Справа №914/2450/22(914/1083/24) від 18/06/2025
1. Предметом спору є стягнення 20 387 803,10 грн вартості безпідставно збереженого майна.
2. На жаль, в наданому тексті відсутні аргументи суду, якими він керувався при винесенні рішення. Є лише вступна та резолютивна частини постанови. Для надання повної відповіді необхідна мотивувальна частина судового рішення.
3. Рішення суду першої інстанції та апеляційної інстанції скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №917/141/24 від 06/06/2025
1. Предметом спору є стягнення з ТОВ “Будівельна компанія “Комбінат виробничих підприємств” на користь Виконавчого комітету Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області 2 917 677,33 грн заборгованості за договором про пайову участь у розвитку інфраструктури.
2. Суд касаційної інстанції розглядав питання співвідношення інститутів розстрочення (відстрочення) виконання судового рішення та мирової угоди, зокрема, чи можливо мировою угодою встановити строк виконання зобов’язання більший, ніж річний строк розстрочення (відстрочення) виконання судового рішення. Суд зазначив, що мирова угода є результатом домовленості сторін на основі взаємних поступок, а не одностороннім волевиявленням боржника, як у випадку розстрочення виконання судового рішення. Суд підкреслив, що ГПК України не забороняє встановлювати графік платежів, у тому числі поза межами річного строку, як умови для затвердження мирової угоди, оскільки це є виявленням взаємоузгодженої волі сторін. Суд також вказав, що затверджуючи мирову угоду, суд не повинен давати визначення обставинам непереборної сили та наводити перелік доказової бази у випадку їх ймовірного настання, оскільки це є правом сторін визначати умови договору. Суд відхилив аргументи прокурора про порушення інтересів держави, оскільки стабільне надходження коштів до бюджету та поетапна сплата заборгованості без ризику припинення діяльності відповідача також відповідають інтересам держави.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду про затвердження мирової угоди – без змін.
****: Суд в цій справі відступив від правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 05.02.2025 у справі № 917/1291/23, щодо неможливості затвердження мирової угоди з умовами про фактичне розстрочення виконання зобов’язання більш ніж на один рік.
Справа №910/10434/24 від 17/06/2025
Предметом спору є стягнення з Акціонерного товариства Комерційний банк “Приватбанк” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Підприємство “Тавріда Електрик Україна” суми в розмірі 4 136 080, 92 грн.
Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, підтримавши рішення судів попередніх інстанцій. Суд касаційної інстанції закрив касаційне провадження за однією з підстав касаційного оскарження, передбаченою ГПК України. Це означає, що в цій частині скарга була подана з порушенням процесуальних вимог. Щодо інших підстав касаційного оскарження, Верховний Суд не знайшов підстав для скасування рішень попередніх інстанцій. Суд також частково задовольнив клопотання ТОВ “Підприємство “Тавріда Електрик Україна” про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, присудивши до стягнення з банку 10 000 грн.
Суд залишив без змін рішення Господарського суду міста Києва та постанову Північного апеляційного господарського суду.
Справа №918/73/25 від 18/06/2025
1. Предметом спору є стягнення попередньої оплати за товар, який не був поставлений.
2. Суд касаційної інстанції скасував постанову апеляційного суду, зазначивши, що для забезпечення позову шляхом арешту майна необхідні докази реальної загрози невиконання рішення суду, а не лише припущення про це. Суд підкреслив, що позивач не надав доказів дій відповідача, спрямованих на ухилення від виконання зобов’язань після пред’явлення позову, таких як реалізація майна чи підготовчі дії до цього. Також, суд врахував, що апеляційний суд не взяв до уваги відсутність обґрунтованих доводів щодо співмірності обраного виду забезпечення позову та обґрунтованості припущення, що невжиття таких заходів ускладнить захист прав позивача. Суд касаційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про відсутність достатніх підстав для задоволення заяви про забезпечення позову, оскільки не було доведено, що невжиття заходів призведе до неможливості виконання рішення суду. Суд касаційної інстанції підкреслив важливість встановлення об’єктивного існування ризиків, які мають бути підтверджені відповідними доказами.
3. Суд задовольнив касаційну скаргу та залишив в силі рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову.
Справа №910/19210/15 від 17/06/2025
1. Предметом спору є стягнення коштів з Херсонської обласної ради та Головного управління Державної казначейської служби України в Херсонській області.
2. Верховний Суд частково задовольнив касаційні скарги, змінивши мотивувальні частини рішень судів попередніх інстанцій. Суд касаційної інстанції, ймовірно, погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо суті спору, але вирішив уточнити або переформулювати обґрунтування цих висновків. При цьому, судячи з резолютивної частини, суди попередніх інстанцій прийняли законне і обґрунтоване рішення по справі, яке не потребує скасування чи зміни в частині вирішення по суті позовних вимог. Можливо, зміни стосувалися питань юрисдикції, застосування норм матеріального чи процесуального права, або оцінки доказів. Відсутність повного тексту рішення не дає змоги надати більш конкретний аналіз.
3. Верховний Суд частково задовольнив касаційні скарги, змінивши мотивувальні частини рішень судів попередніх інстанцій, але в решті судові рішення залишив без змін.
