Activity

Огляд рішень ЄСПЛ за 04/08/2025Сьогодні не було опубліковано нових рішень

Review of ECHR decisions for 04/08/2025No new decisions were published today

Review of Ukrainian Supreme Court's decisions for 04/08/2025Case No. 914/3180/23 dated July 29, 2025 1. The subject of the dispute is the recognition as […]

Огляд судової практики Верховного Суду за 04/08/2025Справа №914/3180/23 від 29/07/2025 1. Предметом спору є визнання незаконним та скасування рішення виконкому селищної ради про надання містобудівних умов і обмежень, дозволу ДІАМ України на виконання будівельних робіт, а також скасування державної реєстрації права власності на об’єкт незавершеного будівництва. 2. Суд касаційної інстанції не погодився з висновком апеляційного суду про неефективність обраного прокурором способу захисту прав територіальної громади, оскільки апеляційний суд не врахував, що містобудівні умови та обмеження є чинними до завершення будівництва об’єкта, а отже, рішення про їх надання не вичерпало свою дію. Крім того, апеляційний суд не врахував правові висновки Великої Палати Верховного Суду про те, що рішення органу місцевого самоврядування, яке не вичерпало своєї дії, може оспорюватися з точки зору законності, а вимога про визнання його незаконним є належним способом захисту. Також, суд касаційної інстанції зазначив, що вимога про скасування державної реєстрації права власності є ефективним способом захисту, оскільки така реєстрація не є підставою виникнення права власності, а її скасування може відновити порушені права. Суд касаційної інстанції вказав, що апеляційний суд не дослідив всі докази у справі та не надав оцінку обґрунтованості позовних вимог по суті. 3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та передав справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Справа №990/163/24 від 30/07/2025 1. Предметом спору є оскарження рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (ВККС) про відмову в наданні рекомендації для призначення позивача на посаду судді. 2. Суд задовольнив позовні вимоги, оскільки ВККС, відмовляючи позивачу в рекомендації, не надала достатніх доказів, які б обґрунтовували сумніви в його доброчесності, особливо враховуючи попередні позитивні висновки НАЗК та рішення ВККС від 2018 року про відповідність позивача вимогам до кандидата на посаду судді. Суд зазначив, що сумніви ВККС повинні базуватися на конкретних фактах, а не на суб’єктивних відчуттях, і що Комісія не надала переконливих доказів, які б спростовували попередні висновки про доброчесність позивача. Також суд врахував пояснення позивача щодо спірних питань у деклараціях, зокрема щодо майна, яке не було задеклароване через відсутність інформації або через те, що воно не підлягало декларуванню згідно з роз’ясненнями НАЗК. Суд наголосив, що Комісія не скористалася можливістю спростувати доводи позивача та не надала достатніх обґрунтувань для переоцінки попередніх висновків. 3. Суд визнав протиправним рішення ВККС про відмову в наданні рекомендації для призначення позивача на посаду судді та зобов’язав ВККС повторно провести співбесіду з позивачем. Справа №910/1128/23 від 22/07/2025 1. Предметом спору є стягнення з Акціонерного товариства “Українська залізниця” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Альтер Енерго Девелопмент” 7 455 433,10 грн через порушення строків приєднання електроустановок позивача до електричних мереж. 2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками апеляційного суду про неналежне виконання “Українською залізницею” зобов’язань за договорами про приєднання до електромереж, оскільки “Укрзалізниця” не забезпечила подачу узгодженої величини потужності напруги в точку приєднання, що є порушенням Кодексу систем розподілу. Суд відхилив аргументи “Укрзалізниці” про те, що апеляційний суд не врахував висновки Верховного Суду в інших справах, оскільки обставини цих справ не є подібними до даної. Також, суд не знайшов порушень процесуального права в діях апеляційного суду, зокрема, щодо оцінки доказів та врахування вказівок Верховного Суду при попередньому перегляді справи. Суд касаційної інстанції підкреслив, що він не має права переоцінювати докази, зібрані судами попередніх інстанцій. 3. Верховний Суд залишив касаційні скарги Акціонерного товариства “Українська залізниця” без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду та додаткову постанову – без змін. Справа №904/3697/24 від 22/07/2025 1. Предметом спору є правомірність нарахування Державним підприємством водопровідно-каналізаційного господарства “Дніпро-Західний Донбас” тарифу на водопостачання для Садівничого товариства “Тягинка” як для юридичної особи, а не як для населення. 2. Суд касаційної інстанції погодився з апеляційним судом, який встановив, що Садівниче товариство “Тягинка” є неприбутковою організацією, створеною для задоволення потреб своїх членів (фізичних осіб) у водопостачанні для санітарно-гігієнічних потреб та зрошення присадибних ділянок. Суд зазначив, що Закон України “Про житлово-комунальні послуги” розрізняє індивідуальних та колективних споживачів, і визначальним є те, для задоволення чиїх потреб укладається договір. Оскільки товариство не займається виробничою діяльністю та не використовує воду для власних потреб, а забезпечує потреби своїх членів, воно є колективним споживачем. Суд також врахував, що постановою Кабінету Міністрів України рекомендовано не підвищувати тарифи на водопостачання для населення на період воєнного стану. Суд послався на аналогічні висновки Верховного Суду у справах щодо постачання газу та електроенергії обслуговуючим кооперативам та ОСББ. 3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін, підтвердивши обов’язок Державного підприємства застосовувати до Садівничого товариства “Тягинка” тариф на водопостачання, встановлений для населення. Справа №160/25952/23 від 30/07/2025 1. Предметом спору було рішення Національного банку України (НБУ) про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Конкорд» (Банк Конкорд), оскаржене акціонером банку. 2. Верховний Суд, розглядаючи касаційні скарги, зосередився на питанні ефективності обраного позивачем способу захисту своїх прав. Суд врахував зміни в законодавстві, внесені Законом України № 590-IX, які обмежують способи захисту прав колишніх акціонерів банків, що ліквідуються, зводячи їх до вимог про відшкодування шкоди. Суд також послався на практику Великої Палати Верховного Суду, яка вказує на те, що скасування рішення про ліквідацію банку не відновлює попереднє становище банку та його акціонерів, а єдиним ефективним способом захисту є відшкодування збитків. **** Суд відступив від попередньої позиції, зазначивши, що суди мають закривати провадження у справах, де позивачі вимагають скасування рішень про ліквідацію банку, оскільки це неефективний спосіб захисту. 3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та закрив провадження у справі, визнавши, що позивач обрав неефективний спосіб захисту своїх прав, оскільки чинне законодавство передбачає лише можливість відшкодування збитків у таких випадках. Справа №640/4046/20 від 30/07/2025 1. Предметом спору є рішення податкового органу про відмову в реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних. 2. Суд касаційної інстанції встановив, що комісії з питань зупинення реєстрації податкових накладних, хоч і мають повноваження щодо реєстрації/відмови в реєстрації податкових накладних, не є окремими суб’єктами владних повноважень, а діють у складі контролюючого органу. Відповідно, належним відповідачем у справі є територіальний орган ДПС, а не комісія. Суд першої інстанції, відкриваючи провадження, не перевірив, у якого контролюючого органу перебуває на обліку позивач та комісією якого органу прийняті оскаржувані рішення, що є важливим для правильного визначення відповідача. Оскільки ці обставини не були встановлені судом першої інстанції, це є порушенням норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. 3. Суд скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій і направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Справа №560/9900/24 від 30/07/2025 1. Предметом спору є оскарження рішення митниці про коригування митної вартості та картки відмови у прийнятті митної декларації. 2. Суд касаційної інстанції скасував ухвалу апеляційного суду, вказавши на те, що апеляційний суд помилково розрахував суму судового збору, яку мала сплатити Хмельницька митниця при подачі апеляційної скарги, оскільки при оскарженні рішення про коригування митної вартості, ціною позову є різниця між митними платежами, розрахованими декларантом та митним органом, а вимога про скасування картки відмови є похідною від вимоги про скасування рішення про коригування митної вартості, тому є однією вимогою майнового характеру. Крім того, суд касаційної інстанції зазначив, що апеляційний суд невірно застосував коефіцієнт 0,8 для пониження розміру ставки судового збору, оскільки Хмельницька митниця подавала апеляційну скаргу в електронній формі. Також, Верховний Суд вказав, що апеляційний суд передчасно визнав неповажними причини пропуску строку на апеляційне оскарження, не врахувавши помилку в обрахунку судового збору, допущену самим апеляційним судом. Враховуючи ці обставини в сукупності, Верховний Суд не побачив в діях апелянта ознак зловживання процесуальними правами. 3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження та направив справу до апеляційного суду для продовження розгляду. Справа №990/204/25 від 28/07/2025 1. Предметом спору є оскарження рішення Вищої ради правосуддя (ВРП) та зобов’язання ВРП вчинити певні дії. 2. У рішенні не наведено жодних аргументів. 3. Суд відмовив у задоволенні позову. Справа №932/12380/20 від 02/07/2025 1. Предметом спору є визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у приватну власність, скасування державної реєстрації права власності на цю ділянку та визнання недійсним договору дарування цієї земельної ділянки. 2. Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд не повною мірою дослідив обставини справи, зокрема, чи було виділено в натурі частку домоволодіння, яка належала відповідачу, до моменту передачі йому у власність спірної земельної ділянки, а також чи відповідала площа земельної ділянки його частці у праві власності на домоволодіння. Суд також зазначив, що апеляційний суд не врахував, що сукупність зареєстрованих часток домоволодіння не утворює повного обсягу права власності, що може свідчити про наявність інших співвласників, не залучених до справи. Суд касаційної інстанції наголосив, що встановлення прав та обов’язків сторін у спірних правовідносинах здійснюється відповідно до матеріального права, яке діяло на час виникнення таких правовідносин, а способи захисту прав визначаються правом, яке діє на час ухвалення судового рішення. Суд касаційної інстанції вказав, що апеляційний суд не позбавлений права замість скасування запису про державну реєстрацію прав скасувати рішення суб’єкта державної реєстрації щодо державної реєстрації права власності на нерухоме майно, якщо встановить порушення прав позивача. 