СПРАВА “ГОРШЕ ПРОТИ СЛОВЕНІЇ”
Переклад юридичного тексту:
1. Суть рішення (3-5 речень):
Справа стосується кримінального провадження, де заявника було визнано винним у зловживанні службовим становищем та відмиванні коштів суддею, який раніше прийняв визнання вини від двох співучасників у сприянні та змові з заявником щодо вчинення цих злочинів. Суд встановив порушення статей 6 §§ 1 та 2 Конвенції, оскільки попередні судові рішення щодо співучасників містили детальні описи передбачуваної кримінальної поведінки заявника та посилалися на нього як на “виконавця” до початку його судового розгляду. Суд дійшов висновку, що це підірвало як неупередженість судді, так і презумпцію невинуватості.
2. Структура та основні положення:
– Рішення досліджує, чи компрометує прийняття визнання вини від співучасників здатність судді справедливо судити головного обвинуваченого
– Суд проаналізував вимогу неупередженості (стаття 6 §1) та презумпцію невинуватості (стаття 6 §2) разом через їхній взаємопов’язаний характер
– Основна увага приділялася тому, як попередні судові рішення характеризували роль заявника до його судового процесу
– Суд присудив €2,400 немайнової шкоди та €2,196 на покриття витрат
– Рішення включає порівняльний правовий аналіз, що охоплює 36 держав-членів Ради Європи
3. Найважливіші положення для використання:
– Суд встановив, що при прийнятті визнання вини від співучасників судді повинні уникати детальних висновків про ролі та правову кваліфікацію дій неосуджених обвинувачених
– Посилання на неосуджених обвинувачених мають бути обмежені суворо необхідним і сформульовані так, щоб не передбачати винуватості
– Професійний досвід та підготовка суддів не усувають занепокоєння щодо неупередженості, коли вони зробили детальні висновки про винуватість неосудженого обвинуваченого
– Рішення надає настанови щодо того, як суди мають розглядати справи з кількома обвинуваченими, коли деякі визнають вину, а інші йдуть до суду
– Судове рішення підкреслює, що навіть якщо посилання на неосуджених обвинувачених є неминучими, суди повинні чітко зазначати, що їхня винуватість не встановлена
Рішення є значущим для кримінального процесу, оскільки встановлює чіткі стандарти поводження судів з визнанням вини співучасниками при збереженні основних прав на справедливий суд. Воно збалансовує практичні потреби кримінальної юстиції з фундаментальними правами на справедливий судовий розгляд.
СПРАВА ХАСАНІ ПРОТИ ШВЕЦІЇ
Справа стосується невиконання Швецією обов’язку запобігти самогубству афганського шукача притулку (А.Х.), який страждав на проблеми психічного здоров’я та мав вади зору. Суд не виявив порушення статті 2 (право на життя) Конвенції, постановивши, що шведські органи влади не могли знати про реальний і безпосередній ризик для життя А.Х. у дні перед його самогубством. Рішення більшості (4-3) підкреслило, що, незважаючи на те, що органи влади знали про психічні проблеми А.Х., не було безпосередніх ознак дистресу перед його самогубством після отримання негативного рішення про надання притулку.
Структура та основні положення:
– Рішення досліджує, чи знали або мали знати шведські органи влади про реальний і безпосередній ризик самогубства
– Суд проаналізував п’ять ключових факторів: історію психічних проблем, тяжкість психічного стану, попередні спроби самогубства, суїцидальні думки/погрози та ознаки фізичного/психічного дистресу
– Судове рішення включає потужну особливу думку трьох суддів, які вважали, що множинні вразливості А.Х. вимагали більших захисних заходів
– Суд розмежував цю справу від ситуацій, пов’язаних з утримуваними особами або особами, які перебувають під психіатричною опікою, визнаючи водночас вразливість шукачів притулку
– Рішення підтверджує, що негативні рішення про надання притулку самі по собі не викликають зобов’язань за статтею 2 за умови вжиття відповідних профілактичних заходів
Найважливіші положення:
– Суд встановив, що позитивні зобов’язання органів влади щодо запобігання самогубству виходять за межі ситуацій утримання/психіатричної допомоги, але ступінь державного контролю є релевантним
– Судове рішення підтверджує, що погрози самогубства з боку шукачів притулку не перешкоджають депортації, якщо вжито конкретних профілактичних заходів
– Суд наголосив на балансі між захистом вразливих осіб та повагою до їхньої особистої автономії
– Рішення встановлює високий поріг для “реального і безпосереднього ризику”, вимагаючи чітких ознак неминучої небезпеки, а не загальної вразливості
– Особлива думка надає важливі міркування щодо множинних вразливостей та необхідності превентивної психологічної підтримки під час винесення негативних рішень про надання притулку
Рішення є особливо значущим своїм аналізом державних зобов’язань щодо запобігання самогубствам серед вразливих шукачів притулку та балансу між захистом і особистою автономією.
СПРАВА Т.А. проти ШВЕЙЦАРІЇ
Переклад судового рішення Європейського суду з прав людини:
1. Суть рішення:
Справа стосується швейцарської жінки, яка знайшла новонародженого немовля в Ефіопії, привезла його до Швейцарії всупереч забороні органів влади на усиновлення, і пізніше оскаржила рішення швейцарських судів про відмову в усиновленні. Суд встановив, що, незважаючи на наявність сімейних стосунків між заявницею та дитиною, відмова в наданні дозволу на усиновлення не порушує статтю 8 Конвенції, оскільки не призвела до розлучення заявниці з дитиною, яка перебуває під її юридічною опікою. Суд підкреслив, що незаконне вивезення дитини до Швейцарії не може бути виправдане посиланням на найкращі інтереси дитини.
2. Структура та основні положення:
– Рішення досліджує, чи порушує відмова швейцарських органів влади дозволити усиновлення статтю 8 (право на сімейне життя)
– Суд аналізує декілька ключових аспектів:
* Наявність “сімейного життя” між заявницею та дитиною
* Чи становить відмова втручання в сімейне життя
* Чи є таке втручання виправданим і пропорційним
* Баланс між індивідуальними та суспільними інтересами
– Основні зміни порівняно з попередніми позиціями:
* Відмінність від справи Вагнера, де не існувало заборони на усиновлення
* Наголошення на важливості дотримання правових процедур, навіть коли йдеться про найкращі інтереси дитини
3. Найважливіші положення для використання:
– Підтвердження, що незаконне вивезення дитини не може бути виправдане посиланням на найкращі інтереси дитини
– Наголос на межах розсуду держави в питаннях усиновлення
– Визнання того, що юридична опіка може забезпечити адекватний захист сімейного життя без усиновлення
– Важливість дотримання належних правових процедур при міжнародному усиновленні
– Баланс між індивідуальними правами та суспільним інтересом у запобіганні обходу процедур усиновлення
Рішення надає важливі настанови щодо меж посилання на “найкращі інтереси дитини” для виправдання обходу правових процедур усиновлення та підтверджує широку дискрецію держав у регулюванні міжнародного усиновлення при захисті як індивідуальних прав, так і суспільних інтересів.
