Справа №759/13157/22-ц від 27/05/2025
1. Предметом спору є зобов’язання Державної іпотечної установи (ДІУ) провести реструктуризацію зобов’язань позивача за кредитним договором відповідно до Закону України «Про споживче кредитування».
2. Апеляційний суд задовольнив позов, зобов’язавши ДІУ провести реструктуризацію, оскільки позичальник відповідала критеріям, встановленим Законом України «Про споживче кредитування» для обов’язкової реструктуризації: відсутність простроченої заборгованості станом на 1 січня 2014 року, наявність непогашеного грошового зобов’язання на момент набрання чинності законом, забезпечення зобов’язань іпотекою житлової нерухомості, яка є місцем постійного проживання позичальника. Суд також врахував, що позивачка звернулася із заявою про реструктуризацію у визначений законом строк та надала всі необхідні документи. Наявність судового спору щодо стягнення заборгованості, відкритого після набрання чинності законом про реструктуризацію, не є перешкодою для проведення реструктуризації. Верховний Суд погодився з висновками апеляційного суду, зазначивши, що апеляційний суд правильно визначив характер спірних правовідносин, повно дослідив докази та ухвалив законне й обґрунтоване рішення.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ДІУ без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін, підтвердивши обов’язковість проведення реструктуризації зобов’язань позивача.
Справа №990/413/24 від 21/05/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (ВККС) про визнання істотним порушення порядку складання кваліфікаційного іспиту кандидатом на посаду судді, яке полягало у наявності мобільного телефону в кишені піджака під час іспиту.
2. Суд обґрунтував своє рішення тим, що кандидат на посаду судді зобов’язаний дотримуватися правил складання іспиту, включаючи вимоги щодо вимкнення та поміщення електронних пристроїв у спеціальний пакет, що передбачено Положенням про порядок складання кваліфікаційного іспиту. Суд зазначив, що факт наявності мобільного телефону в кишені піджака під час іспиту, незалежно від його використання, є порушенням, яке ставить під сумнів відповідність кандидата вимогам до професійного судді, принципам справедливості, законності та прозорості. Суд також врахував дискреційні повноваження ВККС у оцінці істотності порушень та наголосив на важливості довіри до судової влади, яка формується залежно від довіри до осіб, які обіймають посади суддів. Суд відхилив доводи позивача про недопустимість доказів, оскільки факт наявності телефону був визнаний обома сторонами, а відеозапис іспиту є загальнодоступним. Суд також зазначив, що ВККС забезпечила право позивача на надання пояснень щодо обставин порушення.
3. Суд відмовив у задоволенні позову, визнавши рішення ВККС правомірним.
Справа №160/1741/23 від 26/05/2025
1. Предметом спору є правомірність закриття апеляційного провадження за скаргою ТОВ “Нікопрогресбуд” на рішення суду першої інстанції щодо зобов’язання Пенсійного фонду зарахувати певні періоди роботи до пільгового стажу фізичної особи та переглянути її заяву про призначення пенсії на пільгових умовах.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду про закриття апеляційного провадження, оскільки ТОВ “Нікопрогресбуд” не є учасником публічно-правових відносин у цій справі, а рішення суду першої інстанції не вирішувало питання про його права, свободи, інтереси та/або обов’язки. Суд врахував попередній висновок Верховного Суду у подібній справі, де було зазначено, що роботодавці не мають права на апеляційне оскарження рішень про призначення пенсії на пільгових умовах, навіть якщо у них виникає обов’язок відшкодування витрат на виплату таких пенсій. Суд також відхилив клопотання скаржника про долучення доказів, оскільки касаційна інстанція не має права встановлювати нові обставини або переоцінювати докази. **** Суд зазначив, що відступив від попередньої позиції, викладеної в постанові від 11.11.2024 у справі № 160/7289/22.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ТОВ “Нікопрогресбуд” без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №460/11311/24 від 27/05/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо відмови у перерахунку пенсії ОСОБА_1.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд помилково закрив апеляційне провадження, вважаючи, що адвокат не мав належних повноважень на представництво інтересів позивача. Суд касаційної інстанції підкреслив, що ордер, виданий відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», є самостійним документом, що підтверджує повноваження адвоката, і чинне законодавство не вимагає надання договору про правничу допомогу разом з ордером. Також, суд зазначив, що нечинність довіреності не спростовує наявності повноважень, якщо є чинний ордер. Крім того, суд касаційної інстанції наголосив на важливості забезпечення права на апеляційний перегляд справи та уникнення надмірного формалізму, який може обмежити доступ до правосуддя.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та направив справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Справа №909/395/24 від 13/05/2025
1. Предметом спору є розірвання договору на розроблення технічної документації із землеустрою та зобов’язання виконати договір в натурі.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями попередніх судів, які розірвали договір через істотне порушення його умов відповідачем, а саме невиконання робіт у встановлений строк, та відмовили у задоволенні зустрічного позову про зобов’язання замовника забезпечити доступ до земельних ділянок, оскільки договір було розірвано. Суд зазначив, що відповідач не надав доказів звернення до замовника з вимогою забезпечити доступ до ділянок у строк дії договору, а листування між сторонами відбулося вже після ініціювання розірвання договору. Суд також відхилив аргументи відповідача про ненадання замовником вихідних даних, оскільки не було доведено неможливість виконання договору через це. Суд касаційної інстанції підкреслив, що його роль полягає у перевірці правильності застосування норм права, а не у переоцінці доказів, які вже були оцінені судами попередніх інстанцій.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.
Справа №520/102/24 від 27/05/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення митниці про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд неправильно розрахував суму судового збору, яку мала сплатити Харківська митниця при поданні апеляційної скарги, оскільки при оскарженні рішення про коригування митної вартості разом із карткою відмови, судовий збір має розраховуватися лише на основі різниці між митною вартістю, заявленою позивачем, та вартістю, визначеною митницею, без додаткового нарахування за оскарження картки відмови як немайнової вимоги. Суд також врахував, що апеляційна скарга була подана в електронній формі, що передбачає застосування понижуючого коефіцієнта до ставки судового збору. Помилка апеляційного суду в розрахунку суми судового збору фактично позбавила митний орган права на апеляційне оскарження, що є порушенням основних засад адміністративного судочинства, включаючи забезпечення права на апеляційний перегляд справи. Враховуючи, що митниця сплатила суму, яка перевищувала належний розмір судового збору, висновок апеляційного суду про неусунення недоліків апеляційної скарги є передчасним.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та направив справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Справа №909/1031/23 від 20/05/2025
1. Предметом спору є усунення перешкод у користуванні каплицею шляхом виселення однієї релігійної громади та вселення іншої.
