Вітаю. Як юрист з багаторічним досвідом, проаналізував надане вами судове рішення. Ось стислий та професійний аналіз:
1. Предметом спору є правомірність звільнення прокурора з посади через неуспішне проходження атестації, спричинене його неявкою на іспит у зв’язку з перебуванням під вартою.
2. Суд підтвердив, що рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації було законним, оскільки позивач не виконав процедурний обов’язок щодо своєчасного повідомлення комісії про причини неявки, попри наявність об’єктивних обставин (тримання під вартою). Водночас, щодо наказу про звільнення, Верховний Суд застосував нові правові позиції, сформовані після ухвалення рішень Конституційного Суду України. Суд наголосив, що приписи Закону № 113-IX, які дозволяли звільнення прокурорів без дотримання гарантій трудового законодавства (зокрема, щодо пропонування вакантних посад), були визнані неконституційними. Оскільки суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки діям відповідача щодо дотримання процедури вивільнення та не врахували ці конституційні гарантії, рішення в частині звільнення та поновлення на посаді було скасовано. **** Суд фактично відступив від попередньої практики застосування норм Закону № 113-IX, врахувавши рішення Конституційного Суду України та нові висновки Верховного Суду щодо прямої дії Конституції України при оцінці правомірності звільнення прокурорів.
3. Верховний Суд залишив у силі рішення про правомірність результатів атестації, але скасував рішення судів попередніх інстанцій у частині звільнення та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції для перевірки дотримання процедури звільнення з урахуванням конституційних гарантій.