3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Справа №947/25386/23 від 31/07/2025 1. Предметом спору є стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги та усунення перешкод у користуванні власністю. 2. Суд касаційної інстанції погодився з апеляційним судом, який частково задовольнив позов про стягнення заборгованості, оскільки відповідач, будучи власником квартири, не виконував зобов’язання з оплати житлово-комунальних послуг, передбачені договорами з керуючою компанією. Апеляційний суд встановив, що факт відсутності договору не звільняє споживача від оплати фактично спожитих послуг, а також перевірив розрахунки заборгованості, виявивши помилку в площі квартири, та здійснив перерахунок. Суд також врахував, що відповідачу обмежували доступ до лічильників, але не встановив невідповідності нарахувань показанням лічильників. Щодо зустрічного позову, суд погодився з висновком суду першої інстанції про необхідність усунення перешкод у користуванні власністю, оскільки керуюча компанія обмежувала доступ до квартири та лічильників. 3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін. Справа №288/1595/13-ц від 29/07/2025 1. Предметом спору є стягнення заборгованості за кредитним договором солідарно з позичальника та поручителя. 2. Верховний Суд залишив в силі рішення судів попередніх інстанцій, якими було задоволено позов про стягнення заборгованості, оскільки відповідачі не виконали зобов’язання за кредитним договором, що призвело до утворення заборгованості. Суд касаційної інстанції зазначив, що доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками судів та необхідності переоцінки доказів, що виходить за межі його повноважень. ВС підкреслив, що строк позовної давності не було пропущено, оскільки сторони домовились про 10-річний строк позовної давності в кредитному договорі. Також ВС підтвердив, що позивач дотримався порядку направлення досудової вимоги, а розмір пені не є завищеним та не потребує зменшення. 3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін. Справа №752/22157/20 від 30/07/2025 1. Предметом спору є забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку, що перебуває у приватній власності третьої особи, яка не є відповідачем у справі. 2. Суд касаційної інстанції скасував ухвалу про забезпечення позову, оскільки на момент її винесення власником спірної земельної ділянки була особа, яка не була залучена до участі у справі як відповідач. Суд зазначив, що забезпечення позову не повинно порушувати права осіб, які не є учасниками судового процесу, і накладення арешту на майно третьої особи є неприпустимим. Суд також врахував, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими вимогами і не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи-підприємця. Суд підкреслив, що залучення власника майна до участі у справі після винесення ухвали про забезпечення позову не робить цю ухвалу законною. Суд також взяв до уваги усталену судову практику Верховного Суду з цього питання. 3. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій та відмовив у задоволенні заяви про забезпечення позову. Справа №205/5648/23 від 30/07/2025 1. Предметом спору є визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину за законом та визнання спадщини відумерлою з передачею її у власність територіальної громади. 2. Суд касаційної інстанції частково задовольнив касаційну скаргу, скасувавши рішення апеляційного суду в частині відмови у визнанні спадщини відумерлою, мотивуючи це тим, що апеляційний суд не врахував тривалий проміжок часу після залишення заяви відповідача без розгляду, що може свідчити про втрату інтересу до спадкового майна, та не перевірив наявність інших спадкоємців. Суд також зазначив, що апеляційний суд не встановив усіх обставин, необхідних для правильного вирішення спору, зокрема, чи є відповідач законним спадкоємцем. У зв’язку з цим, справу направлено на новий апеляційний розгляд для повного та всебічного дослідження всіх обставин, враховуючи інтерес територіальної громади у випадку відсутності інших спадкоємців. В іншій частині, де суди попередніх інстанцій відмовили у визнанні недійсним свідоцтва про право на спадщину, виданого тітці померлої, рішення судів залишено без змін, оскільки родинні зв’язки були підтверджені матеріалами справи. 3. Верховний Суд скасував рішення апеляційного суду в частині відмови у визнанні спадщини відумерлою та направив справу на новий апеляційний розгляд, а в іншій частині залишив рішення судів попередніх інстанцій без змін. Справа №911/268/22 від 29/07/2025 1. Спір у цій справі стосується повернення земельних ділянок водного фонду та скасування рішень про їх державну реєстрацію, де прокурор діє в інтересах Козинської селищної ради проти ТОВ “Рейнір Бізнес Груп”. 2. Суд касаційної інстанції скасував рішення апеляційного суду, оскільки апеляційний суд не врахував вказівок Верховного Суду при попередньому розгляді справи щодо заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами. Зокрема, апеляційний суд не дослідив, чи міг відповідач знати про існування Генерального плану селища Козин на момент розгляду справи та чи вплинула б ця інформація на результат справи. Суд касаційної інстанції наголосив, що апеляційний суд не надав належної оцінки цим обставинам, обмежившись попередніми висновками, що суперечить вимогам повноти та всебічності розгляду справи. Також, суд касаційної інстанції вказав на необхідність встановити, чи були обставини, на які посилається відповідач, відомі йому до ухвалення попереднього рішення, і чи призвели б ці обставини до іншого результату судового розгляду. Суд касаційної інстанції підкреслив, що апеляційний суд не врахував практику Верховного Суду та не дослідив всі важливі обставини у спірних правовідносинах, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. 3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та передав справу на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду. Справа №260/5156/24 від 30/07/2025 1. Предметом спору є оскарження податкових повідомлень-рішень, якими фізичній особі-підприємцю (ФОП) було збільшено суму грошових зобов’язань з військового збору та податку на доходи фізичних осіб. 2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення судів попередніх інстанцій, які визнали податкові повідомлення-рішення протиправними через порушення контролюючим органом процедури, встановленої статтею 86 Податкового кодексу України. Зокрема, контролюючий орган не розглянув заперечення ФОП на акт перевірки до прийняття податкових повідомлень-рішень, що є обов’язковим. Суд зазначив, що повідомлення про вручення акта перевірки не містило необхідних даних про отримання його саме ФОП, а отже, не було належним доказом вручення. Суд також підкреслив, що встановлення обставин справи та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій, і касаційний суд не має права переоцінювати їх. Крім того, суд вказав на важливість обґрунтування судових рішень для забезпечення їх розуміння сторонами та запобігання свавіллю. 3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін. Справа №755/16131/16-к від 24/07/2025 1. Предметом спору є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України (прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою). 2. У резолютивній частині постанови не наведено аргументів суду, якими він керувався при винесенні рішення, оскільки зазначено, що повний текст постанови буде складено пізніше. Відповідно, неможливо визначити, які саме доводи захисника ОСОБА_6 суд відхилив, та чому він залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій. Аналіз аргументів суду буде можливий після оприлюднення повного тексту постанови. 3. Верховний Суд ухвалив залишити без змін вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 27 січня 2021 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 07 серпня 2024 року стосовно ОСОБА_7, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 – без задоволення. Справа №910/7722/24 від 29/07/2025 1. Предметом спору є стягнення заборгованості за договором, розірвання договору, стягнення безпідставно набутих коштів, пені, штрафу та зобов’язання вчинити певні дії щодо повернення обладнання. 2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення апеляційного суду, зазначивши, що договір між сторонами є змішаним, поєднуючи елементи підряду та поставки, і що умови договору передбачають окрему оплату за поставлене обладнання на підставі підписаних видаткових накладних. Суд також врахував, що Товариство частково оплатило поставлене обладнання та погодило графік погашення заборгованості, що свідчить про визнання зобов’язання з оплати. Крім того, суд погодився з апеляційним судом, що Товариство порушило свої зобов’язання з оплати, що дало право Корпорації призупинити виконання робіт, а тому відсутні підстави для стягнення штрафних санкцій з Корпорації. Щодо вимоги про визнання договору розірваним, суд погодився з апеляційним судом, що такий спосіб захисту є неефективним, оскільки законом передбачено розірвання договору за рішенням суду. 3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін. Справа №924/419/24 від 30/07/2025 1. Предметом спору є заява про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених відповідачем у зв’язку з розглядом касаційної скарги позивача. 2. Суд касаційної інстанції, розглядаючи заяву про розподіл судових витрат, керувався тим, що сторона, на користь якої ухвалене рішення, має право на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, але їх розмір має бути обґрунтованим, пропорційним до предмета спору та відповідати критеріям реальності та розумності. Суд врахував сталість правової позиції відповідача протягом розгляду справи в різних інстанціях, відсутність значного обсягу юридичної роботи на стадії касаційного перегляду, а також те, що витрати на підготовку заяви про відшкодування судових витрат не підлягають відшкодуванню. Крім того, суд взяв до уваги заперечення позивача щодо завищеного розміру витрат та їх неспівмірності зі складністю справи. На основі цих аргументів, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення заяви про розподіл судових витрат, зменшивши суму, що підлягає стягненню з позивача на користь відповідача. 