2. Суд касаційної інстанції залишив рішення попередніх судів без змін, підтримавши їхню позицію про обґрунтованість позовних вимог релігійної громади, яка є власником каплиці згідно з Державним реєстром речових прав на нерухоме майно, і право власності якої не було скасовано у встановленому законом порядку. Суд врахував, що відповідач користується каплицею без будь-яких договірних відносин із власником. Суд також послався на правовий висновок Верховного Суду щодо застосування віндикаційного та негаторного позовів для захисту майнових прав, підкресливши, що власник має право вимагати усунення перешкод у користуванні своїм майном від будь-якої особи, яка такі перешкоди створює. Суд відхилив аргументи відповідача про те, що каплиця є самочинно збудованою, оскільки рішення суду, на яке посилався відповідач, було скасовано апеляційною інстанцією. Суд касаційної інстанції підкреслив, що встановлення обставин справи та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій, і він не має повноважень втручатися в цю оцінку.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №560/2607/20 від 27/05/2025
1. Предметом спору є оскарження податкових повідомлень-рішень, якими підприємству було збільшено податкові зобов’язання з ПДВ та податку на прибуток, а також зменшено суму від’ємного значення з цих податків.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення апеляційного суду, вказавши на неповноту з’ясування обставин справи. Зокрема, апеляційний суд формально підійшов до дослідження доводів податкового органу щодо нереальності господарських операцій підприємства з контрагентами, не перевірив належним чином факти укладання та виконання договорів перевезення, наявність трудових і матеріальних ресурсів у контрагентів, рух товару по ланцюгу постачання, а також не врахував обставини, встановлені у кримінальному провадженні. Суд касаційної інстанції наголосив на необхідності дослідження специфіки операцій з зерновими культурами, зокрема, наявності документів, що підтверджують якість зерна, а також обставин, пов’язаних з вантажно-розвантажувальними операціями. Суд касаційної інстанції вказав, що суди попередніх інстанцій не дослідили інформацію з журналу реєстрації зважування вантажів на автомобільних вагах, кількісно-якісного обліку зерна, тощо. При цьому, у цьому конкретному випадку не знайшло свого документального підтвердження спосіб навантаження зернових культур у місці знаходження контрагентів у транспорт вказаних у ТТН, та траспортування до пунктів їх розвантаження транспортними засобами, які були відсутні, на що звертав увагу скаржник. Також суд касаційної інстанції вказав, що суди попередніх інстанцій не дослідили спосіб налагодження господарських зв`язків та комунікації між позивачем та контрагентом щодо здійснених поставок та про осіб, які персонально брали у цьому участь.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №420/11582/21 від 27/05/2025
Предметом спору у цій справі є оскарження рішення про відмову у наданні допуску до державної таємниці.
Верховний Суд частково задовольнив касаційні скарги СБУ та Офісу Генпрокурора, скасувавши рішення апеляційного суду в частині визнання протиправним висновку СБУ про відмову у допуску до держтаємниці. Суд касаційної інстанції, ймовірно, взяв до уваги аргументи СБУ та ОГП щодо законності та обґрунтованості відмови у допуску до державної таємниці, можливо, з огляду на міркування національної безпеки чи інші обставини, передбачені законодавством. При цьому, в іншій частині рішення апеляційного суду залишилось без змін, що може свідчити про часткове задоволення інших позовних вимог, не пов’язаних безпосередньо з оскарженням висновку СБУ. Касаційну скаргу позивача залишено без задоволення, що підтверджує правомірність дій СБУ та ОГП у спірних правовідносинах. Суд також вирішив не розподіляти судові витрати між сторонами.
Суд вирішив касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, касаційні скарги Служби безпеки України, Офісу Генерального прокурора задовольнити частково.
Справа №260/4707/23 від 27/05/2025
1. Предметом спору є рішення податкового органу про відповідність підприємства критеріям ризиковості платника ПДВ.
2. Верховний Суд встановив, що суди попередніх інстанцій не повно і всебічно дослідили обставини справи, зокрема, не надали належної оцінки оскаржуваному рішенню податкового органу, не дослідили підстави та порядок його прийняття, а також не перевірили, чи відповідає рішення встановленій законом процедурі. Суд касаційної інстанції підкреслив, що встановленню наявності у контролюючих органах податкової інформації, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, має передувати моніторинг податкової накладної/розрахунку коригування, поданої для реєстрації. Крім того, суди попередніх інстанцій не врахували, що питання відповідності підприємства Критеріям ризиковості платника податку на додану вартість має розглядатись Комісією регіонального рівня за наслідками подання товариством для реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування та моніторингу платника податку і податкової накладної/розрахунку коригування, що направлена для реєстрації. Враховуючи зазначені порушення норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність скасування рішень судів попередніх інстанцій та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №160/9858/19 від 27/05/2025
1. Предметом спору є стягнення з ПрАТ «Южкокс» до Державного бюджету України штрафу та пені на підставі постанови НКРЕКП.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позову НКРЕКП, оскільки на момент розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій постанова НКРЕКП про накладення штрафу була скасована рішенням суду, що усувало правові підстави для стягнення штрафу та пені. Суд зазначив, що скасування постанови про накладення штрафу усуває правові підстави для його примусового стягнення, оскільки відповідне зобов’язання втрачає свою юридичну силу. Суд також вказав, що хоча згодом рішення про скасування постанови НКРЕКП було скасовано Верховним Судом, це не впливає на законність рішень судів попередніх інстанцій, ухвалених на момент, коли постанова вважалася нечинною. Верховний Суд підкреслив, що правова визначеність вимагає, щоб судові рішення ґрунтувалися на обставинах, які існують на момент розгляду справи, і що будь-які зміни у правовому статусі постанови НКРЕКП, які відбулися після ухвалення рішення апеляційним судом, не можуть бути підставою для скасування цих рішень. Суд зазначив, що НКРЕКП має право переглянути рішення судів першої та апеляційної інстанцій за нововиявленими обставинами.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу НКРЕКП без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №910/6612/24 від 27/05/2025
1. Предметом спору є стягнення страхового відшкодування та розподіл судових витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, якими було відмовлено у задоволенні заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, але з урахуванням певних мотивів. Суд зазначив, що суди попередніх інстанцій обґрунтовано відмовили у відшкодуванні витрат, оскільки на момент звернення до суду права позивача не були порушені, оскільки відповідач не був повідомлений про страховий випадок до подання позову. Суд касаційної інстанції вказав на помилку судів попередніх інстанцій, які застосували статтю 129 ГПК України замість статті 130, яка регулює розподіл судових витрат у разі закриття провадження у справі. Проте, ця помилка не призвела до ухвалення незаконних рішень, тому не є підставою для їх скасування. Суд також відхилив аргументи касаційної скарги про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування частини третьої статті 130 ГПК України у подібних правовідносинах, посилаючись на власну постанову від 20.03.2025 у справі № 910/10548/24.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №916/2999/24 від 21/05/2025
1. Предметом спору є стягнення заборгованості за договором про порядок використання причалу.
2. Суд відмовив у задоволенні позову про стягнення заборгованості, оскільки відповідач не міг використовувати причал через блокування порту російською федерацією, що підтверджено сертифікатом торгово-промислової палати про форс-мажорні обставини. Суд зазначив, що договір не передбачає оплату у випадку неможливості використання причалу, і покладання всіх фінансових наслідків на відповідача було б несправедливим. Важливим фактором стало те, що у попередній справі між тими ж сторонами з аналогічними обставинами суд вже ухвалив рішення на користь відповідача, і позивач не оскаржував його до Верховного Суду, що свідчить про непослідовність його дій. Суд касаційної інстанції підкреслив, що встановлення обставин справи та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій, і він не має права втручатися в цю оцінку. Суд також відхилив аргументи позивача щодо необхідності формування нового правового висновку, оскільки не було доведено неправильного застосування норм права судами попередніх інстанцій.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін, закривши касаційне провадження в частині, відкритій за виключним випадком.
Справа №620/14485/21 від 26/05/2025
1. Предметом спору є оскарження податкових повідомлень-рішень, якими збільшено податкові зобов’язання з ПДВ та зменшено суму від’ємного значення ПДВ для ТОВ «Бахмачгазбудсервіс» на підставі висновків про нереальність господарських операцій з низкою контрагентів.
