Ось детальний аналіз судового рішення, підготовлений для вас:
1. **Предмет спору:** Оскарження дій судів першої та апеляційної інстанцій щодо повернення позовної заяви про стягнення недонарахованої суддівської винагороди через нібито пропуск позивачем строку звернення до суду.
2. **Аргументи суду:**
* Верховний Суд наголосив, що суддівська винагорода за своєю природою є заробітною платою, тому до спорів про її виплату застосовуються норми трудового законодавства (ст. 233 КЗпП України).
* Суд зазначив, що після внесення змін Законом № 2352-ІХ (з 19 липня 2022 року) строк звернення до суду у трудових спорах обмежений трьома місяцями, проте ці зміни не мають зворотної дії в часі для правовідносин, що виникли раніше.
* Важливим є те, що початок відліку строку звернення до суду пов’язаний не з абстрактною датою, а з моментом, коли працівник реально дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав через отримання розрахункового листа чи іншого документа про нарахування виплат.
* Суди попередніх інстанцій не з’ясували, чи виконав роботодавець свій обов’язок згідно зі ст. 110 КЗпП України щодо надання працівнику детальної інформації про складові заробітної плати, що є критично важливим для визначення початку перебігу строку.
* Верховний Суд підкреслив, що суди не мають права автоматично повертати позов, не встановивши фактичних обставин ознайомлення позивача з документами, що підтверджують суми виплат.
* **:** Суд послався на правову позицію Судової палати Касаційного адміністративного суду від 21 березня 2025 року (справа № 460/21394/23), яка встановлює єдиний підхід до застосування ст. 233 КЗпП України у часі, відступаючи від спрощеного підходу судів нижчих інстанцій до обчислення строків.
3. **Рішення суду:** Верховний Суд задовольнив касаційну скаргу, скасував ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, направивши справу до суду першої інстанції для продовження розгляду по суті.