Справа №910/11875/22 від 03/06/2025
1. Предметом спору є визнання кредиторських вимог Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до ПрАТ “Аеробуд” у справі про банкрутство.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які відмовили у визнанні частини кредиторських вимог ГУ ДПС у Дніпропетровській області на суму 728 606,55 грн, оскільки боржник припинив оренду земельної ділянки та реалізував нерухоме майно, що було об’єктом оподаткування, ще у 2018 році, що підтверджується відповідними документами. Суд зазначив, що контролюючий орган мав врахувати ці обставини під час камеральної перевірки, а положення статті 87 та пункту 56.11 статті 56 ПК України не регулюють порядок розгляду кредиторських вимог у справі про банкрутство, який має спеціальний характер. Суд підкреслив, що у справах про банкрутство саме на суд покладено обов’язок перевірки та надання правової оцінки усім вимогам кредиторів до боржника незалежно від факту їх визнання чи відхилення боржником.
3. Верховний Суд залишив ухвалу Господарського суду м. Києва та постанову Північного апеляційного господарського суду без змін, а касаційну скаргу ГУ ДПС у Дніпропетровській області – без задоволення.
Справа №910/20104/23 від 28/05/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення Київської міської ради про надання громадській організації “Ветеранів та інвалідів АТО” земельної ділянки в постійне користування для будівництва житла, а також припинення права постійного користування цією ділянкою.
2. Суд касаційної інстанції зазначив, що суди попередніх інстанцій не проаналізували належність та ефективність обраного прокурором способу захисту. Верховний Суд вказав, що у даній справі прокурор фактично наполягає на відсутності у ГО “Ветеранів та інвалідів АТО” права постійного користування спірною земельною ділянкою у зв`язку з її отриманням відповідачем-2 у користування з порушенням вимог земельного законодавства. Суд зазначив, що вимога прокурора припинити право постійного користування земельною ділянкою не відповідає суті позовних вимог, оскільки неможливо припинити право, яке відсутнє. Належним способом захисту в даному випадку є позов про визнання відсутнім у ГО “Ветеранів та інвалідів АТО” права постійного користування спірною земельною ділянкою, проте прокурор такої вимоги не заявив. Оскільки позивач обрав неналежний спосіб захисту, у задоволенні позову слід відмовити саме з цієї підстави, хоча суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відмову в позові, але з інших підстав.
3. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу, змінивши рішення судів попередніх інстанцій, виклавши їх мотивувальні частини в новій редакції, але залишивши без змін рішення про відмову в задоволенні позову.
Справа №910/4461/23 від 17/06/2025
Предметом спору у цій справі є визнання права попереднього користувача, визнання недійсним свідоцтва на знак для товарів і послуг та зобов’язання вчинити дії щодо внесення змін до реєстру.
Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу, скасувавши рішення судів попередніх інстанцій в частині вимог щодо визнання недійсним свідоцтва та зобов’язання Укрпатенту внести зміни до реєстру, закривши провадження в цій частині. Суд обґрунтував це тим, що спір щодо чинності свідоцтва на знак для товарів і послуг не підлягає розгляду в господарських судах, оскільки це відноситься до компетенції апеляційної палати Укрпатенту, а потім адміністративного суду. В частині визнання права попереднього користувача, Верховний Суд погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, оскільки позивач не надав достатніх доказів використання ним тотожного або схожого знаку до дати пріоритету знаку відповідача. Суд також зазначив, що право попереднього користування виникає лише за умови добросовісного використання знаку.
Суд касаційної інстанції постановив касаційну скаргу ФОП Попи Лучіана Івановича задовольнити частково.
Справа №910/17647/18 від 27/05/2025
1. Предметом спору є стягнення збитків та понесених витрат, які ТОВ “Київ Термінал” вважає завданими внаслідок розірвання інвестиційного договору з Департаментом економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради, Київською міською радою та Київською міською державною адміністрацією.
2. Суд касаційної інстанції, залишаючи в силі рішення апеляційного суду про відмову в задоволенні позову, виходив з того, що ТОВ “Київ Термінал” не довів належними доказами факт понесення збитків у заявному розмірі, а також причинно-наслідковий зв’язок між діями відповідачів та завданими збитками. Суд зазначив, що позивач не надав достатніх доказів фактичного виконання робіт та послуг, за які вимагає відшкодування, а також не обґрунтував пов’язаність цих витрат з реалізацією інвестиційного проекту. Крім того, суд врахував, що бенефіціарний власник ТОВ “Київ Термінал” має громадянство Російської Федерації, що є підставою для застосування мораторію на виконання грошових зобов’язань, встановленого постановою Кабінету Міністрів України, з метою захисту національних інтересів в умовах воєнного стану. Суд також відхилив посилання скаржника на порушення норм матеріального та процесуального права, оскільки висновки суду апеляційної інстанції не суперечать висновкам Верховного Суду, на які посилався скаржник. Суд касаційної інстанції підкреслив, що скаржник не обґрунтував необхідність відступлення від висновків Верховного Суду, а також не навів вагомих аргументів, які б свідчили про помилковість таких висновків.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу ТОВ “Київ Термінал” без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду – без змін.
Справа №904/5467/23 від 05/06/2025
1. Предметом спору є оскарження ухвали суду про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи та введення процедури реструктуризації боргів.