3. Суд частково задовольнив заяву про розподіл судових витрат, стягнувши з позивача на користь відповідача 420 євро витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції. Справа №160/25952/23 від 30/07/2025 1. Предметом спору є оскарження рішення Національного банку України (НБУ) про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Конкорд» акціонером цього банку. 2. Верховний Суд вирішив закрити провадження у справі, посилаючись на зміни в законодавстві, внесені Законом № 590-IX, які обмежують способи захисту прав колишніх акціонерів банків, що ліквідуються, до вимог про відшкодування шкоди. Суд вказав, що скасування рішення НБУ про ліквідацію банку не відновлює попереднє становище банку та прав його акціонерів, а єдиним ефективним способом захисту є стягнення збитків. Суд також врахував практику Великої Палати Верховного Суду, яка наголошує на необхідності адаптації українського законодавства до європейських стандартів у банківській сфері, що передбачають обмеження способів оскарження рішень про виведення неплатоспроможних банків з ринку. Суд підкреслив, що обрання позивачем неефективного способу захисту, а саме оскарження рішення про ліквідацію банку, не відповідає чинному законодавству, яке передбачає лише відшкодування шкоди. 3. Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та закрив провадження у справі, зазначивши, що спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Справа №752/15423/22 від 31/07/2025 1. Предметом спору є позов ОСОБА_1 до КО «Муніципальна Охорона» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки позивача було звільнено за прогули. 2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які задовольнили позовні вимоги ОСОБА_1. Суди встановили, що позивач був відсутній на роботі з поважних причин, а саме через введення воєнного стану, необхідність вивезення сім’ї в безпечне місце та подальшу мобілізацію до Збройних Сил України. Суд зазначив, що в умовах воєнного стану працівники, відсутні на роботі через обставини, пов’язані з бойовими діями або небезпекою для життя та здоров’я, не підлягають автоматичному звільненню за прогул. Суд також врахував, що позивач звернувся до територіального центру комплектування для мобілізації та був призваний на військову службу. Враховуючи ці обставини, суди дійшли висновку, що звільнення позивача було незаконним, і він підлягає поновленню на роботі з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу. 3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу КО «Муніципальна Охорона» без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін. Справа №320/33155/23 від 29/07/2025 1. Предметом спору є оскарження фізичною особою рішення Київської міської ради щодо встановлення місцевих податків і зборів у частині переліку паркувальних майданчиків, закріплених за комунальним підприємством. 2. Суд касаційної інстанції встановив, що суди попередніх інстанцій не дослідили важливі обставини, а саме: чи поширюється дія оскаржуваного нормативно-правового акта на позивача, чи дотримана відповідачем процедура прийняття оспорюваного рішення, зокрема, щодо його опублікування та набрання чинності. Суд наголосив, що для вирішення питання про право на оскарження нормативно-правового акта необхідно з’ясувати, чи розповсюджується цей акт на позивача. Також, суд зазначив, що суди не дослідили дотримання відповідачем процедури прийняття оспорюваного рішення, зокрема, щодо його опублікування, не встановили набрання чинності цим рішенням. Суд вказав на необхідність врахування особливостей провадження у справах щодо оскарження нормативно-правових актів, зокрема щодо зобов’язання відповідача опублікувати оголошення про це у виданні, в якому цей акт був або мав бути офіційно оприлюднений. Суд також зазначив, що суди не дослідили питання щодо відповідності переліку паркувальних майданчиків вимогам Податкового кодексу України. 3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Справа №755/16131/16-к від 24/07/2025 1. Предметом спору є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудження особи за одержання неправомірної вигоди за попередньою змовою групою осіб. 2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, підкресливши, що апеляційний суд ретельно перевірив доводи апеляційної скарги захисника та надав на них мотивовані відповіді, зокрема, щодо кваліфікації злочину за ознакою попередньої змови, відсутності провокації злочину з боку правоохоронних органів, належного відкриття стороні захисту ухвал про проведення НСРД, а також допустимості доказів, отриманих в результаті цих дій. Суд зазначив, що встановлені обставини справи свідчать про наявність змови між співучасниками на момент передачі неправомірної вигоди, а також відсутність ознак провокації злочину, оскільки обвинувачений не вжив заходів для встановлення факту наркотичного сп’яніння водія, а натомість погодився на отримання неправомірної вигоди. Суд касаційної інстанції також підкреслив, що відкриття стороні захисту ухвал слідчих суддів було здійснено з дотриманням вимог кримінального процесуального кодексу, і сторона захисту мала достатньо часу для ознайомлення з цими документами. 3. Суд ухвалив залишити вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу захисника – без задоволення. Справа №914/2176/24 від 31/07/2025 1. Предметом спору є стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю безпідставно отриманих грошових коштів у розмірі ПДВ, сплачених за договором поставки товарів, які фактично були передані військовій частині та мали бути звільнені від оподаткування ПДВ. 2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду про відмову в задоволенні позову, наголосивши на презумпції правомірності правочину, закріпленій у Цивільному кодексі України, та необхідності її спростування в судовому порядку. Суд зазначив, що прокурор не заявив вимоги про визнання недійсним договору в частині включення ПДВ до ціни товару, а суди не встановили нікчемності цього пункту договору. Також, суд вказав, що ПДВ хоч і входить до ціни товару, але не є умовою про ціну в розумінні цивільного та господарського законодавства, оскільки не може встановлюватися сторонами за домовленістю. Суд відхилив посилання прокурора на попередні рішення Верховного Суду, оскільки у цій справі не було заявлено вимоги про визнання недійсним договору в частині ПДВ, на відміну від справ, на які посилався прокурор. Крім того, суд зазначив, що у даній справі відповідач задекларував і врахував суму ПДВ у своїх податкових зобов’язаннях, а тому ці кошти не залишилися у товариства як безпідставне збагачення. 3. Суд вирішив залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін. Справа №908/3274/23 від 31/07/2025 1. Предметом спору є стягнення з відповідачів на користь банку суми заборгованості в розмірі 5 044 106,51 доларів США та 33 823 629,88 грн. 2. Верховний Суд закрив касаційне провадження в частині оскарження відмови у відстрочці виконання рішення суду, оскільки відповідно до Господарського процесуального кодексу України, ухвали господарського суду про відмову у відстроченні чи розстроченні виконання рішення оскарженню в касаційному порядку не підлягають. В іншій частині, суд касаційну скаргу залишив без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін, оскільки апеляційний суд, переглядаючи додаткове рішення місцевого господарського суду, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для його скасування. Суд касаційної інстанції погодився з висновками апеляційного суду, оскільки вони відповідають нормам матеріального та процесуального права. Доводи касаційних скарг не спростовують цих висновків та не містять підстав для скасування оскаржуваної постанови апеляційного суду. 3. Верховний Суд залишив касаційні скарги без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін. Справа №906/1318/19 (906/244/23) від 29/07/2025 1. Предметом спору є визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу. 2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду, який скасував рішення суду першої інстанції про задоволення позову працівника, мотивуючи це тим, що хоча звільнення працівника було оформлено з порушенням процедури (заява про звільнення за власним бажанням була відкликана), фактично на момент звільнення існували законні підстави для припинення трудового договору у зв’язку із закінченням його строку, оскільки працівник був прийнятий на посаду на час відсутності основного працівника, який вийшов з декретної відпустки; суд зазначив, що неправильне формулювання підстави звільнення не є підставою для поновлення на роботі, якщо існують інші законні підстави для звільнення. Суд також врахував, що працівнику пропонували інші посади, але він відмовився, і що роботодавець намагався врегулювати ситуацію з урахуванням воєнного стану. Суд касаційної інстанції підкреслив, що суди попередніх інстанцій повинні враховувати фактичні обставини справи та надавати належну оцінку доказам, а також дотримуватися норм трудового законодавства при вирішенні трудових спорів. Суд касаційної інстанції зазначив, що він врахував вказівки, які були надані ним же при попередньому розгляді цієї справи. 3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін. Справа №909/56/24 від 29/07/2025 1. Предметом спору є визнання недійсним рішення учасника товариства про звільнення директора, визнання недійсним наказу про звільнення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. 2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, що управитель корпоративними правами, призначений нотаріусом у зв’язку зі смертю єдиного учасника товариства, діяв поза межами своїх повноважень, звільняючи директора товариства, оскільки не було доведено, що це звільнення було необхідним для збереження спадщини. Суд підкреслив, що управління спадщиною має строковий і цільовий характер, спрямований на збереження майна до прийняття спадщини спадкоємцями. Суд зазначив, що дії управителя повинні бути спрямовані на збереження спадщини, а не на реалізацію повного обсягу прав власника. Суд також врахував, що директор працювала на посаді майже 20 років і не вчиняла дій, які б погіршили майновий стан товариства. Суд відхилив доводи скаржника про те, що управитель має необмежені права на управління товариством. 3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін. Справа №916/5307/23 від 22/07/2025 1. Предметом спору є розірвання договору купівлі-продажу об’єкта незавершеного будівництва та зобов’язання повернути цей об’єкт у державну власність через невиконання покупцем умов договору. 