1. Предметом спору є витребування майна (земельної ділянки та будівлі) банкрута від особи, яка придбала це майно у переможця аукціону, проведеного в межах ліквідаційної процедури.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про задоволення позову, але змінив мотивувальну частину рішення. Суд зазначив, що відповідач не є добросовісним набувачем спірного майна, оскільки, будучи арбітражним керуючим, він мав знати про порушення, допущені при реалізації майна банкрута, а також не повідомив суд про факт придбання майна банкрута до моменту призначення його ліквідатором. Суд також врахував бездіяльність відповідача як арбітражного керуючого щодо захисту інтересів банкрута. Водночас, суд не погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо моменту початку перебігу позовної давності, вказавши, що він починається з дати укладення договорів купівлі-продажу спірного майна, а не з дати визнання аукціону недійсним. Проте, суд визнав поважними причини пропуску позовної давності, враховуючи неналежне виконання обов’язків попередніми ліквідаторами.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін по суті, змінивши лише мотивувальну частину.
: Суд вказав, що відступає від попередньої позиції, викладеної в постанові від 29.11.2022 у справі № 902/858/15 (902/310/21), щодо визначення моменту початку перебігу позовної давності у спорах про витребування майна банкрута.
