Огляд рішень ЄСПЛ за 05/07/2025Сьогодні не було опубліковано нових рішень

Review of ECHR decisions for 05/07/2025No new decisions were published today

Review of Ukrainian Supreme Court's decisions for 05/07/2025Case No. 826/3850/15 dated 06/26/2025 The subject of the dispute in this case was the appeal […]

Огляд судової практики Верховного Суду за 05/07/2025Справа №826/3850/15 від 26/06/2025 Предметом спору у цій справі було оскарження наказів про звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ та вимоги про поновлення на посаді. Велика Палата Верховного Суду відмовила у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд судових рішень за виключними обставинами, залишаючи в силі рішення судів попередніх інстанцій. Суд касаційної інстанції вже розглядав цю справу і не знайшов підстав для скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій. Перегляд за виключними обставинами можливий лише у випадках, чітко визначених процесуальним законом, таких як встановлення вироком суду неправомірності судового рішення, що має значення для справи, або відкриття істотних обставин, що не були і не могли бути відомі заявнику на час розгляду справи. Оскільки заявник не навів достатніх підстав, передбачених процесуальним законом, для перегляду справи за виключними обставинами, Велика Палата Верховного Суду не знайшла підстав для скасування попередніх судових рішень. Судді Великої Палати дослідили матеріали справи та доводи заявника, але не встановили обставин, які б могли свідчити про неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права судами попередніх інстанцій. Суд залишив без змін рішення Окружного адміністративного суду міста Києва, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду та ухвали Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду. Справа №990/292/24 від 26/06/2025 1. Предметом спору є оскарження рішення Вищої ради правосуддя. 2. Велика Палата Верховного Суду залишила без змін рішення суду першої інстанції, відмовивши в задоволенні позову ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя. Суд погодився з висновками суду першої інстанції, не знайшовши підстав для скасування його рішення. В обґрунтуванні рішення суд виходив з аналізу норм, що регулюють повноваження та порядок діяльності Вищої ради правосуддя. Суд врахував обставини справи, зокрема дії та рішення Вищої ради правосуддя, які оскаржувалися позивачем. Суд також взяв до уваги аргументи сторін, представлені в ході судового розгляду, та оцінив їх з точки зору відповідності законодавству. Суд виходив з того, що позивач не довів наявності порушень з боку Вищої ради правосуддя, які б були підставою для задоволення позову. 3. Суд постановив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін. Справа №175/3049/23 від 04/06/2025 1. Предметом спору є розірвання договору оренди земельної ділянки, ініційоване спадкоємцем власника землі через систематичну, на його думку, несплату орендної плати у повному обсязі та у зв’язку з введенням воєнного стану. 2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення судів попередніх інстанцій, вказавши, що для розірвання договору оренди землі через систематичну несплату орендної плати необхідно довести саме повну несплату, а не часткову недоплату. У випадку часткової недоплати, суд має оцінювати, чи було порушення істотним, і чи позбавило воно орендодавця значною мірою того, на що він розраховував при укладенні договору. Суд також зазначив, що запровадження воєнного стану саме по собі не є безумовною підставою для розірвання договору, якщо не доведено, що це унеможливило виконання зобов’язань за договором. Крім того, суд визнав правомірним повернення заяви про відвід судді через використання заявником образливих висловів, що є зловживанням процесуальними правами. Суд касаційної інстанції також відхилив посилання заявника на неврахування судами попередніх інстанцій правових висновків Верховного Суду, оскільки обставини у цих справах і у справі, що переглядається, є різними. 3. Верховний Суд залишив касаційні скарги без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін. Справа №953/1356/23 від 25/06/2025 Предметом спору є оскарження вироку щодо особи, засудженої за колабораційну діяльність, а саме за добровільне зайняття посади в незаконному правоохоронному органі на тимчасово окупованій території. Суд, залишаючи вирок без змін, зазначив, що вина особи доведена поза розумним сумнівом на підставі сукупності доказів, зокрема, показань свідків, протоколів впізнання, а також документів, які підтверджують факт роботи засудженого у незаконному правоохоронному органі. Суд врахував покази свідків, які впізнали засудженого як особу, що працювала в “народній міліції” та здійснювала охорону, допити, а також дані з журналів реєстрації, табелів обліку робочого часу та інших документів, що підтверджують його співпрацю з окупаційною владою. Суд також зазначив, що відсутність реквізитів на деяких документах не робить їх недопустимими доказами, оскільки вони містять важливі фактичні дані. Апеляційний суд належним чином перевірив доводи апеляційної скарги захисника та визнав їх необґрунтованими, навівши докладні мотиви прийнятого рішення. Суд ухвалив залишити вироки судів попередніх інстанцій без змін, а касаційну скаргу захисника – без задоволення. Справа №404/7474/23 від 25/06/2025 1. Предметом спору є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудження особи за крадіжку, вчинену повторно, за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану, та за привласнення офіційного документу з корисливих мотивів. 2. Верховний Суд залишив судові рішення без змін, оскільки встановив, що суди попередніх інстанцій обґрунтовано визнали особу винною у вчиненні інкримінованих їй злочинів, належним чином дослідивши та оцінивши докази у їх сукупності. Суд зазначив, що місцевий суд перевірив та спростував доводи сторони захисту про необізнаність обвинуваченого щодо злочинних намірів іншої особи, врахувавши їхні спільні дії, розподіл ролей та обставини проникнення до житла потерпілого під виглядом соціальних працівників. Апеляційний суд, в свою чергу, ретельно перевірив доводи апеляційної скарги сторони захисту та надав на них вичерпну відповідь, підтвердивши законність та обґрунтованість вироку суду першої інстанції. Верховний Суд також наголосив, що визнання обвинуваченим вини у вчиненні кримінального проступку за одних і тих самих фактичних обставин з крадіжкою свідчить про ідеальну сукупність злочинів. 3. Верховний Суд ухвалив залишити вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу захисника – без задоволення. Справа №592/7744/18 від 01/07/2025 1. Предметом спору є клопотання прокурора про направлення кримінального провадження з одного суду до іншого в межах юрисдикції різних апеляційних судів. 2. У цій ухвалі, на жаль, не наведено жодних аргументів суду, оскільки оголошено лише резолютивну частину рішення. Зазвичай, при вирішенні питання про передачу справи з одного суду до іншого, суд враховує такі обставини, як забезпечення об’єктивності та неупередженості розгляду справи, наявність обставин, що ускладнюють розгляд справи у даному суді (наприклад, велика кількість обвинувачених, складність справи, завантаженість суду), а також думку учасників судового провадження. Рішення про передачу справи приймається у випадках, коли існують обґрунтовані сумніви у можливості забезпечення справедливого та неупередженого розгляду справи у поточному суді, або коли розгляд справи в іншому суді сприятиме більш ефективному та швидкому здійсненню правосуддя. У повному тексті ухвали, який буде оголошено пізніше, можна буде дізнатися про конкретні мотиви, якими керувався суд при прийнятті рішення. 3. Суд постановив залишити клопотання прокурора про направлення матеріалів кримінального провадження з одного суду до іншого без задоволення. Справа №953/1356/23 від 25/06/2025 Предметом спору є касаційна скарга захисника на вироки суду першої та апеляційної інстанцій щодо особи, засудженої за колабораційну діяльність. У резолютивній частині рішення не міститься жодних аргументів суду. Тому надати інформацію про аргументи суду неможливо. Суд ухвалив: вироки суду першої та апеляційної інстанцій залишити без змін, а касаційну скаргу захисника – без задоволення. Справа №398/1113/24 від 04/06/2025 1. Предметом спору є забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельні ділянки в рамках справи про поділ майна подружжя. 2. Суд касаційної інстанції частково задовольнив касаційну скаргу, зазначивши, що арешт може бути накладено лише на ту частину майна, на яку претендує позивачка в рамках позову про поділ майна подружжя, а не на все майно. Суд врахував, що позивачка просила визнати за нею право власності лише на 1/2 частину кожної земельної ділянки, а отже, накладення арешту на всю ділянку є необґрунтованим. Суд також зазначив, що арешт спірного майна не зупиняє виконання судового рішення про стягнення боргу з відповідача, а лише унеможливлює відчуження спірного майна. Суд підкреслив, що під час вирішення питання про забезпечення позову, суд не досліджує обґрунтованість позову, а лише визначає, чи можуть існувати потенційні труднощі у разі виконання рішення. Суд також врахував, що ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп»» не надало обґрунтованих доводів та доказів того, що позов не спрямований на захист прав позивачки. 