Вітаю. Як юрист із багаторічним стажем, проаналізував надане вами судове рішення. Ось детальний розбір для вашого матеріалу:
**1. Предмет спору:**
Позивачка оскаржувала своє звільнення у зв’язку зі скороченням штату, вимагаючи поновлення на роботі та виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу через невиконання роботодавцем обов’язку щодо пропонування всіх наявних вакантних посад.
**2. Аргументи суду:**
* **:** Верховний Суд наголосив, що роботодавець зобов’язаний пропонувати працівнику вакантні посади не лише в момент попередження про звільнення, а протягом усього періоду до дня фактичного звільнення включно.
* Суд підкреслив, що територіальна віддаленість підрозділів не звільняє роботодавця від обов’язку пропонувати вакансії, наявні в будь-якому структурному підрозділі підприємства.
* Тягар доказування правомірності звільнення, зокрема факту відсутності вакансій, покладається виключно на роботодавця, а не на працівника.
* Суди попередніх інстанцій помилково переклали на позивачку обов’язок доводити наявність вакансій, не дослідивши належним чином штатний розпис та реальний стан справ на підприємстві.
* Верховний Суд зазначив, що посилання на протоколи зборів учасників, датовані пізніше за дату звільнення, не можуть бути належним доказом правомірності дій роботодавця на момент вивільнення працівника.
* Також суд вказав, що відсутність посади у штатному розписі на момент розгляду справи не є перешкодою для поновлення працівника, якщо звільнення було визнано незаконним.
**3. Рішення суду:**
Верховний Суд скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій (включаючи додаткові рішення про розподіл судових витрат) та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