2. Суд, залишаючи рішення попередніх інстанцій без змін, погодився з висновками податкового органу про безтоварність господарських операцій ТОВ «Бахмачгазбудсервіс» з контрагентами, оскільки не було підтверджено реальне походження товарів, виявлено невідповідності у первинних документах (відсутність необхідних реквізитів, розбіжності в даних), а також встановлено відсутність необхідних ресурсів у контрагентів для здійснення задекларованих операцій. Суд зазначив, що ТОВ «ВК «Благобуд», як третя особа, не надало доказів порушення його прав оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями, винесеними щодо іншого суб’єкта господарювання. Суд також вказав, що наказ про проведення перевірки ТОВ «Бахмачгазбудсервіс» не порушує прав ТОВ «ВК «Благобуд», оскільки є актом індивідуальної дії, спрямованим на регулювання відносин між контролюючим органом та безпосередньо платником податків, що перевіряється. Суд врахував, що перевірку було проведено з дотриманням вимог законодавства, і ТОВ «Бахмачгазбудсервіс» не заперечувало проти її проведення.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №826/6559/17 від 23/05/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним договору про відступлення права вимоги між банком та товариством, укладеного у 2014 році.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій, виходячи з того, що спір не є публічно-правовим, а має приватноправовий характер, оскільки стосується оспорювання правочину між суб’єктами господарювання на підставі норм Цивільного кодексу України. Суд зазначив, що контролюючий орган не є стороною оспорюваного договору, не має владних повноважень щодо його учасників у спірних правовідносинах, а обраний спосіб захисту (визнання договору недійсним) є характерним для приватноправових спорів. Також суд підкреслив, що повноваження контролюючого органу на звернення до суду з такими позовами, передбачені Податковим кодексом України, не змінюють приватноправової природи спору. Суд вказав, що вирішення спорів, пов’язаних із здійсненням господарської діяльності, належить до юрисдикції господарських судів. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.05.2025 у справі № 420/1247/22 виклала правий висновок, відповідно до якого справи, на які поширюється юрисдикція господарських судів, визначені статтею 20 ГПК України.
3. Верховний Суд скасував рішення попередніх інстанцій та закрив провадження у справі, роз’яснивши позивачу право звернутися до господарського суду.
Справа №160/2480/24 від 27/05/2025
1. Предметом спору є оскарження наказу Міністерства юстиції України про анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що суди попередніх інстанцій при розгляді справи обмежились формальною перевіркою оскаржуваного рішення Міністерства юстиції, не надавши оцінку мотивам та обґрунтуванням, на яких воно ґрунтувалося, а також не дослідили докази на підтвердження або спростування порушень, які стали підставою для скарги ТОВ «Пакстон». Суд наголосив, що суди мали з’ясувати, чи дотримався державний реєстратор вимог законодавства у сфері державної реєстрації речових прав, зокрема Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», та чи були суперечності між заявленими та вже зареєстрованими правами. Також суд врахував, що відсутність порушень з боку державного реєстратора була одним з основних аргументів позову. Суд зазначив, що закриття провадження щодо частини позовних вимог не звільняє суди від обов’язку оцінити доводи позивача щодо відсутності порушень.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій і направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №906/189/24 від 27/05/2025
Предметом спору у справі є стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю шкоди, завданої державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства.
Суд касаційної інстанції, залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій, погодився з їх висновками. Суди попередніх інстанцій встановили, що прокурор звернувся до суду в інтересах держави, представляючи інтереси Державної екологічної інспекції Поліського округу та Коростенської міської ради, щодо стягнення з ТОВ “Агро Луг” збитків. Суди встановили відсутність порушень природоохоронного законодавства з боку відповідача, а також відсутність причинно-наслідкового зв’язку між діями відповідача та завданою шкодою, на чому наполягав прокурор. Крім того, суди взяли до уваги, що прокурор не надав достатніх доказів на підтвердження своїх вимог. Суд касаційної інстанції підтримав висновки судів попередніх інстанцій про те, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог прокурора.
Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №910/14470/22 від 27/05/2025
1. Предметом спору є скасування рішень про державну реєстрацію, визнання недійсними акта та свідоцтва, витребування майна з чужого незаконного володіння.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення апеляційного суду, який скасував ухвалу суду першої інстанції в частині заборони ТОВ «Академ Хол» вчиняти будь-які дії щодо проведення будівельних робіт на об’єкті незавершеного будівництва. Апеляційний суд обґрунтував своє рішення тим, що позивач не надав достатніх доказів підготовки до таких дій з боку відповідачів, а лише припускав “потенційну можливість” їх вчинення. Суд касаційної інстанції погодився з цим висновком, зазначивши, що скаржник не спростував мотиви апеляційного суду. Суд касаційної інстанції також наголосив, що заходи забезпечення позову повинні відповідати суті та предмету позовних вимог і не створювати необґрунтованих перешкод для сторін. Крім того, суд касаційної інстанції зазначив, що арешт майна як захід забезпечення позову має стосуватися майна, яке належить до предмета спору, що свідчитиме про наявність зв’язку між заходом забезпечення позову та предметом позовної вимоги.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №160/2346/21 від 26/05/2025
1. Предметом спору є рішення виконкому міської ради про демонтаж металевих гаражів, включених до переліку самовільно встановлених об’єктів.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що суди попередніх інстанцій не з’ясували важливі обставини, зокрема, чи було дотримано процедуру прийняття рішення про демонтаж, чи були належним чином повідомлені власники гаражів, а також не дослідили питання щодо правового статусу гаражів – чи є вони тимчасовими спорудами, які підлягають демонтажу за рішенням виконкому, чи нерухомим майном, для знесення якого потрібне рішення суду. Суди не надали належної оцінки доводам скаржника щодо порушення порядку прийняття спірного рішення, а також не дослідили питання щодо можливості ідентифікувати об`єкт, зазначений у договорі купівлі-продажу, на місцевості та за кваліфікуючими ознаками нерухомого майна. Верховний Суд наголосив на необхідності встановлення всіх обставин справи, дослідження доказів та надання оцінки аргументам сторін. Суд також підкреслив важливість принципу офіційного з’ясування всіх обставин у справі, що передбачає активну роль суду у встановленні обставин, які мають значення для вирішення спору.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій і направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №910/18499/20 (910/17891/23) від 14/05/2025
1. Предметом спору є визнання недійсними договорів безвідсоткової поворотної фінансової позики та відступлення права вимоги, укладених між ТОВ “Хімреактив” та ТОВ “Ді.Ер.Ай”, та застосування наслідків недійсності цих правочинів.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які визнали договори недійсними, оскільки встановили, що на момент укладення цих договорів ТОВ “Хімреактив” вже мало значні боргові зобов’язання перед іншими кредиторами, що свідчить про ознаки фраудаторності (вчинення правочинів з метою уникнення виконання зобов’язань перед кредиторами). Суд підкреслив, що дії боржника повинні бути добросовісними та економічно обґрунтованими, а укладення договорів, які не мають очевидної господарської мети та призводять до зменшення активів боржника на шкоду кредиторам, є зловживанням правом. Суд також врахував, що розпорядник майна ТОВ “Хімреактив” виявив ці правочини під час інвентаризації майна боржника, що свідчить про поважність причин пропуску строку позовної давності. Крім того, суд підтвердив правомірність звернення розпорядника майна до суду з позовом про визнання недійсними правочинів боржника, що відповідає його повноваженням згідно з Кодексом України з процедур банкрутства. Суд відхилив доводи касаційної скарги щодо неповноважності особи, яка підписала позовну заяву, оскільки розпорядник майна діяв у межах своїх повноважень.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ТОВ “Ді.Ер.Ай” без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №140/4936/24 від 27/05/2025
1. Предметом спору є оскарження постанови НКРЕКП про накладення штрафу на ТОВ “Волиньгаз Збут” та розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов.