3. Суд частково скасував рішення судів попередніх інстанцій, дозволивши накладення арешту лише на 1/2 частину спірних земельних ділянок, на яку претендує позивачка. Справа №335/5988/22 від 25/06/2025 1. Предметом спору є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо кваліфікації дій ОСОБА_6 за статтями, пов’язаними з незаконним обігом наркотичних засобів та психотропних речовин. 2. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду, оскільки апеляційний суд не здійснив належної перевірки доводів апеляційної скарги прокурора, зокрема щодо наявності в діях ОСОБА_6 мети збуту наркотичних засобів, враховуючи великі розміри вилучених речовин, спосіб їх упакування та інші обставини. Суд зазначив, що апеляційний суд формально розглянув апеляційну скаргу, не проаналізував докази у контексті з доводами прокурора та не навів мотивів, з яких визнав доводи необґрунтованими. Верховний Суд підкреслив, що розмежування злочинів, передбачених статтями 307 та 309 КК, відбувається за суб’єктивною стороною, а саме наявністю чи відсутністю мети збуту, і апеляційний суд повинен був ретельно перевірити цей аспект. Також, апеляційний суд не надав належної оцінки сукупності зібраних доказів, на які вказувала сторона обвинувачення в апеляційній скарзі. 3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та призначив новий розгляд в суді апеляційної інстанції. Справа №760/10278/24 від 25/06/2025 1. Предметом спору є оскарження вироку апеляційного суду щодо міри покарання засудженому за розбій, вчинений в умовах воєнного стану. 2. Суд касаційної інстанції залишив вирок апеляційного суду без змін, підкресливши, що покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи та попередження нових злочинів, а також має відповідати тяжкості злочину та обставинам його вчинення. Суд зазначив, що дискреційні повноваження суду повинні бути пропорційними та обґрунтованими, а призначене покарання має бути справедливим, враховуючи всі обставини справи та дані про особу винного. Суд врахував попередню судимість засудженого, відсутність у нього постійної роботи, наявність малолітньої дитини, що не стало стримуючим фактором, а також те, що визнання вини не було активним сприянням розкриттю злочину. Суд погодився з апеляційним судом, що відсутні підстави для застосування статей 69 та 75 КК України, оскільки немає істотного зниження ступеня тяжкості злочину та неможливо виправлення засудженого без реального відбування покарання. 3. Верховний Суд залишив вирок Київського апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу захисника – без задоволення. Справа №147/642/21 від 25/06/2025 1. Предметом спору є оскарження вироку апеляційного суду щодо засудження особи за порушення правил дорожнього руху, що спричинило тяжкі тілесні ушкодження потерпілому, а також вирішення цивільних позовів про відшкодування моральної та матеріальної шкоди. 2. Суд касаційної інстанції скасував вирок апеляційного суду, вказуючи на такі основні аргументи: * Апеляційний суд не надав належної оцінки доводам прокурора та потерпілого щодо необґрунтованого застосування ст. 75 КК України (звільнення від відбування покарання з випробуванням), зокрема, не врахував відсутність відшкодування моральної шкоди потерпілому, що свідчить про негативну посткримінальну поведінку засудженого. * Суд апеляційної інстанції не обґрунтував відмову у призначенні додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, незважаючи на грубе порушення правил дорожнього руху, що призвело до тяжких наслідків. Суд не умотивував, яким чином професійна діяльність засудженого пов’язана з необхідністю керування транспортним засобом. * Суд касаційної інстанції вважає, що визначений судами попередніх інстанцій розмір відшкодування моральної шкоди потерпілому є недостатнім та не відповідає глибині його душевних страждань. * Апеляційний суд не звернув належної уваги на питання щодо вирішення долі речового доказу – автомобіля, який визнано фізично знищеним, не врахувавши необхідність передачі залишків транспортного засобу особі, відповідальній за шкоду. 3. Верховний Суд скасував вирок Вінницького апеляційного суду та призначив новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Справа №196/1464/19 від 04/06/2025 1. Предметом спору є визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, укладеного між ОСОБА_2 та ФГ «Гружинскаса», та скасування рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень. 2. Суд, задовольняючи позов, виходив з того, що на момент укладення договору оренди між ОСОБА_2 та ФГ «Гружинскаса» вже існував чинний договір емфітевзису на цю ж земельну ділянку між ОСОБА_3 (правонаступником якої є ОСОБА_2) та ОСОБА_1, який не був припинений у встановленому законом порядку. Суд зазначив, що укладення договору оренди під час дії іншого договору емфітевзису на той самий об’єкт перешкоджає первинному користувачу реалізувати своє право користування. Суд також врахував, що договір емфітевзису був зареєстрований у встановленому на той час порядку, хоча і не був перенесений до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно після 2013 року. Суд вказав, що ФГ «Гружинскаса» як орендар мало перевірити наявність чинних договорів оренди перед укладенням нового договору. Крім того, суд послався на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду про право первинного орендаря на захист свого права, якщо на момент ухвалення рішення суду він має чинне право оренди та може його зареєструвати. 3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін. Справа №487/2802/22 від 25/06/2025 1. Предметом спору є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудження особи за поширення інформації про розташування ЗСУ та виправдовування збройної агресії РФ проти України. 2. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу захисника, вказавши, що повідомлення військового коменданта оборони м. Миколаєва було отримано слідчим у передбачений законом спосіб, оскільки слідчий діяв у межах своїх повноважень, а комендант надав відповідь саме щодо дати та місця, які запитував слідчий, посилаючись на нормативні акти, які визначають повноваження коменданта. Суд також зазначив, що факт копіювання інформації та її поширення через репост не спростовує факту поширення інформації про розташування ЗСУ. Водночас, ВС погодився з доводами захисту щодо неможливості посилання на висновок спеціаліста як на доказ винуватості, оскільки висновок спеціаліста не є джерелом доказів у кримінальному провадженні щодо злочинів, однак вказав, що це не впливає на обґрунтованість вироку, оскільки суд може самостійно оцінити обставини справи. Також ВС підтвердив, що суди врахували обставини, що пом’якшують покарання, і призначили покарання, необхідне для виправлення засудженого. 3. Верховний Суд змінив рішення судів попередніх інстанцій, виключивши посилання на висновок спеціаліста як на доказ винуватості, але в решті залишив вирок без змін. Справа №814/545/17 від 27/06/2025 1. Предметом спору є оскарження податкових повідомлень-рішень, якими ТОВ «Ольвія» було нараховано земельний податок та орендну плату за землю. 2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення судів попередніх інстанцій, які задовольнили позов ТОВ «Ольвія», виходячи з того, що Очаківська міська рада припинила право користування позивача земельною ділянкою площею 11,1975 га ще у 2011 році, а податковий орган не врахував цей факт при нарахуванні податкових зобов’язань. Суди встановили, що ТОВ «Ольвія» правомірно сплачувало податки лише за ту ділянку, якою користувалося на підставі діючого договору оренди. Доводи податкового органу про заниження суми земельного податку та орендної плати були відхилені, оскільки вони базувалися на невірному розрахунку площі земельної ділянки, за яку підприємство повинно сплачувати податки. Суд касаційної інстанції зазначив, що податковий орган фактично просив здійснити переоцінку доказів, що виходить за межі його повноважень. 3. Суд залишив касаційну скаргу податкового органу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін. Справа №754/9546/15-ц від 04/06/2025 1. Предметом спору є розірвання договору оренди нежитлового приміщення та стягнення заборгованості з орендної плати. 2. Суд відмовив у задоволенні позову банку, оскільки судово-почеркознавча експертиза встановила, що договір оренди підписаний не відповідачем, а іншою особою, що свідчить про неукладеність договору, оскільки відсутнє волевиявлення відповідача на його укладення. Суд зазначив, що для проведення експертизи були надані достатні та достовірні зразки підпису відповідача за різні роки, а посилання банку на порушення Інструкції про проведення експертиз є необґрунтованими. Суд також відхилив клопотання банку про повторну експертизу, оскільки не було надано переконливих доказів, що ставили б під сумнів обґрунтованість первинного висновку експерта. Суд підкреслив, що висновок експерта не має заздалегідь встановленої сили та оцінюється в сукупності з іншими доказами, але в даному випадку він є ключовим для встановлення факту укладення договору. Суд врахував правову позицію Великої Палати Верховного Суду про те, що у випадку заперечення факту укладення договору, такий факт може бути спростований під час вирішення спору про захист права, яке сторона вважає порушеним. 3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін. Справа №204/8427/21 від 01/07/2025 1. Предметом спору є позбавлення батьківських прав батька відносно двох його дітей через ухилення від виконання батьківських обов’язків. 