Справа №912/3132/24 від 13/08/2026
Вітаю. Як фахівець із 15-річним досвідом, проаналізував надане вами судове рішення. Ось детальний аналіз для вашого матеріалу:
**1. Предмет спору**
Предметом спору є вимога ТОВ «Агрогран» про визнання недійсними окремих положень договору про надання послуг з обробітку земель, які встановлювали обов’язок виконавця забезпечити врожайність на рівні середньої по області.
**2. Аргументи суду**
Суд виходив із того, що оспорювані умови договору є істотними, оскільки вони визначають якість послуг та правову природу змішаного договору (що містить елементи підряду). Верховний Суд наголосив, що визнання недійсними таких істотних умов неможливе без визнання недійсним договору в цілому, що суперечить інтересам позивача. Крім того, суд підкреслив, що позовна вимога про визнання договору недійсним є неефективним способом захисту, якщо вона не поєднується з вимогою про застосування наслідків недійсності правочину (реституції), чого позивач не зробив. Суд також звернув увагу на недобросовісну поведінку позивача, який після підписання договору та визнання факту неналежного виконання зобов’язань намагався через суд уникнути відповідальності за збитки. Встановлено, що позивач добровільно прийняв на себе ризики щодо врожайності, підтвердивши свою спроможність виконати умови договору на момент його укладення. Відтак, підстави для визнання положень договору недійсними відсутні, а доводи скаржника про неправильне застосування норм права не знайшли свого підтвердження.
**3. Рішення суду**
Верховний Суд залишив рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а касаційну скаргу ТОВ «Агрогран» — без задоволення.
Справа №918/1274/25 від 13/08/2026
Вітаю. Як юрист із багаторічним досвідом, проаналізував надане вами судове рішення. Ось стислий аналіз для вашого матеріалу:
1. Предметом спору є стягнення з державного лісогосподарського підприємства шкоди, завданої навколишньому природному середовищу внаслідок незаконної рубки дерев на підконтрольній йому території.
2. Суд виходив із того, що постійний лісокористувач несе цивільно-правову відповідальність за делікт, оскільки він зобов’язаний забезпечувати охорону та захист лісів від незаконних рубок. Суд наголосив, що протиправна бездіяльність лісокористувача полягає у невиконанні обов’язків щодо контролю та збереження лісових насаджень, що призвело до завдання шкоди державі. Для покладення відповідальності не є обов’язковим встановлення конкретних осіб, які здійснили порубку, оскільки визначальним є факт неналежного виконання лісокористувачем своїх службових обов’язків. Суд також підкреслив, що обов’язок з охорони лісу є імперативним, а його невиконання створює причинно-наслідковий зв’язок між бездіяльністю підприємства та настанням збитків. Аргументи скаржника про відсутність вини були відхилені, оскільки саме на лісокористувача покладено функцію державної лісової охорони. Зрештою, суд підтвердив сталість своєї практики щодо відповідальності лісокористувачів за допущення незаконних рубок на підвідомчих землях.
3. Верховний Суд залишив рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а касаційну скаргу лісогосподарського підприємства — без задоволення.
Справа №910/2415/24 від 13/08/2026
Вітаю. Як юрист із 15-річним стажем, проаналізував надане вами судове рішення. Ось детальний розбір:
1. **Предмет спору:** Оскарження рішення Антимонопольного комітету України про визнання дій позивача антиконкурентними узгодженими діями, що призвели до спотворення результатів торгів, та накладення штрафу.
2. **Аргументи суду:**
– Суд встановив, що на момент виникнення спірних відносин (до 01.01.2024) законодавство не встановлювало чітких строків тривалості розслідування антимонопольних справ, тому тривалість розгляду сама по собі не є безумовною підставою для скасування рішення.
– Тривалість розслідування була зумовлена об’єктивними чинниками: значним обсягом доказів, реорганізацією територіальних відділень АМК, карантинними обмеженнями та повномасштабним вторгненням РФ.
– Суд наголосив, що позивач не довів реального порушення своїх майнових прав чи виникнення «надмірного тягаря» внаслідок тривалого розслідування.
– Верховний Суд підкреслив, що оцінка тривалості розгляду має бути індивідуальною, а не формальною, і в цій справі АМК не допустив бездіяльності, яка б свідчила про зволікання.
– Суд зазначив, що доводи позивача про неврахування попередніх висновків Верховного Суду є безпідставними, оскільки ті висновки базувалися на інших фактичних обставинах, тоді як у цій справі суди належним чином оцінили докази та поведінку сторін.
