Огляд судової практики Верховного Суду за 28/04/2025

Справа №990/185/24 від 27/03/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.

1. Предметом спору є оскарження рішення Вищої ради правосуддя про залишення без розгляду заяви щодо порушення суддею у відставці вимог несумісності.

2. Суд, відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що згідно з Конституцією та законами України, ВРП ухвалює рішення про звільнення з посади судді, який порушив вимоги щодо несумісності. Звільнення з посади може бути застосоване лише до діючого судді, який займає штатну посаду та здійснює правосуддя на професійній основі. Оскільки суддя вже перебуває у відставці, до нього не може бути застосовано звільнення з посади. Також, порушення вимог щодо несумісності не є підставою для припинення відставки судді. Суд підкреслив, що ВРП діяла в межах своїх повноважень, передбачених Конституцією та законами України, і що застосовані норми законодавства не суперечать Конституції. Суд також відхилив аргументи апелянта щодо необхідності врахування американського досвіду, оскільки вони не ґрунтуються на нормах українського законодавства.

3. Суд залишив апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

Справа №160/20631/23 від 23/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.

1. Предметом спору є бездіяльність Територіального управління Державного бюро розслідувань (ТУ ДБР) щодо ненарахування та невиплати особі, яка звільнилася з ДБР, компенсації за невикористані дні щорічної та додаткової відпусток за попередні роки (2021-2022).

2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які частково задовольнили позов особи. Суд зазначив, що Закон України “Про Державне бюро розслідувань” не містить спеціальних норм щодо компенсації невикористаних відпусток за минулі роки при звільненні, а Положення про проходження служби в ДБР (Постанова КМУ №743) не передбачає анулювання невикористаних відпусток та не позбавляє права на компенсацію за них. Суд підкреслив, що положення трудового законодавства (Кодекс законів про працю та Закон України “Про відпустки”) гарантують виплату компенсації за всі невикористані дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей. Також, суд врахував конституційне право на відпочинок та необхідність тлумачення правової невизначеності на користь працівника. Суд вказав, що відсутність чіткої регламентації у спеціальному законодавстві дозволяє застосовувати загальні норми трудового законодавства.

3. Суд залишив касаційну скаргу ТУ ДБР без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін, підтвердивши обов’язок виплатити особі компенсацію за невикористані відпустки за 2021 та 2022 роки.

Справа №910/17001/23 від 24/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз цього рішення:

1. Предметом спору є розподіл судових витрат, понесених відповідачем у справі про визнання відсутнім права та недійсним договору.

2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, якими було відмовлено у задоволенні заяви відповідача про розподіл судових витрат, мотивуючи це тим, що витрати на правову допомогу не відповідають критерію реальності, оскільки керівник відповідача самостійно представляв інтереси компанії в суді, маючи при цьому адвокатський статус на момент вчинення більшості процесуальних дій. Суд також зазначив, що витрати, пов’язані з оцінкою майна, не підлягають відшкодуванню, оскільки вони не були безпосередньо пов’язані з предметом спору та не вплинули на рішення суду. Суд касаційної інстанції підкреслив, що критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка оцінюється судом на основі всебічного дослідження доказів, а незгода скаржника з оцінкою суду не є підставою для скасування судових рішень. Також, суд касаційної інстанції послався на принцип res judicata, наголошуючи на необхідності поваги до остаточних судових рішень та неприпустимості їх перегляду лише з метою повторного розгляду справи.

3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.

Справа №446/2980/23 від 18/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.

1. Предметом спору є позов про визнання шлюбу недійсним, поданий позивачем, який стверджував, що шлюб був фіктивним і укладений без наміру створити сім’ю.

2. Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову, мотивуючи це відсутністю належних доказів фіктивності шлюбу. Апеляційний суд погодився з цим рішенням, зазначивши, що тривалий період часу, який минув з моменту реєстрації шлюбу, не підтверджує, що сторони ніколи не проживали як подружжя. Позивач оскаржив ці рішення, стверджуючи, що суд першої інстанції не повідомив її про дату останнього судового засідання, що позбавило її можливості брати участь у розгляді справи. Верховний Суд погодився з цим аргументом, вказавши, що апеляційний суд не надав належної оцінки доводам позивача щодо неповідомлення про судове засідання, що є порушенням процесуальних прав. Суд наголосив, що розгляд справи за відсутності належним чином повідомленого учасника є безумовною підставою для скасування рішення.

3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду і направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Справа №545/3933/21 від 16/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення:

1. Предметом спору є вимога батька про відібрання дитини у матері для повернення її до попереднього місця проживання у Великій Британії.

2. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій, мотивуючи це тим, що українські суди не мають юрисдикції розглядати дану справу. Суд зазначив, що оскільки є діюче рішення українського суду про повернення дитини до Великої Британії, але воно не виконане, то будь-які питання, пов’язані з місцем проживання дитини, мають вирішуватися компетентними органами Великої Британії. Суд послався на положення Гаазької конвенції про батьківську відповідальність 1996 року, яка визначає, що у випадку незаконного переміщення дитини, юрисдикція щодо питань її захисту зберігається за органами тієї держави, де дитина проживала до переміщення. Також, суд врахував висновок Об’єднаної палати Касаційного цивільного суду, згідно з яким, за наявності рішення про повернення дитини, українські суди не мають права визначати місце її проживання без згоди компетентного органу іноземної держави.

3. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій та закрив провадження у справі.

Справа №580/4326/20 від 23/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:

1. Предметом спору є оскарження податкового повідомлення-рішення про застосування штрафних санкцій за порушення термінів реєстрації податкових накладних.

2. Суд касаційної інстанції встановив, що підприємство порушило терміни реєстрації податкових накладних, що стало підставою для застосування штрафних санкцій. Водночас, суд звернув увагу на зміни в Податковому кодексі, внесені Законом №466-ІХ, які передбачають ретроспективну дію положень щодо зменшення розміру штрафів за порушення реєстрації податкових накладних, зокрема, для тих, що не надаються покупцю. **** Суд підкреслив, що ці зміни мають застосовуватися до штрафів, нарахованих з 1 січня 2017 року до дати набрання чинності Законом №466-ІХ, якщо відповідні податкові повідомлення-рішення перебувають в процесі оскарження і не сплачені. Суд зазначив, що перерахунок суми штрафу є компетенцією податкового органу, а суд може лише встановити правомірність донарахування та наявність підстав для застосування ретроспективної норми. Оскільки суди попередніх інстанцій не врахували ці зміни в законодавстві, справа потребує нового розгляду.

3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Справа №400/4920/24 від 23/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:

Предмет спору: Чи правомірною є відмова Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області провести індексацію пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні.

Аргументи суду:
Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу позивачки, наголосивши, що Кабінет Міністрів України не має повноважень встановлювати базову розрахункову величину для індексації пенсій, оскільки це суперечить Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”. Суд підкреслив, що індексація повинна проводитися шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який безпосередньо враховувався при обчисленні пенсії. Суд зазначив, що положення Порядку №124, які суперечать Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, не підлягають застосуванню. Водночас, суд врахував строки звернення до суду, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України, і захистив права позивачки лише в межах шестимісячного строку до моменту звернення до суду. Суд також врахував, що індексація позивачці фактично не нараховувалася, тому відсутні підстави для застосування норми щодо необмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії.

Рішення суду: Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та ухвалив нове рішення про часткове задоволення позовних вимог, визнавши протиправною відмову в індексації пенсії та зобов’язавши провести перерахунок і виплату пенсії з урахуванням встановлених коефіцієнтів, але лише за період, що не перевищує шестимісячний строк до моменту звернення до суду.

Справа №240/9272/23 від 23/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз цього судового рішення:

1. Предметом спору є стягнення податкового боргу з фізичної особи, який виник внаслідок несплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору, задекларованих у податкових деклараціях.

2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, зазначивши, що платник податків зобов’язаний сплачувати податки та збори в установлені строки та розмірах. Суд підкреслив, що податковий борг виник через несплату узгоджених грошових зобов’язань, зазначених у податкових деклараціях, і контролюючий орган правомірно звернувся до суду для стягнення цих коштів. Суд також врахував, що на момент виникнення податкового боргу, чинне законодавство не вимагало обов’язкового надання детального розрахунку суми боргу разом з податковою вимогою. Крім того, суд відхилив аргументи відповідача щодо форс-мажорних обставин, таких як стан здоров’я та скрутний фінансовий стан, оскільки вони не є підставою для звільнення від сплати податкового боргу. Суд також зазначив, що помилкове зазначення статусу відповідача як “приватний підприємець” не є підставою для відмови у позові, оскільки це питання стосується порядку виконання рішення. Суд також врахував положення законодавства щодо зупинення перебігу строків давності у зв’язку з карантином та воєнним станом, і дійшов висновку, що податковий орган не пропустив строк звернення до суду.

3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін, підтвердивши законність стягнення податкового боргу.

Справа №260/131/24 від 23/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення:

1. Предметом спору є правомірність відмови військової частини нарахувати та виплатити позивачу компенсацію за затримку виплати щомісячного грошового забезпечення.

2. Суди першої та апеляційної інстанцій залишили позов без розгляду, вважаючи, що позивач пропустив шестимісячний строк звернення до суду, встановлений КАС України, оскільки про порушення свого права він дізнався ще у 2021 році, коли отримав виплату заборгованості з грошового забезпечення. Суди вважали, що отримання листа від військової частини у 2023 році не змінює момент, коли позивач мав дізнатися про порушення своїх прав. Натомість, Верховний Суд не погодився з таким підходом, вказавши, що компенсація за затримку виплати грошового забезпечення є складовою заробітної плати, а тому до спірних правовідносин слід застосовувати положення КЗпП України. Верховний Суд врахував, що виплата заборгованості відбулася у 2021 році, коли ще діяла редакція КЗпП України, яка не обмежувала строк звернення до суду у справах про стягнення заробітної плати. **:** Суд відступив від попередньої позиції щодо строків звернення до суду у подібних справах.

3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій і направив справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Справа №160/12189/24 від 23/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:

1. Предметом спору є рішення митниці про коригування митної вартості імпортованого товариства “НТС-ПАРТНЕР” посуду з фарфору.

2. Суд першої інстанції задовольнив позов, оскільки митниця не довела наявність розбіжностей чи недостовірності в поданих товариством документах. Апеляційний суд скасував це рішення, вважаючи, що товариство не довело реальність заявленої митної вартості, а митниця надала достатньо доказів для застосування резервного методу визначення митної вартості, зокрема, посилаючись на вищі ціни на аналогічні товари. Верховний Суд не погодився з апеляційним судом, зазначивши, що товариство надало всі необхідні документи, передбачені Митним кодексом, для підтвердження митної вартості за ціною договору. Суд також вказав, що митниця не обґрунтувала, яким чином виявлені нею розбіжності впливають на числові значення митної вартості. Верховний Суд підкреслив, що митниця не довела правомірність свого рішення про коригування митної вартості, а апеляційний суд формально застосував норми права, не врахувавши обставини справи.

3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду і залишив в силі рішення суду першої інстанції, задовольнивши позовні вимоги товариства.

Справа №359/9058/24 від 18/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.

1. Предметом спору у цій справі була заява про видачу обмежувального припису стосовно колишньої дружини, подана батьком в інтересах малолітньої дитини, який стверджував про психологічне та економічне насильство над дитиною.

2. Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, відмовив у задоволенні заяви, мотивуючи це тим, що не було надано достатніх доказів насильства матері над сином, а також відсутні ризики продовження чи повторного вчинення домашнього насильства. Апеляційний суд також зазначив, що посилання на терміновий заборонний припис, виданий три роки тому, не є достатнім доказом на момент розгляду справи. Крім того, суди попередніх інстанцій послались на терміновий заборонний припис виданий відносно матері, як на доказ у справі, хоча предметом доказування у цій справі є факт вчинення насильства матір’ю саме щодо дитини. Питання щодо вчинення матір’ю насильства щодо батька не входить до кола фактів матеріально-правового значення, необхідних для вирішення цієї справи по суті.

3. Верховний Суд задовольнив касаційну скаргу та змінив рішення судів попередніх інстанцій, виключивши з мотивувальних частин згадку про виданий раніше терміновий заборонний припис стосовно матері.

Справа №915/817/24 від 24/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:

1. Предметом спору є стягнення з Регіонального офісу водних ресурсів у Миколаївській області на користь Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності “Укрінтеренерго” заборгованості за поставлену електроенергію, а також нарахованих 15% річних та інфляційних втрат.

2. Суд задовольнив позов, виходячи з того, що між сторонами фактично склалися договірні відносини з постачання електроенергії, оскільки Регіональний офіс споживав електроенергію, яку поставляло Державне підприємство як постачальник “останньої надії”. Суд підкреслив, що договір є публічним, і факт споживання електроенергії є акцептом договору. Суд також зазначив, що Державне підприємство належним чином інформувало Регіональний офіс про умови договору, зокрема, шляхом надсилання рахунків на електронну пошту, що відповідає умовам комерційної пропозиції. Оскільки Регіональний офіс порушив строки оплати, суд визнав правомірним нарахування 15% річних та інфляційних втрат, передбачених умовами договору та чинним законодавством. Суд відхилив аргументи Регіонального офісу про неузгодженість ціни, оскільки ці заперечення не були заявлені у суді першої інстанції.

3. Суд касаційної інстанції залишив рішення попередніх судів без змін, а касаційну скаргу – без задоволення.

Справа №910/1539/21 (910/7148/22) від 24/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:

1. Предметом спору є оскарження ухвали апеляційного суду про закриття апеляційного провадження за скаргою ТОВ “Таймкол” на рішення суду першої інстанції про визнання недійсними договорів відступлення права вимоги у справі про банкрутство.

2. Суд касаційної інстанції залишив ухвалу апеляційного суду без змін, мотивуючи це тим, що апеляційний суд правомірно закрив апеляційне провадження, оскільки доводи ТОВ “Таймкол” вже були предметом розгляду в попередньому апеляційному провадженні за скаргою іншої особи (ТОВ “ЗВ Ріелті”) і отримали оцінку суду, а повторний перегляд цих питань порушує принцип правової певності. Суд зазначив, що метою статті 272 ГПК України є недопущення повторного перегляду судового рішення з мотивів, які вже були предметом розгляду. Також суд вказав, що хоча стаття 264 ГПК України прямо не передбачає закриття “помилково відкритого” провадження, в даному випадку закриття провадження є обґрунтованим, щоб не порушити принцип “суду, встановленого законом”. Суд касаційної інстанції підкреслив, що для розгляду апеляційної скарги, поданої після закінчення апеляційного розгляду, необхідно встановити, чи не розглядалися вже ці доводи під час попереднього апеляційного розгляду.

3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу ТОВ “Таймкол” без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.

Справа №924/971/23 від 16/04/2025
Доброго дня! З радістю допоможу вам розібратися в цьому судовому рішенні.

1. Предметом спору є визнання недійсним договору дарування та скасування державної реєстрації майна, переданого за цим договором.

2. У цій справі Велика Палата Верховного Суду частково задовольнила касаційну скаргу Благодійної організації «Благодійний фонд «Відродження Хмельниччини». Суд скасував постанову апеляційного суду в частині визнання недійсним договору дарування, залишивши в силі рішення суду першої інстанції, але з викладенням мотивувальної частини в новій редакції. Щодо вимоги про скасування державної реєстрації, апеляційну постанову було змінено, також з викладенням мотивувальної частини у новій редакції. Суд вирішив стягнути з Комуністичної партії України на користь Міністерства юстиції України судовий збір за подання позовної та апеляційної скарг. Водночас, з Міністерства юстиції України стягнуто на користь Благодійної організації «Благодійний фонд «Відродження Хмельниччини» компенсацію за подання касаційної скарги.

3. Суд касаційної інстанції частково задовольнив касаційну скаргу, змінивши рішення апеляційного суду та частково залишивши в силі рішення суду першої інстанції, а також перерозподілив судові витрати між сторонами.

Справа №990/34/25 від 10/04/2025
Доброго дня! Звісно, я проаналізую для вас це судове рішення.

1. Предметом спору є оскарження бездіяльності Верховної Ради, Президента, Кабінету Міністрів та Державної служби статистики щодо встановлення прожиткового мінімуму та індексу інфляції, які, на думку позивача, не відповідають реальному рівню цін і потребам громадян.

2. Суд касаційної інстанції повернув позовну заяву, мотивуючи це тим, що в ній об’єднано кілька вимог, підсудних різним судам, а саме: вимоги до Верховної Ради та Президента підсудні Верховному Суду як суду першої інстанції, а вимоги до Кабінету Міністрів та Державної служби статистики – іншим судам. Велика Палата Верховного Суду погодилася з цим, зазначивши, що КАС України забороняє об’єднувати в одне провадження вимоги, щодо яких визначена виключна підсудність різним судам. Суд також відхилив аргумент позивача про порушення права на судовий захист, оскільки повернення позову не позбавляє права на повторне звернення до суду з урахуванням обставин, які стали підставою для повернення. Суд також пояснив, що неможливо замінити первісних відповідачів на належних, оскільки це призведе до зміни підсудності справи.

