Activity

lexcovery_bot wrote a new post 10 hours, 51 minutes ago

Огляд судової практики Верховного Суду за 03/08/2025Справа №381/1698/24 від 16/07/2025 1. Предметом спору є оскарження рішень державних реєстраторів та Фастівської міської ради щодо права власності на земельну ділянку та житловий будинок. 2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи частково рішення судів попередніх інстанцій, вказав, що скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності на самочинне будівництво не є ефективним способом захисту, оскільки саме по собі будівництво є порушенням прав власника земельної ділянки, а не реєстрація. Належним способом захисту в такому випадку є вимога про знесення самочинного будівництва або визнання права власності на нього. Водночас, суд погодився з тим, що рішення Фастівської міської ради про передачу земельної ділянки у власність відповідачу є незаконним, оскільки на момент прийняття рішення вже існувало рішення про надання дозволу на приватизацію цієї ж ділянки іншій особі, правонаступником якої є позивач. Враховуючи, що позивач має пріоритетне право на завершення приватизації, рішення міської ради та реєстрація права власності на підставі цього рішення порушують права позивача і підлягають скасуванню. Суд також перерозподілив судові витрати, враховуючи часткове задоволення позову. 3. Суд касаційної інстанції частково задовольнив касаційну скаргу, скасувавши рішення судів попередніх інстанцій в частині скасування рішення державного реєстратора щодо самочинного будівництва, але залишив в силі рішення щодо скасування рішення міської ради та рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності на земельну ділянку, а також здійснив перерозподіл судових витрат. Справа №199/9898/22 від 23/07/2025 1. Предметом спору є витребування земельної ділянки та скасування рішення про державну реєстрацію права оренди. 2. Суд касаційної інстанції частково задовольнив касаційну скаргу прокурора, скасувавши рішення судів попередніх інстанцій в частині позовних вимог до Дочірнього підприємства «Ілліч-Агро Донбас» ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча», оскільки спір між юридичною та фізичною особою (підприємцем) підлягає розгляду в господарському судочинстві, а не цивільному. Суд зазначив, що суди попередніх інстанцій порушили правила юрисдикції, розглядаючи справу, яка підлягає розгляду в господарському суді. Щодо вимог до фізичної особи, суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що прокурор не довів належними доказами неправомірність набуття відповідачем права власності на спірну земельну ділянку. Суд касаційної інстанції підкреслив, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог. 3. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу прокурора, скасував рішення судів попередніх інстанцій в частині позовних вимог до Дочірнього підприємства «Ілліч-Агро Донбас» ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» та закрив провадження у справі в цій частині, а в іншій частині рішення судів попередніх інстанцій залишив без змін. Справа №757/13185/17-ц від 23/07/2025 1. Предметом спору є витребування прокурором в інтересах Київської міської ради нежитлових приміщень з чужого незаконного володіння у ОСОБА_2, яка придбала їх за договором купівлі-продажу. 2. Верховний Суд скасував рішення апеляційного суду, оскільки той не повною мірою дослідив обставини справи та не врахував висновки Верховного Суду, зроблені при попередньому перегляді цієї справи. Зокрема, апеляційний суд не оцінив належним чином добросовісність набуття майна ОСОБА_2, обмежившись лише двома обставинами, які, на думку ВС, є недостатньо мотивованими та містять ознаки припущень. Суд не врахував, що ОСОБА_2 покладалася на дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, де не було відомостей про обтяження чи права третіх осіб на спірні приміщення. Також, апеляційний суд не надав оцінку доводам ОСОБА_2 про відсутність зв’язку з попередніми власниками та придбання приміщення для ведення бізнесу. Крім того, ВС вказав на те, що апеляційний суд неправомірно прийняв докази на стадії апеляційного перегляду, не обґрунтувавши неможливість їх подання до суду першої інстанції. Суд також не дослідив належним чином Інтернет-ресурс, на який посилався прокурор, та не врахував аварійний стан будівлі, що впливає на вартість приміщення. 3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Справа №761/37556/21 від 28/07/2025 1. Предметом спору є вимога ОСОБА_1 до АТ «СК «ІНГО» про стягнення страхової виплати у зв’язку з настанням страхового випадку, який, на думку позивача, полягає у неможливості зареєструвати право власності на земельну ділянку через протиправні дії третіх осіб. 2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки позивач не довів, що дії третіх осіб були направлені на знищення або пошкодження застрахованого майна, як це передбачено умовами договору страхування. Суд також врахував, що договір страхування припинив свою дію задовго до настання подій, на які посилався позивач. Суд зазначив, що страховим випадком вважаються не самі по собі протиправні дії, а дії, направлені на знищення або пошкодження застрахованого майна, та спричинення такими діями збитків. Оскільки позивач не надав доказів, які б свідчили про те, що невиконання постанови суду є діями, які в розумінні умов договору страхування, направлені на пошкодження або знищення майна та наявності збитків, тому суд визнав позов недоведеним. Суд також підкреслив, що договір страхування припинив свою дію 06 червня 2012 року, а події, на які посилається позивач як на страховий випадок, відбулися у червні 2020 року, тобто поза строком дії договору страхування. 3. Суд залишив касаційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін. Справа №199/9915/22 від 23/07/2025 1. Предметом спору є витребування земельної ділянки сільськогосподарського призначення з чужого незаконного володіння та скасування рішення про державну реєстрацію права оренди. 2. Суд касаційної інстанції частково задовольнив касаційну скаргу прокурора, скасувавши рішення судів попередніх інстанцій в частині позовних вимог до Дочірнього підприємства «Ілліч-Агро Донбас», оскільки вирішення таких вимог відноситься до господарської юрисдикції, а не цивільної. Суд зазначив, що розмежування юрисдикції судів здійснюється за суб’єктним складом, і оскільки однією зі сторін спору є юридична особа, то справа підлягає розгляду в господарському суді. Щодо вимог до фізичної особи, ОСОБА_1, суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність доказів неправомірного набуття нею права власності на земельну ділянку, підкресливши, що прокурор не довів підробки документів, на підставі яких ОСОБА_1 отримала землю. Суд також врахував принцип непорушності права власності та необхідність дотримання балансу інтересів при втручанні у право особи на мирне володіння майном. Суд касаційної інстанції скасував додаткові рішення судів попередніх інстанцій про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, оскільки основні рішення, на яких вони базувалися, були скасовані в частині вимог до юридичної особи. 3. Суд касаційної інстанції частково задовольнив касаційну скаргу, скасував рішення судів попередніх інстанцій в частині вимог до ДП «Ілліч-Агро Донбас» та закрив провадження в цій частині, а в іншій частині рішення залишив без змін. Справа №215/95/15-ц від 28/07/2025 1. Предметом спору є визнання недійсним державного акта на право приватної власності на землю та усунення перешкод у користуванні власністю. 2. Суд апеляційної інстанції, рішення якого переглядається, виходив з того, що державний акт на право власності на землю було видано компетентним органом в межах його повноважень, на підставі рішення виконкому міської ради. Суд встановив, що встановлення меж земельної ділянки відбувалося із залученням представників суміжних землекористувачів. Також було встановлено, що до виконкому міської ради було надано необхідний пакет документів відповідно до вимог чинного законодавства. Верховний Суд погодився з цими висновками, зазначивши, що порушень у процедурі підготовки та прийняття рішення щодо надання земельної ділянки у приватну власність не виявлено, а тому підстави для задоволення позовних вимог відсутні. Доводи касаційної скарги не спростовують висновки суду апеляційної інстанції, а фактично зводяться до незгоди з оцінкою обставин справи та переоцінки доказів, що суперечить положенням ЦПК України. 3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін. Справа №199/9916/22 від 23/07/2025 Звісно, ось детальний аналіз судового рішення: 1. Предметом спору є витребування земельної ділянки сільськогосподарського призначення з чужого незаконного володіння та скасування рішення про державну реєстрацію права оренди. 2. Суд касаційної інстанції частково задовольнив касаційну скаргу прокурора, скасувавши рішення судів попередніх інстанцій в частині позовних вимог до Дочірнього підприємства «Ілліч-Агро Донбас» ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (ДП «Ілліч-Агро Донбас»), оскільки спір між юридичними особами підлягає розгляду в господарському судочинстві, а не в цивільному. Суд зазначив, що суди попередніх інстанцій порушили правила юрисдикції, розглядаючи справу, яка підлягає розгляду в господарському суді. Щодо вимог до фізичної особи, ОСОБА_1, суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що прокурор не довів належними доказами неправомірність набуття ОСОБА_1 права власності на спірну земельну ділянку. Суд підкреслив, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, і що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Також суд врахував, що прокурор не надав достатніх доказів підробки документів, на підставі яких ОСОБА_1 отримала право власності. 3. Суд касаційної інстанції частково задовольнив касаційну скаргу, скасувавши рішення судів попередніх інстанцій в частині вимог до ДП «Ілліч-Агро Донбас» та закривши провадження в цій частині, а в іншій частині (щодо вимог до ОСОБА_1) залишив рішення судів попередніх інстанцій без змін. Справа №522/1493/22 від 28/07/2025 1. Предметом спору є визнання незаконним рішення Вченої ради Одеського національного медичного університету щодо ліквідації факультету та кафедри, на посаді декана якого перебувала позивач. 2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, які відмовили в задоволенні позову, оскільки позивачка не довела факту порушення її прав чи законних інтересів оскаржуваним рішенням Вченої ради, враховуючи автономію закладу вищої освіти у питаннях управління та організаційної структури, а також дотримання процедури прийняття рішення Вченою радою. Суд зазначив, що питання доцільності реорганізації чи ліквідації структурних підрозділів університету належить до компетенції власника або уповноваженого ним органу, і суд не може втручатися в ці питання. Також, суд врахував, що питання поновлення на роботі та інші трудові права позивача регулюються нормами трудового законодавства, і вона може їх захистити в іншому порядку. Суд касаційної інстанції підкреслив, що завдання цивільного судочинства полягає в ефективному захисті порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, і в даному випадку позивачка не довела наявності таких порушень. 3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін. Справа №645/7560/18 від 23/07/2025 1. Предметом спору є визнання недійсними договорів купівлі-продажу квартири, скасування державної реєстрації права власності, визнання спадщини відумерлою та передача спадкового майна у власність територіальної громади. 2. Суд касаційної інстанції, частково задовольняючи касаційну скаргу прокурора, зазначив, що апеляційний суд дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позову, але з помилкових мотивів. Суд касаційної інстанції вказав, що належним способом захисту прав територіальної громади у випадку відчуження спадкового майна особою, яка не є спадкоємцем, на користь добросовісного набувача, є отримання грошової компенсації. Суд також зазначив, що апеляційний суд помилково застосував висновки Великої Палати Верховного Суду у справі № 461/12525/15, оскільки правовідносини у цій справі та у справі, що переглядається, не є подібними. Суд касаційної інстанції застосував аналогію закону, посилаючись на статтю 1280 ЦК України, та вказав, що територіальна громада має право на отримання грошової компенсації, якщо майно було відчужене добросовісному набувачу. 3. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу, змінивши мотивувальну частину постанови апеляційного суду, але залишив без змін рішення про відмову в задоволенні позову. Справа №487/2963/20 від 24/07/2025 1. Предметом спору є визначення порядку користування квартирою між співмешканцями, які не можуть дійти згоди. 