2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення апеляційного суду, виходив з того, що ТОВ “Волиньгаз Збут” порушило ліцензійні умови в частині дотримання мінімальних стандартів якості послуг з постачання природного газу, зокрема, щодо своєчасного повернення переплати споживачам. Суд зазначив, що посилання ТОВ “Волиньгаз Збут” на форс-мажорні обставини не було належним чином підтверджено на момент проведення перевірки та прийняття оскаржуваних рішень НКРЕКП. Суд також вказав, що наданий ТОВ “Волиньгаз Збут” сертифікат про форс-мажорні обставини був отриманий після закінчення перевірки та не може бути підставою для скасування рішень НКРЕКП. Суд відмітив, що відсутність додаткової заяви про надання компенсацій від споживачів відповідно до пункту 3.10 глави 3 Мінімальних стандартів не є підставою для ненадання компенсації, а подання такої заяви є правом споживача, а не обов`язком. Суд також зазначив, що апеляційний суд помилково застосував правові висновки Верховного Суду, викладені в іншій справі, оскільки обставини цієї справи відрізняються.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції, яким у задоволенні позову ТОВ “Волиньгаз Збут” було відмовлено.
Справа №917/2159/23 від 21/05/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним договору поставки тепловоза, укладеного між двома ТОВ, оскільки позивач вважав, що відчуження майна відбулося без його згоди як заставодержателя.
2. Суд касаційної інстанції погодився з апеляційним судом про відмову в задоволенні позову, але змінив мотивувальну частину рішення. Суд зазначив, що реєстрація застави рухомого майна є правом, а не обов’язком сторін, але її відсутність впливає на наслідки відчуження майна без згоди заставодержателя. Оскільки застава не була зареєстрована, покупець майна вважається добросовісним набувачем, якщо не знав і не міг знати про обтяження. Суд вказав, що заставодержатель, не зареєструвавши обтяження, не може вимагати від добросовісного набувача відповідальності за позовом. Також суд врахував практику ЄСПЛ щодо необхідності дотримання справедливого балансу між інтересами захисту права власності та загальними інтересами, щоб уникнути надмірного тягаря на власника.
3. Суд касаційної інстанції частково задовольнив касаційну скаргу, змінивши мотивувальну частину постанови апеляційного суду, але залишив рішення про відмову в позові без змін.
Справа №420/11582/21 від 27/05/2025
Предметом спору є оскарження рішення про відмову у наданні допуску до державної таємниці.
Верховний Суд частково задовольнив касаційні скарги СБУ та Офісу Генпрокурора, скасувавши рішення апеляційного суду в частині визнання протиправним висновку СБУ про відмову у наданні допуску до державної таємниці. Суд касаційної інстанції, ймовірно, врахував аргументи СБУ та Офісу Генпрокурора щодо законності та обґрунтованості відмови у допуску до державної таємниці, можливо, зважаючи на міркування національної безпеки чи інші обставини, що перешкоджають такому допуску. При цьому, в іншій частині рішення апеляційного суду залишилось без змін, що може свідчити про часткове задоволення інших позовних вимог, не пов’язаних безпосередньо з висновком СБУ про відмову в допуску. Касаційну скаргу позивача залишено без задоволення, що підтверджує правомірність дій СБУ в оскаржуваній частині.
Суд скасував рішення апеляційного суду в частині визнання протиправним висновку СБУ про відмову у наданні допуску до державної таємниці, відмовивши в задоволенні позову в цій частині.
Справа №913/374/24 від 27/05/2025
Предметом спору є стягнення заборгованості у розмірі 1 607 607,17 грн з Селянського фермерського господарства «Моноліт» та фізичної особи ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк».
Верховний Суд частково задовольнив касаційні скарги обох сторін, скасувавши рішення апеляційного суду. Суд касаційної інстанції дійшов висновку, що апеляційний суд допустив порушення норм процесуального права, зокрема, не повно з’ясував обставини справи та не надав належної оцінки доказам, що призвело до неправильного вирішення спору. ВС вказав на необхідність дослідження певних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору. У зв’язку з цим, ВС вирішив передати справу на новий розгляд до апеляційного суду для усунення зазначених недоліків та всебічного, повного та об’єктивного розгляду справи.
Суд скасував рішення апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №2-2328/11 від 20/05/2025
1. Предметом спору є стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
2. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду, зазначивши, що апеляційний суд не врахував встановлені судом першої інстанції обставини щодо недобросовісності набуття ТОВ “Юрпромтехсервіс” іпотечного майна. Суд першої інстанції встановив, що відчуження предмета іпотеки відбулося за наявності заборгованості за основним зобов’язанням та під час судового провадження про стягнення заборгованості, про що колишній власник (ОСОБА_1) знав, а новий власник (ТОВ “Юрпромтехсервіс”) був пов’язаний з колишнім власником, що свідчить про їхню обізнаність та недобросовісність. Суд касаційної інстанції підкреслив, що відсутність відомостей про обтяження в Державному реєстрі іпотек не є беззастережним доказом добросовісності набувача, а апеляційний суд не спростував встановлені судом першої інстанції обставини, які свідчать про недобросовісність набуття майна. Суд касаційної інстанції також врахував, що дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, а зловживання правом не допускається.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції про задоволення позову.
Справа №926/16/24 від 23/05/2025
1. Предметом спору є усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою державної власності, яку, на думку прокуратури, самовільно зайняла фізична особа-підприємець.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення апеляційного суду про зупинення провадження у справі, оскільки вважає, що рішення у даній справі тісно пов’язане з іншою справою, де вирішується питання про визнання права власності на самочинне будівництво, а саме ресторанно-готельний комплекс, який частково розташований на спірній земельній ділянці. Суд зазначив, що у разі задоволення позову про усунення перешкод, це призведе до знесення частини комплексу, що може унеможливити виконання рішення у іншій справі, якщо там буде визнано право власності на цей комплекс. Суд касаційної інстанції підкреслив, що зупинення провадження є обґрунтованим, оскільки необхідно врахувати всі обставини справи, включаючи можливі наслідки для інших судових процесів. Суд також врахував, що у іншій справі призначено експертизу для встановлення площі земельної ділянки під комплексом та відповідності його розташування правовстановлюючим документам. Суд касаційної інстанції не погодився з доводами прокурора про порушення розумних строків розгляду справи, вважаючи зупинення провадження обґрунтованим в даній ситуації.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду про зупинення провадження у справі – без змін.
Справа №910/4546/24 від 27/05/2025
Предметом спору є відшкодування судових витрат на правову допомогу, понесених ТОВ «Політехавто-Б» у суді касаційної інстанції у справі про визнання недійсним одностороннього правочину.
Суд касаційної інстанції розглянув заяву ТОВ «Політехавто-Б» про відшкодування витрат на правову допомогу в сумі 19 500 грн, враховуючи договір про надання правової допомоги, акт здачі-приймання послуг та інші докази. Департамент транспортної інфраструктури подав клопотання про зменшення цих витрат, стверджуючи їх неспівмірність зі складністю справи та обсягом наданих послуг. Верховний Суд, оцінивши надані докази та врахувавши сталу практику ЄСПЛ щодо критеріїв реальності, необхідності та обґрунтованості судових витрат, дійшов висновку про часткове задоволення заяви. Суд взяв до уваги, що правова позиція позивача не змінювалася, нормативно-правове регулювання залишалося стабільним, а адвокат був обізнаний з обставинами справи з першої інстанції. Враховуючи обсяг виконаних робіт, часткове поглинання певних видів послуг, а також критерії необхідності, розумності, пропорційності та справедливості, суд визнав обґрунтованим відшкодування витрат на правову допомогу в сумі 13 000 грн.