СПРАВА ЛАКАТОСА ТА ІНШИХ ПРОТИ УГОРЩИНИ
Суть рішення:
Справа стосується трьох заяв проти Угорщини щодо надмірної тривалості досудового утримання під вартою. Суд встановив порушення статті 5 § 3 Конвенції у всіх справах, де заявники перебували під досудовим арештом протягом періодів від 3 місяців до майже 3 років. Суд також виявив додаткові порушення щодо судового перегляду утримання під вартою в одній справі.
Структура та основні положення:
1. Суд об’єднав три окремі заяви через їх подібний предмет
2. Основне порушення стосувалося статті 5 § 3 (право на судовий розгляд протягом розумного строку або звільнення до суду)
3. Суд спирався на усталену судову практику, зокрема справи Гал проти Угорщини та Лакатос проти Угорщини
4. Додаткові порушення були виявлені за статтею 5 § 4 щодо надмірної тривалості судового перегляду утримання під вартою
5. Суд присудив грошову компенсацію в розмірі від 1 300 до 5 200 євро заявникам
Ключові важливі положення:
1. Суд підтвердив, що надмірна тривалість досудового утримання під вартою порушує статтю 5 § 3 Конвенції
2. У справі заявника Лакатоса (№ 36138/23) Суд виявив додаткові порушення через відсутність перегляду утримання під вартою протягом двох тривалих періодів
3. Рішення встановлює конкретні суми компенсації на основі тривалості досудового утримання під вартою
4. Суд наказав сплатити компенсацію протягом трьох місяців, з нарахуванням відсотків після закінчення цього періоду
5. Рішення включає положення про спадкування вимог, про що свідчить справа померлого заявника Жолта Лакатоса
СПРАВА БУНЯНІНА ТА ІНШИХ ПРОТИ РОСІЇ
Аналіз рішення Європейського суду з прав людини:
1. Суть рішення:
Справа стосується декількох заяв проти Росії щодо несправедливих судових процесів, де права заявників на допит свідків були обмежені. Суд встановив порушення статті 6 §§ 1 та 3(d) Конвенції у всіх справах, оскільки національні суди значною мірою покладалися на свідчення свідків, які були або відсутніми, або анонімними, або і тими, й іншими, без надання достатніх компенсаційних заходів для забезпечення справедливого судового розгляду.
2. Структура та основні положення:
– Рішення об’єднує п’ять окремих заяв через подібність предмета
– Суд підтвердив свою юрисдикцію щодо справ, що передували виходу Росії з Конвенції (до 16 вересня 2022 року)
– Суд відхилив клопотання Уряду про вилучення заяви № 4476/18
– Рішення застосовує усталену судову практику щодо прав на допит свідків з справ Аль-Хавая та Тахері проти Сполученого Королівства, Шатшашвілі проти Німеччини та Муртазалієва проти Росії
– Суд встановив, що встановлення порушення є достатньою справедливою сатисфакцією
3. Ключові положення для застосування:
– Суд підкреслив, що покладання на свідчення відсутніх або анонімних свідків значно впливає на загальну справедливість кримінального провадження
– Конкретні порушення включали:
* Відсутність оцінки необхідності анонімізації свідків
* Недостатнє обґрунтування відсутності свідків
* Невиконання компенсаційних заходів
* Необґрунтована відмова у виклику свідків захисту
* Відсутність належної оцінки тверджень свідків про особистий страх
– Рішення підтверджує вимогу до національних судів надавати адекватне обґрунтування та компенсаційні заходи при обмеженні прав обвинувачених на допит свідків
Рішення встановлює чіткі стандарти розгляду справ, що включають анонімних або відсутніх свідків у кримінальному провадженні, наголошуючи на необхідності належних процесуальних гарантій та компенсаційних заходів.
СПРАВА ЧАТІНЯНА ТА ІНШИХ ПРОТИ ВІРМЕНІЇ
Суть рішення:
Справа стосується порушення юридичної визначеності та права власності, коли вірменські органи влади скасували остаточне судове рішення на користь п’яти заявників з Ванадзору. Заявники, які втратили квартиру внаслідок землетрусу 1988 року, досягли мирової угоди з місцевими органами влади про отримання нової квартири або грошової компенсації, що було підтверджено остаточним судовим рішенням у 2011 році. Однак у 2014 році Рада старійшин успішно оскаржила це рішення, стверджуючи, що вони не схвалювали мирову угоду, що Європейський суд визнав таким, що порушує як статтю 6 § 1 Конвенції, так і статтю 1 Протоколу № 1.
Структура та основні положення:
1. Суд встановив, що заява була подана в межах шестимісячного строку, відхиливши заперечення Уряду
2. Суд визнав, що скасування остаточного судового рішення порушує принцип юридичної визначеності, оскільки не було суттєвих і переконливих обставин, що виправдовують повторний розгляд
3. Суд визначив, що судове рішення про стягнення становить “майно” відповідно до статті 1 Протоколу № 1
4. Суд присудив заявникам 35 000 євро матеріальної шкоди, 3 000 євро немайнової шкоди та 2 000 євро судових витрат
Ключові положення для практичного використання:
1. Суд підтвердив, що остаточні судові рішення не повинні піддаватися сумніву, якщо немає суттєвих і переконливих обставин
2. Ризик помилок з боку державних органів має нести держава, а не виправлятися за рахунок окремих осіб
3. Судове рішення про стягнення вважається “майном” відповідно до статті 1 Протоколу № 1
4. Суд наголосив, що державні органи не можуть використовувати свої внутрішні адміністративні питання (як-от відсутність схвалення) для виправдання порушення прав окремих осіб, встановлених остаточними судовими рішеннями
5. Суд підтримав, що при відхиленні аргументів про обізнаність з попередніми судовими рішеннями державних органів має бути надане належне обґрунтування
Справа “Чемурзієва та інші проти Росії”
Суть рішення:
Суд розглянув п’ять заяв проти Росії щодо тверджень про катування або нелюдське/принижуюче поводження з боку правоохоронних органів. Справи стосувалися різних інцидентів, включаючи поліцейське насильство під час перевірки особи, політичних мітингів та затримання. Суд встановив порушення статті 3 Конвенції (заборона катувань) у всіх справах, як у substantive, так і в процесуальному аспектах, за винятком однієї справи, де було встановлено лише процесуальне порушення.