2. Суд касаційної інстанції залишив в силі рішення судів попередніх інстанцій, якими було відкрито провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи, оскільки боржником було подано відповідну заяву, а суди не встановили обставин, які б перешкоджали відкриттю провадження. Суд касаційної інстанції зазначив, що особиста явка боржника є важливою, але не завжди обов’язковою, особливо коли суду надано достатньо доказів волевиявлення боржника та його особи. Також, суд касаційної інстанції відхилив аргументи скаржника про порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, оскільки скаржник не обґрунтував належним чином свої доводи та посилався на нерелевантну судову практику. Суд касаційної інстанції підкреслив, що суди попередніх інстанцій діяли в межах дискреційних повноважень, враховуючи всі обставини справи.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду та ухвалу суду першої інстанції – без змін.
Справа №910/14138/22 від 17/06/2025
Предметом спору є визнання протиправними дій та вимога припинення певних дій між Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності “Укрінтеренерго” та Приватним акціонерним товариством “Національна енергетична компанія “Укренерго”.
У рішенні не наведено аргументів суду.
Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу, скасував постанову та ухвалу Північного апеляційного господарського суду і передав справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №991/1583/24 від 18/06/2025
1. Предметом спору є обвинувачення депутата Тернопільської обласної ради ОСОБА_4 в отриманні хабаря у великому розмірі (ч. 4 ст. 368 КК України) та незаконному зберіганні боєприпасів (ч. 1 ст. 263 КК України).
2. Суд визнав ОСОБА_4 винним в отриманні хабаря, встановивши, що він, будучи головою Тернопільської обласної ради, просив та отримав 612 000 грн від підприємця за сприяння у включенні об’єкта до переліку фінансування та підписання актів виконаних робіт. Суд врахував покази свідків, протоколи негласних слідчих дій, де зафіксовані розмови про “відкати”, та факт передачі грошей. Суд відхилив версію захисту про те, що гроші були волонтерською допомогою, оскільки це не підтверджується доказами. Суд визнав недоведеним факт вимагання хабаря за узгодження переліку відповідних об’єктів Тернопільською обласною радою, оскільки таке узгодження не було обов’язковим згідно із законодавством. Також суд визнав недоведеним факт придбання ОСОБА_4 боєприпасів, але встановив факт їх незаконного зберігання у службовому кабінеті.
3. Суд визнав ОСОБА_4 винним та призначив покарання у вигляді 9 років позбавлення волі з конфіскацією майна та позбавленням права обіймати певні посади.
Справа №ЗД/380/1/25 від 17/06/2025
1. Предметом спору є вимога Департаменту природних ресурсів, будівництва та розвитку громад Львівської міської ради про демонтаж відкритого літнього майданчика, встановленого Товариством з обмеженою відповідальністю «БІНП ЛТД».
2. Верховний Суд скасував ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду про забезпечення позову, зазначивши, що суди попередніх інстанцій не обґрунтували належним чином наявність обставин, які б свідчили про очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам та інтересам позивача у разі невжиття заходів забезпечення позову. Суд вказав, що підприємницька діяльність передбачає ризики, і можливі матеріальні збитки не є достатньою підставою для забезпечення позову. Також, Верховний Суд підкреслив, що сам по собі факт можливого ускладнення виконання рішення суду в майбутньому не є достатньою підставою для забезпечення позову, оскільки це є суб’єктивним судженням без зазначення конкретної небезпеки. Суд також зауважив, що заявлений позивачем спосіб забезпечення позову фактично підміняє собою судове рішення у справі, вирішуючи позовні вимоги до розгляду справи по суті.
3. Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій про забезпечення позову та відмовив у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «БІНП ЛТД» про забезпечення позову.
Справа №160/16943/24 від 18/06/2025
1. Предметом спору є оскарження дій Пенсійного фонду щодо не проведення індексації пенсії із застосуванням коефіцієнта збільшення середньої заробітної плати за 2017-2019 роки.
2. Верховний Суд, розглядаючи касаційну скаргу, зазначив, що при індексації пенсій, призначених у 2020-2023 роках, необхідно збільшувати показник середньої заробітної плати, який враховувався при обчисленні пенсії, як це передбачено Законом “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”. Суд підкреслив, що застосування Порядку проведення перерахунку пенсій, затвердженого Кабміном, є правомірним лише в частині, що не суперечить положенням цього Закону. Також, суд врахував строки звернення до адміністративного суду, зазначивши, що право на індексацію пенсії не є абсолютним і захист цього права може бути обмежений строком звернення до суду. У зв’язку з цим, суд задовольнив позов частково, захистивши права позивачки лише в межах шестимісячного строку до моменту звернення до суду.
3. Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та частково задовольнив позов, зобов’язавши Пенсійний фонд здійснити перерахунок та виплату пенсії з урахуванням індексації, але лише за період, що не перевищує шестимісячний строк до звернення позивачки до суду.
Справа №990/143/25 від 17/06/2025
Предметом спору у цій справі є оскарження рішень Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (ВККСУ) щодо результатів практичного завдання та виключення особи з конкурсу на посаду судді апеляційного суду.
Суд, задовольняючи частково позов, визнав протиправними рішення ВККСУ в частині затвердження кодованих результатів практичного завдання позивача та пункти рішення про припинення його участі у конкурсі. Основним аргументом суду, ймовірно, було порушення процедури оцінювання практичного завдання або необґрунтованість прийнятих рішень ВККСУ щодо позивача. Суд наголосив на необхідності поновлення участі позивача у конкурсі з етапу виконання практичного завдання, забезпечуючи таким чином його право на справедливий конкурсний відбір. Також, суд вирішив стягнути з ВККСУ на користь позивача судові витрати, пов’язані зі сплатою судового збору. Це рішення підкреслює важливість дотримання встановлених процедур та об’єктивності при проведенні кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посади суддів.