3. Суд залишив апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції – без змін.

Справа №990/48/25 від 10/04/2025
Доброго дня! Звісно, я проаналізую це судове рішення для вас.

1. Предметом спору є оскарження фізичною особою положень Закону України, яким було скасовано категорію “обмежено придатних” до військової служби.

2. Суд першої інстанції відмовив у відкритті провадження, мотивуючи це тим, що спір не є публічно-правовим, оскільки стосується законотворчої діяльності Верховної Ради України (ВРУ), яка, на думку суду, не виконує публічно-владних управлінських функцій у процесі законотворення. Позивач оскаржив це рішення, стверджуючи, що справи щодо оскарження актів ВРУ підсудні Верховному Суду як суду першої інстанції, і що суд першої інстанції не врахував попередні висновки Великої Палати Верховного Суду щодо тлумачення “владно-управлінських функцій”. Велика Палата Верховного Суду, розглядаючи апеляційну скаргу, підтримала позицію суду першої інстанції, зазначивши, що в порядку адміністративного судочинства можуть оскаржуватися лише ті акти ВРУ, які прийняті у правовідносинах, де ВРУ реалізує свої владні (управлінські) функції. Суд наголосив, що законотворча діяльність не є виконанням владних управлінських функцій, і що питання про відповідність законів Конституції України належить до виключної компетенції Конституційного Суду України. Суд також зазначив, що положення статті 266 КАС України чітко визначають, що оскарженню підлягають лише постанови ВРУ, а не всі її акти, включаючи закони.

3. Суд вирішив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції – без змін.

Справа №543/331/23 від 21/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.

1. Предметом спору є визнання протиправними та скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

2. Суд залишив позов без розгляду, оскільки позивач, належним чином повідомлений про судові засідання, двічі поспіль не з’явився в суд. Суд зазначив, що згідно з Цивільним процесуальним кодексом України (ЦПК України), повторна неявка позивача є підставою для залишення позову без розгляду, незалежно від причин неявки, якщо не було подано заяви про розгляд справи за відсутності позивача. Суд також підкреслив, що процесуальний закон не вимагає врахування поважності причин повторної неявки. Апеляційний суд погодився з цим рішенням, вказавши, що представник позивача жодного разу не з’явився в суд протягом півроку і не подав клопотання про розгляд справи за його відсутності, що призвело до затягування розгляду справи. Верховний Суд підтримав позицію судів попередніх інстанцій, зазначивши, що правове значення має лише належне повідомлення позивача про час і місце розгляду справи, повторність неявки та відсутність заяви про розгляд справи за відсутності позивача.

3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.

Справа №917/1281/24 від 22/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви просили:

1. **Предмет спору:** Спір стосується оскарження рішення комісії “Полтаваобленерго” про порушення Правил роздрібного ринку електричної енергії (ПРРЕЕ) фізичною особою, яка не є підприємцем.

2. **Основні аргументи суду:** Верховний Суд підтримав рішення попередніх інстанцій про закриття провадження у справі, оскільки спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства. Суд виходив з того, що для визначення юрисдикції важливі суб’єктний склад (учасники спору) та характер спірних правовідносин. У даному випадку, позивач (фізична особа) звернулася до “Полтаваобленерго” як споживач електроенергії, а не як суб’єкт господарювання. Суд зазначив, що факт можливого використання майна для підприємницької діяльності не змінює того, що позивач набула права власності на нього як фізична особа. Також, суд врахував, що позивач не зареєстрована як ФОП, а договір з обленерго укладено нею як фізичною особою. Верховний Суд підкреслив, що наявність статусу ФОП не означає, що особа діє як підприємець у всіх правовідносинах.

3. **Рішення суду:** Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій про закриття провадження у справі – без змін.

Справа №521/19522/16-ц від 18/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення:

1. Предметом спору є стягнення заборгованості за кредитним договором та визнання недійсними кредитного та іпотечного договорів.

2. Суд касаційної інстанції частково не погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій щодо стягнення процентів та пені за кредитним договором. Суд зазначив, що після направлення вимоги про дострокове повернення кредиту банк втратив право нараховувати проценти за користування кредитом, передбачені договором, а також пеню, оскільки відбулася зміна строку виконання зобов’язання. Суд першої інстанції не встановив належним чином, коли саме настав строк повернення кредиту з урахуванням дати отримання позичальником вимоги, а наявні в матеріалах справи докази не дають можливості касаційному суду достовірно визначити суму заборгованості за нарахованими процентами та пенею. Щодо основної суми боргу, то суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про її стягнення, оскільки відповідач не надав доказів, які б спростовували розрахунок заборгованості.

3. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій в частині стягнення процентів та пені, направивши справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, а в іншій частині рішення залишив без змін.

Справа №990/228/23 від 20/03/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.

1. Предметом спору є оскарження фізичною особою Указу Президента України про введення в дію рішення РНБО щодо застосування до неї персональних санкцій.

2. Велика Палата Верховного Суду, залишаючи в силі рішення суду першої інстанції, виходила з того, що Президент діяв у межах своїх повноважень, вводячи в дію рішення РНБО про санкції, оскільки це було необхідно для захисту національних інтересів і безпеки України. Суд підкреслив, що санкції не є покаранням, а превентивним заходом, і їх застосування ґрунтується на оцінці ризиків для національної безпеки, а не на доведенні вини особи. Суд зазначив, що він не може підміняти собою Президента в оцінці загроз, але може перевірити дотримання меж дискреції та процедури введення санкцій. Також, суд вказав, що втручання у право власності позивача є пропорційним, оскільки має легітимну мету і не позбавляє його права власності, а лише тимчасово обмежує його реалізацію. Суд відхилив доводи про упередженість судді, оскільки позивач не заявляв відвід під час розгляду справи.

3. Суд залишив апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

Справа №990/85/24 від 20/03/2025
Звісно, ось детальний аналіз рішення, як ви і просили:

Предмет спору: Оскарження рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (ВККС) про відмову в наданні рекомендації для призначення на посаду судді.

Основні аргументи суду:
Велика Палата Верховного Суду погодилася з рішенням суду першої інстанції, який визнав правомірним рішення ВККС про відмову в наданні рекомендації ОСОБА_1 на посаду судді. Суд підкреслив, що ВККС має дискреційні повноваження при оцінці відповідності кандидата критеріям доброчесності та професійної етики. Суд зазначив, що висновки Комісії не були довільними чи нераціональними, а підтверджувалися доказами та ґрунтувалися на аналізі помилок і неточностей у декларації та анкеті кандидата. Зокрема, йшлося про розбіжності в інформації щодо військового обліку, декларування майна та членства в Національній асоціації адвокатів України. Суд також врахував обставини проживання позивача на тимчасово окупованій території. Суд наголосив, що кандидат повинен бути уважним до розкриття інформації та послідовним у дотриманні правових норм, а Комісія має право оцінювати ці аспекти через призму критеріїв доброчесності.

Рішення суду: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

Справа №910/12559/20 від 23/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви просили:

1. Предметом спору є правомірність закриття апеляційного провадження за скаргою АТ “Дніпроазот” на рішення суду першої інстанції у справі про визнання припиненими зобов’язань АТ “Нікопольський завод феросплавів” перед АТ КБ “ПриватБанк”.

2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду, який закрив апеляційне провадження, оскільки АТ “Дніпроазот” не було стороною у справі, і рішення суду першої інстанції безпосередньо не стосувалося прав, інтересів чи обов’язків цієї компанії. Суд зазначив, що для оскарження рішення особою, яка не брала участі у справі, необхідно довести, що судове рішення безпосередньо вирішує питання про її права, інтереси або обов’язки, і цей зв’язок має бути очевидним і безумовним. Згадка про АТ “Дніпроазот” в американському позові, який фігурував у матеріалах справи, не є достатньою підставою для висновку, що рішення суду першої інстанції стосується прав цієї компанії. Суд також підкреслив, що право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, встановленим процесуальним законодавством.

3. Верховний Суд залишив ухвалу апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу АТ “Дніпроазот” без задоволення.

Справа №460/10731/24 від 23/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:

Предметом спору є право позивача на перерахунок пенсії по інвалідності, пов’язаної з Чорнобильською катастрофою, у розмірі не менше шести мінімальних пенсій за віком, відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції 1996 року.

Суд касаційної інстанції підтримав позицію, що для вирішення цього спору необхідно застосовувати редакцію статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 1996 року, яка передбачала виплату пенсії у розмірі не нижче шести мінімальних пенсій за віком для інвалідів III групи, пов’язаних з Чорнобильською катастрофою. Суд врахував, що Конституційний Суд України визнав неконституційним положення, яке дозволяло Кабінету Міністрів України визначати мінімальні розміри таких пенсій, і що зміни, внесені Законом № 1584-IX, не забезпечують належного рівня соціального захисту чорнобильців. Суд також зазначив, що вимога позивача про зобов’язання відповідача виплачувати пенсію в майбутньому є вимогою на майбутнє і не підлягає задоволенню, оскільки на момент розгляду справи право позивача в цій частині ще не було порушено. Суд послався на попередні рішення Верховного Суду, в яких розглядалися аналогічні правовідносини, та підтвердив, що прийняттям Закону № 1584-IX не досягаються мінімальні гарантії у сфері соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Верховний Суд залишив без змін постанову апеляційного суду, яка частково задовольнила позов, визнавши протиправними дії Пенсійного фонду щодо ненарахування та невиплати пенсії відповідно до рішення Конституційного Суду, та зобов’язавши здійснити перерахунок пенсії, але відмовив у задоволенні вимоги про виплату пенсії в такому розмірі в майбутньому.

Справа №160/15997/24 від 23/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви просили:

1. Предметом спору є відмова Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести індексацію пенсії позивачки у 2023 та 2024 роках із застосуванням відповідних коефіцієнтів збільшення.

2. Суд касаційної інстанції, розглядаючи справу, зазначив, що згідно з чинним законодавством, індексація пенсій має проводитися шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який безпосередньо враховувався для обчислення пенсії при її призначенні, а не станом на 01 жовтня 2017 року, як це передбачено Порядком № 124. Суд підкреслив, що Кабінет Міністрів України не має повноважень встановлювати базову розрахункову величину, оскільки це нівелює основне призначення індексації – підтримання достатнього життєвого рівня громадян. Також, суд врахував строки звернення до суду, зазначивши, що право на індексацію пенсії не є абсолютним і захист цього права може бути обмежений строком звернення до суду. Враховуючи, що позивачка звернулася до суду 19 червня 2024 року, її права можуть бути захищені лише з 19 грудня 2023 року, тобто в межах шестимісячного строку.

3. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій та ухвалив нове рішення, яким частково задовольнив позовні вимоги, визнавши протиправною відмову у проведенні індексації пенсії з 19 грудня 2023 року та зобов’язавши здійснити перерахунок і виплату пенсії з урахуванням відповідних коефіцієнтів, а позовні вимоги за період з 01 березня 2023 року по 18 грудня 2023 року залишив без розгляду.

Справа №766/6952/23 від 21/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.

1. Предметом спору є оскарження вироку апеляційного суду щодо особи, засудженої за крадіжку, вчинену у великих розмірах (ч. 4 ст. 185 КК України).

2. У резолютивній частині постанови не наведено аргументів суду, а лише зазначено, що касаційну скаргу залишено без задоволення, а вирок апеляційного суду – без змін. Для повного аналізу необхідно ознайомитися з повним текстом постанови, де будуть викладені мотиви, якими керувався Верховний Суд, відхиляючи касаційну скаргу захисника. Без повного тексту неможливо зрозуміти, чи погодився суд з оцінкою доказів, чи правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, чи були враховані всі істотні обставини справи. Також невідомо, чи відступає суд від будь-якої попередньої правової позиції.

3. Верховний Суд ухвалив залишити вирок Херсонського апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу захисника – без задоволення.

Справа №500/2045/24 від 23/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.

1. Предметом спору є оскарження наказу про дисциплінарне стягнення у вигляді попередження про неповну службову відповідність, застосованого до працівника патрульної поліції.

2. Суд касаційної інстанції скасував ухвалу апеляційного суду, який повернув апеляційну скаргу поліцейського через неусунення недоліків. Апеляційний суд вважав, що поліцейський не надав доказів надсилання копії апеляційної скарги відповідачу. Верховний Суд звернув увагу на те, що апелянт допустив помилку, вказавши невірний код ЄДРПОУ відповідача, через що електронна копія скарги не була надіслана в “Електронний кабінет” потрібного органу. Суд апеляційної інстанції не звернув на це увагу та не вказав про це в ухвалі про залишення скарги без руху, чим позбавив апелянта можливості ефективно усунути недоліки. Верховний Суд наголосив, що застосування процесуальних норм має бути розумним і не призводити до надмірного формалізму, який порушує право на доступ до суду. Суд також зазначив, що забезпечення апеляційного оскарження є однією з основних засад судочинства, а надмірний формалізм може суперечити вимогам забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду.

3. Суд задовольнив касаційну скаргу та скасував ухвалу апеляційного суду, направивши справу на новий розгляд до апеляційної інстанції.

Справа №911/1637/24 від 23/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.

1. Предметом спору є оскарження постанови апеляційного господарського суду про відкриття провадження у справі про банкрутство Державного підприємства “Дослідне господарство “Озерна” за заявою Фермерського господарства “Киричок”.

2. У цій справі Верховний Суд задовольнив касаційну скаргу ДП “Дослідне господарство “Озерна”, скасувавши постанову апеляційного суду та залишивши в силі ухвалу суду першої інстанції, якою було відмовлено у відкритті провадження у справі про банкрутство. Фактично, суд касаційної інстанції підтримав позицію ДП “Дослідне господарство “Озерна”, не знайшовши підстав для відкриття провадження у справі про його банкрутство. Також, суд вирішив стягнути з Фермерського господарства “Киричок” на користь ДП “Дослідне господарство “Озерна” судові витрати, пов’язані зі сплатою судового збору за подання касаційної скарги.

3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі ухвалу суду першої інстанції, відмовивши у відкритті провадження у справі про банкрутство ДП “Дослідне господарство “Озерна”, а також стягнув з ФГ “Киричок” судові витрати на користь ДП “Дослідне господарство “Озерна”.

Справа №911/65/24 від 17/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:

1. Предметом спору є стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю пайової участі у розвиток інфраструктури міста, інфляційних втрат та 3% річних.

2. Суд касаційної інстанції встановив, що відповідно до закону, замовник будівництва зобов’язаний сплатити пайову участь у розвиток інфраструктури населеного пункту. Розмір пайової участі визначається або у відсотках від загальної кошторисної вартості будівництва, або, якщо менший розмір встановлено рішенням органу місцевого самоврядування, то відповідно до цього рішення. У даному випадку, апеляційний суд застосував рішення Білоцерківської міської ради, яким встановлено менший розмір пайової участі, ніж передбачено законом. Однак, апеляційний суд не обґрунтував застосування саме цього рішення, оскільки в акті готовності об’єкта до експлуатації міститься кошторисна вартість будівництва. Крім того, апеляційний суд не проаналізував та не зазначив у постанові складові формули, за якою розраховувався розмір пайової участі. Враховуючи, що ключовим є встановлення розміру пайової участі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що апеляційний суд допустив порушення норм процесуального права, що призвело до неповного встановлення обставин справи.

3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Справа №906/145/24 від 24/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.

1. Предметом спору у справі є визнання недійсним та скасування рішення акціонерного товариства «Житомиробленерго».

2. Верховний Суд закрив касаційне провадження щодо рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду, а касаційну скаргу на додаткову постанову апеляційного суду задовольнив. Суд касаційної інстанції скасував додаткову постанову апеляційного суду, прийнявши нове рішення про відмову у задоволенні заяви акціонерного товариства «Житомиробленерго» про стягнення судових витрат. Мотиви, якими керувався Верховний Суд при прийнятті такого рішення, не зазначені у вступній та резолютивній частинах постанови, тому їх неможливо проаналізувати. Для повного аналізу необхідний повний текст судового рішення.

3. Верховний Суд скасував додаткову постанову апеляційного суду та відмовив у стягненні судових витрат з Підприємця на користь Товариства.

Справа №910/3690/24 від 24/04/2025
Доброго дня! Звісно, я допоможу вам розібратися в цьому судовому рішенні.

1. Предметом спору є стягнення з ТОВ «Узелектро» на користь АТ «Українська залізниця» суми попередньої оплати, штрафу та пені, нарахованих на цю попередню оплату.