Структура та основні положення:
1. Суд підтвердив свою юрисдикцію щодо справ, які відбулися до виходу Росії з Конвенції (до 16 вересня 2022 року)
2. Суд повторив усталені принципи щодо тягаря доведення у справах про передбачуване жорстоке поводження з боку органів влади
3. Суд наголосив на обов’язку держави захищати осіб під вартою та проводити ефективні розслідування тверджень про жорстоке поводження
4. Суд присудив кожному заявникові компенсацію у розмірі 16 000 євро
Ключові важливі положення:
1. Суд посилив презумпцію на користь заявників, які стверджують, що стали жертвами порушень статті 3, перебуваючи під контролем поліції
2. Тягар доведення покладається на Уряд, щоб довести, що застосування сили не було надмірним
3. Суд підкреслив, що відмова провести належне кримінальне розслідування достовірних тверджень про жорстоке поводження становить порушення процесуальних зобов’язань за статтею 3
4. Суд підтримав позицію, що особи, які перебувають під вартою, перебувають у вразливому становищі, і органи влади мають обов’язок захищати їхню фізичну недоторканність
5. Будь-яке застосування фізичної сили, яке не є абсолютно необхідним через поведінку особи, принижує людську гідність і порушує статтю 3
Рішення посилює жорстку позицію Суду проти жорстокого поводження з боку правоохоронних органів та підкреслює важливість належного розслідування таких тверджень.
СПРАВА “ДУБІНІН ПРОТИ РОСІЇ”
Суть рішення:
Справа стосується неналежного поводження поліції з учасником проналвальнівської демонстрації в Москві у 2019 році. Європейський суд з прав людини встановив, що Росія порушила статтю 3 Конвенції (заборона катувань та нелюдського поводження) як у substantive, так і процесуальному аспектах. Суд також встановив порушення щодо незаконного затримання та відсутності неупередженості в адміністративному провадженні.
Структура та основні положення:
1. Суд встановив свою юрисдикцію у справі, незважаючи на вихід Росії з Конвенції, оскільки події відбулися до 16 вересня 2022 року
2. Суд встановив порушення:
– Статті 3 (substantive) щодо неналежного поводження поліції під час демонстрації
– Статті 3 (процесуальної) через відсутність ефективного розслідування
– Статті 5(1) стосовно незаконного затримання
– Статті 6(1) щодо відсутності неупередженості в адміністративному провадженні
3. Суд присудив заявникові 16 000 євро відшкодування
Ключові важливі положення:
1. Суд підтвердив принцип, що органи влади зобов’язані захищати фізичне благополуччя затриманих, і будь-яка непотрібна сила принижує людську гідність
2. Тягар доведення лежить на Уряді щодо демонстрації того, що застосування сили не було надмірним
3. Суд наголосив, що відмова провести належне кримінальне розслідування за достовірними твердженнями про неналежне поводження порушує Конвенцію
4. Рішення підсилює попередню судову практику щодо необхідності наявності сторони обвинувачення в адміністративному провадженні (справа “Карелін проти Росії”) та стандартів законного затримання (справа “Форталнов та інші проти Росії”)
Рішення посилює позицію Суду щодо поліцейського насильства під час демонстрацій та необхідності ефективного розслідування скарг на неналежне поводження.
СПРАВА ФЛІЙЯНА ПРОТИ ВІРМЕНІЇ
Переклад рішення Європейського суду з прав людини:
Суть рішення:
Справа стосується права на доступ до суду, зокрема щодо рішення Касаційного суду про визнання апеляції заявника неприйнятною через її подання з порушенням строку. Суд встановив, що Вірменія порушила статтю 6 § 1 Конвенції, встановивши непропорційне обмеження ефективного доступу заявника до Касаційного суду. Порушення сталося через нечіткі внутрішньодержавні правила щодо вручення документів представленим сторонам та непослідовну судову практику доставки рішень адвокатам та їхнім клієнтам.
Структура та основні положення:
1. Справа була зосереджена на цивільному провадженні, де заявник пропустив місячний строк оскарження до Касаційного суду
2. Суд розглянув, чи є обмеження доступу до суду пропорційним та легітимним
3. Рішення зосереджене на двох ключових аспектах:
– Правила, що регулюють строки оскарження та їх практичне впровадження
– Система вручення судових рішень сторонам та їхнім юридичним представникам
4. Суд встановив, що хоча строки самі по собі є легітимними, їх застосування не повинно перешкоджати учасникам судового процесу використовувати наявні засоби правового захисту
Ключові важливі положення:
1. Суд встановив, що правила обчислення строків оскарження з дати проголошення, а не вручення, не порушують статтю 6 § 1 за умови наявності достатніх гарантій ефективного доступу до оскарження
2. Відсутність чітких внутрішньодержавних правил щодо вручення документів представленим сторонам створює правову невизначеність
3. Суди повинні належним чином розглядати клопотання про поновлення пропущених строків
4. Автоматичне надсилання судових рішень є crucial гарантією ефективного доступу до правосуддя
5. Відсутня зобов’язання для адвокатів слідкувати за онлайн-базами даних або бути присутніми під час проголошення, якщо закон передбачає автоматичне вручення рішень
СПРАВА ГНЕЗДОВА ПРОТИ УКРАЇНИ
Суть рішення:
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) виніс рішення у справі Гнездова проти України щодо незаконного затримання заявника. Суд встановив порушення статті 5 § 1 Конвенції через свавільне затримання без належного обґрунтування та затриману звільнення. Суд присудив заявникові 2 600 євро відшкодування немайнової шкоди.
Структура та основні положення:
1. Справа стосується двох періодів незаконного затримання:
– З 26/02/2011 по 24/04/2011: свавільне затримання без належних часових меж та обґрунтування
– З 24/04/2011 по 26/04/2011: затримане звільнення з-під варти
2. Суд ґрунтував своє рішення на двох ключових прецедентах:
– Ладент проти Польщі щодо вимоги належного обґрунтування затримання
– Руслан Яковенков проти України стосовно питання затриманого звільнення
3. Суд визнав скарги щодо незаконного затримання прийнятними, водночас оголосивши решту заяви (за статтею 3) неприйнятною.
Найважливіші положення:
1. Суд підтвердив, що стаття 5 є однією з основоположних прав, що захищають фізичну безпеку, наголошуючи на її першорядному значенні у запобіганні свавільного позбавлення свободи.
2. Рішення встановлює, що відповідність лише національному законодавству є недостатньою – будь-яке затримання має захищати осіб від свавілля.
3. Суд уточнив, що затримання повинно мати:
– Чіткі часові межі
– Належне обґрунтування
– Своєчасне звільнення після закінчення строку затримання
4. Рішення підкреслює, що українська влада повинна надавати конкретні підстави для затримання та забезпечувати негайне звільнення після закінчення строку затримання.
СПРАВА ГОРДІЄНКА ТА ТУРПУЛЬХАНОВА проти РОСІЇ
Суть рішення:
Європейський суд з прав людини розглянув два об’єднаних справи проти Росії щодо неналежної медичної допомоги в місцях утримання. Заявники, Гордієнко та Турпульханов, скаржилися на відсутність належного медичного лікування та ефективних засобів правового захисту для вирішення їхніх медичних проблем під час утримання. Суд встановив порушення статей 3 та 13 Конвенції та присудив грошову компенсацію обом заявникам.
