів попередніх інстанцій в частині визнання протиправними дій податкового органу та зобов’язання збільшити реєстраційний ліміт в СЕА ПДВ, а в цій частині ухвалив нове рішення про відмову в задоволенні позову, а в частині зобов’язання ДПС направити коригуючі реєстри – направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №815/4618/17 від 11/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:
1. Предметом спору є оскарження податкових повідомлень-рішень, якими ТОВ «Еко-Ренесанс» було збільшено суму податкового зобов’язання з ПДВ та визначено суму завищення від’ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення апеляційного суду, зазначивши, що для підтвердження податкового кредиту необхідно довести реальність господарських операцій, що передбачає фактичний рух активів або зміни у майновому стані платника податків. Суд встановив, що ТОВ «Еко-Ренесанс» не надало достатніх доказів наявності у контрагентів (ПП «Промтехсервіс» та МПП «Еталон») необхідних ресурсів для виконання робіт, а також не підтвердило фактичні зміни у своєму майновому стані внаслідок цих операцій. Зокрема, не було надано доказів придбання контрагентами необхідних матеріалів (коліс для ремонту контейнерів), а також доказів наявності у них виробничих потужностей та персоналу. Суд також врахував, що усний договір між ТОВ «Еко-Ренесанс» та ПП «Промтехсервіс» суперечив вимогам Цивільного кодексу України щодо форми правочинів між юридичними особами. Суд касаційної інстанції відхилив доводи скаржника про те, що податковий орган не звертався до суду з позовом про визнання правочину недійсним, оскільки суд апеляційної інстанції не посилався на недійсність правочину, а лише констатував невідповідність форми договору вимогам закону.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу ТОВ «Еко-Ренесанс» без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №813/3523/17 від 11/04/2025
Доброго дня! Ось мій аналіз судового рішення, як і обіцяла.
1. Предметом спору є рішення податкового органу про виключення кредитної спілки з Реєстру неприбуткових установ та організацій.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, які скасували рішення податкового органу про виключення кредитної спілки з реєстру неприбуткових організацій. Суди встановили, що кредитна спілка відповідала вимогам для неприбуткових організацій на момент виключення з реєстру, а її установчі документи містили всі необхідні положення. Податковий орган не надав доказів невідповідності кредитної спілки цим вимогам, а лише повідомив про технічні проблеми з програмним забезпеченням. Суд також зазначив, що аналогічна правова позиція вже була викладена в попередніх рішеннях Верховного Суду.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу податкового органу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №918/297/24 від 02/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення:
1. Предметом спору є визнання укладеними додаткових угод до договорів оренди землі, що стосуються нормативної грошової оцінки та розміру орендної плати.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення апеляційного суду, підтримавши рішення суду першої інстанції, але з іншою мотивацією. Суд зазначив, що надання умовам додаткових угод зворотної сили в часі суперечить практиці Великої Палати Верховного Суду. Ключовим моментом стало те, що зміна нормативної грошової оцінки землі не є підставою для внесення змін до договору оренди, оскільки це регулюється законодавством автоматично. Суд підкреслив, що договір оренди землі є цивільно-правовим договором, і зміна нормативної грошової оцінки є відкладальною умовою, яка автоматично змінює права та обов’язки сторін без необхідності внесення змін до тексту договору. Також суд послався на те, що у випадку спору щодо розміру орендної плати, існують інші належні способи захисту прав, такі як позов про стягнення або про відсутність права вимагати сплату в більшому розмірі. Суд також зазначив, що нормативна грошова оцінка не може бути умовою договору.
3. Суд скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції, яким було відмовлено у задоволенні позовних вимог про визнання додаткових угод укладеними.
Справа №757/23925/17-к від 11/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз рішення:
1. Предметом спору є притягнення свідка до адміністративної відповідальності за неповагу до суду, що виразилась у непідкоренні розпорядженням головуючого та порушенні порядку під час судового засідання.
2. Суд обґрунтував своє рішення тим, що свідок ОСОБА_1 під час допиту у кримінальному провадженні неодноразово некоректно висловлювався, вживав нецензурну лексику, поводився нахабно, перебивав учасників процесу та не реагував на зауваження головуючого. Суд зазначив, що такі дії свідчать про неповагу до суду, що є адміністративним правопорушенням згідно зі статтею 185-3 КУпАП. Суд врахував пояснення свідка, який вибачився за свою поведінку, але підкреслив, що умисність дій свідка підтверджується ігноруванням зауважень головуючого. Суд також послався на положення Конституції України, Закону України “Про судоустрій і статус суддів” та Постанову Пленуму Верховного Суду України, які визначають відповідальність за неповагу до суду. Суд наголосив на важливості забезпечення швидкого та неупередженого судового розгляду, що було ускладнено діями свідка. Суд також врахував, що свідок проживає за кордоном, і затримка з розглядом справи про адміністративне правопорушення могла б унеможливити завершення його допиту.
3. Суд визнав ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185-3 КУпАП, та наклав на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850 гривень.
Справа №910/18154/23 від 09/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.
1. Предметом спору є стягнення з ДП “Гарантований покупець” на користь ТОВ “Волиньелектрозбут” заборгованості за договором про забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, якими частково задоволено позов ТОВ “Волиньелектрозбут”. Суд виходив з того, що ДП “Гарантований покупець” неналежно виконувало свої зобов’язання за договором, зокрема, щодо своєчасної оплати наданих послуг. Аргументи ДП “Гарантований покупець” про наявність відкладальної обставини, яка звільняє його від обов’язку оплати, були відхилені, оскільки аналогічні аргументи вже були предметом розгляду Верховного Суду в іншій справі, де було сформовано висновок про їх необґрунтованість. Суд також зазначив, що контррозрахунок, поданий ДП “Гарантований покупець” до суду апеляційної інстанції, був належним чином оцінений судом. Крім того, суд касаційної інстанції погодився з рішенням суду апеляційної інстанції щодо часткового задоволення вимог ТОВ “Волиньелектрозбут” про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, зменшивши суму відшкодування до 25 000 грн, враховуючи обсяг наданих послуг та складність справи.
3. Верховний Суд постановив закрити касаційне провадження за касаційною скаргою ДП “Гарантований покупець” на постанову Північного апеляційного господарського суду та рішення Господарського суду міста Києва, а касаційну скаргу на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду залишити без задоволення.
Справа №910/7116/24 від 15/04/2025
Доброго дня! Ось мій аналіз судового рішення:
1. Предметом спору у даній справі є визнання недійсним одностороннього правочину, ініційоване ТОВ «Беквард Плюс» проти КП «Київтранспарксервіс».
2. Верховний Суд, розглядаючи касаційну скаргу КП «Київтранспарксервіс», дійшов висновку про необхідність скасування рішень судів попередніх інстанцій через неповноту встановлення обставин справи та неправильне застосування норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції вказав на те, що суди не дослідили належним чином всі докази, не врахували важливі аспекти, що мають значення для правильного вирішення спору, зокрема, не було надано оцінку всім доводам сторін. Також, суди не звернули увагу на можливі порушення процедури вчинення одностороннього правочину, що могло вплинути на його дійсність. Враховуючи зазначені недоліки, Верховний Суд вирішив, що для забезпечення законності та обґрунтованості рішення необхідний повторний розгляд справи судом першої інстанції.
3. Верховний Суд скасував рішення попередніх інстанцій та передав справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №916/4589/23 від 02/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.
1. Предметом спору є визнання недійсним договору оренди комунального майна (котельні та інших приміщень) та додаткової угоди до нього, а також повернення цього майна Кодимській міській раді.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення попередніх судів, які відмовили в задоволенні позову прокурора, мотивуючи це тим, що прокурор неправильно визначив сторони у справі, а саме: Кодимську міську раду, яка є стороною оспорюваного договору оренди, було залучено як позивача, а не як відповідача. Верховний Суд вказав, що суди попередніх інстанцій не врахували, що прокурор, окрім вимоги про визнання недійсним договору, також вимагав повернення майна, яке має бути повернуто саме територіальній громаді в особі Кодимської міськради, тому її залучення як позивача є обґрунтованим. Суд касаційної інстанції також наголосив, що суди не дослідили всі обставини справи, зокрема, чи підпадає об’єкт оренди під дію Закону України “Про особливості передачі в оренду чи концесію об’єктів у сферах теплопостачання, водопостачання та водовідведення, що перебувають у комунальній власності”, який передбачає особливу процедуру передачі таких об’єктів в оренду. Суд також послався на практику Великої Палати Верховного Суду, яка роз’яснює повноваження прокурора щодо представництва інтересів держави в суді.
3. Суд вирішив скасувати рішення судів попередніх інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №875/334/22 від 02/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:
1. Предметом спору є оскарження рішення третейського суду та відмова у видачі наказу на примусове виконання цього рішення, яке стосувалося зобов’язання поставити товар та стягнення штрафних санкцій за договором поставки.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду про скасування рішення третейського суду та відмову у видачі наказу на його примусове виконання. Суд виходив з того, що в іншій справі, яка розглядалася господарським судом, було встановлено факт неукладення договору поставки, на якому ґрунтувалося третейське застереження. Оскільки договір поставки визнано неукладеним, то і третейська угода, що містилася в ньому, також не може вважатися дійсною. Відповідно до закону, наявність дійсної третейської угоди є обов’язковою умовою для розгляду спору в третейському суді, а її відсутність свідчить про непідвідомчість справи третейському суду. Суд також зазначив, що обставини, встановлені рішенням суду, що набрало законної сили, є обов’язковими для всіх інших судів, які розглядають справи за участю тих самих осіб. Суд касаційної інстанції відхилив доводи скаржника про те, що апеляційний суд мав самостійно оцінити умови договору, оскільки факт неукладення договору вже був встановлений іншим судом.
3. Верховний Суд залишив без змін ухвалу апеляційного суду, відмовивши у задоволенні апеляційної скарги ТОВ “Кернел-Трейд”.
Справа №902/1014/23 від 02/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:
Предмет спору – визнання грошових вимог кредиторів до фізичної особи в межах справи про неплатоспроможність, де кредитори намагалися включити до реєстру вимог суми, сплачені за попередніми договорами купівлі-продажу нерухомості, а також за договором про надання правової допомоги.
