Справа стосується розголошення конфіденційної медичної інформації про громадянина Молдови його лікарем під час кримінального провадження, а також подальшої передачі цієї інформації державними установами без згоди особи. Європейський суд з прав людини встановив два порушення статті 8 Конвенції (право на повагу до приватного життя):
1. Лікар (B.) розкрив інформацію про захворювання заявника, що передається статевим шляхом, під час свідчень у кримінальному провадженні, незважаючи на те, що ця інформація не була запитана слідчим і не мала відношення до розслідуваного майнового злочину. Суд встановив, що вітчизняні органи влади не захистили права заявника, не надавши жодних переконливих причин, чому лікар міг законно розголосити таку чутливу медичну інформацію.
2. Міністерство охорони здоров’я передало скаргу заявника, що містила його медичну інформацію, іншим державним установам (MTA та HDCM) без його явної згоди. Суд визнав це необґрунтованим, оскільки Міністерство могло запитати інформацію про дії лікаря без зазначення діагнозу заявника.
Ключові правові принципи, встановлені в рішенні:
• Захист особистих медичних даних є фундаментальним для реалізації права на приватне життя
• Медична інформація може бути розголошена лише за явної згоди або на підставі конкретних законодавчих винятків
• При розгляді скарг про порушення медичної конфіденційності органи влади повинні надати переконливі причини, які переважають право на приватність
• Використання позасудових процедур оскарження не означає автоматичної згоди на поширення медичної інформації
• Державні установи повинні знаходити способи розгляду скарг про порушення приватності без подальшого порушення прав на приватність
