СПРАВА “РЕЗНІК ПРОТИ УКРАЇНИ”
Справа стосується обшуку, проведеного у 2013 році в домі адвоката в Україні у зв’язку з кримінальним провадженням проти його клієнта. Суд встановив порушення статей 8 та 13 Конвенції. Ключові аспекти рішення:
• Ордер на обшук був занадто широким і не містив достатнього обґрунтування для переконання, що відповідні докази будуть знайдені за місцем перебування адвоката
• Вилучення та дослідження електронних пристроїв, які потенційно містили привілейовані матеріали, здійснено без належних гарантій
• Пристрої були утримані органами влади необґрунтовано тривалий час
• Не було ефективного засобу оскарження законності ордера на обшук
Основні положення рішення включають:
• Суд підкреслив, що обшуки приміщень адвокатів вимагають особливо суворого контролю для захисту адвокатської таємниці
• Визнавши покращення в українському законодавстві порівняно з попередніми справами, Суд встановив, що серйозні недоліки у захисті професійної таємниці адвоката під час обшуків залишаються
• Суд присудив €6 000 компенсації моральної шкоди та €3 450 судових витрат першому заявникові
• Скарги інших членів сім’ї, які проживали в тій самій квартирі, були відхилені як явно необґрунтовані
Рішення підкреслює необхідність спеціальних гарантій при обшуку приміщень адвокатів, особливо щодо електронних даних, які можуть містити привілейовану інформацію. Також наголошується на важливості наявності ефективних засобів оскарження ордерів на обшук, що впливають на адвокатів.
СПРАВА СУРЕНА АНТОНЯНА ПРОТИ ВІРМЕНІЇ
Рішення стосується справи Сурена Антоняна проти Вірменії щодо звільнення судді за результатами дисциплінарного провадження перед Вищою судовою радою (ВСР). Суд розглянув три основні аспекти:
• Чи задовольняла ВСР вимоги незалежного трибуналу згідно зі статтею 6 § 1 Конвенції
• Чи було заявнику відмовлено в доступі до суду через неможливість оскарження рішень ВСР
• Чи була ВСР упередженою через стосунки її Голови з Міністром юстиції, який ініціював дисциплінарне провадження
Ключові висновки Суду:
• ВСР кваліфікована як незалежний трибунал, незважаючи на деякі недоліки процесу призначення позасудових членів
• Заявнику не було відмовлено в доступі до суду, оскільки сама ВСР кваліфікується як трибунал за статтею 6
• Мало місце порушення щодо неупередженості через тісні особисті та ділові стосунки між Головою ВСР та Міністром юстиції, який ініціював провадження
Найбільш значущі аспекти рішення:
• Підтвердження, що судова рада може кваліфікуватися як трибунал за статтею 6, навіть якщо не є частиною звичайної судової системи
• Прийнятним є рівне представництво судових та позасудових членів у судовій раді
• Тісні особисті/ділові стосунки між членами дисциплінарного органу та особами, які висувають звинувачення, мають бути розкриті та розглянуті
• Суд присудив 3 600 євро немайнової шкоди та вказав, що поновлення провадження буде належним відшкодуванням
СПРАВА “ДI ҐАБРІЄЛЕ ТА ІНШІ ПРОТИ ІТАЛІЇ”
Справа стосується позбавлення земельної ділянки, що належала трьом громадянам Італії в муніципалітеті Фраттамаджоре, де органи влади не забезпечили остаточної компенсації за експропріацію протягом тривалого періоду. Європейський суд з прав людини встановив порушення статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції, оскільки через 37 років після окупації їхньої землі заявники не отримали остаточного визначення належної їм компенсації. Суд підкреслив, що вилучення майна без сплати суми, розумно пов’язаної з його вартістю, становить непропорційне втручання в права власності.
Ключові положення рішення включають:
– Суд присудив заявникам спільно 2 907 419 євро за майнову шкоду на основі експертних оцінок компенсації за експропріацію та попередню окупацію
– Додатково присуджено 5 000 євро за немайнову шкоду та 10 000 євро судових витрат
– Суд відхилив аргумент уряду про можливе подвоєння платежів, зазначивши, що національні суди можуть враховувати вже сплачені суми
– Суд визнав непотрібним розглядати інші скарги щодо законодавчого втручання та процесуального формалізму, оскільки вже розглянув основні правові питання
Рішення встановлює, що надмірні затримки у визначенні та сплаті компенсації за експропрійовану власність, поєднані з наказами про повернення раніше отриманої компенсації, становлять порушення права власності за Конвенцією, навіть якщо існують формальні накази про експропріацію.
