Ось аналіз цього судового рішення:
1. Предметом спору є правомірність залишення судами попередніх інстанцій без розгляду позовних вимог військовослужбовця про перерахунок та виплату грошового забезпечення через нібито пропуск строку звернення до суду.
2. **** Суд у цій справі керувався правовою позицією, сформованою Судовою палатою Верховного Суду 21 березня 2025 року, відступивши від попередніх висновків щодо застосування строків звернення до суду. Суд наголосив, що для військовослужбовців початком перебігу тримісячного строку на звернення до суду є не дата отримання щомісячного грошового забезпечення, а момент, коли особа отримала достовірну та документально підтверджену інформацію про розмір та складові нарахованих їй сум (наприклад, розрахунковий лист або довідку). Суди першої та апеляційної інстанцій помилково не дослідили, чи доводив відповідач до відома позивача такі розрахунки до моменту отримання ним офіційної відповіді на запит. Оскільки суди не встановили, коли саме позивач об’єктивно дізнався про порушення своїх прав, висновок про пропуск строку був передчасним. Верховний Суд підкреслив, що обов’язок доведення факту доведення розрахунків до військовослужбовця лежить на суб’єкті владних повноважень. Відтак, суди порушили процесуальні норми, не забезпечивши належного з’ясування обставин, що мають значення для обчислення строку звернення.
3. Верховний Суд прийняв рішення скасувати ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, направивши справу до суду першої інстанції для продовження розгляду по суті.