2. Верховний Суд, задовольняючи касаційну скаргу, наголосив на тому, що суди попередніх інстанцій повинні враховувати особливості приватизації об’єктів незавершеного будівництва, де важливими є не лише отримання коштів, а й завершення будівництва та введення об’єкта в експлуатацію. Суд зазначив, що відповідач не виконав низку важливих умов договору, зокрема, не розробив проєктно-кошторисну документацію, не зареєстрував право користування земельною ділянкою, не оформив право забудовника, не добудував об’єкт у встановлений строк, і не надав відповідні документи на вимогу позивача. Суд підкреслив, що ці порушення є істотними, оскільки держава не отримала очікуваного результату від приватизації – добудованого об’єкта інфраструктури. Суд також врахував попередні висновки Верховного Суду в аналогічних справах, де невиконання умов договору купівлі-продажу державного майна, особливо щодо завершення будівництва, вважається достатньою підставою для розірвання договору. Суд не погодився з апеляційним судом, який вважав порушення неістотними, і вказав на те, що суди повинні враховувати цілі приватизації та наслідки невиконання умов договору. 3. Суд вирішив касаційну скаргу задовольнити, скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції про розірвання договору та повернення об’єкта у державну власність. Справа №910/2736/22 (910/3041/24) від 28/07/2025 1. Предметом спору є визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна та повернення цього майна у власність ТОВ “Альвіс” у межах справи про банкрутство. 2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення апеляційного суду про забезпечення позову, наклавши арешт на спірне нерухоме майно, оскільки існувала реальна загроза його відчуження відповідачем, що могло ускладнити або унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення позову; суд врахував, що відповідач є власником майна і може вільно ним розпоряджатися, а невжиття заходів забезпечення позову створить перешкоди для повернення майна у ліквідаційну масу банкрута; суд також зазначив, що вжиті заходи не позбавляють відповідача права володіння та користування майном, а лише тимчасово обмежують право розпорядження ним; суд вказав, що апеляційний суд правильно здійснив співвідношення негативних наслідків від вжиття та невжиття заходів забезпечення позову, збалансувавши інтереси сторін; суд відхилив доводи касаційної скарги про те, що позивач не надав доказів наміру відповідача уникнути виконання зобов’язань, оскільки можливість відчуження майна відповідачем є очевидною; суд підкреслив, що встановлення обставин справи та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. 3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду про задоволення заяви про забезпечення позову – без змін. Справа №910/9763/24 від 31/07/2025 1. Предметом спору є стягнення заборгованості за договором між ПП «Мілекс» та ТОВ «Сосновський продукт». 2. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу ПП «Мілекс», скасувавши рішення попередніх інстанцій в частині стягнення пені з ПП «Мілекс» на користь ТОВ «Сосновський продукт». Суд також скасував рішення щодо відшкодування судового збору та проведення зустрічного зарахування грошових сум. Рішення мотивоване тим, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права щодо нарахування пені. Зокрема, ВС вказав на необхідність дослідження обставин, що впливають на правомірність нарахування пені, та дотримання принципу справедливості та пропорційності при вирішенні господарських спорів. Справа в скасованій частині передана на новий розгляд до суду першої інстанції для з’ясування всіх обставин справи. 3. Верховний Суд скасував рішення попередніх інстанцій в частині стягнення пені, судового збору та проведення зустрічного зарахування, передавши справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Справа №921/457/23 від 29/07/2025 1. Предметом спору є стягнення витрат на професійну правничу допомогу, понесених фізичною особою-підприємцем у зв’язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції. 2. Верховний Суд, розглядаючи заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, керувався такими аргументами: * Суд має оцінювати надані докази на предмет їх належності, допустимості та достовірності. * Витрати мають бути реальними, необхідними та розумними за розміром, враховуючи обставини справи та фінансовий стан сторін. * Стягнення витрат не повинно призводити до надмірного збагачення однієї зі сторін. * Суд врахував, що правова позиція позивача не змінювалася протягом розгляду справи, нормативно-правове регулювання не змінювалося, і один і той самий адвокат представляв інтереси позивача на всіх стадіях процесу, що не вимагало значного обсягу часу для юридичної роботи. * Суд взяв до уваги заперечення відповідача щодо завищеного розміру витрат. 3. Суд частково задовольнив заяву, стягнувши з Збаразької міської ради на користь фізичної особи-підприємця 20 000 грн витрат на професійну правничу допомогу, відмовивши у задоволенні решти вимог. Справа №500/4435/19 від 31/07/2025 1. Предметом спору є позов ОСОБА_1 до Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки позивачку було звільнено у зв’язку зі скороченням штату. 2. Суд касаційної інстанції залишив рішення судів попередніх інстанцій без змін, мотивуючи це тим, що роботодавець належним чином виконав вимоги трудового законодавства, зокрема статті 49-2 КЗпП України, щодо працевлаштування працівника при звільненні за скороченням штату. Суд зазначив, що роботодавець запропонував позивачці всі наявні вакантні посади на підприємстві (в ДП «Адміністрація морських портів України»), враховуючи її освіту, кваліфікацію та досвід, і не лише в Ізмаїльській філії, але позивачка відмовилася від усіх запропонованих варіантів. Суд підкреслив, що обов’язок роботодавця щодо працевлаштування триває з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, і роботодавець виконав цей обов’язок, запропонувавши всі вакантні посади, які з’явилися на підприємстві протягом цього періоду і існували на день звільнення. Також суд відхилив клопотання про закриття касаційного провадження, оскільки касаційна скарга була подана з дотриманням норм ЦПК України та містила підстави для касаційного оскарження. 3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін. Справа №394/19/23 від 24/07/2025 1. Предметом спору є усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою водного фонду, шляхом визнання недійсним розпорядження про передачу земельної ділянки у власність, визнання недійсним державного акту на право власності, скасування державної реєстрації права власності та зобов’язання повернути земельну ділянку. 2. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій та закрив провадження у справі, мотивуючи це тим, що спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, а не цивільного. Суд врахував, що земельна ділянка була відведена у власність голові фермерського господарства для ведення фермерського господарства, а спори, пов’язані з використанням земельних ділянок, наданих для ведення фермерського господарства, розглядаються господарськими судами. Суд також послався на висновки Великої Палати Верховного Суду щодо юрисдикції спорів щодо користування землями фермерського господарства. Суд роз’яснив прокурору право звернутися до Верховного Суду із заявою про направлення справи до суду господарської юрисдикції. 3. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій та закрив провадження у справі. Справа №912/3030/19 від 31/07/2025 1. Предметом спору є заборона фізичній особі-підприємцю (ФОП) використовувати певний знак для товарів і послуг, право на який, як стверджує позивач, належить йому. 2. У цій справі Верховний Суд розглядав касаційну скаргу ФОП Лимаренка на рішення судів попередніх інстанцій, які заборонили йому використовувати знак для товарів і послуг. Суди попередніх інстанцій, ймовірно, виходили з того, що використання цього знаку ФОП Лимаренком порушує права позивача, акціонерного товариства, на цей знак. Важливо, що позивач є правонаступником ТОВ «Маркхолдер». Суд касаційної інстанції перевірив законність та обґрунтованість рішень судів першої та апеляційної інстанцій, враховуючи доводи касаційної скарги та матеріали справи. Відсутність представників сторін у судовому засіданні не завадила розгляду справи по суті. Суд, ймовірно, дослідив питання схожості знаків, видів діяльності, щодо яких використовуються знаки, та можливість введення в оману споживачів. 3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ФОП Лимаренка без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін, підтвердивши таким чином заборону ФОП використовувати спірний знак для товарів і послуг. Справа №910/5627/23 від 31/07/2025 1. Предметом спору є переведення прав та обов’язків покупця частки у статутному капіталі ТОВ “Електроенерджі”. 2. Верховний Суд задовольнив касаційну скаргу, скасувавши рішення попередніх інстанцій, та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Суд не вказав конкретних аргументів, якими він керувався при прийнятті рішення, оскільки в тексті надано лише вступну та резолютивну частини постанови. Для надання більш детального аналізу необхідний повний текст судового рішення з мотивувальною частиною. Без неї неможливо зрозуміти, які саме порушення норм матеріального чи процесуального права стали підставою для скасування рішень попередніх інстанцій. 3. Рішення судів попередніх інстанцій скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва. Справа №441/322/23 від 31/07/2025 1. Предметом спору є оскарження наказу про звільнення позивача з посади головного лісничого у зв’язку з реорганізацією підприємства. 2. Суд апеляційної інстанції закрив провадження у справі, оскільки позивач подав позов до філії підприємства, яка не є юридичною особою і, відповідно, не має цивільної процесуальної дієздатності. Суд врахував, що згідно зі статтею 95 ЦК України, філія не є юридичною особою і не може бути стороною у цивільному процесі. Апеляційний суд послався на висновок Верховного Суду, згідно з яким справи, де відповідачем є філія, не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства через відсутність належної сторони. Суд касаційної інстанції погодився з цим висновком, підкресливши, що завданням цивільного судочинства є захист прав та інтересів, а філія не має відповідної правосуб’єктності. Верховний Суд підтвердив, що філії не наділені цивільною процесуальною дієздатністю і не можуть виступати стороною у цивільному процесі. 3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін. Справа №607/11828/22 від 30/07/2025 1. Предметом спору є стягнення майнової шкоди та упущеної вигоди, завданих внаслідок отруєння бджіл на пасіці позивача через використання відповідачем пестицидів на сільськогосподарських угіддях. 