СПРАВА “СВЕРДЛОВА ТА ШЕВЧЕНКО ПРОТИ УКРАЇНИ”
Справа стосується спору щодо організації маршу за права ЛГБТІ в Києві у 2013 році. Європейський суд з прав людини встановив порушення статті 11 (свобода зібрань) та статті 13 (право на ефективний засіб правового захисту) Конвенції. Суд визначив, що заборона демонстрацій у центрі Києва, яка змусила організаторів змінити місце проведення, становила втручання в права заявників згідно зі статтею 11. Суд встановив, що правові положення, використані українськими судами (стаття 39 Конституції та стаття 182 Кодексу адміністративного судочинства), не відповідають вимогам Конвенції щодо якості закону та не є достатніми підставами для обмеження свободи зібрань.
Ключові положення рішення включають:
– Суд відхилив аргумент уряду про те, що оскільки марш все ще відбувся (в іншому місці), то немає порушення прав. Суд зазначив, що зміна місця означала, що мітинг не міг отримати належний поліцейський захист від можливих опонентів.
– Суд не виявив дискримінаційних мотивів у рішенні суду про заборону всіх публічних заходів у центрі міста, оскільки це однаково впливало на про- та анти-ЛГБТІ демонстрації.
– Суд встановив, що Україна порушила статтю 13, оскільки заявники не мали ефективних засобів оскарження заборони до запланованої дати заходу.
– Суд присудив кожному заявнику €6 000 немайнової шкоди та €2 400 витрат і видатків.
СПРАВА “ФРАҐҐОПУЛОС ТА ІНШІ ПРОТИ ГРЕЦІЇ”
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) виніс рішення у справі “Фраґґопулос та інші проти Греції” щодо умов утримання в тюрмі Діавата у Салоніках. Суд встановив, що Греція порушила статтю 3 Конвенції (заборона нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження) через незадовільні умови утримання шести заявників у різні періоди між 2015 та 2017 роками. Рішення розглядає декілька ключових аспектів умов утримання, зокрема:
– Перенаселення (менше 3 кв. м особистого простору)
– Незадовільна інфраструктура (неприкритий тюремний двір, відсутність спільної кімнати)
– Неналежні умови життя (низька якість їжі, відсутність належного опалення та кондиціонування)
– Недостатнє медичне лікування, особливо щодо лікування від залежності
Суд присудив компенсацію за немайнову шкоду всім шести заявникам у розмірі від 1 400 до 6 300 євро залежно від тривалості їхнього утримання. Суми були розраховані на основі усталеної судової практики, зокрема з посиланням на справу “Муршіч проти Хорватії”. Суд відхилив вимоги заявників щодо витрат через відсутність підтверджувальної документації.
Рішення є значущим, оскільки продовжує послідовний підхід Суду до умов утримання в грецьких тюрмах, слідуючи попереднім подібним порушенням у справах, що стосуються тюрми Діавата. Суд підкреслив, що умови становили нелюдське та таке, що принижує гідність, поводження, особливо зазначивши, що жодних суттєвих покращень не відбулося, незважаючи на впровадження Закону 4322/2015 про тюремну реформу.
СПРАВА “КОПТЄЛЬОВ ТА ІНШІ ПРОТИ УКРАЇНИ”
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) виніс рішення у справі “Коптєльов та інші проти України”, яке об’єднало вісім окремих заяв щодо надмірної тривалості цивільних проваджень в Україні та відсутності ефективних засобів правового захисту від таких порушень. Суд встановив порушення статті 6 § 1 (право на справедливий суд) та статті 13 (право на ефективний засіб правового захисту) Конвенції у всіх справах. Провадження у відповідних справах тривали від 5 років 8 місяців до 11 років 2 місяців, що Суд визнав надмірними та такими, що не відповідають вимозі “розумного строку”.
Аналіз Суду ґрунтувався на усталених критеріях оцінки розумності тривалості провадження, включаючи складність справи, поведінку сторін та те, що було на кону для заявників. Дотримуючись попередньої судової практики, зокрема справи “Карнаушенко проти України”, Суд не знайшов виправдання для таких тривалих проваджень.
