[:uk]Рішення Суду (П’ята палата) від 17 жовтня 2024 року. Skatteverket проти Digital Charging Solutions GmbH. Запит на попереднє рішення – Оподаткування – Загальна система податку на додану вартість (ПДВ) – Директива 2006/112/ЄС – Статті 14 та 15 – Зарядка електричних транспортних засобів – Зарядка за допомогою пристроїв, наданих компанією, які забезпечують доступ до мережі зарядних пунктів, що експлуатуються різними операторами – Класифікація операції для цілей ПДВ – «Постачання товарів» – Передача, здійснена за угодами комісії. Справа C-60/23.[:]

[:uk]

Рішення Суду ЄС щодо класифікації ПДВ для заряджання електромобілів

Передумови

Суд Європейського Союзу (СЄС) розглянув запит про попереднє рішення щодо тлумачення статей 14 і 15 Директиви Ради 2006/112/ЄС про загальну систему податку на додану вартість (ПДВ). У справі йшлося про компанію Digital Charging Solutions GmbH та Шведське податкове агентство (Skatteverket), зосереджуючи увагу на класифікації ПДВ послуг заряджання електромобілів (ЕМ).

Ключові юридичні положення

Стаття 14 Директиви 2006/112/ЄС

Визначає “постачання товарів” як передачу права розпоряджатися матеріальною власністю як власник. Включає положення щодо угод, укладених на підставі комісійних контрактів, де комісія сплачується при купівлі або продажу.

Стаття 15(1) Директиви 2006/112/ЄС

Вказує, що електрична енергія, газ, тепло, холодоенергія та подібні товари вважаються матеріальною власністю.

Висновки рішення

1. Постачання електрики як постачання товарів

Суд тлумачив статтю 14(1) у поєднанні зі статтею 15(1), встановивши, що постачання електрики для заряджання електромобіля на публічній зарядній станції є “постачанням товарів”. Ця класифікація ґрунтується на визначенні, що передача електрики надає користувачу можливість розпоряджатися нею так, ніби він є власником, що узгоджується з трактуванням електрики як матеріальної власності.

2. Класифікація угод за участю посередників

Суд розглянув, чи слід угоди за участю компанії-посередника, такої як Digital Charging Solutions, розглядати як одне постачання або кілька постачань для цілей ПДВ. Ключові міркування включали:

• Комісійні контракти: Digital Charging Solutions виконує роль комісійного агента, сприяючи доступу до мережі заряджання, не купуючи електрику незалежно.
• Економічна реальність: Користувачі сплачують фіксовану плату за доступ до мережі та послуг незалежно від використання електрики, що свідчить, що послуги відрізняються від постачання електрики.

Врешті-решт, Суд ухвалив, що такі угоди включають два окремі постачання:

1. Оператор зарядної мережі постачає електрику компанії-посереднику.
2. Компанія-посередник постачає електрику кінцевому споживачу.

Ця структура подвійного постачання узгоджується зі статтею 14(2)(c) Директиви, яка стосується постачання товарів за комісійними контрактами, що забезпечує визнання обох етапів постачання для цілей ПДВ.

Остаточні рішення

1. Тлумачення статей 14(1) та 15(1): Постачання електрики для заряджання електромобіля на публічній зарядній станції класифікується як “постачання товарів.”
2. Тлумачення статті 14 за участю посередників: Заряджання електромобіля через мережу, доступ до якої здійснюється за підпискою з компанією-посередником, складає два окремі постачання:
   • Від оператора зарядної мережі до компанії-посередника.
   • Від компанії-посередника до кінцевого споживача.

   Це залишається в силі, навіть якщо кінцевий споживач визначає кількість, час і місце використання електрики.

Наслідки

Це рішення уточнює облік ПДВ для послуг заряджання електромобілів, особливо у випадках за участю компаній-посередників. Воно забезпечує, що як постачання від оператора мережі до посередника, так і від посередника до користувача підлягають ПДВ, підтримуючи послідовність у рамках ПДВ ЄС.[:]