Справа №924/856/24 від 27/05/2025
1. Предметом спору є визнання укладеними додаткових угод до договорів оренди земельних ділянок, оскільки орендар вважає, що його переважне право на поновлення договорів було порушено через бездіяльність міської ради.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення апеляційного суду, вказавши, що для поновлення договору оренди за мовчазною згодою (згідно з ч. 6 ст. 33 Закону України “Про оренду землі”) необхідно, щоб орендодавець не надіслав орендарю лист-повідомлення про заперечення протягом місяця після закінчення строку дії договору. Суд врахував, що міська рада надала докази відправлення листа-повідомлення з рішенням про відмову у поновленні договорів оренди, а саме: копію супровідного листа, реєстр відправленої кореспонденції, опис вкладення у цінний лист, фіскальний чек та поштове відправлення з повідомленням про вручення. Суд зазначив, що орендар не довів неналежність цих доказів, а його доводи зводяться до переоцінки доказів, що не входить до компетенції касаційного суду. Суд також підкреслив, що обов’язок доказування недопустимості доказів лежить на стороні, яка це стверджує, і що наявність обставини вважається доведеною, якщо надані докази є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
3. Суд вирішив залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №914/855/24 від 03/06/2025
1. Предметом спору є вимога АТ “Львівський хімічний завод” до ПП “НТА-Незалежне Телевізійне Агентство” про спростування недостовірної інформації, поширеної на YouTube-каналі.
2. Суд касаційної інстанції залишив рішення попередніх судів без змін, виходячи з того, що поширена інформація стосувалася переважно власників, акціонерів, а не самого підприємства, не було надано достатніх доказів недостовірності інформації, спірна інформація була отримана з відкритих джерел і мала вигляд оціночних суджень, а також не було доведено, що поширення інформації призвело до зниження ділової активності позивача; суд також зазначив, що неявка представника позивача в одне із судових засідань не є безумовною підставою для залишення позову без розгляду, оскільки представник позивача брав участь у попередніх засіданнях. Крім того, суд касаційної інстанції погодився з рішенням про часткове відшкодування витрат на правничу допомогу, оскільки заявлена сума була значно зменшена судом першої інстанції, що відповідає критеріям розумності та пропорційності. Суд касаційної інстанції також зазначив, що посилання судів попередніх інстанцій на висновок щодо цензури при видаленні інформації з сайту є необґрунтованим, але це не вплинуло на правильність рішення по суті спору.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу АТ “Львівський хімічний завод” без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №645/934/21 від 05/06/2025
1. Предметом спору є поділ майна подружжя, а саме нежитлової будівлі, придбаної під час шлюбу.
2. Суд відмовив у задоволенні позову про поділ майна подружжя, оскільки встановив, що спірна нежитлова будівля була придбана чоловіком в особисту приватну власність на підставі договору купівлі-продажу, де було зазначено про письмову згоду дружини на таке придбання. Суд врахував, що дружина не оскаржувала цей договір і дійшов висновку, що подружжя досягло згоди щодо правового режиму цього майна як особистої приватної власності чоловіка. Суд також зазначив, що презумпція спільності майна подружжя може бути спростована, і в даному випадку ця презумпція була спростована наявністю письмової згоди дружини на придбання майна чоловіком у особисту приватну власність. Суд касаційної інстанції підкреслив, що він висловлює правові висновки, виходячи з конкретних обставин кожної справи, і ці висновки не є універсальними. Суд також взяв до уваги, що доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, що виходить за межі повноважень касаційного суду.
3. Рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду залишено без змін, а касаційну скаргу – без задоволення.
Справа №910/4606/24 від 05/06/2025
Предметом спору є стягнення з ПрАТ «НЕК «Укренерго» на користь ДП «Гарантований покупець» суми в розмірі 99 739 671,29 грн.
Верховний Суд, залишаючи в силі рішення судів попередніх інстанцій, погодився з їхніми висновками. Суди попередніх інстанцій, ймовірно, детально дослідили обставини справи, надали оцінку доказам та правильно застосували норми матеріального і процесуального права. Оскільки в тексті рішення відсутні деталі щодо аргументів сторін та мотивів суду, можна припустити, що суди попередніх інстанцій повно та всебічно розглянули справу, а касаційна скарга ПрАТ «НЕК «Укренерго» не містила достатніх підстав для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень. Відсутність конкретних мотивів у постанові Верховного Суду свідчить про те, що суд касаційної інстанції не виявив порушень норм права, які б призвели до неправильного вирішення спору.
Суд ухвалив: касаційну скаргу ПрАТ «НЕК «Укренерго» залишено без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва та постанову Північного апеляційного господарського суду – без змін.
Справа №910/6187/22 від 03/06/2025
1. Предметом спору є стягнення з ТОВ “ПРОМ-ТЕХНО ГРУПА” на користь ДП ДК ДГЗІФ “УКРІНМАШ” заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання договору комісії.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками апеляційного суду щодо наявності підстав для стягнення основної суми боргу, інфляційних втрат та 3% річних, оскільки комісіонер належним чином виконав умови договору комісії, а комітент не надав доказів своєчасного оскарження звітів комісіонера, що, згідно з умовами договору та положеннями ЦК України, означає їх прийняття. Суд також врахував, що відповідач був обізнаний про виявлені несправності у виробах та необхідність відшкодування понесених комісіонером витрат. Водночас, суд касаційної інстанції підтримав рішення апеляційного суду про відмову у стягненні штрафу, оскільки частина 2 статті 231 ГК України, на яку посилався позивач, не регулює відповідальність за порушення грошових зобов’язань. Суд касаційної інстанції відхилив доводи скаржника про порушення норм процесуального права, оскільки суд першої інстанції правомірно прийняв докази, подані позивачем з пропуском строку, з огляду на поважність причин їх неподання разом з позовною заявою.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу ТОВ “ПРОМ-ТЕХНО ГРУПА” без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №521/17641/18 від 04/06/2025
1. Предметом спору є виселення відповідачів з гуртожитку без надання іншого житлового приміщення.
2. Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, виходив з того, що на час смерті особи, з якою відповідачка проживала однією сім’єю, і на цей час відповідачі були і є зареєстровані за іншою адресою і зберігають там своє право на проживання, а тому їм не може бути надано право користування спірним житловим приміщенням. Суд касаційної інстанції погодився з цим висновком, зазначивши, що відповідачка не відноситься до осіб, яких не може бути виселено зі службових жилих приміщень без надання іншого жилого приміщення, оскільки положення статті 125 ЖК України передбачають таку неможливість лише для осіб, яким було надано саме службове жиле приміщення, а матеріали справи не містять відомостей про те, що померлому було надано саме службове житло. Також суд касаційної інстанції вказав, що виселення відповідачки із спірного житлового приміщення у гуртожитку не становить для неї надмірний тягар, є необхідним для забезпечення у встановленому законом порядку реалізації житлових прав інших громадян, що працюють у ГУ НП в Одеській області, які потребують поліпшення житлових умов, є співрозмірним вказаній меті та становитиме розумний баланс між інтересами особи та суспільства, а отже, не становитиме невиправданого втручання у її права на повагу до житла. Суд касаційної інстанції також зазначив, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду про виселення відповідачів з гуртожитку без змін.
Справа №914/1434/14 від 02/06/2025
1. Предметом спору є оскарження ухвали апеляційного господарського суду про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі, на рішення суду першої інстанції про визнання права власності на складські приміщення.
2. Суд касаційної інстанції залишив ухвалу апеляційного суду без змін, виходячи з наступного:
* Апеляційна скарга була подана з пропуском строку, встановленого ГПК, чинного на момент ухвалення рішення судом першої інстанції.
* Суд апеляційної інстанції обґрунтовано визнав неповажними причини пропуску строку на апеляційне оскарження, оскільки скаржник знав про існування оскаржуваного рішення задовго до моменту, коли, за його словами, отримав копію цього рішення.
* Відсутні винятки, передбачені ГПК, які б дозволили поновити строк на апеляційне оскарження, враховуючи, що скаржник не довів, що не був повідомлений про розгляд справи або не був залучений до участі в ній, і що суд ухвалив рішення про його права, інтереси та обов’язки.
* Відкриття апеляційного провадження без наявності поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження порушує принцип остаточності судового рішення як складову принципу юридичної визначеності.
* Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, вирішувати питання про достовірність доказів або збирати нові докази.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №910/13359/24 від 05/06/2025
1. Предметом спору є стягнення пені Антимонопольним комітетом України з ТОВ «Євро Смарт Пауер» у розмірі 3 269 684,00 грн.
