Ось детальний аналіз судового рішення, підготовлений для вашого інтерв’ю:
1. **Предмет спору:** Позивач намагався через суд визнати недійсним наказ Міністерства юстиції України, яким було скасовано низку реєстраційних дій щодо нерухомого майна, на яке позивач претендував як іпотекодержатель.
2. **Аргументи суду ():** Суд підкреслив, що Міністерство юстиції при розгляді скарг у сфері державної реєстрації оцінює лише дотримання адміністративної процедури, а не вирішує спір про право власності по суті. Верховний Суд, посилаючись на позицію Великої Палати, зазначив, що в таких категоріях справ Міністерство юстиції не може бути єдиним відповідачем, оскільки між ним та позивачем відсутній спір про речові права. Суд наголосив, що належним відповідачем у спорах про скасування реєстраційних наказів Мін’юсту має бути особа, чиє право на майно оспорюється та щодо якої було вчинено відповідний запис у реєстрі. Оскільки позивач обрав неналежного відповідача, це є самостійною та достатньою підставою для відмови в позові, незалежно від інших доводів сторін. Суд також вказав, що не має права з власної ініціативи залучати інших відповідачів, якщо позивач не зробив цього вчасно. Таким чином, Верховний Суд фактично відступив від попередньої практики, де суди могли розглядати такі спори лише за участю Мін’юсту, і закріпив обов’язковість залучення реальних учасників спірних правовідносин як відповідачів.
3. **Рішення суду:** Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу, змінивши мотивувальні частини рішень судів попередніх інстанцій, але залишив без змін їхні резолютивні частини про відмову в задоволенні позову.