Суд частково задовольнив позов, визнавши протиправними певні рішення ВККСУ та зобов’язавши поновити участь позивача у конкурсі.
Справа №620/9959/24 від 17/06/2025
1. Предметом спору є оскарження відмови Міністерства юстиції України у наданні особі статусу учасника бойових дій та зобов’язання повторно розглянути матеріали.
2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення апеляційного суду та залишаючи в силі рішення суду першої інстанції, виходив з того, що визначальною підставою для надання статусу учасника бойових дій є факт безпосередньої участі особи в бойових діях або заходах із забезпечення оборони України, а не формальне подання повного пакету документів. Документи є лише засобом доведення цієї участі. Суд зазначив, що комісія повинна була врахувати відомості, наведені у довідці про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, навіть за відсутності інших документів, які вимагались положеннями Порядку № 413. Суд підкреслив, що формальний підхід до розгляду поданих матеріалів, без врахування їх реального змісту та обставин, що свідчать про виконані особою завдань у зоні бойових дій, є неправомірним і суперечить меті правового регулювання у сфері захисту прав ветеранів війни. Суд також вказав, що апеляційний суд помилково вирішив, що довідка про безпосередню участь не є достатнім документом для надання статусу УБД.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції.
Справа №320/35881/23 від 18/06/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення податкового органу про відмову в реєстрації податкових накладних та зобов’язання ДПС їх зареєструвати.
2. Верховний Суд залишив касаційну скаргу податкового органу без задоволення, оскільки апеляційний суд правомірно відмовив у відкритті апеляційного провадження через пропуск строку на апеляційне оскарження. Суд зазначив, що податковий орган пропустив строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції та не подав заяву про поновлення цього строку, як це передбачено Кодексом адміністративного судочинства України (КАСУ). ВС підкреслив, що обов’язок дотримання процесуальних строків лежить на сторонах, і неподання заяви про поновлення строку є підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження. Суд також вказав, що посилання скаржника на отримання копії рішення суду першої інстанції пізніше не є підставою для ігнорування вимог КАСУ щодо поновлення строку. ВС наголосив на обов’язку учасників справи добросовісно користуватися своїми процесуальними правами та вчасно виконувати процесуальні обов’язки.
3. Верховний Суд залишив ухвалу апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження без змін, а касаційну скаргу податкового органу – без задоволення.
Справа №240/30248/23 від 18/06/2025
1. Предметом спору є правомірність бездіяльності Відділу освіти, молоді та спорту Олевської міської ради щодо приведення у готовність захисної споруди цивільного захисту.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які залишили позов прокурора без розгляду, оскільки прокурор звернувся до суду в інтересах органу ДСНС, який, згідно з чинним законодавством, не має повноважень самостійно звертатися до суду з такими вимогами; аналіз положень Кодексу цивільного захисту України, Положення про Державну службу України з надзвичайних ситуацій та Закону України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності” свідчить про відсутність у ДСНС повноважень на звернення до суду з позовами щодо приведення у готовність захисних споруд; посилання прокурора на попередню практику Великої Палати Верховного Суду було відхилено, оскільки обставини справи та нормативно-правове регулювання на момент розгляду справи відрізняються; оскільки ДСНС не має права звертатися до суду з такими вимогами, прокурор не може набути статусу позивача в інтересах цього органу; суд касаційної інстанції підкреслив, що прокурор не може вважатися альтернативним суб’єктом звернення до суду і замінювати належного суб’єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу прокуратури без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №460/6413/24 від 18/06/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності Пенсійного фонду щодо проведення індексації пенсії із застосуванням неправильного коефіцієнту.
2. Суд касаційної інстанції, розглядаючи справу, взяв до уваги, що позивачу було призначено пенсію за вислугу років та при її розрахунку було враховано середню заробітну плату по країні за певний період. Позивач вважав, що відповідач неправильно провів індексацію його пенсії, застосувавши коефіцієнт збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, у меншому розмірі. Верховний Суд підкреслив, що при проведенні індексації пенсій, призначених у 2020-2023 роках, необхідно збільшувати показник середньої заробітної плати, з якої сплачено внески, як це передбачено Законом України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”. Суд також зазначив, що Порядок проведення перерахунку пенсій застосовується лише в частині, що не суперечить положенням цього Закону. Враховуючи ці висновки, Верховний Суд дійшов висновку, що Пенсійний фонд діяв неправомірно, встановивши щомісячні доплати до пенсії замість застосування правильних коефіцієнтів збільшення.
3. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій та частково задовольнив позов, визнавши протиправною бездіяльність Пенсійного фонду та зобов’язавши його провести перерахунок та виплату пенсії з урахуванням правильного коефіцієнта індексації.
Справа №440/11242/24 від 18/06/2025
1. Предметом спору є правомірність відмови Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області провести індексацію пенсії ОСОБА_1 із застосуванням певних коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати.
2. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій, вказавши, що при проведенні перерахунку пенсій, призначених у 2020-2023 роках, у зв’язку з щорічною індексацією, збільшенню підлягає показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії. Суд підкреслив, що встановлення щомісячних доплат до пенсії замість застосування коефіцієнтів збільшення до показника середньої заробітної плати, який безпосередньо враховувався для обчислення пенсії, не відповідає вимогам чинного законодавства. Водночас, суд зазначив, що право на індексацію пенсії не є абсолютним і може бути обмежене строком звернення до суду. Враховуючи, що позивач звернувся до суду 20.09.2024, його права можуть бути захищені судом лише з 21.03.2024, тобто в межах шестимісячного строку, встановленого КАС України.
3. Суд задовольнив позов частково, визнавши протиправною відмову у проведенні індексації пенсії з 21 березня 2024 року та зобов’язавши здійснити перерахунок і виплату пенсії з урахуванням відповідних коефіцієнтів, а вимоги за попередній період залишив без розгляду.
Справа №620/2255/24 від 18/06/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності військової частини щодо нескладення та неподання списків для нарахування додаткової винагороди військовослужбовцю, який, на його думку, брав участь у бойових діях.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що суди попередніх інстанцій не повною мірою дослідили обставини справи, зокрема не з’ясували, чи отримував позивач додаткову винагороду за попередній період, зазначений у довідці про участь у бойових діях, а також не врахували, що позивач проходить службу в іншій військовій частині, що може впливати на визначення належного відповідача у справі. Крім того, суди не з’ясували, чи пов’язувалася виплата позивачеві додаткової винагороди з перебуванням на конкретній території, які завдання він виконував, та чи були випадки нарахування/виплати такої винагороди іншим військовослужбовцям у аналогічних умовах. Суд касаційної інстанції наголосив на обов’язку адміністративного суду активно з’ясовувати всі обставини справи, зокрема виявляти та витребувати докази з власної ініціативи, а не обмежуватися лише доказами, поданими сторонами. Також, суд касаційної інстанції підкреслив, що для визначення порядку та умов виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України слід застосовувати накази Адміністрації Держприкордонслужби, які діяли у спірний період.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №440/11403/23 від 18/06/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності Відділу освіти, молоді та спорту щодо утримання захисної споруди цивільного захисту в належному стані.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення апеляційного суду, який залишив позов без розгляду, мотивуючи це тим, що ані Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій (ДСНС) у Полтавській області, ані Лубенська районна військова адміністрація не мають повноважень звертатися до суду з такими позовами. Суд зазначив, що хоча зміни до законодавства і розширили повноваження ДСНС, вони вимагають чіткої кореляції з положеннями закону, який би передбачав відповідний випадок, коли ДСНС може подати позовну заяву. Також, аналізуючи повноваження військових адміністрацій, суд вказав, що Закон України “Про правовий режим воєнного стану” не наділяє їх повноваженнями звертатися до суду з вимогами про приведення захисних споруд у готовність. Суд також врахував попередні рішення Верховного Суду у подібних справах, де було встановлено відсутність у ДСНС права на звернення до суду з такими позовами. Крім того, суд відхилив посилання прокурора на постанову Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року, оскільки обставини тієї справи та нормативно-правове регулювання були відмінними.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №500/6249/23 від 18/06/2025
1. Предметом спору є оскарження податкового повідомлення-рішення про застосування штрафних санкцій за порушення терміну реєстрації податкових накладних.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій, зазначивши, що платник податків не може бути звільнений від відповідальності за порушення термінів реєстрації податкових накладних, якщо ці порушення були вчинені після 26 травня 2022 року, коли було скасовано карантинні пільги, і платник мав можливість своєчасно виконати свої податкові обов’язки. Суд наголосив, що Закон № 2876-IX, який передбачає збільшені строки реєстрації та зменшені штрафи, не має зворотної сили в часі та застосовується лише до податкових накладних, складених після набрання ним чинності. Також, суд вказав, що відсутня колізія між загальними нормами Податкового кодексу та тимчасовими положеннями, введеними на період воєнного стану, оскільки розмір штрафних санкцій залежить від складу правопорушення. Суд підкреслив, що платник не довів, що саме воєнні дії стали причиною неможливості виконання податкових зобов’язань.
3. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій та відмовив у задоволенні позову підприємства.
Справа №320/129/23 від 18/06/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення сільської ради про відмову у наданні дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій, вказавши, що згідно із Земельним кодексом України, громадяни мають право на безоплатне отримання земельних ділянок у власність, і що до клопотання про отримання ділянки слід додавати графічні матеріали з бажаним місцем розташування. Мета цих матеріалів – ідентифікація ділянки для перевірки її відповідності вимогам законодавства та містобудівної документації. Суд зазначив, що чинне законодавство не містить чітких критеріїв щодо форми графічних матеріалів, а додані позивачем викопіювання з Публічної кадастрової карти є належними документами для ідентифікації ділянки. Суд підкреслив, що сільська рада не перевірила відповідність місця розташування ділянки вимогам законодавства, що є обов’язковим, і що відмова з формальних підстав є неправомірною.
3. Верховний Суд задовольнив касаційну скаргу та визнав протиправним і скасував рішення сільської ради про відмову у наданні дозволу на розроблення проєкту землеустрою.
Справа №380/10520/24 від 18/06/2025
1. Предметом спору є оскарження податкових повідомлень-рішень, винесених Головним управлінням ДПС у Львівській області щодо ТОВ «Мобіжук».
2. На жаль, в наданому тексті відсутні аргументи суду. Я можу проаналізувати лише предмет спору та рішення суду.