2. Верховний Суд задовольнив касаційну скаргу АМКУ, скасувавши постанову апеляційного суду та залишивши в силі рішення суду першої інстанції. Фактично, суд касаційної інстанції погодився з рішенням суду першої інстанції, а апеляційний суд помилився. На жаль, з тексту постанови неможливо зрозуміти, чому саме АМКУ має право на стягнення пені з ТОВ «Євро Смарт Пауер», оскільки відсутні будь-які аргументи суду.
3. Верховний Суд вирішив касаційну скаргу Антимонопольного комітету України задовольнити, скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду та залишити в силі рішення господарського суду міста Києва, стягнувши з ТОВ «Євро Смарт Пауер» на користь АМКУ 78 472,42 грн судового збору.
Справа №917/1215/24 від 04/06/2025
1. Предметом спору є визнання права власності на нерухоме майно та земельну ділянку, визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування про взяття на облік безхазяйного майна та скасування державної реєстрації.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення апеляційного суду, який закрив провадження у частині позовних вимог про визнання права власності на нерухоме майно, оскільки між тими ж сторонами вже існує рішення суду, яке набрало законної сили, у справі з аналогічним предметом і підставами. Суд зазначив, що позивач вже двічі звертався до суду з аналогічними вимогами, і ці вимоги були предметом судового розгляду в попередніх справах. Підстави позовних вимог у цій справі та попередніх справах повністю співпадають та стосуються створення спірного нерухомого майна в межах виконання договору про спільну діяльність, статусу КСП «Світанок» як одноособового учасника спільної діяльності та реорганізації КСП «Світанок» в ПСПА «Урожай». Посилання позивача на нові обставини, такі як прийняття Радою рішення про взяття майна на облік як безхазяйного, не змінюють суті підстав позову про визнання права власності. Суд розцінив подання нової позовної заяви як спробу домогтися повторного розгляду справи та переоцінки обставин, що суперечить принципу юридичної визначеності.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №824/165/24 від 29/05/2025
1. Предметом спору є скасування рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду (МКАС) про стягнення з АТ «Українські енергетичні машини» на користь INDUSTRIAL FIELDS LIMITED заборгованості за поставлену продукцію, пені, 3% річних та збитків від інфляції.
2. Верховний Суд залишив апеляційну скаргу без задоволення, підтримавши рішення суду першої інстанції, виходячи з наступного:
* Національні суди мають обмежені повноваження щодо перегляду рішень міжнародного комерційного арбітражу, не можуть переоцінювати їх по суті та перевіряти правильність застосування норм матеріального права.
* Підстави для скасування рішення МКАС є вичерпними і мають бути доведені стороною, яка подає заяву про скасування.
* Заявник не надав доказів того, що оскаржуване арбітражне рішення впливає на суспільні, економічні та соціальні основи держави Україна або заподіює шкоду її суверенітету чи безпеці.
* Сплата коштів у російських рублях, хоч і ускладнена через постанову НБУ, не анулює заборгованість і не суперечить публічному порядку України.
* Відсутні докази, що кошти, стягнуті на користь INDUSTRIAL FIELDS LIMITED, будуть перераховані ПАТ «Новолипецький металургійний комбінат» (до якого застосовано санкції), оскільки існує акт звірки взаємних розрахунків, який підтверджує відсутність заборгованості INDUSTRIAL FIELDS LIMITED перед ПАТ «Новолипецький металургійний комбінат».
* Відсутність санкцій безпосередньо до INDUSTRIAL FIELDS LIMITED також є важливим фактором.
3. Суд ухвалив рішення залишити апеляційну скаргу АТ «Українські енергетичні машини» без задоволення, а ухвалу Київського апеляційного суду – без змін.
Справа №910/6822/24 від 04/06/2025
Предметом спору є стягнення 9 383 582,50 грн.
У цій справі Верховний Суд погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, залишаючи касаційну скаргу ТОВ “Лізард Софт” без задоволення. Суди попередніх інстанцій ретельно дослідили обставини справи та надали належну оцінку доказам, врахувавши доводи сторін. Верховний Суд підкреслив, що перегляд судових рішень у касаційному порядку має на меті виправлення судових помилок, а не переоцінку доказів, які вже були досліджені судами попередніх інстанцій. Суд касаційної інстанції не виявив порушень норм матеріального чи процесуального права, які б могли призвести до скасування оскаржуваних рішень. Також, Верховний Суд поновив дію рішення Господарського суду міста Києва.
Суд вирішив: Касаційну скаргу ТОВ “Лізард Софт” залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №910/7421/24 від 04/06/2025
1. Предметом спору є визнання права власності ТОВ “Трейд Дніпро” на вантажний автомобіль RENAULT на підставі договору фінансового лізингу.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками апеляційного суду про закриття апеляційного провадження, оскільки рішення суду першої інстанції не вирішувало питання про права, інтереси та обов’язки ТОВ “Інвестбуд”, яке подало апеляційну скаргу, оскільки на момент набрання законної сили рішенням суду про стягнення з ТОВ “Бренд Лізинг” на користь ТОВ “Інвестбуд” частини авансу, право власності на спірний автомобіль вже перейшло до лізингоодержувача (ТОВ “ТЛА Дніпропетровськ”, а згодом до ТОВ “Трейд Дніпро”). Суд також підкреслив, що ТОВ “Трейд Дніпро” правомірно стягнуто витрати на професійну правничу допомогу, оскільки були надані всі необхідні докази, а розмір витрат був співмірним зі складністю справи. Суд касаційної інстанції зазначив, що доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного суду, оскільки докази належного виконання договору лізингу були подані та досліджені, а посилання на Закон України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” є недоречними, оскільки автомобіль не є нерухомим майном.
3. Верховний Суд залишив касаційні скарги ТОВ “Інвестбуд” без задоволення, а ухвалу Північного апеляційного господарського суду та додаткову постанову цього ж суду – без змін.
Справа №910/8607/24 від 05/06/2025
Предметом спору є стягнення з державного підприємства “Гарантований покупець” на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Азімут Юг” суми в розмірі 25 994 932,30 грн.
Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін, керуючись статтями Господарського процесуального кодексу України, які регулюють межі перегляду справи в касаційній інстанції, повноваження суду касаційної інстанції, а також наслідки розгляду касаційної скарги. Суд, ймовірно, погодився з висновками попередніх інстанцій щодо обґрунтованості вимог позивача та відсутності підстав для скасування або зміни оскаржуваних судових рішень. У рішенні не вказано конкретних аргументів касаційної скарги, але можна припустити, що відповідач намагався оскаржити рішення судів попередніх інстанцій з процесуальних або матеріально-правових підстав. Суд касаційної інстанції, перевіривши законність та обґрунтованість рішень попередніх судів, не знайшов підстав для їх скасування.
Суд постановив залишити касаційну скаргу без задоволення, а додаткове рішення Господарського суду міста Києва та постанову Північного апеляційного господарського суду без змін.
Справа №755/7632/22 від 05/06/2025
1. Предметом спору є заява представника відповідача про ухвалення додаткового судового рішення щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв’язку з розглядом справи в суді касаційної інстанції.
2. Суд касаційної інстанції, задовольняючи заяву про ухвалення додаткового рішення, виходив з того, що учасники справи мають право на правничу допомогу, а витрати на неї підлягають розподілу між сторонами пропорційно до задоволених позовних вимог. Суд врахував, що відповідач надав докази понесення витрат на правничу допомогу, а позивач не оспорив їх розмір. При цьому, суд керувався критеріями реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Суд також зазначив, що відображена у наданих доказах інформація щодо характеру та обсягу виконаної адвокатом роботи відповідає критерію розумності та часу, витраченого адвокатом на виконання відповідних робіт. Суд взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини щодо компенсації судових витрат.
3. Верховний Суд ухвалив задовольнити заяву представника відповідача та стягнути з позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 50 000 гривень.
Справа №490/5655/22 від 04/06/2025
1. Предметом спору є визнання частково недійсним договору купівлі-продажу домоволодіння та земельної ділянки та повернення майна у власність позивача.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду, який відмовив у задоволенні позову, мотивуючи це тим, що позивачка усвідомлювала наслідки укладення договору купівлі-продажу, її волевиявлення було направлене на реальне настання правових наслідків, а також тим, що позивачка вчиняла дії, спрямовані на підготовку до продажу майна (замовляла технічну інвентаризацію, оцінку майна, отримувала витяги з кадастру та інше). Суд також зазначив, що сторони в договорі підтвердили відсутність помилки, обману чи насильства при його укладенні. Крім того, апеляційний суд врахував, що позивачка сплатила податки, пов’язані з продажем майна. Суд касаційної інстанції підкреслив, що обов’язок доведення недійсності правочину покладається на сторону, яка його оспорює, і що докази мають бути належними та допустимими. Суд також зазначив, що не може переоцінювати докази, які вже були оцінені судами попередніх інстанцій.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №910/4731/24 від 05/06/2025
Предметом спору є стягнення з державного підприємства “Гарантований покупець” на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Гільдендорф Енерджи” суми в розмірі 15 327 564,00 грн.
Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін, підтверджуючи їхні висновки. У рішенні не наведено детальних аргументів, якими керувався суд касаційної інстанції, але можна припустити, що суди попередніх інстанцій повно та всебічно дослідили обставини справи, правильно застосували норми матеріального та процесуального права, і Верховний Суд не знайшов підстав для їх скасування. Відсутність представника позивача на засіданні не вплинула на розгляд справи, оскільки відповідач був представлений адвокатом. Суд касаційної інстанції погодився з висновками попередніх судів, що стягнення суми з “Гарантованого покупця” є обґрунтованим.
Суд постановив: касаційну скаргу державного підприємства “Гарантований покупець” залишити без задоволення, а додаткове рішення Господарського суду міста Києва та постанову Північного апеляційного господарського суду залишити без змін.
Справа №914/3625/23 від 05/06/2025
Предметом спору є стягнення 2 875 266 грн.
У цій справі Верховний Суд погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, залишаючи касаційну скаргу ТОВ «Веставтотрейд» без задоволення. Суди попередніх інстанцій, ймовірно, ретельно дослідили обставини справи та надали належну оцінку доказам, представленим сторонами. Можливо, суди встановили відсутність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «Веставтотрейд», або ж дійшли висновку про необґрунтованість доводів позивача. Також, суди могли врахувати аргументи відповідача, ТОВ «Кам’янка-Бузький комбікормовий завод», та третьої особи, ТОВ «Еконива», які могли свідчити про відсутність порушень прав позивача або про наявність інших обставин, що виключають можливість задоволення позову. Враховуючи, що Верховний Суд не знайшов підстав для скасування рішень судів попередніх інстанцій, можна припустити, що вони були обґрунтованими та законними.
Суд вирішив залишити касаційну скаргу ТОВ «Веставтотрейд» без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.
Справа №824/161/24 від 05/06/2025
Предметом спору є заява про ухвалення додаткового судового рішення щодо розподілу судових витрат у справі про визнання та надання дозволу на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражу.
Суд частково задовольнив заяву, мотивуючи це тим, що позивач поніс витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, які підлягають відшкодуванню відповідачем. Суд врахував надані докази щодо обсягу наданих послуг та їх вартості, а також принципи розумності та справедливості при визначенні суми відшкодування. Суд також взяв до уваги положення процесуального законодавства, які регулюють питання розподілу судових витрат між сторонами. При цьому, суд відхилив вимоги щодо відшкодування інших видів витрат, оскільки вони не були належним чином обґрунтовані або документально підтверджені. Суд наголосив на обов’язку кожної сторони довести розмір понесених нею витрат та їх зв’язок зі справою.
Суд постановив стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в сумі 750,00 євро.
Справа №910/10124/23 від 05/06/2025
Предметом спору є стягнення з Державної компанії «Укрспецекспорт» на користь Міністерства оборони України суми в розмірі 21 631 819,49 грн.
Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, підтримавши рішення судів попередніх інстанцій, оскільки суди попередніх інстанцій повно та всебічно дослідили обставини справи, надали належну оцінку доказам, правильно застосували норми матеріального та процесуального права. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для стягнення з Компанії на користь Міністерства оборони України зазначеної суми. При цьому, Верховний Суд врахував доводи та аргументи, викладені в касаційній скарзі, однак не знайшов підстав для скасування оскаржуваних судових рішень. Суд касаційної інстанції діяв в межах своїх повноважень, визначених процесуальним законом.
Суд вирішив залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.
Справа №944/3932/20 від 27/05/2025
1. Предметом спору є оскарження виправдувального вироку щодо особи, обвинуваченої у несанкціонованій зміні інформації в комп’ютерній системі та зловживанні службовим становищем, що призвело до тяжких наслідків у вигляді недоотримання державою митних платежів.
2. Суд касаційної інстанції залишив в силі виправдувальний вирок, оскільки сторона обвинувачення не довела поза розумним сумнівом винуватість особи у вчиненні інкримінованих злочинів, зокрема, не надала доказів, які б спростовували факт перебування транспортного засобу в зоні митного контролю. Апеляційний суд, переглянувши справу, підтвердив, що внесення відомостей до системи було здійснено відповідно до повноважень та обов’язків особи, і не було встановлено жодних порушень. Суд також врахував, що поняття “проходження митних формальностей” та “перетин державного кордону” не є рівнозначними, і інформація прикордонної служби не підтверджує відсутність особи під час митних процедур. Суд касаційної інстанції зазначив, що доводи прокурора зводяться до переоцінки доказів, що не входить до компетенції касаційного суду.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу прокурора без задоволення, а ухвалу апеляційного суду без змін.
Справа №944/3932/20 від 27/05/2025
Предметом спору є касаційна скарга прокурора на ухвалу апеляційного суду щодо виправдувального вироку ОСОБА_5, обвинуваченої у зловживанні владою та службовим становищем.
У цій постанові, на жаль, не наведено аргументів суду, якими він керувався при винесенні рішення, оскільки надано лише резолютивну частину. Щоб зрозуміти логіку суду, необхідно ознайомитися з повним текстом постанови, де будуть викладені мотиви, з яких суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду та відхилив касаційну скаргу прокурора. Без повного тексту неможливо зрозуміти, чому суд вирішив залишити ухвалу апеляційного суду без змін.
Верховний Суд ухвалив залишити касаційну скаргу прокурора без задоволення, а ухвалу Львівського апеляційного суду щодо ОСОБА_5 без змін.
Справа №910/3370/21 від 05/06/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення Антимонопольного комітету України (АМКУ) акціонерним товариством «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз».
2. У рішенні не наведено аргументів суду, тому я не можу їх проаналізувати.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу АТ «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз» без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №640/31738/20 від 05/06/2025
1. Предметом спору є оскарження наказу про дисциплінарне провадження та ухвал апеляційного суду про повернення заяв про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.
2. Верховний Суд розглянув касаційні скарги позивача на дві ухвали апеляційного суду про повернення заяв про перегляд рішення за нововиявленими обставинами. Щодо першої ухвали, суд встановив, що хоча ухвала містила недоліки у вигляді неконкретизації, яку саме заяву повернуто, це не призвело до неправильного вирішення справи, оскільки інша ухвала чітко ідентифікувала повернуту заяву. Також, суд відхилив доводи про неповноважність складу суду, оскільки заяву розглянуто тим самим складом суду, що ухвалював рішення, яке переглядається. Щодо другої ухвали, суд відхилив доводи про відсутність електронного підпису судді, оскільки перевіркою встановлено наявність всіх необхідних підписів. Також, суд не взяв до уваги аргументи щодо порушення строків розгляду заяви, оскільки позивач не усунув недоліки у встановлений судом строк, що правомірно призвело до повернення заяви.
3. Верховний Суд постановив залишити касаційні скарги без задоволення, а ухвали апеляційного суду без змін.
Справа №640/31738/20 від 05/06/2025
1. Предметом спору є оскарження наказу про дисциплінарне провадження та оскарження ухвал апеляційного суду про повернення заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами.
2. Верховний Суд розглянув касаційні скарги на ухвали апеляційного суду про повернення заяв про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, встановивши, що одна з ухвал апеляційного суду містила недоліки у вигляді нечіткого зазначення, яку саме заяву повернуто, проте це не призвело до неправильного вирішення справи, оскільки інша ухвала чітко ідентифікувала повернуту заяву. Суд також встановив, що обидві ухвали були підписані всіма суддями колегії в електронній формі, спростувавши твердження скаржника про відсутність підпису одного з суддів. ВС зазначив, що розгляд заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами відбувся повноважним складом суду. ВС також відхилив доводи щодо порушення строків розгляду заяви апеляційним судом, оскільки позивач не усунув недоліки заяви у встановлений строк.
3. Верховний Суд постановив залишити касаційні скарги без задоволення, а ухвали апеляційного суду без змін.