2. Суд задовольнив позов частково, стягнувши з відповідача матеріальну шкоду, оскільки відповідач проводив роботи із застосування засобів захисту рослин без завчасного повідомлення органу місцевого самоврядування, що є порушенням встановлених правил. Суд врахував акт встановлення факту отруєння бджіл, результати лабораторних досліджень, які виявили пестициди у підморі бджіл та на полях відповідача, а також покази свідків. Суд визнав доведеним причинно-наслідковий зв’язок між діями відповідача та загибеллю бджіл. Відмову у стягненні упущеної вигоди суд обґрунтував недоведеністю позивачем факту вжиття заходів для отримання доходів та відсутністю належних доказів завдання збитків у вигляді недоотриманої вигоди. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, зазначивши, що вони ґрунтуються на всебічному, повному та об’єктивному дослідженні доказів у справі. 3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін. Справа №686/32604/23 від 30/07/2025 1. Предметом спору є встановлення факту незаконної зміни адреси місцезнаходження майна та зобов’язання внести зміни до правовстановлюючих документів і державного реєстру. 2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки позивач просив внести зміни у свідоцтва про право на спадщину, видані відповідачу після смерті осіб, спадкоємцем яких позивач не є; суд вказав, що вимоги позивача не є належним способом захисту порушеного права, оскільки ефективним способом захисту в даному випадку було б визнання за позивачем права власності на спірне майно в порядку спадкування, чого він не зробив; суд також зазначив, що обрання позивачем неналежного способу захисту є самостійною підставою для відмови в позові; суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що позивач фактично намагається внести зміни до свідоцтв про право на спадщину за заповітом, видані відповідачу після смерті осіб, до спадкування після смерті яких позивач не закликався та спадкоємцем яких не являється, а також внести зміни у Державний реєстр речових прав на нерухоме майно в частині реєстрації права власності відповідача на успадковане ним майно. 3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін. Справа №336/13057/23 від 30/07/2025 1. Предметом спору є визнання права власності в порядку спадкування за законом на квартиру та припинення обтяження у вигляді заборони відчуження. 2. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій, зазначивши, що суди не врахували, що позивачка прийняла спадщину після смерті матері, яка була набувачем за договором довічного утримання, а отже, до неї перейшли як права, так і обов’язки за цим договором. Суд також наголосив, що відчужувач за життя не висловлював претензій щодо неналежного виконання умов договору, що є важливим фактором. Водночас, суд касаційної інстанції погодився з тим, що вимога про скасування обтяження не підлягає задоволенню, оскільки належним способом захисту є внесення відповідного запису про право власності позивача до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Суд касаційної інстанції зазначив, що суди попередніх інстанцій зробили помилкові висновки по суті вирішення спору, оскільки не врахували всіх обставин справи та норм матеріального права. 3. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій та ухвалив нове рішення, яким визнав за позивачем право власності на квартиру в порядку спадкування, але відмовив у задоволенні вимоги про припинення обтяження. Справа №910/4359/24 від 29/07/2025 1. Предметом спору є визнання недійсними окремих пунктів договору постачання природного газу та внесення змін до нього щодо порядку розрахунків. 2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення апеляційного суду, вказавши, що позивач не довів наявності тяжких обставин при укладенні договору, оскільки мав можливість вибору постачальника газу. Також, суд зазначив, що умови договору про оплату за поставлений газ не є вкрай невигідними, а відповідають загальним правилам. Важливо, що суд підкреслив, що неможливо одночасно визнати недійсними пункти договору та внести до нього зміни, оскільки це створює правову невизначеність. Крім того, суд вказав, що внесення змін до договору можливе лише за згодою сторін або у випадках, передбачених законом, чого у даній справі не було встановлено. Суд відхилив посилання позивача на Модельні правила європейського приватного права (DCFR), оскільки вони не є обов’язковими для застосування. 3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення апеляційного суду – без змін. Справа №380/6314/24 від 30/07/2025 1. Предметом спору є оскарження податкових повідомлень-рішень про застосування штрафних санкцій до ФОП за нібито порушення ведення обліку товарних запасів. 2. Суд апеляційної інстанції встановив, що ФОП надав всі необхідні документи, що підтверджують облік товарних запасів, ще до складення акту перевірки, а також разом із запереченнями на акт перевірки. Суд зазначив, що податкове повідомлення-рішення містить невірне формулювання порушення, а саме “не ведення обліку”, а не “ненадання документів”, як це передбачено статтею 20 Закону про РРО. Крім того, інше податкове повідомлення-рішення взагалі не містило інформації про зміст правопорушення. Суд касаційної інстанції підкреслив, що відповідальність за статтею 20 Закону про РРО настає за ненадання документів, що підтверджують облік товарів, або за реалізацію необлікованих товарів. Суд також вказав, що обставини справи відрізняються від тих, що розглядалися у попередніх рішеннях Верховного Суду, на які посилався скаржник. 3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду про скасування податкових повідомлень-рішень – без змін. Справа №914/2191/18 від 30/07/2025 1. Предметом спору є оскарження ухвали апеляційного господарського суду про відмову у відкритті апеляційного провадження за скаргою ТОВ «СКН «Сучасна комерційна нерухомість» на рішення суду першої інстанції у справі про стягнення боргу за кредитними договорами з АТ «Галичфарм». 2. Суд касаційної інстанції залишив ухвалу апеляційного суду без змін, мотивуючи це тим, що ТОВ «СКН «Сучасна комерційна нерухомість», як акціонер АТ «Галичфарм», мало можливість своєчасно дізнатися про судовий процес, але не скористалося цим правом. Суд апеляційної інстанції обґрунтовано врахував, що АТ «Галичфарм» у своїй річній звітності повідомляло про наявність судового провадження, а інформація про справу була загальнодоступною в Єдиному державному реєстрі судових рішень. Необізнаність ТОВ «СКН «Сучасна комерційна нерухомість» про порушення прав була зумовлена пасивною поведінкою самого скаржника, а не об’єктивно незалежними обставинами. Суд касаційної інстанції підкреслив, що завданням касаційного суду є перевірка правильності застосування норм права, а не переоцінка фактичних обставин, які вже були досліджені судами нижчих інстанцій. 3. Суд касаційної інстанції ухвалив залишити касаційну скаргу ТОВ «СКН «Сучасна комерційна нерухомість» без задоволення, а ухвалу Західного апеляційного господарського суду без змін. Справа №910/1558/19 від 31/07/2025 1. Предметом спору є скарга ПАТ “Фідобанк” на бездіяльність державного виконавця щодо незакінчення виконавчого провадження у зв’язку з ліквідацією банку. 2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні скарги ПАТ “Фідобанк”, виходячи з того, що рішення про ліквідацію банку було прийнято до відкриття виконавчого провадження, але дії державного виконавця щодо відкриття виконавчого провадження не були оскаржені. Суд також врахував правову позицію Великої Палати Верховного Суду, згідно з якою, якщо існують судові рішення, що набрали законної сили, щодо зобов’язання ліквідатора банку вчинити певні дії з погашення поточних вимог, стягувач не може бути позбавлений права на виконання судового рішення. Суд підкреслив, що кошти, стягнуті за рішенням суду, є поточними вимогами кредитора, які виникли після запровадження процедури ліквідації банку, тому відмова державного виконавця у закінченні виконавчого провадження є правомірною. Суд також зазначив, що висновок судів попередніх інстанцій відповідає останній правовій позиції Великої Палати Верховного Суду щодо визначення критеріїв подібності правовідносин. 3. Суд залишив касаційну скаргу ПАТ “Фідобанк” без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін. Справа №904/5087/22 від 31/07/2025 1. Предметом спору є стягнення з позивача судового збору, сплаченого прокуратурою та ТОВ “Газорозподільні мережі України” при поданні апеляційної скарги, у зв’язку з відмовою позивача від позову в апеляційній інстанції. 2. Верховний Суд підкреслив, що у випадку відмови позивача від позову та закриття провадження у справі, відповідач має право заявити про відшкодування понесених витрат, включаючи судовий збір, згідно зі статтею 130 ГПК України. Суд зазначив, що хоча Закон України “Про судовий збір” не передбачає відшкодування судового збору відповідачу при відмові позивача від позову, загальні принципи господарського судочинства передбачають відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення. Водночас, реалізація права на відшкодування судових витрат, пов’язаних з розглядом справи, здійснюється з урахуванням частини п’ятої статті 130 ГПК України, яка передбачає компенсацію витрат внаслідок необґрунтованих дій позивача. Суд погодився з апеляційним судом, що для стягнення судового збору з позивача необхідно довести необґрунтованість його дій. 3. Верховний Суд залишив касаційні скарги без задоволення, а додаткову ухвалу апеляційного суду – без змін. Справа №904/2351/24 від 22/07/2025 1. Предметом спору є стягнення з ТОВ “Інтерпайп Ніко Тьюб” на користь АТ “Укргазвидобування” пені та штрафу за несвоєчасну поставку товару за договором. 2. Суд касаційної інстанції скасував рішення попередніх судів, які відмовили у задоволенні позову, мотивуючи це тим, що суди попередніх інстанцій не повно і всебічно дослідили обставини справи, зокрема, не з’ясували чи дійсно обставини непереборної сили (воєнні дії) об’єктивно унеможливлювали належне виконання відповідачем договірних зобов’язань, враховуючи, що відповідач все ж таки здійснював постачання трубної продукції позивачу в період дії цих обставин. Суд також вказав на необхідність дослідження причинно-наслідкового зв’язку між обставинами непереборної сили та неможливістю виконання зобов’язання, а також врахування дій сторін, спрямованих на уникнення негативних наслідків. Крім того, суд зазначив, що сертифікат ТПП про форс-мажорні обставини не є беззаперечним доказом і має оцінюватися в сукупності з іншими доказами. Суд касаційної інстанції вказав на те, що суди попередніх інстанцій не дослідили, які саме обставини змінились у спірний період часу та, відповідно, надали можливість відповідачу виконувати свої договірні зобов`язання із постачання товару (до грудня 2022), зазначеного судами, як період непереборних обставин (форс-мажору). 3. Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Справа №910/11690/24 від 31/07/2025 1. Предметом спору є визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України. 2. Суд касаційної інстанції залишив ухвалу апеляційного суду без змін, погодившись з тим, що апеляційний суд правомірно зупинив провадження у справі, оскільки Велика Палата Верховного Суду розглядає іншу справу, № 910/2546/22, у подібних правовідносинах. Суд касаційної інстанції підкреслив, що саме Велика Палата Верховного Суду має забезпечувати однакове застосування судами норм права. Для визначення подібності правовідносин слід оцінювати учасників, об’єкт спору та зміст відносин, а повна тотожність суб’єктного складу, предметів, підстав позовів та правового регулювання не є обов’язковою. Суд також зазначив, що Велика Палата Верховного Суду прийняла справу № 910/2546/22 до розгляду з метою формування єдиної правозастосовчої практики у зв’язку з різними підходами до визначення складу учасників та способів захисту у справах про скасування наказу Мін’юсту щодо скасування рішення державного реєстратора. 3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду без змін. Справа №910/6986/21 від 22/07/2025 1. Предметом спору є зобов’язання ПрАТ “НЕК “Укренерго” припинити нарахування плати за послуги з передачі електроенергії при експорті та стягнення безпідставно набутих коштів. 2. Суд касаційної інстанції скасував рішення апеляційного суду, оскільки апеляційний суд формально погодився з рішенням суду першої інстанції, але не здійснив повноцінного повторного розгляду справи, не проаналізував доводи сторін, зокрема, щодо добровільної сплати частини суми боргу відповідачем та щодо прийняття судом першої інстанції доказів з порушенням процесуальних строків. Суд апеляційної інстанції не надав оцінку всім аргументам учасників справи, що є порушенням норм процесуального права. Суд касаційної інстанції послався на свою постанову від 01.07.2025 у справі № 910/2217/23 (910/9666/24), в якій сформульовано висновки щодо застосування положень статей 236, 269, 282 Господарського процесуального кодексу України, якими повинні керуватися суди апеляційної інстанції при перегляді рішень судів першої інстанції. Суд касаційної інстанції зазначив, що не може самостійно усунути ці порушення, оскільки це виходить за межі його повноважень. 3. Суд касаційної інстанції скасував постанову апеляційного суду та передав справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Справа №640/36342/21 від 30/07/2025 1. Предметом спору є визнання недійсним спеціального дозволу на користування надрами. 2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження, оскільки Полтавська обласна прокуратура пропустила строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції. Суд зазначив, що отримання копії рішення суду першої інстанції Полтавською обласною прокуратурою відбулося 15.12.2022, а апеляційну скаргу подано лише 19.10.2023, тобто з пропуском строку. Верховний Суд підкреслив, що подання апеляційної скарги Київською міською прокуратурою, яка не мала на це повноважень, не є поважною причиною для поновлення строку Полтавській обласній прокуратурі. Суд також врахував попередні висновки Верховного Суду у цій справі, де було встановлено відсутність повноважень у Київської міської прокуратури на апеляційне оскарження. 3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу Полтавської обласної прокуратури без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін. Справа №171/1270/19 від 11/07/2025 1. Предметом спору є стягнення заборгованості за кредитним договором. 2. Суд відмовив у задоволенні позову банку, оскільки встановив, що строк позовної давності було пропущено. Суд виходив з того, що банк змінив строк виконання зобов’язання, вимагаючи дострокового повернення кредиту, і з цієї дати почався перебіг позовної давності. Суд не прийняв аргументи банку про переривання позовної давності, оскільки не було надано належних доказів здійснення відповідачем платежів після пред’явлення вимоги про дострокове повернення кредиту, а звернення до третейського суду не перериває позовну давність, оскільки було здійснено з порушенням правил підвідомчості. Суд також зазначив, що розрахунок заборгованості, наданий банком, сам по собі не є доказом визнання боргу відповідачем. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції. 3. Суд касаційної інстанції залишив рішення судів попередніх інстанцій без змін, відмовивши банку у задоволенні касаційної скарги. Справа №320/4856/23 від 30/07/2025 1. Предметом спору є оскарження бездіяльності Васильківської міської ради щодо нерозгляду заяви про продовження договору оренди землі. 2. Суд касаційної інстанції погодився з апеляційним судом, який закрив провадження у справі, мотивуючи це тим, що спір не є публічно-правовим, оскільки виник між міською радою як орендодавцем та фізичною особою як орендарем. Суд зазначив, що вирішальним є те, що спір стосується правовідносин оренди, а не владних управлінських функцій міської ради. Верховний Суд підкреслив, що суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Суд також врахував попередню практику Верховного Суду у подібних справах, де предметом оскарження була бездіяльність органу місцевого самоврядування щодо розгляду заяви про надання земельної ділянки в оренду. Суд касаційної інстанції відхилив посилання скаржника на попередні рішення Верховного Суду України, оскільки вони стосувалися інших правовідносин, а саме надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою. 3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін. Справа №420/6932/24 від 30/07/2025 1. Предметом спору є оскарження податкового повідомлення-рішення. 2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення апеляційного суду, який залишив позов без розгляду через пропуск строку звернення до суду. Суд зазначив, що ухвала про поновлення строку звернення до суду не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, але заперечення проти неї можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду. Суд також вказав, що строк звернення до суду становить шість місяців з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, і що позивач знав про існування податкового повідомлення-рішення ще у листопаді 2022 року, коли вперше звернувся до суду з оскарженням цього ж рішення. Суд наголосив, що незнання про порушення прав через байдужість або небажання дізнатися не є поважною причиною для поновлення строку. Суд врахував, що позивач не надав доказів поважності причин пропуску строку звернення до суду. 3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін. Справа №144/1286/23 від 29/07/2025 1. Предметом спору є витребування земельної ділянки площею 3,9804 га з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь Теплицької селищної ради. 2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення судів попередніх інстанцій, які встановили, що ОСОБА_1 зареєстрував право власності на земельну ділянку на підставі підроблених документів: розпорядження Теплицької РДА та свідоцтва про право на спадщину. Суди встановили, що голова Теплицької РДА не видавав розпорядження, зазначене в документах, а свідоцтво про право на спадщину взагалі не існує. Оскільки реєстрація права власності була здійснена на підставі недійсних документів, суд дійшов висновку, що земельна ділянка вибула з володіння власника (територіальної громади) поза його волею. Суд також врахував, що відповідач не надав доказів законності набуття права власності на спірну земельну ділянку. Суд також зазначив, що прокурор правомірно використав у судовому процесі докази з кримінального провадження, оскільки сам має право надавати дозвіл на їх розголошення. 3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін. Справа №922/2069/21 від 29/07/2025 1. Предметом спору є визнання незаконним рішення міської ради про приватизацію комунального майна, визнання недійсним договору купівлі-продажу цього майна та повернення майна у комунальну власність. 2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позову прокурора, оскільки було встановлено, що прокурор пропустив тримісячний строк позовної давності, встановлений Законом України “Про приватизацію державного і комунального майна”, і не надав доказів поважності причин пропуску цього строку. Суд зазначив, що прокурор дізнався про можливі порушення законодавства про приватизацію ще в 2019 році, отримавши відповідні документи в рамках кримінального провадження, а звернувся до суду лише в 2021 році. Також суд відхилив аргументи прокурора про те, що до спірних правовідносин слід застосовувати загальну позовну давність, а не спеціальну, та про те, що строк позовної давності було продовжено у зв’язку з карантином. Крім того, суд не погодився з тим, що договір купівлі-продажу є нікчемним, оскільки прокурор не довів, що на момент укладення договору були порушені вимоги закону, які б свідчили про його нікчемність. Суд також підкреслив, що вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, має розглядатися за правилами реституції, а не як вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. 3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін. Справа №920/1061/23(589/3302/23) від 30/07/2025 1. Предметом спору є стягнення витрат на професійну правничу допомогу, понесених фізичною особою у зв’язку з оскарженням ухвали господарського суду в апеляційному порядку. 2. Верховний Суд скасував додаткову постанову апеляційного господарського суду, мотивуючи це тим, що апеляційний суд не мав повноважень розподіляти витрати на професійну правничу допомогу, оскільки не вирішував спір по суті, а лише розглядав процесуальні питання. Суд касаційної інстанції наголосив, що питання розподілу судових витрат вирішується судом, який ухвалює остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат. ВС зазначив, що розподіл витрат на правничу допомогу, понесених у зв’язку з переглядом ухвал суду, ставиться у залежність від результату вирішення спору по суті. Також, ВС вказав на те, що заявником не дотримано порядку подання заяви про розподіл судових витрат, встановлених статтями 233, 237, 244 ГПК України. 