Структура та основні положення:
1. Суд встановив свою юрисдикцію у справах, незважаючи на вихід Росії з Конвенції, оскільки події відбулися до 16 вересня 2022 року.
2. Суд розглянув два основні аспекти:
– Адекватність медичної допомоги, наданої затриманим
– Наявність ефективних засобів правового захисту для скарг щодо якості медичної допомоги
3. Суд виявив конкретні недоліки медичного лікування:
– Для Гордієнка: затримки медичних оглядів, консультацій спеціалістів та медикаментозної терапії при ВІЛ/СНІДі
– Для Турпульханова: відсутність термінової стоматологічної допомоги
Ключові важливі положення:
1. Суд підтвердив свою позицію щодо “адекватності” медичної допомоги, наголошуючи на необхідності:
– Швидкої та точної діагностики та лікування
– Регулярного та систематичного нагляду
– Всебічної терапевтичної стратегії
2. Суд присудив компенсацію:
– 12 800 євро Гордієнку
– 10 000 євро Турпульханову
3. Рішення встановило, що місця утримання повинні забезпечувати комплексну медичну допомогу, включаючи спеціалізоване лікування та своєчасне реагування на медичні потреби.
СПРАВА “ІБРАГІМОВ ПРОТИ АЗЕРБАЙДЖАНУ”
Суть рішення:
Суд встановив порушення Азербайджаном статті 5 § 1 Конвенції щодо незаконного затримання. Справа стосувалася пана Ібрагімова, який був затриманий без судового наказу більше ніж на 48 годин (з 30 вересня 2015 року по 3 жовтня 2015 року), що перевищувало максимальний термін, дозволений національним законодавством. Суд присудив заявникові 2 000 євро відшкодування немайнової шкоди та 250 євро витрат і видатків.
Структура та основні положення:
1. Суд ґрунтував своє рішення на попередній судовій практиці (справи Салаєв проти Азербайджану та Фархад Алієв проти Азербайджану), де були встановлені подібні порушення.
2. Суд зосередився на конкретному періоді незаконного затримання: з 23:30 30 вересня 2015 року до 15:00 3 жовтня 2015 року.
3. Суд відхилив необхідність окремого розгляду інших скарг заявника за статтею 5, вважаючи, що основне правове питання було вирішене.
4. Рішення включає конкретні положення щодо термінів сплати (протягом трьох місяців) та нарахування відсотків у разі затримки платежу.
Ключові положення для практичного використання:
1. Рішення підтверджує суворе обмеження 48 годин для затримання без судового наказу в Азербайджані.
2. Суд дотримується позиції, що перевищення законодавчо встановленого терміну затримання автоматично становить порушення статті 5 § 1.
3. Рішення встановлює чіткий зв’язок між тривалістю незаконного затримання та розміром компенсації, що може слугувати орієнтиром для подібних справ.
4. Підхід Суду до зосередження на основному порушенні та відхилення необхідності розгляду додаткових пов’язаних скарг демонструє процесуальну ефективність.
СПРАВА КОЛЯСНИКОВА ТА ІНШИХ ПРОТИ РОСІЇ
Суть рішення:
Європейський суд з прав людини розглянув 16 заяв проти Росії щодо порушень свободи віросповідання за статтею 9 Конвенції. Справи стосувалися різних обмежень релігійної діяльності, включаючи перешкоджання релігійним службам, заборону релігійних організацій, переслідування за місіонерську діяльність та обмеження релігійних практик у в’язницях. Суд встановив порушення статті 9 за всіма заявами та присудив компенсацію заявникам.
Структура та основні положення:
1. Суд встановив свою юрисдикцію у справах, оскільки події відбулися до виходу Росії з Конвенції (16 вересня 2022 року).
2. Справи були об’єднані через подібність предмета та розглянуті колективно.
3. Рішення розглядає різні типи порушень релігійної свободи:
– Перешкоджання поліції релігійним службам
– Визнання релігійних організацій екстремістськими
– Обмеження місіонерської діяльності
– Обмеження релігійних практик у місцях утримання
– Відмова в альтернативній цивільній службі
4. Суд присудив компенсацію від 2 500 до 7 500 євро за кожною заявою.
Найважливіші положення:
1. Суд підтвердив порушення релігійної свободи в різних формах, від прямого втручання в релігійні служби до непрямих обмежень через адміністративні заходи.
2. Рішення встановлює, що обмеження місіонерської діяльності, включаючи поширення релігійних поглядів у соціальних мережах або в неформальних умовах, становлять порушення релігійної свободи.
3. Суд підкреслив, що заборона релігійних організацій без належних доказів екстремізму або насильства є неприйнятною.
4. Рішення підтверджує, що релігійні практиканти в місцях утримання зберігають право на релігійні практики, включаючи дієтичні вимоги та богослужіння.
5. Рішення підтверджує попередню судову практику захисту релігійної свободи, особливо щодо місіонерської діяльності та релігійних зборів.
Справа “Кондратьєв та інші проти України”
Суть рішення:
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) виніс рішення по 13 об’єднаних справах проти України щодо неналежних умов утримання та відсутності ефективних засобів правового захисту. Суд встановив порушення статей 3 та 13 Конвенції стосовно поганих умов утримання в різних українських установах. Заявникам було присуджено компенсацію в розмірі від 4 000 до 7 500 євро за шкоду.
Структура та основні положення:
1. Суд розглянув скарги про погані умови утримання, зокрема:
– Переповненість (лише 1-3 м² на особу)
– Відсутність базових санітарно-гігієнічних умов
– Низька якість їжі та води
– Недостатній доступ до душу та свіжого повітря
– Наявність цвілі та комах
– Відсутність належної постільної білизни та туалетного приладдя
2. Суд ґрунтував своє рішення на усталеній судовій практиці, зокрема:
– Справа “Мельник проти України” (2006)
– Справа “Сукачов проти України” (2020)
– Стандарти оцінки умов утримання зі справи “Муршіч проти Хорватії”
3. Додаткові порушення, встановлені в деяких справах:
– Надмірна тривалість досудового утримання
– Надмірна тривалість кримінального провадження
– Відсутність ефективних засобів правового захисту щодо тривалих проваджень
Ключові важливі положення:
1. Суд підтвердив, що серйозна нестача простору в камерах є основним фактором у визначенні того, чи є умови утримання “принизливими” за статтею 3.
2. Уряд повинен надати первинні докази (плани підлоги камер, фактична кількість ув’язнених) для спростування тверджень про погані умови.
3. Суд встановив конкретні суми компенсації на основі тривалості та тяжкості неналежних умов, дотримуючись прецеденту, встановленого у справі Сукачова.
4. Рішення посилює вимогу до України щодо забезпечення ефективних засобів правового захисту за скаргами про умови утримання.