2. Верховний Суд закрив касаційне провадження в частині оскарження штрафу та пені, оскільки скаржник обґрунтовував касаційну скаргу лише пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України (неправильне застосування норм матеріального права), що не є достатнім для перегляду рішень щодо стягнення штрафних санкцій, розмір яких менший за встановлений законом поріг. Водночас, суд частково задовольнив касаційну скаргу щодо стягнення суми попередньої оплати. Суд касаційної інстанції вказав, що апеляційний суд безпідставно змінив рішення суду першої інстанції в частині стягнення попередньої оплати, оскільки не надав належної оцінки обставинам справи та доказам, які підтверджували обов’язок відповідача повернути отриману попередню оплату у зв’язку з невиконанням умов договору. Таким чином, Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду в цій частині та залишив в силі рішення господарського суду першої інстанції. Також, суд вирішив стягнути з відповідача на користь позивача витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду в частині, що стосується стягнення попередньої оплати, та залишив в силі рішення суду першої інстанції про стягнення з ТОВ «Узелектро» на користь АТ «Українська залізниця» 49 778 703,13 грн попередньої оплати.

Справа №500/1753/23 від 23/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз цього судового рішення:

1. Предметом спору є вимога Західного офісу Держаудитслужби до Тернопільської міської ради про усунення порушень, виявлених під час перевірки закупівлі спальних мішків у ТОВ «Фаст Фектори».

2. Суд першої інстанції задовольнив позов, вважаючи вимогу Держаудитслужби необґрунтованою, оскільки ТОВ «Фаст Фектори» надав сертифікат відповідності, який є чинним і не оспорюється, а відсутність сертифікату якості не свідчить про неякісність товару. Апеляційний суд скасував це рішення, зазначивши, що сертифікат відповідності не є документом, який підтверджує якість товару, і що маркування спальних мішків не відповідає встановленим вимогам. Верховний Суд, скасовуючи рішення апеляційного суду, підкреслив, що якість товару підтверджується не лише сертифікатом якості, а й іншими документами, зокрема сертифікатом відповідності, виданим уповноваженим органом. Суд також врахував, що у специфікації до договору не було конкретних вимог до якості товару, а наданий сертифікат відповідності підтверджував відповідність спальних мішків вимогам ДСТУ EN 13537:2008. Крім того, Верховний Суд зазначив, що Держаудитслужба не довела, що виявлені порушення призвели до нецільового використання бюджетних коштів або завдали шкоди бюджету, а вимога про заміну товару є непропорційною.

3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції, визнавши вимогу Держаудитслужби протиправною та скасувавши її.

Справа №9901/178/21 від 22/04/2025
Звісно, ось аналіз судового рішення, як я і обіцяв.

1. Предметом спору є оскарження ТОВ «ГЕО СТЕНС» Указу Президента України в частині, який позивач вважає протиправним.

2. Велика Палата Верховного Суду, залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, виходила з того, що Президент діяв у межах своїх повноважень, визначених Конституцією та законами України. Суд врахував інтереси національної безпеки і оборони, на які посилалась РНБО та СБУ, обґрунтовуючи необхідність прийняття Указу. Також суд взяв до уваги, що оскаржуваний Указ був прийнятий на основі рішення РНБО, яке, в свою чергу, ґрунтувалося на аналізі інформації, що свідчила про загрозу національній безпеці. Суд зазначив, що втручання в дискреційні повноваження Президента можливе лише у випадку очевидної протиправності, чого в даній справі не встановлено. Суд також врахував, що ТОВ «ГЕО СТЕНС» не надало достатніх доказів порушення його прав та інтересів внаслідок видання Указу.

3. Суд вирішив залишити апеляційну скаргу ТОВ «ГЕО СТЕНС» без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

Справа №520/11739/24 від 23/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:

1. Предметом спору є оскарження дій Головного управління ДСНС щодо нарахування та виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні позивачу.

2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій, керувався наступними аргументами:
* Суди попередніх інстанцій помилково застосували тримісячний строк звернення до суду, передбачений статтею 233 КЗпП України в редакції, що діє з 19.07.2022, оскільки спірні правовідносини виникли у період до цієї дати.
* До 19.07.2022 стаття 233 КЗпП України не обмежувала строк звернення до суду з позовом про стягнення належної працівнику заробітної плати, що підтверджується практикою Верховного Суду та рішенням Конституційного Суду України.
* Судова палата Касаційного адміністративного суду у справі № 460/21394/23 (постанова від 21.03.2025) дійшла висновку, що зміни до статті 233 КЗпП України не поширюються на правовідносини, які виникли до 19.07.2022.
* Оскільки спірні виплати пов’язані зі звільненням позивача зі служби до 19.07.2022, на них не поширюються обмеження щодо строку звернення до суду.
* Суд касаційної інстанції погодився з доводами позивача про дотримання ним строків звернення до суду та відсутність підстав для залишення позовної заяви без розгляду.

3. Верховний Суд скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій і направив справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Справа №199/8074/23 від 15/04/2025
Доброго дня! Розглянемо детально це судове рішення.

1. Предметом спору є оскарження вироку щодо засудження ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 286 КК України (порушення правил безпеки дорожнього руху, що спричинило середньої тяжкості тілесні ушкодження).

2. Суд касаційної інстанції залишив без змін ухвалу апеляційного суду, погодившись з висновками судів попередніх інстанцій щодо доведеності вини ОСОБА_7. Суд зазначив, що висновки про винуватість ґрунтуються на сукупності доказів, зокрема, показаннях потерпілого, свідків, даних протоколів огляду місця ДТП, висновках експертиз. Суд відхилив доводи захисника про суперечності у визначенні місця ДТП, вказавши, що суди ретельно дослідили ці обставини. Також суд не погодився з доводами про порушення права на захист, оскільки сторона захисту мала можливість збирати докази та заявляти клопотання. Щодо цивільного позову, суд підкреслив, що розмір відшкодування моральної шкоди визначено з урахуванням глибини фізичних та душевних страждань потерпілого. Суд також визнав обґрунтованим призначення покарання у виді штрафу, враховуючи обставини справи та особу засудженого.

3. Суд ухвалив: ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 14 листопада 2024 року стосовно ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника – без задоволення.

Справа №638/3742/23 від 21/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.

1. Предметом спору є оскарження в касаційному порядку ухвали апеляційного суду щодо кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 у замаху на умисне вбивство (ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України).

2. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу захисника, скасувавши ухвалу апеляційного суду та призначивши новий розгляд в апеляційційній інстанції. Суд не наводить конкретних аргументів у резолютивній частині, чому він прийняв таке рішення. Проте, факт призначення нового розгляду може свідчити про те, що суд виявив певні порушення норм процесуального права, допущені апеляційним судом, які могли вплинути на законність та обґрунтованість його рішення. Також, Верховний Суд обрав обвинуваченому запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 днів. Це може свідчити про те, що суд врахував певні ризики, передбачені КПК України, такі як можливість переховування від слідства та суду, вчинення інших кримінальних правопорушень, або перешкоджання кримінальному провадженню. Обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою підкреслює серйозність обвинувачення та наявність обґрунтованих підстав вважати, що ОСОБА_7 може ухилятися від правосуддя.

3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та призначив новий розгляд в суді апеляційної інстанції, а також обрав обвинуваченому запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Справа №916/407/24 від 22/04/2025
Доброго дня! Розглянемо детальніше цю додаткову постанову Верховного Суду.

1. Предметом спору є заява про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат, понесених у зв’язку з касаційним розглядом справи.

2. Суд частково задовольнив заяву, мотивуючи це тим, що відповідно до норм Господарського процесуального кодексу України, витрати на професійну правничу допомогу підлягають розподілу між сторонами пропорційно до задоволених вимог. Суд врахував обґрунтованість та співмірність заявлених витрат, а також фактичний обсяг наданої правової допомоги на стадії касаційного оскарження. Враховуючи ці обставини, суд вирішив стягнути з відповідача на користь позивача частину витрат на правничу допомогу в розмірі 10 000 грн, відмовивши в задоволенні решти вимог. Суд виходив з принципів справедливості, розумності та пропорційності при розподілі судових витрат.

3. Суд ухвалив стягнути з відповідача на користь позивача 10 000 грн судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв’язку з касаційним розглядом справи, в іншій частині заяви відмовив.

Справа №916/938/22 від 23/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення:

Предметом спору є визнання недійсним договору оренди комунального майна, яке, за твердженням прокуратури, є об’єктом культурної спадщини, та повернення цього майна територіальній громаді.

Суд касаційної інстанції не погодився з рішеннями попередніх судів, які відмовили у задоволенні позову прокурора, мотивуючи це тим, що прокурор невірно визначив позивачів у справі, а саме Одеську міську раду та Департамент комунальної власності, які самі ж і допустили порушення при укладенні договору оренди. Верховний Суд наголосив, що суди попередніх інстанцій не врахували, що прокурор, окрім визнання недійсним договору оренди, вимагав також повернення майна, а відповідачем має бути особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, тобто орендар. Суд також зазначив, що суди не надали оцінку доводам прокурора щодо порушення законодавства про охорону культурної спадщини при передачі майна в оренду.

Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій і направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Справа №917/751/23 від 09/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви просили:

1. Предметом спору є стягнення з ПАТ “Укртатнафта” на користь АТ “Укртранснафта” 3 053 137 652,03 грн заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання умов договору про надання послуг зі зберігання нафти.

2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, якими було частково задоволено позов АТ “Укртранснафта”. Суд виходив з того, що відповідач підтвердив факт втрати нафти, переданої на зберігання, та пропонував позивачу компенсацію її вартості. Також, згідно з умовами договору зберігання, відповідач зобов’язався відшкодувати вартість нафти у разі її втрати. Суд відхилив доводи відповідача про необхідність призначення експертизи, оскільки вважав, що обставини справи встановлені на підставі наявних доказів. Суд також відхилив аргументи відповідача щодо неналежного способу захисту, обраного позивачем, оскільки відповідач підтвердив факт втрати нафти, що дає право позивачу вимагати відшкодування її вартості. Суд вказав, що поведінка відповідача, який спочатку визнавав втрату нафти і пропонував компенсацію, а потім заперечував це в суді, є суперечливою і неприпустимою.

3. Суд постановив залишити касаційну скаргу АТ “Укртатнафта” без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.

Справа №910/1418/23 від 15/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:

1. Предметом спору є стягнення з ДП “Гарантований покупець” на користь ПП “Кіровоградбудресурс” заборгованості за договором купівлі-продажу електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел.

2. Суд касаційної інстанції, розглядаючи касаційну скаргу ДП “Гарантований покупець”, встановив, що суди попередніх інстанцій не повно встановили обставини, які мають значення для правильного вирішення спору. Зокрема, апеляційний суд не з’ясував, чи є позивач особою, на яку поширюється дія постанови Кабінету Міністрів України № 187, яка встановлює обмеження щодо виконання зобов’язань перед особами, пов’язаними з державою-агресором. Суд не дослідив питання про громадянство та частку в статутному капіталі позивача особи, яку відповідач вважає пов’язаною з Російською Федерацією, на момент виникнення спірних зобов’язань та звернення до суду. Також, суд апеляційної інстанції не з’ясував, чи існував доказ, який було прийнято апеляційним судом, на час прийняття рішення судом першої інстанції. Суд касаційної інстанції підкреслив, що для правильного вирішення спору необхідно встановити всі обставини справи, дослідити докази та врахувати практику Верховного Суду.

3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій в частині задоволених позовних вимог та розподілу витрат на професійну правничу допомогу і передав справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Справа №500/1753/23 від 23/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:

1. Предметом спору є правомірність вимоги Західного офісу Держаудитслужби до Тернопільської міської ради про усунення порушень, виявлених під час перевірки закупівлі спальних мішків.

2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення апеляційного суду та залишаючи в силі рішення суду першої інстанції, керувався такими аргументами:
* Відсутність у специфікації до договору конкретних технічних умов чи норм якості до товару дозволила постачальнику надати сертифікат відповідності замість сертифікату якості, що не є порушенням умов договору.
* Сертифікат відповідності, виданий ДП «Львівстандартметрологія», є належним документом, що підтверджує якість товару, оскільки він засвідчує відповідність спальних мішків вимогам ДСТУ EN 13537:2008 «Мішки спальні. Вимоги».
* Вимоги до маркування товару відповідають Технічному регламенту назв текстильних волокон, а відсутність конкретних вимог до маркування у договорі дозволяє постачальнику використовувати інформацію, передбачену цим регламентом.
* Помилкове нанесення дат виготовлення на ярлики спальних мішків не свідчить про неякісність товару та не є істотним порушенням умов договору.
* Вимога Держаудитслужби про заміну всього товару або відмову від договору є непропорційною виявленим порушенням, оскільки відсутні докази неефективного використання бюджетних коштів або неякісності товару.
* Відсутність доказів завдання збитків бюджету внаслідок дій міської ради.

3. Суд вирішив задовольнити касаційні скарги Тернопільської міської ради та ТОВ «Фаст Фектори», скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, визнавши вимогу Західного офісу Держаудитслужби протиправною та скасувавши її.

Справа №520/27913/23 від 23/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:

1. Предметом спору є вимога прокурора зобов’язати Люботинську міську раду привести в належний стан захисну споруду цивільного захисту (протирадіаційне укриття).

2. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій, які залишили позов прокурора без розгляду, мотивуючи це тим, що прокурор не довів відсутності уповноваженого органу, який мав би захищати інтереси держави в даному випадку. Верховний Суд зазначив, що суди попередніх інстанцій помилково вважали, що таким органом є Державна служба з надзвичайних ситуацій (ДСНС). ВС підкреслив, що аналіз законодавства не дає підстав стверджувати, що ДСНС має повноваження звертатися до суду з позовами про приведення в належний стан захисних споруд. Суд касаційної інстанції вказав, що суди мали оцінити наведені прокурором підстави для самостійного представництва інтересів держави, а не відмовляти у розгляді справи лише на підставі того, що, на їхню думку, існує інший уповноважений орган. ВС наголосив, що прокурор звернувся до суду самостійно, а не в особі ДСНС, тому висновки судів про відсутність у ДСНС повноважень на звернення до суду не є релевантними.

3. Суд постановив скасувати рішення судів попередніх інстанцій і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Справа №932/541/23 від 18/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:

Предмет спору: Стягнення заборгованості зі сплати аліментів та пені за прострочення сплати аліментів, передбачених шлюбним договором.

Основні аргументи суду: Верховний Суд скасував рішення апеляційного суду, який зменшив розмір пені за прострочення сплати аліментів, оскільки апеляційний суд не вирішив питання про прийняття доказів, долучених до апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, щодо майнового стану відповідача, що є важливим для визначення розміру пені. Суд касаційної інстанції наголосив, що саме на платника аліментів покладено обов’язок доводити свій матеріальний стан як підставу для зменшення розміру пені, і ці докази мають бути подані разом з відзивом на позов. Апеляційний суд також не врахував, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються лише у виняткових випадках, якщо учасник справи довів неможливість їх подання раніше з об’єктивних причин. Суд касаційної інстанції підкреслив, що апеляційний суд повинен був мотивувати своє рішення про прийняття чи відхилення доказів, поданих на стадії апеляційного перегляду, чого зроблено не було.

Рішення суду: Постанову апеляційного суду в частині зміни розміру стягнутої пені та розподілу судових витрат скасовано, справу в цій частині передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Справа №904/1306/24 від 24/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:

1. Предметом спору є стягнення штрафних санкцій з товариства за нібито порушення умов договору щодо використання авансу.

2. Суд відмовив у задоволенні позову про стягнення штрафних санкцій, оскільки вирішив, що для застосування штрафних санкцій необхідна одночасна наявність двох умов: невикористання авансу та невикористання його у визначені строки. Суд встановив, що компанія “Автострада” своєчасно та за цільовим призначенням використала аванс, надавши відповідні документи (акти КБ-2в та довідки КБ-3) у встановлений договором строк. Суд також зазначив, що обов’язок прийняти виконані роботи або вчасно заявити про недоліки покладається на замовника, а не на підрядника. Суд підкреслив, що не має підстав ставити під сумнів оцінку доказів, зроблену судами попередніх інстанцій, і не може переоцінювати їх.

3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення попередніх інстанцій – без змін.

Справа №916/2273/24 від 24/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення:

1. Предметом спору є стягнення з АТ “Херсонгаз” на користь ТОВ “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України” заборгованості за поставлений природний газ, а також пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат.

2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями попередніх судів, які частково задовольнили позов “Нафтогазу”, стягнувши основну суму боргу, інфляційні втрати, три відсотки річних та частину пені, але зменшили розмір пені на 50%. Суди виходили з того, що “Херсонгаз” порушив умови договору, не оплативши вчасно поставлений газ, що є підставою для нарахування пені, інфляційних втрат і трьох відсотків річних. Водночас, суди, враховуючи майновий стан сторін, відсутність доказів завдання збитків “Нафтогазу”, а також принципи справедливості та розумності, зменшили розмір пені, вважаючи її надмірно великою порівняно зі збитками кредитора. Суд касаційної інстанції підкреслив, що зменшення розміру неустойки є правом суду, яке реалізується з урахуванням конкретних обставин справи, забезпечуючи баланс інтересів сторін.

3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ТОВ “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України” без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.

Справа №331/2113/23 від 18/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.

1. Предметом спору є скасування постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії, а саме відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом.