3. Верховний Суд задовольнив касаційну скаргу ТОВ «Мобіжук», скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції.
Справа №П/857/9/24 від 17/06/2025
1. Предметом спору є примусове відчуження частини земельної ділянки приватної власності для суспільних потреб, а саме для розміщення об’єкта енергетичної інфраструктури – лінії електропередачі.
2. Верховний Суд скасував рішення суду попередньої інстанції, виходячи з того, що хоча процедура відчуження і була дотримана, але не було враховано, що внаслідок розміщення лінії електропередачі на частині ділянки, залишок ділянки не може бути раціонально використаний власником за цільовим призначенням (садівництво) через обмеження, встановлені законодавством для охоронних зон об’єктів енергетики. Суд зазначив, що таке втручання у право власності не є пропорційним, оскільки призводить до фактичного позбавлення власника можливості використовувати майно за цільовим призначенням без адекватної компенсації (або викупу всієї ділянки, або надання рівноцінної). Суд також врахував практику ЄСПЛ щодо необхідності дотримання балансу між інтересами суспільства та захистом прав власності. Суд вказав, що власник не скористався правом на залучення іншого оцінювача, але це не знімає з держави обов’язку забезпечити справедливу компенсацію. Суд також наголосив, що неможливість використання залишку ділянки за цільовим призначенням не була належним чином досліджена судом першої інстанції.
3. Суд задовольнив апеляційну скаргу, скасував рішення суду першої інстанції та відмовив у задоволенні позову про примусове відчуження частини земельної ділянки, а також стягнув з Дрогобицької РДА на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу.
Справа №340/5360/20 від 18/06/2025
1. Предметом спору є оскарження відмови Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області у перегляді судового рішення за нововиявленими обставинами щодо виплати недоотриманої пенсії.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду, який відмовив у задоволенні заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, оскільки позивач не навів жодної нововиявленої обставини, визначеної Кодексом адміністративного судочинства України. Суд зазначив, що нововиявлені обставини повинні існувати під час розгляду справи, бути невідомими суду та заявнику, а також бути істотними для справи. Суд підкреслив, що сумніви позивача щодо безсторонності суду не є нововиявленою обставиною, а фактично є висловленням незгоди з судовим рішенням. Суд також наголосив на тому, що не вважаються нововиявленими нові обставини, які виявлені після ухвалення судом рішення, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №420/14209/23 від 17/06/2025
1. Предметом спору є правомірність дій філії «Ананьївське лісове господарство» ДСГП «Ліси України» щодо видачі лісорубного квитка на проведення вибіркових санітарних рубок на території національного природного парку «Куяльницький».
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що видача лісорубного квитка була протиправною. Суд зазначив, що для проведення санітарних рубок на території об’єкта природно-заповідного фонду необхідно мати затверджений ліміт на використання природних ресурсів, а також спеціальний дозвіл, виданий уповноваженим органом. У даному випадку, ліміт не було затверджено, а дозвіл видано неуповноваженим суб’єктом. Суд також відхилив аргумент відповідача про те, що філія не є юридичною особою і не може бути відповідачем у справі, оскільки філія здійснює публічно-владні управлінські функції, зокрема видає лісорубні квитки, що робить її суб’єктом владних повноважень. Суд підкреслив, що правовідносини щодо особливого режиму використання територій та об’єктів природно-заповідного фонду виникають з моменту визначення їх меж за проектом створення, а не з моменту встановлення меж в натурі.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №320/5771/23 від 18/06/2025
1. Предметом спору є вимога Головного управління ДПС у м. Києві про визнання недійсними договорів поставки, укладених між ТОВ «ЛЄГАСІ ПРОМБУД», ТОВ «Українське будівельне підприємство «МЕГАПОЛІС», ТОВ «ФЕРЗАЕР», ТОВ «ЗІРТЕКС» та ТОВ «КАСІЛАРК».
2. Верховний Суд не погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які відмовили у задоволенні позову ДПС, мотивуючи це тим, що суди не дослідили належним чином обставини, на які посилалась ДПС, зокрема, можливу підробку платіжних доручень та товарно-транспортних накладних, а також господарську неспроможність деяких контрагентів. Суд зазначив, що попередні інстанції помилково надали преюдиційне значення рішенню в іншій справі (№640/19767/21), де розглядались питання правомірності відмови у реєстрації податкових накладних, а не реальності господарських операцій. Верховний Суд підкреслив, що суди повинні були самостійно оцінити докази та встановити, чи переслідували правочини мету, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Крім того, ВС наголосив на активній ролі суду в адміністративному процесі, яка включає офіційне з’ясування всіх обставин справи та витребування необхідних доказів.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №240/20849/23 від 18/06/2025
1. Предметом спору є оскарження податкових повідомлень-рішень, якими підприємству нараховані штрафні санкції за несвоєчасну сплату рентної плати за спеціальне використання лісових ресурсів.