Суд частково задовольнив заяву ТОВ «Політехавто-Б» та ухвалив стягнути з Департаменту транспортної інфраструктури на користь ТОВ «Політехавто-Б» 13 000 грн витрат на правову допомогу у суді касаційної інстанції.
Справа №916/79/23 від 20/05/2025
1. Предметом спору є стягнення заборгованості за ремонтні роботи, виконані за договором оренди.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення апеляційного суду, вказавши, що позивач (орендар) не довів належними доказами факт виконання ремонтних робіт, оскільки наданий позивачем висновок експерта не містив обов’язкової інформації про попередження експерта про кримінальну відповідальність за надання неправдивого висновку, а призначена судом експертиза не була проведена через ненадання позивачем необхідних документів. Суд зазначив, що висновок експерта, який не містить інформації про попередження про кримінальну відповідальність, є недопустимим доказом. Суд також врахував, що позивач не надав належних первинних документів, які б підтверджували обсяг та вартість виконаних робіт. Доводи касаційної скарги про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, зокрема щодо відмови у задоволенні клопотань про відкладення розгляду справи, були відхилені, оскільки представник позивача повідомлявся про судові засідання та мав змогу наводити свої доводи. Суд касаційної інстанції підкреслив, що встановлення обставин справи та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №9901/204/21 від 26/05/2025
Предметом спору є оскарження ТОВ “Надра Прайд” Указу Президента України в частині, який, ймовірно, стосується діяльності компанії.
У рішенні суд, ймовірно, виходив з того, що Президент України діяв у межах своїх повноважень, визначених Конституцією та законами України, зокрема, щодо питань національної безпеки і оборони. Суд, можливо, врахував аргументи РНБО та СБУ, які обґрунтовували необхідність застосування певних заходів, передбачених оскаржуваним Указом, для забезпечення національної безпеки. Також, суд міг взяти до уваги, що оскаржуваний Указ Президента ґрунтується на рішеннях РНБО, які, відповідно до законодавства, є обов’язковими до виконання. Можливо, суд досліджував питання пропорційності втручання у права та інтереси ТОВ “Надра Прайд” з метою забезпечення національної безпеки. Суд міг врахувати, що Президент має широку дискрецію у питаннях національної безпеки, і його рішення підлягають судовому контролю лише в обмеженому обсязі. Суд міг також оцінювати докази, надані сторонами, щодо обґрунтованості та законності Указу Президента.
Суд повністю відмовив у задоволенні позову ТОВ “Надра Прайд”.
Справа №160/27436/23 від 27/05/2025
1. Предметом спору є оскарження податкових повідомлень-рішень, якими підприємству було збільшено податкові зобов’язання з податку на прибуток та ПДВ, зменшено суму від’ємного значення об’єкта оподаткування податком на прибуток, а також застосовано штрафні санкції.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення судів попередніх інстанцій, вказавши, що податковий орган порушив процедуру проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, зокрема, несвоєчасно надіслав запит на отримання копій документів, що унеможливило їх надання платником податків до перевірки. Суд також зазначив, що податковий орган зробив висновки про порушення на підставі аналізу інформації з аналітичних систем ДПС, а не на основі дослідження первинних документів, наданих платником податків. Суд врахував, що підприємство надало суду первинні документи, які не були враховані податковим органом при винесенні рішень, і ці документи підтверджують правомірність дій платника податків. Також, суд вказав на помилки в розрахунках штрафних санкцій, допущених податковим органом.
3. Суд залишив касаційну скаргу податкового органу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень – без змін.
Справа №910/177/22 від 26/05/2025
1. Предметом спору є звернення стягнення на грошові кошти комунального підприємства, яке має заборгованість перед боржником заявника.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні заяви про звернення стягнення на грошові кошти комунального підприємства, виходячи з наступного:
* Існує судове рішення про стягнення заборгованості з комунального підприємства на користь боржника заявника.
* Виконання цього судового рішення розстрочено ухвалою господарського суду, і комунальне підприємство здійснює платежі згідно з графіком.
* Відсутні відомості про фактичний розмір заборгованості комунального підприємства на момент розгляду заяви про звернення стягнення.
* Задоволення заяви про звернення стягнення фактично змінить спосіб і порядок виконання рішення суду в іншій справі, де виконання вже розстрочено.
* Суд повинен дотримуватися балансу інтересів сторін та враховувати обставини, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення у загальному порядку.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №873/70/22 від 13/05/2025
1. Предметом спору є заява ТОВ “НОР-ЕСТ АГРО” про розподіл витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції та ухвалення додаткового рішення з цього приводу.
2. Верховний Суд частково задовольнив заяву ТОВ “НОР-ЕСТ АГРО”, мотивуючи це тим, що витрати на професійну правничу допомогу мають бути співмірними зі складністю справи, обсягом наданих послуг та часом, витраченим адвокатом. Суд врахував, що правова позиція ТОВ “НОР-ЕСТ АГРО” не змінювалася в ході розгляду справи, а апеляційна скарга фактично повторювала зміст скарги на бездіяльність державного виконавця. Також, суд взяв до уваги тривалість судового засідання, яка становила 35 хвилин. Суд зазначив, що “гонорар успіху” не є обов’язковим для суду при розподілі судових витрат, а витрати мають бути реальними, необхідними та обґрунтованими. Враховуючи всі обставини, суд вирішив, що заявлені витрати на правничу допомогу не відповідають вимогам співмірності та обґрунтованості.
3. Суд постановив стягнути з Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на користь ТОВ “НОР-ЕСТ АГРО” 5000 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, в іншій частині заяви відмовлено.
Справа №921/663/24 від 27/05/2025
Предметом спору є витребування Управлінням Тернопільської Єпархії Української Православної церкви у Тернопільської міської ради земельної ділянки з чужого незаконного володіння.
Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду, який скасував ухвалу суду першої інстанції про забезпечення позову, мотивуючи це тим, що позивач не надав достатніх доказів необхідності вжиття таких заходів. Апеляційний суд врахував, що земельна ділянка перебуває у власності відповідача, а відомості про права позивача на цю ділянку в державному реєстрі відсутні. Суд зазначив, що заборона відповідачу приймати будь-які рішення щодо земельної ділянки обмежує його повноваження як органу місцевого самоврядування. Верховний Суд підкреслив, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими вимогами, а їх застосування повинно гарантувати баланс інтересів сторін. Суд також зазначив, що задоволення заяви про забезпечення позову вирішується в кожному конкретному випадку окремо, виходячи з обставин справи.
Суд вирішив залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін.
Справа №916/5629/23 від 27/05/2025
Предметом спору у справі є стягнення з Департаменту міського господарства Херсонської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Д.І.С. БУД» суми в розмірі 10 222 804,80 грн.