– Суд також вказав, що оскарження рішення АМК має бути логічно сумісним зі стратегією захисту, а позивач не надав доказів, які б спростовували висновки Комітету щодо наявності антиконкурентних узгоджених дій.
3. **Рішення суду:** Верховний Суд залишив без задоволення касаційну скаргу ТОВ “Газова будівельна компанія”, а рішення судів попередніх інстанцій — без змін.
Справа №910/8158/24 від 13/08/2026
Вітаю. Як юрист з багаторічним досвідом, проаналізував надане вами судове рішення. Ось детальний розбір для вашого матеріалу:
1. **Предмет спору:** Розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем у справі про стягнення майнової шкоди з державних органів.
2. **Аргументи суду:**
– Суд наголосив, що при розподілі витрат на правову допомогу ключовими критеріями є їхня реальність, обґрунтованість, розумність та співмірність зі складністю справи.
– Верховний Суд підтвердив, що договірні відносини між адвокатом та клієнтом не є обов’язковими для суду при визначенні суми, яка підлягає відшкодуванню за рахунок іншої сторони.
– Суди попередніх інстанцій встановили факт дублювання певних послуг у наданих позивачем рахунках, що свідчило про завищення заявленої суми витрат.
– Суд зазначив, що стягнення витрат не повинно перетворюватися на спосіб надмірного збагачення сторони, тому зменшення суми відшкодування є правомірним механізмом захисту від необґрунтованого фінансового тягаря.
– Верховний Суд вказав, що скаржник фактично намагався домогтися переоцінки доказів, що виходить за межі повноважень касаційної інстанції, оскільки суди першої та апеляційної інстанцій вже надали належну оцінку обсягу та вартості наданих послуг.
– Колегія суддів підкреслила, що суди нижчих інстанцій правильно застосували норми процесуального права, врахувавши практику Європейського суду з прав людини щодо необхідності відшкодування лише тих витрат, які були фактичними та неминучими.
3. **Рішення суду:** Верховний Суд залишив касаційну скаргу Державної митної служби без задоволення, а додаткове рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду — без змін.
Справа №449/231/25 від 17/08/2026
Вітаю. Як юрист з багаторічним досвідом, проаналізував надане вами судове рішення. Ось детальний розбір:
1. Предметом спору є законність вироку апеляційного суду щодо засудження особи за насильство стосовно працівника правоохоронного органу, зокрема в частині дотримання права на захист та правильності зарахування строку попереднього ув’язнення і домашнього арешту.
2. Верховний Суд встановив, що апеляційний суд допустив істотні порушення кримінального процесуального закону, оскільки розглянув справу без участі захисника, хоча наявні медичні документи свідчать про наявність у засудженого психічних вад, що робить участь адвоката обов’язковою згідно з п. 3 ч. 2 ст. 52 КПК. Суд підкреслив, що апеляційна інстанція не перевірила належним чином стан здоров’я засудженого, попри наявність відповідних висновків та нових медичних довідок, поданих до касаційної інстанції. Крім того, апеляційний суд проігнорував вимоги ст. 72 КК України, не зарахувавши у строк покарання час перебування засудженого під вартою та під цілодобовим домашнім арештом. Ці порушення є фундаментальними, оскільки вони безпосередньо впливають на право особи на справедливий суд та законність призначеного покарання. Верховний Суд наголосив, що при новому розгляді апеляційний суд зобов’язаний усунути ці недоліки та забезпечити повне дотримання процесуальних прав засудженого.
3. Верховний Суд скасував вирок Львівського апеляційного суду та призначив новий розгляд у суді апеляційної інстанції, звільнивши засудженого з-під варти.
Справа №910/1859/25 від 13/08/2026
Вітаю. Як юрист із 15-річним стажем, проаналізував надане вами судове рішення. Ось детальний аналіз для вашого матеріалу:
1. **Предмет спору:** Державне підприємство «Морський торговельний порт «Чорноморськ» намагалося в судовому порядку визнати недійсним та скасувати рішення Антимонопольного комітету України, яким порт було оштрафовано за зловживання монопольним становищем на ринку стивідорних послуг.