2. Суд апеляційної інстанції скасував рішення суду першої інстанції про позбавлення батьківських прав, мотивуючи це тим, що позивачем не було доведено факту ухилення відповідача від виховання та утримання дітей, а несплата аліментів була зумовлена скрутним матеріальним становищем. Суд врахував позитивну характеристику відповідача з місця роботи та його процесуальну поведінку, спрямовану на забезпечення можливості спілкування з дітьми. Суд зазначив, що проживання батька окремо від дітей та невідвідування навчальних закладів не є достатніми підставами для позбавлення батьківських прав. Суд наголосив, що питання про позбавлення батьківських прав має вирішуватися з огляду на оцінку особистості відповідача та його поведінки, а у справі відсутні негативні характеристики відповідача. Суд також взяв до уваги, що відповідач вживав заходів для утримання дітей з огляду на фактичні обставини справи. 3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін, підтвердивши відсутність підстав для позбавлення батька батьківських прав. Справа №521/9615/22 від 04/06/2025 1. Предметом спору є стягнення заборгованості за договором споживчого кредиту. 2. Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції, виходив з того, що відповідач не заперечував факт підписання кредитного договору, а подані банком копії виписок за рахунками відповідача є належними доказами, які підтверджують факт надання кредитних коштів та наявність заборгованості. Суд також врахував, що відповідач здійснював платежі за кредитом до певного часу, а доказів відсутності заборгованості відповідачем надано не було. Крім того, суд врахував договори поруки, укладені між банком та іншою особою, які передбачали солідарну відповідальність поручителя та боржника. Верховний Суд погодився з висновками апеляційного суду, зазначивши, що встановлення обставин справи та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Суд касаційної інстанції відхилив доводи касаційної скарги про неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду у подібних справах, оскільки обставини кожної справи є унікальними. 3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін. Справа №363/3220/20 від 04/06/2025 1. Предметом спору є визнання недійсними рішень Вишгородської міської ради щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою та затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2, скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності ОСОБА_2 на цю ділянку та припинення права власності. 2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, які встановили, що Вишгородська міська рада порушила право ОСОБА_1 на безоплатне отримання земельної ділянки у власність, оскільки, маючи розроблений та поданий ОСОБА_1 проект землеустрою, міська рада не розглянула його по суті, а натомість передала ділянку у власність ОСОБА_2 на підставі його заяви, поданої пізніше. Суд зазначив, що ОСОБА_1 вжила всіх необхідних заходів для отримання ділянки у власність, а саме на підставі її проекту землеустрою було сформовано спірну земельну ділянку та присвоєно їй кадастровий номер, що дає їй першочергове право на отримання цієї ділянки у власність. Суд підкреслив, що міська рада не надала об’єктивних причин, чому звернення ОСОБА_1 не було розглянуто вчасно, а надання переваги ОСОБА_2 у відведенні ділянки є необґрунтованим. Суд також відхилив доводи відповідачів про те, що позивачка обрала неналежний спосіб захисту, оскільки задоволення позову забезпечить ОСОБА_1 право на завершення процедури безоплатної приватизації спірної земельної ділянки. 3. Верховний Суд залишив касаційні скарги без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін. Справа №172/1310/23 від 24/06/2025 1. Предметом спору є обвинувачення директора ТОВ «Демурінський ГЗК» ОСОБА_7 в умисному ухиленні від сплати податку на прибуток в особливо великих розмірах (ч. 3 ст. 212 КК України) через заниження ціни реалізації продукції. 2. Суд, розглядаючи справу, встановив, що обвинувачення ґрунтується на припущеннях про заниження цін на експортовану продукцію порівняно із середньоринковими, однак сторона обвинувачення не надала достатніх доказів, які б підтверджували умисел ОСОБА_7 на ухилення від сплати податків. Суд зазначив, що підприємство має право самостійно встановлювати ціни на свою продукцію, якщо вони не підлягають державному регулюванню, і в даному випадку не було доведено порушення цієї норми. Важливо, що суд визнав недопустимими доказами висновки аналітичних досліджень, оскільки вони були зроблені спеціалістом, який не має права надавати висновки у кримінальних провадженнях щодо злочинів, а також висновки експертів, оскільки вони базувалися на недостовірних даних про ціни на світових ринках. Суд також врахував, що підприємство повністю відображало прибуток у податковій звітності та не мало заборгованості зі сплати податків. 3. Суд залишив без змін виправдувальний вирок ОСОБА_7. Справа №527/1357/23 від 24/06/2025 1. Предметом спору є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду, якими ОСОБА_7 було засуджено за ч. 1 ст. 115 КК України (умисне вбивство). 2. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, підтримавши кваліфікацію дій засудженого як умисне вбивство, а не умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого (ч. 2 ст. 121 КК України). Суд врахував сукупність обставин, зокрема, характер і локалізацію тілесних ушкоджень (удари в шию, здавлювання шиї), поведінку засудженого до, під час і після злочину (стан алкогольного сп’яніння, відсутність допомоги потерпілій), а також висновок експерта про причинно-наслідковий зв’язок між діями засудженого та смертю потерпілої. ВС зазначив, що умисел засудженого був неконкретизованим, але спрямованим на заподіяння смерті, що підтверджується характером дій та відсутністю наміру надати допомогу. ВС також відхилив доводи про стан алкогольного сп’яніння, посилаючись на висновок експертизи, яка не виявила ознак неосудності. Суд визнав покарання у виді 11 років позбавлення волі справедливим, враховуючи тяжкість злочину та обтяжуючі обставини. 3. Верховний Суд залишив без змін вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_7. Справа №580/8301/24 від 30/06/2025 1. Предметом спору є оскарження дій Головного управління Пенсійного фонду України щодо відмови у перерахунку пенсії особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідно до статті 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” у редакції 1996 року. 2. Верховний Суд погодився з рішенням апеляційного суду, який залишив без розгляду частину позовних вимог через пропуск шестимісячного строку звернення до суду, встановленого КАС України, оскільки позивач повинен був знати про порушення своїх прав щомісяця при отриманні пенсії. Суд підкреслив, що пенсія є періодичним платежем, і особа має можливість дізнатися про правильність її нарахування. Також, суд врахував попередні висновки Верховного Суду щодо застосування строків звернення до суду у подібних справах, зокрема, що отримання відповіді від Пенсійного фонду не змінює моменту, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав. Щодо вимоги про зобов’язання виплачувати пенсію після перерахунку, суд визнав її передчасною, оскільки спір стосувався саме перерахунку, а не виплати як такої. 3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін. Справа №336/2262/23 від 23/06/2025 1. Предметом спору є оскарження вироку апеляційного суду в частині призначення покарання у виді позбавлення волі, замість звільнення від відбування покарання з випробуванням. 2. Суд касаційної інстанції залишив вирок апеляційного суду без змін, мотивуючи це тим, що апеляційний суд обґрунтовано скасував рішення місцевого суду про звільнення від відбування покарання з випробуванням, врахувавши тяжкість злочину (умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило знівечення обличчя), обставини його вчинення (завдання численних ударів, зокрема ножівкою по дереву, коли потерпілий лежав на підлозі), наявність обтяжуючої обставини (вчинення злочину в стані алкогольного сп’яніння) та суперечливість досудової доповіді про ризик повторного вчинення злочину. Суд касаційної інстанції погодився з апеляційним судом, що ці обставини свідчать про неможливість виправлення засудженого без реального відбування покарання, а призначене покарання у вигляді 5 років позбавлення волі є співмірним тяжкості злочину та особі засудженого. Суд касаційної інстанції також зазначив, що поведінка потерпілого не виправдовує жорстокість дій засудженого, а доводи захисника не містять обставин, які б не були досліджені апеляційним судом і давали б підстави для пом’якшення покарання. 3. Верховний Суд залишив вирок апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу захисника – без задоволення. Справа №639/7876/21 від 04/06/2025 1. Предметом спору є визнання недійсним договору позики, укладеного між колишнім чоловіком позивачки та третьою особою. 2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки позивачка не надала достатніх доказів фіктивності договору позики, а саме відсутності наміру сторін створити правові наслідки. Суд врахував, що в іншій справі вже було встановлено факт укладення договору позики та передачі грошових коштів, що має преюдиційне значення. Суд зазначив, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, а позивачка не довела, що договір був укладений з метою заволодіння її майном. Суд також послався на презумпцію правомірності правочину, яка не була спростована позивачкою. Суд вказав, що не може переоцінювати докази, які вже були оцінені судами в іншій справі. 