СПРАВА ЧОФФІ ПРОТИ ІТАЛІЇ
Ось розбір рішення Європейського суду з прав людини у справі Чоффі проти Італії:
1. **Суть рішення:**
Європейський суд з прав людини визнав Італію винною у порушенні статті 3 Конвенції про захист прав людини, яка забороняє нелюдське та принизливе поводження. Справа стосувалася жорстокого поводження з заявником, паном Андреа Чоффі, з боку поліцейських у відділку поліції після його арешту під час “антиглобалізаційної” демонстрації у 2001 році. Суд встановив, що пан Чоффі зазнав нелюдського та принизливого поводження під час перебування під вартою в поліції. Суд також встановив, що італійська влада не провела ефективного розслідування ймовірного жорстокого поводження, оскільки кримінальне провадження проти відповідальних посадових осіб здебільшого було неефективним через строки давності та м’які санкції.
2. **Структура та основні положення:**
* **Вступ:** Задає тон, окреслюючи фокус справи на ймовірному жорстокому поводженні з боку правоохоронних органів та неадекватності подальшого розслідування.
* **Факти:** Деталізує події “антиглобалізаційної” демонстрації в Неаполі в 2001 році, арешт заявника та умови у відділку поліції. Він також охоплює кримінальне провадження, порушене проти співробітників правоохоронних органів, та дисциплінарні стягнення, які були застосовані.
* **Відповідна правова база та практика:** Викладає відповідні статті Кримінального кодексу Італії, що стосуються таких правопорушень, як зловживання службовим становищем, тілесні ушкодження, викрадення та злочинний примус. У ньому також розглядаються строки давності кримінальних правопорушень та поняття помилування згідно з італійським законодавством.
* **Право:**
* Розглядає попередні питання, включаючи прохання уряду виключити подання третіх сторін і чи порушував заявник скаргу відповідно до статті 3 Конвенції.
* Розглядає ймовірне порушення статті 3 Конвенції, зосереджуючись на тому, чи зазнавав заявник забороненого поводження і чи проводила влада ефективне розслідування.
* Розглядає інші ймовірні порушення Конвенції, зокрема статті 5 і 13, але в кінцевому підсумку вирішує, що немає необхідності розглядати їх прийнятність та обґрунтованість.
* **Застосування статті 41 Конвенції:** Розглядає питання справедливої сатисфакції, включаючи збитки та витрати, які мають бути присуджені заявнику.
* **Резолютивна частина:** Підсумовує рішення Суду, включаючи відхилення попередніх заперечень Уряду, оголошення про прийнятність скарги щодо статті 3, встановлення порушення статті 3 та розпорядження про виплату збитків заявнику.
* **Спільна частково окрема думка:** Представляє окрему думку суддів Сергідеса та Адамської-Галлант, які не згодні з рішенням більшості не розглядати прийнятність та обґрунтованість скарг відповідно до статей 5 та 13.
3. **Основні положення для використання:**
* **Порушення статті 3:** Встановлення Судом того, що поводження із заявником становило як нелюдське, так і принизливе поводження, є ключовим елементом. Суд наголосив на фізичному та словесному насильстві, якого зазнав заявник, а також на емоційному та психологічному дистресі, спричиненому обставинами його затримання.
* **Неефективне розслідування:** Висновок Суду про те, що італійська влада не провела ефективного розслідування, також має вирішальне значення. Суд підкреслив той факт, що строки давності правопорушень перешкоджали встановленню кримінальної відповідальності та покаранню винних у більшості актів жорстокого поводження.
* **Статус жертви:** Відхилення Судом заперечення Уряду щодо статусу жертви заявника є значущим. Суд встановив, що, незважаючи на визнання національними судами факту жорстокого поводження та визнання права заявника на компенсацію, неефективність розслідування означала, що заявник все ще може стверджувати, що є жертвою порушення його прав відповідно до статті 3 Конвенції.
* **Справедлива сатисфакція:** Присудження Судом 30 000 євро на відшкодування моральної шкоди заявнику є ще одним важливим аспектом рішення. Ця виплата визнає шкоду, заподіяну заявнику внаслідок порушення його прав відповідно до статті 3 Конвенції.
Це рішення підкреслює важливість проведення ретельних та ефективних розслідувань тверджень про жорстоке поводження з боку державних агентів та забезпечення того, щоб винні відповідали за свої дії.