2. **Аргументи суду:** Суд виходив із того, що органи Антимонопольного комітету мають дискреційні повноваження щодо визначення меж товарних ринків, і суди не повинні перебирати на себе ці функції, а лише перевіряти законність прийнятих рішень. Було встановлено, що порт фактично займав 100% частку на вузькоспеціалізованому ринку послуг (обробка автотехніки на конкретному терміналі), де відсутні конкуренти та взаємозамінні послуги. Суд підкреслив, що встановлення портом дискримінаційних критеріїв для контрагентів у «Політиці укладання договорів» створило штучні бар’єри для доступу на ринок, що є прямим зловживанням монопольним становищем. Також суд зазначив, що факт припинення порушення під час розгляду справи не звільняє від відповідальності, а лише може бути врахований при визначенні розміру штрафу. Аргументи позивача щодо неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду були відхилені, оскільки кожна справа про порушення конкурентного законодавства є індивідуальною та залежить від конкретних доказів, зібраних АМКУ. В результаті суд дійшов висновку, що рішення АМКУ є обґрунтованим, а процедура його прийняття відповідала вимогам закону.
3. **Рішення суду:** Верховний Суд залишив без задоволення касаційну скаргу порту, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій — без змін.
Справа №910/12688/24 від 13/08/2026
Вітаю. Як фахівець із 15-річним досвідом, проаналізував надане вами судове рішення. Ось детальний аналіз:
1. **Предмет спору:** Спір стосується правомірності відмови Національного органу інтелектуальної власності (УКРНОІВІ) у наданні додаткової охорони прав на винахід (лікарський засіб «Дарзалекс®») та вимоги позивача зобов’язати орган здійснити таку реєстрацію.
2. **Аргументи суду:**
* Суд встановив, що на момент отримання дозволу на використання лікарського засобу в Україні (квітень 2020 року) діяли норми, які не передбачали жорстких часових обмежень щодо подання заявки в Україні протягом року після першої реєстрації у світі.
* Застосування нових законодавчих вимог (що набрали чинності у серпні 2020 року) до правовідносин, які виникли раніше, суд визнав порушенням принципу незворотності дії закону в часі, закріпленого в Конституції України.
* Верховний Суд підкреслив, що позивач не міг передбачити майбутні зміни в законодавстві, тому покладення на нього обов’язку вчинити дії в минулому є неприпустимим звуженням його прав.
* Щодо процесуального питання, суд підтвердив, що УКРНОІВІ є належним відповідачем як функціональний правонаступник Укрпатенту, що спростовує доводи скаржника про неналежний склад сторін.
* Суд також зазначив, що вказівки, надані ним під час попереднього касаційного розгляду, були повністю виконані судами нижчих інстанцій.
* В результаті, суд дійшов висновку, що відмова органу була безпідставною, оскільки позивач дотримався всіх вимог, чинних на момент виникнення його права на додаткову охорону.
3. **Рішення суду:** Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій, якими позов було задоволено, залишив без змін.
Справа №908/3191/23 від 05/08/2026
Ось детальний аналіз судового рішення у справі № 908/3191/23:
1. Предметом спору є правомірність переходу до процедури ліквідації боржника за клопотанням комітету кредиторів за наявності пропозицій потенційного інвестора щодо санації або укладення мирової угоди.
2. Верховний Суд підтримав позицію апеляційної інстанції, наголосивши, що суд першої інстанції передчасно визнав боржника банкрутом, не дослідивши належним чином можливість відновлення його платоспроможності. Суд зазначив, що рішення про ліквідацію не може ґрунтуватися виключно на формальному клопотанні комітету кредиторів, особливо якщо воно прийняте під впливом одного кредитора, що має більшість голосів. Суд зобов’язаний перевірити економічну доцільність ліквідації порівняно з альтернативними варіантами, запропонованими інвестором. Оскільки боржник не має активів, ліквідація без розгляду пропозицій інвестора може суперечити інтересам інших кредиторів та принципу пріоритету відновлення платоспроможності. Таким чином, суд першої інстанції мав здійснити судовий контроль та оцінити, чи не є ліквідація економічно необґрунтованою в умовах, коли інвестор виявив готовність погасити частину боргів.
3. Верховний Суд залишив без змін постанову апеляційного суду, якою справу було повернуто до суду першої інстанції для продовження розгляду на стадії розпорядження майном.
Справа №911/1553/25 від 13/08/2026
Предметом спору є вимога Департаменту регіонального розвитку КОДА про визнання недійсними пунктів договорів підряду в частині включення до їх ціни ПДВ та стягнення з підрядника цих коштів як безпідставно отриманих.