Верховний Суд закрив касаційне провадження в частині касаційної скарги, яка стосувалася пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, оскільки відповідні аргументи скаржника не знайшли підтвердження. Щодо підстави, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, суд вирішив залишити касаційну скаргу без задоволення, підтримавши рішення судів попередніх інстанцій. Суд касаційної інстанції погодився з висновками попередніх судів, не встановивши порушень норм матеріального та процесуального права, які б могли призвести до скасування оскаржуваних рішень. Суд касаційної інстанції підкреслив, що перегляд судових рішень у касаційному порядку має на меті виправлення судових помилок, а не переоцінку доказів, які вже були досліджені судами попередніх інстанцій. Суд також врахував, що скаржник не надав достатніх аргументів для скасування рішень судів попередніх інстанцій.
Суд залишив без змін рішення Господарського суду Одеської області та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду.
Справа №903/988/20 (903/177/24) від 13/05/2025
1. Предметом спору є покладення субсидіарної відповідальності на колишніх керівників ТОВ “Малан Плюс” за зобов’язаннями товариства у зв’язку з доведенням його до банкрутства.
2. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду, зазначивши, що апеляційний суд не спростував висновків суду першої інстанції про наявність усіх елементів цивільного правопорушення з доведення до банкрутства щодо колишніх керівників ТОВ “Малан Плюс”. Суд касаційної інстанції підкреслив, що апеляційний суд не дослідив питання ліквідності активу (дебіторської заборгованості), не врахував обставини ненадання керівниками банкрута первинних фінансових документів ліквідатору, а також не надав належної оцінки діям/бездіяльності відповідачів, які передували виникненню стану неплатоспроможності боржника. ВС наголосив на тому, що особи, які притягуються до субсидіарної відповідальності, повинні довести добросовісність своїх дій, чого в даному випадку зроблено не було. Також, ВС зазначив, що банкрутство не є одномоментним процесом, а є наслідком дій/бездіяльності у широкому часовому проміжку.
3. Верховний Суд постановив скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції про задоволення позову ПАТ “Укрнафта”.
Справа №910/20143/23 від 27/05/2025
Предметом спору є відшкодування витрат на правову допомогу, понесених ОСББ “К5” у зв’язку з касаційним розглядом справи про оскарження рішень загальних зборів.
Суд частково задовольнив заяву ОСББ “К5” про відшкодування витрат на правову допомогу, керуючись статтями Господарського процесуального кодексу України, які регулюють питання розподілу судових витрат. Суд врахував обґрунтованість та співмірність заявлених витрат, а також їхній зв’язок з касаційним розглядом справи. При цьому, суд, ймовірно, зменшив суму відшкодування, виходячи з критеріїв розумності та обґрунтованості витрат на правову допомогу, можливо, не всі витрати були визнані необхідними або документально підтвердженими. Суд вирішив стягнути з позивача (ОСОБА_1) на користь ОСББ “К5” 8 000 грн судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв’язку з касаційним розглядом справи.
Суд ухвалив стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСББ “К5” 8 000 грн судових витрат на професійну правничу допомогу.
Справа №910/6287/24 від 20/05/2025
1. Предметом спору є стягнення заборгованості за поставлений природний газ, а також пені, 3% річних та інфляційних втрат.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, якими було задоволено позов ТОВ “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України” до АТ “Київгаз” про стягнення заборгованості. Суд виходив з того, що АТ “Київгаз” не виконало обов’язок з оплати поставленого природного газу, що є порушенням умов договору та вимог законодавства. Суд зазначив, що заборона на укладення договору постачання природного газу між постачальником “останньої надії” та споживачем за наявності простроченої заборгованості не застосовується до спірних правовідносин, оскільки спірний період припав на січень-лютий 2022 року, коли діяли відповідні зміни до законодавства. Також суд врахував, що АТ “Київгаз” не надало доказів укладення договору про організацію взаєморозрахунків або реструктуризацію заборгованості, що могло б бути підставою для відмови у задоволенні позову. Суд касаційної інстанції підкреслив, що зменшення розміру неустойки є правом суду, яке залежить від конкретних обставин справи, і не встановив підстав для переоцінки висновків судів попередніх інстанцій щодо цього питання.
3. Суд залишив касаційну скаргу АТ “Київгаз” без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №380/3406/21 від 27/05/2025
1. Предметом спору є оскарження відмови Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (ГУПФУ) перерахувати пенсію за вислугу років прокурору ОСОБА_1 у розмірі 80% від заробітної плати, зазначеної у довідці Спеціалізованої прокуратури, без обмеження максимального розміру пенсії.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд порушив норми процесуального права, відмовивши у відкритті апеляційного провадження за скаргою ГУПФУ. Суд першої інстанції ухвалив рішення в порядку спрощеного провадження без виклику сторін, що вимагає належного повідомлення сторін про рішення. Верховний Суд наголосив, що неналежне виконання судом обов’язку щодо вручення судового рішення не може бути підставою для негативних наслідків для сторони. Суд апеляційної інстанції не врахував, що оприлюднення рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень не є належним врученням. Також, суд не перевірив інформацію про надходження рішення до електронного кабінету ГУПФУ після початку функціонування відповідних підсистем ЄСІТС та не надав оцінку, чи було надіслано сповіщення про надходження документу до кабінету користувача та на електронну адресу ГУПФУ.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до апеляційної інстанції.
Справа №910/1539/21 (910/8758/21) від 21/05/2025
1. Предметом спору є визнання недійсними електронних торгів, оформлених протоколом ДП “Сетам”.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд не розглянув всі доводи апеляційних скарг приватного виконавця та ДП “Сетам”, зокрема щодо відсутності порушеного права позивача, неналежності та неефективності обраного способу захисту, а також щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права при задоволенні заяви про зміну предмету позову, що є порушенням норм ГПК України. Суд касаційної інстанції наголосив на обов’язку суду апеляційної інстанції розглянути всі доводи учасників справи та дослідити всі наявні у матеріалах справи докази у їх сукупності з наданням їм належної правової оцінки, чого в даному випадку зроблено не було. Суд також послався на практику Європейського суду з прав людини щодо обов’язку національних судів зазначати з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтується їхнє рішення, та продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Враховуючи зазначені порушення, суд касаційної інстанції дійшов висновку про неможливість перегляду оскаржуваної постанови апеляційного суду в касаційному порядку по суті.
3. Верховний Суд скасував постанову Північного апеляційного господарського суду та передав справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №910/13722/22 від 27/05/2025
Предметом спору у справі є вимога Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до фізичних осіб про відшкодування шкоди у розмірі 1 176 795 008,46 грн.
У рішенні Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій. Суди попередніх інстанцій, ймовірно, відмовили у задоволенні позову Фонду, оскільки не було доведено належним чином причинно-наслідкового зв’язку між діями відповідачів та збитками, завданими Фонду. Можливо, суди також врахували відсутність достатніх доказів вини відповідачів або наявність інших обставин, що виключають їх відповідальність. Крім того, суди могли взяти до уваги аргументи відповідачів щодо правомірності їх дій або відсутності їхнього обов’язку відшкодовувати збитки у заявленому розмірі. Для більш точного аналізу необхідний повний текст судового рішення.
Верховний Суд залишив касаційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №911/1484/23 від 27/05/2025
Предметом спору у цій справі є визнання недійсним рішення товариства в частині, що стосується розміру статутного капіталу та часток учасників.
У рішенні Верховний Суд не навів детальних аргументів, якими він керувався, обмежуючись посиланням на статті Господарського процесуального кодексу України. Проте, зважаючи на те, що касаційну скаргу задоволено, а постанову апеляційного суду скасовано з залишенням в силі рішення суду першої інстанції, можна припустити, що Верховний Суд погодився з аргументами суду першої інстанції та визнав їх більш обґрунтованими, ніж висновки апеляційного суду. Можливо, суд першої інстанції більш повно дослідив обставини справи, правильно застосував норми матеріального права, що регулюють корпоративні відносини, та дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для визнання недійсним оскаржуваного рішення товариства.
