Переклад:

Судове рішення стосується тлумачення регламентів ЄС щодо юрисдикції в цивільних та комерційних справах проти провадження у справах про неплатоспроможність. Ключові моменти:

Справа стосується визначення, чи дія про стягнення платежу проти неплатоспроможної компанії підпадає під звичайні правила цивільної юрисдикції (Регламент 1215/2012) або юрисдикції провадження у справах про неплатоспроможність (Регламент 1346/2000).

Суд встановив:
• Лише дії, що безпосередньо випливають з провадження у справах про неплатоспроможність і тісно пов’язані з ними, виключаються з правил цивільної/комерційної юрисдикції
• Дія про стягнення платежу за постачання товарів залишається в цивільній юрисдикції, навіть якщо вона подана після початку провадження у справі про неплатоспроможність
• Факт декларування вимоги в провадженні про неплатоспроможність не змінює цивільного характеру дії про стягнення платежу

Проаналізовані основні положення:
• Стаття 1(2)(b) Регламенту 1215/2012 про винятки з цивільної юрисдикції
• Статті 3 та 4 Регламенту 1346/2000 про юрисдикцію у справах про неплатоспроможність та застосовуване право
• Взаємозв’язок між цими регламентами щодо юрисдикції та застосовуваного права

Суд дійшов висновку, що дія про стягнення платежу проти неплатоспроможної компанії залишається в межах правил цивільної юрисдикції, коли вона ґрунтується на звичайних комерційних зобов’язаннях, навіть якщо провадження про неплатоспроможність триває і вимога була там задекларована.

Деталі