Верховний Суд при винесенні рішення керувався тим, що податок на додану вартість є публічно-правовим платежем, який входить до ціни договору, але не є предметом цивільно-правової домовленості сторін, тому його нарахування не може бути підставою для визнання правочину недійсним. Суд наголосив, що ПДВ є непрямим податком, який підрядник зобов’язаний сплатити до бюджету, а отже, він не є кінцевим набувачем цих коштів і не збагачується за рахунок замовника. Оскільки кошти, сплачені як ПДВ, фактично спрямовуються до Державного бюджету, відсутні підстави стверджувати про порушення інтересів держави або безпідставне набуття майна підрядником. Верховний Суд також зазначив, що позивач не довів порушення своїх прав, а контроль за правильністю сплати податків належить виключно до компетенції податкових органів, а не господарських судів. Відтак, оскільки право позивача не було порушене, а відповідач не є безпідставним набувачем коштів, підстави для задоволення позову відсутні.
Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та ухвалив нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Справа №910/8136/25 від 05/08/2026
Вітаю. Як юрист з багаторічним досвідом, проаналізував надане вами судове рішення. Ось детальний аналіз для вашого матеріалу:
1. **Предмет спору:** Перегляд законності відхилення господарськими судами грошових вимог банку до боржниці у справі про її неплатоспроможність, що виникли з кредитного договору, укладеного в іноземній валюті.
2. **Аргументи суду:**
– Верховний Суд наголосив, що суди попередніх інстанцій допустили формальний підхід, не дослідивши належним чином зміст додаткових угод до кредитного договору, які були укладені сторонами вже після винесення рішення про стягнення боргу.
– Суд зазначив, що необхідно з’ясувати, чи мали ці угоди на меті продовження строку кредитування та встановлення процентів як плати за користування коштами, чи це була лише міра відповідальності.
– Важливим є встановлення того, у якій валюті (гривні чи доларах) банк фактично заявляв вимоги у первісному судовому процесі 2011 року, оскільки це впливає на право банку на перерахунок курсової різниці.
– Суд підкреслив, що наявність судового рішення про стягнення боргу в гривні не завжди означає автоматичну трансформацію валютного зобов’язання в гривневе, якщо початкові вимоги були валютними.
– Попередні суди не надали оцінки тому, чи припинилося право банку на нарахування процентів після пред’явлення вимоги про дострокове повернення кредиту, зважаючи на подальші домовленості сторін.
– Верховний Суд вказав на необхідність застосування принципу «contra proferentem» при тлумаченні неоднозначних умов договору, написаних банком.
– В результаті, висновки судів першої та апеляційної інстанцій визнано передчасними через неповне дослідження доказів та обставин справи.
3. **Рішення суду:** Верховний Суд скасував ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду в частині відхилення вимог банку і направив справу на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
Справа №922/1591/24 від 05/08/2026
Ось детальний аналіз судового рішення, підготовлений з урахуванням вашого запиту:
1. **Предмет спору:** Оскарження постанов судів першої та апеляційної інстанцій про визнання боржника (ТОВ «Юніон Кларк») банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури через незгоду кредитора з розміром його вимог у реєстрі та наполягання на процедурі санації.
2. **Аргументи суду:**
* Суд встановив, що процедура розпорядження майном була проведена в повному обсязі: арбітражний керуючий здійснив інвентаризацію, виявив відсутність активів, господарської діяльності та джерел доходу у боржника.
* Суд підкреслив, що згідно з Кодексом України з процедур банкрутства (КУзПБ), перехід до ліквідації можливий навіть за відсутності рішення зборів кредиторів, якщо закінчилися строки розпорядження майном, наявні ознаки банкрутства та відсутні пропозиції щодо санації.
* Щодо вимог ТОВ «Евервелле», суд зазначив, що їх розмір був визначений попередніми судовими ухвалами, які набрали законної сили, і жодних нових доказів для коригування реєстру надано не було.
* Суд наголосив на принципі судового розсуду: у підсумковому засіданні суд самостійно обирає найбільш оптимальну процедуру (санація чи ліквідація) на основі фактичного стану платоспроможності боржника.
* Оскільки жодних реальних планів санації чи заяв від потенційних інвесторів не надходило, суд визнав стан боржника «надкритичною неплатоспроможністю».
* Верховний Суд вказав, що доводи скаржника фактично зводяться до спроби переоцінити докази, що виходить за межі повноважень касаційної інстанції.
* Суд також відхилив посилання на практику Верховного Суду, оскільки скаржник не довів подібності правовідносин у наведених ним справах до обставин цієї конкретної справи.