Ключові положення рішення включають:
– Підтвердження Судом відсутності ефективних внутрішніх засобів правового захисту в України щодо скарг на тривалість цивільних проваджень
– Присудження компенсації в розмірі від 300 до 4 200 євро кожному заявнику за немайнову шкоду
– Вимогу до України сплатити присуджені суми протягом трьох місяців, з нарахуванням відсотків у разі затримки платежу
Рішення також розглянуло додаткові скарги за статтею 3 у заяві № 11163/22, які були визнані неприйнятними. Суд дотримався послідовного підходу до подібних справ, підтверджуючи принцип, що надмірна тривалість провадження становить порушення Конвенції.
СПРАВА РАЙЧЕНКА ТА ІНШИХ ПРОТИ УКРАЇНИ
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) виніс рішення у справі Райченка та інших проти України, яке об’єднало 15 подібних заяв щодо непропорційних санкцій у митних справах. Справи стосувалися ситуацій, коли заявники не задекларували готівку, що перевищує дозволену межу в 10 000 євро при перетині українських кордонів, що призвело до конфіскації недекларованих сум та накладення грошових штрафів.
Суд встановив, що Україна порушила статтю 1 Протоколу № 1 до Конвенції (захист власності) у всіх справах. Ключовим питанням була непропорційність накладених санкцій – зокрема, поєднання повної конфіскації надлишкової готівки з додатковими штрафами. Суд визначив, що це подвійне покарання покладало надмірний тягар на заявників.
Основні положення рішення включають:
• Суд підтвердив попередню позицію, встановлену у справі Яремійчук та інших проти України, щодо непропорційності поєднаних санкцій у митних справах
• Визнаючи, що заявники мають нести відповідальність за неподання декларації, Суд вважав повну конфіскацію плюс штрафи надмірними
• Суд наказав Україні сплатити компенсацію заявникам, рівну конфіскованим сумам, плюс витрати у деяких справах
• Суми компенсацій значно різнилися між справами – від 2 060 до 90 323 євро, залежно від конфіскованих сум
Найбільш значущі аспекти для практичного застосування:
• Встановлення чіткого прецеденту щодо пропорційності митних санкцій
• Визнання того, що держави можуть накладати стягнення за митні порушення, але такі стягнення не повинні бути надмірними
• Підтвердження, що сукупне використання конфіскації та штрафів може становити порушення права власності
• Позиція Суду, що встановлення порушення не звільняє заявників від відповідальності за митні порушення
СПРАВА “ТОБІЯНСЬКИЙ ПРОТИ ПОЛЬЩІ”
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) виніс рішення у справі щодо справедливості кримінального провадження в Польщі, де заявник не зміг бути присутнім на апеляційному засіданні через госпіталізацію. Суд встановив порушення статті 6 §§ 1 та 3 (c) Конвенції (право на справедливий суд). Рішення зосереджене на трьох основних аспектах:
• Оцінка Судом шестимісячного строку подання заяви, з висновком, що рішення Верховного суду від 29 березня 2017 року є остаточним для цілей прийнятності
• Оцінка права заявника на особисту присутність на апеляційному засіданні, особливо з огляду на його госпіталізацію та відсутність правового представництва
• Неспроможність Апеляційного суду належним чином оцінити обґрунтованість медичного виправдання заявника щодо його відсутності
Ключові положення рішення включають:
• Суд встановив, що польський Апеляційний суд неналежно розглянув питання про те, чи надав заявник поважні причини для своєї відсутності, обмежившись лише формальною вимогою довідки суддлікаря
• ЄСПЛ наголосив, що національні суди повинні аналізувати суть обґрунтування, наданого обвинуваченими щодо їхньої відсутності, а не лише формальні вимоги
• Хоча Суд встановив порушення, він визначив, що це встановлення є достатнім відшкодуванням і відхилив вимоги про матеріальну шкоду та витрати
СПРАВА “МЄЛІХОВ ТА ІНШІ ПРОТИ УКРАЇНИ”
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) виніс рішення у справі “Мєліхов та інші проти України”, яке об’єднало шість окремих заяв щодо надмірної тривалості кримінальних проваджень в Україні та відсутності ефективних засобів правового захисту з цього питання. Суд встановив порушення статті 6 § 1 (право на справедливий суд упродовж розумного строку) та статті 13 (право на ефективний засіб правового захисту) Конвенції у всіх справах. Провадження у відповідних справах тривали від приблизно 3 до 15 років, що Суд вважав надмірним і таким, що не відповідає вимозі “розумного строку”.
