СПРАВА A.B. ТА Y.W. проти МАЛЬТИ
Рішення стосується двох громадян Китаю уйгурської етнічності та мусульманської віри з Сіньцзяну, яким було відмовлено в міжнародному захисті на Мальті та видано рішення про видворення. Суд встановив, що мало місце б порушення статті 3 Конвенції, якби заявників було видворено до Китаю без належної оцінки ризиків, які вони могли б зазнати. Суд розглянув, чи виконала Мальта процесуальне зобов’язання з оцінки ризику поводження, що суперечить статті 3, перед підтвердженням видворення заявників. Ключове питання полягало в тому, що, незважаючи на наявність компетенції у Апеляційної ради з питань імміграції (IAB) щодо вивчення ризиків, пов’язаних з примусовим поверненням, вона покладалася лише на оцінку притулку шестирічної давності без проведення нової оцінки, незважаючи на значні зміни ситуації в Сіньцзяні за цей період.
Основні положення рішення:
• Суд встановив, що Мальта не провела ретельної оцінки ex nunc ризиків, яким заявники могли б зазнати у разі повернення до Китаю як уйгурські мусульмани та особи, яким відмовлено в притулку
• Суд постановив, що IAB мала провести нову оцінку ризиків, а не просто покладатися на шестирічне рішення про притулок
• Суд підкреслив, що плин часу та погіршення ситуації в Сіньцзяні вимагали нової оцінки ризиків
• Суд зберіг тимчасовий захід, що перешкоджає видворенню заявників до набрання рішенням законної сили
Найважливіші аспекти для впровадження:
• Держави повинні проводити ретельну оцінку ризиків перед видворенням, особливо коли минуло значний час після первинних рішень про притулок
• Апеляційні ради, які розглядають накази про видворення, мають незалежно оцінювати ризики неповернення, а не просто формально підтверджувати попередні рішення
• Змінені обставини в країні походження вимагають нової оцінки ризиків, навіть якщо раніше було відмовлено в притулку
• Оцінка має враховувати як загальну ситуацію, так і індивідуальні обставини безпосередньо перед видворенням
СПРАВА “БАЖЕНОВ ТА ІНШІ ПРОТИ РОСІЇ”
Справа стосується неналежного реагування російських органів влади та розслідування інцидентів, де персональні дані трьох ЛГБТІ-осіб були розкриті без їхньої згоди на соціальних медіа-платформах у дискримінаційному та гомофобному контексті. Європейський суд з прав людини встановив, що Росія порушила статтю 14 (заборона дискримінації) у поєднанні зі статтею 8 (право на повагу до приватного життя) Європейської конвенції з прав людини, не забезпечивши захист заявників від дискримінації за ознакою сексуальної орієнтації. Ключові положення рішення включають:
• Суд підкреслив, що дискримінація за ознакою сексуальної орієнтації вимагає особливо переконливого обґрунтування, і держави мають вузькі межі розсуду в таких справах
• Органи влади не провели ефективного розслідування гомофобних мотивів розкриття приватних даних заявників
• Суд зазначив, що ЛГБТІ-спільнота в Росії є особливо вразливою і потребує спеціального захисту від дискримінаційного ставлення
• Суд присудив кожному заявнику по 7 000 євро немайнової шкоди
Найважливіші аспекти для практичного застосування:
• Держави мають позитивний обов’язок захищати осіб від дискримінації за ознакою сексуальної орієнтації, включаючи відносини між приватними особами
• При розслідуванні порушень приватності щодо ЛГБТІ-осіб органи влади повинні спеціально досліджувати потенційні гомофобні мотиви
• Вразливість ЛГБТІ-спільноти вимагає посиленого захисту від стигматизуючих заяв і дискримінаційних дій
• Розкриття інформації про сексуальну орієнтацію без згоди потрапляє до сфери захисту приватного життя за статтею 8
СПРАВА “КЛІМОВА ТА ІНШІ ПРОТИ РОСІЇ”
Рішення стосується кількох справ, пов’язаних з обмеженнями контенту ЛГБТІ в Росії, особливо щодо просування гомосексуальності серед неповнолітніх. Суд встановив порушення статті 8 (право на приватність) стосовно збирання особистих даних з соціальних мереж та статті 10 (свобода вираження) щодо адміністративних стягнень та блокування веб-сайтів/сторінок у соціальних мережах за “просування гомосексуальності серед неповнолітніх”.