2. Верховний Суд не погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що вони не мають повноважень самостійно розрахувати розмір штрафних санкцій, оскільки це є втручанням у дискреційні повноваження контролюючого органу, зазначивши, що суди можуть скасовувати рішення суб’єкта владних повноважень в частині, якщо встановлено, що сума грошового зобов’язання збільшена неправомірно. Суд також вказав, що суди попередніх інстанцій не обґрунтували, як саме помилкове врахування одного дня при розрахунку днів затримки сплати вплинуло на розмір застосованої відсоткової ставки штрафних санкцій. Крім того, суди не надали оцінки доводам позивача про незастосування штрафних санкцій у період дії карантину. Враховуючи зазначене, Верховний Суд дійшов висновку, що судові рішення судів попередніх інстанцій не відповідають вимогам законності та обґрунтованості.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №520/17072/23 від 18/06/2025
Предметом спору є відмова військового органу підготувати та надати оновлену довідку про розмір грошового забезпечення позивача для перерахунку пенсії з урахуванням збільшеного прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня 2023 року та надбавок, доплат і премій, встановлених окремим дорученням Міністра оборони України з 1 лютого 2023 року.
Суд зазначив, що з 1 січня 2023 року збільшився прожитковий мінімум для працездатних осіб, що є підставою для перерахунку пенсій військовослужбовців згідно із Законом України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” та постановою Кабінету Міністрів України №704. Водночас, окреме доручення Міністра оборони України від 1 лютого 2023 року не є нормативно-правовим актом, а є внутрішнім розпорядчим документом, який не створює правових підстав для перерахунку пенсій. Суд також підкреслив, що положення Постанови № 704 в частині визначення розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою № 704 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили. Суд також вказав, що не можуть бути застосовані висновки Верховного Суду у зразковій справі № 380/19324/23, оскільки у цій справі спір виник у зв’язку з видачею довідок на виконання рішень судів у справах щодо визначення розміру посадового окладу та окладу за військове звання, а у даній справі такого спору не було.
Рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишено без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
Справа №420/31995/24 від 18/06/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення Головного управління Пенсійного фонду України щодо відмови у призначенні пенсії за віком з конкретної дати та незастосування певного показника середньої заробітної плати.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін ухвалу апеляційного суду, який відмовив у відкритті апеляційного провадження, оскільки відповідач пропустив строк на апеляційне оскарження. Суд виходив з того, що копію рішення суду першої інстанції було доставлено до електронного кабінету відповідача вчасно, а посилання відповідача на технічні збої та несвоєчасне отримання інформації не були належним чином підтверджені доказами. Суд зазначив, що обов’язкова реєстрація електронного кабінету передбачає отримання документів в електронній формі, і відповідач не спростував факт отримання повідомлення про направлення копії рішення. Таким чином, апеляційний суд обґрунтовано відмовив у відкритті провадження через пропуск строку, а касаційний суд не знайшов підстав для скасування цього рішення.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №240/33396/23 від 18/06/2025
Предметом спору є оскарження бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України щодо ненарахування та невиплати підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення.
Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які відмовили в задоволенні позову, оскільки позивачка не довела належними доказами факт постійного проживання в зоні радіоактивного забруднення, а саме в зоні гарантованого добровільного відселення. Суд зазначив, що згідно з чинним законодавством, належним доказом місця проживання є інформація з реєстру територіальної громади, яка може бути підтверджена витягом з такого реєстру, або відомості, внесені до паспорта громадянина України. Довідка, надана позивачкою, не спростовує інформацію з офіційних реєстрів, а для підтвердження факту проживання за іншою адресою необхідно зареєструвати або задекларувати нове місце проживання. Суд також врахував, що особа може мати лише одне зареєстроване або задеклароване місце проживання. Посилання позивачки на постанову Великої Палати Верховного Суду у зразковій справі №240/4937/18 є безпідставним, оскільки у цій справі не розглядалося питання зареєстрованого місця проживання позивача.
Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №240/100/24 від 18/06/2025
1. Предметом спору є правомірність повернення прокурору позовної заяви, поданої в інтересах держави в особі ДСНС, про зобов’язання органів місцевого самоврядування та ліцею вжити заходів для приведення протирадіаційного укриття у стан готовності.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які повернули позовну заяву прокурору, оскільки ДСНС не має повноважень звертатися до суду з позовом про приведення захисних споруд у готовність, а прокурор не може замінювати собою орган, який не має права на звернення до суду. Суд зазначив, що повноваження ДСНС чітко визначені законом і не включають права на звернення до суду з такими вимогами. Суд також врахував попередні рішення Верховного Суду, в яких було встановлено відсутність у ДСНС повноважень на звернення до суду з подібними позовами. Суд вказав, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у випадках, коли відповідний орган не здійснює захист або робить це неналежно, або у разі відсутності такого органу, чого в даній справі не було встановлено. Суд відхилив посилання прокурора на постанову Великої Палати Верховного Суду, оскільки обставини тієї справи та нормативно-правове регулювання були відмінними.
3. Суд залишив касаційну скаргу прокуратури без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №380/24303/23 від 18/06/2025
1. Предметом спору є оскарження відмови військового органу у виготовленні та наданні оновленої довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії.