Справа №420/4829/23 від 05/06/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності військової частини щодо ненарахування та невиплати військовослужбовцю додаткової грошової винагороди у розмірі 100 000 грн за участь у заходах з національної безпеки і оборони під час воєнного стану.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що для отримання додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн недостатньо лише перебувати в районі ведення бойових дій; ключовою умовою є безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або заходах з національної безпеки і оборони, що має бути підтверджено відповідними документами, такими як бойові накази, журнали бойових дій, рапорти командирів. Суд також зазначив, що суди попередніх інстанцій не встановили, які конкретно завдання, на якій посаді та де виконував військовослужбовець у спірний період, а також не дослідили записи журналу бойових дій за весь цей період. Суд наголосив, що сам факт відрядження військовослужбовця в район бойових дій не є достатньою підставою для виплати додаткової винагороди, якщо не підтверджено його безпосередню участь у бойових діях або заходах з оборони. Суд також вказав на передчасність висновків судів попередніх інстанцій щодо права позивача на отримання доплати лише за один день, оскільки не були повно і всебічно встановлені обставини справи.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Справа №520/16180/23 від 05/06/2025
1. Предметом спору є оскарження ухвали суду першої інстанції про залишення позову прокурора в інтересах ДСНС щодо зобов’язання підприємства привести в готовність захисну споруду цивільного захисту без розгляду, а також постанови апеляційного суду, яка залишила цю ухвалу без змін.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які залишили позов прокурора без розгляду, оскільки дійшов висновку, що ані Кодекс цивільного захисту України, ані інші закони не наділяють ДСНС повноваженнями звертатися до суду з позовом про зобов’язання балансоутримувача привести захисну споруду в готовність. Суд зазначив, що хоча зміни до законодавства розширили перелік випадків, коли ДСНС може звертатися до суду, ці випадки мають бути чітко визначені законом, чого в даному випадку не було. Суд підкреслив, що прокурор не може підміняти собою уповноважений орган, а повинен довести, що цей орган не може самостійно захистити інтереси держави. Також суд відхилив посилання прокурора на попередні рішення Верховного Суду, оскільки обставини та нормативне регулювання в тих справах відрізнялися від даної справи.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій – без змін.
Справа №160/25897/21 від 05/06/2025
1. Предметом спору є оскарження податкового повідомлення-рішення, яким ТОВ «Адмотіс» збільшено суму грошового зобов’язання з податку на прибуток.
2. Суд касаційної інстанції, розглядаючи справу, частково погодився з доводами платника податків, вказавши на помилковість висновків судів попередніх інстанцій щодо неврахування специфіки господарських операцій з ФОП ОСОБА_7 (послуги з розробки програмного забезпечення), ФОП ОСОБА_6 та ФОП ОСОБА_8 (клінінгові послуги), зазначивши, що суди не дослідили належним чином первинні документи та не врахували специфіку діяльності позивача. Водночас, суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо необґрунтованості включення до складу витрат маркетингових, посередницьких та інформаційно-консультативних послуг, оскільки не було доведено їх зв’язок з господарською діяльністю Товариства та досягнення розумної економічної мети. Враховуючи відсутність в матеріалах справи розрахунку сум грошового зобов’язання в розрізі податкових періодів та контрагентів, суд касаційної інстанції не зміг виокремити суму податку на прибуток, яка безпідставно збільшена податковим повідомленням-рішенням.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції для встановлення суми грошового зобов’язання, яке протиправно збільшено податковим повідомленням-рішенням, та відповідного перерахунку судових витрат.
Справа №640/16609/20 від 05/06/2025
1. Предметом спору є оскарження колишнім держслужбовцем формулювання підстави звільнення з посади та вимоги щодо виплати відповідних компенсацій.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, якими відмовлено в задоволенні позову колишнього держслужбовця, виходячи з того, що позивач у заяві про звільнення чітко висловив бажання звільнитися за власним бажанням у зв’язку з переїздом, що відповідає частині першій статті 86 Закону України “Про державну службу” та статті 38 КЗпП України, а не через порушення роботодавцем трудового законодавства, що передбачено частиною третьою статті 38 КЗпП України. Суд зазначив, що роботодавець не має права самостійно змінювати підставу звільнення, якщо працівник не вказував на порушення трудового законодавства. Також, суд врахував, що на момент подання заяви про звільнення, структурний підрозділ позивача ще не був ліквідований, а тому підстави для звільнення за скороченням штату відсутні. Суд також підкреслив, що роботодавець вжив усіх необхідних заходів для повідомлення позивача про необхідність отримання трудової книжки, тому відсутня вина роботодавця в затримці її видачі.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.
Справа №420/5128/23 від 05/06/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності комунального підприємства щодо утримання захисної споруди цивільного захисту в належному стані та зобов’язання вчинити певні дії для приведення її у готовність.
2. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій, наголошуючи на тому, що прокурор звернувся до суду в інтересах держави, представляючи Головне управління Державної служби з надзвичайних ситуацій (ДСНС) та Одеську обласну військову адміністрацію, які, згідно з чинним законодавством, не мають повноважень звертатися до суду з такими позовними вимогами. Суд підкреслив, що ДСНС має право звертатися до суду лише у випадках, чітко визначених законом, і такі випадки не включають позови про зобов’язання приведення захисних споруд у готовність. Щодо Одеської обласної військової адміністрації, то її повноваження визначаються Законом України “Про правовий режим воєнного стану”, який також не передбачає права звертатися до суду з подібними вимогами. Суд зазначив, що прокурор не довів наявності правових підстав для звернення до суду в інтересах цих органів, оскільки вони не наділені відповідною компетенцією.
3. Верховний Суд скасував рішення попередніх інстанцій та залишив позовну заяву прокуратури без розгляду.
Справа №440/4984/23 від 05/06/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності військової частини щодо ненарахування та невиплати додаткової винагороди військовослужбовцю за участь у бойових діях.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд, задовольняючи позовні вимоги, посилався на докази, які не підтверджують безпосередню участь позивача у бойових діях протягом усього спірного періоду, а також не з’ясував, які саме завдання виконував позивач і де він проходив службу. Суд касаційної інстанції наголосив на обов’язку суду вживати заходів для з’ясування всіх обставин справи, зокрема витребувати необхідні докази, чого апеляційний суд не зробив. Також, суд касаційної інстанції вказав на те, що суди повинні встановлювати обсяг завдань, які виконувались позивачем протягом спірного періоду, тривалість та місце їх виконання, а також документи, якими підтверджуються указані обставини. Суд касаційної інстанції підкреслив, що без встановлення цих обставин неможливо встановити наявність або відсутність протиправної бездіяльності відповідача. Суд касаційної інстанції зазначив, що апеляційний суд не вжив усіх визначених законом заходів для встановлення фактичних обставин, що унеможливило прийняття законного та обґрунтованого рішення.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №320/42941/23 від 05/06/2025
1. Предметом спору є оскарження дій Управління Державної казначейської служби України щодо відмови у виконанні постанови приватного виконавця про арешт коштів боржника та платіжної інструкції про примусове списання коштів з рахунку боржника.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що суди попередніх інстанцій не залучили до участі у справі ТОВ «ЕКО-БУД-ТРЕЙД», як боржника у виконавчому провадженні, чиї права та обов’язки безпосередньо зачіпаються рішенням суду, оскільки саме з його рахунку мають бути списані кошти. Суд наголосив, що незалучення третьої особи є порушенням конституційного права на судовий захист. Суд підкреслив, що інститут третьої особи спрямований на створення умов для захисту прав, свобод та інтересів такої особи, які можуть бути порушені при вирішенні спору між позивачем і відповідачем за відсутності третьої особи. Суд також вказав, що суди попередніх інстанцій не врахували, що зобов’язання відповідача виконати постанову про арешт коштів та платіжну інструкцію має безпосередній вплив на права і обов’язки ТОВ «ЕКО-БУД-ТРЕЙД», оскільки ці грошові кошти належать цьому товариству. Суд касаційної інстанції зазначив, що усунути такі недоліки під час касаційного перегляду неможливо, оскільки вирішення спору без залучення особи, на права та обов’язки якої впливає рішення, створює порушення процесуальної правоздатності.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції для залучення ТОВ «ЕКО-БУД-ТРЕЙД» до участі у справі.
Справа №200/14601/21 від 03/06/2025
1. Предметом спору є оскарження податкових повідомлень-рішень, якими ТОВ “Укрцентраль” було визначено грошові зобов’язання з податку на додану вартість, податку на прибуток та адміністративних штрафів.
2. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій, оскільки вони не повною мірою дослідили обставини щодо реальності господарських операцій ТОВ “Укрцентраль” з контрагентами, зокрема, не перевірили джерело походження товарів у ланцюгу постачання, не оцінили спроможність контрагентів виконати умови правочинів, не з’ясували обставини налагодження господарських зв’язків, а також не надали належної оцінки доводам податкового органу про “податкову недобросовісність” контрагентів. Суд зазначив, що суди обмежилися переліком наявних первинних документів, не дослідивши фактичні правовідносини учасників операцій та дійсний рух активів. Крім того, суди неправильно застосували норми щодо мораторію на штрафні санкції, вважаючи, що штрафи не застосовуються за порушення, виявлені після 1 березня 2020 року, тоді як мораторій стосується порушень, вчинених у цей період.