СПРАВА “КОРОСТЕЛЬОВ ТА ІНШІ ПРОТИ РОСІЇ”
Суть рішення:
Справа стосується скарг кількох заявників щодо неналежних умов утримання в російських в’язницях, особливо з акцентом на тривалі періоди одиночного ув’язнення. Суд встановив, що Росія порушила статтю 3 Конвенції (заборона нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження) через тривалу ізоляцію ув’язнених у поєднанні з поганими матеріальними умовами та різними обмеженнями їхніх основних прав. Суд присудив заявникам грошову компенсацію в розмірі від 2 000 до 5 300 євро.
Структура та основні положення:
1. Суд встановив юрисдикцію у справах, незважаючи на вихід Росії з Конвенції, оскільки порушення мали місце до 16 вересня 2022 року
2. Справи були об’єднані через подібність предмета
3. Суд ґрунтував своє рішення на усталеній судовій практиці щодо одиночного ув’язнення (справи Развязкіна проти Росії, Сергія Бабушкіна проти Росії)
4. Рішення підтверджує, що тривале одиночне ув’язнення без належної психічної та фізичної стимуляції є шкідливим і вимагає суттєвого обґрунтування
Ключові важливі положення:
1. Суд наголосив, що тривале одиночне ув’язнення у поєднанні з додатковими обмеженнями (обмежені прогулянки на свіжому повітрі, сімейні побачення, отримання посилок) становить нелюдське та таке, що принижує гідність, поводження
2. Рішення підтверджує, що ізоляція має супроводжуватися належною психічною та фізичною стимуляцією для запобігання погіршення психічних здібностей та соціальних навичок
3. Суд встановив, що погані матеріальні умови утримання (неналежна температура, брак свіжого повітря, недостатнє природне освітлення тощо) у поєднанні з одиночним ув’язненням посилюють порушення статті 3
4. Рішення підтверджує юрисдикцію Суду у справах, що стосуються Росії, за порушення, вчинені до її виходу з Конвенції
Це рішення посилює позицію Суду проти тривалого одиночного ув’язнення та встановлює чіткі стандарти умов утримання у справах про ізоляцію.
СПРАВА ЛОГІНОВА ТА ІНШИХ ПРОТИ РОСІЇ
Суть рішення:
Справа стосується кримінального переслідування дев’яти членів Свідків Єгови в Росії за практикування їхньої релігії. Суд встановив порушення статті 9 Конвенції (свобода віросповідання), оскільки органи влади не змогли довести, що заявники були причетні до будь-яких суспільно небезпечних екстремістських дій. Кримінальне переслідування та засудження ґрунтувалися на занадто широкому законодавстві про екстремізм і не мали законної мети або нагальної суспільної потреби.
Структура та основні положення:
1. Суд встановив свою юрисдикцію у справі, незважаючи на вихід Росії з Конвенції, оскільки події відбулися до 16 вересня 2022 року
2. Суд встановив порушення:
– Статті 9 (свобода віросповідання) щодо кримінального переслідування
– Статті 5(1) стосовно незаконного затримання шести заявників
– Статті 5(3) щодо надмірного досудового утримання двох заявників
3. Суд присудив кожному заявникові 7 500 євро відшкодування
Ключові важливі положення:
1. Суд підтвердив свою позицію у справі Таганрозької ЛРО, що мирна практика релігії Свідків Єгови не може вважатися екстремістською діяльністю
2. Рішення підкреслює, що кримінальне переслідування за мирну релігійну практику порушує Конвенцію
3. Суд встановив, що затримання заявників було незаконним, оскільки не було обґрунтованої підозри у вчиненні злочину
4. Органи влади не надали дійсних причин для продовження досудового утримання, використовуючи лише припущення без доказової бази
5. Суд зберіг юрисдикцію щодо справ, які стосуються Росії, за подіями до її виходу з Конвенції
Рішення являє собою значний захист релігійної свободи та встановлює чіткі обмеження на використання антиекстремістського законодавства проти релігійних груп.
Справа “ЛУБІН ТА ІСАКОВ проти РОСІЇ”
Суть рішення:
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) прийняв рішення на користь двох російських свідків Єгови, які були піддані кримінальному переслідуванню за екстремізм у зв’язку з їхньою релігійною діяльністю. Суд встановив, що їх переслідування за організацію богослужінь та мирне сповідування релігії порушує статтю 9 Конвенції (свобода віросповідання). Суд також визнав їх досудове утримання під вартою незаконним.
Структура та основні положення:
1. Суд встановив свою юрисдикцію у справі, незважаючи на вихід Росії з Конвенції, оскільки події відбулися до 16 вересня 2022 року.
2. Суд ґрунтував своє рішення на прецедентній справі “Таганрог ЛРО та інші проти Росії”, де було встановлено:
– Законодавство про екстремізм застосовувалося занадто широко
– Органи влади не змогли довести наявність суспільно небезпечних дій
– Переслідування не мало жодної законної мети або “нагальної суспільної потреби”
3. Суд встановив порушення:
– Статті 9 (свобода віросповідання)
– Статті 5(1)(c) щодо незаконного досудового утримання під вартою
Найважливіші положення:
1. Суд підтвердив, що мирне сповідування релігії, включаючи організацію богослужінь та вивчення релігійної літератури, не може вважатися екстремістською діяльністю.
2. Рішення встановлює, що кримінальне переслідування за мирну релігійну діяльність порушує Конвенцію, навіть якщо релігійну організацію офіційно ліквідовано.
3. Суд присудив кожному заявникові 7 500 євро компенсації за немайнову шкоду.
Значення: Це рішення має важливе значення для релігійних меншин у Росії та потенційно в інших країнах, де релігійні організації стикаються з подібними обмеженнями за антиекстремістським законодавством.
СПРАВА МКРТЧЯНА ТА ІНШИХ ПРОТИ УКРАЇНИ
Суть рішення:
Європейський суд з прав людини розглянув три об’єднані справи проти України щодо надмірної тривалості досудового утримання під вартою. Суд встановив порушення статті 5 § 3 Конвенції у всіх справах, де заявники утримувалися під вартою протягом періодів від 3 років і 3 місяців до майже 4 років. Суд присудив компенсацію всім заявникам за шкоду та в одній справі – за судові витрати.
Структура та основні положення:
1. Суд об’єднав три окремі заяви через подібність предмета.
2. Основне порушення стосувалося статті 5 § 3 (право на судовий розгляд упродовж розумного строку або звільнення до суду).
3. У заяві № 34801/23 додатково встановлено порушення щодо:
– Надмірної тривалості кримінального провадження (стаття 6)
– Відсутності ефективного засобу правового захисту від тривалого провадження (стаття 13)
4. Суд наказав Україні сплатити компенсацію від 2 000 до 2 700 євро за шкоду.
Ключові важливі положення:
1. Суд виявив системні проблеми з досудовим утриманням під вартою в Україні, зокрема:
– Крихкість і повторюваність судової аргументації
– Неналежне вивчення альтернативних заходів до утримання під вартою
– Використання припущень без доказів щодо ризиків переховування
– Питання колективних ордерів на затримання
2. Суд посилався на попередні рішення (Харченко проти України та Ігнатов проти України), де були встановлені подібні порушення, що вказує на стійку проблему.