3. Верховний Суд скасував додаткову постанову апеляційного суду та відмовив у задоволенні заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу. Справа №204/11132/23 від 31/07/2025 1. Предметом спору є оскарження наказу про звільнення позивача з посади медичного директора зі стаціонарної допомоги за одноразове грубе порушення трудових обов’язків. 2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що звільнення позивача було незаконним, оскільки в наказі про звільнення не було чітко сформульовано, в чому саме полягало одноразове грубе порушення трудових обов’язків, не було обґрунтовано, які негативні наслідки настали або могли настати внаслідок дій позивача. Суди встановили, що порушення, які ставились позивачу в провину (невиконання наказу про відсторонення від роботи, проведення оперативної наради), не є підставою для звільнення за пунктом 1 частини першої статті 41 КЗпП України. Суд касаційної інстанції підкреслив, що для правомірного звільнення за цією підставою необхідно встановити вину працівника, наявність причинного зв’язку між його діями та негативними наслідками, а також враховувати характер проступку та обставини, за яких він був вчинений. Оскільки суди попередніх інстанцій не встановили наявності цих умов, вони обґрунтовано визнали звільнення незаконним. 3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін, підтвердивши незаконність звільнення позивача та правомірність його поновлення на роботі. Справа №160/25952/23 від 30/07/2025 1. Предметом спору є оскарження рішення Національного банку України (НБУ) про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Конкорд» (Банк Конкорд). 2. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій, які задовольнили позов акціонера Банку Конкорд про скасування рішення НБУ. Суд касаційної інстанції наголосив, що з набранням чинності Законом № 590-IX, внесені зміни до законодавства, які обмежують способи захисту прав колишніх учасників банку, щодо якого винесено рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, фактично зводячи захист таких прав до вимог про відшкодування шкоди. Суд вказав, що визнання протиправним рішення НБУ про ліквідацію банку не відновлює попереднє становище банку та прав його учасників, а єдиним ефективним способом захисту є відшкодування збитків. Суд також врахував практику Великої Палати Верховного Суду щодо застосування Закону № 590-IX та необхідності закриття провадження у справах, де позивачі обрали неефективний спосіб захисту, а саме оскарження рішення про ліквідацію банку замість вимоги про відшкодування шкоди. 3. Суд скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій та закрив провадження у справі. Справа №707/289/22 від 02/07/2025 1. Предметом спору є визнання права власності на будинок відпочинку. 2. Суд апеляційної інстанції скасував рішення суду першої інстанції про задоволення позову, мотивуючи це тим, що позивач не надав достатніх доказів, які б підтверджували його право власності на спірний об’єкт нерухомості, зокрема, не довів факт будівництва будинку саме ним і саме до 1992 року. Апеляційний суд зазначив, що державна реєстрація права власності не є способом його набуття, а лише підтверджує вже існуюче право. Верховний Суд погодився з відмовою в задоволенні позову, але змінив мотивувальну частину рішення. Суд касаційної інстанції вказав, що належним відповідачем у такій справі має бути власник земельної ділянки, на якій розташований об’єкт нерухомості, тобто Черкаська міська рада, а не Департамент освіти та гуманітарної політики, який є лише користувачем земельної ділянки. Оскільки позивач звернувся з позовом до неналежного відповідача, у задоволенні позову слід відмовити саме з цієї підстави. 3. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу, змінивши мотивувальну частину постанови апеляційного суду, але залишивши без змін рішення про відмову в задоволенні позову. Справа №201/9865/23 від 02/07/2025 1. Предметом спору є визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини. 2. Суд касаційної інстанції скасував рішення апеляційного суду, підтримавши рішення суду першої інстанції, виходячи з наступного: * Суд врахував обставини, на які посилалася позивач, а саме запровадження воєнного стану, перебування за кордоном як біженки, нечіткість законодавства щодо строків прийняття спадщини, а також дії, які позивач вчиняла для оформлення спадщини. * Суд наголосив на принципі пропорційності, згідно з яким втручання у право власності має бути пропорційним між втручанням у право особи та інтересами суспільства. * Суд врахував, що воля спадкодавця, виражена у заповіті, має бути реалізована на користь позивача. * Суд зазначив, що апеляційний суд не врахував, що встановлений законом шестимісячний строк для прийняття спадщини припав на період повномасштабної війни, а позивач проживає за кордоном. * Суд також взяв до уваги попередні висновки Верховного Суду у подібних справах. 3. Суд касаційної інстанції задовольнив касаційну скаргу, скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини. Справа №170/185/24 від 02/07/2025 1. Предметом спору є стягнення процентів за прострочення виконання зобов’язання та відшкодування моральної шкоди за договором купівлі-продажу. 2. Суд касаційної інстанції вирішив, що суди попередніх інстанцій невірно застосували норми матеріального права щодо стягнення процентів за користування чужими коштами, оскільки не врахували положення статті 536 та частини третьої статті 693 ЦК України, які регулюють ці правовідносини. Суд зазначив, що проценти за користування чужими коштами є платою за користування грошима, а не штрафною санкцією, і їх стягнення є правомірним у випадку прострочення передачі попередньо оплаченого товару. Водночас, Верховний Суд погодився з відмовою у відшкодуванні моральної шкоди, оскільки її вже було відшкодовано в попередньому судовому рішенні, і повторне стягнення було б порушенням принципу одноразовості відшкодування моральної шкоди. Суд також підкреслив, що неправильна юридична кваліфікація сторонами спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм. 3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови у стягненні процентів і направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції, а в частині відмови у відшкодуванні моральної шкоди залишив рішення без змін. Справа №686/30041/23 від 31/07/2025 1. Предметом спору є стягнення з АТ «Хмельницькгаз» на користь ОСОБА_1 належних при звільненні розрахункових коштів та середнього заробітку за час затримки розрахунку. 2. Суд відмовив у стягненні вихідної допомоги та компенсації за невикористану відпустку, оскільки визнав, що вони були нараховані та виплачені в повному обсязі відповідно до чинного законодавства, а виплачена позивачу премія не враховується при обчисленні середньої заробітної плати, оскільки була скасована рішенням наглядової ради товариства. Суд врахував, що виплата премії була визнана необґрунтованою, а рішення про її виплату скасовано. При цьому, суд задовольнив вимогу про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, оскільки розрахунок при звільненні не був проведений в день звільнення. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, зазначивши, що вони повно та всебічно встановили обставини справи, врахували та надали оцінку їм та наданим доказам. 3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду – без змін. Справа №679/282/24 від 31/07/2025 1. Предметом спору є позов ОСОБА_1 про звільнення з-під арешту автомобіля, який був конфіскований у межах адміністративного провадження щодо іншої особи. 2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки конфіскація автомобіля була застосована як адміністративне стягнення за порушення митних правил, вчинене ОСОБА_2, і цей автомобіль є безпосереднім предметом правопорушення. Суд зазначив, що для державного виконавця не має значення, хто є власником транспортного засобу, оскільки конфіскація була визначена судовим рішенням, яке підлягає виконанню. Суд також врахував, що конфіскація була здійснена з метою забезпечення дотримання митного законодавства та захисту економічних інтересів України, що відповідає загальному інтересу. Суд підкреслив, що відсутні підстави для перетворення адміністративно-деліктних правовідносин у цивільні, оскільки конфіскація була призначена в межах адміністративного провадження. Суд також послався на практику Європейського суду з прав людини, яка визнає правомірність конфіскації майна в інтересах забезпечення публічного порядку та захисту економічних інтересів держави. 3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін. Справа №910/3449/21 від 29/07/2025 1. Предметом спору є оскарження рішення Антимонопольного комітету України (АМКУ) в частині визнання дій АТ “Оператор газорозподільної системи “Дніпрогаз” зловживанням монопольним становищем та накладення штрафу. 2. Суд касаційної інстанції залишив рішення попередніх інстанцій без змін, підтримавши висновки АМКУ про те, що “Дніпрогаз” у складі групи РГК займав монопольне становище на ринку розподілу природного газу. Суд погодився, що вимога “Дніпрогазу” щодо обов’язкової наявності протоколу випробувань певного зразка для участі в тендерах на закупівлю лічильників газу була необґрунтованою та призвела до ущемлення інтересів інших виробників, оскільки ці випробування не були обов’язковими за законодавством, а доступ до програми випробувань був обмежений. Суд також зазначив, що “Дніпрогаз” мав можливість впливати на умови обороту лічильників, а його дії створили штучні переваги для певних виробників. Суд відхилив аргументи “Дніпрогазу” про неправильне визначення меж ринку та відсутність порушень, підкресливши, що АМКУ діяв у межах своїх повноважень та з дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції. Суд також врахував висновок експертизи, яка підтвердила здатність групи РГК впливати на ринок лічильників. 3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу АТ “Оператор газорозподільної системи “Дніпрогаз” без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін. Справа №912/3035/19 від 31/07/2025 1. Предметом спору є заборона фізичній особі-підприємцю використовувати знак для товарів і послуг, права на який належать позивачу. 2. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ФОП без задоволення, підтримавши рішення судів попередніх інстанцій. Суд касаційної інстанції погодився з висновками господарського суду Кіровоградської області та Центрального апеляційного господарського суду, які встановили факт порушення відповідачем прав позивача на знак для товарів і послуг. Суди попередніх інстанцій, ймовірно, дослідили докази використання ФОП знаку, схожого на знак позивача, для однорідних товарів чи послуг, що могло ввести в оману споживачів. Також, суди врахували, що позивач є законним власником знаку, а відповідач не мав дозволу на його використання. Відсутність аргументованих заперечень з боку ФОП щодо цих обставин, ймовірно, також вплинула на рішення Верховного Суду. 3. Верховний Суд ухвалив залишити касаційні скарги ФОП Погрібної Л.