2. Суд касаційної інстанції скасував рішення апеляційного суду, підтримавши рішення суду першої інстанції, виходячи з того, що позивач має право на проживання у спірній квартирі, яке порушується відповідачами, і не може бути примусово позбавлений житла. Суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позов, оскільки запропонований позивачем порядок користування житловою площею не порушує вимог закону та прав сторін, а відповідачі не запропонували іншого прийнятного варіанту. Суд врахував, що відповідачі фактично є однією сім’єю, а деякі з них проживають за кордоном, тому виділення позивачу окремої кімнати є обґрунтованим. Суд наголосив, що не визначає частки сторін у житлі, а лише встановлює порядок користування ним. **** Суд також послався на практику Верховного Суду, згідно з якою право наймача та осіб, які постійно проживають разом з ним, на визначення порядку користування жилим приміщенням не має будь-яких обмежень і не пов’язане з площею наданого у найм житлового приміщення. 3. Суд касаційної інстанції скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції, задовольнивши касаційну скаргу позивача. Справа №564/3477/21 від 29/07/2025 1. Предметом спору є виселення фізичних осіб з житлового будинку, який є предметом іпотеки за кредитним договором. 2. Суд відмовив у задоволенні позову про виселення, оскільки вважає, що банк обрав неефективний спосіб захисту свого права. Суд зазначив, що у виконавчому провадженні, де вже накладено арешт на іпотечне майно, державний виконавець повинен звернутися до органу опіки та піклування для отримання дозволу на реалізацію майна, де проживають діти. У разі відмови органу опіки, виконавець має право звернутися до суду з поданням про звернення стягнення на це майно, що передбачено статтею 435 ЦПК України. Ініціювання окремого позову про виселення, на думку суду, не є правомірним та ефективним способом захисту прав кредитора, оскільки вже існує механізм вирішення цього питання в рамках виконавчого провадження. Суд також послався на практику Верховного Суду, яка підтверджує такий підхід. 3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін. Справа №732/1015/24 від 28/07/2025 1. Предметом спору є розірвання договору оренди земельної ділянки, укладеного між фізичною особою (орендодавцем) та агропромисловим кооперативом (орендарем), через систематичну несплату орендної плати. 2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду про закриття провадження у справі, оскільки щодо відповідача (агропромислового кооперативу) відкрито провадження у справі про банкрутство та введено ліквідаційну процедуру. Суд зазначив, що згідно з чинним законодавством, усі майнові спори, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, повинні розглядатися господарським судом в межах справи про банкрутство. Суд також врахував зміни в законодавстві, які дозволяють орендарю відчужувати право оренди без погодження з власником земельної ділянки, що робить право оренди активом, який може бути включений до ліквідаційної маси банкрута. Таким чином, розірвання договору оренди може вплинути на ліквідаційну масу боржника, і спір має розглядатися в межах провадження у справі про банкрутство. 3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду про закриття провадження у справі – без змін. Справа №916/3630/23(916/4576/24) від 01/07/2025 1. Предметом спору є стягнення заборгованості за договором про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел. 2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для стягнення з ПрАТ “НЕК “Укренерго” на користь ТОВ “Херсонська обласна енергопостачальна компанія” заборгованості, 3% річних та інфляційних втрат, оскільки відповідач порушив умови договору щодо своєчасної оплати наданих послуг. Суд зазначив, що нарахування 3% річних та інфляційних втрат є способом захисту майнового права кредитора та компенсацією за знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів. Суд відхилив аргументи скаржника про неможливість виконання грошового зобов’язання через відсутність коштів, оскільки це не звільняє боржника від відповідальності. Також суд вказав, що відсутність вини боржника не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення грошового зобов’язання. Суд касаційної інстанції підкреслив, що вирішення питання щодо зменшення розміру процентів річних належить до дискреційних повноважень судів першої та апеляційної інстанцій, які у даній справі обґрунтовано відмовили у зменшенні розміру нарахувань. 3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ПрАТ “НЕК “Укренерго” без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін. Справа №908/324/24 від 01/07/2025 1. Предметом спору є оскарження ухвали апеляційного господарського суду про закриття апеляційного провадження за скаргою податкового органу на ухвалу суду першої інстанції про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу банкрута. 2. Суд касаційної інстанції залишив без змін ухвалу апеляційного суду, зазначивши, що право на касаційне оскарження мають учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та обов’язки. Податковий орган не був визнаний кредитором у справі про банкрутство, тому не є учасником справи. Суд апеляційної інстанції встановив, що ухвала про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу не вирішує питання про права, інтереси та обов’язки податкового органу. Суд касаційної інстанції погодився з цим висновком, підкресливши, що податковий орган не довів, яким чином оскаржуване судове рішення безпосередньо стосується його прав, інтересів та обов’язків. Суд касаційної інстанції також зазначив, що не буде оцінювати аргументи щодо ухвали суду першої інстанції, оскільки вона не переглядалася в апеляційному порядку. 3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін. Справа №910/2736/22 (910/3040/24) від 29/07/2025 1. Предметом спору є визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлового приміщення та його повернення у власність ТОВ «Альвіс» у межах справи про банкрутство. 2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення апеляційного суду про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нежитлове приміщення, оскільки існує обґрунтований ризик, що відповідач може відчужити майно третім особам під час розгляду справи, що ускладнить виконання рішення суду в разі задоволення позову про витребування майна. Суд врахував, що спір стосується фраудаторності правочину у справі про банкрутство, і можливість відповідача вільно розпоряджатися майном може унеможливити ефективний захист прав кредиторів. Суд також зазначив, що арешт майна не обмежує права володіння та користування, а лише право розпорядження, що є співмірним заходом забезпечення позову. Доводи скаржника про достатність іншого майна для покриття вимог кредиторів були відхилені, оскільки наявність забезпечення в іншій справі не впливає на обґрунтованість забезпечення позову в даному конкретному спорі. Суд підкреслив, що апеляційний суд правильно врахував баланс інтересів сторін, не допустивши невиправданого обмеження майнових прав відповідача. 3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду про забезпечення позову без змін. Справа №761/42021/23 від 28/07/2025 1. Предметом спору є визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини. 2. Суд касаційної інстанції залишив без змін ухвалу апеляційного суду про закриття апеляційного провадження, оскільки особа, яка подала апеляційну скаргу (ОСОБА_1), не є спадкоємцем і рішення суду першої інстанції про визначення додаткового строку для прийняття спадщини не вирішувало питання про її права та обов’язки. Суд зазначив, що визначення додаткового строку для прийняття спадщини не є автоматичним підтвердженням прав на спадкове майно, а лише юридичним фактом, який є передумовою для прийняття спадщини. Суд також підкреслив, що апеляційний суд обґрунтовано закрив провадження, оскільки рішення суду першої інстанції безпосередньо не вирішувало прав та обов’язків ОСОБА_1 як власника квартири, набутої нею за договором купівлі-продажу. Верховний Суд погодився з висновками апеляційного суду, що для набуття права на апеляційне оскарження особою, яка не брала участі у справі, необхідно, щоб судове рішення безпосередньо встановлювало, змінювало або припиняло її права та/або обов’язки, або породжувало для неї правові наслідки. 3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін. Справа №757/1552/21-ц від 28/07/2025 1. Предметом спору є відмова у відкритті провадження за заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду. 2. Суд касаційної інстанції погодився з висновком апеляційного суду про те, що ухвала про відмову у відкритті апеляційного провадження не є судовим рішенням, яким закінчено розгляд справи, і тому не може бути предметом перегляду за нововиявленими обставинами. Суд зазначив, що перегляду за нововиявленими обставинами підлягають лише ті рішення, постанови або ухвали суду, якими закінчено розгляд справи і які набрали законної сили. Суд також врахував попередні висновки Верховного Суду з цього питання, зазначивши, що ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження не належать до переліку ухвал, якими закінчено розгляд справи. Суд відхилив клопотання про звернення до Конституційного Суду України, оскільки вважає, що спір стосується питання правозастосування, а не тлумачення норм Конституції. Суд підкреслив, що забезпечення однакового застосування норм права судами різних спеціалізацій є завданням Верховного Суду, яке він реалізує шляхом формування відповідних висновків. 3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін. Справа №454/120/24 від 28/07/2025 1. Предметом спору є вимога ОСОБА_1 до Державного бюро розслідувань про відшкодування моральної шкоди, завданої, на його думку, незаконними діями посадових осіб ДБР під час розгляду його заяви про кримінальне правопорушення. 2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки позивач не надав достатніх доказів на підтвердження факту заподіяння йому моральних страждань, а також причинно-наслідкового зв’язку між діями або бездіяльністю посадових осіб ДБР та завданою шкодою. Суд зазначив, що сам факт винесення слідчим суддею ухвал, якими зобов’язано ДБР вчинити певні дії, не є безумовним доказом заподіяння моральної шкоди. Суд також врахував, що права позивача були поновлені ухвалами слідчих суддів, якими зобов’язано внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за його заявами. Суд підкреслив, що позивач не довів наявність усіх складових елементів цивільного правопорушення, що є його процесуальним обов’язком. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, зазначивши, що вони відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в інших постановах. 3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін. Справа №913/501/24 від 22/07/2025 1. Предметом спору є стягнення заборгованості за договором постачання природного газу, а також пені, 3% річних та інфляційних втрат у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем зобов’язань з оплати. 2. Суд касаційної інстанції скасував постанову апеляційного суду, зазначивши, що апеляційний суд не повно з’ясував обставини справи, зокрема, не дослідив питання фактичного виконання постачальником зобов’язань з постачання газу та споживання його відповідачем, а також не врахував умови договору щодо самостійного контролю споживачем обсягів споживання газу. Суд апеляційної інстанції не з’ясував, чи звільняє ненаправлення оригіналу акта приймання-передачі від обов’язку оплати за фактично спожитий газ, і не визначив правомірність нарахування штрафних санкцій. Суд касаційної інстанції наголосив на обов’язку суду оцінювати докази в їх сукупності та повно з’ясовувати обставини справи для прийняття обґрунтованого рішення. 3. Суд касаційної інстанції скасував постанову апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Справа №755/5594/24 від 22/07/2025 1. Предметом спору є оскарження прокурором ухвали апеляційного суду щодо кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України (незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів без мети збуту). 2. У резолютивній частині рішення відсутні аргументи суду. 3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу прокурора без задоволення, а ухвалу Київського апеляційного суду щодо ОСОБА_5 без змін. Справа №200/1574/24 від 29/07/2025 1. Предметом спору є правомірність дій Головного управління Пенсійного фонду України щодо виключення певних надбавок та виплат при перерахунку пенсії позивача. 2. