Вітаю. Як юрист із багаторічним досвідом, проаналізував надане вами судове рішення. Ось детальний аналіз:
1. Предметом спору є правомірність звільнення прокурора з посади за результатами атестації та скасування відповідного рішення кадрової комісії.
2. Суд виходив з того, що рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації має бути належним чином вмотивованим, чого в даному випадку не було дотримано. Хоча суд визнав, що кадрові комісії мають право оцінювати доброчесність прокурорів, вони не можуть підміняти собою НАЗК у питаннях повної перевірки декларацій. Водночас суд врахував, що підставою для звільнення був пункт 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру», який Конституційний Суд України визнав неконституційним. Суд підкреслив, що рішення КСУ мають пряму дію, а суди зобов’язані застосовувати Конституцію як норму прямої дії, якщо закон їй суперечить. Оскільки звільнення базувалося на протиправному рішенні комісії та неконституційній нормі закону, воно є незаконним. **** Суд у цій справі відступив від попередньої позиції Верховного Суду щодо неможливості застосування частини четвертої статті 7 КАС України до правових актів, визнаних неконституційними, та підтвердив право судів відмовлятися від застосування таких актів.
3. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу, змінивши мотивувальні частини рішень судів попередніх інстанцій, але залишивши їх резолютивні частини про задоволення позову без змін.