Суд оцінив справи на підставі усталених критеріїв, включаючи складність справ, поведінку заявників та органів влади, а також те, що було на кону для заявників. Дотримуючись попередньої судової практики, зокрема справи “Нечай проти України”, Суд не знайшов виправдання для таких тривалих проваджень.
Ключові положення:
– Суд об’єднав шість окремих заяв через їхній подібний предмет
– Суд встановив порушення статті 6 § 1 та статті 13 у всіх справах
– Державі-відповідачу (Україні) наказано сплатити компенсацію в розмірі від 1 200 до 6 000 євро заявникам
– Компенсація має бути сплачена протягом трьох місяців і конвертована в місцеву валюту за відповідним курсом
– На прострочені платежі нараховуватимуться відсотки за ставкою, що дорівнює граничній кредитній ставці Європейського центрального банку плюс три відсоткові пункти
СПРАВА “ТЕПЛЯКОВ ТА ІНШІ ПРОТИ УКРАЇНИ”
Це рішення стосується численних заяв проти України щодо неналежних умов тримання під вартою та відсутності ефективних засобів правового захисту. Суд розглянув 16 заяв спільно через їхній подібний предмет. Суд встановив порушення статей 3 та 13 Конвенції стосовно поганих умов тримання під вартою та відсутності ефективних засобів правового захисту. Конкретні порушення включали перенаселення, незадовільні санітарні умови, неналежну якість харчування та води, недостатній доступ до душових та інші субстандартні умови в різних українських місцях тримання під вартою. Суд присудив компенсацію в розмірі від 3 100 до 9 800 євро кожному заявнику за немайнову шкоду, а також додаткові суми на витрати в деяких випадках.
Ключові положення:
– Суд підтвердив, що серйозна нестача простору в камерах є основним фактором при визначенні, чи є умови тримання під вартою “принизливими” відповідно до статті 3
– Суд застосував усталені стандарти щодо доказів та оцінки доказів у справах про умови тримання під вартою
– Рішення підтверджує попередні висновки у справах “Мельник проти України” та “Сукачов проти України” щодо подібних порушень
– Деякі заяви також включали успішні вимоги щодо надмірної тривалості досудового утримання та кримінального провадження
Найважливіші аспекти:
– Системний характер поганих умов тримання під вартою в різних закладах України
– Постійна відсутність ефективних внутрішніх засобів правового захисту від таких порушень
– Детальна оцінка Судом конкретних вимог до простору та інших матеріальних умов тримання під вартою
– Встановлення чітких сум компенсації за різні типи порушень
СПРАВА “ПОЛІТУН ТА ІНШІ ПРОТИ УКРАЇНИ”
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) виніс рішення у справі “Політун та інші проти України”, яке об’єднало 14 заяв щодо неналежних умов утримання в українських пенітенціарних установах. Суд встановив порушення статей 3 (заборона нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження) та 13 (право на ефективний засіб правового захисту) Європейської конвенції з прав людини.
Рішення стосується скарг від кількох заявників, які утримувалися в різних українських місцях позбавлення волі між 2006 та 2024 роками. Хоча особистий простір, виділений ув’язненим (понад 4 кв. м), відповідав мінімальним стандартам, Суд виявив численні інші недоліки в умовах утримання, зокрема: погану якість повітря, неналежний температурний режим, недостатню природну освітленість, відсутність належних санітарно-гігієнічних умов та низьку якість харчування.
Основні висновки Суду включають:
– Навіть за дотримання вимог щодо особистого простору, інші аспекти фізичних умов утримання залишаються crucial для оцінки за статтею 3
– Уряд України не надав достатніх доказів для спростування скарг заявників про погані умови утримання
– Сукупний ефект поганих умов та тривалого ув’язнення (до 23 годин на добу) становив порушення статті 3
– Заявники не мали ефективного засобу правового захисту щодо своїх скарг про умови утримання
Суд присудив компенсацію від 1 100 до 7 500 євро окремим заявникам залежно від тривалості та тяжкості умов їхнього утримання. Рішення слідує прецедентам, встановленим у попередніх справах проти України (Мельник проти України та Сукачов проти України) щодо умов утримання.
