Ось детальний аналіз судового рішення, підготовлений відповідно до вашого запиту:
1. Предметом спору є встановлення порядку участі батька у вихованні та спілкуванні з малолітньою дитиною, яка проживає окремо з матір’ю, через наявні між батьками перешкоди.
2. Верховний Суд керувався тим, що право батька на спілкування з дитиною є фундаментальним і не припиняється після розірвання шлюбу чи роздільного проживання. Суд наголосив, що неприязні стосунки між колишнім подружжям не можуть бути підставою для обмеження прав дитини на контакт з батьком, якщо це не шкодить її розвитку. Важливим аспектом стало те, що суди попередніх інстанцій провели всебічний аналіз сімейної ситуації, врахувавши інтереси дитини, її вік та стан здоров’я. Верховний Суд підкреслив, що думка дитини є важливою, проте вона не повинна бути безумовною, особливо якщо вона може бути сформована під зовнішнім впливом. Також суд зазначив, що відсутність доказів протиправної поведінки батька робить неможливим обмеження його права на виховання дитини. **** У цій справі Верховний Суд звернув увагу на те, що Об’єднана палата Касаційного цивільного суду у постанові від 25 березня 2024 року (справа № 742/1716/23) відступила від висновку, викладеного у постанові від 05 грудня 2018 року (справа № 175/5360/13-ц), на яку посилалася відповідачка, тому аргументи скаржника в цій частині були відхилені.
3. Верховний Суд залишив рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, підтвердивши законність встановленого графіка спілкування батька з дитиною.