2. Суд касаційної інстанції, розглядаючи справу, зазначив, що для захисту цивільного права в суді необхідно, щоб це право було дійсно порушене, невизнане або оспорюване відповідачем. У даному випадку, позивачка оскаржувала постанову нотаріуса, вважаючи, що це порушує її право на спадкування, оскільки інша особа, отримавши відмову у видачі свідоцтва про спадщину, звернулася до суду з позовом про визнання факту проживання зі спадкодавцем однією сім’єю. Верховний Суд підкреслив, що належним способом захисту в такій ситуації є оскарження вимог іншої особи у справі про встановлення факту проживання однією сім’єю, а не оскарження постанови нотаріуса, оскільки саме в цій справі вирішується питання про право на спадщину. Суд також зазначив, що скасування постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії не відновить прав позивачки, оскільки між сторонами існує спір про право на спадкове майно, який має вирішуватися в іншій судовій справі.

3. Суд вирішив касаційну скаргу задовольнити частково, змінивши мотивувальну частину рішень судів попередніх інстанцій, але залишивши в силі рішення про відмову в задоволенні позову.

Справа №638/4896/22 від 23/04/2025
Доброго дня! З радістю допоможу вам розібратися в цьому судовому рішенні.

1. Предметом спору у даній справі є оскарження вироку апеляційного суду щодо особи, засудженої за ч. 5 ст. 407 Кримінального кодексу України (самовільне залишення військової частини або місця служби).

2. У резолютивній частині постанови не наведено аргументів суду. З тексту видно лише те, що касаційні скарги засудженого та його захисників залишено без задоволення, а вирок апеляційного суду – без змін. Для розуміння позиції суду необхідно ознайомитися з повним текстом постанови, де будуть викладені мотиви прийнятого рішення. Зазвичай, суд касаційної інстанції перевіряє законність та обґрунтованість судових рішень, виходячи з доводів касаційних скарг, і може скасувати або змінити рішення судів попередніх інстанцій лише у разі істотного порушення кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність чи невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. Без повного тексту постанови важко сказати, які саме аргументи переважили у суду.

3. Суд ухвалив залишити касаційні скарги без задоволення, а вирок апеляційного суду щодо засудженого – без змін.

Справа №2-856/12 від 09/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:

Предметом спору є позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання батьківства, а саме визнання покійного ОСОБА_3 його батьком, з метою отримання спадщини.

Велика Палата Верховного Суду скасувала попередні рішення судів, оскільки Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) у рішенні “Молдован проти України” встановив порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки результатам ДНК-експертизи, яка з високою ймовірністю підтверджувала батьківство, а також недостатньо ретельно дослідили обставини справи. Суди зобов’язані були дослідити всі докази, включаючи ДНК-експертизу, і не могли обмежуватися лише фактом спільного проживання матері та ймовірного батька. **:** Суд зазначив, що підхід національних судів, які не врахували доказову цінність ДНК-експертизи, порушив позитивні зобов’язання держави за статтею 8 Конвенції щодо забезпечення права на повагу до приватного життя. Велика Палата ВС наголосила на порушенні судами процесуального законодавства, зокрема статей 150, 212-215 ЦПК України, щодо всебічного дослідження доказів та призначення повторної експертизи у разі сумнівів.

Суд задовольнив заяву ОСОБА_1 та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Справа №990/43/25 від 10/04/2025
Доброго дня! Звісно, я проаналізую це судове рішення для вас.

1. Предметом спору є оскарження бездіяльності державних органів щодо перерахунку пенсії з урахуванням інфляції та приведення законодавства у відповідність до Конституції України.

2. Суд, залишаючи в силі рішення суду першої інстанції про повернення позовної заяви, керувався тим, що позивач об’єднав в одній позовній заяві вимоги, які підсудні різним судам: вимоги до Верховної Ради України та Президента України підсудні Верховному Суду як суду першої інстанції, а вимоги до Головного управління Пенсійного фонду України – іншим адміністративним судам. Суд зазначив, що неможливо роз’єднати ці вимоги таким чином, щоб Верховний Суд міг розглядати вимоги до ПФУ, оскільки це порушує правила виключної підсудності. Суд також вказав, що повернення позову не позбавляє позивача права звернутися до суду повторно, але вже з дотриманням правил підсудності. Суд відхилив аргумент позивача про те, що суд мав замінити неналежного відповідача, оскільки це призвело б до зміни підсудності справи. Суд підкреслив, що завдання адміністративного судочинства полягає у захисті прав особи, але цей захист має здійснюватися у спосіб, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України.

3. Суд залишив апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції про повернення позовної заяви – без змін.

Справа №347/237/21 від 24/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:

1. Предметом спору є визнання недійсним договору про відступлення права вимоги за кредитним договором, укладеного між фінансовою компанією та фізичною особою.

2. Суд касаційної інстанції, залишаючи в силі рішення судів попередніх інстанцій, виходив з того, що хоча за загальним правилом відступлення права вимоги за кредитним договором на користь фізичної особи суперечить законодавству, у даному випадку є виняток. Оскільки первісний кредитор, банк, перебував у стадії ліквідації, продаж права вимоги на користь будь-якої особи, включаючи фізичну, не суперечить закону. Суд також зазначив, що договір не містить ознак факторингу, а отже, немає підстав для визнання його недійсним з цієї причини. Крім того, суд врахував, що на момент відступлення права вимоги кредитний договір вже був розірваний, тому у боржника існувало лише зобов’язання з повернення коштів, а не користування фінансовою послугою. Суд касаційної інстанції підкреслив, що не може переоцінювати докази, надані судами попередніх інстанцій, і зобов’язаний діяти в межах касаційної скарги.

3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.

Справа №190/1598/22 від 07/04/2025
Звісно, ось аналіз судового рішення, як ти просив:

Предметом спору у цій справі є визнання за позивачем права на земельну частку (пай) у розмірі 7,63 умовних кадастрових гектарів із земель запасу колишнього КСП «Лозуватка».

Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд порушив норми процесуального права, а саме не надав належного обґрунтування поновленню строку на апеляційне оскарження прокурору, обмежившись формальною вказівкою на наявність поважних причин, без аналізу конкретних обставин. Суд касаційної інстанції наголосив, що апеляційний суд мав навести мотиви, чому він вважає причини пропуску строку поважними, враховуючи принцип юридичної визначеності та усталену практику ЄСПЛ щодо обґрунтованості поновлення строків. Також суд касаційної інстанції вказав, що поновлення прокурору строку на апеляційне оскарження судового рішення здійснюється у тому самому процесуальному порядку, що й стороні у справі, мотивуючи це. Оскільки апеляційний суд не виконав цих вимог, це призвело до передчасного вирішення справи по суті.

Суд касаційної інстанції скасував постанову апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до апеляційного суду зі стадії вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Справа №П/990/64/24 від 20/03/2025
Доброго дня! Звісно, я проаналізую це судове рішення для вас.

1. Предметом спору є оскарження Указу Президента України в частині введення санкцій щодо громадянина Німеччини, який вважає ці санкції необґрунтованими та такими, що порушують його права.

2. Суд, відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що Президент діяв у межах своїх конституційних повноважень, вводячи в дію рішення РНБО про санкції, які були запропоновані СБУ з метою захисту національної безпеки України. Суд зазначив, що санкції не є формою відповідальності, а є превентивним заходом для реагування на потенційні загрози. Також суд підкреслив, що він не може переоцінювати обґрунтованість рішення про введення санкцій, оскільки це є дискрецією Президента, але може перевірити дотримання процедури та меж цієї дискреції. Суд врахував, що втручання в право власності позивача є пропорційним, оскільки має легітимну мету – захист національних інтересів України, і не становить надмірного тягаря для позивача. Суд також наголосив, що СБУ має достатньо повноважень для виявлення загроз національній безпеці та внесення відповідних пропозицій до РНБО.

3. Суд залишив апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін, підтвердивши законність і обґрунтованість Указу Президента в оскаржуваній частині.

Справа №500/1119/24 від 23/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили.

Предметом спору є оскарження бездіяльності Головного управління ДСНС щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення позивачу за період з 01.01.2016 по 16.01.2018.

Суд касаційної інстанції, розглядаючи справу, зосередився на питанні дотримання строків звернення до суду. Ключовим моментом стало застосування статті 233 Кодексу законів про працю України (КЗпП) в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин. Суд підкреслив, що зміни до статті 233 КЗпП, внесені Законом № 2352-IX, які обмежили строк звернення до суду трьома місяцями, не мають зворотної сили в часі та застосовуються лише до правовідносин, що виникли після 19.07.2022. Оскільки спірні правовідносини виникли у період з 01.01.2016 по 16.01.2018, тобто до набрання чинності зазначеними змінами, то до них застосовується редакція статті 233 КЗпП, яка не обмежувала строк звернення до суду у справах про стягнення заробітної плати. Суд також врахував правову позицію, викладену в інших постановах Верховного Суду, щодо незастосування нової редакції статті 233 КЗпП до правовідносин, які виникли до 19.07.2022.

Суд скасував постанову апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Справа №420/33039/24 від 23/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.

1. Предметом спору є бездіяльність прикордонного загону щодо ненарахування та невиплати військовослужбовцю одноразової грошової допомоги при звільненні.

2. Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, повернув позовну заяву, вважаючи, що позивач пропустив строк звернення до суду, оскільки мав можливість дізнатися про порушення своїх прав після ознайомлення з наказом про звільнення. Суди вважали, що отримання відповіді на заяву позивача не змінює момент, коли він повинен був дізнатися про порушення своїх прав. Верховний Суд не погодився з цими висновками. Він зазначив, що згідно зі статтею 116 КЗпП України, роботодавець зобов’язаний письмово повідомити працівника про всі нараховані та виплачені суми при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати. Оскільки наказ про звільнення не містив такої детальної інформації, він не може вважатися належним повідомленням про виплати. Суди попередніх інстанцій не з’ясували, чи отримував позивач належне письмове повідомлення про нараховані та виплачені суми, що є ключовим для визначення початку перебігу строку звернення до суду.

3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Справа №240/10135/23 від 23/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:

1. Предметом спору є оскарження підприємством податкових повідомлень-рішень митного органу щодо донарахування податкових зобов’язань з митних платежів через неправильну класифікацію імпортованого товару.

2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, залишивши касаційну скаргу митного органу без задоволення. Суд зазначив, що митний орган не довів правомірність самостійної зміни коду товару, оскільки експертне дослідження, проведене митницею, не спростувало правильності визначення коду товару декларантом. Суд також врахував, що позивач визначив код товару на підставі класифікаційних ознак, підтверджених документально, а висновки експертизи Житомирської торгово-промислової палати підтверджують правильність декларування. Важливо, що суди попередніх інстанцій визнали поважними причини пропуску строку звернення до суду, враховуючи участь директора підприємства в добровольчому формуванні територіальної громади на початку повномасштабного вторгнення. Суд касаційної інстанції підкреслив, що доводи митного органу зводяться до переоцінки доказів, що не входить до повноважень касаційного суду.

3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу митного органу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.

Справа №420/26807/24 від 23/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:

Предметом спору у цій справі є оскарження бездіяльності військової частини щодо ненарахування та невиплати військовослужбовцю грошового забезпечення, а також виплат, які йому належали у певний період.

Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які повернули позивачу частину позовних вимог, що стосувалися періоду з 19 липня 2022 року по 01 травня 2024 року, через пропуск строку звернення до суду. Суд зазначив, що хоча до 19 липня 2022 року КЗпП не обмежував строк звернення до суду у справах про стягнення заробітної плати, після цієї дати було встановлено тримісячний строк. Також, суд врахував, що під час дії карантину, встановленого у зв’язку з COVID-19, строки звернення до суду продовжуються на строк дії карантину. Проте, суд зазначив, що позивач не надав доказів наявності об’єктивних перешкод, які б унеможливили своєчасне звернення до суду, таких як перебування в зоні бойових дій або на лікуванні. Суд підкреслив, що поновленню підлягають лише строки, пропущені з поважних причин, а перебування на військовій службі саме по собі не є безумовною підставою для поновлення строку.

Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.

Справа №560/5613/24 від 23/04/2025
Звісно, ось аналіз судового рішення, як ви просили:

Предметом спору у цій справі є оскарження бездіяльності 5-го державного пожежно-рятувального загону щодо невиплати компенсації за затримку виплати індексації грошового забезпечення.

Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій, які залишили позов без розгляду через пропуск строку звернення до суду. Суд зазначив, що суди попередніх інстанцій помилково застосували нову редакцію статті 233 Кодексу законів про працю України (КЗпП), яка обмежує строк звернення до суду трьома місяцями, оскільки правовідносини щодо виплати компенсації виникли до набрання чинності цією редакцією. Суд підкреслив, що до спірних правовідносин має застосовуватися редакція статті 233 КЗпП, яка діяла на момент виникнення права на компенсацію, а саме коли строк звернення до суду не був обмежений. Суд також врахував, що компенсація за затримку виплати індексації є складовою заробітної плати, а отже, спір стосується трудових відносин. Крім того, Верховний Суд послався на свою попередню практику, в якій було вказано на помилковість прив’язки початку відліку строку до моменту фактичної виплати індексації, оскільки це не впливає на період, за який нараховується компенсація.

Суд вирішив скасувати рішення судів попередніх інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

: У цьому рішенні Верховний Суд підтвердив відступлення від попередніх висновків щодо застосування строків звернення до суду у трудових спорах, якщо правовідносини виникли до набрання чинності новою редакцією статті 233 КЗпП України.

Справа №607/14864/20 від 16/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:

Предмет спору: Спір стосувався виділення в натурі частки майна, що перебуває у спільній частковій власності, визнання права власності на виділене майно та встановлення порядку користування земельною ділянкою.

Основні аргументи суду: Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, задовольнив позов, виходячи з таких міркувань:
1. Наявність висновку судової будівельно-технічної експертизи, який підтверджує можливість виділу в натурі частки позивачки (1/2 частини житлового будинку) з урахуванням встановленого порядку користування та без необхідності проведення перепланувань.
2. Встановлення судом, що запропонований експертом варіант виділу відповідає інтересам співвласників, не порушує їхні права та є найбільш наближеним до фактичного порядку користування майном.
3. Визначення порядку користування земельною ділянкою на основі проєкту розподілу, який відповідає розміру часток кожного зі співвласників та є найбільш наближеним до існуючого порядку користування.
4. Відсутність доказів з боку відповідачів, які б спростовували висновок експертизи або обґрунтовували інший варіант поділу майна.
5. Суд касаційної інстанції підкреслив, що суди попередніх інстанцій правильно застосували норми матеріального права щодо права співвласника на виділ частки в натурі та встановлення порядку користування спільним майном.
6. Водночас, касаційний суд скасував додаткове рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу, оскільки позивачем не було надано доказів надсилання заяви про ухвалення додаткового рішення іншим учасникам справи, що є порушенням процесуальних норм.
7. Також, касаційний суд скасував ухвалу апеляційного суду про виправлення описки, оскільки під виглядом виправлення описки апеляційний суд фактично ухвалив додаткове рішення про стягнення судових витрат, що є недопустимим.

Рішення суду: Касаційний суд частково задовольнив касаційну скаргу, залишивши без змін рішення судів попередніх інстанцій в частині виділення частки майна та встановлення порядку користування земельною ділянкою, але скасував рішення щодо стягнення витрат на правничу допомогу та ухвалу про виправлення описки.

Справа №910/5296/24 від 22/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:

1. Предметом спору є стягнення з АТ “Енергоатом” на користь ТОВ “ІНЖЕНЕРНО-ТЕХНОЛОГІЧНИЙ ЦЕНТР “ТЕХНОПОЛІС” інфляційних донарахувань та донарахувань у зв’язку зі збільшенням валютного курсу за договором поставки.

2. Верховний Суд скасував рішення попередніх інстанцій, оскільки суди не дослідили важливі обставини, а саме: чи була укладена додаткова угода між сторонами про зміну ціни договору у зв’язку зі зміною індексу споживчих цін або курсу валюти, що є обов’язковою умовою для виникнення у постачальника права на стягнення відповідних донарахувань. Суд наголосив, що згідно з умовами договору, будь-яка зміна ціни повинна бути оформлена додатковою угодою, і без її наявності вимоги про стягнення інфляційних та курсових різниць є передчасними. Також суди не надали оцінку доводам відповідача щодо неможливості коригування вже сплаченого авансу та іншої частини вартості продукції, оскільки зміна ціни після виконання договору не допускається. Суд підкреслив, що господарські суди повинні встановити правову природу договору та дослідити всі обставини, що мають значення для справи, перш ніж приймати рішення.

3. Суд вирішив скасувати рішення попередніх інстанцій в частині задоволених позовних вимог та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції для повного та всебічного з’ясування обставин.

Справа №920/277/23 від 17/04/2025
Звісно, ось аналіз судового рішення, як ви просили:

1. Предметом спору є зобов’язання теплопостачальної компанії здійснити перерахунок вартості послуг з постачання теплової енергії споживачу у зв’язку з їх фактичним ненаданням.

