Ось детальний аналіз судового рішення:
1. Предметом спору є правомірність податкового повідомлення-рішення, яким позивачу було донараховано податкові зобов’язання з ПДВ через нібито нереальність господарських операцій з контрагентами.
2. **** Суд при винесенні рішення керувався позицією Великої Палати Верховного Суду, відступивши від попередньої практики, яка вважала статус «фіктивного підприємства» автоматичною підставою для визнання операцій нереальними. Верховний Суд наголосив, що сам по собі вирок щодо контрагента за ст. 205 КК України не є безумовним доказом нереальності операцій для добросовісного платника податків. Суд підкреслив, що податкові наслідки мають визначатися на основі дослідження сукупності первинних документів та реальності руху активів, а не лише на підставі податкової інформації про контрагента. Також було зазначено, що суди попередніх інстанцій проігнорували вказівки касаційного суду щодо необхідності перевірки технічних можливостей контрагентів та фактичної оплати податку. Суд вказав, що вироки у кримінальних справах не мають преюдиційного значення для адміністративного суду, якщо в них не встановлено конкретних обставин щодо дій самого позивача. Зрештою, рішення судів нижчих інстанцій були визнані передчасними через неповне з’ясування фактичних обставин справи та порушення норм процесуального права при оцінці доказів.
3. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу, скасував рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови у позові та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