В. без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін. Справа №380/3396/24 від 29/07/2025 1. Предметом спору є правомірність рішень податкового органу про відмову в реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних. 2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення апеляційного суду, зазначив, що податковий орган у квитанціях про зупинення реєстрації податкових накладних не запропонував чіткий перелік документів, необхідних для реєстрації, що унеможливило надання платником податків вичерпного переліку документів. Суд підкреслив, що рішення про відмову в реєстрації податкової накладної має бути обґрунтованим та містити чіткі підстави для відмови. Також, суд вказав, що контролюючий орган не повинен здійснювати повний аналіз господарських операцій позивача на предмет їх реальності на стадії вирішення питання реєстрації податкових накладних. Суд наголосив, що реальність господарських операцій може бути перевірена контролюючим органом під час проведення перевірки платника. Суд також зазначив, що апеляційний суд не конкретизував, які саме документи не були надані платником податків. 3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції, яким визнано протиправними рішення податкового органу про відмову в реєстрації податкових накладних. Справа №420/3345/22 від 29/07/2025 1. Предметом спору є оскарження дій Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо відмови в перерахунку пенсії за вислугу років прокурору з урахуванням певних виплат та без обмеження максимальним розміром. 2. Суд касаційної інстанції погодився з апеляційним судом, який скасував рішення суду першої інстанції в частині виплати пенсії без обмеження максимальним розміром, оскільки на момент виникнення спірних правовідносин позивач не проходив військову службу в органах військової прокуратури та не брав безпосередньої участі в АТО/ООС. Суд врахував, що після реформи органів прокуратури в Україні військові прокуратури фактично не існували, а робота позивача у Спеціалізованій прокуратурі у військовій та оборонній сфері об’єднаних сил не підпадає під пільгові умови щодо зняття обмежень з пенсій. Суд також послався на попередні висновки Верховного Суду, згідно з якими обмеження максимального розміру пенсії не застосовується лише в період проходження військової служби або перебування на посадах, перелічених у відповідних законах. Таким чином, суд дійшов висновку, що пенсія позивача має виплачуватися з урахуванням обмежень, встановлених законодавством. 3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін. Справа №921/256/24 від 29/07/2025 1. Предметом спору є стягнення 2 302 273,50 грн. 2. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу ТОВ “Віджи Продакшн”, скасувавши постанову Західного апеляційного господарського суду. Суд касаційної інстанції, ймовірно, виявив порушення норм процесуального або матеріального права, допущені апеляційним судом під час розгляду справи, що призвели до неправильного вирішення спору. В результаті, справу було вирішено повернути до апеляційного суду для нового розгляду, щоб усунути виявлені недоліки та забезпечити справедливе вирішення спору між ТОВ “Віджи Продакшн” та ТОВ “М`ясокомбінат Тернопільський”. При новому розгляді апеляційний суд повинен врахувати вказівки, викладені у постанові Верховного Суду, та повторно дослідити обставини справи, надати належну оцінку доказам і правильно застосувати норми законодавства. 3. Суд скасував постанову апеляційного суду і передав справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Справа №917/654/24 від 29/07/2025 1. Предметом спору є визначення розміру статутного капіталу та часток учасників у статутному капіталі ТОВ “Компанія Фаворит Агро”. 2. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін, підтримавши таким чином рішення апеляційної інстанції. Суд касаційної інстанції, найімовірніше, погодився з висновками апеляційного суду щодо правильності застосування норм матеріального та процесуального права. Оскільки в тексті рішення відсутні аргументи суду, можна припустити, що суд касаційної інстанції не знайшов підстав для скасування рішення апеляційного суду, вважаючи його законним та обґрунтованим. Суд, ймовірно, перевірив доводи касаційної скарги та встановив, що вони не спростовують висновків апеляційного суду. Також, можливо, суд врахував практику Верховного Суду з аналогічних питань. 3. Верховний Суд постановив залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін. Справа №752/26502/17 від 30/07/2025 1. Предметом спору є звернення стягнення на предмет іпотеки у зв’язку з невиконанням зобов’язань за договором позики. 2. Суд касаційної інстанції скасував рішення апеляційного суду через те, що апеляційний суд не дослідив належним чином всі докази у справі, зокрема, не дав оцінку заяві позивача про повернення позики, а також не врахував пояснення третьої особи щодо обставин отримання цієї заяви. Апеляційний суд не забезпечив проведення експертизи для підтвердження дійсності заяви позивача про повернення позики, що має важливе значення для вирішення справи. Крім того, апеляційний суд не звернув увагу на доводи третьої особи про те, що позивач запевнив його про подання заяви про відмову від позову, але такі дії не були вчинені. Суд касаційної інстанції наголосив на необхідності встановлення, чи є заява про повернення позики належним доказом у цій справі. 3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та окрему ухвалу і направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Справа №160/2031/25 від 30/07/2025 1. Предметом спору є правомірність дій Головного управління Пенсійного фонду України щодо застосування обмежувальних коефіцієнтів при нарахуванні пенсії військовому пенсіонеру, який має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та ветерана війни. 2. Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд помилково зупинив провадження у справі, оскільки не обґрунтував, які саме обставини у іншій справі (щодо оскарження постанови КМУ) мають суттєве значення для апеляційного перегляду. Верховний Суд наголосив на відсутності подібності між предметами спору у справах, оскільки одна стосується правомірності дій пенсійного органу, а інша – оскарження нормативно-правового акта. Суд зазначив, що оскарження нормативно-правового акта в іншому провадженні не є безумовною підставою для зупинення провадження у даній справі, оскільки апеляційний суд мав достатньо доказів для встановлення фактичних обставин та надання їм юридичної оцінки. Верховний Суд підкреслив, що потенційне рішення про визнання нормативного акта нечинним матиме лише перспективну дію і не вплине на правову оцінку дій відповідача, вчинених у період чинності постанови. 3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду про зупинення провадження та направив справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду. Справа №824/131/23 від 31/07/2025 1. Предметом спору є оскарження дій приватного виконавця щодо скасування постанови про відвід у виконавчому провадженні та скасування повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу. 2. Верховний Суд, залишаючи без змін ухвалу апеляційного суду, ймовірно, погодився з висновками суду апеляційної інстанції щодо правомірності дій приватного виконавця Маковецького З. В. Судячи з відсутності розгорнутої мотивувальної частини в наданому уривку, важко точно визначити аргументи суду. Однак, можна припустити, що суд міг врахувати обставини, за яких приватний виконавець Білецький І. М. заявив самовідвід, а також підстави для повернення виконавчого документа стягувачу. Можливо, були встановлені порушення в діях Білецького І. М. або невідповідність вимогам законодавства. Також, суд міг взяти до уваги дотримання Маковецьким З. В. процедури відводу та повернення виконавчого документа. Остаточне рішення ґрунтується на оцінці доказів та обставин справи, які підтверджують правомірність дій приватного виконавця Маковецького З. В. 3. Апеляційну скаргу представника приватного виконавця Білецького Ігоря Мироновича залишено без задоволення, а ухвалу Київського апеляційного суду залишено без змін. Справа №906/598/24 від 29/07/2025 1. Предметом спору є стягнення з Державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України” шкоди, завданої порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, та зобов’язання вчинити дії з усунення порушень. 2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки відповідача, наявності шкоди, причинного зв’язку між протиправною поведінкою та шкодою, а також вини відповідача. Суд зазначив, що факт засмічення та забруднення земельної ділянки підтверджується актом обстеження, актом відбору проб ґрунтів, протоколом вимірювання показників складу ґрунтів, висновком експерта та іншими доказами. Суд також врахував, що відповідач не оскаржував дії Державної екологічної інспекції щодо проведеного обстеження, відбору проб ґрунтів та притягнення посадових осіб до відповідальності. Суд відхилив доводи касаційної скарги про порушення процедури проведення перевірки, оскільки було встановлено, що Державна екологічна інспекція діяла в межах своїх повноважень, виявляючи адміністративне правопорушення, а не здійснюючи плановий чи позаплановий захід державного нагляду (контролю). Суд також зазначив, що розрахунок розміру шкоди здійснено відповідно до Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів, а відповідач не надав доказів на спростування висновку експерта щодо розміру завданої шкоди. 3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційн […]

Case No. 160/25952/23 dated 07/30/20251. The subject of the dispute was the decision of the National Bank of Ukraine (NBU) to revoke the banking license […]

Справа №160/25952/23 від 30/07/20251. Предметом спору було рішення Національного банку Укра […]

**Overview of Draft Laws as of 08/04/2025**The review stage has been updated in 8 draft laws: 0332 Draft Law on Ratification of the Agreement on a Centenary […]

Огляд законопроектів за 04/08/2025В 8 […]

Огляд законодавства ЄС за 04/08/2025Огляд імп […]

Review of the EU legislation for 04/08/2025Review of Commission Implementing Regulations (EU) 2025/1721, 2025/1713, and 2025/1714 Commission Implementing […]

Огляд українського законодавства за 04/08/2025Сьогодні не було опубліковано нових актів

Review of Ukrainian legislation for 04/08/2025No new legal acts were published today