Суд вирішив касаційну скаргу задовольнити, скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Справа №922/3563/21 від 21/05/2025
1. Предметом спору є витребування прокурором на користь територіальної громади нежитлової будівлі, яка перебуває у власності ТОВ “Маріїнське”, з підстав незаконності її відчуження з комунальної власності.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позову про витребування майна, оскільки не було встановлено недобросовісності ТОВ “Маріїнське” при набутті права власності на спірне майно; суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що в частині позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень прокурору належить відмовити у позові у зв`язку із пропуском позовної давності, однак за практикою Великої Палати Верховного Суду для захисту порушеного права не вимагається визнання недійсним ланцюга договорів і належним способом захисту є витребування майна; встановлення недобросовісності набувача залежить від поданих сторонами та досліджених судами доказів у кожній конкретній справі; прокурор не довів, що ТОВ “Маріїнське” знало або могло знати про незаконність відчуження майна з комунальної власності. Суд касаційної інстанції зазначив, що він не має права переоцінювати обставини, встановлені судами попередніх інстанцій, і його повноваження обмежуються перевіркою дотримання норм матеріального та процесуального права.
3. Суд касаційної інстанції змінив судові рішення в частині мотивування, залишивши без змін рішення про відмову у задоволенні позову.
Справа №913/567/19(913/196/22) від 13/05/2025
1. Предметом спору є стягнення заборгованості за договором про врегулювання небалансів електричної енергії та зустрічний позов про визнання договору припиненим у зв’язку з неможливістю його виконання через обставини, що виникли внаслідок бойових дій та окупації території.
2. Верховний Суд скасував рішення апеляційного суду, оскільки апеляційний суд не здійснив належну перевірку обставин, на які посилався відповідач у зустрічному позові, зокрема, щодо неможливості виконання договору через форс-мажорні обставини, пов’язані з бойовими діями та окупацією території. Суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки доказам, поданим відповідачем, та не перевірив їх на відповідність дійсним обставинам справи. Крім того, апеляційний суд дійшов суперечливих висновків, одночасно погодившись з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні зустрічного позову та зазначивши, що цей позов не є зустрічним у розумінні ГПК України. Верховний Суд наголосив на обов’язку суду при розгляді справи дотримуватися вимог щодо всебічності, повноти й об’єктивності з’ясування обставин справи та оцінки доказів.
3. Суд постановив скасувати постанову апеляційного суду в частині відмови у задоволенні зустрічного позову та передати справу в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №910/11050/24 від 21/05/2025
1. Предметом спору є стягнення з банку інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих у зв’язку з невиконанням попереднього судового рішення про повернення депозиту.
2. Суд касаційної інстанції залишив рішення попередніх судів без змін, виходячи з наступного:
* Банк не довів наявність підстав для застосування санкцій або мораторію до позивача, оскільки не було надано доказів про зв’язок позивача з російською федерацією або підконтрольність підсанкційним особам.
* Посилання банку на практику Верховного Суду щодо застосування Закону України “Про санкції” та Постанови КМУ № 187 є необґрунтованими, оскільки обставини справи не підпадають під дію цих нормативних актів.
* Суд зазначив, що відсутні підстави для формування окремого висновку Верховного Суду щодо застосування статті 5 Закону України “Про санкції”, оскільки її положення є чіткими та імперативними.
* Суди попередніх інстанцій обґрунтовано стягнули з банку частину витрат на професійну правничу допомогу, враховуючи складність справи, обсяг наданих послуг та їх значення для вирішення спору.
* Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, оскільки вони були співмірні зі складністю справи та обсягом наданих послуг.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу банку без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №904/8753/21 від 20/05/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення міської ради про поділ земельної ділянки, скасування державної реєстрації земельних ділянок та визнання недійсним договору оренди землі.
2. Суд касаційної інстанції, розглядаючи справу, погодився з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову ОСББ, оскільки не було доведено порушення прав та інтересів позивача. Суд зазначив, що ОСББ не набуло автоматично прав орендаря на землю після прийняття будинку на баланс, оскільки забудовник правомірно ініціював поділ ділянки. Також, не було доведено, що спірна ділянка є прибудинковою територією, необхідною для обслуговування житлового комплексу. Водночас, суд касаційної інстанції вказав на певні процесуальні порушення, допущені апеляційним судом, зокрема, залишення поза увагою важливої технічної документації та необґрунтована відмова у виклику експерта, що унеможливило встановлення всіх обставин справи. Суд касаційної інстанції зазначив, що експертний висновок, наданий відповідачем, викликає сумніви щодо його правильності, оскільки містить неточності у відомостях про площу земельних ділянок.
3. Суд касаційної інстанції скасував постанову апеляційного суду та передав справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №204/9551/18 від 27/05/2025
Предметом спору є вимога фізичної особи до об’єднання співвласників багатоквартирного будинку про визнання дій такими, що порушують право на отримання якісних та в повному обсязі послуг, зобов’язання здійснити перерахунок і відшкодування моральної шкоди.
У рішенні не наведено аргументів суду, тому я не можу їх проаналізувати.
Суд ухвалив касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.
Справа №911/1220/24 від 20/05/2025
1. Предметом спору є вимога ТОВ “Перспектива Регіону” про визнання відсутнім права іпотеки ТОВ “ФК “Рікард” на земельні ділянки, які позивач вважає, що набув у власність без обтяжень.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки позивач не довів порушення його прав чи законних інтересів, а саме:
* Позивач не довів факт припинення основного зобов’язання за кредитним договором та договором іпотеки, а копія довідки ФГВФО, на яку він посилається, не є належним доказом звільнення земельних ділянок від обтяження.
* Договір відступлення права вимоги, за яким права за кредитним договором та договором іпотеки перейшли до відповідача, не визнано недійсним.
* Існує рішення суду про звернення стягнення на спірні земельні ділянки, яке не виконано, і у виконавчому провадженні замінено стягувача на ТОВ “ФК “Рікард”.
* Питання правомірності рішень державних реєстраторів про припинення іпотеки є предметом розгляду в іншій судовій справі.
* Виключення відомостей про право іпотеки з Державного реєстру не впливає на чинність іпотеки.
* Позивач не є власником спірних земельних ділянок з 25.01.2017.
3. Суд касаційної інстанції залишив рішення судів попередніх інстанцій без змін, а касаційну скаргу – без задоволення.
Справа №906/1576/23 від 20/05/2025
1. Предметом спору є визнання права іпотекодержателя на нежитлову будівлю та визнання припиненим права іпотеки на нежитлове приміщення.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, якими було відмовлено в задоволенні як первісного, так і зустрічного позовів, погодившись з висновком судів попередніх інстанцій про те, що банк пропустив строк позовної давності для звернення з вимогою про визнання права іпотекодержателя, а наведені банком причини пропуску строку не є поважними. Суд зазначив, що звернення прокурора в інтересах банку з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки не є поважною причиною пропуску строку, оскільки позови про визнання права іпотекодержателя та про звернення стягнення на предмет іпотеки мають різний предмет і підстави, і не було перешкод для одночасного їх розгляду. Також суд касаційної інстанції відхилив аргументи банку про необхідність відступу від висновку щодо застосування позовної давності до вимог іпотекодержателя, оскільки суд апеляційної інстанції не застосовував висновків, наведених у постанові Верховного Суду, на яку посилався скаржник, а скаржник не обґрунтував необхідність відступу від такого висновку.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №420/11582/21 від 27/05/2025
Предметом спору є оскарження рішення про відмову у наданні допуску до державної таємниці.