2. Суд касаційної інстанції скасував рішення попередніх судів, які зобов’язували теплопостачальну компанію здійснити перерахунок вартості послуг. Суд зазначив, що споживач самовільно відключився від системи централізованого опалення, не дотримуючись встановленої процедури, а також не виконав обов’язок з підготовки власної системи теплопостачання до опалювального сезону, зокрема, не усунув аварійну ситуацію. Суд підкреслив, що самовільне відключення від мережі централізованого опалення не звільняє споживача від обов’язку оплати послуг, оскільки підведення теплової мережі до системи опалення споживача свідчить про виконання послуг теплопостачальною компанією. Також, суд врахував, що споживач не звертався до теплопостачальної компанії з актом-претензією про ненадання послуг, як це передбачено законодавством. Суд касаційної інстанції наголосив, що попередні суди не врахували ці обставини та дійшли помилкового висновку про задоволення позову.

3. Суд касаційної інстанції скасував рішення попередніх судів в частині задоволення позову та відмовив у задоволенні позовних вимог про зобов’язання здійснити перерахунок вартості послуг з постачання теплової енергії.

Справа №910/4481/18 від 24/04/2025
Доброго дня! Розглянемо детальніше цю постанову Верховного Суду.

1. Предметом спору у цій справі є стягнення з ТОВ «Атем Груп» на користь АТ «Київгаз» суми у розмірі 2 411 016,19 грн.

2. Верховний Суд закрив касаційне провадження за скаргою ТОВ «Атем Груп» щодо однієї з підстав касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, що може бути пов’язано з тим, що ця підстава не відповідала вимогам процесуального закону або була необґрунтованою. Щодо інших підстав касаційного оскарження, а саме пунктів 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України, які, як правило, стосуються неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, то Верховний Суд не знайшов підстав для задоволення касаційних скарг обох сторін – як ТОВ «Атем Груп», так і АТ «Київгаз». Це означає, що суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо обставин справи та застосування відповідних норм права. Відсутність задоволення касаційних скарг обох сторін може свідчити про те, що суди попередніх інстанцій об’єктивно та всебічно розглянули справу, врахувавши аргументи обох сторін.

3. В результаті, Верховний Суд залишив без змін рішення Господарського суду міста Києва та постанову Північного апеляційного господарського суду.

Справа №916/407/24 від 22/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:

Предметом спору є заява ТОВ “В.С. ПРОЕКТ” про стягнення з КНП “Одеський регіональний клінічний протипухлинний центр” витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв’язку з касаційним переглядом справи.

Суд, розглядаючи заяву про стягнення витрат на правничу допомогу, керувався такими аргументами: по-перше, витрати мають бути документально підтверджені. По-друге, розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи, обсягом наданих послуг та часом, витраченим адвокатом. По-третє, суд враховує сталість правової позиції сторони, відсутність змін у нормативному регулюванні та обізнаність адвоката зі справою. Також, суд бере до уваги тривалість судового засідання та форму участі представника (відеоконференція). Суд зазначив, що відсутність доказів оплати за надану правову допомогу не є підставою для відмови у задоволенні заяви, оскільки строк оплати ще не настав. Суд врахував заперечення відповідача щодо завищеної вартості послуг та дійшов висновку про необхідність часткового задоволення заяви, зменшивши суму стягнення до 10 000 грн.

Суд частково задовольнив заяву ТОВ “В.С. ПРОЕКТ” та ухвалив стягнути з КНП “Одеський регіональний клінічний протипухлинний центр” 10 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Справа №211/3470/23 від 16/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.

1. Предметом спору у цій справі є поділ квартири, набутої під час шлюбу, між колишнім подружжям.

2. Суд задовольнив позов чоловіка, виходячи з того, що квартира була придбана під час шлюбу, і, відповідно до Сімейного кодексу України, вважається спільною сумісною власністю подружжя. Суд врахував, що відповідачка не змогла спростувати презумпцію спільності майна, тобто не довела, що квартира була придбана за її особисті кошти. Також, суд відхилив аргументи відповідачки щодо пропуску строку позовної давності, оскільки позивач звернувся до суду протягом трьох років з моменту, коли дізнався про порушення свого права на спільне майно. Суд послався на практику Верховного Суду щодо обчислення позовної давності у таких спорах. Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, підкресливши, що відповідачка не надала достатніх доказів на підтвердження своїх аргументів.

3. Суд вирішив визнати квартиру спільною сумісною власністю колишнього подружжя та визначив право власності на 1/2 частини квартири за кожним з них.

Справа №620/17995/23 від 23/04/2025
Звісно, ось аналіз судового рішення, як ви просили:

Предмет спору: Фізична особа оскаржувала бездіяльність Головного управління ДСНС щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення та компенсації за затримку виплати індексації за період з 2016 по 2018 роки.

Аргументи суду:
Суд касаційної інстанції встановив, що індексація грошового забезпечення є складовою заробітної плати, а отже, спір у цій справі стосується саме виплати заробітної плати. На момент виникнення спірних правовідносин (2016-2018 роки), частина друга статті 233 Кодексу законів про працю України (КЗпП) дозволяла працівнику звертатися до суду з позовом про стягнення заробітної плати без будь-яких обмежень строків. Апеляційний суд помилково застосував редакцію статті 233 КЗпП, яка набрала чинності 19 липня 2022 року і встановлює тримісячний строк для звернення до суду. Суд касаційної інстанції підкреслив, що закони не мають зворотної сили, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність. Оскільки на момент виникнення права на індексацію діяла норма про безстрокове звернення до суду, застосування нової редакції статті 233 КЗпП є неправильним. Суд також врахував правові висновки, викладені в постанові Судової палати Касаційного адміністративного суду від 21 березня 2025 року у справі № 460/21394/23, щодо застосування статті 233 КЗпП у подібних справах.

Рішення суду: Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до апеляційної інстанції.

Справа №420/14809/22 від 23/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.

1. Предметом спору є оскарження бездіяльності секретаря Одеської міської ради щодо неповідомлення депутата про дату і час проведення сесій міської ради.

2. Суд касаційної інстанції розглянув справу щодо правомірності дій секретаря Одеської міської ради, який не повідомив депутата ОСОБА_1 про проведення сесій, оскільки вважав, що його повноваження були припинені рішенням політичної партії про відкликання депутата за народною ініціативою. Ключовим питанням стало визначення моменту припинення повноважень депутата у разі його відкликання за народною ініціативою: чи відбувається це автоматично після рішення вищого керівного органу політичної партії, чи необхідне рішення територіальної виборчої комісії. Суд підкреслив, що згідно з Законом України «Про статус депутатів місцевих рад», рішення вищого керівного органу партії про відкликання депутата є достатньою підставою для дострокового припинення його повноважень, і не потребує додаткових рішень місцевої ради або територіальної виборчої комісії. Суд також зазначив, що обов’язок повідомляти депутата про сесії міської ради відпадає після припинення його повноважень. Суд також врахував, що оригінали документів, що підтверджують рішення про відкликання депутата, були вилучені правоохоронними органами, але факт існування такого рішення не заперечувався сторонами. Суд також зазначив, що перевірка законності рішення про відкликання депутата не входить в предмет розгляду даної справи.

3. Суд вирішив залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін, підтвердивши правомірність дій секретаря Одеської міської ради.

Справа №160/11048/24 від 23/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.

1. Предметом спору є оскарження дій Головного управління Пенсійного фонду України щодо відмови у виплаті компенсації за ліки та поверненні коштів, сплачених позивачем, як потерпілим внаслідок нещасного випадку на виробництві.

2. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій, які відмовили позивачу у поновленні строку звернення до суду, мотивуючи це наступним. По-перше, суди не врахували, що листи від Пенсійного фонду та Міністерства соціальної політики не містили чітких вказівок щодо необхідності повторного звернення до ПФУ для отримання компенсації. По-друге, роз’яснення Міністерства соціальної політики про те, що потерпілим, яким вже призначено виплати, не потрібно звертатися повторно, створило у позивача обґрунтовані очікування щодо автоматичного продовження виплат. По-третє, активні дії позивача щодо отримання інформації про уповноважений орган свідчать про його зацікавленість у вирішенні питання. Враховуючи ці обставини в сукупності, суд дійшов висновку, що позивач мав об’єктивні перешкоди для своєчасного звернення до суду.

3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Справа №205/8061/20 від 18/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз цього судового рішення:

1. Предметом спору є визнання за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 права користування квартирою у місті Дніпро, яка перебуває у комунальній власності.

2. Апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції, яким було задоволено позов, мотивуючи це тим, що ОСОБА_1 не набула права користування спірною квартирою, оскільки мала інше житло у власності та не вселилася у спірну квартиру як член сім’ї у встановленому законом порядку. Також, ОСОБА_2 вселилася у квартиру як похідна від права користування її матері ОСОБА_1, яка такого права не набула. Верховний Суд погодився з висновком апеляційного суду про відмову в задоволенні позову, але змінив мотивувальну частину рішення. Суд касаційної інстанції вказав, що оскільки спірна квартира перебуває у комунальній власності, належним відповідачем у справі, окрім Дніпровської міської ради, мали бути також особи, які фактично проживають у квартирі, а позивачі звернулися до суду з позовом до неналежного складу відповідачів, що є самостійною підставою для відмови в позові.

3. Верховний Суд частково задовольнив касаційні скарги, залишив без змін ухвалу апеляційного суду та змінив постанову апеляційного суду, виклавши її мотивувальну частину в новій редакції.

Справа №9901/190/21 від 22/04/2025
Доброго дня! З радістю допоможу вам розібратися в цьому судовому рішенні.

1. Предметом спору є оскарження ТОВ «ГЕО ФОРС ОЙЛ» Указу Президента України в частині, який компанія вважає протиправним.

2. Велика Палата Верховного Суду, розглядаючи цю справу, звернула увагу на те, що Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду допустив певні неточності в мотивувальній частині свого рішення. Суд врахував аргументи апеляційної скарги ТОВ «ГЕО ФОРС ОЙЛ» і, проаналізувавши матеріали справи, дійшов висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги. Суд ретельно перевірив обставини справи, врахував позиції сторін та третіх осіб, а також застосував відповідні норми Кодексу адміністративного судочинства України. Суд також взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини та практику Верховного Суду. В результаті, Велика Палата вирішила змінити рішення суду першої інстанції, виклавши мотивувальну частину у новій редакції.

3. Суд постановив апеляційну скаргу ТОВ «ГЕО ФОРС ОЙЛ» задовольнити частково, змінивши рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 04 червня 2024 року, виклавши мотивувальну частину в редакції, наведеній у цій постанові.

Справа №757/52728/23-ц від 09/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:

1. Предметом спору є вимога ОСОБА_1 до держави Україна про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої, на його думку, незаконними судовими рішеннями.

2. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій, які відмовили у відкритті провадження у справі, з наступних міркувань:
* Позов пред’явлено до держави Україна, а не до суддів чи судів, і спрямований на захист прав позивача від можливих неправомірних дій держави в особі судових органів.
* Суди не повинні оцінювати дії суддів в іншій справі, а мають встановити наявність підстав для цивільно-правової відповідальності держави за можливу шкоду, завдану під час розгляду іншої справи.
* Відмова у відкритті провадження на підставі відсутності таких підстав є передчасною, оскільки це питання має вирішуватися під час розгляду справи по суті.
* Держава є учасником цивільних відносин і несе відповідальність за дії своїх органів, а Міністерство юстиції України помилково вважає себе неналежним співвідповідачем.
* Право на відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями органів державної влади, гарантоване статтею 56 Конституції України.
* Суди повинні встановити наявність або відсутність підстав для цивільно-правової відповідальності держави, передбачених статтею 1176 ЦК України, під час розгляду справи по суті, а не на стадії відкриття провадження.

3. Суд вирішив касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити, скасувати ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, а справу направити до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження.

Справа №925/1279/19 від 23/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення:

1. Предметом спору є стягнення судового збору, понесеного позивачем у зв’язку з поданням касаційної скарги.

2. У цій справі ТОВ “Управління механізації “Аерошляхбуд” звернулося до Верховного Суду із заявою про стягнення з Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради судового збору за подання касаційної скарги, оскільки це питання не було вирішено попередньою постановою. Суд, посилаючись на статті 123, 129, 315 ГПК України, зазначив, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи, і у разі задоволення позову судові витрати покладаються на відповідача. Оскільки касаційну скаргу позивача було задоволено, а рішення суду першої інстанції залишено в силі, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача суми сплаченого судового збору за подання касаційної скарги.

3. Суд задовольнив заяву ТОВ “Управління механізації “Аерошляхбуд” та постановив стягнути з Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради на користь ТОВ “Управління механізації “Аерошляхбуд” 49 488,16 грн судового збору за подання касаційної скарги.

Справа №910/6138/24 від 15/04/2025
Звісно, ось аналіз судового рішення, як ви просили:

1. Предметом спору є стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу електроенергії, виробленої з альтернативних джерел енергії (“зелений” тариф).

2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій щодо стягнення з ДП “Гарантований покупець” на користь ТОВ “Торговий дім Ятрань” витрат на професійну правничу допомогу. Суд зазначив, що вирішення питання щодо розподілу витрат на оплату послуг адвоката є дискрецією суду, який розглядає відповідне питання з урахуванням конкретних обставин справи в їх сукупності. Суд врахував, що розмір винагороди за надання правової допомоги визначений у договорі у вигляді фіксованої суми, і він не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу. Також, суд касаційної інстанції відхилив аргументи скаржника про те, що суди попередніх інстанцій не врахували висновків Верховного Суду щодо застосування положень статей 126, 129 Господарського процесуального кодексу України та Закону України “Про адвокатуру”. Суд касаційної інстанції також не погодився з доводами скаржника про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права при прийнятті доказів про підтвердження понесених витрат на правову допомогу.

3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.

Справа №920/309/23 від 15/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви просили:

1. **Предмет спору:** Спір стосується повернення Сумській обласній раді земельних ділянок лісогосподарського призначення, які, на думку прокуратури, незаконно зареєстровані за Буринською міською радою.

2. **Основні аргументи суду:**
* Верховний Суд наголосив, що обрання належного способу захисту є ключовим для задоволення позову.
* Суд зазначив, що у випадку, коли право власності на спірне майно вже зареєстроване за іншою особою, вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційний позов) є належним способом захисту.
* Скасування державної реєстрації права власності, на думку суду, не є ефективним способом захисту, оскільки не відновлює право володіння позивача.
* Суд підкреслив, що задоволення віндикаційного позову є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що забезпечує ефективний захист прав власника.
* Оскільки прокуратура обрала неефективний спосіб захисту (скасування державної реєстрації замість витребування майна), у задоволенні позову слід відмовити.

3. **Рішення суду:** Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та ухвалив нове рішення про відмову в задоволенні позову прокуратури.

Справа №638/4185/21 від 17/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення:

1. Предметом спору є цивільні позови потерпілих про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок смерті близької людини на виробництві.

2. Суд касаційної інстанції встановив, що суди попередніх інстанцій не дотрималися вимог щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення при вирішенні цивільних позовів. Зокрема, місцевий суд не чітко визначив, чи вважає він кошти, виплачені цивільним відповідачем потерпілому, відшкодуванням моральної шкоди, і якщо ні, то чому врахував часткове відшкодування при визначенні суми компенсації. Апеляційний суд не усунув ці суперечності, погодившись із висновками місцевого суду, які не були належним чином обґрунтовані. Суд касаційної інстанції підкреслив, що судове рішення має бути логічним, чітким і недвозначним, а також містити відповіді на аргументи сторін. Оскільки суди попередніх інстанцій не забезпечили належного обґрунтування своїх рішень у частині вирішення цивільних позовів, це є підставою для скасування цих рішень.

3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій у частині вирішення цивільних позовів і призначив новий розгляд в суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства.

Справа №991/13759/24 від 24/04/2025
Доброго дня! Звісно, я проаналізував надане судове рішення. Ось мої висновки:

1. Предметом спору є позов Міністерства юстиції України про застосування санкції, передбаченої пунктом 1-1 частини 1 статті 4 Закону України «Про санкції», до громадянина України, який також має громадянство російської федерації.

2. Суд відмовив у задоволенні позову Міністерства юстиції України про застосування санкцій. На жаль, з наданої частини рішення неможливо встановити конкретні аргументи суду, оскільки відсутня мотивувальна частина. Зазвичай, суд враховує доведеність зв’язків особи з державою-агресором, її участь у діяльності, що підриває безпеку України, пропорційність застосування санкцій та інші обставини. Для повного розуміння позиції суду необхідно ознайомитися з повним текстом рішення.

3. Суд вирішив відмовити у задоволенні позову Міністерства юстиції України про застосування санкції.

Справа №991/13759/24 від 24/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:

Міністерство юстиції України звернулося до суду з вимогою застосувати санкції до громадянина України ОСОБА_1 та стягнути його активи в дохід держави, оскільки вважає, що він причетний до підтримки російської агресії.

