Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.
1. Предметом спору є рішення Ужгородської міської ради про затвердження детального плану території, який позивачі вважали протиправним і просили суд визнати його нечинним.
2. Суд касаційної інстанції, розглядаючи справу, зазначив наступне:
* Суди попередніх інстанцій помилково застосували пункт 6-3 розділу V “Перехідні положення” Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності”, оскільки в Ужгороді є чинний Генеральний план, і детальний план території повинен розроблятися на його основі та не суперечити йому. **** Суд відступив від попередньої позиції, зазначивши, що в містах з діючим генеральним планом, детальний план не може змінювати функціональне призначення території, визначене генеральним планом.
* Суд погодився з висновком судів попередніх інстанцій про те, що переважаючим видом забудови на спірній території є садибна житлова забудова, і детальний план не суперечить Генеральному плану міста Ужгорода.
* Суд врахував, що на час затвердження детального плану не було чинною заборони на розміщення багатоквартирних будинків у кварталах садибної забудови.
* Суд зазначив, що питання висотності та щільності забудови регулюються містобудівними умовами та обмеженнями, а не детальним планом території.
* Суд встановив, що детальний план території не містить обмежень використання приаеродромної території, що є порушенням Повітряного кодексу України.
* Суд відхилив доводи позивачів щодо порушення процедури проведення громадських слухань, оскільки вони були належним чином проінформовані та мали можливість висловити свої зауваження.
3. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу, скасувавши рішення судів попередніх інстанцій та визнавши нечинним положення детального плану території, яке дозволяло будівництво багатоквартирних будинків без урахування обмежень використання приаеродромної території, а в іншій частині позову відмовив.
