Вітаю. Як юрист з багаторічним досвідом, проаналізував надане вами судове рішення. Ось детальний аналіз:
1. **Предмет спору:** Касаційне оскарження ухвал судів першої та апеляційної інстанцій про звільнення обвинувачених від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності та закриття кримінального провадження.
2. **Аргументи суду:**
* Верховний Суд наголосив, що при звільненні особи від відповідальності за ст. 49 КК України суд не зобов’язаний встановлювати фактичні обставини вчинення злочину чи доводити вину, оскільки це суперечить самій суті такого звільнення.
* Водночас суд підкреслив, що ухвала про закриття провадження повинна містити формулювання обвинувачення та правову кваліфікацію, щоб було зрозуміло, які саме діяння інкримінуються та чи дійсно спливли строки давності.
* **:** Суд відступив від попередньої позиції, підтримавши правову позицію Великої Палати Верховного Суду (постанова від 05.05.2026), згідно з якою розгляд клопотання про закриття провадження без належного повідомлення потерпілих та їхнього представника є істотним порушенням засад змагальності та рівності сторін.
* Суд встановив, що місцевий суд не повідомив потерпілих про надходження клопотання від одного з обвинувачених (ОСОБА_15), чим позбавив їх права висловити свою позицію, що є обов’язковим згідно зі ст. 288 КПК України.
* Апеляційний суд помилково вважав, що позиція потерпілих не є вирішальною, тому ігнорування їхніх прав не впливає на законність рішення, що Верховний Суд визнав хибним підходом.
* Отже, порушення права потерпілих на участь у судовому розгляді та відсутність чіткого викладу суті обвинувачення в ухвалі стали визначальними факторами для скасування рішень нижчих інстанцій.
3. **Рішення суду:** Верховний Суд задовольнив касаційні скарги частково, скасував ухвали судів першої та апеляційної інстанцій і призначив новий розгляд у суді першої інстанції.