3. Суд підкреслив, що тривалість досудового утримання під вартою у всіх справах була надмірною, з найдовшим періодом понад 3 роки і 10 місяців.
СПРАВА МОНТЕЙРО ТА ТРИНТА САНТОС проти ПОРТУГАЛІЇ
Переклад рішення Європейського суду з прав людини:
Суть рішення:
Справа стосується скарг на неналежні умови утримання в тюрмі міста Коїмбра, Португалія. Два заявники, Антоніу Монтейру та Гугу Тринта Сантус, стверджували про порушення статті 3 (заборона нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження) Конвенції через погані умови утримання. Суд встановив порушення статті 3 щодо неналежних умов утримання та у справі Тринта Сантуса також встановив порушення статті 13 стосовно відсутності ефективного засобу оскарження цих умов.
Структура та основні положення:
1. Суд об’єднав обидві заяви через подібність предмета
2. Суд відхилив клопотання уряду про вилучення заяв на підставі односторонніх заяв
3. Суд встановив порушення щодо:
– Перенаселеності (2,25-3,10 м² на ув’язненого)
– Відсутності приватності при туалетах
– Поганої вентиляції та температурного режиму
– Антисанітарних умов (цвіль, комахи/гризуни)
– Поганої якості та кількості їжі
4. Суд присудив кожному заявникові €12 500 немайнової шкоди та €250 судових витрат
Найважливіші положення:
1. Суд підтвердив свою позицію, що серйозна нестача простору в камерах є crucial фактором у визначенні, чи є умови утримання “принизливими” за статтею 3
2. Рішення посилається на судову практику справи Муршіч проти Хорватії щодо вимог до простору та справи Петреску проти Португалії про подібні порушення
3. Суд встановив, що Португалія не має ефективного засобу оскарження умов утримання
4. Рішення підтверджує, що множинні недоліки в умовах утримання, навіть у поєднанні з помірними обмеженнями простору, можуть становити порушення статті 3
Переклад:
СПРАВА НАВАЛЬНОГО ТА ТОВ ЗП проти РОСІЇ
Суть рішення:
Європейський суд з прав людини виніс рішення за численними заявами Олексія Навального та ТОВ ЗП проти Росії щодо порушень свободи вираження поглядів. Суд встановив порушення статті 10 Конвенції у всіх справах, які стосувалися обмежень публікацій Навального про корупцію та критику російських посадовців. Суд присудив компенсацію вдові Навального та ТОВ ЗП за матеріальною та немайновою шкодою.
Структура та основні положення:
1. Суд об’єднав дев’ять окремих заяв через подібність предмета
2. Суд підтвердив свою юрисдикцію у справах, що передували виходу Росії з Конвенції (до 16 вересня 2022 року)
3. Суд визнав право Юлії Навальної продовжувати провадження після смерті Навального
4. Суд встановив порушення статті 10 у всіх справах, пов’язаних з:
– Позовами про наклеп проти антикорупційних публікацій Навального
– Обмеженнями контенту в соціальних мережах та гіперпосиланнях
– Непропорційними санкціями, включаючи кримінальні обвинувачення
– Неналежним застосуванням стандартів у провадженнях про наклеп
Ключові важливі положення:
1. Суд визнав роль Навального як “соціального наглядача”, що заслуговує на захист, подібний до захисту преси
2. Суд встановив системні недоліки російських судів у:
– Застосуванні належних стандартів у справах про наклеп
– Допущенні достатніх доказів та свідчень
– Балансуванні свободи вираження поглядів з іншими правами
– Наданні релевантного та достатнього обґрунтування
3. Суд присудив €10 000 Навальному (які мають бути сплачені його вдові) та €7 500 ТОВ ЗП у вигляді відшкодування немайнової шкоди, а також додаткові матеріальні збитки
Рішення встановлює важливі прецеденти захисту свободи вираження поглядів для антикорупційних активістів та онлайн-публікацій, особливо щодо гіперпосилань та контенту в соціальних мережах.
СПРАВА ПЕТРУК ТА ІНШІ ПРОТИ УКРАЇНИ
Суть рішення:
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) розглянув три об’єднані справи проти України щодо надмірної тривалості кримінальних проваджень. Суд встановив порушення статті 6 § 1 (право на справедливий суд) та статті 13 (право на ефективний засіб юридичного захисту) Конвенції через необґрунтовано тривалі кримінальні провадження та відсутність ефективних внутрішніх засобів правового захисту. Суд присудив заявникам грошову компенсацію в розмірі від 500 до 3 600 євро.
Структура та основні положення:
1. Суд об’єднав три окремі заяви через подібність предмета
2. Суд оцінив обґрунтованість тривалості провадження на основі:
– Складності справи
– Поведінки заявників
– Поведінки органів влади
– Того, що було на кону для заявників
3. Суд посилався на попереднє рішення у справі Нечай проти України (2021) як на провідну справу з подібних питань
4. Тривалість проваджень становила від 5,4 до 11,9 років, що було визнано надмірним
5. Суд встановив, що Україна не забезпечила ефективних засобів правового захисту за такими скаргами
Ключові важливі положення:
1. Суд підтвердив, що кримінальні провадження тривалістю понад 5 років без належного обґрунтування порушують вимогу “розумного строку”
2. Розмір компенсації визначався на основі тривалості провадження та кількості інстанцій
3. Суд встановив пряму кореляцію між тривалістю провадження та розміром компенсації (довші провадження призводили до вищої компенсації)
4. Рішення підтверджує зобов’язання держав забезпечувати ефективні внутрішні засоби правового захисту за скаргами на тривалість проваджень
5. Грошові кошти мають бути сплачені протягом трьох місяців і конвертовані в місцеву валюту за курсом, чинним на дату врегулювання
Справа “Санніков проти Росії”
Суть рішення:
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) виніс рішення у справі щодо неналежних умов утримання під час транспортування ув’язнених у Росії. Суд встановив порушення статті 3 (заборона нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження) та статті 13 (право на ефективний засіб правового захисту) Конвенції. Справа стосувалася подій, що відбулися до виходу Росії з Конвенції 16 вересня 2022 року.