3. Суд касаційної інстанції залишив рішення судів попередніх інстанцій без змін, а касаційну скаргу без задоволення. Справа №521/14215/23 від 25/06/2025 1. Предметом спору є оскарження вироку та ухвали судів попередніх інстанцій щодо засудження особи за державну зраду, а саме перехід на бік ворога під час воєнного стану. 2. Суд касаційної інстанції залишив вирок без змін, оскільки не встановив істотних порушень кримінального процесуального закону, які б перешкодили повно і всебічно розглянути справу. Суд зазначив, що доводи захисника про порушення ст. 290 КПК України (невідкриття матеріалів) є необґрунтованими, оскільки матеріали були долучені до справи в присутності захисника, і він не висловлював заперечень. Також суд відхилив доводи про відмову в повторному дослідженні доказів, оскільки захисник сам відмовився від цього клопотання в апеляційному суді. Щодо доводів про неякісний аудіозапис, суд зазначив, що захисник не вказав конкретні засідання, а наявні записи належно прослуховуються. Крім того, суд встановив, що викладені у вироку показання свідків в цілому відповідають тим, що були надані в суді. 3. Верховний Суд залишив вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу захисника – без задоволення. Справа №240/19838/24 від 30/06/2025 1. Предметом спору є оскарження відмови Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області у виплаті ОСОБА_1 підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, що проживає на радіоактивно забрудненій території, передбаченого ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». 2. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій, які відмовили у відкритті провадження, мотивуючи це тим, що спір має приватноправовий характер і повинен розглядатися в порядку цивільного судочинства. Верховний Суд наголосив, що визначальною ознакою для розмежування юрисдикції є характер спірних правовідносин. Суд вказав, що спори щодо соціальних виплат, зокрема пенсій, є публічно-правовими, оскільки виникають з відносин між громадянином і державою в особі органу, який здійснює владні управлінські функції. Суд зазначив, що не має значення, як сформульовано позовні вимоги (зобов’язати нарахувати виплату чи стягнути збитки), оскільки суть спору залишається публічно-правовою. Суд також послався на попередню практику Великої Палати Верховного Суду, яка відступила від попередніх висновків щодо розгляду спорів про відшкодування шкоди, пов’язаної з соціальними виплатами, в порядку цивільного судочинства. 3. Суд скасував ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду і направив справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Справа №452/871/22 від 30/06/2025 Предметом спору є оскарження прокурором ухвали апеляційного суду щодо ОСОБА_7, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України. У зв’язку з тим, що в тексті ухвали відсутні будь-які аргументи суду, я не можу надати опис основних аргументів, якими керувався суд при винесенні рішення. Верховний Суд постановив закрити касаційне провадження за касаційною скаргою прокурора на ухвалу Львівського апеляційного суду від 27 листопада 2024 року щодо ОСОБА_7. Справа №585/2819/24 від 25/06/2025 1. Предметом спору є оскарження вироку щодо особи, засудженої за замах на умисне вбивство (ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України). 2. Верховний Суд переглянув справу за касаційними скаргами потерпілого та засудженого, які стверджували про відсутність умислу на вбивство. Суд зазначив, що для замаху на вбивство необхідний прямий умисел, тобто усвідомлення суспільної небезпеки дій, передбачення можливості настання смерті та бажання її настання. ВС вказав, що суди попередніх інстанцій не обґрунтували належними доказами наявність у засудженого саме прямого умислу на вбивство, не врахували поведінку засудженого після нанесення удару, а також не зазначили, які саме об’єктивні причини завадили довести злочин до кінця. Суд також врахував, що згідно зі ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини тлумачаться на користь особи. ВС не погодився з доводами про необхідну оборону, оскільки не було встановлено реальної загрози життю чи здоров’ю засудженого. 3. Верховний Суд частково задовольнив касаційні скарги, перекваліфікував дії засудженого на ч. 1 ст. 121 КК України (тяжке тілесне ушкодження) та зменшив строк покарання до 2 років позбавлення волі. Справа №753/14498/22 від 04/06/2025 Предмет спору – позбавлення батьківських прав матері дитини, народженої за допомогою сурогатного материнства. Суд відмовив у задоволенні позову про позбавлення батьківських прав, виходячи з наступного: відсутні докази свідомого ухилення матері від виконання батьківських обов’язків, а також докази її винної поведінки; висновок органу опіки та піклування є недостатньо обґрунтованим; позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, застосування якого в даній ситуації не доведено; мати виявила бажання налагодити спілкування з дитиною та подала позов про визначення місця проживання дитини; розрив сімейних відносин з матір’ю не відповідатиме інтересам дитини. Суд також врахував, що дитині лише 3 роки, і важливо зберегти її зв’язок з матір’ю, надавши їй можливість виправити ситуацію. Суд наголосив, що відсутність змін у ставленні матері до дитини протягом розумного строку може слугувати підставою для позбавлення її батьківських прав у майбутньому. Суд касаційної інстанції залишив рішення судів попередніх інстанцій без змін. Справа №808/1866/17 від 27/06/2025 1. Предметом спору є правомірність податкових повідомлень-рішень, якими ТОВ «НВО Перспектива» було збільшено суму грошового зобов’язання з ПДВ та зменшено розмір від’ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту. 2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, які задовольнили позовні вимоги ТОВ «НВО Перспектива», виходячи з того, що позивачем було документально підтверджено реальність здійснення господарських операцій з контрагентами (ТОВ «Альт-Стандарт» та ТОВ «Топкрафт») у перевіряємому періоді. Суд зазначив, що податкова інформація щодо контрагентів, на яку посилався контролюючий орган, носить інформативний характер і не є достатнім доказом нереальності господарських операцій, оскільки не спростовує первинні документи, надані позивачем. Також, суд врахував, що сам факт наявності кримінальних проваджень щодо контрагентів не є безумовною підставою для визнання операцій нереальними, особливо за відсутності вироку суду, який би встановлював конкретні обставини щодо дій позивача. Суд також взяв до уваги, що позивач надав договори суборенди складських приміщень, де здійснювалося навантаження продукції, що підтверджує зв’язок між позивачем та контрагентами. Крім того, суди встановили, що придбаний товар використовувався у господарській діяльності позивача та частково реалізовувався іншим підприємствам. 3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу Головного управління ДФС у Запорізькій області без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін. Справа №814/2192/17 від 27/06/2025 1. Предметом спору є оскарження податкового повідомлення-рішення, яким фізичній особі-підприємцю було донараховано податок на додану вартість. 2. Суд касаційної інстанції встановив, що суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги платника податків, не надали належної оцінки всім доводам податкового органу, викладеним в акті перевірки, зокрема, щодо не підтвердження реальності господарських операцій через ненадання договору поставки електрообладнання та товарно-транспортних накладних. Суд зазначив, що хоча договір поставки може бути укладений в усній формі, якщо поставка є одноразовою, суди мали дослідити всі обставини справи, враховуючи доводи податкового органу про відсутність необхідних документів. Також, суд касаційної інстанції підкреслив, що суди попередніх інстанцій не мали права обмежуватися лише оцінкою тих порушень, на які вказував позивач, а повинні були дослідити всі порушення, зафіксовані в акті перевірки. Враховуючи, що суди попередніх інстанцій не встановили всіх фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору, зокрема, щодо наявності чи відсутності договору поставки та товарно-транспортних накладних, суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність скасування рішень судів попередніх інстанцій та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції. 3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Справа №464/1581/24 від 25/06/2025 1. Предметом спору є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудження особи за крадіжку, вчинену в умовах воєнного стану, та незаконне зберігання наркотичних речовин. 2. Апеляційний суд змінив вирок суду першої інстанції, виключивши з нього посилання на вчинення крадіжки, мотивуючи це тим, що відповідний закон втратив чинність, однак не закрив кримінальне провадження в цій частині та не з’ясував думку обвинуваченого з цього приводу, як це передбачено процесуальним законом. Верховний Суд вказав, що апеляційний суд мав закрити кримінальне провадження у зв’язку з декриміналізацією діяння, але не зробив цього. Оскільки під час касаційного розгляду засуджений надав згоду на закриття провадження, Верховний Суд вирішив закрити провадження в частині обвинувачення у крадіжці. Суд касаційної інстанції наголосив на важливості дотримання судами апеляційної інстанції вимог кримінального процесуального закону при перегляді судових рішень. 3. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу прокурора, змінив рішення судів попередніх інстанцій, закривши кримінальне провадження в частині обвинувачення особи за статтею про крадіжку у зв’язку з втратою чинності відповідного закону, а в решті судові рішення залишив без змін. Справа №684/477/19 від 25/06/2025 Справа №404/7474/23 від 25/06/2025 1. Предметом спору є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо особи, засудженої за крадіжку, вчинену у великих розмірах, та викрадення, привласнення, вимагання документів, штампів, печаток, заволодіння ними шляхом шахрайства чи зловживання службовим становищем. 2. У резолютивній частині рішення не наведено аргументів суду. Повний текст постанови буде проголошено 30 червня 2025 року, де будуть викладені всі обґрунтування прийнятого рішення. Наразі можна лише констатувати, що Верховний Суд не знайшов підстав для скасування рішень судів попередніх інстанцій. 3. Верховний Суд залишив без змін вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду щодо засудженого, а касаційну скаргу захисника – без задоволення. Справа №733/924/25 від 30/06/2025 Предметом спору є клопотання захисника про направлення кримінального провадження з одного суду до іншого в межах юрисдикції різних апеляційних судів. Суд відмовив у задоволенні клопотання захисника, посилаючись на те, що складання повного тексту ухвали вимагає значного часу, тому суд обмежився складанням та оголошенням лише резолютивної частини. Суд керувався ч. 2 ст. 376 КПК України, яка дозволяє суду обмежитись оголошенням резолютивної частини рішення, якщо складання повного тексту потребує значного часу. Також суд послався на ст. 34 КПК України, яка регулює питання направлення кримінального провадження з одного суду до іншого. Суд не навів конкретних аргументів, чому він відхилив клопотання, лише зазначивши про необхідність значного часу для складання повного тексту ухвали. Рішення суду є остаточним і оскарженню не підлягає. Суд постановив: Клопотання захисника залишити без задоволення. Справа №761/20604/21 від 25/06/2025 1. Предметом спору є оскарження вироку щодо особи, засудженої за порушення правил дорожнього руху, що спричинило тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості потерпілому. 2. Суд касаційної інстанції залишив вирок без змін, оскільки встановив, що суди попередніх інстанцій обґрунтовано визнали особу винною на основі належних та допустимих доказів, оцінених у їх сукупності. Суд зазначив, що неможливість допиту потерпілого та одного свідка не є істотним порушенням, оскільки наявні інші докази, які підтверджують вину особи. Також суд відхилив доводи захисту щодо порушення принципу змагальності, оскільки судом було вжито достатньо заходів для забезпечення явки свідка, а сторона захисту сама заперечувала проти надання додаткового часу для допиту свідка з використанням технічних засобів. Апеляційний суд ретельно перевірив доводи апеляційної скарги і надав на них вичерпні відповіді, а тому відсутні підстави вважати ухвалу незаконною. 3. Верховний Суд залишив вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу захисника – без задоволення. Справа №280/770/16-к від 25/06/2025 1. Предметом спору є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудження особи за крадіжку, вчинену повторно, та незаконний посів конопель. 2. Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд не врахував вимоги кримінального процесуального закону щодо обов’язку роз’яснення засудженому права на звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності, передбаченого ст. 49 КК України, що є істотним порушенням. Суд касаційної інстанції зазначив, що для вирішення питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності необхідно ретельно дослідити обставини, що впливають на перебіг строків давності, зокрема, факт ухилення особи від досудового розслідування. Суд касаційної інстанції вказав, що апеляційний суд зобов’язаний був перевірити питання щодо спливу строків давності та роз’яснити особі право на звільнення від кримінальної відповідальності. Водночас, суд касаційної інстанції відхилив доводи захисника щодо відсутності кваліфікуючої ознаки повторності крадіжки, оскільки на момент вчинення злочину засуджений не відбув покарання за попередній злочин. 3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та призначив новий розгляд в суді апеляційної інстанції. Справа №922/3532/24 від 01/07/2025 1. Предметом спору є визнання недійсним рішення Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України. 2. Верховний Суд закрив касаційне провадження в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, та частково задовольнив касаційну скаргу в частині підстави, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України. Суд зазначив, що суди попередніх інстанцій не повною мірою дослідили обставини справи та не надали належної оцінки доказам, що мають значення для правильного вирішення спору. Зокрема, не було з’ясовано питання щодо наявності чи відсутності порушень конкуренційного законодавства, а також впливу оскаржуваного рішення на права та інтереси позивача та третьої особи. Крім того, суди не врахували практику Верховного Суду щодо застосування норм конкуренційного законодавства у подібних правовідносинах. Враховуючи зазначене, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність скасування рішень судів попередніх інстанцій та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції для повного та всебічного з’ясування обставин справи. 3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до Господарського суду Харківської області. Справа №754/3047/24 від 25/06/2025 1. Предметом спору є оскарження вироку апеляційного суду щодо міри покарання, призначеного ОСОБА_6 за вчинення злочинів проти статевої свободи та статевої недоторканності неповнолітньої особи, а також за виготовлення та розповсюдження порнографії. 2. Верховний Суд залишив вирок апеляційного суду без змін, оскільки апеляційний суд обґрунтовано врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, зокрема посягання на статеву свободу та недоторканність неповнолітньої, аморальність та цинічність дій засудженого, а також суспільну небезпеку таких дій, що можуть завдати глибоку психічну травму дитині. Суд також взяв до уваги дані про особу засудженого, зокрема посередню характеристику за місцем проживання та ознаки зловживання алкоголем. ВС зазначив, що апеляційний суд обґрунтовано відмовився застосувати статтю 75 КК України про звільнення від відбування покарання з випробуванням, оскільки це не сприятиме виправленню засудженого та запобіганню вчиненню ним нових злочинів. ВС підкреслив, що дискреційні повноваження суду щодо призначення покарання не були перевищені, а призначене покарання є необхідним і достатнім для досягнення мети покарання. 3. Верховний Суд залишив вирок Київського апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу захисника – без задоволення. Справа №675/1502/24 від 26/06/2025 1. Предметом спору є правомірність відмови апеляційного суду у відкритті апеляційного провадження за скаргою прокурора на вирок суду першої інстанції, яким було затверджено угоду про примирення у кримінальному провадженні за статтею 286-1 КК України. 2. Верховний Суд погодився з рішенням апеляційного суду, зазначивши, що згідно з чинним КПК, угода про примирення може бути укладена у провадженнях щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, а також у кримінальних провадженнях у формі приватного обвинувачення, і стаття 286-1 КК України не є винятком. Суд підкреслив чіткість формулювань частини 3 статті 469 КПК, яка встановлює лише одне обмеження щодо укладення угоди про примирення у кримінальних провадженнях щодо уповноваженої особи юридичної особи. Доводи прокурора про неприпустимість укладання угоди про примирення у кримінальних провадженнях щодо двооб’єктних кримінальних правопорушень, яким є злочин, передбачений статтею 286-1 КК, були визнані безпідставними. Суд також зазначив, що посилання прокурора на недотримання місцевим судом вимог частини 8 статті 474 КПК не є підставою для оскарження вироку, яким затверджено угоду про примирення. 3. Верховний Суд залишив ухвалу апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу прокурора – без задоволення. Справа №453/1231/20 від 04/06/2025 1. Предметом спору є визнання права власності на вклади у банку в порядку спадкування за заповітом. 2. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій, які відмовили у задоволенні позову, мотивуючи це тим, що суди помилково визнали банк неналежним відповідачем у справі про спадкування вкладів, оскільки позивачка зверталася до банку, маючи інформацію про наявність коштів на рахунках її покійного батька, а банк відмовлявся надати інформацію, посилаючись на банківську таємницю; суд зазначив, що визначення відповідачів є правом позивача, а обов’язком суду є встановлення належності відповідачів та обґрунтованості позову під час розгляду справи; суд також врахував практику Верховного Суду, згідно з якою банківські установи є належними відповідачами у спорах про спадкування вкладів. Суд касаційної інстанції вказав на необхідність врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду від 26 березня 2025 року у справі № 183/5694/22, ухваленій після подання касаційної скарги. 3. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Справа №922/3727/19 від 29/05/2025 1. Предметом спору є оскарження рішення Харківської міської ради про відчуження комунального майна шляхом викупу, визнання недійсним договору купівлі-продажу, укладеного на підставі цього рішення, та повернення майна територіальній громаді. 