3. **Рішення суду:** Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанови судів попередніх інстанцій про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури — без змін.
Справа №908/3191/23 від 05/08/2026
Вітаю. Як юрист з багаторічним досвідом, проаналізував надане вами судове рішення. Ось детальний аналіз для вашого матеріалу:
1. **Предмет спору:** Розгляд грошових вимог кредитора (ТОВ «Прогрес») до боржника (ТОВ «Грандекорс») у справі про банкрутство, що виникли з договору оренди сільськогосподарської техніки.
2. **Аргументи суду:**
* Суд застосував принцип підвищеного стандарту доказування, притаманний справам про банкрутство, щоб унеможливити визнання фіктивної заборгованості.
* Встановлено, що кількість переданої в оренду техніки документально підтверджена лише на 12 одиниць, тому вимоги щодо іншого майна були правомірно відхилені.
* Суд врахував преюдиційні обставини, встановлені в іншій справі, де було підтверджено факт передачі саме 12 одиниць техніки та відсутність підстав для визнання договору недійсним.
* Щодо вартості неповернутого майна, суд визнав правомірним розрахунок згідно з умовами договору оренди, а не за звітом про незалежну оцінку, здійсненим без фізичного доступу до техніки на окупованій території.
* Суд підтримав позицію, що зобов’язання з повернення техніки змінилося на компенсаційне грошове зобов’язання, яке орендар зобов’язаний виконати незалежно від наявності вини чи обставин окупації.
* Вимоги щодо орендної плати за період, коли техніка не могла використовуватися через окупацію, були відхилені як такі, що суперечать меті орендних правовідносин.
* Верховний Суд відхилив аргументи скаржників про необхідність відступлення від попередніх правових висновків, оскільки вони не навели достатніх підстав для зміни сталої судової практики.
3. **Рішення суду:** Верховний Суд залишив без задоволення касаційні скарги обох сторін, а судові рішення попередніх інстанцій — без змін.
Справа №466/9322/17 від 12/08/2026
Ось детальний аналіз судового рішення:
1. Предметом спору є правомірність повернення апеляційної скарги потерпілого судом апеляційної інстанції через нібито відсутність у нього процесуального права на оскарження ухвали про закриття кримінального провадження.
2. Верховний Суд наголосив, що право на апеляційне оскарження є фундаментальною засадою судочинства, гарантованою Конституцією та Конвенцією про захист прав людини. Суд підкреслив, що статус потерпілого виникає з моменту подання відповідної заяви, і цей статус зберігається доти, доки слідчий або прокурор не винесе вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим. У даній справі матеріали кримінального провадження були виділені в окреме провадження, проте жодного рішення про позбавлення ОСОБА_7 статусу потерпілого у виділеному провадженні прийнято не було. Відповідно, апеляційний суд помилково обмежив доступ особи до правосуддя, формально підійшовши до питання процесуального статусу заявника. Верховний Суд зазначив, що оскільки статус потерпілого не був скасований у встановленому законом порядку, особа мала повне право на апеляційне оскарження. Таким чином, повернення скарги було визнано істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
3. Верховний Суд задовольнив касаційну скаргу, скасував ухвалу Львівського апеляційного суду та призначив новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Справа №822/1291/17 від 17/08/2026
Вітаю. Як юрист з багаторічним досвідом, проаналізував надане вами судове рішення. Ось стислий аналіз для вашого матеріалу:
1. Предметом спору є правомірність податкових повідомлень-рішень, якими контролюючий орган донарахував підприємству податкові зобов’язання через сумніви у реальності господарських операцій з перевезення щебеню.
2. Верховний Суд вказав, що суди попередніх інстанцій формально підійшли до оцінки доказів, обмежившись лише перевіркою наявності первинних документів. Суд наголосив, що наявність договорів чи накладних не є безумовним доказом реальності операції, якщо інші обставини ставлять її під сумнів. Зокрема, податковий орган надав докази того, що щебінь, який нібито перевозився, на той момент перебував на відповідальному зберіганні у третьої особи, а згодом було доведено його відсутність у натурі через рішення господарського суду. Суди не надали оцінки цьому суперечливому факту, який прямо ставить під сумнів можливість фактичного виконання транспортних послуг. Верховний Суд підкреслив, що обов’язок суду — з’ясувати всі обставини справи, а не лише обмежитися перевіркою формального оформлення документів. Оскільки суди не дослідили реальність операції в контексті наявних доказів, рішення не можна вважати обґрунтованими.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій у частині спору щодо податку на прибуток та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції для повного та всебічного дослідження доказів.