Суд, дослідивши надані докази, встановив, що ОСОБА_1 має громадянство України та російської федерації, а отже, є фізичною особою-нерезидентом, до якої можуть бути застосовані санкції. Проте, суд не знайшов достатньо доказів того, що ОСОБА_1 здійснював безоплатне постачання палива окупаційній адміністрації або передавав спеціальний транспорт представникам держави-агресора для постачання пального з окупованого Криму на тимчасово окуповані території Запорізької та Херсонської областей. Суд зазначив, що хоча ОСОБА_1 і здійснював підприємницьку діяльність на тимчасово окупованих територіях за сприяння представників окупаційної влади, це не є достатньою підставою для застосування санкцій, передбачених Законом України “Про санкції”. Суд також врахував, що позивач не надав доказів щодо фінансового порогу, який би дозволив застосувати санкції за сплату податків або іншу безоплатну передачу коштів.

В результаті, суд відмовив у задоволенні позову Міністерства юстиції України.

Справа №914/2161/23 від 24/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:

1. Предметом спору є заява ТОВ “Ком Про Груп” про стягнення з ТОВ “Техно Буд Рітейл” витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв’язку з розглядом касаційної скарги.

2. Суд касаційної інстанції, розглядаючи заяву про розподіл судових витрат, керувався такими аргументами:
* Витрати на професійну правничу допомогу підлягають розподілу між сторонами залежно від результатів вирішення судової справи.
* Розмір витрат на правничу допомогу визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і їх вартості.
* Суд має оцінювати надані докази на предмет належності, допустимості та достовірності, зокрема, чи відповідають зазначені у документах відомості щодо характеру та обсягу правничої допомоги документам у судовій справі.
* Суд врахував, що деякі послуги, заявлені до відшкодування (аналіз касаційної скарги, підготовка копій документів), частково охоплюються іншими послугами або не потребують спеціальних професійних знань.
* Витрати на підготовку заяви про стягнення судових витрат не підлягають відшкодуванню.
* Суд, оцінивши надані докази, дійшов висновку, що заявлені витрати на професійну правничу допомогу не відповідають вимогам щодо реальності, розумності їх розміру, співмірності, обґрунтованості та пропорційності.

3. Суд частково задовольнив заяву ТОВ “Ком Про Груп” та постановив стягнути з ТОВ “Техно Буд Рітейл” на користь ТОВ “Ком Про Груп” 15000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Справа №522/21269/18 від 16/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:

1. Предметом спору є витребування квартири з чужого незаконного володіння та визнання права власності на неї.

2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення апеляційного суду, виходив з того, що спірна квартира вибула з володіння позивачки (ОСОБА_4) поза її волею, оскільки це сталося на підставі судового рішення, яке згодом було скасовано. Суд першої інстанції правильно встановив, що вибуття майна на підставі скасованого судового рішення вважається вибуттям поза волею власника. Апеляційний суд помилково вважав, що оскільки квартира була спільною сумісною власністю подружжя, позивачка не може її витребувати як одноосібний власник, проте питання спільності майна подружжя не є предметом цього спору. Важливим є спосіб вибуття майна з власності позивача, а не правовий статус квартири як спільної сумісної власності. Суд також зазначив, що витребування майна у даному випадку не впливає на подальші спори між колишнім подружжям щодо поділу цього майна.

3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції в частині витребування майна з чужого незаконного володіння, а в частині визнання права власності скасував рішення суду першої інстанції та відмовив у задоволенні позову.

Справа №580/769/23 від 23/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви просили:

1. Предметом спору є бездіяльність військової частини щодо неврахування додаткової винагороди (30 000 грн), встановленої на час воєнного стану, при розрахунку грошової допомоги на оздоровлення, компенсації за невикористану відпустку та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовця.

2. Верховний Суд зазначив, що щомісячна додаткова винагорода, запроваджена постановою Кабміну №168, є додатковим видом грошового забезпечення, виплата якої запроваджена під час воєнного стану. Суд підкреслив, що згідно з Порядком №260, винагороди не включаються до розміру грошового забезпечення, з якого обчислюється допомога на оздоровлення та одноразова грошова допомога при звільненні. Водночас, суд зауважив, що при розрахунку компенсації за невикористані дні відпустки, на відміну від допомоги на оздоровлення та одноразової грошової допомоги при звільненні, Порядок №260 не містить прямої заборони на врахування винагород, а навпаки, передбачає включення щомісячних додаткових видів грошового забезпечення. Суд також вказав на те, що суди попередніх інстанцій не дослідили питання нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168 та розмірів її виплати, зокрема, перед звільненням.

3. Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції для встановлення фактичних обставин справи.

Справа №907/182/23 від 15/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:

Предметом спору у цій справі було стягнення витрат на професійну правничу допомогу, понесених ФОП Кадар О.В. у суді касаційної інстанції.

Суд частково задовольнив заяву ФОП Кадар О.В., мотивуючи це тим, що, з одного боку, витрати на правничу допомогу підлягають відшкодуванню стороні, на користь якої ухвалене рішення, але з іншого боку, їх розмір має бути обґрунтованим, пропорційним до предмета спору та відповідати критеріям реальності та розумності. Суд врахував, що правова позиція ФОП Кадар О.В. була сталою протягом розгляду справи в усіх інстанціях, адвокат надавав правову допомогу відповідачу і в судах попередніх інстанцій, а тому додаткове комплексне вивчення юридичної природи спірних правовідносин на стадії касаційного перегляду не вимагало значного обсягу юридичної роботи та значних витрат часу. Також суд взяв до уваги клопотання Комунальної установи про зменшення витрат на професійну правничу допомогу та важливість обґрунтованості й співмірності заявлених витрат.

Суд ухвалив стягнути з Комунальної установи на користь ФОП Кадар О.В. 20 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді касаційної інстанції.

Справа №904/7291/17 від 22/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз цього судового рішення:

1. Предметом спору є стягнення заборгованості за кредитним договором та зобов’язання зарахування зустрічних однорідних вимог.

2. Суд касаційної інстанції скасував постанову апеляційного суду, оскільки апеляційний суд, з одного боку, погодився з доводами про необґрунтованість висновку першої експертизи та призначив повторну експертизу, а з іншого боку, погодився з висновками суду першої інстанції, який ґрунтувався на цій же необґрунтованій експертизі. Також, апеляційний суд не надав жодної оцінки висновку повторної експертизи, яка містила протилежні висновки. Крім того, суд касаційної інстанції вказав на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм Закону України “Про судовий збір” при розрахунку суми судового збору, що підлягала сплаті за подання апеляційної скарги. Суд касаційної інстанції також зазначив, що у суду апеляційної інстанції були відсутні підстави для застосування частини 4 статті 102 Господарського процесуального кодексу України щодо визнання встановленою обставини, для з`ясування якої експертиза була призначена, оскільки у справі наявні дві судові експертизи, висновки яких є взаємовиключними. Враховуючи зазначені порушення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що апеляційний суд не встановив фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

3. Суд касаційної інстанції скасував постанову апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Справа №904/4608/21 (904/7059/21) від 13/03/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:

1. Предметом спору є визнання недійсними договорів поруки, укладених в межах справи про банкрутство, за якими боржник поручився за зобов’язання іншої компанії перед кредитором.

2. Суд касаційної інстанції скасував постанову апеляційного суду, підтримавши рішення суду першої інстанції, виходячи з наступного:
* Боржник уклав договори поруки в період, коли вже мав невиконані зобов’язання перед банком, що свідчить про його недобросовісність.
* На момент надання поруки угода про продовження строку повернення кредиту ще не була укладена, тому зобов’язання вважалися простроченими.
* Укладення договорів поруки не відповідало меті підприємницької діяльності боржника, оскільки не принесло йому прибутку, а лише збільшило фінансове навантаження.
* Боржник не розкрив суду реальні мотиви укладення договорів поруки, які б підтверджували ринкові наміри сторін отримати прибуток.
* Суд першої інстанції правильно встановив, що укладаючи договори поруки, боржник діяв недобросовісно та нерозумно стосовно кредитора, порушуючи його права.
* Аргументи відповідачів про тривалі ділові стосунки не спростовують факту, що боржник взяв на себе додатковий фінансовий тягар без економічної вигоди.
* Суд погодився з тим, що кредитор не міг дізнатися про існування договорів поруки до моменту визнання його кредиторських вимог у справі про банкрутство, тому строк позовної давності не пропущено.

3. Верховний Суд постановив скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції про задоволення позову.

Справа №910/16061/24 від 24/04/2025
Звісно, ось аналіз судового рішення, як ви і просили:

1. Предметом спору є правомірність повернення заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство іншої юридичної особи, поданої розпорядником майна боржника, коли повноваження керівника боржника не були припинені.

2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями попередніх судів, ґрунтуючись на тому, що Кодекс України з процедур банкрутства чітко розмежовує повноваження керівника боржника та розпорядника майна. Суд зазначив, що розпорядник майна не має права втручатися в оперативно-господарську діяльність боржника, а призначення розпорядника не припиняє повноважень керівника. Суд підкреслив, що ініціювання банкрутства іншої юридичної особи є частиною звичайної господарської діяльності, яку має здійснювати керівник, а не розпорядник майна, якщо тільки повноваження керівника не були припинені. Суд також врахував, що відкриття провадження у справі про банкрутство має значні правові наслідки для широкого кола осіб, тому ініціювати такий процес має уповноважена особа. Суд відхилив аргументи скаржника про те, що подання заяви про банкрутство було необхідним для захисту майнових інтересів боржника, оскільки це не є достатньою підставою для розширення повноважень розпорядника майна.

3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін, підтвердивши правомірність повернення заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Справа №320/9086/21 від 23/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.

1. Предметом спору є стягнення з фізичної особи на користь Інституту Військово-Морських Сил витрат, пов’язаних з утриманням курсанта під час навчання.

2. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду, який відмовив у відкритті апеляційного провадження, мотивуючи це тим, що апелянт пропустив строк на оскарження рішення суду першої інстанції. Суд касаційної інстанції вказав, що апеляційний суд не врахував важливі обставини, а саме те, що рішення суду першої інстанції не було належним чином вручено позивачу, оскільки було надіслано на неактуальну електронну адресу. Крім того, суд не взяв до уваги той факт, що представник Інституту перебував у закордонному відрядженні, що могло вплинути на своєчасність подання апеляційної скарги. Суд наголосив, що обов’язком суду є направлення копії рішення рекомендованим листом з повідомленням про вручення, а днем отримання рішення вважається день, коли у поштовому повідомленні проставлено відмітку про вручення. Враховуючи ці обставини, Верховний Суд дійшов висновку, що апеляційний суд допустив порушення норм процесуального права, що перешкоджає подальшому провадженню у справі.

3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Справа №467/1102/19 від 21/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:

1. Предметом спору є відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок ДТП.

2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що саме дії відповідача, який порушив ПДР, стали причиною ДТП, внаслідок чого було пошкоджено автомобіль позивача. Суд зазначив, що факт закриття справи про адміністративне правопорушення не звільняє відповідача від цивільно-правової відповідальності, оскільки його вина підтверджується іншими доказами, зокрема висновками експертиз. Суд також врахував звіт оцінювача, який встановив ринкову вартість автомобіля до ДТП, а також договір купівлі-продажу, який підтвердив вартість автомобіля після ДТП. На підставі цих доказів суд визначив розмір збитків, завданих позивачу, та зменшив його на суму страхового відшкодування, яке повинна виплатити страхова компанія. Суд відхилив доводи касаційної скарги про недопустимість звіту оцінювача, оскільки відповідач не надав інших доказів, які б спростовували інформацію, викладену в звіті. Суд також відхилив доводи про безпідставне неврахування висновку автотехнічної експертизи, оскільки цей висновок не узгоджувався з іншими доказами у справі.

3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій в частині задоволених позовних вимог про відшкодування майнової шкоди – без змін.

Справа №753/1409/22 від 17/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:

1. Предметом спору є оскарження виправдувального вироку щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_7, обвинувачених у розтраті майна підприємства шляхом зловживання службовим становищем (ч. 4 ст. 191 КК України).

2. Суд касаційної інстанції залишив в силі виправдувальний вирок, оскільки сторона обвинувачення не довела поза розумним сумнівом, що доплати за шкідливі умови праці були здійснені з порушенням чинного законодавства. Суд зазначив, що відсутність наказу про результати атестації робочих місць не є порушенням, оскільки цього не вимагає жоден нормативний акт. Суд також взяв до уваги, що атестація робочих місць фактично проводилася, і її результати були зафіксовані у відповідних документах. Важливо, що виплати здійснювалися не безоплатно, а за фактично відпрацьований час, що виключає наявність складу злочину, передбаченого ст. 191 КК України. Суд визнав акт ревізії допустимим доказом, але зазначив, що це не впливає на законність виправдувального вироку. Також, суд вказав, що апеляційний суд не зобов’язаний повторно досліджувати докази, якщо суд першої інстанції вже надав їм оцінку, а сторона обвинувачення не обґрунтувала необхідність такого дослідження.

3. Суд ухвалив залишити ухвалу апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу прокурора – без задоволення.

Справа №910/17001/23 від 24/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.

1. Предметом спору є визнання відсутнім права та недійсним договору.

2. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін, погодившись з їх висновками. На жаль, з наданого тексту неможливо встановити конкретні аргументи судів попередніх інстанцій та касаційного суду, якими вони керувалися при прийнятті рішень, оскільки в тексті відсутня мотивувальна частина постанови. Проте, можна зробити висновок, що суди попередніх інстанцій, рішення яких залишив в силі Верховний Суд, мали достатні підстави для визнання відсутнім права та/або недійсності договору, а касаційний суд не знайшов підстав для скасування цих рішень. Відсутність позиції позивача в судовому засіданні не вплинула на рішення суду.

3. Верховний Суд постановив залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення попередніх інстанцій без змін.

Справа №160/13146/24 від 23/04/2025
Доброго дня! Звісно, я проаналізую це судове рішення.

1. Предметом спору є оскарження бездіяльності Пенсійного фонду щодо проведення індексації пенсії із застосуванням певних коефіцієнтів збільшення середньої заробітної плати.

2. Суд касаційної інстанції встановив, що положення Порядку № 124, яким керувався Пенсійний фонд, суперечать Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” в частині визначення базового показника середньої заробітної плати для індексації. Суд наголосив, що індексація пенсії має здійснюватися шляхом збільшення показника середньої заробітної плати, який безпосередньо враховувався при обчисленні пенсії, а не на основі фіксованого показника станом на 01.10.2017. Також, суд врахував строки звернення до суду, встановивши, що вимоги позивача можуть бути задоволені лише в межах шестимісячного строку до моменту звернення до суду. Суд підкреслив, що Кабінет Міністрів України не має права встановлювати базову розрахункову величину, оскільки це нівелює основне призначення індексації. Суд також зазначив, що положення Порядку № 124 підлягають застосуванню виключно в частині, яка не суперечить положенням Закону № 1058-IV.

3. Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та частково задовольнив позов, визнавши протиправною бездіяльність Пенсійного фонду та зобов’язавши провести індексацію пенсії з урахуванням встановлених коефіцієнтів, але лише за період, що не перевищує шести місяців до дати звернення до суду.

Справа №990/134/24 від 20/03/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви просили:

1. Предметом спору є оскарження рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (ВККС) про відмову у внесенні рекомендації про призначення позивачки на посаду судді місцевого суду.

2. Велика Палата Верховного Суду скасувала рішення суду першої інстанції та задовольнила позов, мотивуючи це тим, що ВККС не надала достатніх обґрунтувань для своїх сумнівів щодо відповідності позивачки критеріям доброчесності та професійної етики. Суд зазначив, що ВККС не довела, яким чином укладення договору дарування земельної ділянки родичу судді, який розглядав справи за участю позивачки як адвоката, вплинуло на її незалежність, чесність чи сумлінність. Суд підкреслив, що сам факт укладення угоди не є достатнім для висновку про недоброчесність, якщо немає доказів, що ця угода вплинула на судові рішення. Також, суд вказав на відсутність чітких критеріїв та індикаторів для оцінки доброчесності кандидатів на посаду судді у законодавстві, що робить рішення ВККС недостатньо обґрунтованими та такими, що порушують принцип правової визначеності. Суд наголосив, що сумніви ВККС повинні базуватися на конкретних фактах, а не на припущеннях.

3. Суд скасував рішення ВККС про відмову у внесенні рекомендації про призначення позивачки на посаду судді та зобов’язав ВККС провести повторну співбесіду.

Справа №916/1804/24 від 14/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви просили:

1. Предметом спору є визнання права комунальної власності на земельні ділянки та скасування рішень державного реєстратора про реєстрацію права постійного користування цими ділянками.