2. Суд касаційної інстанції, розглядаючи справу, зосередився на декількох ключових аспектах. По-перше, він підтвердив правомірність представництва інтересів держави прокурором, оскільки Харківська міська рада діяла всупереч інтересам громади. По-друге, суд визнав неефективним способом захисту скасування рішення міської ради, оскільки договір купівлі-продажу вже був укладений. По-третє, суд погодився з висновками попередніх інстанцій про незаконність обрання способу приватизації шляхом викупу, оскільки не було доведено здійснення орендарем невід’ємних поліпшень майна. По-четверте, суд зазначив, що вимога про повернення майна фактично є вимогою про застосування наслідків недійсності правочину (реституції) і підлягає задоволенню. Нарешті, суд вказав, що вимога про скасування записів про державну реєстрацію не відповідає належному способу захисту, оскільки закон не передбачає такого способу захисту. 3. Суд касаційної інстанції частково задовольнив касаційні скарги, скасувавши рішення попередніх інстанцій в частині визнання незаконним рішення міської ради та скасування записів про державну реєстрацію, але залишив в силі рішення про визнання недійсним договору купівлі-продажу та повернення майна. Справа №643/23283/21 від 25/06/2025 1. Предметом спору є оскарження вироку апеляційного суду щодо міри покарання за ч. 2 ст. 307 КК України (незаконне придбання, зберігання з метою збуту, а також збут наркотичних засобів, вчинені за попередньою змовою групою осіб). 2. Апеляційний суд скасував вирок суду першої інстанції в частині звільнення ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням, мотивуючи це тим, що суд першої інстанції не надав належної оцінки тому факту, що обвинувачений не працює та вчинив групою осіб з корисливим мотивом сім епізодів тяжкого злочину у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, які створюють загрозу заподіяння шкоди здоров`ю невизначеному колу осіб. Суд апеляційної інстанції зазначив, що наявні дані про особу обвинуваченого та обставини, що пом’якшують покарання, не свідчать про можливість його виправлення без ізоляції від суспільства. Суд касаційної інстанції погодився з цими висновками, вказавши, що апеляційний суд дотримався вимог кримінального процесуального закону, а призначене покарання відповідає тяжкості злочину та особі засудженого. Суд касаційної інстанції також підкреслив, що апеляційний суд обґрунтовано застосував положення ст. 69 КК України, але визнав неможливим застосування ст. 75 КК України про звільнення від відбування покарання з випробуванням. 3. Верховний Суд залишив вирок Полтавського апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу захисника – без задоволення. Справа №505/1516/21 від 04/06/2025 1. Предметом спору є визнання права власності на нежитлове приміщення пташника за позивачами, які були членами колгоспу, реорганізованого в СТОВ «Куяльник», та отримали майнові паї в натурі у вигляді цього пташника. 2. Суд касаційної інстанції залишив без змін ухвалу апеляційного суду про повернення апеляційної скарги прокурору, оскільки прокурор не усунув недоліки апеляційної скарги у встановлений строк, а саме не доплатив судовий збір у повному обсязі. Суд зазначив, що прокурор був повідомлений про необхідність доплати судового збору через електронний кабінет в системі “Електронний суд”, але не виконав вимоги суду. Верховний Суд підкреслив, що учасники справи повинні добросовісно користуватися своїми процесуальними правами та виконувати процесуальні обов’язки. Хоча апеляційний суд помилково визначив суму, яку необхідно було доплатити, це не впливає на факт невиконання прокурором вимог суду в цілому. Суд також врахував, що прокурор оскаржував рішення суду першої інстанції щодо обох позовних вимог майнового характеру, тому судовий збір мав бути сплачений за кожну з них. 3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу Одеського апеляційного суду – без змін. Справа №910/1848/23 від 01/07/2025 Предметом спору є стягнення 1 154 084 209,81 грн за позовом ТОВ “Житомирська обласна енергопостачальна компанія” до ДП “Гарантований покупець” та тлумачення пункту договору за зустрічним позовом ДП “Гарантований покупець”. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу ДП “Гарантований покупець”, скасувавши постанову апеляційного суду в частині задоволення первісного позову. Суд касаційної інстанції, ймовірно, виявив порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права апеляційним судом при розгляді вимог за первісним позовом. При цьому, Верховний Суд не прийняв остаточного рішення по суті спору в цій частині, а передав справу на новий розгляд до апеляційного суду для усунення виявлених недоліків. Це може бути пов’язано з необхідністю дослідження додаткових доказів, уточнення обставин справи або застосування іншого закону. Рішення щодо зустрічного позову про тлумачення пункту договору, судячи з усього, залишилося без змін. Суд касаційної інстанції постановив скасувати рішення апеляційного суду в частині задоволення позовних вимог за первісним позовом та передати справу в цій частині на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду. Справа №206/3443/23 від 28/05/2025 1. Предметом спору є розірвання договору підряду та стягнення коштів, включаючи вартість невиконаних робіт, безпідставно набуті кошти, витрати на експертизу, пеню, витрати на виправлення недоліків та моральну шкоду. 2. Суд касаційної інстанції частково скасував рішення апеляційного суду, вказавши на наступне: * Суд першої інстанції встановив факт порушення відповідачем умов договору щодо своєчасного виконання робіт, що є підставою для стягнення пені, однак апеляційний суд не врахував цього. * Апеляційний суд не спростував доводи позивача щодо необхідності відшкодування витрат на виправлення недоліків робіт зі встановлення септика, посилаючись на недостатність доказів, але не надав належного обґрунтування. * Апеляційний суд не дослідив належним чином обставини щодо безпідставно набутих коштів, зокрема, не врахував визнання відповідачем наявності переплати. * Апеляційний суд формально зазначив про недоведеність моральної шкоди, не звернувши уваги на обґрунтування позивачем завдання їй психологічних страждань через неможливість користування житлом. * Суд касаційної інстанції підкреслив, що апеляційний суд повинен був перевірити обґрунтованість розміру заявленої неустойки (пені) та моральної шкоди. 3. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу, скасував постанову апеляційного суду в частині вирішення позовних вимог про стягнення безпідставно набутих коштів, витрат на виправлення недоліків будівельних робіт за розділом «Септик та під`єднання», неустойки (пені), відшкодування моральної (немайнової) шкоди та направив справу в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, а в іншій оскаржуваній частині судові рішення залишив без змін. Справа №756/2606/23 від 30/06/2025 Предметом спору є оскарження прокурором ухвали апеляційного суду щодо ОСОБА_7, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 309 КК України. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу прокурора, скасувавши ухвалу Київського апеляційного суду та призначивши новий розгляд в суді апеляційної інстанції. Суд не наводить конкретних аргументів, якими він керувався при прийнятті рішення, обмежуючись лише вказівкою на необхідність складання повного тексту постанови згодом. Проте, з резолютивної частини можна зробити висновок, що суд не погодився з рішенням апеляційного суду, можливо, через порушення норм процесуального права або неправильне застосування матеріального права. Важливим моментом є обрання обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, що свідчить про наявність ризиків, які суд врахував, зокрема, ризик переховування від слідства та суду, або продовження злочинної діяльності. Призначення нового розгляду справи апеляційним судом має на меті усунення виявлених порушень та забезпечення справедливого судового розгляду. Суд скасував ухвалу апеляційного суду та призначив новий розгляд в суді апеляційної інстанції, обравши обвин […]

Draft Law on the National целевую environmental program for the handling of radioactive wasteAnalysis of the draft […]

