Ось детальний аналіз судового рішення, підготовлений з урахуванням вашого запиту:
1. Предметом спору є вимога прокурора про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки комунальної власності шляхом знесення об’єкта самочинного будівництва (кафетерію) та повернення ділянки територіальній громаді.
2. Суд встановив, що відповідач здійснив реконструкцію зупинкового павільйону, перетворивши його на капітальну споруду (кафетерій) без отримання відповідних дозвільних документів та без оформлення права користування земельною ділянкою. Суди попередніх інстанцій обґрунтовано визнали, що оскільки земельна ділянка не відводилася для будівництва, а дозвільні документи відсутні, об’єкт має статус самочинного будівництва. Верховний Суд підкреслив, що особа, яка здійснила самочинне будівництво, не набуває права власності на нього, а наявність запису в Державному реєстрі речових прав не легалізує незаконно збудований об’єкт. Важливим аргументом стало те, що вимога про знесення є ефективним способом захисту прав власника землі, тоді як вимога про скасування державної реєстрації права власності сама по собі не вирішує долю споруди. Суд також зазначив, що посилання відповідача на неналежний спосіб захисту є безпідставним, оскільки знесення самочинної споруди є прямо передбаченим законом механізмом відновлення прав власника земельної ділянки. **** Суд у цій справі послався на позицію Великої Палати Верховного Суду від 17 грудня 2025 року (справа № 908/2388/21), яка остаточно закріпила підхід, що у спорах про самочинне будівництво вимоги про скасування реєстрації права власності є неефективними, а належним способом захисту є саме вимога про знесення об’єкта.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій — без змін, підтвердивши законність зобов’язання відповідача знести самочинно збудований об’єкт та повернути земельну ділянку.