СПРАВА “ЛЕГАЧОВ ТА ІНШІ ПРОТИ УКРАЇНИ”
Це рішення стосується множинних заяв проти України щодо неналежних умов утримання та відсутності ефективних засобів правового захисту. Суд об’єднав вісім заяв через їхній подібний предмет, встановивши порушення статей 3 та 13 Конвенції. Суд розглянув скарги про погані умови утримання в Київському слідчому ізоляторі, включаючи перенаселення (2,4-5,8 м² на ув’язненого), антисанітарні умови, брак свіжого повітря, низьку якість води та їжі, недостатню фізичну активність та інші недоліки. Періоди утримання варіювалися від приблизно 1,5 до 6 років.
Ключові положення рішення включають:
• Підтвердження, що серйозна нестача простору в камерах може сама по собі становити порушення статті 3 або у поєднанні з іншими недоліками
• Посилання на попередні справи (Мельник проти України та Сукачов проти України), де були встановлені подібні порушення
• Встановлення обов’язку уряду надати первинні докази щодо умов камер
• Присудження компенсації від 3 800 до 9 800 євро кожному заявнику за шкоду
Найбільш значущі аспекти включають:
• Наголос Суду на мінімальних вимогах простору на ув’язненого
• Детальний перелік факторів, що розглядаються при оцінці умов утримання (якість повітря, їжа, вода, санітарні умови тощо)
• Визнання системного характеру проблеми в українських місцях утримання
• Чіткі стандарти доказів, які органи влади повинні надати для обґрунтування умов утримання
СПРАВА “ЩЕГОЛКОВ ТА ІНШІ ПРОТИ УКРАЇНИ”
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) виніс рішення у справі “Щеголков та інші проти України”, що стосується чотирьох заяв проти України щодо надмірної тривалості досудового утримання під вартою. Суд встановив порушення статті 5 § 3 Конвенції у всіх справах, визначивши, що тривалість досудового утримання під вартою була необґрунтовано тривалою. Рішення об’єднує чотири окремі заяви з подібними скаргами щодо періодів досудового утримання від приблизно 1,5 до 3,5 років. Суд виявив декілька конкретних недоліків у підході українських органів влади, включаючи крихкість і повторюваність судових обґрунтувань, неспроможність розглянути альтернативні заходи та неналежне проведення провадження. Ключові положення рішення включають:
• Визнання порушень статті 5 § 3 Конвенції у всіх чотирьох справах
• Додаткові порушення статей 6(1) та 13 щодо надмірної тривалості кримінального провадження та відсутності ефективних засобів правового захисту в деяких справах
• Присудження компенсації від 1 100 до 2 800 євро за шкоду різним заявникам
• Вимогу до України сплатити судові витрати та витрати в розмірі 250 євро в трьох з чотирьох справ
Найбільш значущими аспектами цього рішення є наголос Суду на необхідності належного обґрунтування продовження утримання під вартою, вимога до судів розглядати альтернативні заходи та встановлення конкретних сум компенсації за такі порушення. Суд посилався на свої попередні рішення у справах “Харченко проти України” та “Ігнатов проти України” як на прецеденти, підтверджуючи свою усталену позицію з подібних питань.
СПРАВА “БЕРЕЗОВСЬКИЙ ПРОТИ УКРАЇНИ”
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) виніс рішення у справі “Березовський проти України” щодо неефективного розслідування дорожньо-транспортної пригоди, що становила загрозу для життя та сталася у 2013 році. Суд встановив, що Україна порушила статтю 2 § 1 Конвенції, не провівши ефективного розслідування інциденту, внаслідок якого заявник отримав тяжкі ушкодження. Суд обґрунтував своє рішення кількома ключовими параметрами оцінки ефективності розслідування за статтею 2: адекватність слідчих заходів, оперативність, залучення сім’ї потерпілого та незалежність розслідування. Суд підкреслив, що хоча обов’язок розслідування не передбачає досягнення конкретних результатів, воно повинно бути спроможним встановити факти та визначити відповідальних осіб.