Проект Закону про Загальнодержавну цільову екологічну програму поводження з радіоактивними відходамиАналіз проекту закону: Вибачте, але оскільки ви не завантажили документ, я не можу провести аналіз проекту закону. Будь ласка, надайте текст законопроекту, щоб я міг виконати запит. Аналіз інших документів: Аналіз документів щодо проекту Закону України “Про Загальнодержавну цільову екологічну програму поводження з радіоактивними відходами” Аналіз Таблиці пропозицій суб’єктів права законодавчої ініціативи 1. Позиція автора: Важко визначити єдину позицію, оскільки в таблиці представлені пропозиції різних суб’єктів. Проте, врахування або відхилення пропозицій комітетом свідчить про формування консолідованої позиції щодо остаточної редакції законопроекту. 2. Основні положення: Альтернативна редакція законопроекту: Депутат Бондаренко пропонує повністю переписати текст законопроекту та Загальнодержавної цільової екологічної програми. Ключові зміни включають нову редакцію мети програми, шляхів вирішення проблеми, завдань і заходів, очікуваних результатів та фінансування. Питання термінів: Депутати пропонують зміни щодо термінів набрання чинності законом та забезпечення Кабінетом Міністрів України нормативно-правовими актами. Фінансування програми: Пропонуються зміни щодо джерел фінансування програми, зокрема виключення коштів виробників радіоактивних відходів та добровільних внесків. Завдання і заходи: Депутати пропонують виключити будівництво сховища легкого типу для зберігання кондиціонованих радіоактивних відходів на Запорізькій АЕС. Врахування пропозицій: Комітет частково враховує пропозиції, зокрема щодо редакції тексту законопроекту та додатків, що свідчить про компроміс та прагнення до удосконалення документу. Аналіз Постанови Верховної Ради України “Про прийняття за основу проекту Закону України” 1. Позиція автора: Кабінет Міністрів України підтримує проект закону, оскільки він подає його на розгляд до Верховної Ради як законодавчу ініціативу. 2. Основні положення: Подання законопроекту: Кабінет Міністрів України подає проект Закону України “Про Загальнодержавну цільову екологічну програму поводження з радіоактивними відходами” на розгляд Верховної Ради. Представництво у ВР: Міністр захисту довкілля та природних ресурсів Гринчук Світлана Василівна представлятиме проект Закону у Верховній Раді. Необхідність доопрацювання: Наголошується на необхідності доопрацювання проекту Комітетом з питань екологічної політики та природокористування з урахуванням правок і пропозицій суб’єктів права законодавчої ініціативи перед його розглядом у другому читанні. Аналіз Висновку Головного науково-експертного управління 1. Позиція автора: Головне науково-експертне управління (ГНЕУ) висловлює ряд зауважень та пропозицій щодо проекту, що свідчить про критичний, але конструктивний підхід до оцінки законопроекту. ГНЕУ не висловлює прямої підтримки або відхилення, але акцентує увагу на необхідності уточнення та узгодження окремих положень. 2. Основні положення: Перевантаженість мети програми: Відзначається перевантаженість формулювання мети програми та нерозкриття змісту поняття “радіаційний чинник”. Неврахування положень Концепції: Вказується на те, що не всі положення Концепції Загальнодержавної цільової екологічної програми поводження з радіоактивними відходами знайшли відображення у Програмі. Відсутність процедури: Відсутність чіткої процедури розробки і затвердження методики оцінки ефективності виконання Програми. Питання фінансування: Висловлюються сумніви щодо коректності визначення джерел фінансування Програми, зокрема, коштів загального фонду державного бюджету та коштів виробників радіоактивних відходів. Необхідність уточнення обсягів фінансування: Вказується на необхідність надання детальнішої інформації щодо надходжень з різних джерел, особливо щодо коштів Державного фонду поводження з радіоактивними відходами. Зайві приписи: Вказується на наявність в тексті приписів, які дублюють положення інших законодавчих актів. Строк набрання чинності: Потребує уточнення строк набрання чинності Законом у зв’язку з бюджетним процесом. Положення щодо Запорізької АЕС: Пропонується уточнити можливість реалізації заходів на Запорізькій АЕС лише у випадку контролю України за діяльністю станції. Аналіз Висновку Комітету з питань екологічної політики та природокористування 1. Позиція автора: Комітет підтримує прийняття законопроекту у другому читанні та в цілому як Закон, але з урахуванням певних змін та доопрацювань. 2. Основні положення: Врахування та відхилення пропозицій: Комітет врахував частину пропозицій, зокрема щодо редакції тексту законопроекту та додатків, а решту відхилив. Перегляд висновку: Комітет переглянув свій попередній висновок та прийняв рішення на основі додатково отриманих матеріалів. Рекомендація прийняття: Комітет рекомендує Верховній Раді України прийняти законопроект у другому читанні та в цілому як Закон. Визначення доповідача: Визначено доповідача від Комітету при розгляді питання на пленарному засіданні Верховної Ради України. Аналіз Висновку Головного управління документального забезпечення 1. Позиція автора: Головне управління документального забезпечення (ГУДЗ) підтверджує, що попередні редакційні правки були враховані, і не має зауважень до тексту законопроекту після внесених змін. 2. Основні положення: Відсутність зауважень: ГУДЗ не має редакційних зауважень до законопроекту після врахування попередніх правок. Підтвердження експертизи: ГУДЗ підтверджує здійснення фахової (лінгвістичної) експертизи законопроекту. Аналіз Висновку Головного юридичного управління 1. Позиція автора: Головне юридичне управління (ГЮУ) вважає, що законопроект може бути прийнятий у другому читанні, але з урахуванням їхніх зауважень. 2. Основні положення: Актуальність зауважень: ГЮУ підтверджує актуальність їхніх попередніх зауважень. Неузгодженість з Бюджетним кодексом: Вказується на неузгодженість положення про набрання чинності законом з вимогами Бюджетного кодексу України. Відсутність механізмів реалізації: Зазначається, що положення щодо термінів прийняття підзаконних актів свідчать про відсутність достатніх механізмів для реал […]

**Overview of Draft Laws as of 05/07/2025**10 Bills Registered: 13422-1 Draft Law on Amending Section VI “Final and Transitional Provisions” of the Budget […]

Огляд законопроектів за 05/07/2025Зареєстровано 10 […]

Огляд законодавства ЄС за 05/07/2025### […]

Review of the EU legislation for 05/07/2025Review of Commission Delegated Regulation (EU) 2025/606 This regulation provides a detailed methodology for […]

Review of Ukrainian legislation for 05/07/2025Legislation Digest Legislation Digest for the Previous Period On Accounting Prices for Bank Metals from the […]

Огляд українського законодавства за 05/07/2025Дайджест законодавства Дайджест законодавства за попередній період Про облікові ціни на банківські метали від НБУ Національний банк України оприлюднив облікові ціни на банківські метали, такі як золото, срібло, платина та паладій, станом на 4 липня 2025 року. Ці ціни використовуються для обліку та звітності фінансових установ, визначення вартості застави, та аналізу ринку металів, але НБУ не зобов’язується купувати чи продавати метали за цими цінами. Про офіційний курс гривні щодо іноземних валют від НБУ Національний банк України встановив офіційний курс гривні до іноземних валют та СПЗ на 4 липня 2025 року. Ці курси використовуються для бухгалтерського обліку та операцій НБУ з Державною казначейською службою України. НБУ не бере на себе зобов’язання купувати чи продавати валюти за цими курсами. Про звільнення Кравчука М.М. Кабінет Міністрів України звільнив Кравчука Миколу Миколайовича з посади першого заступника Голови Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України на підставі угоди сторін. Про покладання обов’язків на Фещенка В.П. Кабінет Міністрів України тимчасово поклав обов’язки Голови Державного агентства України з управління зоною відчуження на першого заступника Голови, Фещенка Володимира Петровича, до призначення нового Голови в установленому порядку. Про звільнення Іщенка Г.Г. Кабінет Міністрів України звільнив Іщенка Григорія Григоровича з посади Голови Державного агентства України з управління зоною відчуження на підставі його власного бажання. Про розподіл субвенції на підтримку ветеранів війни Кабінет Міністрів України розподілив субвенцію з державного бюджету місцевим бюджетам на підтримку ветеранів війни, демобілізованих осіб та тих, хто захищав незалежність України. Кошти призначені для діяльності фахівців із супроводу та виплати грошової компенсації за найм житла, розподілені між кількома обласними бюджетами та бюджетом міста Києва. Про пропозиції щодо застосування санкцій (щодо підриву суверенітету України) Кабінет Міністрів України вніс на розгляд РНБОУ пропозиції щодо застосування санкцій до фізичних та юридичних осіб, які підривають або загрожують територіальній цілісності, суверенітету та незалежності України. Це рішення прийнято у відповідь на регламенти та рішення Ради Європейського Союзу щодо обмежувальних заходів, а виконання покладається на ряд міністерств та відомств. Про пропозиції щодо застосування санкцій (відповідно до рішень ЄС) Кабінет Міністрів України вніс на розгляд РНБОУ пропозиції щодо застосування санкцій до фізичних та юридичних осіб на основі рішень Ради Європейського Союзу. Ці пропозиції стосуються персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій). Відповідальність за виконання рішення РНБОУ та моніторинг ефективності санкцій покладено на відповідні міністерства та відомства. Про пропозиції щодо застосування санкцій (щодо Ірану) Кабінет Міністрів України ініціював процес розгляду РНБО пропозицій щодо застосування санкцій проти фізичних та юридичних осіб, пов’язаних з Ісламською Республікою Іран. Міністерства та відомства забезпечують виконання санкцій та моніторинг їх ефективності. МЗС інформуватиме міжнародні органи про застосування санкцій Україною. А тепер розглянемо детальніше кожен з опублікованих сьогодні актів: Про облікову ціну банківських металів Цей документ є повідомленням Національного банку України (НБУ) про облікові ціни на банківські метали, а саме золото, срібло, платину та паладій, станом на 4 липня 2025 року. **Структура та основні положення:** Повідомлення містить таблицю з наступними даними: * Код цифровий та літерний для кожного металу. * Кількість тройських унцій (1). * Назва банківського металу. * Облікова ціна в гривнях за одну тройську унцію. Важливо зазначити, що НБУ не зобов’язується купувати або продавати ці метали за вказаними обліковими цінами. **Основні положення для використання:** Облікові ціни, встановлені НБУ, можуть використовуватись для: * Обліку та звітності фінансових установ. * Визначення вартості застави або інших активів, номінованих у банківських металах. * Аналізу ринку банківських металів. Про офіційний курс гривні щодо іноземних валют Цей документ є офіційним повідомленням Національного банку України (НБУ) про встановлення офіційного курсу гривні щодо іноземних валют та СПЗ (спеціальних прав запозичення) на конкретну дату – 4 липня 2025 року. Структура документу проста: це таблиця, яка містить перелік іноземних валют та СПЗ, їхні цифрові та літерні коди, кількість одиниць валюти/СПЗ та офіційний курс гривні до них. Важливо, що ці курси використовуються для відображення в бухгалтерському обліку, операцій НБУ з Державною казначейською службою України (ДКСУ) та в інших випадках, передбачених законодавством. Найважливішим положенням є те, що НБУ не бере на себе зобов’язання купувати чи продавати зазначені валюти за цими курсами. Це означає, що курс використовується для облікових цілей, але не є обов’язковим для валютних операцій на ринку. Про звільнення Кравчука М.