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій, оскільки вони не повною мірою дослідили обставини справи. Зокрема, суди не перевірили, чи були враховані всі складові грошового забезпечення при первинному нарахуванні пенсії позивача, а також не з’ясували, чи підлягають включенню до перерахунку пенсії надбавка за особливості проходження служби, матеріальна допомога на оздоровлення та індексація. Суд також вказав на необхідність врахування судового рішення у справі №826/3858/18, яким було визнано нечинними окремі положення Постанови №103, що впливає на перелік складових грошового забезпечення, які підлягають врахуванню при перерахунку пенсії. Суд наголосив, що суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки доводам позивача щодо неврахування тих складових грошового забезпечення, які він отримував під час проходження служби та які мали бути враховані при перерахунку пенсії. Також суд касаційної інстанції зазначив, що суди не з’ясували, чи було встановлено позивачу надбавку за особливості проходження служби та чи виплачувалася вона за посадою, яку він обіймав. 3. Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Справа №759/24278/23 від 24/07/2025 1. Предметом спору є забезпечення повернення малолітньої дитини до Королівства Данія відповідно до Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей 1980 року (Гаазька конвенція). 2. Апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції, мотивуючи це тим, що Королівство Данія не було місцем постійного проживання дитини, оскільки мати з дитиною проживали там на підставі посвідок на тимчасове проживання, і в дитини не сформувалися сталі зв’язки з цією країною. Суд також врахував думку дитини, яка висловила бажання проживати в Україні з батьком, а також висновок експерта про те, що повернення до Данії може завдати шкоди її інтересам та розвитку. Суд зазначив, що батько довів наявність підстав для відмови у поверненні дитини, посилаючись на статтю 13 Гаазької конвенції. Верховний Суд частково не погодився з мотивами апеляційного суду, але погодився з кінцевим рішенням, оскільки апеляційний суд врахував думку дитини та докази про можливу шкоду від повернення, що відповідає найкращим інтересам дитини. Верховний Суд наголосив, що апеляційний суд невірно застосував положення частини першої статті 12 Гаазької Конвенції 1980 року, оскільки апеляційний суд повинен був враховувати строк, який минув з дати незаконного переміщення дитини на дату початку судового провадження, а не на дату прийняття рішення. 3. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу, змінивши мотивувальну частину постанови апеляційного суду, але залишив без змін рішення про відмову в задоволенні позову щодо повернення дитини до Королівства Данія. Справа №921/442/23 від 22/07/2025 1. Предметом спору є оскарження дій арбітражного керуючого у справі про банкрутство фізичної особи та клопотання про закриття провадження у справі про банкрутство. 2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення апеляційного суду, який визнав дії арбітражного керуючого неналежними через неповноту виявлення та реалізації майна боржника, зокрема, не проведено оцінку та не реалізовано корпоративні права боржника, а також не вжито достатніх заходів для розшуку та продажу транспортних засобів. Суд також врахував обставини укладення боржником договору купівлі-продажу жита напередодні банкрутства та подальшу утилізацію цього майна без належного обґрунтування. Крім того, суд погодився з рішенням апеляційної інстанції про відмову в закритті провадження у справі, оскільки для цього потрібна перевірка новим арбітражним керуючим обставин, які можуть свідчити про недобросовісність боржника. Суд касаційної інстанції підкреслив, що арбітражний керуючий зобов’язаний діяти добросовісно та розсудливо, а своєчасна перевірка майнового стану боржника є важливою для адекватної оцінки його платоспроможності. 3. Суд залишив касаційні скарги без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін. Справа №916/2497/23 від 09/07/2025 1. Предметом спору є визнання недійсним договору оренди земельної частки (паю) та повернення земельної ділянки. 2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій, керувався тим, що прокурор звернувся до суду в інтересах держави в особі неналежного позивача, оскільки Куяльницька сільська рада не є власником спірних земельних часток (паїв), а отже, прокурором не доведено порушення прав та інтересів ради оспорюваним договором оренди. Суд зазначив, що нерозподілені частки (паї) не є землями державної чи комунальної власності, а лише перебувають у розпорядженні відповідних адміністрацій до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку. Також суд врахував, що відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову. Суд вказав, що спірні земельні ділянки можуть набути статусу земельних ділянок, які належать фізичним особам на праві приватної власності, за умов дотримання ними відповідної процедури та здійснення відповідних дій до 01.01.2028. 3. Верховний Суд постановив змінити постанову апеляційного суду, виклавши її мотивувальну частину в новій редакції, а в решті залишити без змін, частково задовольнивши касаційну скаргу прокурора. Справа №366/3378/23 від 22/07/2025 1. Предметом спору є оскарження вироку суду щодо покарання за незаконне придбання та зберігання наркотичних засобів і психотропних речовин без мети збуту (ч. 2 ст. 309 КК України). 2. Суд касаційної інстанції вирішив змінити вирок, оскільки суди попередніх інстанцій не повною мірою врахували обставини справи, дані про особу засудженого та обставини, що пом’якшують покарання. Зокрема, ОСОБА_7 вперше притягується до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується за місцем проживання, є особою молодого віку, щиро розкаявся у вчиненому. Суд першої інстанції не обґрунтував, чому неможливо досягти мети покарання шляхом призначення більш м’якого виду покарання, наприклад, штрафу. Апеляційний суд не надав належної оцінки доказам сторони захисту, які характеризують особу засудженого, та не врахував, що на час апеляційного розгляду ОСОБА_7 вже не був військовослужбовцем. 3. Верховний Суд задовольнив касаційну скаргу захисника та змінив судові рішення в частині призначеного покарання, пом’якшивши його до штрафу в розмірі 34 000 грн. Справа №904/2344/24 від 29/07/2025 1. Предметом спору є стягнення заборгованості між Акціонерним товариством “Укргазвидобування” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Інтерпайп Ніко Тьюб”. 2. Верховний Суд, розглядаючи касаційну скаргу, встановив, що суди попередніх інстанцій неповно з’ясували обставини справи та не надали належної оцінки доказам, що мають значення для правильного вирішення спору. Зокрема, залишилися не дослідженими питання щодо обґрунтованості розрахунку заборгованості, умов договору, на які посилалися сторони, та інших важливих аспектів, що впливають на визначення наявності та розміру заборгованості. Суд касаційної інстанції наголосив на необхідності всебічного, повного та об’єктивного розгляду справи, з урахуванням усіх доводів та заперечень сторін, а також наданні належної правової оцінки кожному доказу окремо та їх сукупності в цілому. Враховуючи виявлені порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин справи, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність скасування рішень судів попередніх інстанцій та направлення справи на новий розгляд. 3. Верховний Суд скасував рішення попередніх інстанцій та передав справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Справа №725/2205/24 від 24/07/2025 1. Предметом спору є припинення права власності відповідача на земельну ділянку та визнання права власності на цю ділянку за банком, оскільки банк набув право власності на житловий будинок, розташований на цій ділянці. 2. Суд касаційної інстанції зазначив, що апеляційний суд помилково задовольнив позовні вимоги банку, оскільки вимога про припинення права власності є неналежним способом захисту, а апеляційний суд не перевірив доводи відповідача щодо спливу позовної давності стосовно вимоги про визнання права власності. Суд касаційної інстанції підкреслив, що ефективним способом захисту права банку є визнання права власності на земельну ділянку, необхідну для обслуговування об’єкта нерухомості, відповідно до статей 377 ЦК України та 120 ЗК України. Також, суд касаційної інстанції вказав, що вимога про визнання права власності не є негаторним позовом, тому до неї застосовується позовна давність. Суд касаційної інстанції погодився з апеляційним судом, що справа відрізняється від справи № 920/842/19, оскільки в останній земельну ділянку не було передано в іпотеку. 3. Суд касаційної інстанції частково задовольнив касаційну скаргу, скасував постанову апеляційного суду та передав справу на новий розгляд до апеляційного суду в частині вимоги про визнання права власності на земельну ділянку, а рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні вимоги про припинення права власності на земельну ділянку залишив в силі. Справа №905/1667/23 від 29/07/2025 1. Предметом спору є стягнення з ТОВ Фірма “Візантія” та поручителів ОСОБА_1 і ОСОБА_2 солідарної заборгованості за кредитним договором з ПАТ АБ “Укргазбанк”. 2. Суд касаційної інстанції скасував постанову апеляційного суду, вказавши на те, що апеляційний суд передчасно визнав неподібними правовідносини у справі, на яку посилався суд першої інстанції, а також не врахував висновків Верховного Суду щодо достатності звернення з позовом до суду для зміни строку виконання зобов’язання за кредитним договором. Суд касаційної інстанції зазначив, що апеляційний суд не дослідив повною мірою умови кредитного договору, зокрема положення про право банку вимагати дострокового повернення кредиту в разі порушення позичальником зобов’язань, а також не надав належної оцінки доводам банку щодо права відмовитися від виконання зобов’язань за договором. Суд також вказав, що апеляційний суд не врахував, що сторони в кредитному договорі погодили, що звернення банку з позовом про дострокове стягнення кредиту є підставою для визнання всієї заборгованості простроченою. На думку касаційного суду, апеляційний суд мав дослідити, чи було таке звернення з позовом, і які наслідки це спричинило для зобов’язань сторін. 3. Суд касаційної інстанції скасував постанову апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до апеляційного суду. Справа №755/1861/19 від 29/07/2025 1. Предметом спору є стягнення кредитної заборгованості з фізичної особи на користь банку. 2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду, який частково задовольнив позов банку, стягнувши з відповідача заборгованість за тілом кредиту в межах трирічного строку позовної давності, про застосування якої заявив відповідач. Суд виходив з того, що позовна давність застосовується до кожного щомісячного платежу окремо, починаючи з моменту його прострочення. Також суд врахував, що відповідач частково визнав позов в частині тіла кредиту. Суд зазначив, що розрахунок заборгованості, наданий банком, є обґрунтованим, а відповідач не спростував його. Суд касаційної інстанції відхилив доводи касаційної скарги відповідача про те, що апеляційний суд не врахував висновки Верховного Суду в інших справах, оскільки обставини цих справ не є подібними до обставин даної справи. Суд касаційної інстанції підкреслив, що його висновки робляться з урахуванням конкретних обставин кожної справи і не є універсальними. 3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін. Справа №127/5835/16-ц від 30/07/2025 1. Предметом спору є поділ будинковолодіння та встановлення порядку користування земельною ділянкою між співвласниками. 2. Суд касаційної інстанції залишив без змін ухвалу апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження, оскільки правонаступник позивача пропустив строк на апеляційне оскарження, і його поновлення суперечило б принципу юридичної визначеності. Суд зазначив, що правонаступник набуває всі права та обов’язки попередника, включно з наслідками рішень, які не були оскаржені вчасно. Важливо, що представник позивача був присутній при ухваленні рішення суду першої інстанції та отримав виконавчий лист, а сам позивач був повідомлений про апеляційний розгляд справи за скаргою іншої сторони. Поновлення строку в такому випадку порушило б принцип res judicata, оскільки рішення вже було переглянуто в апеляційному та касаційному порядку за скаргою іншого співвласника. Суд підкреслив, що безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення є порушенням права на справедливий судовий розгляд. 