Структура та основні положення:
1. Суд встановив свою юрисдикцію щодо розгляду справ проти Росії за подіями до 16 вересня 2022 року
2. Суд застосував раніше встановлені принципи стосовно тісних і неналежних умов під час транспортування ув’язнених (справа “Томов та інші проти Росії”)
3. Суд підтвердив, що існує сильна презумпція порушення, коли:
– Ув’язнені перевозяться у просторі, що пропонує менше 0,5 квадратних метрів на особу
– Тривалі подорожі не мають індивідуальних спальних місць, достатньої питної води, їжі або доступу до туалету
Ключові важливі положення:
1. Конкретні порушення у цій справі включали:
– Обмежений доступ до туалетних приміщень
– Обмежений доступ до питної води
– Недостатнє природне та електричне освітлення
– Відсутність опалення або вентиляції
2. Суд присудив заявникові 1 000 євро відшкодування
3. Рішення підтверджує попередню позицію Суду про відсутність у Росії ефективних внутрішніх засобів правового захисту для скарг на умови транспортування ув’язнених
4. Судове рішення встановлює, що позови, пов’язані з подіями до виходу Росії з Конвенції, залишаються в межах юрисдикції Суду
Рішення є продовженням усталеної судової практики щодо умов транспортування ув’язнених і підтримує стандарти, встановлені в попередніх знакових справах, таких як “Ідалов проти Росії” та “Томов та інші проти Росії”.
СПРАВА “ШАЛІНА ПРОТИ РОСІЇ”
Суть рішення:
Справа стосується незаконного затримання та порушення кількох прав людини Ольги Шаліної російською владою. Суд встановив порушення статті 5 § 1 (право на свободу та особисту недоторканність), статті 6 (право на справедливий суд), статті 2 Протоколу 7 (право на апеляцію в кримінальних справах) та статті 10 (свобода вираження поглядів). Заявниця була затримана та засуджена до адміністративного арешту за демонстрацію символів, які російська влада вважала екстремістськими.
Структура та основні положення:
1. Юрисдикція: Суд підтвердив свою юрисдикцію, оскільки події відбулися до виходу Росії з Конвенції (16 вересня 2022 року)
2. Встановлені порушення:
– Незаконне затримання без належних процесуальних підстав
– Відсутність неупередженості в адміністративному провадженні через брак сторони обвинувачення
– Відсутність призупиняючого ефекту апеляції проти адміністративного затримання
– Непропорційні обмеження свободи вираження поглядів щодо демонстрації політичних символів
3. Компенсація: Суд присудив 6 000 євро відшкодування
Ключові важливі положення:
1. Суд наголосив, що затримання має відповідати як внутрішньому законодавству, так і вимогам Конвенції
2. Рішення підкреслює проблему надто широкого тлумачення законодавства про екстремізм
3. Суд визнав, що санкції, накладені за демонстрацію політичних символів, були надмірно серйозними
4. Постанова встановлює, що негайне виконання адміністративного затримання без можливості призупинення до розгляду апеляції порушує право на ефективне оскарження
5. Суд підтвердив свою компетенцію розглядати справи проти Росії, що мали місце до її виходу з конвенційної системи
Рішення являє собою значну інтерпретацію різних процесуальних та матеріальних прав за Конвенцією, особливо щодо адміністративного затримання та свободи вираження поглядів у контексті політичних символів.
СПРАВА “ТОКАР ПРОТИ УКРАЇНИ”
Суть рішення:
Європейський суд з прав людини прийняв рішення на користь пана Токаря, українського громадянина, якому було відмовлено у видачі закордонного паспорта через начебто неточні дані в поліційній базі даних про кримінальне провадження проти нього від 1997 року. Суд встановив порушення статті 2 Протоколу № 4 (свобода пересування) та статті 13 (право на ефективний засіб правового захисту) Конвенції, оскільки українські органи влади не забезпечили належного судового перегляду та процесуальних гарантій проти свавільних обмежень пересування.
Структура та основні положення:
1. Справа стосувалася відмови у видачі проїзного документа на підставі застарілої та неперевіреної інформації про кримінальне провадження від 1997 року, де органи влади не змогли надати докази наявності поточного провадження або чинних обмежень.
2. Суд наголосив, що відповідальність за підтримання точних реєстрів та забезпечення належного обміну інформацією між органами влади несе держава, а не громадяни.
3. Суд встановив, що автоматичний характер відмови у паспорті та відсутність належного судового перегляду порушили права заявника.
4. Рішення присудило заявникові 2 000 євро відшкодування немайнової шкоди.
Ключові важливі положення:
1. Суд встановив, що автоматичні заборони на виїзд без належної перевірки підстав суперечать зобов’язанням за Конвенцією.
2. Держави повинні забезпечити належне функціонування своїх правових систем, включаючи підтримання точних реєстрів та безперебійний обмін інформацією між органами влади.
3. Судовий перегляд має досліджувати як законність, так і пропорційність обмежень пересування, а не лише формальну відповідність закону.
4. Тягар доведення щодо наявності поточного кримінального провадження та обмежень на виїзд покладається на державні органи влади, а не на окрему особу.
СПРАВА “ВОЙТЕНКО ТА ІНШІ ПРОТИ УКРАЇНИ”
Суть рішення:
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) виніс рішення по 11 консолідованих справах проти України щодо неналежних умов утримання в різних українських місцях позбавлення волі. Суд встановив порушення статей 3 та 13 Конвенції стосовно поганих умов утримання та відсутності ефективних засобів правового захисту. Справи стосувалися кількох заявників, які утримувалися в різних місцях позбавлення волі в Україні у період між 2014 та 2024 роками.
Структура та основні положення:
1. Суд розглянув скарги про неналежні умови утримання, зокрема:
– Перенаселення (2,0-3,8 квадратних метрів на особу)
– Незадовільні санітарні умови
– Брак свіжого повітря та належної вентиляції
– Недостатній доступ до санітарно-гігієнічних приміщень
– Низька якість їжі та води
– Неналежні температурні умови
– Відсутність приватності в туалетах
2. Суд посилався на усталену судову практику, зокрема:
– Справа “Мельник проти України” (2006)
– Справа “Сукачов проти України” (2020)
– Стандарти справи “Муршіч проти Хорватії” щодо оцінки умов утримання
Найважливіші положення:
1. Суд підтвердив порушення статті 3 (заборона нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження) та статті 13 (право на ефективний засіб правового захисту) Конвенції.
2. Суд призначив грошову компенсацію в розмірі від 1 300 до 9 800 євро кожному заявнику за немайнову шкоду.
3. Суд встановив, що Україна не забезпечила:
– Достатню житлову площу на ув’язненого
– Базові санітарні умови
– Ефективні внутрішні засоби правового захисту для скарг про умови утримання
4. Суд підкреслив, що серйозна нестача простору в камерах є ключовим фактором у визначенні того, чи є умови утримання “принизливими” відповідно до статті 3 Конвенції.
СПРАВА ЯЛАКОВА ТА ІНШИХ ПРОТИ РОСІЇ
Суть рішення:
Справа стосується численних заяв проти Росії щодо недоліків у провадженнях з перегляду законності затримання. Суд встановив порушення статті 5 § 4 Конвенції через відсутність швидкого перегляду справ про затримання. Рішення також розглядало додаткові порушення, пов’язані з обмеженнями сімейних відвідувань у місцях утримання під вартою та відсутністю ефективних засобів правового захисту в одній зі справ.