М. з посади першого заступника Голови Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України Це розпорядження Кабінету Міністрів України, яке стосується кадрових питань. Воно передбачає звільнення Кравчука Миколи Миколайовича з посади першого заступника Голови Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України. Підставою для звільнення є угода сторін, відповідно до пункту 3 частини першої статті 83 Закону України “Про державну службу”. Структура розпорядження складається з назви, преамбули, що містить рішення про звільнення, посилання на законодавчу підставу та підпису Прем’єр-міністра України. Найважливішим положенням цього розпорядження є безпосередньо факт звільнення конкретної особи з конкретної посади на підставі угоди сторін, що передбачає припинення трудових відносин за взаємною згодою. Про тимчасове покладення виконання обов’язків Голови Державного агентства України з управління зоною відчуження на Фещенка В.П. Це розпорядження Кабінету Міністрів України про тимчасове покладення обов’язків Голови Державного агентства України з управління зоною відчуження на першого заступника Голови цього ж агентства, Фещенка Володимира Петровича. **Структура та основні положення:** Розпорядження складається з одного пункту, в якому чітко визначено, що на Фещенка В.П. покладаються обов’язки Голови Державного агентства України з управління зоною відчуження тимчасово, до моменту призначення особи на цю посаду в установленому порядку. **Основні положення для використання:** Розпорядження визначає тимчасового виконувача обов’язків Голови Державного агентства України з управління зоною відчуження. Це важливо для забезпечення безперервності управління та функціонування агентства до призначення нового Голови. Про звільнення Іщенка Г.Г. з посади Голови Державного агентства України з управління зоною відчуження Це розпорядження Кабінету Міністрів України стосується кадрових питань. **Суть розпорядження:** Розпорядженням звільнено Іщенка Григорія Григоровича з посади Голови Державного агентства України з управління зоною відчуження на підставі його власного бажання. **Структура та основні положення:** Розпорядження складається з одного пункту, який констатує факт звільнення особи з посади. Підставою для звільнення є власне бажання особи. Розпорядження підписане Прем’єр-міністром України. **Основні положення для використання:** Дане розпорядження є підставою для припинення повноважень Іщенка Григорія Григоровича на посаді Голови Державного агентства України з управління зоною відчуження. Також, воно є підставою для призначення іншої особи на цю посаду у встановленому порядку. Про розподіл у 2025 році обсягу субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на забезпечення діяльності фахівців із супроводу ветеранів війни та демобілізованих осіб та окремі заходи з підтримки осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, для виплати грошової компенсації за найм (оренду) житлових приміщень Розпорядження Кабінету Міністрів України № 629-р від 27 червня 2025 року визначає розподіл субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на підтримку ветеранів війни, демобілізованих осіб та тих, хто захищав незалежність України. Субвенція призначена для забезпечення діяльності фахівців із супроводу цих категорій громадян та для виплати грошової компенсації за найм житла. Структура розпорядження включає в себе основну частину, яка визначає обсяг субвенції, та додаток, що містить детальний розподіл коштів між місцевими бюджетами. Розподіл субвенції здійснюється між обласними бюджетами Дніпропетровської, Запорізької, Харківської, Чернівецької областей та бюджетом міста Києва. Загальний обсяг субвенції становить 211,227 тис. гривень. Найважливішим положенням цього розпорядження є конкретний розподіл коштів між різними регіонами, що дозволяє місцевим органам влади планувати та здійснювати виплати компенсацій за оренду житла та забезпечувати діяльність фахівців із супроводу ветеранів та демобілізованих осіб. **** Про внесення пропозицій щодо застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) відповідно до регламентів та рішень Ради Європейського Союзу Розпорядження Кабінету Міністрів України № 628-р від 27 червня 2025 року стосується внесення пропозицій щодо застосування санкцій до фізичних та юридичних осіб, які підривають або загрожують територіальній цілісності, суверенітету та незалежності України. Це робиться у відповідь на регламенти та рішення Ради Європейського Союзу щодо обмежувальних заходів. Фактично, уряд України пропонує РНБОУ розглянути питання про введення санкцій проти конкретних осіб та компаній, перелік яких міститься у додатках до розпорядження. Структура розпорядження включає: 1. Перелік рішень Ради Європейського Союзу, які стали підставою для внесення пропозицій щодо санкцій. 2. Вказівку на схвалення та внесення на розгляд РНБОУ пропозицій щодо застосування санкцій до фізичних та юридичних осіб. 3. Доручення ряду міністерств та відомств забезпечити виконання рішення РНБОУ, моніторинг його виконання та ефективності. 4. Зобов’язання МЗС інформувати міжнародні органи про застосування санкцій. Найбільш важливим положенням цього розпорядження є те, що воно ініціює процес застосування санкцій проти конкретних фізичних та юридичних осіб, які, за оцінкою уряду, причетні до дій, що підривають суверенітет України. Це є важливим кроком у реалізації державної політики щодо захисту національних інтересів. Про внесення пропозицій щодо застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) відповідно до рішень та імплементаційного регламенту Ради Європейського Союзу Розпорядження Кабінету Міністрів України № 627-р від 27 червня 2025 року стосується внесення пропозицій щодо застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) відповідно до рішень та імплементаційного регламенту Ради Європейського Союзу. Фактично, уряд України пропонує РНБОУ застосувати санкції до фізичних та юридичних осіб, списки яких містяться у додатках до розпорядження, підтримуючи таким чином санкційну політику ЄС. Рішення прийнято на основі Закону України “Про санкції” та у відповідь на рішення Ради ЄС щодо обмежувальних заходів. Структура розпорядження включає: 1. **Преамбулу**, яка визначає підстави для розпорядження – підтримку рішень Ради ЄС та посилання на Закон України “Про санкції”. 2. **Основну частину**, яка містить рішення про внесення пропозицій щодо застосування санкцій до фізичних та юридичних осіб, перелік яких міститься у додатках. 3. **Перелік міністерств та відомств**, відповідальних за виконання рішення РНБОУ про застосування санкцій, моніторинг їх виконання та ефективності. 4. **Положення про інформування** Міністерством закордонних справ компетентних органів ЄС, США та інших держав про застосування санкцій. Найбільш важливим положенням є те, що Кабінет Міністрів України пропонує застосувати санкції до конкретних фізичних та юридичних осіб, визначених у додатках до розпорядження, на основі рішень Ради Європейського Союзу. Це означає, що ці особи підпадають під певні обмеження, визначені Законом України “Про санкції”, і відповідні державні органи повинні забезпечити виконання цих обмежень. Про внесення пропозицій щодо застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) відповідно до рішень Ради Європейського Союзу щодо Ісламської Республіки Іран Доброго дня! Ось короткий огляд цього розпорядження: 1. **Суть розпорядження:** Розпорядження Кабінету Міністрів України стосується внесення пропозицій щодо застосування санкцій до фізичних та юридичних осіб, пов’язаних з Ісламською Республікою Іран, відповідно до рішень Ради Європейського Союзу. Мета розпорядження – імплементація міжнародних санкцій на національному рівні. 2. **Структура та основні положення:** Розпорядження складається з трьох пунктів. Перший пункт зобов’язує внести на розгляд РНБО пропозиції щодо санкцій проти фізичних та юридичних осіб, визначених у додатках до розпорядження. Другий пункт визначає перелік міністерств та відомств, відповідальних за виконання рішення РНБО про застосування санкцій, моніторинг їх виконання та ефективності. Третій пункт покладає на МЗС обов’язок інформувати міжнародні органи про застосування санкцій Україною. 3. **Найбільш важливі положення:** Найважливішим є пункт 1, який передбачає внесення пропозицій щодо застосування санкцій, оскільки саме він ініціює процес реалізації обмежувальних заходів. Також важливим є пункт 2, який визначає відповідальних за виконання та […]