Ось детальний аналіз судового рішення, підготовлений для вашого інтерв’ю:
1. Предметом спору є правомірність повернення апеляційної скарги органу пробації на ухвалу місцевого суду, якою було відмовлено у задоволенні подання про скасування звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням.
2. Верховний Суд у своєму рішенні керувався тим, що кримінальний процесуальний закон чітко визначає коло осіб, які мають право на апеляційне оскарження, і органи пробації до цього переліку не входять. Суд наголосив, що хоча стаття 539 КПК передбачає можливість оскарження ухвал, постановлених у порядку виконання вироку, вона не надає автоматичного права на таке оскарження суб’єкту, який ініціював подання. Важливим аргументом стало посилання на позицію Об’єднаної палати Касаційного кримінального суду від 01 червня 2026 року у справі № 621/3410/23. У цій постанові було чітко роз’яснено, що органи виконання покарань не наділені правом на апеляційне оскарження рішень, прийнятих за результатами розгляду їхніх клопотань. Суд підкреслив, що право на оскарження в таких випадках мають лише засуджений, його захисник, законний представник та прокурор. Таким чином, апеляційний суд діяв законно, повернувши скаргу особі, яка не мала процесуальних повноважень на її подання. **** Верховний Суд у цій справі фактично підтвердив відступ від попередніх правових підходів, які допускали можливість оскарження рішень органами пробації, закріпивши нову обов’язкову позицію Об’єднаної палати.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу представника органу пробації без задоволення, а ухвалу апеляційного суду — без змін.