Справа №825/1771/18 від 17/08/2026
Вітаю. Як фахівець із 15-річним досвідом, проаналізував надане вами судове рішення Верховного Суду. Ось детальний розбір:
1. **Предмет спору:** Оскарження платником податків результатів податкової перевірки, а саме — податкових повідомлень-рішень про донарахування зобов’язань з ПДВ та висновків акта перевірки про нереальність господарських операцій.
2. **Аргументи суду:**
– Верховний Суд наголосив, що акт перевірки не є правовим актом індивідуальної дії, оскільки він лише фіксує обставини, не створює самостійних юридичних наслідків і не може бути предметом окремого судового оскарження.
– Щодо суті спору, суд вказав на помилковість підходу нижчих інстанцій, які прийняли як доказ документи, що не були надані податковому органу під час перевірки.
– Суд підкреслив, що згідно з положеннями ст. 44 Податкового кодексу України, ненадання документів під час перевірки прирівнюється до їх відсутності, що позбавляє платника права посилатися на них пізніше.
– Верховний Суд зазначив, що суди попередніх інстанцій не дослідили належним чином питання поважності причин ненадання документів та не перевірили, чи існували ці документи на момент проведення перевірки.
– Також суд звернув увагу на необхідність перевірки дотримання строків звернення до суду, оскільки позивач звернувся з позовом через значний проміжок часу після отримання результатів адміністративного оскарження.
– У підсумку, рішення було скасовано через неповне з’ясування фактичних обставин справи та порушення норм процесуального права при оцінці доказів.
3. **Рішення суду:** Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій в частині скасування податкових повідомлень-рішень та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції, а також скасував рішення апеляційного суду в частині оскарження висновків акта перевірки, залишивши в силі відмову суду першої інстанції у цій частині.
Справа №804/3073/16 від 17/08/2026
Вітаю. Як юрист з багаторічним досвідом, проаналізував надане вами судове рішення. Ось детальний аналіз для вашого матеріалу:
1. Предметом спору є правомірність податкових повідомлень-рішень, якими до позивача було застосовано штрафні санкції за неподання звіту про контрольовані операції та порушення порядку відображення доходів у звітності за формою 1-ДФ.
2. Верховний Суд підтримав позицію судів попередніх інстанцій у частині кваліфікації операцій з цінними паперами як контрольованих, оскільки вони здійснювалися між пов’язаними особами на суму понад 50 млн грн, а цінні папери в таких операціях мають статус «товару». Водночас суд касаційної інстанції виявив, що суди нижчих інстанцій підійшли формально до перевірки нарахувань за формою 1-ДФ та несвоєчасної сплати податку на доходи фізичних осіб. Суд вказав, що матеріали справи не містять належних доказів (розрахунків), які б підтверджували обґрунтованість штрафів у цій частині. Також суди не надали оцінку доводам позивача щодо застосування пільг до поворотної фінансової допомоги та не перевірили суперечливість даних у розрахунках податкового органу. Через це Верховний Суд дійшов висновку, що фактичні обставини справи в частині нарахування штрафів за ПДФО не були встановлені належним чином.
3. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу, скасував рішення судів попередніх інстанцій у частині штрафів за ПДФО та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції, залишивши в іншій частині рішення без змін.
Справа №815/14/17 від 17/08/2026
Вітаю. Як юрист з багаторічним досвідом, проаналізував надане вами судове рішення. Ось стислий аналіз для вашого матеріалу:
1. **Предмет спору:** Оскарження податкового повідомлення-рішення, яким платнику податків (ТОВ «ТІС-Зерно») було донараховано понад 46,7 млн грн ПДВ через нібито заниження договірних цін на послуги порівняно з ринковими.
2. **Аргументи суду:**
* Суд встановив, що податковий орган безпідставно ототожнив договірні ціни позивача з цінами інших підприємств (ТОВ «МСП «НІКА-ТЕРА» та ТОВ СП «НІБУЛОН»), не довівши їх ідентичності чи однорідності.
* Було підтверджено, що термінали мають суттєві відмінності в технічних характеристиках, географічному розташуванні та переліку послуг, що входять до «комплексної ставки», що унеможливлює пряме порівняння тарифів.
