Ось детальний аналіз судового рішення у справі № 914/1893/25:
1. Предметом спору є визнання укладеним договору на право тимчасового користування окремими конструктивними елементами благоустрою для розміщення тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності.
2. Верховний Суд обґрунтував своє рішення тим, що суд апеляційної інстанції припустився істотних процесуальних порушень, не надавши належної оцінки всім доказам та доводам сторін у їх сукупності. Зокрема, апеляційний суд проігнорував клопотання Стрийської міської ради про долучення до матеріалів справи постанов у справі № 914/585/22, які набрали законної сили та мають преюдиціальне значення для вирішення цього спору. У зазначених рішеннях було встановлено, що на спірній ділянці фактично розміщено капітальну споруду, а не тимчасову, що ставить під сумнів можливість укладення договору на право користування елементами благоустрою. Апеляційний суд формально підійшов до розгляду, не навівши мотивів відхилення аргументів скаржника щодо неможливості виконання рішення у цій справі через наявність судових рішень про звільнення земельної ділянки та демонтаж павільйону. Верховний Суд наголосив, що правова оцінка дій сторін та встановлення фактичних обставин є обов’язком суду, який не був виконаний належним чином. **** Суд також детально роз’яснив позицію Великої Палати Верховного Суду щодо застосування пункту 8 частини 1 статті 310 ГПК України, відступивши від попередніх висновків (зокрема, у справах № 569/20510/19, № 521/8184/20 та № 910/17662/19) щодо умов скасування рішень через незалучення осіб до участі у справі.
3. Верховний Суд скасував постанову Західного апеляційного господарського суду та передав справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