Суд касаційної інстанції підтримав рішення судів попередніх інстанцій, які відмовили у визнанні вимог кредиторів, що базуються на попередніх договорах купівлі-продажу нерухомості, оскільки такі договори не були нотаріально посвідчені, як того вимагає закон для договорів купівлі-продажу нерухомого майна, а отже, є нікчемними. Суд зазначив, що для кредиторів у справах про банкрутство діє підвищений стандарт доказування, і визнання боржником факту передачі коштів не звільняє кредитора від обов’язку надати належні докази на підтвердження своїх вимог. Щодо вимог адвокатського об’єднання, суд також погодився з попередніми інстанціями, які визнали ці вимоги обґрунтованими, оскільки вони підтверджувалися актами наданих послуг, підписаними обома сторонами без зауважень. Суд відхилив аргументи скаржника про порушення норм процесуального права, оскільки вони зводилися до необхідності переоцінки доказів, що не входить до компетенції касаційного суду.
Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №904/1926/23 (904/2742/24) від 11/04/2025
Доброго дня! З радістю допоможу вам розібратися в цьому судовому рішенні.
1. Предметом спору є оскарження ухвали апеляційного господарського суду про скасування заходів забезпечення позову, а саме заборони банку вчиняти дії щодо стягнення застави за договорами, які позивач (страхова компанія) намагається визнати недійсними.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення апеляційного суду, виходячи з того, що вжиття заходів забезпечення позову є недоцільним. Апеляційний суд обґрунтував це тим, що банк є забезпеченим кредитором у справі про банкрутство боржника (ТОВ “Боріваж”), і задоволення його вимог має відбуватися в межах цієї процедури. Крім того, будь-які дії щодо стягнення майна боржника вимагають дозволу господарського суду, який розглядає справу про банкрутство. Суд апеляційної інстанції також зазначив, що вжиті судом першої інстанції заходи забезпечення позову є неспівмірними з позовними вимогами, оскільки обмежують права банку як заставодержателя, хоча страхова компанія не є стороною договорів застави. Верховний Суд погодився з цими висновками, підкресливши, що страхова компанія не довела, як невжиття заходів забезпечення ускладнить виконання рішення суду, враховуючи спеціальний порядок реалізації заставного майна в процедурі банкрутства.
3. Суд касаційної інстанції залишив без змін постанову апеляційного суду, тобто відмовив у задоволенні касаційної скарги страхової компанії.
Справа №991/2148/25 від 09/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз рішення Вищого антикорупційного суду:
1. Предметом спору є позов Міністерства юстиції України до Відкритого акціонерного товариства «Білоруськалій» про застосування санкції у вигляді стягнення в дохід держави активів, що належать відповідачу або щодо яких він може здійснювати дії, тотожні праву розпорядження.
2. Суд задовольнив позовні вимоги, керуючись такими аргументами:
* ВАТ «Білоруськалій» є іноземною юридичною особою, до якої може бути застосована санкція відповідно до Закону України «Про санкції».
* Позов подано в період дії воєнного стану в Україні.
* До ВАТ «Білоруськалій» застосовано санкцію у вигляді блокування активів рішенням РНБО, введеним в дію Указом Президента України.
* Суд встановив, що ВАТ «Білоруськалій» здійснює діяльність, яка підпадає під підстави для застосування санкції, а саме: сприяння збройній агресії російської федерації проти України через підтримку військово-промислового комплексу рф, матеріально-технічне забезпечення окупаційних адміністрацій та фінансування заходів, спрямованих на підрив національної ідентичності українських дітей.
* Суд встановив, що активи, які підлягають стягненню, належать ВАТ «Білоруськалій» або щодо них відповідач може здійснювати дії, тотожні праву розпорядження.
* Суд дійшов висновку, що застосування санкції є пропорційним втручанням у право власності відповідача, враховуючи шкоду, завдану його діями інтересам суспільства.
3. Суд ухвалив рішення про задоволення позову та стягнення в дохід держави перелічених у рішенні активів ВАТ «Білоруськалій».
Справа №820/5574/17 від 11/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:
1. Предметом спору є визнання незаконною бездіяльності Головного управління ДФС у Харківській області щодо невжиття заходів для забезпечення повного та своєчасного проведення планової виїзної документальної перевірки ТОВ «Українська міжрегіональна фінансова компанія».
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які відмовили у задоволенні позову, мотивуючи це тим, що позивач не довів факту порушення його прав контролюючим органом під час проведення перевірки. Суд зазначив, що чинним законодавством не встановлено конкретну кількість годин, яку посадові особи контролюючого органу повинні перебувати на підприємстві під час перевірки. Крім того, суд врахував, що правомірність наказу про продовження терміну перевірки вже була предметом розгляду в іншій справі, де суди визнали його правомірним, і ці обставини не підлягають повторному доведенню. Суд також послався на позицію Великої Палати Верховного Суду, згідно з якою неправомірність дій контролюючого органу під час проведення перевірки може бути підставою для оскарження рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, але не є предметом окремого позову, якщо ці порушення не вплинули на правильність висновків контролюючого органу.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ТОВ «Українська Міжрегіональна Фінансова Компанія» без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №923/38/22 від 09/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:
1. Предметом спору є вимога ОСББ “Імпульс” про визнання недійсним рішення про державну реєстрацію права власності на нежитлові приміщення, скасування рішення міської ради про приватизацію цих приміщень та скасування наказу про їх викуп.
2. Суд касаційної інстанції погодився з попередніми судовими рішеннями про відмову в задоволенні позову, але змінив їхню мотивацію. Суд вказав, що вимога про скасування державної реєстрації права власності міської ради є неефективним способом захисту, оскільки на момент розгляду справи приміщення вже були продані третій особі. Також суд зазначив, що вимога про визнання недійсними рішень міської ради та наказу департаменту про приватизацію є неефективною, оскільки ці рішення вже були виконані шляхом укладення договору купівлі-продажу. Суд наголосив, що у даному випадку позов пред’явлено до неналежного відповідача, оскільки спірні правовідносини існують між ОСББ та фізичною особою, яка придбала приміщення, а не з органами місцевого самоврядування. Тому, вирішення питання про належність приміщень до допоміжних має вирішуватися у спорі з належним відповідачем.
3. Суд касаційної інстанції частково задовольнив касаційну скаргу, змінивши мотивувальні частини рішень судів попередніх інстанцій, але залишив їхні резолютивні частини без змін, тобто в задоволенні позову відмовлено.
Справа №924/700/24 (924/760/24) від 02/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.
1. Предметом спору є вимога Фермерського господарства “Золотий жайвір” про визнання припиненими та скасування записів у Реєстрі аграрних розписок щодо двох фінансових аграрних розписок, виданих на користь ТОВ “Суффле Агро Україна”.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, мотивуючи це тим, що фінансові аграрні розписки містять всі обов’язкові реквізити, передбачені статтею 6 Закону України “Про аграрні розписки”, зокрема, інформацію про кадастрові номери земельних ділянок, на яких вирощується майбутній врожай, їх місцезнаходження та правовстановлюючі документи. Суд зазначив, що відомості про правовстановлюючі документи містяться у Реєстрі аграрних розписок, який є невід’ємною складовою чинності фінансової аграрної розписки як правочину. Суд також врахував, що порядок ведення Реєстру аграрних розписок затверджено постановою Кабінету Міністрів України, і для внесення запису про припинення аграрної розписки необхідне, зокрема, рішення суду про визнання її недійсною. Оскільки недійсність правочину прямо не встановлена законом, а одна із сторін заперечує його дійсність, такий правочин може бути визнаний судом недійсним, а для внесення до Реєстру запису про припинення аграрної розписки потрібне відповідне рішення суду.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу Фермерського господарства “Золотий жайвір” без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №990/257/24 від 10/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.
1. Предметом спору є оскарження суддею Окружного адміністративного суду міста Києва бездіяльності та рішень Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (ВККСУ) щодо кваліфікаційного оцінювання.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, виходячи з наступного:
* ВККСУ не допустила протиправної бездіяльності щодо нерозгляду заяв судді про зупинення кваліфікаційного оцінювання, оскільки рішення про зупинення є правом, а не обов’язком Комісії, і конкретні підстави для цього не були встановлені.
* Шестимісячний строк для завершення кваліфікаційного оцінювання, передбачений Законом № 3511-IX, є орієнтовним, а не присічним, тому його недотримання не робить дії ВККСУ протиправними.
* Незавершення кваліфікаційного оцінювання у строк не порушує право судді на правову визначеність щодо продовження кар’єри.
* Рішення ВККСУ про внесення змін до графіку складання іспиту не створює для судді нових обов’язків і не порушує його прав, оскільки є частиною процедури кваліфікаційного оцінювання.
* Суддя фактично пройшов етап кваліфікаційного оцінювання, що свідчить про відсутність перешкод у його проходженні.
3. Суд вирішив відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 в повному обсязі.
Справа №816/1634/17 від 11/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.
1. Предметом спору є оскарження податкової консультації щодо порядку формування податкового кредиту з ПДВ платником, який застосовує касовий метод обліку.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення судів попередніх інстанцій, які відмовили ПАТ «Полтаваобленерго» у задоволенні позову. Суди виходили з того, що платники ПДВ, які постачають електроенергію і застосовують касовий метод, мають право на податковий кредит на дату списання коштів з рахунку, але з урахуванням певних часових обмежень. Зокрема, якщо податкова накладна зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН), то право на податковий кредит зберігається протягом 365 (а згодом 1095) календарних днів з дати її складання. Суд зазначив, що на інші документи, які є підставою для податкового кредиту без податкової накладної (наприклад, рахунки за комунальні послуги), це правило не поширюється, і право на кредит виникає лише у звітному періоді, коли відбулося придбання послуг та списання коштів. Також, суд врахував зміни в законодавстві, які збільшили строк для включення до податкового кредиту сум ПДВ на підставі податкових накладних до 1095 днів.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ПАТ «Полтаваобленерго» без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №820/4075/17 від 11/04/2025
Звісно, ось аналіз судового рішення, як ви і просили:
1. Предметом спору є вимога контролюючого органу про сплату фізичною особою-підприємцем боргу з єдиного внеску.
2. Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, відмовив у задоволенні позову ФОП, мотивуючи це тим, що положення Закону про ЄСВ щодо звільнення від сплати внеску не поширюються на осіб, які отримують пенсію за вислугу років, навіть якщо вони є інвалідами. Суди послались на те, що позивач отримує пенсію за вислугу років, а не пенсію по інвалідності, що, на їхню думку, позбавляє його права на звільнення від сплати ЄСВ. Верховний Суд погодився з цими висновками, підкресливши, що право на звільнення від сплати ЄСВ мають лише ті ФОП, які є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують пенсію або соціальну допомогу відповідно до Закону “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, а не за спеціальними законами, що регулюють пенсійне забезпечення окремих категорій громадян. Суд також врахував, що на момент формування вимоги про сплату боргу позивач отримував саме пенсію за вислугу років.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №808/137/18 від 11/04/2025
Доброго дня! Звісно, я проаналізую для вас це судове рішення.
1. Предметом спору є оскарження фізичною особою податкового повідомлення-рішення про нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що суди попередніх інстанцій помилково застосували положення Податкового кодексу України щодо строків прийняття органами місцевого самоврядування рішень про встановлення місцевих податків і зборів, оскільки на 2016 рік діяла норма, яка дозволяла приймати такі рішення пізніше встановленого терміну. Суд зазначив, що обов’язок сплатити податок виникає незалежно від термінів прийняття рішення органом місцевого самоврядування. Водночас, Верховний Суд вказав, що суди попередніх інстанцій не дослідили питання правильності обчислення суми податку, зокрема, чи вірно визначено площу об’єкта нерухомості та застосовано ставку податку. Оскільки суд касаційної інстанції не має права встановлювати нові обставини справи, він не може самостійно оцінити правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції для з’ясування всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Справа №910/14846/23 від 02/04/2025
Доброго дня! Звісно, я проаналізую це судове рішення.
1. Предметом спору є вимога Інституту ветеринарної медицини до Держпродспоживслужби про знесення самочинно збудованих гаражів, що знаходяться на земельній ділянці, якою користується Інститут.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки Інститут ветеринарної медицини не надав достатніх доказів того, що спірні гаражі розташовані саме на його земельній ділянці. Суд зазначив, що наданий позивачем акт про виявлення незаконної забудови не містить конкретних координат розташування гаражів. Також, суд врахував, що гаражі були збудовані у 1990 році, а земельна ділянка передана в користування Інституту лише у 2004 році. Апеляційний суд відмовився прийняти додатковий доказ (технічний звіт про геодезичні роботи), оскільки він був складений вже після ухвалення рішення судом першої інстанції. Верховний Суд погодився з цими висновками, підкресливши, що суд апеляційної інстанції правомірно відмовився приймати до розгляду докази, які не існували на момент прийняття рішення судом першої інстанції.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №520/1791/19 від 09/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення:
1. Предметом спору є правомірність податкових повідомлень-рішень, якими Товариству було збільшено суму акцизного податку на пальне.
2. Суд, розглядаючи справу, взяв до уваги, що податковий орган намагався довести, що Товариство реалізовувало підакцизний товар – “антидетонатори”, на підставі висновку експертизи, яка, однак, не містила кількісного аналізу речовин і не могла однозначно визначити головний напрямок використання продукції. Натомість, Товариство надало докази, що виробляло та реалізовувало “Етанол як складник бензину”, який, згідно з нормативними документами, використовується як розчинник для палива і не є підакцизним товаром. Суд також врахував пояснення експертів, надані в судовому засіданні, які підтвердили, що для точного визначення коду УКТ ЗЕД необхідна назва товару, якої експертиза не встановила. Суд зазначив, що податковий орган не надав належних доказів реалізації підакцизних товарів, а надані Товариством документи підтверджують реалізацію “Етанолу як складника бензину”, який не є підакцизним.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу податкового органу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №803/1200/17 від 11/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.
1. Предметом спору є оскарження ТОВ ВТП «Санрайз» ЛТД податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у Волинській області щодо збільшення суми податкового зобов’язання з ПДВ та штрафних санкцій.
2. Суд задовольнив позовні вимоги ТОВ ВТП «Санрайз» ЛТД, скасувавши податкове повідомлення-рішення, виходячи з наступного:
* По-перше, ТОВ ВТП «Санрайз» ЛТД правомірно сформувало податковий кредит за господарськими операціями з ТзОВ «Синергія 1999» та ПАТ «Волиньгаз», оскільки підприємство подавало уточнюючі декларації з виправленими показниками податкового кредиту за минулі періоди.
* По-друге, суд відхилив висновки контролюючого органу щодо повторного включення податкових накладних до податкового кредиту, оскільки ТОВ ВТП «Санрайз» ЛТД, повторно відобразивши господарські операції у податковому кредиті за червень 2016 року, в цьому ж місяці здійснило умовний їх продаж на 86,37% (частка використання товарів в неоподатковуваних операціях) та склало і зареєструвало зведену податкову накладну відповідно до вимог п. 199.1 ст. 199 ПК України.
* По-третє, контролюючий орган не надав жодних вимог про розмежування доходу, собівартості та їх співставлення з урахуванням особливостей податкового обліку господарської діяльності товариства під час перевірки.
* По-четверте, доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту, а також не містять посилань на помилковість врахування судами попередніх інстанцій уточнюючих даних податкового кредиту.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ГУ ДФС у Волинській області без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №902/1435/23 від 15/04/2025
Доброго дня! З радістю допоможу вам розібратися в цьому судовому рішенні.
1. Предметом спору є визнання недійсним рішення АТ «Вінницяобленерго».
2. У цій справі Верховний Суд розглядав касаційну скаргу ТОВ «ТИТАН» на рішення судів попередніх інстанцій. Суд закрив касаційне провадження за однією з підстав касаційного оскарження, передбаченою пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, що може свідчити про те, що скарга в цій частині не відповідала вимогам процесуального закону. Щодо іншої підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, суд вирішив залишити скаргу без задоволення. Це означає, що Верховний Суд не знайшов достатніх підстав для скасування рішень попередніх інстанцій, оскільки, ймовірно, не було виявлено порушень норм матеріального або процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи. Фактично, суд касаційної інстанції погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій.
3. Верховний Суд залишив без змін рішення Господарського суду Вінницької області та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду.
Справа №903/624/13 від 02/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви просили:
1. Предметом спору є заява ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності на засновника та керівника товариства-банкрута за доведення його до банкрутства.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для покладення субсидіарної відповідальності на засновника та керівника ТОВ “Каскад-Транспорт ЛТД”, оскільки вони своїми діями та бездіяльністю довели підприємство до банкрутства. Суд врахував, що керівництво приймало рішення з порушенням принципів добросовісності, укладало невигідні договори, не вживало заходів для стягнення дебіторської заборгованості та не ініціювало санацію. Важливим фактором стало те, що колишній директор не передав ліквідатору документи та майно підприємства, що свідчить про умисне приховування інформації про активи. Суд також взяв до уваги вирок суду, яким було встановлено факт невиплати заробітної плати працівникам, що свідчить про недобросовісну поведінку керівника. Суд зазначив, що неплатоспроможність боржника сама по собі не означає, що боржник доведений до банкрутства, та не доводить автоматично вину засновника боржника, але в даному випадку сукупність доказів підтверджує вину відповідачів.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №681/1460/21 від 09/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви просили:
1. Предметом спору є витребування земельної ділянки, скасування державної реєстрації права власності на неї та скасування реєстрації самої земельної ділянки, оскільки вона відноситься до деградованих і малопродуктивних земель, що підлягають консервації.
2. Суд першої інстанції частково задовольнив позов, витребувавши частину земельної ділянки у першого відповідача, оскільки встановив, що її було незаконно передано у приватну власність, проте відмовив у скасуванні державної реєстрації, вважаючи це неефективним способом захисту. Апеляційний суд погодився з висновком про незаконність передачі землі, але закрив провадження щодо вимог до ТОВ «А.Т.К.», оскільки вирішив, що це підлягає розгляду в господарському судочинстві. Верховний Суд погодився з тим, що витребування землі у власника є належним способом захисту, а вимоги до орендаря (ТОВ «А.Т.К.») мають розглядатися в господарському суді. Суд також підкреслив, що скасування державної реєстрації права власності та земельної ділянки є неефективним способом захисту, якщо вже є рішення про витребування майна.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №754/14700/23 від 14/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:
1. Предметом спору у цій справі є позов про зміну черговості одержання права на спадкування.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки позивачка не змогла довести, що її дядько, спадкодавець, перебував у безпорадному стані через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво, і що він не міг самостійно забезпечити свої потреби та потребував стороннього догляду. Суд зазначив, що для зміни черговості спадкування необхідна сукупність таких фактів, як опіка над спадкодавцем, матеріальне забезпечення, надання іншої допомоги протягом тривалого часу, а також безпорадний стан спадкодавця, і всі ці обставини мають бути доведені належними доказами. Суд також врахував, що надання допомоги спадкодавцю саме по собі не є достатньою підставою для зміни черговості спадкування. Суд апеляційної інстанції погодився з цими висновками, підтвердивши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції. Верховний Суд також підтримав ці рішення, вказавши, що суди попередніх інстанцій правильно застосували норми матеріального права та не порушили норм процесуального права.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №445/1482/20 від 09/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення:
1. Предметом спору є стягнення солідарної заборгованості за договором позики з колишнього чоловіка позичальниці, оскільки кошти, на думку позивача, були використані в інтересах сім’ї.
2. Суд касаційної інстанції погодився з апеляційним судом, що кошти були отримані позичальницею в інтересах сім’ї, проте відмовив у задоволенні позову через пропуск строку позовної давності. Суд зазначив, що позивач дізнався про порушення свого права ще у 2015 році, коли йому стало відомо про шлюб боржниці та її чоловіка, але звернувся до суду лише у 2020 році, тобто поза межами трирічного строку. Суд відхилив аргументи позивача про те, що строк позовної давності слід відраховувати з моменту, коли він не отримав повного виконання зобов’язання від боржниці, оскільки позивач знав про можливість пред’явлення вимог до іншого з подружжя ще у 2015 році. Також суд не взяв до уваги доводи позивача про поважність причин пропуску строку позовної давності, оскільки вони суперечили його попередній позиції про те, що строк не було пропущено.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №756/4395/22 від 09/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.
1. Предметом спору є розподіл судових витрат, понесених відповідачем у зв’язку з переглядом справи в касаційному порядку.