* Суд наголосив на презумпції відповідності договірної ціни ринковій, де обов’язок доведення протилежного лежить виключно на податковому органі, чого зроблено не було.
* Встановлено, що податкова не досліджувала первинні документи та структуру собівартості послуг обраних для порівняння підприємств, а лише вибірково порівняла тарифи.
* Суд врахував висновок судової економічної експертизи, яка підтвердила, що умови договорів позивача та порівнюваних компаній не є співставними.
* Також суд зазначив, що особливості навантаження суден (глибина причалів, відсутність потреби в довантаженні на рейді) об’єктивно впливають на собівартість послуг ТОВ «ТІС-Зерно», що не було враховано контролюючим органом.
3. **Рішення суду:** Верховний Суд залишив касаційну скаргу податкового органу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій про скасування податкового повідомлення-рішення — без змін.
Справа №380/14567/25 від 17/08/2026
Вітаю. Як юрист з багаторічним досвідом, проаналізував надане вами судове рішення. Ось детальний розбір цієї справи:
**1. Предмет спору**
Предметом спору є питання юрисдикційної належності справи за позовом прокурора в інтересах Міністерства культури до ДІАМ та забудовника про скасування дозволу на виконання будівельних робіт, виданого без погодження з органом охорони культурної спадщини.
**2. Аргументи суду**
* Суд виходив із того, що охорона культурної спадщини є пріоритетним завданням держави, а нерухомі об’єкти в цій сфері мають особливу правову природу, що виходить за межі звичайних майнових відносин.
* Верховний Суд підкреслив, що Міністерство культури, як орган, що реалізує державну політику у цій сфері, наділене повноваженнями щодо погодження містобудівної документації, а отже, має право на судовий захист публічного інтересу.
* Суд зазначив, що хоча спеціальні закони прямо не прописують механізм оскарження таких дозволів міністерством, стаття 28 Закону «Про центральні органи виконавчої влади» надає право звертатися до суду для реалізації своїх повноважень.
* Ключовим стало те, що відсутність інших дієвих способів захисту (як-от приписів чи санкцій) у цій процедурі робить звернення до адміністративного суду єдиним ефективним засобом забезпечення законності.
* Суд визнав, що спір має публічно-правовий характер, оскільки стосується реалізації владних повноважень та захисту інтересів значної кількості осіб, що відповідає критеріям адміністративної юрисдикції.
* Таким чином, касаційна інстанція підтримала позицію апеляційного суду, що справа підлягає розгляду саме в порядку адміністративного судочинства, а не має бути закрита.
**3. Рішення суду**
Верховний Суд залишив касаційну скаргу забудовника без задоволення, а постанову апеляційного суду, якою справу було направлено до суду першої інстанції для розгляду по суті, — без змін.
Справа №820/5133/17 від 17/08/2026
Вітаю. Як юрист із багаторічним досвідом, проаналізував надане вами судове рішення. Ось детальний аналіз:
1. **Предмет спору:** Оскарження платником податків податкових повідомлень-рішень, якими йому було донараховано податок на прибуток та ПДВ через непідтвердження реальності господарських операцій з контрагентами та неправомірне віднесення витрат на ремонт орендованих основних засобів до адміністративних витрат.
2. **Аргументи суду:**
– Суд наголосив, що будь-які первинні документи (договори, акти) мають юридичну силу лише за умови фактичного здійснення господарської операції.
– У випадку з ФОП-контрагентами суд встановив, що надані акти не розкривають зміст послуг, не містять деталізації, а звіти про виконану роботу були надані позивачем лише до суду, а не під час перевірки, що ставить під сумнів їх достовірність.
– Щодо придбання товарів у ПП «Айра-К», суд зазначив, що надані документи підтверджують лише внутрішнє переміщення цінностей на складі позивача, а не факт їх реального придбання у вказаного контрагента.
– Суд підтримав позицію податкового органу щодо неправомірного списання витрат на ремонт орендованого приміщення до складу адміністративних витрат.
– За висновком суду, такі витрати на поліпшення орендованого майна, що призводять до збільшення майбутніх економічних вигод, мають обліковуватися як капітальні інвестиції (створення окремого об’єкта основних засобів) з подальшою амортизацією, а не списуватися одноразово.
– Верховний Суд погодився з висновками апеляційної інстанції, що позивач не довів реальність операцій та порушив методологію бухгалтерського обліку витрат.
3. **Рішення суду:** Верховний Суд залишив касаційну скаргу ТОВ «ТОП КРОП» без задоволення, а постанову апеляційного суду, якою було відмовлено у задоволенні позову — без змін.
