СПРАВА “ПАВЛОВИЧ ПРОТИ ХОРВАТІЇ”

Справа стосується спору між паном Павловичем, хорватським адвокатом, та хорватською владою щодо відмови розглянути його вимогу про оплату адвокатських послуг у провадженні про досудове врегулювання (ПДВ). Суть справи полягає у встановленні Судом порушення статті 6 § 1 Конвенції стосовно доступу до суду. Суд встановив, що рішення FINA (хорватського платіжного агентства) про визнання заяви заявника неприйнятною перешкодило йому пред’явити цивільний позов проти компанії P. як у провадженні ПДВ, так і в будь-яких інших провадженнях. Ключове питання полягало в тому, що вимога надати докази існування та суми вимоги була непередбачуваною, оскільки органи влади не уточнили, які документи потрібні, доки не стало занадто пізно для доповнення заявником своєї заяви.

Основні положення рішення включають:
• Суд встановив, що право адвокатів отримувати винагороду за свої послуги є “цивільним правом” відповідно до статті 6 § 1 Конвенції
• Суд визнав, що обмеження доступу до суду було непропорційним через нечіткі вимоги до подання документів
• Суд присудив заявникові 8 300 євро за немайнову шкоду та 830 євро на покриття витрат
• Суд відхилив вимогу заявника про відшкодування майнової шкоди в розмірі 14 408 євро, оскільки не міг припускати результат первісного провадження

Найбільш значущі аспекти для практичного застосування:
• Адміністративні органи повинні надавати чіткі та своєчасні вказівки щодо документальних вимог у провадженнях
• Обмеження доступу до суду мають бути передбачуваними та пропорційними
• Право адвокатів отримувати оплату за свої послуги захищене як цивільне право за Конвенцією
• Процедурні вимоги, що перешкоджають доступу до суду, мають бути чітко повідомлені заздалегідь

Деталі