1. Предметом спору є стягнення з ТОВ “Будівельна компанія “Комбінат виробничих підприємств” на користь Виконавчого комітету Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області 2 917 677,33 грн заборгованості за договором про пайову участь у розвитку інфраструктури.
2. Суд касаційної інстанції розглядав питання співвідношення інститутів розстрочення (відстрочення) виконання судового рішення та мирової угоди, зокрема, чи можливо мировою угодою встановити строк виконання зобов’язання більший, ніж річний строк розстрочення (відстрочення) виконання судового рішення. Суд зазначив, що мирова угода є результатом домовленості сторін на основі взаємних поступок, а не одностороннім волевиявленням боржника, як у випадку розстрочення виконання судового рішення. Суд підкреслив, що ГПК України не забороняє встановлювати графік платежів, у тому числі поза межами річного строку, як умови для затвердження мирової угоди, оскільки це є виявленням взаємоузгодженої волі сторін. Суд також вказав, що затверджуючи мирову угоду, суд не повинен давати визначення обставинам непереборної сили та наводити перелік доказової бази у випадку їх ймовірного настання, оскільки це є правом сторін визначати умови договору. Суд відхилив аргументи прокурора про порушення інтересів держави, оскільки стабільне надходження коштів до бюджету та поетапна сплата заборгованості без ризику припинення діяльності відповідача також відповідають інтересам держави.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду про затвердження мирової угоди – без змін.
****: Суд в цій справі відступив від правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 05.02.2025 у справі № 917/1291/23, щодо неможливості затвердження мирової угоди з умовами про фактичне розстрочення виконання зобов’язання більш ніж на один рік.