3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін. Справа №357/4703/24 від 29/07/2025 1. Предметом спору є оскарження наказу про звільнення працівника за прогул та вимоги про поновлення на роботі, виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу та заборгованості із заробітної плати. 2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які відмовили в задоволенні позову працівника, звільненого за прогул. Суди встановили, що працівник був належним чином повідомлений про зміну місця дислокації підприємства та зобов’язаний прибути до нового місця роботи, проте не зробив цього без поважних причин. Суди також врахували, що між працівником і підприємством не було домовленості про дистанційну роботу, а отже, працівник повинен був дотримуватися встановленого робочого режиму. Верховний Суд підкреслив, що встановлення обставин справи та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій, і він не має повноважень втручатися в цю оцінку. Також, Верховний Суд зазначив, що для звільнення за прогул важливим є належне фіксування факту відсутності працівника та з’ясування поважності причин такої відсутності. 3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін. Справа №757/57600/18-ц від 29/07/2025 1. Предметом спору є роз’яснення рішення суду апеляційної інстанції щодо оподаткування суми відсотків, присудженої до стягнення з банку на користь вкладника за договором банківського вкладу. 2. Суд касаційної інстанції погодився з висновком апеляційного суду, який роз’яснив, що сума відсотків, яка підлягає стягненню з банку на користь вкладника, визначена без урахування податків, оскільки згідно з Податковим кодексом України, банк виступає податковим агентом та зобов’язаний самостійно нарахувати та сплатити податки з нарахованих відсотків. Суд зазначив, що законом визначено імперативний порядок сплати податків на проценти за депозитним вкладом, і саме податковий агент несе відповідальність за ці дії. Суд також врахував, що порядок нарахування та сплати зазначених платежів визначено відповідними нормативними актами, що не потребує додаткового роз’яснення судом. Суд касаційної інстанції підкреслив, що його рішення відповідає практиці Європейського суду з прав людини, який вимагає, щоб рішення національного суду містили достатні мотиви для відповіді на істотні аспекти доводів сторони. 3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу банку без задоволення, а ухвалу апеляційного суду без змін. Справа №420/32976/24 від 29/07/2025 1. Предметом спору є правомірність дій Головного управління Пенсійного фонду України щодо розрахунку та виплати компенсації втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків виплати пенсії. 2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду про закриття провадження у справі, оскільки спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав вже був вирішений у справі №540/1313/22, рішення у якій набрало законної сили та було виконано, включаючи виплату компенсації. Верховний Суд відхилив аргументи позивача про те, що розрахунок компенсації не був предметом розгляду у попередній справі, оскільки суди в межах судового контролю за виконанням рішення врахували наданий відповідачем розрахунок та факт виплати компенсації. Суд також зазначив, що ненадання судом оцінки певному доказу не є підставою для нового позову, якщо спір вже вирішено. 3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін. Справа №756/170/21 від 29/07/2025 1. Предметом спору є заява ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду про стягнення з нього на користь ОСОБА_2 боргу за договорами позики. 2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що обставина, на яку посилається заявник (ухвала суду про повне виконання рішення про стягнення боргу), не є нововиявленою, оскільки вона не існувала на момент ухвалення рішення, яке просять переглянути. Суд зазначив, що нововиявлені обставини – це ті, що існували на час розгляду справи, але не могли бути відомі заявнику. Крім того, суд вказав, що обставина про повне виконання рішення про стягнення боргу вже перевірялася судом під час вирішення справи, рішення в якій просять переглянути. Також, суд касаційної інстанції підкреслив, що доводи касаційної скарги про помилкове незастосування судами попередніх інстанцій позовної давності стосуються розгляду справи по суті, а тому під час перевірки судових рішень у зв’язку з нововиявленими обставинами не досліджуються. Суд касаційної інстанції також зазначив, що перегляд справи у зв’язку з нововиявленими обставинами має на меті не усунення судових помилок, а лише перегляд вже розглянутої справи з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення судового рішення. 3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду – без змін. Справа №756/1480/23 від 24/07/2025 1. Предметом спору є визнання зобов’язання за договором фінансового лізингу виконаним, визнання стягнення коштів неправомірним та їх повернення. 2. Суд касаційної інстанції встановив, що спір виник з договору фінансового лізингу, укладеного між юридичною особою та фізичною особою-підприємцем, і пов’язаний з підприємницькою діяльністю. Смерть фізичної особи-підприємця не змінює юрисдикцію спору, оскільки договір є господарським. Господарські суди розглядають спори, що виникають при виконанні правочинів у господарській діяльності. Суди попередніх інстанцій мали закрити провадження, оскільки спір підлягає розгляду в господарському судочинстві. Верховний Суд роз’яснив позивачу право звернутися до Верховного Суду із заявою про направлення справи до господарського суду. 3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій і закрив провадження у справі, вказавши на необхідність розгляду справи в господарському суді. Справа №147/326/22 від 24/07/2025 1. Предметом спору було усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом її повернення власнику та скасування реєстрації договору оренди. 2. Суд касаційної інстанції скасував рішення попередніх судів, які зобов’язали відповідача повернути земельну ділянку позивачу, мотивуючи це тим, що позивач обрав неналежний спосіб захисту свого права. Суд зазначив, що у випадках, коли власник земельної ділянки вважає, що договір оренди не укладався або є недійсним, належним способом захисту є вимога про визнання відсутності права оренди, а не вимога про повернення земельної ділянки. Суд підкреслив, що рішення про визнання відсутності права оренди є підставою для припинення реєстрації цього права, тоді як рішення про повернення ділянки такою підставою не є. Суд врахував попередні висновки Великої Палати Верховного Суду та Об’єднаної палати Касаційного цивільного суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах. Також, суд перерозподілив судові витрати, поклавши їх на позивача, оскільки в задоволенні позову було фактично відмовлено в повному обсязі. 3. Суд касаційної інстанції скасував рішення попередніх судів в частині задоволення позову про повернення земельної ділянки та відмовив у задоволенні цієї вимоги. Справа №905/12/25 від 29/07/2025 1. Предметом спору є стягнення з Акціонерного товариства “ДТЕК Донецькі електромережі” на користь Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “Укренерго” заборгованості за договором про врегулювання небалансів електричної енергії. 2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду, який скасував ухвалу суду першої інстанції про залишення позову без розгляду. Суд апеляційної інстанції обґрунтовано зазначив, що суд першої інстанції мав оцінити, чи обмеження фізичної присутності учасників процесу, не призведуть до порушення процесуальних прав сторін, зокрема, права Позивача на ефективний судовий розгляд. Суд першої інстанції власним рішенням фактично не допустив проведення засідань за особистої участі сторін, а Позивач подав заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, що підтверджує його намір взяти участь у судовому засіданні та наявність у нього інтересу в справі. Суд касаційної інстанції наголосив, що обов’язком суду було забезпечити реальні умови для доступу до правосуддя, що могло включати більш гнучкий підхід до розгляду заяв про участь у судовому засіданні через відеоконференцію, врахування технічних можливостей та потенційних затримок у поданні відповідних процесуальних документів. 3. Верховний Суд постановив залишити касаційну скаргу Акціонерного товариства “ДТЕК Донецькі електромережі” без задоволення, а постанову Східного апеляційного господарського суду без змін. Справа №161/11325/24 від 24/07/2025 1. Предметом спору є позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 щодо його малолітнього сина ОСОБА_4. 2. Суди першої та апеляційної інстанцій задовольнили позов про позбавлення батьківських прав, мотивуючи це тим, що відповідач не проживає з дитиною, не спілкується, свідомо не виконує батьківські обов’язки з виховання та утримання, не виявляє батьківського піклування, не піклується про здоров’я дитини, не підтримує її фізичний та моральний розвиток, не забезпечує необхідних умов для проживання, не сприяє засвоєнню дитиною загальновизнаних норм моралі, не виявляє інтересу до її внутрішнього світу, систематично вчиняв домашнє насильство в сім’ї в присутності дитини, зловживав спиртними напоями, що негативно впливало на емоційний стан дитини, а також має заборгованість по аліментах. Верховний Суд не погодився з такими висновками, вказавши, що апеляційний суд не перевірив належним чином доводи апеляційної скарги відповідача, не звернув увагу на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який застосовується лише за наявності вини у діях батьків та коли змінити їх поведінку неможливо, а також не перевірив чи відбувалося домашнє насильство саме щодо дитини або в її присутності. Суд також не мотивував свій висновок про систематичне зловживання відповідачем спиртними напоями з посиланням на відповідні докази. 3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та передав справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Справа №911/1538/24 від 22/07/2025 Звичайно, ось аналіз цього судового рішення: 1. Предметом спору є стягнення заборгованості з орендної плати, пені, 3% річних, інфляційних втрат, неустойки та збитків за договором оренди комунального майна. 2. Суд касаційної інстанції погодився з апеляційним судом, який частково задовольнив позов, стягнувши з відповідача заборгованість з орендної плати, 3% річних та інфляційні втрати. Суд виходив з того, що відповідач правомірно не сплачував орендну плату в період воєнного стану, оскільки майно знаходилось на території, де доступ до реєстрів було припинено, згідно з постановою Кабінету Міністрів України. Суд також врахував авансові та забезпечувальні платежі, здійснені відповідачем. Щодо неустойки та збитків, суд погодився з апеляційною інстанцією, що позивач не довів належним чином підстави для їх стягнення, зокрема, через відсутність доказів пошкодження майна та невиконання позивачем обов’язку з організації приймання майна після закінчення строку оренди. Суд касаційної інстанції підкреслив, що не має права переоцінювати докази, встановлені судами попередніх інстанцій. 3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін. Справа №711/8019/23 від 28/07/2025 1. Предметом спору є відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП, та стягнення страхового відшкодування. 2. Суд апеляційної інстанції скасував ухвалу суду першої інстанції, яким було відмовлено у поновленні строку на подання заяви про збільшення позовних вимог, мотивуючи це тим, що збільшення позовних вимог стосувалося лише розміру страхового відшкодування та різниці між фактичним розміром шкоди та страховим відшкодуванням, а предмет позову залишився незмінним. Суд врахував, що висновок судового експерта, який встановив більший розмір збитків, було складено вже під час розгляду справи, що об’єктивно унеможливлювало уточнення позовних вимог раніше. Верховний Суд погодився з цим, зазначивши, що поновлення строку в даному випадку є реалізацією права на доступ до суду, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Суд касаційної інстанції також підкреслив, що обставини справи, на які посилався заявник у касаційній скарзі, не є подібними до обставин справи, що переглядалася. 3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін. Справа №761/40406/23 від 30/07/2025 1. Предметом спору є позов ОСОБА_1 до Національного агентства з акредитації України про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки позивач вважає своє повторне звільнення незаконним. 