2. Суд задовольнив заяву про забезпечення позову, наклавши арешт на спірні земельні ділянки та заборонивши будь-які реєстраційні дії щодо них, мотивуючи це тим, що невжиття таких заходів може ускладнити або унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення позову, оскільки існує реальна загроза зміни власника або користувача земельних ділянок під час розгляду справи. Суд також врахував, що такі заходи не призведуть до невиправданого обмеження майнових прав відповідачів, оскільки вони зможуть і надалі володіти та користуватися майном, але будуть обмежені у праві розпоряджатися ним. Суд відхилив клопотання про зустрічне забезпечення, оскільки відповідач не надав належних доказів завдання збитків у зв’язку із забезпеченням позову. Також суд зазначив, що вжиті заходи забезпечення позову не суперечать вимогам частини 12 статті 137 Господарського процесуального кодексу України, оскільки скаржниками не було доведено обставин оголошення конкурсу, аукціону, торгів, що проводяться від імені держави або за участю призначеного державним органом суб`єкта.

3. Суд залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій про задоволення заяви про забезпечення позову.

Справа №646/1709/23 від 23/04/2025
Доброго дня! Ось мій аналіз рішення, як і обіцяла.

1. Предметом спору є ухвала апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження у кримінальній справі про обвинувачення особи у державній зраді.

2. У цій справі прокурор оскаржив в касаційному порядку ухвалу апеляційного суду, який відмовився відкривати апеляційне провадження за скаргою прокурора на вирок суду першої інстанції. Верховний Суд, розглядаючи касаційну скаргу прокурора, встановив, що апеляційний суд, відмовляючи у відкритті провадження, не врахував усіх обставин справи та доводів прокурора. Зокрема, залишилось поза увагою питання обґрунтованості вироку суду першої інстанції та наявності підстав для його перегляду в апеляційному порядку. Суд касаційної інстанції підкреслив важливість забезпечення права на апеляційне оскарження судових рішень, що є однією з гарантій справедливого судового розгляду. Також, Верховний Суд наголосив на необхідності ретельної перевірки доводів апеляційної скарги прокурора та надання їм належної оцінки. В результаті, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції.

3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження та призначив новий розгляд в суді апеляційної інстанції.

Справа №756/11250/22 від 09/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:

1. Предметом спору є захист ділової репутації ПрАТ «Смілянський машинобудівний завод» від поширеної відповідачем у соціальній мережі «Facebook» інформації, яку позивач вважає недостовірною.

2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що висловлювання відповідача у соціальній мережі «Facebook» мають характер оціночних суджень, а не тверджень про факти. Суд зазначив, що оціночні судження, критика та висловлювання власних думок не є підставою для захисту ділової репутації. Суд врахував контекст висловлювань відповідача, зокрема те, що він висловлював обурення діями правоохоронних органів, а також використовував слова, які вказують на сумнівність його тверджень. Суд також взяв до уваги, що відповідач не заперечував сам факт війни, а лише оцінював ступінь небезпеки ведення підприємницької діяльності в місті. Суд підкреслив, що особа, яка висловлює власні погляди, критичні висловлювання чи припущення, не може бути зобов’язана доводити їхню правдивість, оскільки це порушує свободу вираження поглядів.

3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу ПрАТ «Смілянський машинобудівний завод» без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.

Справа №463/3632/17 від 16/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз цього судового рішення:

1. Предметом спору є законність рішення органу місцевого самоврядування про передачу у приватну власність земельної ділянки, яка, на думку прокуратури, відноситься до земель водного фонду.

2. Суд апеляційної інстанції скасував рішення суду першої інстанції та постановив повернути земельну ділянку територіальній громаді, мотивуючи це тим, що спірна ділянка відноситься до земель водного фонду, оскільки знаходиться в прибережній захисній смузі потічка, а такі землі не можуть перебувати у приватній власності. Суд зазначив, що відсутність проєкту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не скасовує факту її існування, оскільки її розміри визначені законом. Суд відхилив висновок експертизи, яка стверджувала, що біля ділянки знаходиться стічний канал, а не водний об’єкт, підкресливши, що висновок експерта не має заздалегідь встановленої сили. Суд також врахував, що землі водного фонду мають особливий правовий режим, спрямований на захист водних ресурсів. Верховний Суд підкреслив, що при наданні земельної ділянки за відсутності проєкту землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги необхідно виходити з нормативних розмірів прибережних захисних смуг, установлених статтею 88 ВК України.

3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.

Справа №320/12821/23 від 23/04/2025
Звісно, ось мій аналіз судового рішення:

1. Предметом спору є законність звільнення позивача з посади керівника відділу в Бюро економічної безпеки України (БЕБ) у зв’язку з реорганізацією структури органу.

2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які відмовили в задоволенні позову. Суд зазначив, що позивач був призначений на посаду в БЕБ без конкурсного відбору в період дії воєнного стану, відповідно до Закону України “Про правовий режим воєнного стану”. Цей закон обмежує можливість переведення таких осіб на інші посади державної служби. Суд також врахував, що внаслідок реорганізації відбулося скорочення штатної чисельності працівників БЕБ. Суд вказав, що хоч Закон України “Про державну службу” вимагає пропонувати держслужбовцю іншу посаду при звільненні у зв’язку з реорганізацією, в даному випадку ця вимога не могла бути виконана через обмеження, встановлені законом про воєнний стан. Суд наголосив, що в умовах воєнного стану пріоритет мають спеціальні норми, які регулюють трудові відносини в цей період.

3. Суд вирішив залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін, підтвердивши законність звільнення позивача.

Справа №990SСGС/27/24 від 17/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.

1. Предметом спору у цій справі є оскарження рішення Вищої ради правосуддя (ВРП) про скасування рішення Дисциплінарної палати ВРП щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності судді.

2. Велика Палата Верховного Суду задовольнила скарги судді та її представника, скасувавши рішення ВРП. Суд, ймовірно, взяв до уваги аргументи скаржників щодо необґрунтованості рішення ВРП, можливо, встановивши порушення процедури розгляду дисциплінарної справи або відсутність достатніх доказів вини судді. Також, суд міг не погодитися з оцінкою ВРП обставин справи та кваліфікацією дій судді як дисциплінарного проступку. Важливим аспектом є те, що Велика Палата, як найвища судова інстанція, переглянула рішення органу суддівського врядування, що свідчить про ретельний аналіз обставин справи та важливість забезпечення незалежності суддів. Крім того, суд постановив стягнути на користь судді судовий збір, що підкреслює відновлення її прав.

3. Суд вирішив задовольнити скарги судді та її представника, скасувавши рішення Вищої ради правосуддя.

Справа №160/12664/24 від 23/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:

1. Предметом спору у цій справі є бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України щодо непроведення індексації пенсії позивача із застосуванням встановлених коефіцієнтів збільшення середньої заробітної плати, з якої сплачено страхові внески, та зобов’язання провести таку індексацію.

2. Верховний Суд, розглядаючи справу, зазначив, що індексація пенсії є невід’ємною складовою частиною пенсійних виплат, спрямованою на підтримання купівельної спроможності громадян в умовах інфляції. Суд підкреслив, що Кабінет Міністрів України не має права встановлювати базову розрахункову величину для індексації, оскільки це суперечить Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”. Суд відступив від попередньої позиції щодо застосування положень Порядку №124 в частині, що суперечить Закону № 1058-IV, наголосивши, що при перерахунку пенсії має використовуватись показник середньої заробітної плати, який безпосередньо враховувався при призначенні пенсії. Водночас, суд врахував строки звернення до суду, зазначивши, що право на індексацію пенсії не є абсолютним і обмежене шестимісячним строком звернення до суду. Суд також зазначив, що у випадку, якщо суми індексації фактично не нараховувалися, то відсутні підстави для застосування норми щодо необмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії.

3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та ухвалив нове рішення про часткове задоволення позовних вимог, визнавши протиправною відмову у проведенні індексації пенсії з певної дати та зобов’язавши здійснити перерахунок і виплату пенсії з урахуванням встановлених коефіцієнтів, але лише в межах шестимісячного строку звернення до суду.

Справа №369/1761/22 від 16/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення:

ТОВ «Українська боргова компанія» звернулося до суду з позовом до фізичної особи ОСОБА_1 про визнання нерухомого майна предметом іпотеки.

Суд касаційної інстанції встановив, що спір виник з іпотечного договору, укладеного для забезпечення зобов’язань за кредитним договором між двома юридичними особами, ТОВ «КБ «Арма» та ДП «Дніпровський круг». Ключовим моментом є те, що кредитний договір був укладений для здійснення господарської діяльності. Суд наголосив, що згідно з процесуальним законодавством, справи у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов’язання, сторонами якого є юридичні особи, підлягають розгляду в господарському суді, незалежно від суб’єктного складу сторін правочинів, укладених для забезпечення основного зобов’язання. Суд зазначив, що суди попередніх інстанцій помилково розглянули цю справу по суті, не врахувавши, що спірні правовідносини відносяться до юрисдикції господарського суду, посилаючись на аналогічні правові висновки Верховного Суду.

Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій і закрив провадження у справі, роз’яснивши позивачу, що розгляд справи належить до юрисдикції господарського суду.

Справа №686/15714/22 від 15/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.

1. Предметом спору є оскарження вироку суду щодо засудження особи за завдання тілесних ушкоджень середньої тяжкості.

2. Суд касаційної інстанції залишив в силі вирок суду першої інстанції, вказавши на те, що вина засудженого доведена належними та допустимими доказами, зокрема показаннями потерпілої та свідків, висновками експертиз, протоколами слідчих дій, а також відеозаписами з місця події. Суд відхилив доводи захисника про недопустимість доказів, зокрема висновку судово-медичної експертизи та протоколів впізнання, зазначивши, що експертиза була проведена на підставі наданих потерпілою медичних документів, а впізнання проведено з дотриманням вимог КПК України. Також суд погодився з рішенням про часткове задоволення цивільного позову потерпілої щодо відшкодування матеріальної та моральної шкоди, оскільки розмір матеріальної шкоди підтверджено документально, а розмір моральної шкоди визначено з урахуванням характеру та глибини страждань потерпілої. Водночас, касаційний суд визнав обґрунтованими доводи захисника щодо надмірної суворості призначеного покарання, врахувавши пом’якшуючі обставини, зокрема те, що засуджений вчинив злочин вперше, є внутрішньо переміщеною особою, та пом’якшив покарання до 1 року обмеження волі.

3. Суд частково задовольнив касаційну скаргу захисника, змінивши судові рішення в частині призначеного покарання, а в іншій частині залишив їх без змін.

Справа №340/187/21 від 23/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:

1. **Предмет спору:** ТОВ “Перемога” оскаржувало податкові повідомлення-рішення, якими підприємству було нараховано штрафні санкції за зберігання пального без ліцензії та неподання повідомлення про об’єкти оподаткування.

2. **Основні аргументи суду:** Суд касаційної інстанції зазначив, що для вирішення питання про правомірність нарахування штрафу за зберігання пального без ліцензії необхідно встановити, чи є місце зберігання пального акцизним складом відповідно до Податкового кодексу України. Суди попередніх інстанцій не дослідили обставини зберігання пального, зокрема, мету придбання, технічні характеристики ємностей, обсяги споживання та закупівлі пального. Суд наголосив, що сам факт наявності пального у ємностях на складі не є достатньою підставою для кваліфікації цього як зберігання пального без ліцензії. Для цього потрібно встановити, чи підпадає це місце зберігання під визначення акцизного складу, враховуючи винятки, передбачені Податковим кодексом. **** Суд послався на власний правовий висновок, викладений у постанові від 31.05.2022 у справі №540/4291/20, щодо необхідності врахування норм Податкового кодексу України при визначенні місця зберігання пального.

3. **Рішення суду:** Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції для встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору.

Справа №718/2430/24 від 18/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.

1. Предметом спору є оскарження ухвали апеляційного суду про скасування ухвали суду першої інстанції щодо забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку та заборони вчиняти будь-які дії щодо неї.

2. Апеляційний суд скасував ухвалу суду першої інстанції про забезпечення позову, виходячи з наступного:
* Позовні вимоги позивача мають немайновий характер, тому підставою для забезпечення позову має бути ускладнення ефективного захисту прав, а не ускладнення виконання рішення суду.
* Суд першої інстанції не оцінив вірогідність того, чи може невжиття заходів забезпечення позову унеможливити ефективний захист прав позивача.
* Заява про забезпечення позову ґрунтується на припущенні про можливі дії відповідача щодо зміни характеристик земельної ділянки, що може ускладнити захист прав позивача.
* Предметом спору є право позивача на отримання в оренду земельної ділянки, а не сама земельна ділянка.
* У матеріалах справи відсутні відомості про наявність у позивача права або законного інтересу щодо передачі земельної ділянки в оренду саме в розмірі 54,6531 га.
* Обраний вид забезпечення позову не є співмірним із заявленими позовними вимогами.

3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.

Справа №620/4035/24 від 23/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:

1. Предметом спору є рішення податкової служби про відмову в реєстрації податкової накладної ТОВ «ПІВНІЧНА БУДІВЕЛЬНО-МОНТАЖНА КОМПАНІЯ» в Єдиному реєстрі податкових накладних.

2. Суд касаційної інстанції встановив, що суди попередніх інстанцій не повно і всебічно дослідили обставини справи, зокрема, не з’ясували, чи було обґрунтованим повідомлення податкового органу про необхідність надання додаткових документів для підтвердження права на реєстрацію податкової накладної, чи проявив платник податків належну сумлінність у користуванні своїми правами, та чи є обґрунтованим рішення про відмову в реєстрації податкової накладної. Суд зазначив, що суди попередніх інстанцій не врахували зміни до Порядку № 520, які набрали чинності з 08 березня 2023 року та з 30 вересня 2023 року, і не дослідили, чи було направлено платнику податків повідомлення про необхідність надання додаткових пояснень та документів, а також чи були ці документи надані. Суд також вказав, що суди попередніх інстанцій не врахували висновок Верховного Суду у справі № 140/32696/23 щодо алгоритму взаємодії платника податків та контролюючого органу з метою вирішення питання про реєстрацію податкової накладної.

3. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій і направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Справа №990/20/25 від 17/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.

1. Предметом спору є оскарження рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (ВККС) щодо порядку набрання чинності рішенням про кваліфікаційне оцінювання судді.

2. Суд першої інстанції повернув позовну заяву судді, оскільки вважав, що місячний строк на оскарження рішення ВККС було пропущено, а наведені позивачем причини пропуску строку неповажні. Суд виходив з того, що оскаржуване рішення було розміщено на офіційному вебсайті ВККС ще у 2019 році, тому позивач мав можливість з ним ознайомитися. Суд не прийняв аргумент позивача, що про порушення своїх прав він дізнався лише у 2025 році, коли ВККС повідомила про повторне оцінювання на підставі оскаржуваного рішення. Суд зазначив, що поважними причинами пропуску строку є лише обставини, які є об’єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони. Велика Палата Верховного Суду погодилася з цим висновком, зазначивши, що позивач не надав доказів існування об’єктивних перешкод для своєчасного оскарження рішення ВККС. Суд також врахував, що позивач ще у грудні 2024 року оскаржував дії ВККС щодо повторного оцінювання, що свідчить про його обізнаність щодо оскаржуваного рішення.

3. Суд вирішив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції – без змін.

Справа №990/25/25 від 17/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.

1. Предметом спору є оскарження фізичною особою бездіяльності та дій органів державної влади, зокрема, щодо порушення прав на соціальну допомогу та банківське обслуговування.

2. Суд залишив апеляційну скаргу без задоволення, оскільки позивач не усунув недоліки позовної заяви, зазначені судом першої інстанції, а саме: не уточнив предмет спору, коло учасників справи, зміст позовних вимог та їх правове обґрунтування, не обґрунтував порушення його прав діями відповідачів при здійсненні ними владних управлінських функцій, і не надав письмового підтвердження про відсутність інших позовів з аналогічним предметом і підставами. Суд зазначив, що позивач фактично висловлює незгоду з державною політикою у сфері надання адміністративних та банківських послуг, але не довів наявності конкретного публічно-правового спору з відповідачами. Суд також вказав, що позивач не реалізував своє право на звернення до суду у спосіб, передбачений КАС України, оскільки його позов не містить чіткого змісту позовних вимог. Велика Палата ВС погодилась з висновком суду першої інстанції, що доводи позивача зводяться фактично до неможливості реалізації ним свого права на отримання відповідних доплат через встановлені банківські обмеження щодо надання банківських послуг з використанням смартфону.

3. Суд постановив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції – без змін.

Справа №990/132/24 від 17/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.

1. Предметом спору є оскарження рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

2. Велика Палата Верховного Суду, залишаючи без змін рішення Касаційного адміністративного суду, погодилася з висновками суду першої інстанції. Суд виходив з того, що Вища кваліфікаційна комісія суддів діяла в межах своїх повноважень та у спосіб, передбачений законом. Суд зазначив, що позивач не надав достатніх доказів на підтвердження протиправності рішення ВККСУ. Також, суд врахував дискреційні повноваження Комісії при прийнятті рішень у питаннях кваліфікаційного оцінювання суддів. Судді Великої Палати дослідили матеріали справи та не встановили порушень процедури прийняття рішення ВККСУ, які б могли бути підставою для його скасування.

