Доброго дня! З радістю поясню вам суть цього судового рішення Верховного Суду.
1. Ця справа стосувалася оскарження забудовником окремих положень містобудівних умов та обмежень, виданих Департаментом містобудування та архітектури, зокрема щодо граничної висотності майбутнього будинку та вимог, пов’язаних з охороною культурної спадщини.
2. Верховний Суд, переглядаючи рішення судів попередніх інстанцій, які задовольнили позов забудовника, дійшов дещо інших висновків. Щодо обмеження висотності у 27 метрів, Суд зазначив, що це обмеження є правомірним, оскільки земельна ділянка розташована в межах Центральної планувальної зони Києва, визначеної чинним Генеральним планом міста, а положення Генплану є обов’язковими. Стосовно вимог щодо охорони культурної спадщини, Суд послався на нову правову позицію Верховного Суду, викладену судовою палатою, згідно з якою межі історичних ареалів, визначені в Генеральному плані, вважаються затвердженими, навіть якщо науково-проектна документація не була затверджена за пізнішою процедурою. . Однак, у цій конкретній справі, Суд врахував встановлений судами попередніх інстанцій факт (з яким погодився і сам Департамент), що спірна земельна ділянка *не знаходиться* в межах історичного ареалу, а отже, вимоги щодо охорони культурної спадщини для цього об’єкта є безпідставними саме з цієї причини.
3. Таким чином, Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій у частині визнання протиправним обмеження висотності (відмовивши в позові щодо цього пункту) та змінив мотиви задоволення позову щодо вимог, пов’язаних з охороною культурної спадщини, підтвердивши, що ділянка знаходиться поза межами історичного ареалу.