2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що звільнення позивача відбулося з порушенням трудового законодавства, зокрема, статті 49-2 КЗпП України, оскільки роботодавець не запропонував позивачу всі наявні вакансії в агентстві, надавши лише 32 хвилини на ознайомлення з ними. Крім того, суди встановили, що при повторному звільненні позивача не було отримано погодження від Міністерства економіки України, як це передбачено Положенням про Національне агентство з акредитації України, а використано погодження, яке стосувалося попереднього звільнення, визнаного судом незаконним. Суд також відхилив аргументи відповідача про те, що повторне попередження про вивільнення не є обов’язковим, наголосивши, що після поновлення працівника на роботі всі дії, вчинені до першого звільнення, вважаються недійсними, і роботодавець повинен заново виконати всі необхідні процедури. Суд також зазначив, що виплата вихідної допомоги не є підставою для зменшення розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу. 3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу Національного агентства з акредитації України без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін. Справа №761/39066/21 від 29/07/2025 1. Предметом спору є оскарження ухвали про забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру відповідача у справі про стягнення боргу за договором позики. 2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, якими було задоволено заяву про забезпечення позову, оскільки накладення арешту на квартиру відповідача є співмірним із заявленими позовними вимогами та спрямоване на забезпечення реального виконання судового рішення у разі задоволення позову про стягнення боргу. Суд зазначив, що невжиття таких заходів могло б ускладнити або унеможливити виконання рішення суду. Також було враховано, що забезпечення позову є тимчасовим обмеженням, спрямованим на охорону майнових інтересів позивача. Суд касаційної інстанції підкреслив, що доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, що виходить за межі його повноважень. Крім того, судом касаційної інстанції було зазначено, що рішенням суду першої інстанції, залишеним без змін апеляційним судом, позов про стягнення боргу за договором позики було задоволено. 3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду – без змін. Справа №910/3449/21 від 29/07/2025 1. Предметом спору є оскарження рішення Антимонопольного комітету України (АМКУ) акціонерним товариством “Оператор газорозподільної системи “Дніпрогаз”. 2. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, підтримавши рішення судів попередніх інстанцій, ймовірно, через те, що суди попередніх інстанцій детально дослідили обставини справи та дійшли обґрунтованих висновків про правомірність рішення АМКУ. Суд касаційної інстанції погодився з цими висновками, не знайшовши підстав для їх перегляду. Можливо, суди встановили порушення конкуренційного законодавства з боку “Дніпрогаз”, що стало підставою для рішення АМКУ. Також, суд міг врахувати доведеність та обґрунтованість доводів АМКУ щодо порушення, а також пропорційність застосованих заходів реагування. Важливо, що суд касаційної інстанції підтвердив законність та обґрунтованість рішень попередніх судів, забезпечуючи стабільність судової практики у цій категорії справ. 3. Верховний Суд постановив залишити касаційну скаргу АТ “Оператор газорозподільної системи “Дніпрогаз” без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва та постанову Північного апеляційного господарського суду без змін. Справа №910/7722/24 від 29/07/2025 1. Предметом спору є стягнення 5 999 623,01 грн за первісним позовом Корпорації “ТСМ Груп” до АТ “НАЕК “Енергоатом” та визнання договору розірваним, зобов’язання вчинити певні дії та стягнення 14 893 536,84 грн за зустрічним позовом АТ “НАЕК “Енергоатом” до Корпорації “ТСМ Груп”. 2. У цій справі Верховний Суд розглянув касаційну скаргу АТ “НАЕК “Енергоатом” на постанову апеляційного господарського суду. Суд касаційне провадження закрив у частині підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, тобто щодо оскарження ухвал, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду. В іншій частині, де касаційна скарга була подана на підставах, передбачених пунктами 2 та 3 частини другої статті 287 ГПК України (неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права), Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін. Це означає, що Верховний Суд погодився з висновками апеляційного суду щодо суті спору. 3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу АТ “НАЕК “Енергоатом” без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду залишив без змін. Справа №910/18250/16 (910/33/24) від 01/07/2025 1. Предметом спору є вимога про визнання припиненими зобов’язань ПрАТ “Індбуд” перед ТОВ “ВБК Візард” за договором субпідряду, у зв’язку з їх повним виконанням. 2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду, який вказав, що в межах справи про банкрутство існують спеціальні механізми захисту прав кредиторів, зокрема, оскарження ухвали про визнання вимог іншого кредитора. Оскільки позивач не скористався цим механізмом, а обрав позов про визнання зобов’язань припиненими, це є неефективним способом захисту, особливо враховуючи наявність чинної ухвали суду про визнання вимог ТОВ “ВБК Візард”. Суд підкреслив, що задоволення такого позову призведе до порушення принципу правової визначеності. Також, суд зазначив, що невірний вибір способу захисту є самостійною підставою для відмови в позові. Суд касаційної інстанції підкреслив, що не знайшов підтвердження аргументів скаржника щодо порушення судом апеляційної інстанції статей 15, 16 ЦК України та статті 5 ГПК України. 3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін. Справа №916/1959/24 від 29/07/2025 1. Предметом спору є визнання недійсним рішення Одеської регіональної торгово-промислової палати. 2. Верховний Суд, залишаючи касаційну скаргу без задоволення, погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій. Суди попередніх інстанцій, ймовірно, виходили з того, що рішення Одеської регіональної торгово-промислової палати не відповідало вимогам законодавства або порушувало права та законні інтереси ТОВ “Глассрайз”. Можливо, суди встановили, що палата перевищила свої повноваження або діяла упереджено при прийнятті оскаржуваного рішення. Також, суди могли врахувати доводи ПрАТ “Пласке”, третьої особи на стороні позивача, щодо обґрунтованості позовних вимог. Відсутність представника позивача на засіданні касаційного суду не вплинула на розгляд справи, оскільки були наявні інші учасники, які могли висловити свою позицію. 3. Суд вирішив залишити касаційну скаргу Одеської регіональної торгово-промислової палати без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін. Справа №755/5594/24 від 22/07/2025 1. Предметом спору є оскарження прокурором ухвали апеляційного суду, яким залишено без змін вирок суду першої інстанції щодо засудження ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 309 КК України (незаконне придбання та зберігання психотропних речовин без мети збуту). 2. Верховний Суд залишив касаційну скаргу прокурора без задоволення, оскільки суди попередніх інстанцій, призначаючи покарання, врахували ступінь тяжкості злочину, особу винного, обставини, що пом’якшують покарання (щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину), і дійшли обґрунтованого висновку про можливість виправлення засудженого без ізоляції від суспільства. Суд касаційної інстанції погодився з тим, що призначене покарання у виді штрафу є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів, а також відповідає вимогам статей 65-68 КК України. ВС зазначив, що апеляційний суд ретельно перевірив доводи апеляційної скарги прокурора та надав їм належну оцінку, спростувавши аргументи про неправильне застосування статей 71 та 72 КК України щодо призначення покарання за сукупністю вироків. 3. Верховний Суд постановив залишити касаційну скаргу прокурора без задоволення, а ухвалу Київського апеляційного суду – без змін. Справа №911/3977/23 від 29/07/2025 1. Предметом спору є визнання недійсним рішення та скасування реєстраційного запису. 2. У цій справі Верховний Суд задовольнив касаційну скаргу ТОВ “Промислові-Ремонти”, скасувавши постанову апеляційного суду та залишивши в силі рішення суду першої інстанції. Фактично, суди першої інстанції відмовили в задоволенні позову ПрАТ “Північний ГЗК”, ПрАТ “Центральний ГЗК” та ПрАТ “Інгулецький ГЗК” до ТОВ “Кларікс Рем 23” та ТОВ “Промислові-Ремонти” про визнання недійсним рішення та скасування реєстраційного запису. Апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції та задовольнив позов. Верховний Суд, скасовуючи рішення апеляційного суду, погодився з рішенням суду першої інстанції. Суд касаційної інстанції також вирішив питання розподілу судових витрат, стягнувши з кожного з позивачів на користь ТОВ “Промислові-Ремонти” по 1 431,47 грн судового збору за розгляд справи в суді касаційної інстанції. Участь сторін у засіданні була частковою, що не завадило розгляду справи. 3. Верховний Суд касаційну скаргу ТОВ “Промислові-Ремонти” задовольнив, скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції. Справа №910/4359/24 від 29/07/2025 1. Предметом спору є визнання недійсним договору та внесення до нього змін між Приватним акціонерним товариством “Черкаське Хімволокно” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг”. 2. У цій справі Верховний Суд погодився з рішенням апеляційного суду, залишаючи касаційну скаргу без задоволення. Суд, ймовірно, виходив з того, що договір між сторонами був укладений з дотриманням вимог чинного законодавства, і відсутні підстави для визнання його недійсним або внесення змін. Можливо, позивач не надав достатніх доказів на підтримку своїх вимог, або ж суд визнав аргументи відповідача більш переконливими. Також, суд міг враховувати принцип свободи договору, згідно з яким сторони вільні у встановленні своїх прав та обов’язків, а втручання суду в договірні відносини можливе лише у випадках, прямо передбачених законом. Суд касаційної інстанції перевірив законність та обґрунтованість рішення апеляційного суду і не знайшов підстав для його скасування. 3. Верховний Суд постановив залишити касаційну скаргу ПрАТ “Черкаське Хімволокно” без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду без змін. Справа №214/7424/17 від 29/07/2025 1. Предметом спору є відмова страхової компанії у виплаті страхового відшкодування за договором медичного страхування подорожуючих за кордоном, у зв’язку з гострим тромбозом, що стався із застрахованою особою під час перебування за кордоном. 2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки згідно з умовами договору страхування, страховик не відшкодовує витрати на лікування хронічних захворювань або захворювань, які виникли до початку дії договору. Суд встановив, що тромбоз у застрахованої особи був пов’язаний з наявністю у нього хронічних захворювань, які були діагностовані до початку дії договору страхування, а саме: оклюзивне захворювання периферичних артерій, критична ішемія правої ноги, хронічна оклюзія поверненої артерії стегна, мерехтіння пересердь, артеріальна гіпертонія, хронічна ниркова недостатність, рак простати. Суд врахував, що застрахована особа вже проходила лікування з приводу захворювань судин до настання страхового випадку. Суд зазначив, що позивачем не надано належних доказів порушення страховиком умов договору. Суд касаційної інстанції підкреслив, що встановлення обставин справи та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. 3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін. Справа №681/1463/21 від 29/07/2025 1. Предметом спору є витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння, скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку, скасування державної реєстрації земельної ділянки та припинення права власності та права оренди. 2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що належним способом захисту у даному випадку є витребування земельної ділянки, а вимоги про скасування державної реєстрації права власності та скасування державної реєстрації земельної ділянки є неналежними та неефективними способами захисту, оскільки їх задоволення не відновить володіння позивачем його майном. Суд також погодився з апеляційним судом, що спір між прокурором, який діє в інтересах держави, та ТОВ «А.Т.