Структура та основні положення:
1. Юрисдикція: Суд підтвердив свою юрисдикцію щодо справ, які стосуються Росії, за подіями до 16 вересня 2022 року (коли Росія перестала бути стороною Конвенції)
2. Основні встановлені порушення:
– Порушення статті 5 § 4 щодо неналежного провадження з перегляду затримання
– Порушення статті 8 стосовно обмежень на в’їзд до в’язниці
– Порушення статті 13 щодо відсутності ефективних засобів правового захисту
3. Грошова компенсація: Присудження від 500 до 4 000 євро різним заявникам
Ключові важливі положення:
1. Суд підтвердив суворі стандарти щодо швидкого перегляду справ про затримання, де йдеться про особисту свободу
2. Рішення встановлює, що провадження з перегляду затримання повинні проводитися оперативно та ефективно
3. Суд підкреслив, що обмеження сімейних відвідувань у місцях утримання під вартою мають бути належним чином обґрунтовані
4. Рішення підтверджує, що держави повинні забезпечити ефективні засоби правового захисту проти відмов у короткострокових сімейних відвідуваннях
5. Суд зберіг свою юрисдикцію щодо російських справ, що передували її виходу з Конвенції, встановивши важливий прецедент для подібних справ
Рішення підтверджує усталену судову практику щодо провадження з перегляду затримання та прав ув’язнених на сімейні відвідування, а також розглядає питання юрисдикції, пов’язані з виходом Росії з Конвенції.
СПРАВА “ЄГОРОВ ТА ІНШІ ПРОТИ РОСІЇ”
Суть рішення:
Справа стосується численних заяв проти Росії щодо порушень свободи вираження поглядів, зокрема пов’язаних з закликами до участі в публічних заходах та протестах. Суд встановив порушення статті 10 Конвенції у всіх справах, де заявники були піддані санкціям за організацію або заклики до участі в публічних зборах. Суд визначив, що такі обмеження не були необхідними в демократичному суспільстві та не мали “нагальної суспільної потреби”.
Структура та основні положення:
1. Суд об’єднав 12 різних заяв через подібність предмета
2. Суд підтвердив свою юрисдикцію щодо справ, які відбулися до виходу Росії з Конвенції (16 вересня 2022 року)
3. Рішення розглядає різні типи обмежень:
– Адміністративні штрафи та затримання за організацію публічних заходів
– Кримінальні звинувачення за повторні порушення правил зборів
– Обмеження доступу до інтернету та участі в публічних зборах
– Санкції за дописи в соціальних мережах з закликами до участі в мітингах
Ключові важливі положення:
1. Суд підтвердив, що незначні порушення процедур публічних заходів, які не створюють реальних ризиків порушення громадського порядку, не можуть виправдати обмеження свободи вираження поглядів
2. Суд встановив, що спадкоємці мають право подавати заяви у справах, де первісний заявник помер, за умови наявності законного інтересу
3. Суд присудив грошову компенсацію всім заявникам у розмірі від 3 500 до 5 000 євро
4. Рішення підтверджує, що дописи з закликами до участі в публічних заходах у соціальних мережах підпадають під захищену мову відповідно до статті 10
5. Суд встановив, що негайне виконання адміністративного затримання без можливості оскарження порушує статтю 2 Протоколу 7 Конвенції
Це рішення має наслідки для України, оскільки встановлює важливі прецеденти щодо свободи зборів та вираження поглядів на пострадянському просторі, особливо в контексті політичних протестів та активізму в соціальних мережах.
СПРАВА “ЗАХАРОВ ТА ІНШІ ПРОТИ РОСІЇ”
Суть рішення:
Європейський суд з прав людини розглянув численні заяви проти Росії щодо законодавства про “іноземних агентів”. Суд встановив, що практика Росії з визначення фізичних осіб та організацій як “іноземних агентів” порушує статтю 10 (свобода вираження) та статтю 8 (право на приватне життя) Європейської конвенції з прав людини. Суд визначив, що таке визначення було стигматизуючим, накладало обтяжливі вимоги і не було необхідним у демократичному суспільстві.
Структура та основні положення:
1. Суд об’єднав 32 заяви через подібність предмета
2. Суд підтвердив свою юрисдикцію у справах, де порушення відбулися до виходу Росії з Ради Європи (16 вересня 2022 року)
3. Суд встановив, що визначення “іноземного агента”:
– Було стигматизуючим та оманливим
– Накладало обтяжливі вимоги (обов’язкове маркування, обмеження діяльності)
– Передбачало суворі санкції за недотримання
– Не мало виправдання “нагальною суспільною потребою”
4. Суд присудив кожному заявникові €10 000 компенсації та €250 на витрати
Ключові важливі положення:
1. Суд підкреслив, що визначення “іноземного агента” передбачало іноземний контроль без доказів
2. Законодавство порушувало свободу вираження та право на приватне життя
3. Вихід Росії з Ради Європи не звільняє її від виконання рішень Суду
4. Суд встановив уніфіковану компенсацію для всіх заявників незалежно від їхнього статусу чи обставин
5. Рішення стосується різних категорій “іноземних агентів” – журналістів, громадських діячів, організацій та медійних професіоналів
СПРАВА ЗАТИНАЙКА ТА ІНШИХ ПРОТИ РОСІЇ
Суть рішення:
Це ревізійне рішення у справі Затинайка та інших проти Росії, що стосується заяви № 25090/19 (Зубцов проти Росії). Попереднє рішення від 14 грудня 2023 року встановило порушення статей 3 та 13 Конвенції щодо неналежних умов утримання та присудило пану Зубцову 12 500 євро відшкодування немайнової шкоди. Ревізія була необхідною, оскільки пан Зубцов помер до прийняття рішення, і його мати, пані Яхонтова, як його спадкоємиця, запросила продовжити розгляд заяви та отримати присуджену компенсацію.
Структура та основні положення:
1. Суд підтвердив свою юрисдикцію розглядати заяви, незважаючи на неучасть Росії в провадженні
2. Ревізія була надана відповідно до Правила 80 Регламенту Суду через виявлення нового факту (смерть заявника)
3. Суд зберіг первісну суму присудження у 12 500 євро, але перенаправив її пані Яхонтовій як спадкоємиці
4. Рішення включає положення про відсоткові нарахування на основі маржинальної процентної ставки Європейського Центрального Банку плюс три відсоткові пункти
5. Рішення стосується однієї конкретної заяви в рамках більшої групи з 43 заяв проти Росії
Найважливіші положення для використання:
1. Підтвердження Судом можливості отримання спадкоємцями компенсації у разі смерті заявника до прийняття рішення
2. Процесуальні вимоги до ревізії: виявлення вирішального факту, невідомого Суду на момент винесення первісного рішення
3. Необхідність надання належної документації (свідоцтва про смерть, свідоцтва про спадщину, форми повноважень) при запиті ревізії
4. Збереження юрисдикції Суду щодо російських справ, незважаючи на неучасть держави
5. Збереження первісної суми компенсації при передачі її спадкоємцю