3. Верховний Суд постановив скасувати рішення судів попередніх інстанцій та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №280/6589/22 від 05/06/2025
1. Предметом спору є рішення Запорізької міської ради про реформування в галузі охорони здоров’я, яким було ліквідовано Департамент охорони здоров’я та створено комунальну установу «Адміністрація з питань охорони здоров’я».
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду, зазначивши, що міська рада діяла в межах своїх повноважень, затверджуючи структуру та чисельність апарату виконавчих органів ради, а також приймаючи рішення про ліквідацію виконавчих органів. Суд підкреслив, що функції ліквідованого Департаменту охорони здоров’я були передані виконавчому комітету міської ради та профільному заступнику міського голови, що не суперечить вимогам чинного законодавства. Суд також зазначив, що комунальна установа «Адміністрація з питань охорони здоров’я» виконує організаційно-методичні функції, а не управлінські, і не входить до структури міської ради. Суд відхилив посилання позивачки на попереднє рішення Верховного Суду, оскільки правовідносини у справах не є подібними. Суд також відмітив, що аргументи позивачки про погіршення стану охорони здоров’я в місті є припущеннями і не підтверджені доказами.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін.
Справа №440/17066/23 від 05/06/2025
1. Предметом спору є оскарження податкового повідомлення-рішення про нарахування штрафу за порушення строків реєстрації податкових накладних та розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, зазначивши, що платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних в період дії мораторію, запровадженого пунктом 52-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, а саме з 01 березня 2020 року по 26 травня 2022 року. Верховний Суд також підкреслив, що з урахуванням принципу верховенства права та заборони дискримінації платників податків, перехідний період до 15 липня 2022 року, передбачений пунктом 69.1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, доцільно враховувати і при реєстрації податкових накладних, складених у період до 1 лютого 2022 року, які не були зареєстровані в ЄРПН з огляду на дію “ковідного” мораторію. Крім того, суди врахували, що розрахунки коригування не могли бути вчасно подані на реєстрацію через неправомірну відмову контролюючого органу в реєстрації самих податкових накладних, до яких такі розрахунки коригування були складені.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу податкового органу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №160/7124/24 від 05/06/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності Кам’янської міської ради та КП «Добробут» щодо утримання в належному стані захисної споруди цивільного захисту.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій про залишення позову без розгляду, оскільки прокурор звернувся до суду в інтересах Головного управління ДСНС, яке, згідно з чинним законодавством, не має повноважень звертатися до суду з такими вимогами. Суд зазначив, що хоча зміни до Кодексу цивільного захисту України розширили перелік підстав для звернення ДСНС до суду, вони не наділили ДСНС правом вимагати через суд приведення захисних споруд у належний стан. Суд підкреслив, що прокурор не довів наявності правових підстав для звернення до суду, оскільки не навів норм закону, які б надавали ДСНС право звертатися з таким позовом. Суд також відхилив посилання прокурора на попередні рішення Верховного Суду, оскільки вони стосувалися інших правовідносин. Суд наголосив, що захищати інтереси держави повинні насамперед уповноважені органи, а прокурор виконує субсидіарну роль лише у виключних випадках, коли уповноважений орган не може або неналежно здійснює захист.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №815/2525/18 від 05/06/2025
1. Предметом спору є оскарження наказу про звільнення позивача з посади слідчого в Головному управлінні Національної поліції в Одеській області, поновлення на службі та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які відмовили в задоволенні позову, виходячи з того, що звільнення позивача було правомірним, оскільки під час службового розслідування було встановлено факти порушення ним службової дисципліни, а саме: безпідставне зберігання речових доказів у робочому кабінеті, невиконання вказівок прокуратури та неналежне проведення досудового розслідування у кримінальних провадженнях. Суд зазначив, що наявність кримінального провадження щодо позивача не виключає можливості притягнення його до дисциплінарної відповідальності за ті самі дії. Суд також врахував, що суди попередніх інстанцій дослідили всі обставини справи та надали належну оцінку доказам, представленим сторонами. Суд касаційної інстанції підкреслив, що відсутність вироку суду у кримінальному провадженні не є перешкодою для звільнення особи за порушення службової дисципліни.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №140/8906/24 від 04/06/2025
1. Предметом спору є рішення митного органу про визначення коду товару (харчових ароматизаторів), яке позивач вважає неправомірним.
2. Суд першої інстанції задовольнив позов, виходячи з того, що товар відповідає коду, заявленому декларантом, а апеляційний суд скасував це рішення, мотивуючи тим, що товар не відповідає вимогам товарної позиції, заявленої позивачем, оскільки не може використовуватися як промислова сировина для виробництва харчової чи хімічної продукції. Верховний Суд не погодився з апеляційним судом, зазначивши, що харчові ароматизатори, заявлені до митного оформлення, не містять нікотино- та тютюновмісних продуктів і не є їх замінниками, а можливість використання позивачем спірного товару для виготовлення рідин для електронних сигарет не є безумовною підставою для зміни товарної позиції. Суд підкреслив, що митний орган повинен класифікувати товари за їхніми характеристиками, а не за видом діяльності компанії-імпортера. Також суд зазначив, що на момент декларування товар не був рідиною для електронних сигарет і не був кінцевим продуктом для споживання.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції, задовольнивши позовні вимоги Товариства.
Справа №320/42237/23 від 05/06/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення податкового органу про відмову в реєстрації податкової накладної та зобов’язання ДПС зареєструвати таку накладну.
2. Верховний Суд погодився з рішенням апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження, оскільки податковий орган пропустив строк на апеляційне оскарження і не надав достатніх доказів поважності причин пропуску. Суд зазначив, що посилання на воєнний стан є загальними і не конкретизують, як саме ці обставини вплинули на можливість виконання процесуальних обов’язків. Також, суд підкреслив, що відсутність бюджетного фінансування не є поважною причиною для пропуску строку, оскільки держава повинна дотримуватися принципу належного урядування. Суд вказав на обов’язок учасників справи добросовісно користуватися процесуальними правами та вживати заходів для своєчасного виконання процесуальних обов’язків. Крім того, Верховний Суд зазначив, що поновлення строку є правом, а не обов’язком суду, і залежить від оцінки конкретних обставин справи.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №280/6897/24 від 05/06/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності військових частин щодо ненарахування та невиплати додаткової винагороди військовослужбовцю за участь у бойових діях.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін ухвалу апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження, оскільки військова частина пропустила строк на апеляційне оскарження і не надала достатніх доказів поважності причин пропуску. Суд зазначив, що сам факт воєнного стану не є безумовною підставою для поновлення строку, а необхідні докази, що підтверджують об’єктивні перешкоди у своєчасному зверненні до суду, надані не були. Також, суд врахував, що попередня апеляційна скарга була повернута через несплату судового збору, і це не може вважатися поважною причиною для поновлення строку. Суд наголосив на обов’язку учасників справи добросовісно користуватися процесуальними правами та вчасно виконувати процесуальні обов’язки.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №520/16421/23 від 05/06/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності військової частини щодо ненарахування та невиплати додаткової грошової винагороди у розмірі до 100 000 грн за період перебування на стаціонарному лікуванні.
2. Верховний Суд встановив, що суди попередніх інстанцій не повно і всебічно дослідили обставини справи, зокрема, не встановили причинний зв’язок між захворюванням позивача та його участю у заходах, необхідних для оборони України, а також не надали належної оцінки довідці військової частини про участь позивача у таких заходах. Суд зазначив, що для отримання додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн необхідно встановити факт отримання поранення (контузії, травми, каліцтва), пов’язаного із захистом Батьківщини, під час виконання бойових завдань, що має бути підтверджено відповідними документами. Верховний Суд підкреслив, що суди мали ретельно дослідити всі докази та надати їм оцінку, щоб підтвердити або спростувати доводи позивача. Оскільки суди попередніх інстанцій не виконали цього обов’язку, їх рішення були визнані необґрунтованими.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №480/115/24 від 05/06/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення податкової служби про відмову в реєстрації податкової накладної та зобов’язання ДПС зареєструвати цю накладну.