К.» щодо витребування земельної ділянки та припинення права оренди підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, а не цивільного. Суд касаційної інстанції підкреслив, що при визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суб`єктного складу такого спору, суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Суд зазначив, що обрання позивачем неналежного та неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові. 3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції – без змін. Справа №607/2625/24 від 29/07/2025 1. Предметом спору є розірвання договору про надання послуг з проведення судової експертизи та стягнення вартості експертизи, неустойки та моральної шкоди у зв’язку з неналежним, на думку позивача, виконанням умов договору. 2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки позивач не надав належних доказів істотного порушення відповідачем умов договору, яке б давало підстави для його розірвання. Суди попередніх інстанцій встановили, що експертиза була проведена, висновок містив відповіді на поставлені питання, а сам факт незгоди позивача з висновком експертизи не є підставою для розірвання договору. Суд також зазначив, що проведення комісійної експертизи було правомірним, а твердження про невідповідність висновку експерта відхилив, оскільки експерти були попереджені про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Суд касаційної інстанції підкреслив, що встановлення обставин справи та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. 3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін. Справа №522/17654/23-Е від 29/07/2025 1. Предметом спору є визнання протиправним наказу про призупинення трудового договору та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу. 2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду, який відмовив у задоволенні позову працівника, оскільки підприємство знаходилось в окупації, що унеможливлювало забезпечення безпечних умов праці. Суд врахував, що роботодавець повідомив працівника про призупинення дії трудового договору, а також те, що відшкодування заробітної плати під час призупинення дії трудового договору покладається на державу-агресора. Суд зазначив, що для призупинення трудового договору необхідна неможливість надання та виконання роботи, що було доведено відповідачем. Суд також врахував, що позивач звернувся до роботодавця з вимогою про відновлення дії трудового договору лише через тривалий час, намагаючись реалізувати свої трудові права щодо оплати праці. Суд касаційної інстанції підкреслив, що першочерговим є практична можливість роботодавця надати роботу та забезпечити працівнику безпечні умови праці. 3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін. Справа №752/7425/21 від 30/07/2025 1. Предметом спору є визнання недійсним акту про реалізацію предмета іпотеки, а саме квартири, складеного приватним виконавцем на підставі звернення стягнення на майно за рішенням суду. 2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки позивачем не було доведено порушення її прав внаслідок реалізації іпотеки, а також не надано доказів порушень приватним виконавцем порядку реалізації іпотечного майна, які б вплинули на результати торгів. Суд зазначив, що попереднім рішенням суду вже було встановлено, що мораторій на стягнення майна не застосовується у даному випадку, оскільки позивач має інше нерухоме майно. Крім того, суд вказав, що незначна розбіжність у курсі долара, використаному виконавцем при оцінці майна, не є суттєвою та не може бути підставою для визнання акту недійсним. Суд також підкреслив, що питання щодо правомірності видачі виконавчого листа не є предметом розгляду у даній справі. 3. Суд касаційної інстанції залишив рішення судів попередніх інстанцій без змін, а касаційну скаргу без задоволення. Справа №910/4552/23 від 28/07/2025 1. Предметом спору є визнання недійсним односторонньої відмови Національного заповідника “Києво-Печерська лавра” від договору безоплатного користування майном з Свято-Успенською Києво-Печерською Лаврою. 2. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду про зупинення провадження, наголосивши, що для зупинення провадження необхідний мотивований зв’язок між справами та об’єктивна неможливість розгляду однієї справи без вирішення іншої. Суд зазначив, що апеляційний суд не обґрунтував, чому неможливо встановити обставини правомірності розірвання договору, посилаючись на те, що розгляд іншої справи щодо законності Указу Президента України, який став підставою для перевірки діяльності Лаври, безпосередньо впливає на результат спору. Верховний Суд підкреслив, що встановлення обґрунтованості підстав для односторонньої відмови від договору є основним предметом дослідження у цій справі. Суд вказав, що апеляційний суд має достатньо правових підстав для перегляду рішення суду першої інстанції незалежно від результату розгляду справи щодо Указу Президента. 3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та направив справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції. Справа №911/2389/23 від 29/07/2025 1. Предметом спору є стягнення витрат на професійну правничу допомогу, понесених ТОВ “Екотеплорозвиток” у зв’язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції. 2. Суд касаційної інстанції підкреслив, що вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу є дискрецією суду, який розглядає відповідне питання з урахуванням конкретних обставин справи. Суд зазначив, що розмір витрат на правову допомогу має бути розумним, обґрунтованим та підтвердженим належними доказами. Також, суд враховує критерії реальності адвокатських витрат, їх необхідності та розумності розміру, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час та співмірність з ринковими цінами. Суд касаційної інстанції відхилив аргументи скаржника про неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду щодо неможливості зменшення судом витрат на правничу допомогу без клопотання іншої сторони, оскільки у даній справі відповідач подав заперечення на заяву позивача про відшкодування витрат. 3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ТОВ “Екотеплорозвиток” без задоволення, а додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду – без змін. Справа №712/3308/23 від 28/07/2025 1. Предметом спору є вимога ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Черкаській області, Черкаської обласної прокуратури, Державної казначейської служби України про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої тривалим розслідуванням кримінального провадження. 2. Суд, залишаючи рішення без змін, зазначив, що тривале та неефективне розслідування кримінального провадження, яке тривало близько 10 років і неодноразово закривалося та відновлювалося, призвело до порушення прав позивача як потерпілого. Суд врахував, що слідчі судді констатували бездіяльність органу досудового розслідування, а тривалість провадження не була виправданою. Суд також взяв до уваги моральні страждання позивача, пов’язані з тривалою невизначеністю, необхідністю відвідування органів досудового розслідування та неможливістю здійснювати звичайну діяльність. Суд виходив із засад розумності, справедливості та співмірності при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди, враховуючи конкретні обставини справи. Суд зазначив, що психологічне напруження, розчарування та незручності, що виникли внаслідок порушення прав людини, навіть якщо вони не потягли вагомих наслідків у вигляді погіршення здоров`я, можуть свідчити про завдання моральної шкоди. 3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін. Справа №220/1387/24 від 24/07/2025 1. Предметом спору є ухвала апеляційного суду про відмову в поновленні строку на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції про звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності. 2. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду, зазначивши, що апеляційний суд не врахував важливі обставини, а саме: прокурор отримав лише вступну та резолютивну частину ухвали суду першої інстанції, а з повним текстом ознайомився пізніше, коли ухвала була оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень; прокурор вчасно подав апеляційну скаргу через систему “Електронний суд”, що підтверджується матеріалами системи; апеляційний суд не дав належної оцінки доводам прокурора про необізнаність з мотивами ухвалення рішення суду першої інстанції, що унеможливило своєчасне подання обґрунтованої апеляційної скарги. Суд також послався на попередню практику Верховного Суду, згідно з якою необізнаність з мотивами рішення може бути поважною причиною для поновлення строку на апеляційне оскарження. 3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та призначив новий розгляд в суді апеляційної інстанції. Справа №712/5316/24 від 30/07/2025 1. Предметом спору є оскарження наказу про звільнення позивача з посади двірника за прогул, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. 2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки позивач не надав доказів поважності причин своєї відсутності на роботі, що кваліфікується як прогул згідно з пунктом 4 статті 40 КЗпП України; суди встановили, що роботодавець вживав заходів для з’ясування причин відсутності працівника, надсилаючи листи з проханням надати пояснення; позивач не довів, що направляв заяви про відпустку без збереження заробітної плати, а надані скріншоти з “Нової пошти” не підтверджують зміст відправлень; суди врахували пояснення свідків, які підтвердили відсутність позивача на роботі без попередження та не отримання заяв про відпустку; суди також взяли до уваги акти про відсутність працівника на роботі, складені відповідачем; таким чином, суди дійшли висновку, що звільнення було правомірним, оскільки позивач не надав доказів поважності причин своєї відсутності. 3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін. Справа №732/1247/24 від 29/07/2025 1. Предметом спору є розірвання договору оренди земельної ділянки, укладеного між фізичною особою (власником землі) та агропромисловим кооперативом. 2. Суд апеляційної інстанції, з яким погодився Верховний Суд, скасував рішення суду першої інстанції та закрив провадження у справі, оскільки щодо відповідача (агропромислового кооперативу) відкрито провадження у справі про банкрутство та введено ліквідаційну процедуру. Суд керувався тим, що відповідно до Кодексу України з процедури банкрутства всі майнові спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом у межах справи про банкрутство. Суд також врахував зміни в земельному законодавстві, які дозволяють орендарю відчужувати право оренди без погодження з власником землі, що робить право оренди активом, який може бути включений до ліквідаційної маси банкрута. Таким чином, розірвання договору оренди може вплинути на ліквідаційну масу боржника, а отже, спір підлягає розгляду в господарському суді. Суд також послався на практику Великої Палати Верховного Суду щодо розгляду майнових спорів у межах справ про банкрутство. 3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін. Справа №295/5331/22 від 24/07/2025 1. Предметом спору є оскарження виправдувального вироку щодо особи, обвинуваченої у пособництві в підробленні та використанні завідомо підробленого посвідчення водія (ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України). 2. Суд касаційної інстанції залишив в силі виправдувальний вирок, оскільки сторона обвинувачення не надала достатніх доказів, що підтверджують винуватість особи поза розумним сумнівом. Апеляційний суд, переглядаючи справу, врахував покази обвинуваченого та свідків, а також висновки експертиз, які ставили під сумнів умисел обвинуваченого на використання підробленого документа. Суд зазначив, що обвинувачений міг не знати про підробку посвідчення, оскільки отримував його в офіційному органі та пройшов навчання і медичний огляд. Також, суд касаційної інстанції підкреслив, що апеляційний суд належним чином виконав вказівки касаційного суду, надані при попередньому перегляді справи, та обґрунтовано відмовив у повторному дослідженні доказів, оскільки вони були повно та всебічно досліджені судом першої інстанції. Суд касаційної інстанції підкреслив, що сторона обвинувачення не довела, що обвинувачений умисно використовував підроблений документ, знаючи про його підробку. 3. Верховний Суд залишив ухвалу апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу прокурора – без задоволення. Справа №369/5027/19 від 28/07/2025 1. Предметом спору є розірвання договору бронювання об’єкта будівництва, укладеного між ТОВ «УКРГАЗ» та фізичною особою. 