Ключові положення рішення:
• Суд постановив, що збирання даних користувачів соціальних мереж спецслужбами без належних гарантій порушує права на приватність
• Обмеження ЛГБТІ-контенту, засновані виключно на міркуваннях сексуальної орієнтації, визнані несумісними з Конвенцією
• Суд підкреслив, що неприпустимо обмежувати доступ дітей до інформації про одностатеві стосунки за відсутності доказів шкідливості такої інформації
• Суд встановив, що адміністративні стягнення за стороннім контентом у соціальних мережах без попередньої модерації базуються на надто широкому тлумаченні закону
Найважливіші положення для застосування:
• Суд встановив, що збирання даних користувачів соціальних мереж потребує належних правових гарантій та судового нагляду
• Обмеження ЛГБТІ-контенту мають базуватися на доказах реальної шкоди, а не лише на міркуваннях сексуальної орієнтації
• Адміністратори груп у соціальних мережах не можуть нести відповідальність за сторонній контент без чітких правових положень про таку відповідальність
• Попередження про вікові обмеження можуть бути достатніми для контролю контенту замість повної заборони
СПРАВА “СКУЧАЙ ПРОТИ ЛИТВИ”
Остаточне рішення
(Страсбург, 11 липня 2024 року)
ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ
ПЕРША СЕКЦІЯ
СПРАВА СКУЧАЙ ПРОТИ ЛИТВИ
(Заява № 36010/22)
РІШЕННЯ
Стаття 3 (Заборона катувань) – Стаття 8 (Право на повагу до приватного і сімейного життя)
Неналежне поводження з неповнолітнім у місці тимчасового тримання та відсутність ефективного розслідування
СПРАВА “ФРРОКУ ПРОТИ ALBANІЇ”
Європейський суд з прав людини розглянув справу, що стосується процесу прийняття рішень Конституційного суду Албанії, зокрема щодо відсутності обґрунтування в його рішенні про відхилення конституційної скарги через неможливість досягнення необхідної п’ятисудової більшості.
Справа виникла з кримінального провадження, де заявника було засуджено до довічного ув’язнення заочно за вбивство та незаконне володіння вогнепальною зброєю. Після невдалих апеляцій до Верховного суду заявник подав конституційну скаргу, яка була відхилена Конституційним судом голосуванням 4-2 без надання суттєвого обґрунтування рішення.
Суд встановив порушення статті 6 § 1 Конвенції щодо права на обґрунтоване рішення. ЄСПЛ визначив, що просте зазначення результатів голосування без надання підстав для відхилення вимог не задовольняє вимоги справедливого судового розгляду. Це рішення слідує прецеденту, встановленому у справі Мелі та Свінклс Фемілі Брюерс Н.В.
Ключові положення рішення включають:
– Конституційний суд повинен надавати належне обґрунтування своїх рішень, навіть при відхиленні справ через неможливість досягнення кваліфікованої більшості
– Просте зазначення результатів голосування без пояснення підстав для відхилення порушує право на справедливий суд
– Найбільш прийнятною формою відшкодування було б поновлення провадження в Конституційному суді
Суд відхилив вимогу заявника про грошову компенсацію, зазначивши, що встановлення факту порушення становить достатнє справедливе відшкодування, і заявник має можливість домогтися поновлення провадження в Конституційному суді відповідно до національного законодавства.
СПРАВА “САЛАМОВА ТА ІНШІ ПРОТИ АЗЕРБАЙДЖАНУ”
Справа стосується незаконного вилучення нерухомості в Баку, Азербайджан, де майно кількох заявників було знесено Виконавчою владою міста Баку (ВВМБ) для будівництва нового садово-паркового комплексу під назвою “Зимовий парк”. Заявникам було запропоновано компенсацію у розмірі 1 500 азербайджанських манатів за квадратний метр через договори купівлі-продажу з особами, які діяли від імені ВВМБ. Суд встановив, що вилучення майна порушило статтю 1 Протоколу № 1 до Конвенції, оскільки:
– ВВМБ не мала повноважень вилучати приватну власність
– Жодного законного наказу про вилучення не було видано компетентним державним органом
– Втручання становило фактичне позбавлення володіння
– Договори купівлі-продажу визнані неналежними, оскільки були укладені після знесення
Ключові висновки Суду включають:
– Вилучення майна не було здійснене відповідно до “умов, передбачених законом”
– Держава не виконала своїх зобов’язань за статтею 34 Конвенції у заяві № 52066/13
– Суд залишив питання справедливої сатисфакції (стаття 41) для подальшого визначення
– Вимоги щодо земельних ділянок під житловими будинками визнані неприйнятними, оскільки їх не можна вважати окремими “володіннями”