Справа №1570/4556/2012 від 17/08/2026
Ось детальний аналіз судового рішення:
1. Предметом спору є правомірність податкового повідомлення-рішення, яким позивачу було донараховано податкові зобов’язання з ПДВ через нібито нереальність господарських операцій з контрагентами.
2. **** Суд при винесенні рішення керувався позицією Великої Палати Верховного Суду, відступивши від попередньої практики, яка вважала статус «фіктивного підприємства» автоматичною підставою для визнання операцій нереальними. Верховний Суд наголосив, що сам по собі вирок щодо контрагента за ст. 205 КК України не є безумовним доказом нереальності операцій для добросовісного платника податків. Суд підкреслив, що податкові наслідки мають визначатися на основі дослідження сукупності первинних документів та реальності руху активів, а не лише на підставі податкової інформації про контрагента. Також було зазначено, що суди попередніх інстанцій проігнорували вказівки касаційного суду щодо необхідності перевірки технічних можливостей контрагентів та фактичної оплати податку. Суд вказав, що вироки у кримінальних справах не мають преюдиційного значення для адміністративного суду, якщо в них не встановлено конкретних обставин щодо дій самого позивача. Зрештою, рішення судів нижчих інстанцій були визнані передчасними через неповне з’ясування фактичних обставин справи та порушення норм процесуального права при оцінці доказів.
3. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу, скасував рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови у позові та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №814/2262/17 від 17/08/2026
Вітаю. Як юрист з багаторічним досвідом, проаналізував надане вами судове рішення. Ось стислий аналіз для вашого матеріалу:
1. Предметом спору є правомірність рішення митного органу про коригування митної вартості імпортованого товару та відмова у прийнятті митної декларації за ціною контракту.
2. Суд дійшов висновку, що митниця не довела наявність обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом документів. Зокрема, суд підкреслив, що умови поставки за правилами ІНКОТЕРМС (СРТ) не зобов’язують покупця страхувати товар, тому відсутність страхового поліса не є порушенням. Також було встановлено, що знижка на товар є частиною цінової формули, погодженої сторонами, що відповідає принципу свободи договору. Суд зазначив, що митний орган не надав доказів розбіжностей у документах чи ознак їх підробки, які б виправдовували застосування другорядного методу оцінки. Оскільки позивач надав усі необхідні дані для підтвердження митної вартості за основним методом, дії митниці визнано протиправними. Щодо вимоги про повернення надмірно сплачених платежів, суд відмовив, оскільки позивач не звертався до митниці з відповідною заявою у досудовому порядку.
3. Верховний Суд залишив рішення судів попередніх інстанцій без змін, підтвердивши неправомірність коригування митної вартості та скасування відповідних рішень митного органу.
Справа №826/421/17 від 17/08/2026
Вітаю. Як юрист з багаторічним стажем, проаналізував надане вами судове рішення. Ось детальний аналіз для вашого матеріалу:
1. **Предмет спору:** Оскарження рішення митного органу про коригування митної вартості товарів, ввезених на територію України, та відмова у застосуванні основного методу визначення митної вартості (за ціною договору).
2. **Аргументи суду:**
– Суд наголосив, що митний орган має право витребовувати додаткові документи лише за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, чого в даному випадку не було доведено.
– Відсутність на момент митного оформлення документів про оплату товару не є порушенням, якщо контрактом передбачена відстрочка платежу, що підтверджується умовами зовнішньоекономічного договору.
– Суд визнав безпідставними зауваження митниці щодо маршруту транспортування (через Литву), оскільки при поставці на умовах DAP (Incoterms 2010) транспортні витрати вже включені у фактурну вартість товару.
– Щодо прайс-листа суд зазначив, що чинне законодавство не встановлює жорстких вимог до його форми чи змісту, а свобода підприємницької діяльності дозволяє контрагентам оформлювати такі документи у довільному вигляді.
– Митний орган не надав доказів, які б спростовували заявлену вартість, а посилання на інформацію з баз даних про вищі ціни на аналогічні товари без конкретизації характеристик не є достатньою підставою для коригування.
– Верховний Суд підтвердив, що витребування додаткових документів має бути спрямоване на перевірку конкретних сумнівів, а не на формальне збирання всього переліку документів, передбачених законом.
3. **Рішення суду:** Верховний Суд залишив касаційну скаргу митниці без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій, якими позов було задоволено, — без змін.
