Ось детальний аналіз судового рішення, підготовлений з урахуванням вашого запиту:
1. **Предмет спору:** Стягнення заборгованості за договором позики та виконання зобов’язань за договором поруки.
2. **Основні аргументи суду:**
– Суд наголосив, що договір позики є реальним правочином, тому ключовим фактором для його укладення є факт передачі грошових коштів, який підтверджується розпискою.
– Важливим доказом у справі стало те, що відповідачі частково повертали кошти, вказуючи у платіжних документах призначення платежу як «погашення заборгованості за договором позики», що свідчить про визнання ними факту отримання грошей.
– **** Верховний Суд послався на правову позицію Об’єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 квітня 2026 року (справа № 368/1257/21), яка змінює підхід до розподілу тягаря доказування: тепер саме на позичальника покладається обов’язок довести, що грошові кошти фактично не були ним одержані.
– Суд відхилив доводи скаржника про відсутність доказів передачі коштів, оскільки відповідачі не надали жодних доказів на спростування факту отримання позики або доказів існування інших правовідносин, які могли б пояснити наявність розписки.
– Верховний Суд підкреслив, що встановлення обставин справи та оцінка доказів є виключною прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій, тому касаційний суд не має повноважень переоцінювати докази.
– Оскільки апеляційний суд правильно застосував норми матеріального права та надав належну оцінку всім обставинам, підстав для скасування його рішення немає.
3. **Рішення суду:** Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду — без змін.
