Вітаю. Як юрист з багаторічним досвідом, проаналізував надане вами судове рішення. Ось детальний розбір справи:
1. **Предмет спору:** Позивач, будучи військовослужбовцем, відрядженим до цивільного закладу вищої освіти, намагався через суд зобов’язати університет виплатити йому додаткову винагороду в розмірі 30 000 грн за період дії воєнного стану, передбачену постановою КМУ №168.
2. **Аргументи суду:**
* Суд встановив, що правовий статус військовослужбовців, відряджених до державних установ та організацій, регулюється спеціальною постановою КМУ №104, яка передбачає інший порядок виплати грошового забезпечення порівняно з тими, хто проходить службу безпосередньо у військових частинах.
* Ключовим стало посилання на правову позицію Великої Палати Верховного Суду у зразковій справі №640/13029/22, де чітко зазначено, що дія постанови №168 щодо виплати «бойових» 30 000 грн не поширюється на відряджених військовослужбовців.
* Суд наголосив, що грошове забезпечення таких осіб виплачується за рахунок установ, до яких вони відряджені, і базується на окладах за посадами в цих установах, а не на загальних правилах для військових частин.
* **** У рішенні зафіксовано, що Судова палата Верховного Суду у постанові від 19.03.2026 офіційно відступила від попередніх висновків (у справах №320/2090/23 та №320/10293/22), які раніше дозволяли ширше тлумачити право відряджених осіб на цю виплату.
* Суд також відхилив аргумент позивача про перебування в «оперативному підпорядкуванні» іншого військового органу, зазначивши, що це не змінює юридичного статусу відрядженої особи та порядку її фінансування.
* В результаті суд дійшов висновку, що позивач не має законних підстав для отримання вказаної винагороди, оскільки вона є стимулюючою виплатою саме для тих, хто безпосередньо виконує бойові завдання у складі військових формувань.
3. **Рішення суду:** Верховний Суд залишив касаційну скаргу позивача без задоволення, а постанову апеляційного суду, якою було відмовлено у задоволенні позову, — без змін.