2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду, який відмовив у задоволенні позову про розірвання договору бронювання, оскільки відповідач частково виконала зобов’язання за договором, сплативши вартість облігацій, а неможливість пред’явлення облігацій до погашення була зумовлена обставинами, що не залежали від неї (блокування облігацій банком). Суд врахував, що розірвання договору позбавить відповідачку права на придбану нерухомість, а кредитора – права на реалізацію права на погашення кредитного боргу за рахунок спірної нерухомості. Також суд зазначив, що підставою для розірвання договору бронювання є порушення строків та порядку оплати лоту облігацій, а не строку пред’явлення лоту облігацій до погашення. Суд касаційної інстанції наголосив, що не встановлено істотного порушення умов договору, яке б значною мірою позбавило ТОВ «УКРГАЗ» того, на що воно розраховувало при укладенні договору, з огляду на повний розрахунок замовника за вартість облігацій. Суд також вказав на необхідність дотримання балансу інтересів сторін та пропорційності між тяжкістю порушення договірних умов і наслідками розірвання договору. 3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін. Справа №160/10455/24 від 29/07/2025 1. Предметом спору є оскарження фізичною особою-підприємцем постанов Держпродспоживслужби про накладення штрафів. 2. Суд касаційної інстанції залишив без змін ухвалу апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження, оскільки ФОП пропустила строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції. Суд зазначив, що хоча позивачка і подавала первинну апеляційну скаргу в межах встановленого строку, проте вона була повернута через недоліки. Повторне подання апеляційної скарги відбулося із значним пропуском строку, а причини пропуску (хвороба) не були визнані судом поважними, оскільки позивачка не довела, що хвороба об’єктивно перешкоджала їй подати скаргу вчасно, зокрема, з використанням електронного кабінету. Суд підкреслив важливість дотримання строків звернення до суду, посилаючись на практику ЄСПЛ, яка допускає поновлення пропущених строків лише у виняткових випадках за наявності об’єктивних та непереборних причин. Також суд врахував, що скаржниця не вчинила усіх залежних від неї дій для своєчасного подання апеляційної скарги. 3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін. Справа №357/12982/23 від 24/07/2025 1. Предметом спору є скасування державної реєстрації припинення права оренди земельної ділянки, визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі та визнання відсутнім права оренди земельної ділянки. 2. Суд касаційної інстанції, залишаючи в силі рішення судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позову, виходив з того, що строк дії договорів оренди закінчився до моменту звернення позивача з позовом, оскільки умовами договорів оренди було передбачено, що строк оренди обчислюється з моменту державної реєстрації права оренди, а не з дати укладення договору. Суд також врахував, що орендодавець своєчасно повідомив орендаря про небажання продовжувати договори оренди на новий строк, що свідчить про відсутність порушення переважного права орендаря. Суд зазначив, що автоматичне поновлення договорів оренди землі на період воєнного стану діяло лише до 19 листопада 2022 року, а в даному випадку строк дії договорів закінчився пізніше. Крім того, суд вказав, що для захисту права первинного орендаря необхідно, щоб на момент ухвалення рішення суду в нього було чинне право оренди, чого в даному випадку не було. 3. Верховний Суд постановив касаційну скаргу ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» задовольнити частково, касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення судів попередніх інстанцій змінити в мотивувальних частинах, а в частині судових витрат залишити без змін. Справа №911/2539/20 (911/3846/23) від 23/07/2025 1. Предметом спору є покладення субсидіарної відповідальності на Броварську міську раду за зобов’язаннями комунального підприємства “Служба замовника” у зв’язку з доведенням його до банкрутства. 2. Суд, залишаючи в силі рішення попередніх інстанцій, зазначив, що Броварська міська рада, як засновник підприємства, не вжила достатніх заходів для запобігання банкрутству, зокрема, не забезпечила погашення кредиторської заборгованості та не завершила ліквідаційну процедуру, хоча мала можливість стягнути дебіторську заборгованість. Суд також врахував, що основна кредиторська заборгованість виникла до прийняття рішень про передачу активів підприємства іншим структурам, що свідчить про недобросовісні дії ради. Суд підкреслив, що субсидіарна відповідальність у справах про банкрутство вимагає від відповідача доведення відсутності вини, чого Броварська міська рада не зробила. Суд вказав, що встановлення причинно-наслідкового зв’язку між діями засновника та банкрутством підприємства є ключовим для покладення субсидіарної відповідальності. Суд також зазначив, що звіт про фінансово-господарський стан боржника не є безумовним доказом, а лише одним із засобів доказування. 3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу Броварської міської ради без задоволення, а рішення попередніх інстанцій – без змін. Справа №686/14706/24 від 29/07/2025 1. Предметом спору є вимога ОСОБА_1 до держави Україна про відшкодування моральної шкоди, завданої невиконанням рішення суду щодо вклеювання фотокартки в його паспорт. 2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки позивач вже отримував компенсацію моральної шкоди за аналогічні обставини в іншій справі, а повторне відшкодування за одне й те саме порушення не передбачено законодавством. Суд зазначив, що право позивача на належний документ, що посвідчує особу, було поновлено шляхом видачі нового паспорта, на що позивач погодився. Суд також врахував, що органи державної влади вжили всіх можливих заходів для поновлення прав ОСОБА_1. Суд вказав, що позивач не довів належними доказами факт завдання шкоди, причинний зв’язок між діями відповідача та завданою шкодою. Суд врахував практику ЄСПЛ, згідно з якою повноваження вищих судових органів мають реалізовуватися для виправлення судових помилок, а не для нового судового розгляду. 3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін. Справа №922/854/23 (922/456/25) від 29/07/2025 1. Предметом спору є оскарження майнових дій боржника в межах справи про банкрутство та повернення майна банкруту. 2. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій, які повернули позовну заяву кредитору через несплату судового збору у повному обсязі, вважаючи, що позов містить як майнові, так і немайнові вимоги. Верховний Суд наголосив, що у справах про банкрутство, коли оскаржуються майнові дії боржника з метою повернення майна в конкурсну масу, застосовується спеціальна норма Закону України “Про судовий збір”, яка передбачає фіксовану ставку судового збору, а не відсоток від ціни позову. Суд підкреслив, що метою оскарження дій боржника є захист інтересів усіх кредиторів, а не лише позивача, і що надмірно високий судовий збір може обмежити доступ до правосуддя у таких справах. Суд також зазначив, що розгляд таких спорів має відбуватися в межах справи про банкрутство, а не в окремому позовному провадженні. Суд врахував, що інститут спростування майнових дій боржника спрямований на досягнення справедливого задоволення вимог кредиторів. 3. Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Справа №910/11932/23 від 29/07/2025 1. Предметом спору є оскарження наказу Міністерства юстиції України про скасування рішення приватного нотаріуса щодо реєстраційних дій відносно ТОВ “ТД “ПРОГРЕС”. 2. Суд касаційної інстанції залишив без змін ухвалу апеляційного суду, яким було відмовлено у відкритті апеляційного провадження за скаргою Міністерства юстиції України на рішення суду першої інстанції. Апеляційний суд обґрунтував своє рішення тим, що Міністерство юстиції України пропустило строк на апеляційне оскарження, а наведені причини пропуску не є поважними. Суд зазначив, що повний текст рішення суду першої інстанції був своєчасно надісланий в електронний кабінет Міністерства юстиції України та опублікований в Єдиному державному реєстрі судових рішень. Крім того, представник Міністерства юстиції України був присутній при оголошенні рішення суду першої інстанції. Суд касаційної інстанції погодився з цими висновками, підкресливши, що внутрішньо-організаційні проблеми Міністерства не можуть бути підставою для поновлення пропущеного строку, а дотримання процесуальних строків є важливим для забезпечення правової визначеності. 3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу Міністерства юстиції України без задоволення, а ухвалу Північного апеляційного господарського суду – без змін. Справа №366/3378/23 від 22/07/2025 1. Предметом спору є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо покарання за ч. 2 ст. 309 КК України (незаконне придбання, зберігання, перевезення наркотичних засобів без мети збуту). 2. Верховний Суд, задовольняючи касаційну скаргу захисника, пом’якшив покарання ОСОБА_7, замінивши його на штраф. Суд врахував обставини справи, особу обвинуваченого, а також практику застосування покарань за аналогічні злочини. Основними аргументами суду були необхідність індивідуалізації покарання, забезпечення його справедливості та відповідності тяжкості вчиненого злочину, а також врахування пом’якшуючих обставин. Суд також взяв до уваги позитивні характеристики обвинуваченого та відсутність обтяжуючих обставин. Крім того, суд зважив на те, що покарання у виді позбавлення волі може мати негативний вплив на соціальну адаптацію особи після відбуття покарання. 3. Верховний Суд змінив рішення судів попередніх інстанцій в частині призначеного покарання, пом’якшивши його до штрафу в розмірі 34000 грн, а в решті судові рішення залишив без змін. Справа №723/3362/22 від 24/07/2025 1. Предметом спору є вимога про захист особистого немайнового права, а саме припинення відеоспостереження за подвір’ям позивача шляхом демонтажу відеокамери та знищення зібраної інформації. 2. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, виходив з того, що позивачем не було надано достатніх доказів, які б підтверджували факт відеоспостереження саме за її територією, входом до будинку та земельною ділянкою, а також втручання в її особисте життя та життя її сім’ї. Суд зазначив, що наявні знімки не дозволяють встановити кут нахилу та огляду камер, а відеозапис не ідентифікує позивача. Крім того, суд вказав на відсутність законодавчих норм, які б регулювали встановлення камер відеоспостереження на фасадах житлових будинків та вимагали згоди сусідів. Суд розцінив встановлення камер як право власника на самозахист свого майна, що не заборонено законом, і не вбачає в цьому порушення прав позивача. 3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін, підтвердивши обґрунтованість висновків апеляційного суду про відсутність доказів порушення прав позивача. Справа №752/14438/15-ц від 28/07/2025 1. Предметом спору є оскарження рішення суду першої інстанції щодо заборгованості за спожиту електроенергію, відшкодування моральної шкоди та інших витрат. 2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду про закриття апеляційного провадження, оскільки апеляційна скарга була подана з пропуском річного строку з дня складення повного тексту судового рішення, що є підставою для відмови у відкритті провадження, незалежно від причин пропуску строку. Винятком є випадки, коли апеляційна скарга подана особою, не повідомленою про розгляд справи, або пропуск строку стався внаслідок обставин непереборної сили. Позивачі були належним чином повідомлені про розгляд справи, і факт запровадження воєнного стану не є безумовною підставою для поновлення строку, якщо не доведено, що саме воєнні обставини унеможливили подання скарги вчасно. Суд також врахував, що позивачі не цікавилися станом розгляду справи протягом тривалого часу, що свідчить про відсутність належної старанності у захисті своїх прав. 3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін. Справа №645/3063/19 від 24/07/2025 1. Предметом спору є скарга ОСОБА_1 на дії приватного виконавця Кудряшова Д. В. у виконавчому провадженні, пов’язані з описом та арештом майна, призначенням суб’єкта оціночної діяльності та оцінкою майна. 2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення апеляційного суду, виходив з того, що для ефективного захисту прав у порядку судового контролю за виконанням судових рішень необхідно встановити факт порушення прав сторони виконавчого провадження. У даній справі, враховуючи преюдиційні обставини, встановлені іншим судовим рішенням, а також відсутність доказів належності майна боржнику ОСОБА_1, суд дійшов висновку про відсутність порушеного права, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні скарги. Суд наголосив, що ініціювання справи судового контролю за виконанням судових рішень без мети захисту власних прав та інтересів є неприпустимим. Також, суд зазначив, що апеляційний суд помилково аналізував правомірність дій приватного виконавця, оскільки відсутність порушеного права боржника є достатньою підставою для відмови в задоволенні скарги. 3. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу ОСОБА_3 та змінив постанову апеляційного суду, виклавши її мотивувальну частину у новій редакції. Справа №320/11116/23 від 30/07/2025 1. Предметом спору є оскарження податкового повідомлення-рішення, яким Товариству було визначено суму грошового зобов’язання з орендної плати та штрафних санкцій. 2. Суд касаційної інстанції частково задовольнив касаційну скаргу, оскільки суди попередніх інстанцій не врахували, що для застосування штрафу у розмірі 25% за умисне порушення податкового законодавства, податковий орган повинен довести наявність умислу в діях платника податків, чого в даному випадку зроблено не було. Суд зазначив, що в акті перевірки, на підставі якого було винесено податкове повідомлення-рішення, відсутні будь-які висновки щодо наявності умислу в діях платника податків, а також посилання на обставини, які вказують на наявність саме такої кваліфікуючої ознаки. Суд також підкреслив, що обов’язок доведення вини покладено на контролюючий орган, без виконання якого особу неможливо притягнути до фінансової відповідальності за податкове правопорушення, для кваліфікації якого умовою є наявність вини. Враховуючи, що податковий орган не довів наявність умислу в діях платника податків, суд дійшов висновку, що до платника податків мали бути застосовані штрафні санкції у меншому розмірі – 10% від суми податкового зобов’язання. 3. Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення в сумі штрафних санкцій 919 538,22 грн та ухвалив нове рішення про задоволення позовних вимог в цій частині. Справа №240/34914/23 від 30/07/2025 1. Предметом спору є оскарження рішення Житомирської міської ради, яке прокуратура вважала протиправним. 2. Верховний Суд, задовольняючи касаційну скаргу міської ради, відновив рішення суду першої інстанції, скасувавши постанову апеляційного суду. Суд касаційної інстанції, ймовірно, погодився з аргументами міської ради, які були підтримані судом першої інстанції, і визнав їх більш обґрунтованими, ніж ті, на які посилався апеляційний суд. Можливо, апеляційний суд неправильно застосував норми матеріального або процесуального права, або ж не врахував важливі обставини справи, що призвело до скасування його рішення. Суд міг дійти висновку, що міська рада діяла в межах своїх повноважень, а її рішення відповідало вимогам законодавства. Також, можливо, прокуратура не довела належними доказами порушення інтересів держави внаслідок прийняття оскаржуваного рішення. 3. Верховний Суд касаційну скаргу Житомирської міської ради задовольнив, скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції. Справа №320/12525/23 від 30/07/2025 1. Предметом спору є оскарження рішень податкового органу про відмову в реєстрації податкових накладних та вимога зобов’язати ДПС зареєструвати ці накладні. 2. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду, який відмовив у відкритті апеляційного провадження через пропуск строку на апеляційне оскарження, оскільки вважає, що апеляційний суд не врахував усіх обставин, зокрема, що перша апеляційна скарга була подана вчасно, а недоліки були усунені оперативно після її повернення. Суд касаційної інстанції наголосив на важливості забезпечення права на апеляційне оскарження та уникнення надмірного формалізму, особливо коли скаржник демонструє добросовісне ставлення до реалізації своїх процесуальних прав. Також, ВС зазначив, що необхідно враховувати причини повернення попередньої скарги та дії особи протягом періоду після отримання рішення суду. Суд вказав на те, що недоліки першої апеляційної скарги були усунуті у стислі строки, що свідчить про відсутність ознак зловживання процесуальними правами. Враховуючи це, ВС наголосив на необхідності дотримання балансу між забезпеченням належної процесуальної поведінки та правом на апеляційне оскарження. 3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та направив справу до апеляційного суду для продовження розгляду. Справа №640/11295/20 від 30/07/2025 1. Предметом спору є оскарження ухвали апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження у справі щодо податкового повідомлення-рішення. 2. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу податкового органу без задоволення, оскільки апеляційний суд правомірно відмовив у відкритті апеляційного провадження. Суд касаційної інстанції підкреслив, що хоча первинна апеляційна скарга була подана вчасно, повторне подання відбулося з пропуском строку, і податковий орган не надав переконливих доказів поважності причин пропуску. Зокрема, платіжне доручення про сплату судового збору було оформлене задовго до подання повторної скарги, але не було своєчасно надане суду, що свідчить про недбале ставлення до процесуальних обов’язків. Суд зазначив, що учасники справи повинні добросовісно користуватися своїми процесуальними правами та вживати всіх можливих заходів для своєчасного виконання процесуальних обов’язків. 3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду без змін. Справа №420/10013/23 від 30/07/2025 1. Предметом спору є припинення права на виконання будівельних робіт, набутого на підставі повідомлення про початок будівельних робіт, через виявлення недостовірних даних у повідомленні. 2. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій, оскільки вони не надали належної оцінки доказам, представленим Управлінням ДАБК, щодо недостовірності даних у повідомленні про початок будівельних робіт, зокрема, листу від ПрАТ «Інпроектсервіс» про те, що вони не розробляли проєктну документацію, та акту обстеження, що підтверджує зміну геометричних розмірів прибудови. Суд зазначив, що КАС України не встановлює особливих вимог до звернення до суду з таким позовом, і не вимагає обов’язкового проведення перевірок, передбачених Порядком № 553, як передумови для звернення до суду. Також, суди попередніх інстанцій не врахували принцип офіційного з’ясування всіх обставин у справі, що вимагає від суду активної ролі у встановленні обставин справи та оцінці доказів. Суд касаційної інстанції підкреслив, що суди повинні були оцінити докази в їх сукупності та надати їм належну правову оцінку, чого зроблено не було. 3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Справа №240/34914/23 від 30/07/2025 1. Предметом спору є рішення Житомирської міської ради про зміну санітарно-захисної зони підприємства “Електровимірювач” у Плані зонування міста. 2. Верховний Суд, задовольняючи касаційну скаргу Житомирської міської ради, виходив з того, що оскаржуване рішення міської ради було прийняте з метою приведення Плану зонування у відповідність до Генерального плану міста після проведення містобудівного моніторингу, як це передбачено Порядком розроблення, оновлення, внесення змін та затвердження містобудівної документації. Суд також врахував, що одночасно з оскаржуваним рішенням міська рада прийняла рішення про розроблення Комплексного плану просторового розвитку території громади, в рамках якого буде оновлено інформацію про санітарно-захисні зони. Суд зазначив, що оскаржуване рішення саме по собі не є внесенням змін до містобудівної документації, а є лише виконанням вимог Генерального плану та Плану зонування, а про зміни можна буде говорити лише після затвердження оновленого Комплексного плану. Крім того, суд взяв до уваги, що підприємство “Електровимірювач” планується до передислокації, що робить неактуальною дію санітарно-захисної зони для нього. 3. Суд скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції, яким у задоволенні позову прокурора відмовлено. Справа №320/34769/24 від 30/07/2025 1. Предметом спору є оскарження податкового повідомлення-рішення, винесеного Головним управлінням ДПС у Київській області щодо ТОВ «БРЕНД ПРОПЕРТІ». 2. Верховний Суд, задовольняючи касаційну скаргу ТОВ «БРЕНД ПРОПЕРТІ», взяв до уваги аргументи, викладені в рішенні суду першої інстанції, яке було помилково скасовано апеляційним судом. Суд касаційної інстанції, ймовірно, погодився з доводами позивача щодо неправомірності винесеного податкового повідомлення-рішення, можливо, через порушення норм податкового законодавства або процедури його винесення. В рішенні суду першої інстанції, залишеному в силі, напевно, міститься обґрунтування відсутності підстав для нарахування податкових зобов’язань або застосування штрафних санкцій до ТОВ «БРЕНД ПРОПЕРТІ». Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, ймовірно, не врахував або неправильно оцінив певні обставини справи, що призвело до помилкового висновку. Таким чином, Верховний Суд виправив помилку апеляційного суду, підтвердивши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції на користь платника податків. 3. Верховний Суд задовольнив касаційну скаргу ТОВ «БРЕНД ПРОПЕРТІ», скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції. Справа №560/4599/24 від 30/07/2025 1. Предметом спору є оскарження рішення пенсійного органу щодо відмови у зарахуванні певних періодів до стажу роботи судді для отримання щомісячного довічного грошового утримання. 2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження, оскільки відповідачем було пропущено строк на апеляційне оскарження, а наведені причини пропуску не визнані поважними. Суд зазначив, що повернення первинної апеляційної скарги не зупиняє перебіг строку на оскарження і не дає права на поновлення цього строку без належних обґрунтувань. Також, суд вказав, що введення воєнного стану саме по собі не є безумовною підставою для поновлення строку для державного органу, якщо не доведено, як саме це вплинуло на його роботу. Суд підкреслив, що можливість повторної подачі апеляційної скарги не звільняє від обов’язку дотримуватися строків, встановлених процесуальним законодавством. 3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін. Справа №520/3684/2020 від 30/07/2025 1. Предметом спору є правомірність податкового повідомлення-рішення про застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату узгодженого грошового зобов’язання з податку на прибуток. 2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду, зазначивши, що згідно з Податковим кодексом України, у разі наявності у платника податкового боргу, контролюючий орган зобов’язаний зарахувати кошти, сплачені платником, на погашення цього боргу згідно з черговістю його виникнення, незалежно від призначення платежу, вказаного платником. У випадку, якщо платник має розстрочений податковий борг, це лише змінює строки сплати, але не скасовує обов’язку сплачувати податок у встановлені терміни. Якщо платник не сплачує поточні податкові зобов’язання, контролюючий орган має право нарахувати штрафні санкції за несвоєчасну сплату. Суд також встановив, що в даному випадку не було подвійного притягнення до відповідальності, оскільки перевірки проводились за різні періоди та стосувалися різних порушень. 3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін, підтвердивши правомірність нарахування штрафних санкцій. Справа №320/34769/24 від 30/07/2025 1. Предметом спору є правомірність відмови Головного управління ДПС у Київській області ТОВ «БРЕНД ПРОПЕРТІ» у бюджетному відшкодуванні ПДВ за березень 2024 року у розмірі 35 617 259 грн. 2. Верховний Суд скасував рішення апеляційного суду, підтримавши рішення суду першої інстанції, виходячи з того, що основним документом, який підтверджує право на податковий кредит при імпорті товарів, є митна декларація, оформлена згідно з вимогами законодавства, за умови сплати ПДВ. Суд зазначив, що ТОВ «БРЕНД ПРОПЕРТІ» надало всі необхідні митні декларації, які підтверджують сплату ПДВ при ввезенні товарів на митну територію України, і контролюючий орган не висловив жодних зауважень щодо цих документів. Суд також врахував, що податковий кредит був сформований саме за рахунок ПДВ, сплаченого при митному оформленні, а не за рахунок вартості послуг комісіонерів. Суд підкреслив, що право на податковий кредит виникає саме з факту сплати ПДВ до бюджету, а не з виконання умов договорів комісії. Посилання апеляційного суду на відсутність первинних документів щодо комісійних послуг не є визначальним, оскільки спір стосується саме відшкодування ПДВ, сплаченого при імпорті. Суд також послався на попередню практику Верховного Суду у подібних справах. 3. Верховний Суд задовольнив касаційну скаргу ТОВ «БРЕНД ПРОПЕРТІ», скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції, яким було визнано протиправним та скасовано податк […]

Серпень 2025
Пн	Вт	Ср	Чт	Пт	Сб	Нд
				1	2	3
4	5	6	7	8	9	10
11	12	13	14	15	16	17
18	19	20	21	22	23	24
25	26	27	28	29	30	31