СПРАВА “СПІВАК ПРОТИ УКРАЇНИ”
Ось розбір рішення Європейського суду з прав людини у справі “Співак проти України”:
**1. Суть рішення:**
У справі “Співак проти України” Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) встановив численні порушення прав пана Співака, пов’язані з його примусовим психіатричним лікуванням в Україні. Суд постановив, що його затримання після ухвали суду про звільнення було незаконним, що порушує його право на свободу. Суд також встановив, що він не міг ефективно оскаржити законність свого затримання. ЄСПЛ також встановив, що Україна не змогла забезпечити належну правову базу для захисту його від неналежного поводження в психіатричній лікарні, включаючи невиправдане введення нейролептиків і погані умови утримання, що становить нелюдське і принижуюче гідність поводження. Нарешті, Суд дійшов висновку, що пан Співак не мав ефективного засобу правового захисту від цих порушень.
**2. Структура та основні положення:**
* **Вступ і факти:** Рішення починається з викладу передісторії справи, включаючи затримання пана Співака, кримінальне розслідування проти нього та його подальше примусове психіатричне лікування. У ньому детально описано суперечливі медичні висновки, судові рішення щодо його ув’язнення та його спроби оскаржити своє затримання.
* **Скарги:** Рішення підсумовує скарги пана Співака до поліції та цивільних судів, в яких він стверджував про незаконне затримання, примусове введення ліків і погані умови утримання. У ньому також описуються результати цих внутрішніх проваджень, які здебільшого відхилили його вимоги.
* **Відповідна правова база та практика:** У цьому розділі подано огляд українських законів і правил, що стосуються психічного здоров’я, примусових медичних заходів і прав пацієнтів. У ньому також містяться посилання на звіти українського омбудсмена та міжнародних органів, таких як Комітет із запобігання катуванням (КЗК), які висвітлюють системні проблеми в українській психіатричній допомозі.
* **Право:** Це основний аналітичний розділ, де Суд розглядає кожну зі скарг пана Співака відповідно до відповідних статей Європейської конвенції з прав людини.
* **Стаття 5 (Право на свободу та особисту недоторканність):** Суд встановив порушення статті 5 § 1 через незаконне затримання пана Співака після того, як суд ухвалив рішення про його звільнення. Він також встановив порушення статті 5 § 4, оскільки він не мав ефективного способу оскаржити законність свого затримання.
* **Стаття 3 (Заборона катувань):** Суд встановив порушення статті 3 через те, що не було створено необхідної нормативно-правової бази, що регулює примусові медичні заходи в психіатричних установах, в тому числі щодо розслідування скарг на такі заходи, а також через фактичне поводження, якому піддавався заявник, включаючи відсутність адекватної реакції влади на порушені ним питання та оперативні заходи для його захисту.
* **Стаття 13 (Право на ефективний засіб правового захисту):** Суд встановив порушення статті 13 у поєднанні зі статтею 3, оскільки пан Співак не мав ефективного засобу правового захисту щодо своїх скарг на неналежне поводження.
* **Стаття 41 (Справедлива сатисфакція):** Суд присудив пану Співаку 25 000 євро за нематеріальну шкоду та 2 950 євро за витрати та видатки.
**3. Основні положення та значення:**
* **Незаконне затримання:** Висновок Суду про те, що затримання пана Співака після ухвали суду про його звільнення було незаконним, є чітким підтвердженням принципу, згідно з яким ніхто не може бути позбавлений волі без законних підстав.
* **Нездатність оскаржити затримання:** Наголос Суду на необхідності наявності у осіб ефективного засобу оскарження їхнього затримання має вирішальне значення для запобігання свавільному ув’язненню, особливо в психіатричних закладах.
* **Нелюдське та принижуюче гідність поводження:** Висновок Суду про те, що примусове введення нейролептиків без медичної необхідності в поєднанні з поганими умовами утримання є нелюдським і принижуючим гідність поводженням, підкреслює важливість захисту гідності та фізичної недоторканності пацієнтів у психіатричній допомозі.
* **Системні проблеми:** Посилання Суду на звіти українського омбудсмена та міжнародних органів висвітлює системні проблеми в українській психіатричній допомозі, включаючи відсутність правових гарантій, використання ліків не в терапевтичних цілях і погані умови утримання.
* **Позитивні зобов’язання:** Наголос Суду на позитивних зобов’язаннях держави щодо створення правової бази, вжиття оперативних заходів і проведення ефективних розслідувань має вирішальне значення для забезпечення захисту осіб від неналежного поводження.
Сподіваюся, це корисно!