2. Суд касаційної інстанції задовольнив заяву представника відповідача про ухвалення додаткового рішення, оскільки у попередній постанові не було вирішено питання про розподіл судових витрат, а саме сплаченого судового збору за подання касаційної скарги. Суд послався на статтю 270 ЦПК України, яка передбачає можливість ухвалення додаткового рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати, а також на статтю 416 ЦПК України, яка вимагає зазначення розподілу судових витрат у резолютивній частині постанови суду касаційної інстанції. Враховуючи, що касаційну скаргу відповідача було задоволено, а рішення суду апеляційної інстанції скасовано, суд дійшов висновку, що сплачений відповідачем судовий збір за подання касаційної скарги підлягає стягненню з позивача.
3. Суд постановив стягнути з Київської міської прокуратури на користь відповідача судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 33 845,70 грн.
Справа №463/5736/23 від 09/04/2025
Звісно, ось аналіз судового рішення, як ви і просили:
Предметом спору у цій справі є позов ОСОБА_1 до Львівського обласного госпіталю про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки позивач вважав своє звільнення незаконним.
Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій, оскільки вони не дослідили належним чином обставини щодо наявності вакантних посад на підприємстві протягом усього періоду з моменту попередження про звільнення до дати фактичного звільнення, а також не надали оцінку доводам позивача про те, що йому не були запропоновані всі вакантні посади, які з’являлися в госпіталі в цей період. Суди попередніх інстанцій не встановили, чи були вакантні посади протягом цього періоду, які саме та на який момент часу вони були вакантними, що є важливим для вирішення питання про дотримання роботодавцем обов’язку запропонувати працівнику всі наявні вакансії. Також, суди не надали належної оцінки наданим позивачем доказам, які містили перелік вакантних посад, що були наявні у відповідача у період між попередженням про звільнення та безпосередньо звільненням позивача. Суд касаційної інстанції зазначив, що суди зобов’язані з’ясовувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норми законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника за його згодою на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за два місяці про наступне вивільнення.
Верховний Суд ухвалив скасувати рішення судів попередніх інстанцій та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №466/359/22 від 09/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.
1. Предметом спору був поділ майна подружжя, визнання права власності та усунення перешкод у здійсненні права користування майном.
2. Суд касаційної інстанції розглянув заяву про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат, а саме сплаченого судового збору за подання касаційної скарги. Суд зазначив, що відповідно до ЦПК України, постанова суду касаційної інстанції повинна містити розподіл судових витрат, понесених у зв’язку з переглядом справи. Оскільки касаційну скаргу ОСОБА_1 було задоволено, а рішення апеляційного суду скасовано, суд вирішив, що сплачений ОСОБА_1 судовий збір за подання касаційної скарги підлягає стягненню з ОСОБА_2. Суд керувався нормами ЦПК України, які регулюють питання ухвалення додаткового рішення та розподілу судових витрат.
3. Суд ухвалив стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 19 717,30 грн.
Справа №202/4753/23 від 09/04/2025
Звісно, ось аналіз судового рішення, як ви просили:
Предмет спору: ТОВ «Кей-Колект» звернулося до суду з позовом про визнання за ним права іпотекодержателя на майно, яке, на його думку, було незаконно відчужене третім особам, незважаючи на наявність чинної іпотеки.
Основні аргументи суду: Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій, які відмовили у задоволенні позову ТОВ «Кей-Колект», вказавши на помилковість їх висновків щодо припинення іпотеки. Суд зазначив, що наявність судового рішення про стягнення боргу та закінчення строку пред’явлення виконавчого листа не є підставами для припинення іпотеки. Крім того, суд вказав на необхідність дослідження обставин, які можуть свідчити про недобросовісність набувача майна, обтяженого іпотекою, оскільки це має вирішальне значення для визначення чинності іпотеки. Суд також підкреслив, що відчуження іпотечного майна до ухвалення рішення про звернення стягнення робить неможливим його примусове виконання, оскільки боржник та власник майна є різними особами. Суд наголосив на тому, що суди попередніх інстанцій не встановили важливі обставини, зокрема, щодо добросовісності набувача майна, і не надали належної оцінки доказам у справі.
Рішення суду: Рішення судів попередніх інстанцій скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №760/7173/14-ц від 14/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:
1. Предметом спору є заміна стягувача у виконавчому листі про стягнення кредитної заборгованості з фізичної особи на факторингову компанію, яка набула право вимоги за кредитним договором.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які задовольнили заяву про заміну стягувача, виходячи з наступного:
* Відповідно до ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов’язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
* Заміна кредитора у зобов’язанні шляхом відступлення права вимоги не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин, оскільки зобов’язання зберігається, змінюється лише його суб’єктний склад.
* Заміна стягувача у виконавчому документі допускається на будь-якій стадії судового процесу, зокрема, і поза межами відкритого виконавчого провадження.
* Строк пред’явлення виконавчого документа до виконання переривається у разі його пред’явлення до виконання, і після переривання перебіг строку починається заново з наступного дня після його повернення.
* Повернення виконавчого документа стягувачу не позбавляє його права повторно пред’явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених законом.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №757/38861/20-ц від 09/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.
1. Предметом спору є заява приватного виконавця про стягнення з боржника витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції.
2. Суд касаційної інстанції, розглядаючи заяву приватного виконавця, зазначив, що згідно з процесуальним законодавством, питання про судові витрати має бути вирішене судом. Суд вказав, що докази понесення витрат на правничу допомогу мають бути подані до закінчення судових дебатів або протягом п’яти днів після ухвалення рішення. Суд відмовив у поновленні строку для подання частини доказів, оскільки вони існували на момент ухвалення попередньої постанови Верховного Суду, і не було надано обґрунтованих причин, чому їх не було подано вчасно. Водночас, суд поновив строк для подання доказів, які були складені вже після ухвалення попередньої постанови. Враховуючи заперечення боржника щодо розміру витрат, характер справи та обсяг наданих послуг, суд вирішив частково задовольнити заяву приватного виконавця, зменшивши суму відшкодування витрат на правничу допомогу до 5 000 грн.
3. Суд частково задовольнив заяву приватного виконавця та стягнув з боржника 5 000 грн на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції.
Справа №362/2733/20 від 02/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:
Предметом спору у цій справі є визнання недійсними розпоряджень та скасування рішень, що стосуються земельних ділянок, а також їх повернення державі.
Суд касаційної інстанції погодився з попередніми судовими рішеннями про залишення позову без розгляду, оскільки прокурор, вносячи зміни до позовних вимог, не сплатив належний судовий збір за нові вимоги. Суд зазначив, що прокурор мав сплатити судовий збір за чотири нові вимоги немайнового характеру щодо скасування рішень приватного нотаріуса. Верховний Суд вказав, що вимога про повернення земельних ділянок є майновою вимогою, а не немайновою, як помилково вважали суди попередніх інстанцій. Проте, оскільки прокурор не виправив недоліки у встановлений судом строк, позов правомірно залишено без розгляду.
Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №203/3867/22 від 14/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:
1. Предметом спору є визнання недійсним ордера на квартиру, скасування реєстрації та виселення відповідачів, а також вселення позивача у спірну квартиру.
2. Суд касаційної інстанції залишив рішення попередніх судів без змін, підтримавши позицію, що позивачка набула право користування спірною квартирою, оскільки вселилася туди за згодою свого сина, який був наймачем, і проживала там до його смерті, що дає їй право на визнання основним наймачем. Суд також погодився з тим, що ордер, виданий відповідачам на цю квартиру, порушує права позивачки, оскільки житло не було вільним на момент видачі ордера. Суд відхилив аргументи відповідачів про те, що всі документи для отримання ордера були в порядку, оскільки головним є порушення прав позивачки. Також суд зазначив, що виселення відповідачів без надання іншого житла є правомірним, оскільки вони мають інше житло у власності. Суд врахував, що позивачка проживала у спірній квартирі з 2015 року і має право на її використання.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін, підтвердивши правомірність виселення відповідачів та вселення позивача у спірну квартиру.
Справа №522/6195/20 від 09/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:
Предметом спору у цій справі було визнання недійсними договорів про відступлення права вимоги за кредитним та іпотечним договорами, а також скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.
Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу позивача, мотивуючи це тим, що відступлення права вимоги за кредитним договором на користь фізичної особи (ОСОБА_2) суперечить нормам Цивільного кодексу України, оскільки фінансові послуги можуть надавати лише банки або інші фінансові установи, що мають відповідну ліцензію. Суд підкреслив, що ТОВ «ФК «Укрфінанс груп» не мало права відступати право вимоги на користь фізичної особи, оскільки це призводить до заміни кредитора, який має право на надання фінансових послуг, на фізичну особу, яка такого права не має. Оскільки відступлення прав за іпотечним договором могло бути вчинене лише за умови одночасного здійснення відступлення права вимоги за основним зобов’язанням (кредитним договором), а таке відступлення на користь ОСОБА_2 було неможливим, то й відступати право за договором іпотеки ТОВ «ФК «Укрфінанс груп» не мало права. Суд також врахував, що ТОВ «ФК «Укрфінанс груп» не перебуває у процедурі ліквідації, що могло б бути винятком із загального правила.
Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій в частині позовних вимог про визнання недійсним договору відступлення права вимоги від 27 лютого 2020 року, укладеного між ТОВ «ФК «Укрфінанс груп» і ОСОБА_2, та скасував відповідний запис про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. В іншій частині рішення судів попередніх інстанцій залишено без змін.
Справа №199/9889/22 від 02/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз цього судового рішення:
1. Предметом спору є витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння та скасування рішення про державну реєстрацію права оренди.
2. Суд відмовив у задоволенні позову прокурора, оскільки не було надано достатніх доказів на підтвердження того, що земельна ділянка вибула з державної власності поза волею держави. Суд виходив з презумпції правомірності набуття права власності, а прокурор не надав доказів підробки документів, на підставі яких було надано земельну ділянку у власність ОСОБА_1. Суд також зазначив, що наявність двох різних наказів Держгеокадастру з однаковим номером не є достатньою підставою для висновку про незаконність набуття права власності, оскільки не було доведено, який саме з наказів є підробленим або недійсним. Суд врахував, що паперові реєстраційні справи залишилися на тимчасово окупованій території, а електронні докази не були надані прокурором у повному обсязі. Також, суд зазначив, що прокурор пропустив строк для подання клопотання про витребування доказів.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №2-3817/05 від 09/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.
1. Предметом спору у цій справі є оскарження ухвали суду про затвердження мирової угоди щодо поділу майна подружжя, укладеної ще у 2005 році.