3. Суд вирішив залишити апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду – без змін.

Справа №904/1306/24 від 24/04/2025
Доброго дня! Розглянемо детальніше це судове рішення.

1. Предметом спору є стягнення штрафних санкцій у розмірі 5 403 563,84 грн.

2. На жаль, з наданого тексту неможливо встановити аргументи суду. У вступній та резолютивній частинах постанови зазначаються лише формальні дані, такі як склад суду, представники сторін, номери рішень судів попередніх інстанцій та суть прийнятого рішення. Мотиви, якими керувався суд при прийнятті рішення, викладаються в мотивувальній частині постанови, яка відсутня в наданому тексті. Тому, без аналізу повного тексту судового рішення, неможливо зрозуміти, чому суд вирішив залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення попередніх інстанцій – без змін.

3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення Господарського суду Вінницької області та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду – без змін.

Справа №910/16586/18 від 24/04/2025
Доброго дня! Розглянемо детально цю постанову Верховного Суду.

1. Предметом спору у цій справі є визнання недійсними свідоцтв на знаки для товарів і послуг та зобов’язання вчинити певні дії.

2. У цій справі ТОВ «Істерн беверідж трейдінг» подало касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду. Верховний Суд, переглянувши матеріали справи, вирішив закрити касаційне провадження в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України. В іншій частині касаційну скаргу ТОВ «Істерн беверідж трейдінг» залишено без задоволення, а рішення попередніх інстанцій – без змін. Фактично, Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій, не знайшовши підстав для їх скасування. Суд касаційної інстанції перевірив доводи касаційної скарги, але не встановив порушень норм матеріального чи процесуального права, які б могли призвести до зміни або скасування оскаржуваних судових рішень.

3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ТОВ «Істерн беверідж трейдінг» без задоволення, а рішення попередніх інстанцій – без змін.

Справа №915/817/24 від 24/04/2025
Доброго дня! Розберемо це судове рішення.

1. Предметом спору є стягнення заборгованості у розмірі 6 368 125,03 грн.

2. У рішенні не наведено аргументи суду касаційної інстанції. З тексту постанови видно лише те, що касаційну скаргу відповідача залишено без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін. Щоб зрозуміти, чому саме суд прийняв таке рішення, потрібно аналізувати повний текст постанови, де мають бути викладені мотиви суду касаційної інстанції. Без повного тексту рішення неможливо зрозуміти, які саме обставини справи та норми права були вирішальними для суду.

3. Суд вирішив залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення попередніх інстанцій – без змін.

Справа №910/4481/18 від 24/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.

1. Предметом спору є стягнення з ТОВ «Атем Груп» на користь АТ «Київгаз» вартості необлікованого об’єму природного газу, нарахованого внаслідок виявленого порушення в роботі вузла обліку газу.

2. Суд частково задовольнив позов АТ «Київгаз», виходячи з наступного:
* По-перше, було встановлено факт порушення відповідачем Кодексу ГРС, що призвело до витоку газу та необлікованого споживання.
* По-друге, розрахунок обсягу необлікованого газу за номінальною потужністю був здійснений позивачем правильно.
* По-третє, суд врахував, що у спірний період відповідач також отримував газ від іншого постачальника (ТОВ «Еру Трейдінг») та сплачував за нього.
* По-четверте, щоб уникнути подвійної оплати за один і той самий обсяг газу, суд вирішив виключити з суми позовних вимог вартість газу, фактично спожитого відповідачем від ТОВ «Еру Трейдінг» та оплаченого ним.
* По-пʼяте, Верховний Суд відхилив аргументи відповідача про необхідність врахування висновків Верховного Суду в інших справах, оскільки обставини цих справ не були подібними до обставин справи, що розглядається.
* По-шосте, Верховний Суд відхилив аргументи позивача про відсутність висновків Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, оскільки спірні правовідносини були чітко врегульовані чинним законодавством.

3. Верховний Суд залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, якими позов АТ «Київгаз» задоволено частково.

Справа №460/7257/20 від 23/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.

1. Предметом спору у цій справі є оскарження фізичною особою-підприємцем податкових повідомлень-рішень, винесених податковим органом на підставі результатів фактичної перевірки.

2. Суд, задовольняючи позовні вимоги підприємця, виходив з того, що для проведення фактичної перевірки повинні бути чіткі підстави, передбачені Податковим кодексом України. Зокрема, інформація, на підставі якої видається наказ на перевірку, повинна містити дані про конкретні порушення законодавства, контроль за яким покладено на податкові органи. У даному випадку, на момент видачі наказу на перевірку, у податкового органу не було достатньої інформації про можливі порушення підприємцем законодавства у сфері обігу пального. Також, суд звернув увагу на те, що акт фактичної перевірки містив інформацію, отриману від третіх осіб, без зазначення джерела її походження та без належного оформлення отримання цих пояснень податковим органом. Суд наголосив, що недотримання вимог закону щодо підстав для проведення перевірки робить її незаконною і не породжує правових наслідків, а отже, податкові повідомлення-рішення, винесені на підставі такої перевірки, підлягають скасуванню.

3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу податкового органу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.

Справа №212/5700/23 від 16/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви просили:

1. Предметом спору є усунення перешкод у вихованні та спілкуванні батька з дітьми після розлучення, а також визначення способу участі батька у вихованні дітей.

2. Суд, розглядаючи справу, виходив з наступного: батьки мають рівні права та обов’язки щодо виховання дитини, але першочерговим є забезпечення інтересів дитини; необхідно враховувати психоемоційний стан дітей, їхні потреби та бажання, а також попередній досвід спілкування з батьком; конфлікт між батьками не повинен негативно впливати на дітей; важливо забезпечити поступове налагодження довірливих стосунків між батьком та дітьми, особливо якщо тривалий час вони не спілкувалися; встановлений судом порядок спілкування має забезпечувати баланс між правами обох батьків та інтересами дітей, сприяючи їхньому нормальному розвитку; суд також врахував висновок психологічної експертизи, яка вказала на психологічну безпечність зустрічей батька з дочкою без присутності матері, але застерегла щодо сина, який не сприймає батька як безпечну людину.

3. Суд касаційної інстанції залишив рішення судів попередніх інстанцій без змін, визначивши порядок спілкування батька з дітьми, зокрема, встановивши адаптаційний період у перші шість місяців, коли зустрічі відбуватимуться у присутності матері, а надалі – без її присутності.

Справа №991/558/24 від 22/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.

1. Предметом спору є відмова Вищого антикорупційного суду (ВАКС) у відкритті провадження за заявою про перегляд рішення ВАКС про застосування санкцій та стягнення активів у дохід держави за нововиявленими обставинами.

2. Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду скасувала ухвалу суду першої інстанції, вказавши на такі основні моменти:
* Суд першої інстанції порушив процесуальне право, оскільки єдина підстава для відмови у відкритті провадження за нововиявленими обставинами – це пропуск строку на подання заяви, а в даному випадку строк було дотримано.
* Суд першої інстанції фактично розглянув заяву по суті, оцінивши обставини, на які посилався заявник, як такі, що не відповідають критеріям нововиявлених, але замість ухвалення рішення по суті заяви, безпідставно відмовив у відкритті провадження.
* Апелянт посилався на відповідь Китайської корпорації авіаційних технологій, яка, на його думку, підтверджує, що дії відповідача не спричинили негативних наслідків для держави, що є нововиявленою обставиною.
* Апеляційний суд зазначив, що у випадку скасування ухвали про відмову у відкритті провадження, справа передається на розгляд суду першої інстанції.

3. Апеляційна палата ВАКС вирішила скасувати ухвалу суду першої інстанції та передати матеріали справи для розгляду в суд першої інстанції.

Справа №369/7127/22 від 16/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви просили:

1. Предметом спору є усунення перешкод у користуванні та розпорядженні землями лісового господарства, які, на думку прокуратури, незаконно перейшли у приватну власність.

2. Суд апеляційної інстанції скасував рішення суду першої інстанції, виходячи з того, що прокурор обрав неефективний спосіб захисту інтересів держави. Апеляційний суд зазначив, що оскільки спірні земельні ділянки вибули з власності держави поза її волею, то належним способом захисту є віндикаційний позов, тобто витребування майна з чужого незаконного володіння. Суд касаційної інстанції погодився з цим висновком, підкресливши, що держава не є володільцем спірної земельної ділянки, а отже, її права мають захищатися шляхом витребування ділянки у кінцевого набувача. Суд також врахував, що прокурор вже звертався з віндикаційним позовом щодо цих ділянок, але отримав відмову через недостатність доказів. Суд касаційної інстанції відхилив аргументи прокурора щодо застосування принципу jura novit curia, оскільки прокурор наполягав на негаторному позові, і суд розглядав справу в межах заявлених вимог.

3. Суд касаційної інстанції залишив касаційні скарги без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.

Справа №746/171/24 від 23/04/2025
Звісно, ось мій аналіз судового рішення:

1. Предметом спору є визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини громадянкою російської федерації, яка пропустила шестимісячний строк.

2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки факт проживання позивачки в росії сам по собі не є об’єктивною перешкодою для подання заяви про прийняття спадщини. Суд зазначив, що дії, вчинені позивачкою на території росії, не вважаються поданням заяви до нотаріальної контори за місцем знаходження майна в Україні. Також суд врахував, що обмеження на вчинення нотаріальних дій щодо прийняття спадщини були скасовані, і не було жодних обмежень, пов’язаних з громадянством позивачки. Суд погодився з висновком суду першої інстанції, що віддаленість місця проживання позивачки та повномасштабна війна не є поважними причинами пропуску строку. Суд послався на усталену практику Верховного Суду, згідно з якою перебування спадкоємців за межами країни не є поважною причиною для пропуску строку. Суд також зазначив, що постанова Кабінету Міністрів України, яка зупиняла перебіг строку на прийняття спадщини, суперечить Цивільному кодексу України і не підлягає застосуванню.

3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.

Справа №464/6766/23 від 23/04/2025
1. Предметом спору є стягнення з фізичної особи безпідставно збережених коштів за користування земельними ділянками комунальної власності.

2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення апеляційного суду, керувався тим, що особа, яка набула право власності на нерухоме майно, розташоване на земельній ділянці комунальної власності, стає фактичним користувачем цієї ділянки і зобов’язана оформити правовідносини щодо її використання та сплачувати відповідні кошти. Важливо, що суд зазначив, що несплата цих коштів є безпідставним збереженням майна за рахунок власника земельної ділянки, що підлягає поверненню на підставі статті 1212 ЦК України. Суд також врахував, що земельні ділянки були сформовані та мають кадастрові номери, а розрахунок суми збитків був здійснений на підставі нормативної грошової оцінки землі з урахуванням коефіцієнтів індексації. Суд касаційної інстанції підкреслив, що висновки суду першої інстанції узгоджуються із судовою практикою Верховного Суду, яку суд має враховувати. Суд також наголосив, що апеляційний суд зробив висновки на припущеннях, не надавши належної оцінки доказам, поданим позивачем.

3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції про задоволення позову Львівської міської ради.

Справа №405/6833/20 від 16/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:

1. Предметом спору є оскарження рішення спеціальної комісії та актів про нещасний випадок на виробництві, а також зобов’язання призначити повторне розслідування.

2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які відмовили у задоволенні позову Пенсійного фонду, мотивуючи це тим, що розслідування нещасного випадку було проведено повно та в межах встановлених правил. Суд зазначив, що до компетенції спеціальної комісії належить визначення зв’язку нещасного випадку з виробництвом, і суд не може перебирати на себе ці повноваження. Також, суди попередніх інстанцій встановили, що позивач не надав доказів порушень під час складання оскаржуваних актів, які б вплинули на результат розслідування. Важливо, що нещасний випадок стався під час перебування працівників у відрядженні в режимі “гарячого резерву”, тобто робочого часу, що було враховано при визначенні зв’язку з виробництвом. Суд касаційної інстанції підкреслив, що переоцінка доказів не входить до його компетенції.

3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.

Справа №179/1759/21 від 16/04/2025
Звісно, ось аналіз судового рішення, як ви і просили:

1. Предметом спору у цій справі є витребування земельної ділянки площею 2,00 га з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 на користь Сільськогосподарського кооперативу «Україна».

2. Суд касаційної інстанції не погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які задовольнили позов СК «Україна», мотивуючи це тим, що суди не з’ясували належним чином, чи є СК «Україна» дійсним правонаступником Колективно-дольового сільськогосподарського підприємства «Україна» (КДСП «Україна»), зокрема, чи було прийняте рішення загальними зборами КДСП «Україна» про передачу залишку майна та земель кооперативу як правонаступнику. Суд також зазначив, що суди не перевірили, чи довів СК «Україна» наявність у нього власного суб’єктивного права або охоронюваного законом інтересу щодо спірної земельної ділянки. Крім того, суд касаційної інстанції вказав на безпідставність врахування судами попередніх інстанцій висновку експерта в частині правової оцінки земельної документації, оскільки експерту заборонено вирішувати питання права. Суд касаційної інстанції наголосив, що суди попередніх інстанцій не дослідили та не надали належної правової оцінки всім зібраним у справі доказам.

3. Верховний Суд скасував постанову Дніпровського апеляційного суду та передав справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Справа №932/3589/24 від 16/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення:

1. Предметом спору є позов ОСОБА_1 до Дніпропетровської обласної ради та Комунального підприємства «Дніпровський обласний клінічний онкологічний диспансер» про визнання незаконним та скасування розпорядження про звільнення, поновлення на роботі.

2. Суд касаційної інстанції зазначив, що звільнення керівника комунального підприємства, яке є спільною власністю територіальних громад, має здійснюватися виключно на пленарному засіданні обласної ради, а рішення голови обласної ради суперечить законодавству. Проте, суд також врахував, що позивачка пропустила місячний строк звернення до суду, встановлений статтею 233 КЗпП України, і не надала поважних причин для його поновлення, оскільки попередній позов було залишено без розгляду через її повторну неявку. Суд підкреслив, що поважними причинами вважаються обставини, які об’єктивно перешкоджали своєчасному зверненню до суду, і їх необхідно підтвердити доказами. Суд також врахував практику Європейського суду з прав людини щодо дотримання балансу між правом на доступ до правосуддя та необхідністю дотримання процесуальних правил.

3. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу, змінивши мотивувальну частину рішень судів попередніх інстанцій, але залишив без змін рішення про відмову в задоволенні позову через пропуск строку звернення до суду.

Справа №757/57057/23-ц від 23/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз цього судового рішення:

1. Предметом спору є вимога ОСОБА_1 до держави Україна про відшкодування моральної шкоди в розмірі 1 000 000,00 грн, завданої, як він стверджує, незаконним перебуванням у міжнародному розшуку.

2. Суд апеляційної інстанції, зменшуючи розмір відшкодування моральної шкоди з 100 000,00 грн до 10 000,00 грн, виходив з наступного:
* Позивач дійсно зазнав моральної шкоди внаслідок незаконних дій органів досудового слідства, а саме незаконного оголошення в міжнародний розшук.
* Проте, суд першої інстанції помилково застосував одночасно норми ЦК України та Закон України “Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду”.
* У даному випадку слід застосовувати виключно норми ЦК України, оскільки відсутні умови для застосування спеціального закону, а саме процесуальні акти, які містять в собі рішення відповідного органу чи посадової особи про невинність притягненого до відповідальності (виправдувальний вирок, скасування незаконного вироку суду, закриття кримінальної справи).
* Визначаючи розмір відшкодування, суд врахував обсяг завданої шкоди, глибину та тривалість моральних страждань позивача, а також принципи розумності та справедливості.
* Суд апеляційної інстанції встановив, що матеріали справи не містять доказів неможливості ОСОБА_1 приїжджати на територію України, хвороби матері, яку він не зміг навідувати, чи інших родичів, які перебувають чи проживають на території України.
* Суд касаційної інстанції погодився з висновками апеляційного суду, зазначивши, що розмір відшкодування моральної шкоди в 10 000,00 грн є достатньою сатисфакцією перенесених позивачем моральних страждань.

3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а постанову Київського апеляційного суду – без змін.

Справа №752/14946/19 від 23/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:

1. Предметом спору є позов про вселення та усунення перешкод у користуванні житлом шляхом виселення.

2. Суд апеляційної інстанції скасував рішення суду першої інстанції про задоволення позову, мотивуючи це тим, що позивачка не була співвласницею квартири, не надала доказів проживання у спірній квартирі на момент виселення, а надані докази не підтверджують факту примусового виселення. Також, апеляційний суд зазначив, що на момент звернення до суду відповідач був законним власником квартири, набутої в порядку звернення стягнення на предмет іпотеки. Суд касаційної інстанції вказує на те, що апеляційний суд не перевірив, чи була дотримана процедура письмового повідомлення про виселення, а також не врахував, що виселення з житла, придбаного не за кредитні кошти, можливе лише за рішенням суду.

3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду в частині позовних вимог одного з позивачів та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.