Рішення Суду (Перша палата) від 7 листопада 2024 року. XX проти Інспектора податкової служби. Запит на попереднє рішення – Стаття 63(1) ДФЄС – Вільний рух капіталу – Обмеження – Податкове законодавство – Податок на прибуток корпорацій – Оподаткування дивідендів – Рівне ставлення до резидентних та нерезидентних компаній – Національне законодавство, яке надає резидентним компаніям можливість відрахування з їхнього оподатковуваного прибутку, пов’язаного з дивідендами, витрат, що відповідають їхнім зобов’язанням перед клієнтами за договорами страхування з прив’язкою до інвестиційних одиниць, та повного зарахування оподаткування дивідендів проти податку на прибуток корпорацій. Справа C-782/22.

Суть рішення
Це рішення Суду Європейського Союзу (СЄС) стосується тлумачення статті 63(1) Договору про функціонування Європейського Союзу (ДФЄС), яка стосується вільного руху капіталу. Справа розглядає, чи податкове законодавство Нідерландів, яке накладає 15% податок на дивіденди для нерезидентних компаній, водночас дозволяючи резидентним компаніям повністю зараховувати цей податок проти їхнього зобов’язання з податку на прибуток корпорацій, є обмеженням вільного руху капіталу.

Структура та основні положення
Рішення структуроване навколо аналізу того, чи створює нідерландське законодавство дискримінаційний податковий режим, що обмежує вільний рух капіталу. Воно починається з викладу передумов справи, деталізуючи факти та національну правову базу. Рішення потім досліджує порівнянність податкових ситуацій резидентних та нерезидентних компаній, зосереджуючись на оподаткуванні дивідендів. Ключові положення включають статтю 63(1) ДФЄС, що стосується вільного руху капіталу, та відповідні нідерландські податкові закони, які розрізняють резидентні та нерезидентні компанії. Рішення не вносить змін до попередніх версій, оскільки воно є специфічним для тлумачення існуючого законодавства ЄС у контексті представленої справи.

Важливі положення для використання
Найважливішою частиною цього рішення є тлумачення статті 63(1) ДФЄС у відношенні до національного податкового законодавства, яке по-різному ставиться до резидентних та нерезидентних компаній щодо оподаткування дивідендів. Суд підкреслює, що таке диференційоване ставлення є обмеженням вільного руху капіталу, якщо воно не виправдане переважною причиною суспільного інтересу. Крім того, рішення підкреслює важливість забезпечення того, щоб нерезидентні компанії не підлягали більшому податковому навантаженню, ніж резидентні компанії за той самий тип доходу. Це тлумачення є важливим для держав-членів ЄС у приведенні їхнього національного податкового законодавства у відповідність з принципами ЄС щодо вільного руху капіталу.

Деталі