2. Суд касаційної інстанції залишив в силі рішення судів попередніх інстанцій, якими було відмовлено у задоволенні апеляційної скарги відповідачки на ухвалу про затвердження мирової угоди, виходячи з наступних аргументів:
* Суд керувався принципом юридичної визначеності, оскільки ухвала про затвердження мирової угоди тривалий час не оскаржувалася.
* Відповідачка не надала доказів того, що вона не знала про справу або не підписувала мирову угоду.
* Оскарження ухвали через 19 років після її винесення є порушенням принципу res judicata (остаточності рішення).
* Суд відхилив доводи про вихід суду першої інстанції за межі позовних вимог, оскільки відповідачка не довела, що спірні квартири не були предметом позову.
* Посилання на договір дарування квартири, укладений пізніше, не підтверджує необізнаність відповідачки про існування мирової угоди.
* Суд врахував, що матеріали справи були знищені у зв’язку зі спливом строку зберігання.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №521/19301/20 від 09/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:
1. Предметом спору є визнання недійсними договорів фінансового лізингу та застосування наслідків їх недійсності, а також відшкодування моральної шкоди.
2. Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, задовольнив позов частково, визнавши договори фінансового лізингу недійсними на підставі відсутності у ТОВ «ПОРШЕ ЛІЗИНГ УКРАЇНА» ліцензії на здійснення фінансових послуг та невключення до Державного реєстру фінансових установ, а також через наявність несправедливих умов у договорах, які порушують права споживача. Суди попередніх інстанцій вирішили, що відповідач не надав доказів наявності ліцензії на момент укладення договорів, а умови договорів ставлять споживача у нерівне становище, надаючи лізингодавцю більше прав та можливостей. Верховний Суд не погодився з такими висновками, вказавши на те, що суди не надали належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам наявності ліцензії у відповідача, а також не з’ясували, чи були б укладені договори без умов, які позивач вважає несправедливими. Крім того, ВС вказав, що суди не встановили, чи не відкликав позивач свою згоду на укладення оспорюваних правочинів протягом їх дії, чи звертався він до ТОВ «ПОРШЕ ЛІЗИНГ УКРАЇНА» з пропозицією про внесення будь-яких змін до запропонованих редакцій договорів, за роз`ясненням положень, які були йому не зрозумілі, або за додатковою інформацією щодо умов кредитування, чи погоджувався він з усіма умовами договорів під час їх укладення.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №294/1656/20 від 14/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.
1. Предметом спору є визнання права власності на житловий будинок за набувальною давністю.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін ухвалу апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження, оскільки відповідач (Чуднівська міська рада) пропустив річний строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції. Суд виходив з того, що Чуднівська міська рада була обізнана про існування справи в суді першої інстанції, про що свідчить її заява з проханням розглядати справу без її участі. Також, представник відповідача ознайомився з матеріалами справи та отримав копію рішення суду першої інстанції. Верховний Суд підкреслив, що право на апеляційне оскарження не є абсолютним і може бути обмежене строками, встановленими законом. Суд зазначив, що пропуск річного строку на оскарження є безумовною підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження, за винятком випадків, коли особа не була повідомлена про розгляд справи або пропустила строк через обставини непереборної сили, чого в даному випадку не було встановлено. Суд касаційної інстанції підкреслив, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №1313/665/2012 від 09/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення:
1. Предметом спору є оскарження Львівською міською радою ухвали суду першої інстанції про затвердження мирової угоди у цивільній справі, мотивуючи це порушенням прав територіальної громади.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін ухвалу апеляційного суду, яким було відмовлено у відкритті апеляційного провадження за скаргою Львівської міської ради, виходячи з наступних аргументів:
* Міська рада пропустила строк на апеляційне оскарження, який відповідно до ЦПК України 2004 року становить 5 днів з дня отримання копії ухвали, а не 15 днів, як передбачено чинним ЦПК України.
* Міська рада не надала доказів поважності причин пропуску строку, оскільки була обізнана про існування судового рішення ще з 2014 року, але не вживала активних дій для його оскарження.
* Поновлення строку на оскарження в даному випадку порушить принцип правової визначеності та остаточності судових рішень (res judicata), оскільки рішення суду першої інстанції вже набрало законної сили і тривалий час не оскаржувалось.
* Суд касаційної інстанції також врахував практику Європейського суду з прав людини, який наголошує на важливості дотримання процесуальних строків та обґрунтованості їх поновлення.
* Дії міської ради щодо отримання копії ухвали незадовго до подання апеляційної скарги були розцінені як такі, що мають на меті створення формальних підстав для поновлення строку.
3. Суд вирішив касаційну скаргу Львівської міської ради залишити без задоволення, а ухвалу Львівського апеляційного суду – без змін.
Справа №643/11256/20 від 09/04/2025
Доброго дня! Звісно, я проаналізую це судове рішення.
1. Предметом спору є стягнення витрат на правничу допомогу, понесених позивачем у зв’язку з розглядом справи у Верховному Суді.
2. У даному випадку, суд касаційної інстанції розглядав заяву про стягнення витрат на правничу допомогу. Суд зазначив, що для відшкодування таких витрат сторона повинна надати докази їх понесення до закінчення судових дебатів або протягом п’яти днів після ухвалення рішення, за умови попередньої заяви про це. Оскільки сторона пропустила строк подання доказів, суд розглянув клопотання про поновлення цього строку, враховуючи, що сторона повідомила про наявність витрат і мала намір подати підтверджуючі документи пізніше. Суд визнав причини пропуску строку поважними та поновив його. Далі, суд дослідив надані докази щодо витрат на правничу допомогу, а саме договір, додаткову угоду та акт приймання-передачі послуг. Враховуючи обсяг наданих послуг, складність справи та критерії співмірності, суд визнав вимоги про відшкодування витрат обґрунтованими.
3. Верховний Суд постановив задовольнити заяву про стягнення витрат на правничу допомогу та стягнути з відповідачів на користь позивача 15 000 грн.
Справа №824/81/24 від 10/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:
1. Предметом спору є заява компанії Vector Avia Hava Araclari Makine Sanayi ve Ticaret Limited Sirketi про скасування рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України (МКАС при ТПП України) щодо стягнення з неї на користь Міністерства оборони України (МОУ) пені та штрафу за прострочення поставки товару.
2. Суд, відмовляючи у задоволенні заяви про скасування рішення МКАС при ТПП України, виходив з того, що між сторонами була укладена арбітражна угода, яка містилася в договорі поставки, і передбачала передачу спорів на вирішення до МКАС при ТПП України. Суд зазначив, що компанія брала участь у переговорах та виконанні договору, а також не заперечувала юрисдикцію МКАС при ТПП України під час арбітражного розгляду. Суд також врахував, що умови договору були виконані обома сторонами, що свідчить про його укладеність, незалежно від наявності підписів на кожному примірнику. Суд підкреслив, що посилання сторін на договір поставки та арбітражне застереження в обміні позовними документами також підтверджує наявність арбітражної угоди. Суд вказав, що компанія не зверталася до МКАС при ТПП України із заявою про відсутність у нього компетенції, що свідчить про визнання юрисдикції арбітражного суду. Суд також послався на практику ЮНСІТРАЛ та положення Закону України “Про міжнародний комерційний арбітраж”, які допускають укладення арбітражної угоди шляхом обміну позовними документами, якщо одна сторона стверджує про наявність угоди, а інша проти цього не заперечує.
3. Суд залишив апеляційну скаргу Vector Avia Hava Araclari Makine Sanayi ve Ticaret Limited Sirketi без задоволення, а ухвалу Київського апеляційного суду – без змін.
Справа №285/6103/21 від 09/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.
1. Предметом спору у цій справі є встановлення факту батьківства померлої особи щодо дитини, народженої поза шлюбом.
2. Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, задовольнив позов, встановивши факт батьківства на підставі висновку експерта ДНК, який підтвердив з високою ймовірністю (99,9999992411615 %), що померлий є біологічним батьком дитини, що відповідає інтересам дитини. Суди врахували, що відповідачі не надали належних доказів, які б спростовували генетичну спорідненість. Водночас, суди попередніх інстанцій помилково зобов’язали відділ ДРАЦС внести зміни до актового запису про народження, оскільки ДРАЦС був залучений до справи як третя особа, а не як відповідач, і позивач не заявляв до нього окремих вимог. Верховний Суд підкреслив, що позовні вимоги можуть бути звернені лише до відповідачів, а не до третіх осіб, і що суд не може виходити за межі заявлених позивачем вимог.
3. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу, змінивши рішення суду першої інстанції в частині внесення змін до актового запису про народження дитини, вказавши, що зміни мають бути внесені безпосередньо у відповідний актовий запис, але виключивши зобов’язання відділу ДРАЦС як третьої особи.
Справа №200/315/22 від 15/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви просили:
1. Предметом спору є оскарження розпорядження Донецької обласної військово-цивільної адміністрації щодо надання земельної ділянки у постійне користування Державній установі, оскільки позивач вважає, що має пріоритетне право на цю ділянку для видобування корисних копалин.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду, зазначивши, що на момент видачі оскаржуваного розпорядження Донецькою ОВА, ТОВ “Азов-Мінералтехніка” ще не мало статусу користувача надр, оскільки спеціальний дозвіл на користування надрами було отримано пізніше. Суд також наголосив, що стаття 18-1 Кодексу України про надра, на яку посилався позивач, регулює особливості розпорядження земельними ділянками лише у випадках надання надр у користування за результатами аукціону або конкурсу, а не в позааукціонному порядку, як у випадку ТОВ “Азов-Мінералтехніка”. Суд вказав, що чинне законодавство передбачає механізм примусового вилучення земельних ділянок державної або комунальної власності з постійного користування для цілей видобування корисних копалин загальнодержавного значення, але для цього необхідно дотриматись певної процедури, передбаченої Земельним кодексом України. Суд також зазначив, що правовий статус особи, яка вже отримала погодження на користування надрами, але ще не отримала спеціальний дозвіл, не прирівнюється до статусу користувача надр.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ТОВ “Азов-Мінералтехніка” без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №175/1874/15-ц від 14/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:
1. Предметом спору є встановлення факту проживання однією сім’єю без реєстрації шлюбу між позивачем та померлим, визнання права власності на майно, набуте за час спільного проживання, та визнання права на спадкування.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки позивач не надав достатніх доказів спільного проживання з померлим як сім’я, ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов’язків. Суд врахував, що позивач у певний період часу перебувала в зареєстрованому шлюбі з іншою особою, що виключає можливість встановлення факту проживання однією сім’єю з померлим у цей період. Суд також взяв до уваги попереднє судове рішення, яким було встановлено, що померлий проживав один і не перебував у шлюбних або сімейних відносинах. Суд зазначив, що для визнання майна спільною сумісною власністю осіб, які проживають однією сім’єю без шлюбу, необхідно встановити факт неперебування цих осіб в іншому шлюбі. Оскільки позивач не довела факт проживання однією сім’єю зі спадкодавцем, суд відмовив у визнанні права на спадкування.
