Вітаю. Як юрист з багаторічним досвідом, проаналізував надане вами судове рішення Верховного Суду. Ось його стислий аналіз:
1. **Предмет спору:** Оскарження фізичною особою-підприємцем рішень податкового органу про донарахування податкових зобов’язань, штрафних санкцій та вимог про сплату недоїмки з єдиного внеску (ЄСВ).
2. **Аргументи суду:**
* Суд встановив, що позивач подала скаргу на рішення податкового органу в межах встановленого строку, враховуючи перенесення останнього дня строку на наступний робочий день через вихідний.
* Оскільки податковий орган не розглянув скаргу на рішення щодо ЄСВ по суті, а лише безпідставно залишив її без розгляду, це порушує процедурні права платника.
* Верховний Суд застосував правову позицію, згідно з якою невиконання контролюючим органом обов’язку щодо своєчасного розгляду скарги на вимогу про сплату ЄСВ має наслідком автоматичне задоволення такої скарги за принципом «мовчазної згоди».
* Водночас, щодо інших податкових повідомлень-рішень (ПДФО, військовий збір), суд підтвердив їх правомірність, оскільки позивач не надала належних первинних документів на підтвердження витрат та допустила помилки у веденні обліку.
* Суд наголосив, що відсутність у штаті бухгалтера чи юриста не звільняє підприємця від обов’язку належного ведення податкового обліку та зберігання первинної документації.
* **:** Суд у своєму рішенні прямо посилається на власну попередню правову позицію (постанова від 29.05.2019 у справі № 818/1687/16) щодо застосування принципу «мовчазної згоди» при нерозгляді скарг на вимоги про сплату ЄСВ, підтверджуючи сталість цієї практики.
3. **Рішення суду:** Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу, скасував рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови у позові щодо ЄСВ та ухвалив нове рішення про скасування вимоги про сплату недоїмки та відповідних штрафів, залишивши в іншій частині судові рішення без змін.