2. Суд касаційної інстанції, розглядаючи справу, підтримав позицію про те, що з 1 січня 2020 року положення постанови КМУ №704, які фіксують розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на рівні 2018 року для розрахунку посадових окладів, суперечать актам вищої юридичної сили, а саме законам про Державний бюджет України на відповідні роки, де встановлюються інші розміри прожиткового мінімуму. Суд наголосив, що Кабінет Міністрів України не має повноважень встановлювати розрахункову величину для визначення посадових окладів, яка б не відповідала актам вищої юридичної сили. Суд також врахував принцип захисту “законних очікувань” пенсіонерів, згідно з яким, якщо виплата закріплена законом, вона має виплачуватися на основі чітких і об’єктивних критеріїв. Суд підкреслив, що суди повинні застосовувати нормативно-правові акти, які відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи були вони оскаржені в судовому порядку. Суд зазначив, що відмова у виготовленні довідки з урахуванням актуального прожиткового мінімуму є протиправною, оскільки порушує право позивача на перерахунок пенсії. Водночас, суд відмовив у задоволенні вимоги щодо конкретного розміру надбавки, оскільки це питання має вирішуватися при виготовленні довідки.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та ухвалив нове рішення, яким визнав протиправною відмову у виготовленні довідки та зобов’язав військовий орган виготовити та надати оновлену довідку про розмір грошового забезпечення позивача станом на 1 січня 2022 року та 1 січня 2023 року з урахуванням актуального розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом на відповідні роки, а в іншій частині позовних вимог відмовив.
Справа №640/21016/19 від 18/06/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності УСБУ та ГУ ПФУ щодо ненарахування та невиплати пенсії позивачу у належному розмірі, а також відмова у задоволенні заяви про зміну підстав позову в частині оскарження постанови Кабінету Міністрів України.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки заяві позивача про зміну підстав позову, не проаналізували її зміст та аргументи, а також не дослідили, в чому саме полягають доповнення до позовних вимог. Суд першої інстанції не висловив чіткого висновку, з яких саме підстав відмовлено у задоволенні заяви позивача, що унеможливлює перевірку правильності застосування норм матеріального права. Апеляційний суд помилково застосував положення статті 47 КАС України, оскільки справа була направлена на новий розгляд саме через невирішення питання щодо прийняття заяви позивача про збільшення позовних вимог. Доводи касаційної скарги про порушення статті 33 КАС України щодо розгляду справи неповноважним складом суду відхилено, оскільки ухвала постановлена в межах підготовчого провадження, а на той момент обов’язковість колегіального розгляду справи відсутня.
3. Верховний Суд скасував ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, направивши справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Справа №120/13868/23 від 18/06/2025
1. Предметом спору є оскарження дій Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо обмеження максимального розміру збільшення пенсії при перерахунку у зв’язку з індексацією, передбаченого постановою Кабінету Міністрів України.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які відмовили в задоволенні позову, виходячи з наступного:
* Кабінет Міністрів України, згідно із законом, має повноваження визначати порядок та умови індексації пенсій, включаючи встановлення обмежень на розмір такої індексації.
* Постанова Кабінету Міністрів України, якою встановлено обмеження на максимальний розмір збільшення пенсії при індексації, є чинною та не визнана неконституційною.
* Обмеження верхньої межі індексації здійснюється для збалансування потреб та захисту якомога більшої кількості громадян, особливо тих, пенсії яких є низькими, а також для збалансування фінансових ресурсів.
* В умовах воєнного стану, видатки держави в першу чергу спрямовуються на національну безпеку і оборону.
* Дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо нарахування індексації пенсії позивачу в межах встановленого обмеження є правомірними.
3. Суд вирішив касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №380/11678/24 від 18/06/2025
1. Предметом спору є оскарження податкових повідомлень-рішень про нарахування штрафних санкцій за порушення вимог щодо застосування реєстраторів розрахункових операцій (РРО).
2. Суд касаційної інстанції частково задовольнив касаційну скаргу податкового органу, змінивши мотивувальну частину рішень судів попередніх інстанцій. Суд зазначив, що суди попередніх інстанцій помилково визнали протиправним наказ про проведення фактичної перевірки, оскільки посилання в наказі на відповідний пункт Податкового кодексу є достатнім. Водночас, суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність порушень з боку платника податків щодо незазначення в фіскальних чеках обов’язкових реквізитів, оскільки платіжні термінали не були з’єднані з РРО. Також, суд касаційної інстанції підтвердив правомірність відмови судів попередніх інстанцій у задоволенні клопотань податкового органу про витребування доказів та залучення третьої особи, оскільки податковий орган не довів неможливість самостійного отримання доказів та не обґрунтував вплив рішення на права третьої особи.
3. Суд касаційної інстанції залишив рішення судів попередніх інстанцій без змін, змінивши лише мотивувальну частину.
Справа №520/31296/24 від 18/06/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення податкового органу про анулювання реєстрації фізичної особи-підприємця як платника єдиного податку.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення апеляційного суду про забезпечення позову, виходячи з того, що анулювання реєстрації платника єдиного податку тягне за собою перехід на загальну систему оподаткування, що збільшує податкове навантаження, вимагає реєстрації платником ПДВ та може призвести до розірвання договорів з контрагентами. Суд врахував, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити поновлення прав позивача у разі задоволення позову, оскільки потребуватиме коригування податкового обліку як самого ФОП, так і його контрагентів. Суд наголосив, що забезпечення позову є тимчасовим заходом, який не вирішує спір по суті, а лише гарантує можливість виконання судового рішення в майбутньому. Суд також зазначив, що позивач довів наявність обставин, які можуть призвести до утруднення виконання рішення суду в разі невжиття заходів забезпечення позову. Суд відхилив посилання скаржника на попередні рішення Верховного Суду, вказавши, що кожна справа має свої унікальні обставини, які впливають на застосування норм права.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду про забезпечення позову – без змін.