3. Суд касаційної інстанції залишив рішення судів попередніх інстанцій без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
Справа №947/27148/21 від 09/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:
1. Предметом спору є визнання незаконними рішень державних реєстраторів щодо реєстрації права власності на квартиру, яка була реконструйована без належних дозволів, та зобов’язання власників повернути приміщення до попереднього стану.
2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення апеляційного суду, керувався такими аргументами:
* Вимога про скасування рішень державного реєстратора є неналежним способом захисту, оскільки права власника земельної ділянки порушуються фактом самочинного будівництва, а не реєстрацією права власності на нього.
* Державні реєстратори не є належними відповідачами у спорах про скасування реєстраційних дій, оскільки належним відповідачем є особа, щодо якої ці дії були вчинені.
* Вже є рішення суду, яке набрало законної сили, у спорі між тими ж сторонами і з тих самих підстав щодо зобов’язання привести приміщення до попереднього стану, тому провадження у цій частині підлягає закриттю.
* Апеляційний суд не врахував, що належним способом захисту у випадку самочинного будівництва є правовий механізм, передбачений статтею 376 ЦК України, а не скасування рішень державних реєстраторів.
* Суд врахував висновки Великої Палати Верховного Суду щодо застосування статті 376 ЦК України та належних способів захисту у справах про самочинне будівництво.
* Суд зазначив, що рішення суду першої інстанції також підлягає скасуванню, оскільки суд відмовив у позові з неправильних правових підстав.
3. Суд касаційної інстанції скасував рішення апеляційного суду та частково рішення суду першої інстанції, відмовив у задоволенні позовних вимог про визнання незаконними рішень державних реєстраторів та закрив провадження у частині позовних вимог про зобов’язання відновити приміщення до попереднього стану.
Справа №758/12178/23 від 09/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:
1. Предметом спору є визначення порядку участі батька у вихованні дитини та усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, які, на думку батька, чинить мати.
2. Суд першої інстанції частково задовольнив позов, визначивши порядок зустрічей батька з дитиною в присутності матері, враховуючи вік дитини, її стан здоров’я та потреби. Апеляційний суд змінив це рішення, дозволивши зустрічі без присутності матері, мотивуючи це напруженими відносинами між батьками, які негативно впливають на дитину. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду, вказавши, що апеляційний суд не врахував докази про поведінку батька, зокрема факти домашнього насильства та самовільну зміну місця проживання дитини, що викликає обґрунтовані побоювання щодо безпеки дитини наодинці з батьком. Верховний Суд підкреслив, що в таких справах потрібно враховувати всю сукупність обставин, а інтереси дитини мають бути пріоритетними. Суд також зазначив, що рішення суду першої інстанції було більш обґрунтованим, оскільки воно враховувало всі важливі обставини справи та було спрямоване на захист найкращих інтересів дитини.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції, яке передбачає зустрічі батька з дитиною в присутності матері.
Справа №759/6513/21 від 09/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви просили:
1. Предметом спору у цій справі є захист честі, гідності та ділової репутації позивача, яка вважала недостовірною інформацію, поширену про неї відповідачами в інтернеті та соціальних мережах.
2. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, керувався тим, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права, розглянувши справу в порядку спрощеного провадження без виклику сторін, хоча справа потребувала повного розгляду з урахуванням її складності та суспільного інтересу. Відмовляючи в позові до одного з відповідачів, фізичної особи, апеляційний суд зазначив, що позивачем не було надано достатніх доказів того, що саме ця особа є автором та розповсюджувачем спірної інформації в соціальній мережі Facebook. Щодо інших відповідачів, апеляційний суд погодився з тим, що поширена інформація містить негативні твердження про позивача, які не є оціночними судженнями, а подаються як факти, що порушують її немайнові права. Суд касаційної інстанції погодився з цими висновками, підкресливши, що позивач не надав достатніх доказів для підтвердження авторства спірної публікації відповідачем у Facebook, і що апеляційний суд правомірно врахував усі обставини справи.
3. Верховний Суд залишив касаційні скарги без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №520/9996/19 від 15/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.
1. Предметом спору є усунення перешкод у користуванні квартирою, а саме відновлення підключення до централізованої мережі водовідведення (каналізації).
2. Суд задовольнив позов, оскільки встановив, що відповідач самовільно відключив квартиру позивача від каналізації, порушивши її право користування спільним майном багатоквартирного будинку. Суд врахував, що будинок, в якому знаходяться квартири сторін, є багатоквартирним, а каналізаційна мережа є спільним майном всіх власників квартир. Відповідач не надав доказів, що мав згоду позивача на відключення, і не спростував факт самовільного відключення. Суд також відхилив аргументи відповідача про те, що позивач може самостійно підключитися до іншої каналізаційної труби, оскільки до незаконних дій відповідача квартира позивача вже була підключена до існуючої мережі. Суд не взяв до уваги відсутність у відповідача ліцензії на проведення будівельних робіт, оскільки саме він самовільно здійснив відключення.
3. Суд вирішив зобов’язати відповідача відновити підключення квартири позивача до централізованої мережі водовідведення (каналізації) шляхом відновлення трійника, за допомогою якого відбувалося підключення до системи.
Справа №420/10807/24 від 15/04/2025
Доброго дня! З радістю допоможу вам розібратися в цьому судовому рішенні.
1. Предметом спору є оскарження рішень Пенсійного фонду про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах та зобов’язання призначити таку пенсію.
2. У цій справі, суди першої та апеляційної інстанцій вирішили повернути позовну заяву позивачу, вважаючи, що він пропустив шестимісячний строк звернення до суду, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, і не навів поважних причин для поновлення цього строку. Суди зазначили, що звернення позивача до органів Пенсійного фонду не є обставиною, яка об’єктивно унеможливлювала звернення до суду в межах встановленого строку. Верховний Суд не погодився з такими висновками, вказавши, що суди не врахували, що спір стосується триваючого правопорушення, оскільки позивач оскаржує відмову у призначенні пенсії, яка виплачується щомісячно. Також, Верховний Суд наголосив, що суди не надали належної оцінки доводам позивача про причини пропуску строку, зокрема, його зверненням до Пенсійного фонду за інформацією щодо підстав відмови у призначенні пенсії. Судді підкреслили, що строки звернення до суду не повинні використовуватися для відмови у захисті порушеного права, особливо коли йдеться про соціальні виплати, які є важливим джерелом існування.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій і направив справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Справа №759/16487/21 від 09/04/2025
Звісно, ось аналіз судового рішення, як ви і просили:
1. Предметом спору є стягнення пені з банку за несвоєчасне надання кредиту згідно з кредитним договором та договором про відкриття відновлювальної кредитної лінії.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, мотивуючи це тим, що зобов’язання банку з видачі кредиту має специфічну юридичну природу, і неможливо примусити банк видати кредит в натурі. Належним способом захисту в такому випадку є вимога про відшкодування збитків, а не нарахування пені на підставі Закону України «Про захист прав споживачів». Суд також зазначив, що вибір неналежного способу захисту є самостійною підставою для відмови в позові. Додатково, суд вказав, що висновки судів не суперечать попереднім рішенням Верховного Суду, на які посилався позивач.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №240/10582/19 від 15/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.
1. Предметом спору у цій справі є оскарження припису Державної служби геології та надр України (Держгеонадра) та бездіяльності щодо поновлення дії спеціального дозволу на користування надрами, виданого Приватному акціонерному товариству “Корнинський кар`єр “Леопард”.
2. Суд, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що Держгеонадра не довели правомірність винесеного припису, оскільки “Корнинський кар`єр “Леопард” використовує земельну ділянку на законних підставах, маючи поновлений договір оренди, хоч і без укладення додаткової угоди. Також, компанія отримала погодження на коригування робочого проєкту розробки родовища. Суд зазначив, що не було підстав для невиконання припису щодо проведення повторної державної експертизи запасів, оскільки не відбулося значних змін у обсягах запасів корисних копалин, які б вимагали такої експертизи. Враховуючи відсутність порушень з боку компанії, суд дійшов висновку, що Держгеонадра зобов’язані поновити дію спеціального дозволу на користування надрами. Суд наголосив, що Держгеонадра, як суб’єкт владних повноважень, не довели правомірність своїх дій, а тому позовні вимоги є обґрунтованими.
3. Суд вирішив залишити касаційну скаргу Держгеонадра без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін, підтвердивши законність вимог “Корнинський кар`єр “Леопард”.
Справа №756/11137/21 від 09/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:
Предметом спору у цій справі є визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину та визнання права власності на частку у квартирі між спадкоємцями.
Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення попередніх судів, вказав, що суди не врахували різницю між способами захисту спадкових прав, а саме визнанням свідоцтва про право на спадщину недійсним та внесенням змін до нього. Суд наголосив, що визнання свідоцтва недійсним можливе лише за наявності вад, які існували на момент його видачі, наприклад, відсутність у особи права на спадкування. Натомість, внесення змін до свідоцтва можливе за наявності обставин, які виникли після його видачі, наприклад, виявлення інших спадкоємців. Оскільки позивач за зустрічним позовом не заявляв вимог про внесення змін до свідоцтва, а вимога про визнання свідоцтва недійсним була необґрунтованою, суди попередніх інстанцій обрали неналежний спосіб захисту. Також, касаційний суд вказав на помилковість скасування апеляційним судом додаткового рішення суду першої інстанції про відмову у стягненні витрат на правничу допомогу, оскільки сторона не обґрунтувала поважність причин неподання доказів про ці витрати до закінчення судових дебатів.
Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій в частині задоволення зустрічного позову та відмовив у його задоволенні, а також скасував постанову апеляційного суду в частині скасування додаткового рішення суду першої інстанції.
Справа №629/3692/23 від 04/04/2025
Доброго дня! Звісно, я проаналізував це судове рішення.
