Вітаю. Як юрист із багаторічним стажем, проаналізував надане вами судове рішення. Ось детальний розбір:
1. **Предмет спору:** Предметом спору є законність зупинення апеляційного провадження у справі про зміну способу стягнення аліментів на неповнолітню дитину через перебування відповідача на військовій службі.
2. **Основні аргументи суду:** **** Верховний Суд у цій справі відступив від попереднього формального підходу до застосування пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України, який вимагав обов’язкового зупинення провадження у разі перебування сторони у складі ЗСУ. Суд наголосив, що конституційні права дитини на утримання та право на судовий захист є фундаментальними цінностями, які не можуть бути обмежені навіть в умовах воєнного стану. Верховний Суд зазначив, що імперативне зупинення провадження у «аліментних» справах створює непропорційне обмеження доступу до правосуддя та ігнорує принцип «найкращих інтересів дитини». Суд підкреслив, що затримка у вирішенні таких спорів фактично призводить до «втрати» права дитини на своєчасне утримання. Відтак, суд вирішив не застосовувати норму процесуального закону, яка суперечить Конституції України, і застосував безпосередньо статті 8, 51 та 55 Конституції. Верховний Суд також ініціював процедуру звернення до Конституційного Суду України щодо перевірки конституційності зазначеної норми ЦПК у справах, пов’язаних із захистом прав дітей.
3. **Рішення суду:** Верховний Суд задовольнив касаційну скаргу, скасував ухвалу апеляційного суду про зупинення провадження та направив справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду по суті.