2. Верховний Суд підтримав рішення апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження, оскільки податкова інспекція пропустила строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, а наведені причини пропуску строку не були визнані поважними. Суд зазначив, що введення воєнного стану в Україні саме по собі не є безумовною підставою для поновлення пропущеного строку, і податкова інспекція не довела, як саме воєнний стан, повітряні тривоги та інші обставини об’єктивно перешкоджали своєчасному поданню апеляційної скарги. Суд наголосив на обов’язку учасників справи добросовісно користуватися процесуальними правами та вчасно виконувати процесуальні обов’язки, а також на тому, що поновлення строку є винятковим заходом, який застосовується лише за наявності об’єктивних та непереборних обставин. Суд вказав, що організаційні складнощі в роботі державного органу не можуть бути виправданням для пропуску процесуальних строків.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу податкової служби без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №640/16639/22 від 05/06/2025
1. Предметом спору є оскарження висновку Державної аудиторської служби України про результати моніторингу закупівлі, в якому було встановлено порушення з боку Комунального підприємства «Київський метрополітен» при відхиленні тендерної пропозиції переможця.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, які встановили, що вимога про надання інформації про маркування, протоколи випробувань або сертифікати у складі тендерної пропозиції мала факультативний характер, а не обов’язковий, оскільки тендерна документація містила конструкцію “у разі потреби”. Суд зазначив, що учасник ТОВ «ОДУМАДІ-ТРАНС» надав технічні специфікації, складені згідно з вимогами Додатка 2 до тендерної документації, що було достатньо для підтвердження відповідності його пропозиції. Суд також врахував, що вимога про надання документів виробника стосувалася етапу поставки товару, а не подачі тендерної пропозиції. Таким чином, суд дійшов висновку, що Комунальне підприємство «Київський метрополітен» не порушило вимоги Закону України «Про публічні закупівлі», не відхиливши пропозицію ТОВ «ОДУМАДІ-ТРАНС». Суд не взяв до уваги доводи касаційної скарги, які стосувалися неврахування судом апеляційної інстанції правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 30 березня 2023 року у справі № 420/11945/21 в контексті правомірності обраного ним способу усунення виявленого порушення.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу Державної аудиторської служби України без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №320/19757/23 від 05/06/2025
1. Предметом спору є оскарження податкового повідомлення-рішення.
2. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду, який відмовив у відкритті апеляційного провадження через пропуск строку на апеляційне оскарження та визнав причини пропуску неповажними. Суд касаційної інстанції вказав, що апеляційний суд не врахував усіх обставин, зокрема, що первинна апеляційна скарга була подана в межах строку, а повторна подана у розумний строк після усунення недоліків. Також, ВС наголосив на необхідності оцінки обставин, які перешкоджали своєчасному зверненню до суду, у взаємозв’язку з інтервалами часу між поданнями скарг. Суд касаційної інстанції підкреслив, що скаржник намагався вчинити всі залежні від нього процесуальні дії для реалізації права на апеляційне оскарження, а формальний підхід апеляційного суду порушує право на судовий захист. Суд касаційної інстанції послався на власну практику, зокрема на постанову від 24 липня 2023 року у справі № 200/3692/21.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та направив справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Справа №580/9295/23 від 03/06/2025
1. Предметом спору є оскарження податкових повідомлень-рішень, якими підприємству було збільшено податкове зобов’язання з податку на прибуток та зменшено від’ємне значення з податку на додану вартість.
2. Суд, задовольняючи позовні вимоги платника податків, виходив з того, що податковий орган не довів належними доказами нереальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами, а також не обґрунтував належним чином розрахунок донарахованих сум податків. Суд зазначив, що сам факт порушення контрагентами податкової дисципліни не може бути підставою для позбавлення платника податків права на податковий кредит, якщо платник мав реальні витрати у зв’язку з придбанням товарів, призначених для використання у його господарській діяльності. Суд також врахував, що контролюючий орган не надав оцінку групам подібних операцій щодо придбання та експорту товарів, а також не довів неможливість змін у структурі активів підприємства. Суд касаційної інстанції підкреслив, що податкова інформація щодо контрагентів платника податків носить виключно інформативний характер і не є належним доказом в розумінні процесуального закону.
3. Суд залишив касаційну скаргу податкового органу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №620/12862/23 від 05/06/2025
Предметом спору у цій справі є правомірність нарахування та виплати учаснику бойових дій щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності України за 2023 рік у розмірі 1000 грн, встановленому постановою Кабінету Міністрів України, а не в розмірі, розрахованому виходячи з мінімальної пенсії за віком.
Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, зазначивши, що згідно зі статтею 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», порядок та розміри виплати такої допомоги визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень. Верховний Суд підкреслив, що Кабінет Міністрів України, відповідно до Конституції та законів України, має повноваження регулювати порядок та розміри соціальних виплат, які фінансуються з Державного бюджету, а делегування цих повноважень органу виконавчої влади забезпечує потрібну гнучкість в умовах фінансового навантаження на державу. Суд також врахував позицію Великої Палати Верховного Суду, яка підтверджує правомірність дій Кабінету Міністрів України у визначенні розміру соціальних виплат.
Суд вирішив залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №520/2073/25 від 05/06/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення податкового органу про стягнення безготівкових коштів з рахунків підприємства в рахунок погашення податкового боргу.
2. Суд залишив в силі рішення судів попередніх інстанцій про забезпечення позову, враховуючи, що КП «Харківводоканал» є підприємством критичної інфраструктури, яке забезпечує водопостачання та водовідведення в Харкові та області, що особливо важливо в умовах воєнного стану. Суд взяв до уваги скрутне фінансове становище підприємства, спричинене воєнними діями, руйнуванням об’єктів інфраструктури, державним регулюванням тарифів та відсутністю компенсації з боку держави. Суд також врахував, що стягнення коштів може призвести до зупинки діяльності підприємства та ускладнити відновлення його прав у разі задоволення позову. Суд підкреслив, що забезпечення позову не вирішує спір по суті, а лише зберігає існуючий стан речей до розгляду справи. Суд зазначив, що в даному випадку невжиття заходів забезпечення позову може призвести до значних зусиль і витрат для поновлення прав позивача у разі задоволення позову.
3. Суд касаційну скаргу залишив без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №160/22251/24 від 05/06/2025
1. Предметом спору є оскарження наказу податкового органу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки щодо правильності нарахування та сплати рентної плати за користування надрами.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій, які задовольнили заяву про забезпечення позову шляхом зупинення дії наказу про перевірку, мотивуючи це тим, що суди не встановили конкретних обставин, які б свідчили про неможливість або істотне ускладнення поновлення прав позивача в разі невжиття заходів забезпечення позову. Суд зазначив, що сам факт проведення перевірки не створює незворотних наслідків для платника податків, а у випадку виявлення порушень, платник має право оскаржити наслідки перевірки в суді. Також, Верховний Суд підкреслив, що платник податків не позбавлений можливості посилатися на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення перевірки під час оскарження податкових повідомлень-рішень, прийнятих за результатами такої перевірки. Суд вказав, що забезпечення позову не повинно базуватися на припущеннях про можливі порушення прав у майбутньому, а має бути обґрунтоване реальною загрозою ускладнення захисту прав.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та відмовив у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Справа №320/16843/23 від 05/06/2025
1. Предметом спору є оскарження податкового повідомлення-рішення про застосування штрафних санкцій за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН).
2. Верховний Суд, задовольняючи касаційну скаргу, зазначив, що суди попередніх інстанцій не врахували правові висновки Верховного Суду щодо необхідності забезпечення однакових умов притягнення до відповідальності за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних, на які до 27 травня 2022 року поширювалася дія як “ковідного”, так і “воєнного” мораторіїв. Суд наголосив, що платники податків, які не зареєстрували податкові накладні, складені до введення воєнного стану, повинні були мати можливість зареєструвати їх до 15 липня 2022 року без застосування штрафних санкцій, аналогічно до податкових накладних, складених з 1 лютого по 31 травня 2022 року. Суд також вказав на те, що апеляційний суд не встановив обставин, необхідних для перевірки правильності розрахунку штрафних санкцій, зокрема дати, з якої контролюючий орган здійснював розрахунок кількості днів затримки, та розміру штрафних санкцій, які можуть бути застосовані.
3. Суд скасував постанову апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №807/592/17 від 05/06/2025
1. Предметом спору є оскарження податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у м. Києві Товариством з обмеженою відповідальністю «Київагронафтотрейд».
2. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду про повернення апеляційної скарги, вказавши, що апеляційний суд неправильно визначив розмір судового збору, який підлягав сплаті за подання апеляційної скарги, застосувавши редакцію Закону України “Про судовий збір”, чинну на момент подання позовної заяви, а не на момент подання апеляційної скарги, що призвело до завищення суми збору. Також, суд апеляційної інстанції не розглянув клопотання позивача про зменшення розміру судового збору, пославшись на те, що попереднє рішення про розмір збору не підлягає оскарженню, що було визнано Верховним Судом необґрунтованим, оскільки позивач просив про зменшення збору на підставі чинних норм КАС України. В результаті, Верховний Суд вирішив, що апеляційний суд порушив право позивача на апеляційне оскарження, передчасно повернувши скаргу. Суд касаційної інстанції наголосив на важливості застосування норм процесуального права, чинних на момент вчинення процесуальної дії.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду про повернення апеляційної скарги та направив справу до апеляційного суду для продовження розгляду.