1. Предметом спору у цій справі було позбавлення батьківських прав батька дитини, яка має інвалідність.
2. Суд відмовив у задоволенні позову про позбавлення батьківських прав, оскільки позивачка не надала достатніх доказів винної поведінки батька, свідомого нехтування ним своїми обов’язками щодо виховання дитини, а також не довела, що зміна поведінки батька у кращу сторону є неможливою. Суд врахував, що батько сплачує аліменти, цікавиться життям дитини та заперечує проти позбавлення його батьківських прав, що свідчить про його інтерес до дитини. Суд також зазначив, що особисті непорозуміння між батьками не є підставою для позбавлення батьківських прав, а забезпечення найкращих інтересів дитини має бути першочерговим. Апеляційний суд, залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, попередив батька про необхідність змінити ставлення до виховання дочки та поклав на орган опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов’язків. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, зазначивши, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який застосовується лише у випадках, коли змінити поведінку батьків неможливо.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №761/42005/23 від 14/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:
Предметом спору є стягнення з Комунального підприємства «Фармація» на користь позивача збитків у формі упущеної вигоди, які виникли через неможливість використання власних нежитлових приміщень для отримання доходу від оренди.
Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки позивач не довів наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, необхідних для стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди. Зокрема, позивач не надав достатніх доказів, що підтверджують реальну можливість отримання доходу від оренди саме в заявленому розмірі, а також не довів, що саме дії відповідача були єдиною перешкодою для отримання цього доходу. Суд зазначив, що наданий позивачем звіт про оцінку ринкової вартості права вимоги відшкодування збитків не був належним доказом, оскільки не враховував технічний стан приміщення, необхідність проведення ремонтних робіт та наявність інших обтяжень. Крім того, суди встановили, що сума упущеної вигоди, розрахована позивачем, значно перевищувала запропоновану ним же суму орендної плати. Суд також врахував, що позивач не пред’являв до примусового виконання рішення суду, яким відповідача було зобов’язано звільнити приміщення.
Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №761/35482/18 від 09/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:
Предметом спору у цій справі є визнання права власності на нежитлові приміщення та їх витребування з чужого незаконного володіння.
Суд касаційної інстанції не погодився з рішенням апеляційного суду, який передав справу на розгляд до Господарського суду, мотивуючи це тим, що однією зі сторін спору є ТОВ «Екобуд», щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство. Верховний Суд підкреслив, що позивач звернувся з вимогами про визнання права власності та витребування майна до фізичних осіб, які є фактичними власниками майна, а вимога про визнання недійсним інвестиційного контракту стосується відносин між цими особами та ТОВ «Екобуд». Суд зазначив, що задоволення цих вимог жодним чином не вплине на ліквідаційну масу ТОВ «Екобуд». Також, Верховний Суд нагадав про правову позицію, згідно з якою власник може витребувати своє майно від останнього набувача, незалежно від кількості попередніх перепродажів, і для цього не обов’язково оскаржувати попередні правочини.
Рішення апеляційного суду скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №527/1529/20 від 27/03/2025
Доброго дня! Звісно, я проаналізую це судове рішення.
1. Предметом спору є правомірність надання у приватну власність земельних ділянок, які входять до території родовища корисних копалин, на яке позивач має спеціальний дозвіл.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення апеляційного суду, оскільки апеляційний суд не повідомив відповідача ОСОБУ_3 належним чином про дату, час і місце судового засідання, що є порушенням процесуальних прав відповідача та принципу відкритості судового процесу. Суд касаційної інстанції зазначив, що обов’язок суду повідомити учасників справи про місце, дату і час судового засідання є реалізацією однієї з основних засад цивільного судочинства. Неналежне виконання судом цього обов’язку призводить до порушення не лише права учасника справи бути повідомленим, але й основних засад цивільного судочинства. Суд відхилив доводи позивача про належне повідомлення відповідача через електронний суд, оскільки матеріали справи не містили підтвердження отримання відповідачем судової повістки. Також суд відхилив доводи про повідомлення представника відповідача, оскільки в матеріалах справи відсутні повноваження цього представника представляти інтереси відповідача в суді апеляційної інстанції.
3. Суд касаційної інстанції скасував постанову апеляційного суду в частині задоволених позовних вимог до ОСОБИ_3 та передав справу в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №260/1008/24 від 14/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.
1. Предметом спору є оскарження рішення НКРЕКП про накладення штрафу на АТ «Закарпатгаз» за порушення ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного газу.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що суди попередніх інстанцій не повною мірою дослідили обставини справи, зокрема, не з’ясували, чи дійсно були порушення з боку АТ «Закарпатгаз», за які було накладено штраф, і чи був розмір штрафу пропорційним виявленим порушенням. Суд зазначив, що включення АТ «Закарпатгаз» до Реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, свідчить про визнання державою неможливості здійснення компанією розрахунків за надані послуги транспортування газу, що робить безпідставним нарахування штрафів за цим фактом. Крім того, суд підкреслив, що необхідно розмежовувати відповідальність за порушення у сферах транспортування та розподілу природного газу. Також, суд наголосив, що розмір штрафу має бути обґрунтованим та пропорційним тяжкості порушення, а суди повинні перевіряти відповідність розміру санкції цим принципам.
3. Суд вирішив скасувати рішення судів попередніх інстанцій і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції для повного та всебічного з’ясування обставин справи.
Справа №727/9784/23 від 09/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз цього судового рішення:
1. Предметом спору є правомірність оголошення догани директору ліцею за неналежну організацію безпечного освітнього середовища та порушення порядку розслідування нещасного випадку з учнем.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, що директор ліцею порушила порядок розслідування нещасного випадку, а саме: включила до складу комісії особу без необхідної підготовки з охорони праці, обмежила строки розслідування, неправильно визначила нормативний акт для проведення розслідування та не забезпечила належне складання акту про нещасний випадок. Суд зазначив, що організація безпечного освітнього середовища є прямим обов’язком керівника закладу, і неналежне виконання цього обов’язку є підставою для дисциплінарної відповідальності. Суд також підкреслив, що наказ про оголошення догани містить посилання на конкретні порушення та нормативні акти, що спростовує твердження позивача про відсутність правових підстав для дисциплінарного стягнення. Суд врахував, що директор, затверджуючи акт розслідування нещасного випадку, не звернула уваги на численні порушення, допущені комісією при його складанні, що свідчить про її неналежне виконання обов’язків. Суд касаційної інстанції підкреслив, що встановлення обставин справи та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій, і він не має повноважень втручатися в цю оцінку.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу директора ліцею без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №376/1072/20 від 09/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:
Предмет спору: Позивачка просила визнати припиненим договір іпотеки, посилаючись на пропуск кредитором строку позовної давності та визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Аргументи суду: Апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції, вказавши, що на момент звернення позивачки до суду та ухвалення рішення судом першої інстанції, право вимоги за договором іпотеки вже належало ТОВ «ФК «ФГІ», а не банку, до якого було пред’явлено позов. Таким чином, позов було пред’явлено до неналежного відповідача. Суд також зазначив, що сплив позовної давності за основною вимогою не припиняє зобов’язання за кредитним договором і не є підставою для припинення іпотеки. Верховний Суд підтримав позицію апеляційного суду щодо неналежного відповідача, але змінив мотивувальну частину рішення, вказавши, що пред’явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в позові, і суду не потрібно було додатково аналізувати обґрунтованість позовних вимог.
Рішення суду: Касаційну скаргу задоволено частково, постанову апеляційного суду змінено в частині мотивів відмови у позові, залишивши в силі рішення про відмову в позові через пред’явлення його до неналежного відповідача.
Справа №305/2221/21 від 09/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:
Предметом спору у цій справі було встановлення факту постійного непроживання спадкоємця разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання особи такою, що не прийняла спадщину.
Суд касаційної інстанції зазначив, що позивачка звернулася до суду, щоб довести своє право на спадкування після смерті батька, вважаючи себе єдиним спадкоємцем, який прийняв спадщину. Суд підкреслив, що існують перешкоди в оформленні спадкових прав у нотаріальному порядку, що свідчить про порушення прав позивачки. Проте, суд вказав, що обраний позивачкою спосіб захисту (встановлення факту непроживання та неприйняття спадщини) не є належним, оскільки ефективним способом захисту було б визнання права власності на спадкове майно, але таких вимог позивачка не заявляла. Суд також зазначив, що факти, які позивачка просить встановити, підлягають встановленню при розгляді позову про визнання права власності на спадщину. Таким чином, суд апеляційної інстанції помилився з мотивами відмови у задоволенні позову, хоча і дійшов правильного висновку про відмову в позові.
Суд касаційної інстанції постановив змінити постанову апеляційного суду, виклавши її мотивувальну частину у новій редакції, але залишив без змін рішення суду першої інстанції та резолютивну частину постанови апеляційного суду.
Справа №369/10947/19 від 14/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви просили:
1. Предметом спору у цій справі є поділ будинковолодіння, що перебуває у спільній частковій власності між двома співвласниками, та припинення цієї спільної власності.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду, який частково задовольнив позов однієї зі співвласниць, виділивши їй в натурі частину будинку з відхиленням від ідеальної частки, але з присудженням грошової компенсації. Суд врахував висновок судової будівельно-технічної експертизи, який запропонував варіанти поділу будинку з урахуванням технічної можливості виділення кожному співвласнику відокремленої частини з окремим виходом. При цьому, суд зазначив, що інша співвласниця не заперечувала проти запропонованого варіанту поділу, а її вимоги про визнання за нею права власності на земельні ділянки та будинок в цілому, а за іншою співвласницею – на квартиру в цілому, не відповідають положенням законодавства про виділ частки з майна, що є у спільній частковій власності. Також, суд касаційної інстанції підкреслив, що висновки апеляційного суду не суперечать правовим позиціям Верховного Суду, викладеним у постановах, на які посилалася скаржниця.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №463/7385/23 від 09/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.
1. Предметом спору є усунення перешкод у користуванні житловим будинком та виселення третіх осіб, які проживають у будинку за згодою одного із співвласників.