Рішення висвітлило численні недоліки розслідування:
• Права заявника як потерпілого не були належним чином забезпечені
• Розслідування критикувалося національними органами через відсутність ефективності
• Не було справжньої спроби провести ретельне розслідування
• Справа неодноразово поверталася для додаткового розслідування через недостатні заходи
• Мали місце неодноразові припинення провадження без належного повідомлення заявника
Суд присудив заявникові 6 000 євро відшкодування немайнової шкоди та 250 євро судових витрат, які мають бути сплачені Україною протягом трьох місяців з дати винесення рішення.
СПРАВА ЧЕБАНА ТА ІНШИХ ПРОТИ УГОРЩИНИ
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) виніс рішення щодо чотирьох об’єднаних заяв проти Угорщини стосовно надмірної тривалості кримінальних проваджень. Суд встановив порушення статті 6 § 1 Конвенції (право на справедливий суд у розумні строки) у всіх справах. Провадження тривали від 6 до 10 років, що Суд вважав надмірним. Рішення дотримується стандартної структури, розглядаючи:
• Об’єднання заяв через подібність предмета
• Оцінку порушень статті 6 § 1 щодо вимоги розумного строку
• Оцінку інших порушень відповідно до усталеної судової практики
• Застосування статті 41 про справедливу сатисфакцію (компенсацію)
Ключові положення рішення включають:
• Підтвердження Судом, що тривалість провадження має оцінюватися з огляду на складність справи, поведінку заявників та органів влади, а також значущість питання для заявників
• Посилання на провідну справу Барта та Драйко проти Угорщини як прецедент
• Присудження компенсації в розмірі від 1 600 до 3 400 євро кожному заявнику
• Додаткове встановлення порушення статті 13 (відсутність ефективного засобу правового захисту) для трьох заявників
• Вимогу до Угорщини сплатити компенсацію протягом трьох місяців з нарахуванням відсотків у разі несвоєчасної сплати
СПРАВА “БАГАТИЙ проти УКРАЇНИ”
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) виніс рішення у справі “Багатий проти України” щодо незаконного затримання заявника. Суд встановив, що Україна порушила статтю 5 § 3 Конвенції через відсутність відповідних та достатніх підстав для досудового утримання заявника під вартою в період з серпня 2023 по червень 2024 року. Рішення структуроване навколо трьох основних компонентів: процесуальних аспектів, оцінки передбачуваного порушення статті 5 § 3 та застосування статті 41 щодо справедливого відшкодування. Суд посилався на усталену судову практику, зокрема справи “Бузаджи проти Молдови” та “Корбан проти України”, для підтвердження своїх висновків.
Ключові положення рішення включають:
– Суд підкреслив, що лише збереження обґрунтованої підозри не є достатнім для виправдання продовження утримання під вартою після певного періоду
– Національні органи влади повинні надавати відповідні та достатні причини для затримання з моменту першого рішення про взяття під варту
– Суди зобов’язані розглядати альтернативні заходи для забезпечення явки особи до суду
– Суд присудив заявникові 2 000 євро відшкодування немайнової шкоди та 250 євро витрат
СПРАВА “ІВЧЕНКО ТА ІНШІ ПРОТИ УКРАЇНИ”
Це рішення стосується численних заяв проти України щодо неналежних умов утримання під вартою та відсутності ефективних засобів правового захисту. Суд розглянув дев’ять заяв спільно через їхній подібний предмет. Суд встановив порушення статей 3 та 13 Конвенції стосовно поганих умов утримання в різних українських місцях тримання під вартою у період між 2020 та 2024 роками. Порушення включали перенаселення, брак свіжого повітря, незадовільні санітарно-гігієнічні умови, відсутність приватності, недостатній доступ до води та душових, погану якість харчування та інші субстандартні умови.
Основні висновки Суду включають:
– Всі заявники утримувалися під вартою в умовах, що не відповідали прийнятним стандартам, з особистим простором від 2,5 до 3,8 квадратних метрів на ув’язненого
– Українська правова система не мала ефективних засобів правового захисту для скарг щодо умов утримання
– У деяких випадках було встановлено додаткові порушення стосовно надмірної тривалості досудового утримання під вартою та кримінального провадження
Суд присудив компенсацію від 1 500 до 9 800 євро кожному заявнику за немайнову шкоду, плюс додаткові суми на витрати в деяких випадках. Рішення відповідає усталеній судовій практиці, зокрема, посилаючись на прецеденти, встановлені у справах Мельник проти України та Сукачов проти України щодо умов утримання.