Справа №280/8516/24 від 05/06/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення Запорізької міської ради про реорганізацію міської лікарні шляхом приєднання до іншої лікарні.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення апеляційного суду, який скасував ухвалу суду першої інстанції про забезпечення позову. Суд касаційної інстанції зазначив, що позивачка була належним чином повідомлена про розгляд справи в апеляційному суді, а неотримання нею повістки відбулося з незалежних від суду причин. Також, суд врахував, що інтереси інших позивачів представляв адвокат, який був присутній на засіданнях апеляційного суду. Суд погодився з апеляційним судом, що сам факт прийняття рішення про реорганізацію лікарні не свідчить про неможливість виконання рішення суду в майбутньому, тому відсутні підстави для забезпечення позову. Суд відхилив аргументи позивачки про порушення апеляційним судом статті 78 КАС України, оскільки попереднє рішення суду стосувалося законності рішення про реорганізацію, а не заходів забезпечення позову.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №420/4829/23 від 05/06/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності військової частини щодо ненарахування та невиплати військовослужбовцю додаткової грошової винагороди у розмірі 100 000 грн за участь у заходах з національної безпеки і оборони під час дії воєнного стану.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що для отримання додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн недостатньо лише факту перебування військовослужбовця в районі ведення бойових дій, а ключовою умовою є безпосередня участь у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, що має бути підтверджено відповідними документами, такими як бойові накази, журнали бойових дій, рапорти командирів. Суд зазначив, що суди попередніх інстанцій не встановили, які саме завдання, за якою посадою і де виконував військовослужбовець у спірний період, а також не дослідили записи журналу бойових дій за весь цей період, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Суд також підкреслив, що сам факт відрядження військовослужбовця в район ведення бойових дій не є достатньою підставою для виплати додаткової винагороди, якщо не підтверджено виконання ним спеціальних бойових завдань.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій в частині відмовлених позовних вимог та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Справа №280/3703/23 від 03/06/2025
1. Предметом спору є оскарження податкових повідомлень-рішень, якими ПАТ “Запоріжжяобленерго” було збільшено суму грошових зобов’язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору.
2. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки суди не встановили важливі обставини, а саме, чи подавав платник податків до банківської установи платіжні документи на виплату доходу з одночасним поданням розрахункового документа на перерахування ПДФО та військового збору до бюджету. Суд касаційної інстанції вказав, що суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки доводам позивача, зокрема, щодо правової кваліфікації податкового правопорушення, а також не врахували аргументи позивача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу. Суд зазначив, що для правильного вирішення справи необхідно встановити, чи були дотримані вимоги статті 168 Податкового кодексу України щодо порядку нарахування, утримання та сплати податку до бюджету. Також, суд касаційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про відсутність подвійного притягнення до відповідальності, оскільки попередні податкові повідомлення-рішення були скасовані.
3. Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій і направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №910/13396/23 від 05/06/2025
1. Предметом спору є стягнення 1 404 417,08 грн та зобов`язання вчинити дії.
2. Верховний Суд закрив касаційне провадження за однією з підстав касаційного оскарження, передбаченою пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, що може бути пов’язано з тим, що скаржник не надав достатніх доказів наявності цієї підстави або вона не відповідає вимогам закону. Щодо інших підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України, суд вирішив залишити касаційну скаргу без задоволення, що свідчить про те, що доводи скаржника не були переконливими для скасування рішень судів попередніх інстанцій. Це може бути пов’язано з тим, що суди попередніх інстанцій правильно застосували норми матеріального та процесуального права, або ж скаржник не зміг довести порушення його прав чи законних інтересів. В результаті, Верховний Суд залишив рішення Господарського суду міста Києва та постанову Північного апеляційного господарського суду без змін, підтверджуючи їх законність та обґрунтованість.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №922/313/23 від 27/05/2025
1. Предметом спору є оскарження ухвали суду першої інстанції про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу у справі про банкрутство ТОВ “Амон-Ра” та закриття провадження у справі, а також постанови апеляційного суду, якою цю ухвалу залишено без змін.
2. Суд касаційної інстанції, залишаючи в силі рішення судів попередніх інстанцій, керувався тим, що ліквідатор вчинив усі необхідні дії в межах ліквідаційної процедури, спрямовані на виявлення активів боржника та задоволення вимог кредиторів, а суди попередніх інстанцій надали належну оцінку цим діям. Суд зазначив, що ГУ ДПС у Харківській області, як кредитор, було належним чином повідомлено про всі етапи ліквідаційної процедури, однак воно не проявило належної активності у захисті своїх інтересів, зокрема, не оскаржувало дії ліквідатора та не брало участі у зборах кредиторів. Суд підкреслив, що процедура банкрутства має на меті ефективне виведення з ринку нерентабельних підприємств, а кредитори повинні активно використовувати свої права для задоволення своїх вимог. Також, суд врахував, що контролюючий орган вже проводив перевірку боржника та заявляв свої вимоги у справі про банкрутство, а відсутність частини документів боржника пояснюється обставинами, пов’язаними з початком воєнних дій. Суд відхилив посилання скаржника на постанову Верховного Суду у іншій справі, оскільки фактичні обставини та зміст правовідносин у цій справі відрізняються.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області без задоволення, а постанову Східного апеляційного господарського суду та ухвалу Господарського суду Харківської області – без змін.
Справа №520/30398/23 від 06/06/2025
1. Предметом спору є оскарження податкового повідомлення-рішення про застосування штрафу за порушення строків реєстрації податкових накладних.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду про зупинення провадження у справі, оскільки вважає, що існує об’єктивна взаємопов’язаність цієї справи з іншою адміністративною справою, де оскаржується рішення податкового органу щодо можливості платника податків своєчасно виконувати свої податкові обов’язки в умовах воєнного стану. Суд зазначив, що згідно з Податковим кодексом України, платник податків не може бути притягнутий до відповідальності за прострочення реєстрації податкових накладних, якщо встановлено неможливість своєчасного виконання ним таких обов’язків. Оскільки між позивачем і податковим органом триває спір щодо наявності чи відсутності такої можливості, остаточне вирішення спору в цій справі є об’єктивно неможливим до ухвалення остаточного судового рішення в іншій справі. Суд відхилив аргументи податкового органу про те, що на момент винесення оскаржуваного рішення іншого рішення ще не існувало, оскільки заява про неможливість виконання податкових обов’язків була подана раніше.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду про зупинення провадження у справі – без змін.
Справа №160/4145/23 від 05/06/2025
Предметом спору є оскарження податкових повідомлень-рішень, винесених Східним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків щодо ПрАТ «СЕНТРАВІС ПРОДАКШН ЮКРЕЙН».
Верховний Суд залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, підтримавши позицію платника податків. Суди попередніх інстанцій, з якими погодився і Верховний Суд, дійшли висновку, що податкові повідомлення-рішення були винесені без достатніх правових підстав та доказів порушень податкового законодавства з боку ПрАТ «СЕНТРАВІС ПРОДАКШН ЮКРЕЙН». Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо повноти встановлення обставин справи та правильного застосування норм матеріального і процесуального права. Податковий орган не зміг довести правомірність донарахувань, а надані платником податків пояснення та документи були визнані достатніми для спростування позиції податкового органу. Таким чином, суди встановили відсутність порушень податкового законодавства з боку платника податків, що стало підставою для скасування податкових повідомлень-рішень.
Суд залишив касаційну скаргу податкового органу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №580/11183/24 від 06/06/2025
Предметом спору є оскарження бездіяльності військової частини щодо невиплати компенсації за затримку виплати індексації грошового забезпечення.
Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які залишили позов без розгляду через пропуск позивачем строку звернення до суду, встановленого статтею 233 Кодексу законів про працю України. Суд зазначив, що строк звернення до суду слід відраховувати з моменту, коли позивач дізнався про порушення свого права на компенсацію, а саме з дати виплати індексації грошового забезпечення, а не з моменту виникнення правовідносин щодо ненарахування індексації. Також, суд врахував, що на момент виплати індексації діяла редакція статті 233 КЗпП, яка встановлювала тримісячний строк для звернення до суду. Суд підкреслив, що право на компенсацію виникло у позивача одночасно з ухваленням рішення суду про виплату індексації, а реалізація цього права через суд можлива лише після невиконання зобов’язання з виплати компенсації у добровільному порядку.
Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №320/13441/23 від 06/06/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення податкової служби про зупинення реєстрації податкової накладної та зобов’язання здійснити її реєстрацію.