2. Суд відмовив у задоволенні позову про усунення перешкод у користуванні житловим будинком та виселення, виходячи з того, що позивач та інший співвласник мають чітко визначені частини будинку у власності, і другий співвласник має право надавати свою частину у користування іншим особам. Суд врахував, що порядок користування будинком був визначений ще у 1984 році, і цей порядок є обов’язковим для всіх співвласників та їх правонаступників. Суд зазначив, що відсутні докази того, що відповідачі чинять перешкоди позивачу у користуванні її власною частиною будинку. Також, суд підкреслив, що первинне значення у врегулюванні відносин між співвласниками має домовленість, і рішення суду не може підмінити собою їх домовленість. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, вказавши, що вони дійшли обґрунтованого висновку про відсутність порушеного права позивача.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №758/521/17 від 14/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:
1. Предметом спору є визнання недійсним кредитного договору в частині відсоткової ставки та порядку сплати відсотків, укладеного між фізичною особою та банком.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки позивачем не було доведено факту укладення кредитного договору під впливом обману з боку банку. Суд зазначив, що позивач не надав доказів того, що банк навмисно ввів його в оману щодо обставин, які мають істотне значення для укладення договору, зокрема, щодо можливості отримання часткової компенсації відсоткової ставки від Державного фонду сприяння молодіжному будівництву. Суд також врахував, що позивач не уклав договір про надання часткової компенсації з Державним фондом сприяння молодіжному будівництву, що було необхідною умовою для отримання такої компенсації. Крім того, суд підкреслив, що позивач підписав кредитний договір, не висловлюючи зауважень щодо його умов, що свідчить про його вільне волевиявлення. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №336/1859/20 від 02/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:
1. Предметом спору є виселення відповідачів з будинку, який належить банку на підставі договору іпотеки, укладеного через невиконання кредитного договору.
2. Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, відмовив у задоволенні позовних вимог, мотивуючи це тим, що житло, яке банк пропонував для переселення, не відповідає вимогам до житла, а також було запропоноване іншим особам в іншій справі. Верховний Суд не погодився з такими висновками, вказавши, що апеляційний суд не надав належної оцінки доводам банку про те, що відповідачі гарантували, що спірний будинок не є їхнім єдиним житлом, і не встановив, чи дійсно це так. Суд також не врахував положення ст. 109 Житлового кодексу України, яка регулює питання виселення з наданням іншого житла, та не дослідив, чи є у відповідачів інше житло, придатне для проживання. Верховний Суд підкреслив, що суди повинні дотримуватися справедливого балансу між правами власника майна та правами осіб, які підлягають виселенню, а також враховувати практику Європейського суду з прав людини щодо захисту права на житло.
3. Суд вирішив касаційну скаргу банку задовольнити частково, скасувати постанову апеляційного суду та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №712/162/23 від 09/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:
1. Предметом спору є встановлення факту проживання однією сім’єю жінки та чоловіка без шлюбу для отримання грошових виплат у зв’язку зі зникненням чоловіка безвісти під час воєнних дій.
2. Суд апеляційної інстанції скасував рішення суду першої інстанції, яким було задоволено заяву про встановлення факту проживання однією сім’єю, мотивуючи це тим, що встановлення цього факту пов’язане зі спором про право. Спір виник між заявницею та матір’ю зниклого безвісти, яка раніше отримувала грошове забезпечення за сина і заперечує факт їхнього спільного проживання однією сім’єю. Суд зазначив, що у випадку наявності спору про право, справа має розглядатися в порядку позовного провадження, а не окремого. Суд касаційної інстанції погодився з цим висновком, підкресливши, що наявність спору між сторонами робить неможливим встановлення факту в порядку окремого провадження. Також, суд касаційної інстанції зазначив, що апеляційний суд правильно врахував, що матір зниклого безвісти не була залучена до участі у справі в суді першої інстанції, і рішення суду впливає на її права та обов’язки.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №761/30044/20 від 04/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:
1. Предметом спору у цій справі є витребування квартири з чужого незаконного володіння на користь законного спадкоємця.
2. Суд задовольнив позов про витребування майна, оскільки квартира вибула з володіння законного власника (а згодом його спадкоємця) поза його волею, що є підставою для віндикації навіть у добросовісного набувача. Суд врахував, що власник активно захищав свої права в попередніх судових процесах, і це є поважною причиною пропуску позовної давності. Також, суд зазначив, що невиконання державним виконавцем ухвали про арешт майна унеможливило внесення відомостей про обтяження до реєстру, що не може ставитись у провину власнику. Суд наголосив, що добросовісний набувач не звільняється від ризиків, пов’язаних з вибором недобросовісного контрагента, і має право вимагати відшкодування збитків від нього. Суд вказав, що захист права власності законного володільця, який не виявляв волі на відчуження майна, є пріоритетнішим, ніж захист інтересів добросовісного набувача в даній ситуації.
3. Суд касаційної інстанції залишив рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, підтвердивши правомірність витребування майна з чужого незаконного володіння.
Справа №320/15506/23 від 15/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз цього судового рішення:
Предметом спору у цій справі є відмова військового комісаріату скласти та подати до Пенсійного фонду оновлені довідки про розмір грошового забезпечення позивача для перерахунку пенсії.
Суд касаційної інстанції, розглядаючи справу, зазначив, що перерахунок пенсій військовослужбовцям має здійснюватися у разі зміни розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення, але за умови, що такі зміни відбулися на підставі рішення Кабінету Міністрів України. Суд підкреслив, що зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 1 січня 2023 року є підставою для перерахунку пенсії, оскільки це впливає на розмір посадового окладу та окладу за військовим званням. Водночас, суд не визнав окреме доручення Міністра оборони України підставою для перерахунку пенсії, оскільки це є відомчий акт, який не встановлює нові види грошового забезпечення на рівні Уряду. Суд також послався на попередню практику Великої Палати Верховного Суду, яка вказує на те, що накази Міністра оборони не є підставою для перерахунку пенсій колишніх військовослужбовців.
Суд частково задовольнив позов, визнавши протиправною відмову у видачі довідки про грошове забезпечення станом на 1 січня 2023 року, але відмовив у задоволенні вимог щодо врахування доручення Міністра оборони від 1 лютого 2023 року.
Справа №753/9984/23-ц від 09/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.
1. Предметом спору є стягнення солідарно з двох відповідачів заборгованості у розмірі 104 536,99 доларів США на підставі угоди про реалізацію спільного проєкту.
2. Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, задовольнив позов, вважаючи, що відповідачі спільно зобов’язалися повернути кошти, отримані від позивачів для реалізації проєкту. Суди виходили з того, що угода про спільну реалізацію проєкту та розписка про отримання коштів підтверджують зобов’язання відповідачів. Також суди зазначили, що хоча угода передбачала створення юридичної особи, оскільки її не було створено, спір не є корпоративним. Верховний Суд не погодився з такими висновками. Він вказав, що суть угоди полягала у створенні товариства з обмеженою відповідальністю для спільної господарської діяльності. Оскільки спір виник між особами, які мали намір створити юридичну особу, щодо зобов’язань, що виникли до її державної реєстрації, то відносини є корпоративними. Відповідно до Господарського процесуального кодексу України, такі спори підлягають розгляду в господарських судах.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій і закрив провадження у справі, вказавши на необхідність розгляду спору в порядку господарського судочинства.
Справа №550/653/23 від 09/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:
Предметом спору є вимога фізичної особи до сільськогосподарського підприємства про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок отруєння бджіл.
Суд касаційної інстанції встановив, що суди попередніх інстанцій передчасно відмовили у задоволенні позову, оскільки не надали належної оцінки сукупності доказів, які підтверджують факт отруєння бджіл на пасіці позивача внаслідок порушення відповідачем вимог законодавства при обробці посівів пестицидами. Зокрема, суди не врахували, що відповідач не повідомив про обробку посівів, що було зафіксовано в акті про встановлення факту отруєння бджіл, а також підтверджено листами контролюючих органів та матеріалами справи про адміністративне правопорушення, за яким головного агронома підприємства було притягнуто до відповідальності. Суд також зазначив, що суди не оцінили правильність розрахунків позивача щодо розміру завданих йому збитків та заперечення відповідача проти цих розрахунків. Враховуючи, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати нові обставини справи, він дійшов висновку про необхідність скасування рішення апеляційного суду та направлення справи на новий розгляд.
Суд вирішив касаційну скаргу задовольнити частково, скасував постанову апеляційного суду та передав справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №240/66/24 від 15/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.
1. Предметом спору є відмова Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію відповідно до статті 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком.
2. У цій справі, суди попередніх інстанцій відмовили позивачу, посилаючись на те, що пенсійний фонд діяв правомірно, оскільки розмір пенсії по інвалідності для чорнобильців встановлений Законом № 1584-ІХ, який вніс зміни до Закону № 796-XII. Однак, Верховний Суд не погодився з таким підходом. Він зазначив, що хоча формально держава і виконала рішення Конституційного Суду, встановивши нові розміри пенсій, ці розміри виявилися значно меншими, ніж ті, що були гарантовані попередньою редакцією закону. Верховний Суд підкреслив, що Конституція має найвищу юридичну силу, і суди повинні застосовувати її норми прямо, якщо закон суперечить Конституції. Враховуючи, що зміни до закону призвели до зменшення соціального захисту чорнобильців, Верховний Суд вирішив, що в даному випадку слід застосовувати попередню редакцію Закону № 796-XII, яка передбачала виплату пенсії у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком. **** Суд посилається на постанову від 10.12.2024 у справі № 240/1121/24, де вже було прийнято рішення про необхідність застосування попередньої редакції закону.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1, зобов’язавши Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області перерахувати та виплатити пенсію відповідно до статті 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком.
Справа №240/30495/23 від 15/04/2025
1. Предметом спору є бездіяльність військової частини щодо не включення додаткової винагороди та індексації до складу грошового забезпечення, з якого розрахована грошова допомога на оздоровлення військовослужбовця.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які відмовили у включенні додаткової винагороди, передбаченої постановою КМУ №168, до складу грошового забезпечення для розрахунку допомоги на оздоровлення, оскільки ця винагорода має тимчасовий характер і виплачується лише під час воєнного стану. Суд зазначив, що згідно з Порядком №260, винагороди (незалежно від їх виду) не включаються до розрахунку грошової допомоги на оздоровлення. Суд також врахував свою попередню практику у подібних справах, де було визначено, що додаткова винагорода за постановою КМУ №168 є саме винагородою, а не іншим видом грошового забезпечення, і тому не підлягає включенню до розрахунку допомоги на оздоровлення. Суд відхилив посилання позивача на інші рішення Верховного Суду, оскільки обставини в тих справах не були подібними до даної.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