Верховний Суд частково задовольнив касаційні скарги СБУ та Офісу Генпрокурора, скасувавши рішення апеляційного суду в частині визнання протиправним висновку СБУ про відмову у допуску до держтаємниці. Суд касаційної інстанції виходив з того, що апеляційний суд невірно застосував норми матеріального права, задовольнивши позовні вимоги в цій частині. ВС наголосив на необхідності забезпечення національної безпеки та оборони, що є пріоритетним завданням держави, а надання допуску до державної таємниці є особливою процедурою, яка вимагає ретельної перевірки. Суд врахував повноваження СБУ щодо прийняття рішень про надання або відмову у наданні допуску до державної таємниці, а також те, що апеляційний суд не надав належної оцінки доводам СБУ. Касаційну скаргу позивача залишено без задоволення.
Суд вирішив: касаційні скарги СБУ та Офісу Генпрокурора задовольнити частково, касаційну скаргу позивача залишити без задоволення.
Справа №902/160/22 від 21/05/2025
1. Предметом спору є оскарження ухвали суду першої інстанції про затвердження мирової угоди та закриття провадження у справі про банкрутство ТОВ “Династія В.В.”.
2. Суд касаційної інстанції погодився з апеляційним судом, який скасував ухвалу суду першої інстанції, оскільки встановив, що суд першої інстанції не повно з’ясував обставини справи, зокрема, не з’ясував питання щодо погашення вимог ГУ ДПС у Вінницькій області другої черги задоволення, що було передбачено планом санації. Апеляційний суд обґрунтовано зазначив, що у мировій угоді мало бути положення про погашення цих вимог або оцінка дій боржника щодо невиконання плану санації в цій частині. Суд касаційної інстанції підкреслив, що встановлення обставин справи та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій, а він не має права встановлювати нові обставини або приймати нові докази. Доводи касаційної скарги про виконання плану санації не були прийняті до уваги, оскільки ці докази не були оцінені судом першої інстанції, а боржник не надав їх апеляційному суду.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №990/143/24 від 08/05/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (ВККС) про відмову в наданні рекомендації щодо призначення позивача на посаду судді.
2. Суд, відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що кандидат на посаду судді не зазначив у анкетах інформацію про наявність у нього громадянства російської федерації, набутого внаслідок проживання в окупованому Криму, що викликало обґрунтовані сумніви у його доброчесності. Суд зазначив, що хоча примусове набуття громадянства рф і не визнається Україною, кандидат мав повідомити про цей факт в анкеті, оскільки це є важливим для оцінки його відповідності посаді судді. Суд також вказав, що незазначення цієї інформації може свідчити про недоброчесність кандидата, оскільки доброчесність є ключовою вимогою до суддів. Суд наголосив, що оцінка відповідності критеріям доброчесності є дискреційним повноваженням ВККС, і суд не може переоцінювати висновки комісії, якщо вони є обґрунтованими. Суд також відхилив аргументи позивача про дискримінацію, оскільки вимога про надання повної інформації про громадянство є об’єктивною і не порушує принцип рівності.
3. Суд залишив апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.
Справа №440/14216/23 від 14/05/2025
1. Предметом спору є правомірність дій Головного управління Пенсійного фонду України щодо виплати щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності України особі з інвалідністю внаслідок війни в меншому розмірі, ніж передбачено Законом України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”.
2. Велика Палата Верховного Суду скасувала рішення суду першої інстанції, виходячи з того, що виплата разової грошової допомоги до Дня Незалежності України не є новим видом соціального забезпечення, а є аналогічною разовій грошовій допомозі до 5 травня, яка виплачувалася раніше. Суд зазначив, що держава має право вносити зміни до законодавства про соціальний захист, особливо в умовах воєнного стану, з метою збалансування бюджету та забезпечення фінансування Збройних Сил України. Суд також вказав, що зменшення розміру виплати не порушує сутності соціальних прав позивача, оскільки виплата не є основним джерелом існування. Крім того, Велика Палата підкреслила, що суди повинні застосовувати чинне законодавство, а не попередні редакції законів, і що положення статті 22 Конституції України про недопустимість звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод не поширюються на додаткові пільги, які не передбачені безпосередньо в Конституції.
3. Суд ухвалив рішення про відмову в задоволенні позову особи з інвалідністю щодо перерахунку та виплати щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності України у більшому розмірі.
Справа №924/971/23 від 16/04/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним договору дарування нежитлового приміщення, укладеного між Комуністичною партією України (КПУ) та Благодійною організацією «Благодійний фонд «Відродження Хмельниччини» (БФ «Відродження Хмельниччини»), та скасування державної реєстрації прав БФ «Відродження Хмельниччини» на це майно.
2. Велика Палата Верховного Суду (ВП ВС) дійшла висновку, що договір дарування є нікчемним, оскільки він порушує публічний порядок, а саме: укладений після початку судового провадження про заборону КПУ, майно відчужене на користь пов’язаної особи (керівника фонду, який одночасно був членом керівних органів КПУ), що свідчить про недобросовісну поведінку сторін та уникнення передачі майна державі у разі заборони партії. ВП ВС наголосила, що діяльність політичних партій має бути спрямована на реалізацію публічного інтересу, а використання майна партії не за призначенням, особливо в умовах загрози її заборони, є порушенням публічного порядку. Суд також зазначив, що держава має право втручатися у право власності, якщо це в інтересах суспільства, втручання є законним, має легітимну мету та дотримано пропорційність між інтересами захисту права власності та загальними інтересами. ВП ВС також підкреслила, що строк позовної давності не пропущено, оскільки держава дізналася про порушення свого права лише після набрання чинності рішенням про заборону КПУ.
3. Суд касаційної інстанції скасував рішення апеляційного суду в частині визнання недійсним договору дарування, залишивши в силі рішення суду першої інстанції (про відмову в задоволенні цієї вимоги), але змінив мотивувальну частину, та змінив рішення апеляційного суду в частині скасування державної реєстрації, виклавши її мотивувальну частину в новій редакції.
Справа №902/111/24 від 07/05/2025
1. Предметом спору є розірвання договору довгострокового тимчасового користування лісами та зобов’язання повернути лісову ділянку у зв’язку з порушенням умов договору.
2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення апеляційного суду, виходив з того, що обласні державні адміністрації є органами, уповноваженими здійснювати від імені держави повноваження власника лісової ділянки та контролювати додержання законодавства у сфері лісових відносин, а отже, мають право вимагати усунення порушень прав на землю, зокрема, шляхом розірвання договору. Суд зазначив, що використання лісової ділянки не за цільовим призначенням є підставою для розірвання договору, а вимога про розірвання договору є належним способом захисту. Суд також вказав, що відсутність вимоги про знесення самочинного будівництва не робить позов про розірвання договору неефективним, оскільки обов’язок повернути ділянку у придатному стані для подальшого використання за призначенням випливає з припинення дії договору. Крім того, суд підкреслив, що умови договору, які передбачають його припинення у разі певних порушень, є самостійною підставою для розірвання, що не потребує додаткової оцінки істотності порушень.
3. Суд касаційної інстанції скасував постанову апеляційного суду та змінив рішення суду першої інстанції, виключивши з мотивувальної частини посилання на істотність порушення договору як на підставу для задоволення позову, але залишив в силі рішення про розірвання договору та повернення лісової ділянки.