2. Суди першої та апеляційної інстанцій повернули позовну заяву, вважаючи, що представник позивача не підтвердив свої повноваження, оскільки довіреність не містила посилання на договір про надання правничої допомоги, не було додано копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, а також копії статуту підприємства, який би підтверджував повноваження директора на видачу довіреностей. Верховний Суд не погодився з такими висновками, зазначивши, що повноваження адвоката можуть підтверджуватися одним з документів, зокрема довіреністю, яка була надана представником. Суд також наголосив, що інформація про адвокатів є у відкритому доступі в Єдиному реєстрі адвокатів України, і суд першої інстанції міг перевірити наявність повноважень представника. Крім того, Верховний Суд послався на практику Великої Палати Верховного Суду, яка вказує на неприпустимість повернення заяв, якщо є можливість перевірити повноваження представника під час розгляду справи.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Справа №924/1351/20 (924/1245/23) від 27/05/2025
1. Предметом спору є визнання недійсними договору купівлі-продажу з відстроченням та договору переведення боргу у справі про банкрутство.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які відмовили в задоволенні позову ПАТ “Проскурів”, оскільки не було доведено ознак фраудаторності оспорюваних договорів, а також не було встановлено порушення прав ПАТ “Проскурів” як кредитора на момент вирішення спору, оскільки його грошові вимоги були погашені в межах процедури санації, хоча ПАТ “Проскурів” і повернув ці кошти назад боржнику. Суд також зазначив, що ПАТ “Проскурів” не надав належних доказів того, що трансформаторна підстанція є приналежністю до набутого ТОВ “Н2+О” нерухомого майна. Суд підкреслив, що неврахуванням висновку Верховного Суду є саме неврахування висновку щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Суд також врахував преюдиційні обставини, встановлені в іншій справі, де вже розглядалося питання про фраудаторність цих договорів.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ПАТ “Проскурів” без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №380/634/20 від 05/06/2025
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності військової частини щодо не подання документів для призначення пенсії за вислугу років та зобов’язання вчинити дії щодо підготовки та подання цих документів до Пенсійного фонду.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що суди попередніх інстанцій не дослідили питання щодо наявності у позивача пільгового стажу, який відповідно до законодавства має бути врахований при визначенні права на пенсію за вислугу років. Суд зазначив, що висновок судів попередніх інстанцій про визначальну роль календарної вислуги років є необґрунтованим, оскільки не враховує можливість пільгового обчислення стажу. Також, суди не встановили всі обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, зокрема, не дослідили документи, які підтверджують пільговий стаж позивача. Суд касаційної інстанції підкреслив, що саме уповноважений орган має визначати вислугу років у календарному та пільговому обчисленні на підставі відповідних документів. Враховуючи зазначені порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність скасування рішень судів попередніх інстанцій та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
3. Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №340/195/20 від 05/06/2025
1. Предметом спору є оскарження ФОП ОСОБА_1 наказу про проведення фактичної перевірки та податкового повідомлення-рішення про застосування штрафних санкцій за здійснення оптової торгівлі пальним без ліцензії.
2. Суд касаційної інстанції, підтримуючи рішення апеляційного суду, зазначив, що наказ про перевірку містив достатні підстави для її проведення, зокрема посилання на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України та лист ДПС України, який містив інформацію про відсутність ліцензії у ФОП ОСОБА_1. Суд вказав, що відсутність детальної конкретизації підстав перевірки не є істотним недоліком наказу, який давав би підстави вважати його протиправним. Суд також зазначив, що інформація про порушення була виявлена за період, коли ФОП ОСОБА_1 здійснював господарську діяльність, а факт реалізації пального підтверджується документами. Суд відхилив доводи скаржника про проведення перевірки за невірною адресою, оскільки ФОП ОСОБА_1 не довів здійснення діяльності за іншою адресою та був присутній під час перевірки, надаючи документи. Суд наголосив, що не будь-які порушення при проведенні перевірки є підставою для скасування рішення, а лише ті, що вплинули на правильність висновків контролюючого органу.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу ФОП ОСОБА_1 без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №360/1136/20 від 05/06/2025
1. Предметом спору є оскарження податкових повідомлень-рішень, якими Товариству було збільшено суму податкового зобов’язання з податку на прибуток та податку на додану вартість.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, які задовольнили позовні вимоги Товариства, виходячи з того, що господарські операції з контрагентами були підтверджені належними первинними документами, відбулися реальні зміни майнового стану платника податків, а придбані товарно-матеріальні цінності були використані у власній господарській діяльності. Суд також врахував, що відсутні вироки суду щодо посадових осіб контрагентів, які б набрали законної сили, а наявність лише порушених кримінальних проваджень не є належним доказом нереальності господарських операцій. Суд касаційної інстанції підкреслив, що контролюючий орган не довів, що Товариство діяло нерозумно, недобросовісно або без належної обачності при виборі контрагентів та використанні первинних документів. Суд зазначив, що платник податків не може нести відповідальність за порушення податкової дисципліни його контрагентами, якщо він мав реальні витрати у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
**** Суд зазначив, що Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07.07.2022 у справі №160/3364/19 відступила від висновку Верховного Суду України, викладеного, зокрема, у постанові від 01.12.2015 у справі №826/15034/17 (№21-3788а15), що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, у зв`язку із чим господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.
Справа №916/3602/24 від 27/05/2025
1. Предметом спору є оскарження постанови апеляційного господарського суду про відмову у відкритті провадження у справі про банкрутство ТОВ “Чорноморочка Плюс” за заявою ФОП Лозовіка.
2. Верховний Суд підтримав рішення апеляційного суду, вказавши, що для відкриття провадження у справі про банкрутство необхідно довести наявність грошового зобов’язання, відсутність спору про право та незадоволення вимог кредитора до підготовчого засідання. Суд зазначив, що апеляційний суд обґрунтовано встановив сумнівність договору купівлі-продажу між ФОП Лозовіком та ТОВ “Чорноморочка Плюс”, оскільки він не відповідав видам їхньої господарської діяльності, не було надано достатньо доказів реальності угоди, а також не було вчинено дій щодо стягнення заборгованості. Суд також врахував, що ініціювання провадження у справі про банкрутство може мати наслідки для інших кредиторів, тому необхідно ретельно перевіряти обґрунтованість вимог ініціюючого кредитора. Суд підкреслив, що наявні докази не дозволяють однозначно дійти висновку про наявність реального зобов’язання боржника, а на заявника покладається обов’язок підвищеного стандарту доказування.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ФОП Лозовіка без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №260/9623/23 від 05/06/2025
1. Предметом спору є оскарження розпоряджень Закарпатської ОДА щодо зміни цільового призначення земельної ділянки та містобудівних умов і обмежень на будівництво комплексу багатоквартирних житлових будинків.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення судів попередніх інстанцій, вказавши, що зміна цільового призначення земельної ділянки відповідала містобудівній документації, зокрема генеральному плану міста Ужгорода та детальному плану території. Суд зазначив, що відсутність прямого співвідношення між видом цільового призначення земельної ділянки “для колективного житлового будівництва” та функціональним призначенням території в додатку до Порядку ведення Державного земельного кадастру не свідчить про невідповідність містобудівній документації, оскільки іншим нормативним актом таке співвідношення передбачено. Також суд відхилив аргументи щодо порушення вимог Повітряного кодексу України, оскільки встановлена висотність забудови відповідала обмеженням приаеродромної території. Суд не взяв до уваги аргументи щодо порушення процедури вилучення земельної ділянки з постійного користування, оскільки відповідне розпорядження не було предметом спору в суді першої інстанції. Суд також відхилив аргументи щодо обмеження часу для заключних промов та неналежної оцінки доказів, оскільки сторонам було надано однаковий час для виступу, а всі докази були досліджені судом.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №520/23826/23 від 05/06/2025
Предметом спору було оскарження відмови МВС України у підготовці та направленні документів для призначення пенсії за вислугу років.
Суд касаційної інстанції встановив, що право позивача на пенсію за вислугу років виникло на момент досягнення ним 45-річного віку, коли діяла редакція Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, яка дозволяла призначення пенсії незалежно від підстав та часу звільнення, за умови наявності необхідного стажу. Суд наголосив, що зміни в законодавстві, які відбулися після виникнення цього права, не можуть його скасувати. Також, суд врахував, що на момент досягнення позивачем 45 років, він мав необхідний стаж для призначення пенсії. Суд підкреслив, що відмова МВС у підготовці документів для призначення пенсії була протиправною, оскільки позивач відповідав вимогам законодавства, яке діяло на момент виникнення його права на пенсію. Суд також послався на попередні рішення Верховного Суду з аналогічних питань.
Суд скасував рішення апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції, яким було зобов’язано МВС України підготувати та направити необхідні документи для призначення пенсії позивачу.
